SAT
шарінг
Форум - Супутникового телебачення SAT-PROF  

Назад   Форум - Супутникового телебачення SAT-PROF > Вітальня - SaT-PRoF.CoM.Ua > Офтопік (теревеньки) > Ваші захоплення

Примітки

Створення нової теми Відповідь
 
Параметри теми Параметри перегляду
Старий 11.10.2010, 13:47   #1
D-Misha
Передовик
 
Аватар для D-Misha
 
Реєстрація: 14.01.2010
Дописи: 3.851
Ukraine
Мій ресівер: х-810,Sat-Integral S-1228 HD
Типово Чарівний світ живої природи...

Жива природа...
Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!
Маленькі та великі, пухнасті і не дуже, в пір'ях та в шерсті – друзі наші менші завжди дарують нам багато приємних і та радісних хвилин. ...в поєднанні з прекрасною природою нашого світу...Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів - усе це дорога серцю, ні з чим незрівнянна краса рідної землі.
__________________
Доброта-вище всіх якостей.

Востаннє редагував VADYA777: 01.02.2012 о 00:18.
D-Misha зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 29.05.2011, 16:12   #231
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 53
Дописи: 646

Типово

АЇР ЗВИЧАЙНИЙ

АЇР ЗВИЧАЙНИЙ (А. болотний, очеретяний) — Acorus calamus L. (грец. akoros — назва рослини із запашним коренем + kalamos — очерет) — трав’яниста рослина родини ароїдних (Araceae); рос. назва: аир тростниковый; нар. назви: гаїр, іp, калус, лепеха, плюшник, явер, ярник, ірний корінь, татарське зілля, татарник, шувар, калмус. Розповсюджений А.з. у середній і південній смузі європейської частини СНД, у Західному та Східному Сибіру, на Далекому Сході; у деяких країнах Центральної і Західної Європи, у Малій Азії, на Балканах, у Китаї, Японії, Північній Америці; зрідка — на Кавказі та у Середній Азії. Заготівлю проводять в Україні, Білорусі, Казахстані.

Багаторічна трав’яниста рослина, з товстим кореневищем діаметром до 3 см. Кореневище повзуче, гіллясте, трохи сплющене, з численними тонкими, шнуроподібними коренями, зовні покрите залишками листових піхв, усередині біле з рожевим відтінком, гірке на смак. Листки чергові, зібрані окремими пучками на кінцях розгалужень кореневища, дворядні, яскраво-зелені, вузьколінійні, саблеподібні. Стебло прямостояче, негіллясте, зелене, схоже на листя, з одного боку — жолобчасте, з протилежного — з гострим ребром, сплющене, несе товсте м’ясисте суцвіття — початок. До суцвіття, косо спрямованого вгору, прилягає укриваючий лист, подібний до інших, до 50 см завд., який є продовженням стебла. Стебло разом із укриваючим листом по довжині приблизно таке, як і листя. Початок циліндрично-конічний 4–12 см завд., суцільно усаджений дрібними, зеленуватими квітками. Оцвітина проста, шестилистна, зі злегка загнутими всередину верхівками. Тичинок шість, вони супротивні пелюсткам; маточка з шестигранною зав’яззю і сидячим рильцем. Плід — довгаста, сухувата, багатонасіннева червона ягода. В умовах України ягоди не визрівають, тому рослина розмножується винятково вегетативно (кореневищами). Цвіте А.з. з кінця травня до липня. Росте на берегах річок, озер, ставків, на заболочених луках, на краю боліт.

Офіцинальною сировиною А.з. є кореневище — Rhіzomata Calamі. Сировину заготовляють з кінця літа протягом усієї осені або навесні. Сушать після прив’ялення в добре провітрюваних приміщеннях або у сушарках при температурі не вище 40 °С.

Кореневища містять до 5% ефірної олії, у складі якої моно- і сесквітерпеноїди: α-пінен, (+)-камфен, (+)-камфора, борнеол, β-елемен, α-каламен, акорон, евгенол, метилевгенол, азарон, каріофілен, елемен, каламендіол, каларен, проазулен, куркумен, гвайен, селінен, калакарен, ізоакорон, неоакорон; а також гіркий глікозид акорин, алкалоїд каламін, дубильні речовини, аскорбінова кислота (до 150 мг), йод (1,2–1,9 мкг/кг). Головний компонент ефірної олії кореневищ американського походження — 2,6-дієпішіобунон. Крім ефірної олії, у кореневищах містяться глікозид акорин, терпеноїди, аліфатичні альдегіди, кетони, спирти. У листках містяться дубильні речовини та ефірна олія. Трава А.з. багата на крохмаль, містить холін, смоли, глікозид люценінон.


