SAT
шарінг
Форум - Супутникового телебачення SAT-PROF  

Назад   Форум - Супутникового телебачення SAT-PROF > Вітальня - SaT-PRoF.CoM.Ua > Офтопік (теревеньки) > Ваші захоплення

Примітки

Створення нової теми Відповідь
 
Параметри теми Параметри перегляду
Старий 11.10.2010, 13:47   #1
D-Misha
Передовик
 
Аватар для D-Misha
 
Реєстрація: 14.01.2010
Дописи: 3.851
Ukraine
Мій ресівер: х-810,Sat-Integral S-1228 HD
Типово Чарівний світ живої природи...

Жива природа...
Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!
Маленькі та великі, пухнасті і не дуже, в пір'ях та в шерсті – друзі наші менші завжди дарують нам багато приємних і та радісних хвилин. ...в поєднанні з прекрасною природою нашого світу...Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів - усе це дорога серцю, ні з чим незрівнянна краса рідної землі.
__________________
Доброта-вище всіх якостей.

Востаннє редагував VADYA777: 01.02.2012 о 00:18.
D-Misha зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 20.07.2011, 17:32   #311
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 53
Дописи: 646

Типово

Дивина густоквіткова (Verbascum thapsiphorme)

Різні види рослин роду Verbascum містять широкий спектр біологічно активних речовин, таких як іридоїдні глікозиди, флавоноїди, алкалоїди, кумарини, стероїдні і тритерпенові сапоніни та інші сполуки (Данчул Т. Ю. и др., 2006). Із вказаних груп найбільше зацікавлення у науковців викликають іридоїди, перш за все як важливий хемотаксономічний фактор рослин роду дивина (Abou Cazar, et al., 2003; Pardo et al., 2004). Найчастіше у рослинах даного роду зустрічаються такі іридоїди як аукубін, каталпол, гарпагід, та їх похідні, які відносяться до С-11-нор-глікозидів. (Мнацаканян В. А., 1986). Так L. Swiatek (1973) при проведенні скринінгового дослідження наявності іридоїдних глікозидів у рослинах родини Sclophulariaceae встановили наявність аукобозиду у листках і коренях Verbascum thapsiphorme. У листках Verbascum Chaixii Vill ідентифіковано також іридоїд катальпозид.


Біологічно активні речовини

В даний час більше ніж у 22 видах рослин роду Verbascum ідентифіковано до 30 іридоїдних глікозидів, які належать до підгруп аукубіна, каталпола і гарпагіда (Данчул Т. Ю. и др., 2006).

Науковцями інституту тонкої органічної хімії АН Вірменії, методами хроматографії на папері і в тонкому шарі сорбенту, із метанольного екстракту з надземної частини та коренів дивини розлогої — Verbascum Laxum Filar. et Jav., яка зустрічається у флорі Вірменії, виділено та за допомогою аналізу спектрів ПМР високого дозволу ідентифіковано такі іридоїди, як синуатол, піранозилаукубін, каталпол, гарпагозид і 6-О-α-L-(3-O-nкумароїл) — рамнопіранозилаукубін і 3-O-ацетил-n-метокситрансцинамоїл (Агабанян Э. Ю., 1987).

Аналогічні іридоїдні сполуки ідентифіковано також у надземній частині інших видів дивини флори Вірменії, таких як Verbascum sinuatum L. (Ерибекян М. И., Арутунян Л. С., Мнацаканян В. А., 1987) і Verbascum Georgicum Benth. (Агабанян Л. С., Арутунян Л. С., Мнацаканян В. А., 1982). При кількісному визначенні іридоїдів встановлено, що у квітках Verbascum thapsiphorme Schrad. та Verbascum phlomoides L. міститься, відповідно, 2,7 і 1,3 % іридоїдів у перерахунку на каталпол (Swiatek L., Adamczyk, 1985). Якісними реакціями і хроматографічними методами аналізу фракцій із водноспиртового екстракту трави дивини високої — Verbascum thapsus L., встановлено, що переважаючими групами біологічно активних речовин у даній сировині крім іридоїдів є полісахариди, фенольні сполуки (флавоноїди і фенолкарбонові кислоти), дубильні речовини.