У медицині кореневища аїру та препарати застосовуються як ароматичні гіркоти при порушеннях апетиту, для поліпшення травлення. Ефірна олія аїру входить до складу жовчогінного препарату Оліметин. Порошок кореневища аїру є компонентом комплексних препаратів Вікаїр і Вікалін. Рідше аїр використовують при захворюваннях нирок, печінки, жовчного міхура. Відвар з кореневища підсилює секрецію хлоридної кислоти, особливо у хворих зі зниженою секрецією шлункового вмісту.

У народній медицині кореневище рекомендується приймати при ахілії шлунка, болю в ділянці ШКТ, при підвищеній секреції шлункового соку, а також при проносах, анемії, захворюваннях жовчного міхура, нирок, порушенні менструального циклу. Ефірна олія використовується при істерії, шлункових коліках тощо. У тибетській медицині кореневище застосовується як тонізуюча і антигельмінтна ЛРС, входить до складу пластирів. Настойка поліпшує зір і слух. Кореневище разом із листками мають жарознижувальну дію (зовнішньо у вигляді гарячих ванн), відхаркувальну, протизапальну дію (при захворюваннях шлунка, нападах кашлю).
Назва Татарське зілля , пішло від татар які возили постійно корінь при собі. Жували його в походах.
__________________
Дякуйте Богу за прожитий день. За спожитий хліб, за здоров`я, і ласки які Він нам посилає.

Востаннє редагував argonavt79: 29.05.2011 о 16:14.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 31.05.2011, 19:50   #232
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 53
Дописи: 646

Типово

ЧЕРЕДА

ЧЕРЕДА — Bidens L. (грец. bi — два + dens — зуб, за будовою плода, що має два зубчастих загострення) — однорічні трав’янисті рослини з родини айстрових (складноцвітих) — Asteraceae (Compositae); рос. назва: череда. Нараховує 12 видів, з яких 7 представників роду зустрічаються у Середній Європі, на Кавказі та Далекому Сході.

Ч. трироздільна, або причепа — Bidens tripartita L. (лат. tripartitus, a, um — трироздільний, від tri — три- + pars, partis — частина, за формою листка); рос. назва череда трехраздельная. Коренева система галузиста, стебла поодинокі, прямостоячі, супротивно-галузисті, завв. 60–100 см, голі або злегка опушені, зелені, часто з фіолетовим відтінком. Листки супротивні (іноді верхівкові чергові), короткочерешкові, трироздільні або розсічені, з більшою, часто трироздільною верхівковою частиною і ланцетними великопильчастими частинами. Кошики з двошаровою обгорткою поодинокі або зібрані по два-три на кінцях пагонів. Квітки дрібні, жовто-коричневі, лише трубчасті. Сім’янки мають дві, рідше між ними є коротка третя, зазубрені ості. Цвіте в липні–вересні. Поширена скрізь, крім Арктики. Росте у сирих місцях, на болотах і вологих луках, на берегах річок, серед чагарників, рідше — як бур’ян на полях. Подекуди культивується; урожайність — 6–9 ц/га, на дослідних ділянках — до 24 ц/га. Офіцинальною сировиною є трава череди — Herba Bidentis. Збирають верхівки пагонів довжиною до 15 см і все листя під час бутонізації й на початку цвітіння. Після відростання пагонів і утворення кошиків збирають удруге. Сушіння повітряне. Термін придатності — 3 роки.

Трава Ч. трироздільної містить ефірну олію (0,11–1,34%), у складі якої аліфатичні й гетероциклічні поліїни, а також політієнільні сполуки без подвійних зв’язків, α- й β-пінени, мірцен, лімонен, камфора, борнеол, терпінеол; вітамін С (до 0,9%), каротиноїди (0,05%): α- й β-каротин, транс-епокси-α-каротин, транс-моноепокси-β-каротин, лютеїн, флавоксантин, ауроксантин; токофероли (0,087%), фітостерин; кумарини умбеліферон, скополетин, ескулетин; флаванони: ізокореопсин, 7-О-глюкозид кореопсину, ізооканін-7-О-глюкозид; халкони: бутеїн, кореопсин; флавони (0,5%): лютеолін та його 7-О-глюкозид — цинарозид; аурони (1%) сульфуретин і маритиметин та їх 6-О-глюкозиди — сульфуреїн і маритимеїн; дубильні речовини (3,3–6,8%); тритерпеноїди (олеанолова кислота).
Глікопротеїни містять 27,8% нейтральних цукрів (глюкоза, галактоза, рамноза, ксилоза, арабіноза), 26,5% кислих цукрів (галактуронова кислота), 3,5% білка, 31–34% мінеральних речовин: K, Ca, Mg, Fe, Mn, Cu, Zn, Co, Cr, Al, V, Se, Ni, Sr, Pb, B; концентрує Mn, Zn, Sr, Se. Ч. промениста — Bidens radiata Thuill — має хімічний склад, подібний до Ч. трироздільної. Лікувальні ванни та настій трави Ч. трироздільної мають протизапальну, протиалергійну, антитоксичну й антисептичну дію, особливо бажані у педіатрії при діатезах; холеретичні, діуретичні й потогінні властивості використовуються у складі зборів при дерматитах, застуді, літіазах, захворюваннях печінки.

Ч. поникла — Bidens cernua L. є неприпустимою домішкою до сировини Ч. трироздільної. Листки супротивні, сидячі, цілісні, ланцетні, по краю пильчастозубчасті. Кошики пониклі, поодинокі на кінцях стебел та гілок, оточені дворядною обгорткою (ширина кошиків перевищує довжину); листочки обгортки (їх 5–9) зелені, листкоподібні, лінійні, довші за кошики; внутрішні — широкояйцеподібні, бурувато-зелені, майже однакової довжини з квітками. Усі квітки у кошику жовті; крайові — язичкові, неплідні, серединні — трубчасті, двостатеві. Плід — сім’янка, вгорі з 4 зазубреними щетинками-остями на відміну від Ч. трироздільної. Цвіте у липні–серпні. Росте поряд з Ч. трироздільною по берегах водоймищ.

Ефірна олія містить суміш моно- і сесквітерпеноїдів поряд з поліацетиленами. Основними діючими речовинами є сесквітерпенова фенольна сполука цернуол і фенілгептатриїн.Склад фенольних сполук різноманітний — це фенолкарбонові кислоти, кумарини, флаванони, халкони й аурони. Від Ч. трироздільної відрізняється наявністю флавонолів — похідних кверцетину, мінеральним складом: додатково виявлені Na, Ti, Ba, відсутні Zn і Se. Ефірна олія Ч. пониклої — це рослинний антибіотик. З неї розробляють препарат Цербіден антидерматомікозної дії.
__________________
Дякуйте Богу за прожитий день. За спожитий хліб, за здоров`я, і ласки які Він нам посилає.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 31.05.2011, 20:40   #233
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 53
Дописи: 646

Типово

Жива вода.
Книгу можна скачати тут: Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!
__________________
Дякуйте Богу за прожитий день. За спожитий хліб, за здоров`я, і ласки які Він нам посилає.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 01.06.2011, 21:07   #234
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 53
Дописи: 646

Типово

ЧИСТОТІЛ ЗВИЧАЙНИЙ

ЧИСТОТІЛ ЗВИЧАЙНИЙ — Chelidonium majus L. (латинізована грец. назва рослини chelidonion від chelidon — ластівка; лат. major, majus — великий) — рід трав’янистих рослин родини макових (Papaveraceae); рос. назва: чистотел большой; нар. назви: ластовинне зілля, сіре зілля. Багаторічна трав’яниста, з оранжево-жовтим молочним соком рослина. Стебло прямостояче 30–60 (80) см завв., циліндричне, розгалужене, розсіяно-відстовбурчено опушене. Листки чергові, перисторозсічені, сегменти оберненояйцеподібно-видовжені або округло-яйцеподібні, нерівномірно-зубчасті або виїмчастолопатеві, часто збіжні. Нижні нерідко при основі звужені в черешок, зверху світло-зелені, зісподу сизуваті, розсіяно опушені, на довгих черешках; верхні — майже сидячі. Квітки правильні, двостатеві, з подвійною оцвітиною, на довгих квітконіжках у пазухах вузьких гострих приквітків, зібрані на верхівці стебла і гілок 2–6‑квітковими зонтикоподібними суцвіттями; пелюстки (їх 4) жовті, широкообернено-яйцеподібні. Плід — довга стручкоподібна коробочка. Цвіте з другої половини квітня до вересня. Росте Ч.з. по всій території України під парканами, у садах, на засмічених тінистих місцях.

Офіцинальною сировиною Ч.з. є зібрана у фазу цвітіння трава — Herba Chelidonii. Сушать її швидко, спочатку на сонці, а потім під накриттям або в сушарках при температурі 55–60 °С.