Важливими сполуками, ідентифікованими в сировині різних видів дивини є флавоноїди. Польськими науковцями кафедри фармакогнозії Інституту технології і хімії ліків Медичної Академії м. Лодзя із квіток дивини великоквіткової — Verbascum Phlomoides L., — хроматографічними методами аналізу виділено відомі глікозиди та їх аглікони, зокрема 4 флавоноїдних глікозиди та 2 аглікони. Спектральними методами аналізу підтверджено наявність апігеніна, 7-глікозиду апігеніна, лютеоліна, 7-глюкозиду лютеоліна, 7-глікозида кверцетина, 3, 7-диглюкозиду кверцетина, Крім них підтверджено наявність тамарексина, 7-глюкозиду тамарексина та діосміна. В даній сировині не встановлено присутність гесперидина (Klimek B., Krolikowska M., 1984).

Якісний склад фенольних сполук був представлений 9 речовинами флавоноїдної природи, які переважно знаходились у вигляді глікозидів. При цьому встановлено, що більшість виділених глікозидів є похідними апігеніна, лютеоліна і скутелярина. Один із основних флавоноїдів, виділений у чистому вигляді, ідентифікований, як лютеолін-7-глюкозид. Кількісний вміст суми флавоноїдів, визначений спектрофотометричним способом у перерахунку на лютеолін-7-глікозид становить 0,66 %. Сума фенолокислот у перерахунку на кавову кислоту, становить 0,92 %. Вміст полісахаридів у перерахунку на 5 – гідроксиметил фурфурол становить 8,9 %. Кількість іридоїдів у перерахунку на аукубін становить 1,7 %. Кількісний вміст дубильних речовин при визначенні фармакопейним методом, становить 6,5 % (Попова О. И., Алкилани Ахмед, 1992).

Польські фармакогности з Медичної Академії м. Лодзя із квіток Verbascum Thapsiphorme Schard виділили 4 флавоноїдних глікозиди і 2 аглікони. Хімічними, хроматографічними і спектральними методами аналізу встановлено будову виділених сполук. При цьому ідентифіковано такі флавоноїди, як апігенін, 7-глюкозид, лютеолін, 7-глюкозид, кверцетин, 3,7-диглюкозид. Крім вказаних сполук, хроматографічним аналізом встановлено присутність діосміна, тамариксетина 7-рутинозид. У дивині звичайній і мітляковій, за допомогою наявних свідків, хроматографічними методами ідентифіковано кверцети, кверцитрин, кверцимиретрин і рутин (Каримова С. Г., Кучерова Е. Г., 1985).

Слід відмітити, що у комплексі флавоноїдів, виділених із дивини скіпетровидної, переважають глюкозиди лютеоліна і кверцетина.

У квітках Verbascum phlomoides польськими науковцями ідентифіковано 7-глюкозид і 7-рутинозид амариксетина (Klimek B., Krolikowska M., 1984). Зокрема, В. А. Бандюкова. и О. А. Андреева (1987), при проведенні аналізу 170 видів рослин на наявність у них діосміну та його глікозидів, встановили наявність даних речовин у таких видах рослин роду Verbascum, як Verbascum floccosum Waldst et Kit., Verbascum lychnitis, Verbascum thapsiphorme Schard, Verbascum Thapsus L.

У таких видах, як дивина мітлякова, звичайна та чорна, у незначній кількості ідентифіковано алкалоїди. При вивченні алкалоїдного складу рослин родини Sclophulariacaeae у більшості рослин роду дивина ідентифіковано такі алкалоїди, як пеганін, оксипеганін, оксодезоксипеганін, оксипеганін, офлокарпін, софорамін, плантаганін, індикан (Нинова Л., Пасков Д., 1969).

Болгарськими науковцями, при проведенні фітохімічного і фармакологічного вивчення надземної частини деяких видів рослин родини Scrophulariaeae, у алкалоїдній фракції із Verbascum nobile Vel., ідентифіковано алкалоїд нобілін (Нинова П., Пасков Д., 1969).