Основними діючими речовинами трави Ч.з. є алкалоїди: хелідонін, сангвінарин, хелеритрин, хелідамін, протопін, берберин, коптизин, d,l‑стилопін, спартеїн. Також ЛРС містить специфічну речовину — хелідонову кислоту; фенолкарбонові кислоти: n‑кумарову, кавову, ферулову; флавоноїди: рутин, у гідролізаті — кемпферол, кверцетин; дубильні речовини; органічні кислоти: лимонну, бурштинову, яблучну; сапоніни; макро‑ та мікроелементи.
Ч.з. входив до ДФ I–III, VIII, IX, ХІ видань. Використовують водний настій трави Ч.з. (має жовчогінну і бактерицидну дію) при за*хворюваннях печінки і жовчного міхура. Входить до складу комплексних препаратів Ентеросанал, Плантазан В для лікування бородавок. Дозволений до застосування при лікуванні шкірного туберкульозу. Настойку, сік і кашоподібну масу ЛРС використовують для припалювання бородавок, кондилом, при псоріазі, екземі, червоному вовчаку, для лікування папіломатозу гортані у дітей, пародонтозу, поліпозу товстого кишечника, поліпів прямої кишки, при захворюваннях печінки, жовчного міхура і протоків. Ч.з. широко використовують у нар. медицині, гомеопатії, ветеринарії, а також для фарбування вовни у різні відтінки жовтого кольору. Ч.з. входить до БТФ як проносна, жовчогінна і сечогінна ЛРС.
__________________
Дякуйте Богу за прожитий день. За спожитий хліб, за здоров`я, і ласки які Він нам посилає.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 02.06.2011, 11:59   #235
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 53
Дописи: 646

Типово

Верес

Верес — вічнозелена, реліктова рослина, яку потрібно вивчати, освоювати і разводити в садах і парках, аби вона не зникла зовсім.
Верес — в природі зустрічається на північному заході європейської частини країни, в Західному і Східному Сибіру, на Уралі в Республіці Комі і в Білорусі, утворює величезні багатокілометрові зарослі. У великій кількості зустрічається верес в Латвії. Зростає він на бідних грунтах, в соснових лісах, біля торфяників і на схилах гір.
Верес — висота рослини 30—50 див. Листочки дрібні, згорнуті, темно-зеленого кольору. Квітки вересу дрібні, бузково-рожеві, дзвіночкові. Плід — маленька коробочка, в якій дозріває дуже дрібне насіння. В даний час фахівці відібрали більше 200 видів вересу з різною формою і забарвленням квітів.
Верес — хімічний склад вересу вивчений доки украй недостатньо. Відомо, що в нім міститься велика кількість органічних кислот (урсоловая, лимонна, фумарова, хлорогенова, кавова, ферулова, кумарова, ванілінова, котеховая, гентизинова), алкалоїди, феноли і їх похідні (арбутин — 0,8%), дубильні речовини (від 2 до 6% в кінцевих вітках і до 9% в квітках), флавоноїди (мирицетин, кверцетин, авикулярин, мирицитрин), кумарины (ескулетин, скополетин), каротин, Ситостерин, сигмастерин.
Верес — верхівки стебел вересу разом з листям і суцвіттями є лікарською сировиною. Їх використовують в багатьох країнах світу при нирково-кам'яній хворобі, як антисептичний, протизапальний, сечогінний, заспокійливий, снодійний, відхаркувальний засіб, а також при ентероколітах і гиперацидных гастритах, при ревматизмі, ниркових коли*ках, хронічному циститі, неврастенії, туберкульозі легенів, дизентерії, захворюваннях печінки і жовчних шляхів.
Верес — зовнішньо — при екземі, опіках, рахіті, алергії. У харчуванні верес використовується для приготування прохолодних напоїв, желе. Окремо слід зупинитися на «вересовому меді», секрет приготування якого до нас не дійшов. Він зник разом з останніми жителями древньої Шотландії.
Верес — листя вересу використовували замість хмелю. На вересові чагарники вивозили бджіл, і вони з 1 га збирали до 200 кг меду. Мед був густий, темного кольору, із специфічною гіркуватістю. Він не всім подобався за смаком, але за лікувальні і дієтичні властивості цінувався високо.
__________________
Дякуйте Богу за прожитий день. За спожитий хліб, за здоров`я, і ласки які Він нам посилає.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 02.06.2011, 15:21   #236
D-Misha
Передовик
 
Аватар для D-Misha
 
Реєстрація: 14.01.2010
Дописи: 3.851
Ukraine
Мій ресівер: х-810,Sat-Integral S-1228 HD
Типово

Кішка і девять її життів......

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!
Єгиптяни стверджують, що у кішок повних девять життів.

Якщо кішка забреде до вас у будинок, вважають в Англії, – чекайте грошей, а ось в Америці почути нявкання кішки перед виходом з дому – погана прикмета. Потрібно обовязково повернутися і дізнатися, чого саме хоче тварина. Якщо в будинок забіжить строкатий кіт – це вважається знаком біди; зовсім інше ставлення американців до чорно-білим, сірим і жовтуватим тваринам. Їх називають вдалими.

Ще одне цікаве повіря: кішка, яку купили за гроші (неважливо, за рубль або тисячу рублів), ніколи і ні за що не буде ловити мишей!

У Росії до котів і кішок здавна частіше ставилися з повагою. Памятаєте приказку: Кота вбити – сім років ні в чому удачі не бачити? А прислівя: Хто кішку любить, буде і дружину любити? І ще: Кішка на людині тягнеться – це до обнові!?

Купувати кішку не можна, її можна тільки обміняти на що-небудь. При переїзді на нову квартиру першим до хати пускають кота (кішку), щоб у домі оселилися благополуччя і затишок. За поведінкою кішок на Русі завжди визначали погоду: згортається клубком – до морозу, якщо міцно спить – до потепління, дере кігтями стіну – чекай негоди; якщо вона лиже свої лапи – настає відмінна погода, а якщо лиже хвіст і ховає голову – до дощів і тривалого негоди.

Одним словом, все повіря, повязані з кішкою, з її дивовижними здібностями, аж до телепатичних, не перекажеш. До цих пір не знайшла пояснення і удивительная.биологическая прихильність кішки до людини.

Чому ж люди в усьому світі тримають вдома цих тварин? А. Ревельський у своїй статті Навіщо в будинку кішка? (Світ новин, 1 серпня 1998 р.) наводить деякі міркування з цього приводу.

Так, наприклад, англійський учений Джеймс Серпелл, довгий час вивчав цих тварин, найбільш поширеним вважає думку, що наші домашні улюбленці як би заповнюють втрати, які понесли їх господарі в результаті смерті близьких або в силу якихось інших причин.

Добре відомо також стереотипне уявлення про самотніх літніх людей, про старих дів. Однак соціально ізольовані люди похилого віку і бабусі зовсім не становлять більшість пристрасних любителів цих домашніх тварин. Дослідження показали, що котів частіше купують молоді сімї середнього достатку, які мають дітей.

Інша популярна точка зору пояснює придбання домашніх тварин бажанням продемонструвати багатство. Адже похизуватися можна не тільки дорогою машиною або шубою, а й породистих собакою чи кішкою. Колись давно в Англії цим привілеєм дійсно користувалися лише заможні пани, проте з появою середнього класу власників картина помітно змінилася.

Досить поширеним вважається думка, що власники кішок і собак як би виконують роль їх прийомних батьків. Людина за своєю природою схильна до постійної турботи про дітей. Ми починаємо ставитися до тварин, як до безпорадним дітям, які потребують батьківської опіки і допомоги. У цієї теорії багато прихильників.

Останнім часом виникла теорія особливого енергетичного поля, що виникає при постійному спілкуванні людини з домашніми тваринами. Американські і англійські вчені вивчали різні аспекти життя. Більше 400 пацієнтів перенесли інфаркт, зясувалося, що через рік після інфаркту найбільший відсоток видужуючих був у групі хворих, що мають вдома тварин. Спочатку дослідники вважали, що це пояснюється регулярними прогулянками, які змушені здійснювати господарі зі своїми собаками. Але виявилося, що серед інфарктників власників кішок відсоток видужуючих настільки ж високий.

Дж. Серпелл звернув увагу на те, що постійні контакти з домашніми тваринами призводять до зниження частоти пульсу і кровяного тиску. Цей феномен ще не вивчений до кінця, проте, як вважає вчений, тут спрацьовує певна система сигналів, якими обмінюються людина і його улюбленець. З якогось моменту собаки, кішки і папуги, усвідомлюючи сильну прихильність до свого господаря, побічно, за допомогою невидимих емоційних сигналів, дають йому зрозуміти, що всі ми, по суті справи, брати і повинні один одному допомагати. На думку Дж. Серпелла, ефект сигналів посилюється за рахунок того, що емоційні пориви домашніх тварин вільні від фальші, лестощів, обману та іншої душевної скверни. Він також упевнений, що собаки і кішки чимось нагадують екстрасенсів, що діють за програмою, суворо пристосованої до індивідуальних особливостей своїх пацієнтів.

Прихильність кішки до людини може проілюструвати такий факт. Півтори тисячі кілометрів подолав кіт ПАП, щоб побачити недбайливих господарів. Випадок унікальний. Сімя відправилася на машині з Уралу на Чорне море. Кіт під час зупинок часто відлучався. Але одного разу в Саратовській області ПАП зник. Його шукали і чекали, але довелося все-таки їхати відпочивати без кота. Історія закінчилася тим, що через рік він повернувся у рідне селище, звідки їхав на Чорне море.

Так в чому ж криються коріння повіря, що у кішки девять життів? Виходить, твердження про незвичайну котячої живучості не позбавлене наукового сенсу і може бути пояснено виходячи із законів фізики та основ анатомії та біології. Це і спробували довести двоє американських вчених – В. Вітней і С. Мелхофф в дослідженні, описаному в англійському журналі Нейчур. Обидва фахівці працюють у ветеринарній клініці Нью-Йорка. М. Непомнящий пише про це: У людини, що випав із сьомого поверху, вціліти шансів немає. Впала з тієї ж висоти кішка може відбутися переломом передніх лапок або щелепи. Траплялося, кішки падали з 32-го поверху і не отримували при цьому травм!