У сировині, зібраній із різних видів дивини, присутні тритерпенові сапоніни, які мають іхтіотоксичну активність. Дані сполуки у найбільшій кількості присутні у листках і квітках дивини мітлякової і дивини звичайної, пінне число для відварів із них становить 10 000–3000 одиниць (Каримова С. Г., 1985). Серед вказаних сполук в дивині ідентифіковано гемолітичний вербаскосапонін, який є високо іхтіотоксичним. У квітках дивини також присутні каротиноїди. Хроматоспектральними методами у квітках ідентифіковано β-каротин і водорозчинний кроцин (Tomko J., 1999).

Слід відмітити, що квітки дивини є джерелом слизистих полісахаридів, кількісний вміст яких досягає до 3 %.

У фітохімічному аспекті, як джерело жирної олії, також вивчалось насіння різних видів дивини. Насіння дивини попередньо висушували до постійної маси при температурі 100–105 °С, розтирали у ступці до порошкоподібного стану і екстрагували в апараті Соксклета гексаном впродовж 48 годин. Після екстрагування розчинник відганяли у вакуумі, після чого жирні кислоти визначали за допомогою газорідинної хроматографії. При проведенні вивчення складу жирних кислот насіння деяких дикорослих видів дивини, що ростуть у Пермській області Росії, в порівнянні із насінням культивованого виду Verbascum phoeniceum L., встановлено, що в насінинах таких видів, як Verbascum thapsus, Verbascum nigrum, Verbascum phoeniceum L., міститься від 29–33 % жирної олії. У складі жирних олій вказаних видів ідентифіковано до 11 жирних кислот. Серед жирних кислот домінуючими є такі ненасичені кислоти, як лінолева і ліноленова. Сумарний вміст ненасичених жирних кислот знаходиться в границях 88–90 % від загальної кількості жирних кислот. Зокрема насінння Verbascum thapsus відрізняються від насінин інших видів високим вмістом лінолевої кислоти (77,1 %)

Слід відмітити, що жирна олія насіння Verbascum nigrum Verbascum phoeniceum L. відрізняється вмістом ейкозадієнової кислоти. А жирна олія Verbascum thapsus — наявністю лігноцеринової кислоти (Петриченко В. М., Разумовская Т. А., 2004).
Застосування в народній медицині.
Як лікувальна рослина дивина була відома ще з античних часів. Її застосовував Гіпократ. Cередньовічний арабський мислитель Абу Алі Ібн Сіна рекомендував вживати дивину джунгарську для лікування різноманітних захворювань. Зокрема, відвар із квіток Авіцена рекомендував для лікування пухлин, а відвар із надземної частини (трави) — при розривах м’язів, для лікування хронічного кашлю, при запаленні очей і для тамування зубного болю. Лікувальні пов’язки, виготовлені із подрібнених на порошок квіток дивини і змішані з медом, Авіцена рекомендував прикладати для лікування шкірних ран і виразок. Польський середньовічний травник Мартина Сенника, написаний у ХVI столітті, вказував, що горілка, настояна на квітках дивини, має здатність оберігати від причарувань і від злих духів. Вказаний травник рекомендував відвар із коренів вживати при проносах, а також полоскати ротову порожнину при болях зубів. Порошок із висушених коренів рекомендували при глистах. Свіжий сік із рослини рекомендували втирати у шкіру для ліквідації бородавок.

В цьому травнику навіть наводяться такі «магічні» дані, що горілка, настояна на квітках дивини, запобігає від чарів і оберігає від злих духів. Інший польський травник, зільник доктора медицини і ботаніка Симона Сиренського або Сіреніуша (1541–1611), виданий у 1611 році, вказує, що корені у вигляді порошку, зварені на воді або настояні на горілці, допомагають при проносах, а також мають здатність виганяти глисти. Порошок коренів, змішаний з мальмазією, допомагає при болю зубів. Крім цього, при болю зубів і ясен вказаний травник рекомендує тримати в ротовій порожнині підігріті до теплого стану свіжі корені дивини. Польські середньовічні травники рекомендували свіжовичавленим соком із стебла дивини лікувати бронхіти і запалення дихальних шляхів. Соком також рекомендували змазувати бородавки. Свіжоприготовленим відваром із квіток і листків дивини рeкомендували закапувати і промивати очі при кон’юнктивітах.