У гігантському місті з хмарочосами, бетонними тротуарами та спекою (відкриті вікна!) кількість нещасних випадків серед кішок різко зростає. Після падіння з висоти від 2-го до 32-го поверху в клініку потрапляло 132 кішки в рік. З них 104 порівняно спокійно пережили падіння, їм була надана швидка ветеринарна допомога. Тільки 11 кішок загинули через пошкодження грудної клітини і від шоку, а 17 були приспані на прохання власників, які були не в змозі оплачувати лікування.

Парадоксальний факт: чим вище поверх, тим більше у кішки шансів на порятунок. Перш за все, завдяки тому, що за час падіння тварина встигає включити всі свої захисні механізми. У кішки унікальний вестибулярний апарат, що дозволяє їй обернутися навколо власної осі і направити лапи до землі, прийнявши удар на всі чотири. Оскільки швидкість падіння при наближенні до землі збільшується, кішка у вільному падінні інстинктивно згинає спину і розчепірює лапи, тим самим розвиваючи гальмування і зменшуючи силу удару.

Проте кішка опиниться в небезпеці, якщо, скажімо , задрімає і звалиться з підвіконня. Падіння з малої висоти, наприклад з рук дитини, теж може бути небезпечним, так як кішка не встигає згрупуватися.

Слід памятати і про хвіст, що виконує роль керма або повітряного гвинта. Необхідна умова вдалого падіння – відсутність на шляху перешкод, тобто кішкам теж не завадить трохи везіння .

Можливо, на питання чи дійсно у кішки девять життів? відповість така історія. Темною і холодною вночі в грудні 1964 р. голландське судно Тьоба спускалося по річці Рейн. Несподівано судно потряс страшний удар, воно нахилилося і відразу затонуло. Врятувалися всі, але сталася одна прикрість: Джекоб, шестирічний корабельний кіт, не вибрався з нижньої палуби і пішов на дно разом з кораблем. Лише через вісім днів до місця катастрофи підійшли рятувальники. Водолази закріпили троси, заробили лебідки, і судно поволі підняли з мулу.

Коли Тьоба нарешті зявилася на поверхні, членам команди дозволили піднятися на борт, щоб забрати речі. Капітан відкрив двері своєї каюти і застиг у подиві: тремтячий від холоду і голоду Джекоб жалібно нявчав, вимагаючи їжі. Він витримав більше тижня під водою, використовуючи для дихання повітря, який затримався в корабельних відсіках!

Дивним історіям про кішок, їх загадковості, магії, ніжності і симбіозі з людським суспільством приділяли велику увагу в усі часи відомі поети і письменники. Про них писали О. Пушкін і А. Чехов, М. Булгаков, О. Купрін і М. Лєсков, Дж. Р. Кіплінг і Л. Керролл, К. Паустовський і А. Погорєльський, І. Крилов, С. Михалков, К. . Тихонов. Цей список можна продовжувати до нескінченності.

Дуже виразні, наприклад, рядки Пушкіна: манірний кіт, на печі сидячи, мугикаючи, лапкою рильце мив: те, безсумнівно знак їй був, що їдуть гості.

В. Гіляровський пише, що в Охотному Ряду в Москві в минулому столітті купці сперечалися про першість – у кого кіт жирніше … Мати огрядного кота було престижно.

Багато нюансів кінотелевізійних характеру присвячено загальним улюбленцям – котам Леопольду і Матроскіна.

Знаходилися, за свідченнями істориків, і недоброзичливці кішок. Серед них англійська премєр-міністр У. Черчілль, композитор І. Брамс, президент США Д.Д. Ейзенхауер, майстер детектива Р. Чейндлер і деякі інші достатньо відомі особистості. Навіть Наполеон Бонапарт відчував по відношенню до котів страх і ненависть.

Нам, звичайно, приємніше навести інші приклади. Так, композитор О. Бородін балував своїх улюбленців, ставився до них вкрай уважно і навіть дозволяв іноді прогулюватися по обідньому столу.

Митці ж в усі часи і по теперішній час зображують ці тварин у склі й мармурі, на монетах, кришталі й порцеляні, на полотнах, мозаїках та вітражах. Подібними зображеннями рясніють музеї різних міст світу. На полотні японського живописця К. Утамаро Мрія кішки ми бачимо спляче тварина, яка одержала від господаря рибу. А. Дюрер красиво посадив кішку біля ніг Адама і Єви. Ф. Флоріс схожий сюжет використав у картині Сад раю. Особливо любив кішок великий живописець Леонардо да Вінчі. Його знаменита робота Левова порода свідчить про це. Відома й інша його картина – Мадонна з кішкою. Ф. Снейдерс і П. Рубенс створили дивовижні полотна Рибна лавка з кішкою, Собака і кішка, Вивчення кішок, Лисиця і кішка, Кішка і дичину. У А. Андерсена є чудова картина Тихе життя з кішкою.

Знаменитий іспанський живописець Д. Веласкес яскраво зобразив кішку в картин е Прялі, голландець Я. Стен – в Котяче сімействі. Таких прикладів десятки і навіть сотні. Як дивовижні по своїй спостережливості, наприклад, малюнки олівцем Л. ломбери Кошенята, що грають на килимі, Годівля кішок, Кішки в кузні, Чотири маленькі кішки і папуга. Т. Стейл зі Швейцарії написав картини Кішка з сисними кошенятами, Апофеоз кішки, Кабаре чорної кішки та ін

Що стосується ілюстрацій до книг, різним друкованим виданням, то їх безліч. Вони несуть у собі елементи міфічних вигадок, добра і любові до цих тварин.

Минають роки, а дивовижне і загадкову тварину залишається поруч з людиною. Може бути, у кішки не девять життів, а набагато більше?
__________________
Доброта-вище всіх якостей.
D-Misha зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 03.06.2011, 01:20   #237
D-Misha
Передовик
 
Аватар для D-Misha
 
Реєстрація: 14.01.2010
Дописи: 3.851
Ukraine
Мій ресівер: х-810,Sat-Integral S-1228 HD
Типово

Прикольні тваринки......

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!
__________________
Доброта-вище всіх якостей.

Востаннє редагував D-Misha: 03.06.2011 о 13:38.
D-Misha зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 03.06.2011, 21:31   #238
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 53
Дописи: 646

Типово

Рослини, що діють заспокійливо на центральну нервову систему.

Пустирник серцевий – використовується квітуча надземна частина. Пустирник надає протисудомну і заспокійливу дію при неврозах. Розширює кровоносні судини, знижує кров'яний тиск і заспокоює серцеву діяльність. Застосовується також при клімактеричних скаргах, запізнілих або хворобливих менструаціях і як сечогінний засіб. Застосовується настій із сировини: 2 чайні ложки подрібненої сировини наполягають протягом 8 годин з 1 склянкою холодної води (добова доза); у вигляді порошку беруть 2-4 г на день. У народній медицині пустирник рекомендується як зміцнюючий засіб для нервів, при серцебитті і як засіб від кашлю.

Материнка звичайна – використовується надземна частина рослини без грубих стебел в період цвітіння. Трава материнки рекомендується при нервовому збудженні, відсутність апетиту, порушення з боку печінки, жовтяниці, при спазмах шлунку і кишечника, при болючої менструації, при підвищеній статевій збудливості. Трава материнки заспокоює кашель при гострому та хронічному бронхіті та при кашлюку. Міцний чай з трави викликає потовиділення. Траву материнки застосовують також для ванн при сверблячих екземах і для промивання ран. Всередину при всіх зазначених вище захворюваннях застосовується настій з 2 чайних ложок подрібненої сировини на 2 склянки окропу (добова доза). Для ванни використовують настій з 100-200 г сировини на 2-3 л окропу; цей настій додають до води для ванни.
__________________
Дякуйте Богу за прожитий день. За спожитий хліб, за здоров`я, і ласки які Він нам посилає.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 04.06.2011, 23:33   #239
D-Misha
Передовик
 
Аватар для D-Misha
 
Реєстрація: 14.01.2010
Дописи: 3.851
Ukraine
Мій ресівер: х-810,Sat-Integral S-1228 HD
Типово

Найдивніші рослини світу......

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Раффлезія арнольді (Rafflesia arnoldii) – паразитична рослина з найбільшими в світі квітами, але повністю позбавлена листя, стебла і коріння. Квітка раффлезії в бутоні схожа на качан капусти, а в розкритому вигляді досягає 1 метра в діаметрі і важить 4-6 кг.
__________________
Доброта-вище всіх якостей.
D-Misha зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 05.06.2011, 11:24   #240
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 53
Дописи: 646

Типово

Барвінок

Барвінок, поряд з іншими ранніми квітками є провісником весни. А оскільки його глянцево-зелене тверде листя не гине ні влітку від спеки, ні зимою від холоду, морозу і снігу, рослина стала символом радісної життєвої сили, вічності і була перенесена з лісу в сади біля людських жител. Її тулили до всього, що потребувало вічності, краси, життєстійкості: народженій дитині до свічки, щоб життя було довгим і щасливим; до свічок весільних, щоб любов наречених була нев’янучою; до весільного калача, щоб людські серця до молодят горнулися; до весільного гільця – як символ вічного усталеного буття.