Крім дивини скіпетровидної в народній медицині окремих регіонів Росії вживалися також інші види вказаного роду. Так, згідно даних монографій А. Ф. Гаммерман та И. Ю. Юркевича (1966), М. А. Носаля (1958), Е. Ю. Шасса (1952), А. Д. Туровой (1954), дивина ведмеже вухо, дивина висока, дивина мітлякова широко застосовуються в народній медицині при запальних захворюваннях. Зокрема дивина ведмеже вухо — Verbascum thapsus L. — у народній медицині російського Сибіру відома як сечогінний засіб. Відвар листків і коренів із даної рослини вживають при хронічних циститах, а також при задусі, бронхіальній астмі, туберкульозі легень, катарі шлунка і кишок, хворобах печінки і селезінки, при застуді, ревматизмі, болю голови та інших хворобах. Дивина входить до складу сумішей, що вживаються для ванн при рахіті та золотусі. Із відвару листків на молоці роблять компреси для лікування наривів, виразок, гнійних ран, геморою та лишаїв. Порошком із висушеної трави присипають тріщини на шкірі та ступнях ніг, а також довго незагоювальні рани.
Фармакологічні властивості

У фармакологічному аспекті квіти дивини мають перш за все протизапальну, обволікаючу, відхаркуючу і пом’якшуючу дію.

Польські науковці в експериментах на мишах встановили, що 10 % відвари із суцвіть дивини мають заспокійливу і легку гіпнотичну дію, і за своїм ефектом не поступалися аналогічним відварам, виготовленим із такої відомої сировини, як листки меліси, супліддя хмелю, кореневища з коренями валеріани, у звязку з чим рекомендують застосовувати квіти дивини як джерело для одержання седативних засобів (Kudrzycka-Bielosсabska et al., 1965).

Спиртоводні екстракти Verbascum phlomoides i Verbascum formanekii в експерименті короткочасно знижували на 20 % артеріальний тиск. Етанольні екстракти Verbascum longifolium i Verbascum anisophyllum мають судиннорозширюючий ефект, що зумовлює збільшення перфузійного кровоструму на 20–30 %. При цьому у екстракту Verbascum anisophyllum встановлено виражений міотропний судиннорозширювальний ефект (Нинова П., Крушков И. и соавт., 1981).

1 % розчин спиртоводного екстракту дивини мітлякової володіє протимікробною активністю відносно грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Проте із збільшенням концентрації бактерій антимікробний ефект вказаного екстракту знижувався. Встановлено, що спиртовий екстракт дивини мітлякової в концентрації 1:100 пригнічує ріст Staph. aureus 209 i B. coli у розведеннях мікробів 5 х 102. у вказаній концентрації дає поодинокий ріст колоній із Staph. albus162. (Х. М. Насыров и соавт.).

Водна витяжка в експерименті показала противірусну активність у відношенні до вірусу герпеса (Sladowska et al., 1987). За останні роки встановлено, що відвар із квіток дивини має противірусну дію відносно грипу штамів грипу А і В.
Токсикологія, побічна дія і протипокази щодо застосування

Токсичність флавоноїдів, виділе них із дивини мітлякової, визначали на 60 мишах при очеревинному і пероральному введенні. При цьому LD50 при очеревинному введенні становила 13 г / кг, а при пероральному введенні — 20 г / кг. Встановлено, що деякі види дивини зумовлюють одурманюючу дію на риб, зокрема такі види, як дивина лікарська, дивина чорна, дивина звичайна і дивина мучниста.

Різні види дивини проявляють іхтіотоксичну активність.