Відомий український фольклорист Микола Костомаров у праці “Слов’янська міфологія” зафіксував староукраїнський “барвінковий” ритуал, коли у недільний день весною парубок назривавши барвінку, ніс його до дівоцької громади та запитував у дівчат – “Що це за дивне зілля?”. Деякі дівчата відгадували і сором’язливо признавалися, що

То зілля барвінок

Паняночкам на вінок, на вінок.

Здавна вважалося, що ця рослина дарує дівчині вроду. Дівчата колись умивались відваром із барвінку: “Десь ти мене, мати, в барвінку купала”.

У традиційній українській етнокультурі барвінок є символом радісної життєвої сили, незайманості, цнотливості.

Дівчині, яка починала дівувати, мати давала у пазуху крянгу барвінку із найдавнішої родової могили – щоб оберігав її долю, дівочу честь, цноту:

Коби наші Марієчка добре серце мала,

Вона би свому молодому барвіночку дала.

Про дівчину, що зганьбилася, казали: “Барвінчик свій потоптала”, а ще співали, переважно в Західній Україні:

Бо у того жовнірчика ще й не одна буде,

Він втре вуса, засмієси, а за ню забуде.

Усі її товарочки будуть мати вінчик,

А у неї коло хати висохне барвінчик.

Барвінок для українців став постійним символом шлюбу. Дівчина згадує про барвінок, коли говорить про кохання й порівнює з ним милого:

Зелененький барвіночку, стелися низенько!

А ти, милий, чорнобривий, присунься близенько.

Колись барвінок був і одним із головних героїв українського традиційного весілля. Збирання цієї рослинки перед весіллям, коли з неї плели вінки-силимени (долю) на стіну, сволок чи стелю, на голову княгині – молодій, – було цілим ритуалом. Дружки з дівчатами йшли в сад або до лісу, де були барвінкові місця, зістригали листя, співаючи пісні.

Під час весілля, згідно з ритуалом, наречений вирубував молоду сосонку, запрошуючи собі на допомогу товариша або родича, котрий одержув назву “боярина”. “Боярин” вносив гільце до хати та стромляв у коровай. Тоді наречена, попросивши благословення, сідала з подружками за стіл, прикрашала гільця, в’ючи з барвінку гірлянди.

А от молодому плелося спеціальне весільне сердечко з барвінку. Для цього рослину зривали через отвір калача, що спекла сестра. У весільній пісні з цієї нагоди співалося:

Гой на небі три зірнички,

А на землі три сестрички.

Перша несе гостру голку,

Друга несе нитку шовку,

Третя несе барвіночок

Молодому на віночок.

“Як цей барвінчик ніколи не блідне, так най і життя твоє не блідне”, – казали дружки молодій, молодому, коли закінчували початий матір’ю віночок на голову чи віночок-сердечко, який пришпилювали молодому на грудях.

Кажуть, що п’ять пелюсток цієї квітки символізували п’ять засад щасливого подружнього життя: перша пелюстка – то краса, друга – ніжність, третя – незабутність, четверта – злагода, п’ята – вірність.

Образ квітнучого барвінку символізував щасливий шлюб, а от зів’ялий барвінок означав нещасливий стан одруженої жінки:

Хрещатенький барвіночку, зав’яв у прискриночку!

Зв’ялив-зсушив, вражий сину, чужу дитиночку.

Барвінок, як зілля весільне, садилося і на могилах. Причиною цього, на думку М. Костомарова, було слов’янське вірування про таємничий зв’язок між шлюбом і смертю. Імовірно, в цьому символі ми маємо бачити високе розуміння наших пращурів про міцність і святість шлюбу: вони обрали символом його рослину просту, не пишну, проте нев’янучу, квітка якої нагадує небесну зірку.

З часом барвінок стає таємничим символом переходу від одного стану життя до іншого.
__________________
Дякуйте Богу за прожитий день. За спожитий хліб, за здоров`я, і ласки які Він нам посилає.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Відповідь

Закладки

Параметри теми
Параметри перегляду

Ваші права у розділі
Ви не можете створювати теми
Ви можете писати дописи
Ви не можете долучати файли
Ви не можете редагувати дописи

BB-код є Увімк.
Усмішки Увімк.
[IMG] код Увімк.
HTML код Вимк.

Швидкий перехід

Схожі теми
Тема Автор Розділ Відповідей Останній допис
Світ з HDTV новини SLAVASAM Новини,українські телевізійні канали,DVB-T2 - цифрове ефірне телебачення 75 13.02.2013 19:54
Новини WRC Світ Ралі BMW Спорт на SAT-TV 3 11.02.2012 20:03


Часовий пояс GMT +3. Поточний час: 15:52.


vBulletin 3.8.4 ; Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2010
Львівський форум