З метою вивчення одурманюючого впливу на риб використовували цілу надземну масу окремих видів рослин вище вказаного роду. Рослини повністю занурювали у водойоми. З метою встановлення іхтіотоксичності діючих речовин сировини окремих видів виготовляли екстракти за допомогою таких розчинників, як вода, етиловий спирт і хлороформ. Після проведення вичерпної екстракції розчинник повністю відганяли до одержання густої маси. При використанні води проводили ліофільне висушування. При вивченні іхтіотоксичної активності одержаних екстрактів, в ємності, заповнені водою з наявністю тестоб,єктів, екстракти вводили в концентрації із розрахунку 1мг / л. При цьому найбільш одурманюючу дію на риб (від 80 до 100 %) проявляли спиртові і водні екстракти із надземної частини і суцвіть дивини приальпійської, бактрійської, великоплідної, чорної, горолюбної, пірамідальної та Вільгельмса. У деяких випадках спостерігалась зміна активності екстрактів із сировини одного виду, зібраної у різні терміни вегетації (Кузьмина Л. В. и соавт.,1985).

Токсикологічні властивості засобів із дивини у теплокровних тварин не вивчалися, проте доцільно відмітити, що на нашу думку дивина може зумовлювати отруєння тварин, оскільки худоба дивину не пасе.
Застосування в клінічних умовах

В клінічних умовах препарати дивини є мало вивченими. Польські клініцисти рекомендують 10 % відвар квітів дивини з додаванням меду приймати перед сном як заспокійливий засіб, що понижує збудливість кори головного мозку (Kudrzycka-Bieloscabska et al.,1967).

Дивина також застосовується у гомеопатії. Verbascum в гомеопатію увів Ганеман у 1821 році, результати клінічних випробувань даного ліку він помістив у VI том чистого лікознавства. В даний час в гомеопатії Verbascum застосовують при таких клінічних симптомах, як невралгічні болі у вигляді спалахів у ділянці скул, при занімінні великих пальців ніг, невралгічних болях у лівому гомілковому суглобі, болях у вухах, стрілянні у вухах від судом вушних м,язів, сильному нежиті, глибокому, грубому кашлі і коклюші, нічному нетриманні сечі та частому сечовипусканні (Вавилова М., 1994).

Квітки дивини також широко використовують у ветеринарії. Так, настій із квіток у болгарській ветеринарній медицині призначають при застуді, катарі бронхів, при шунково-кишкових захворюваннях великої рогатої хвороби, коней, собак, кішок і домашніх птахів (Гахниян Р., Асенов И., 1988).
Лікувальні засоби та біологічно активні добавки

Допельгерц® меліса (Допельгерц, Німеччина). Таблетки, що містять квітки дивини густоквіткової. Володіє муколітичною, болетамувальною, і відхаркувальною дією.

Фарма-мед® леді’С Формула очищення від токсинів, Нічна формула (Pharma-Med Inc, Канада). Таблетки в упаковці по 60 + 50 шт. 1 таблетка містить:

Насіння подорожника великого; насіння фенхеля звичайного; плоди жостера послаблюючого; кору крушини вільховидної; ФОС (фруктоолігосахариди); плоди глоду криваво-червоного; бульбоцибулини часника посівного; корені ехінацеї пурпурової; насіння горіха чорного; корені лопуха великого; кореневища валеріани лікарської; квітки ромашки лікарської; плоди перцю стручкового однорічного; квітки дивини густоквіткової; траву хвоща польового; корені імбира лікарського; корені солодки голої; траву циміцифуги кистеносної; корені кульбаби лікарської; плоди малини звичайної; корені алтеї лікарської; кореневища з коренями родіоли; рисові висівки; гуньбу сінну; траву деревію звичайного; траву щавлю кучерявого; суцвіття конюшини червоної; насіння ганусу звичайного; хлорелу; екстракт чортополоха молочного; листки люцерни посівної.

Застосовуть при інтоксикації лімфатичної системи кишечника, шкіри, легень, нирок, печінки та інших життєво важливих органів. Вживають починаючи із 1 таблетки, і при необхідності дозу поступово збільшують до 6 таблеток, випиваючи при цьому від 8 до 10 склянок води.
__________________
Дякуйте Богу за прожитий день. За спожитий хліб, за здоров`я, і ласки які Він нам посилає.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 21.07.2011, 12:37   #312
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 53
Дописи: 646

Типово

Дикий калган.

Інші назви: перстач прямостоячий, узик, зав’язник, пуповник, древлянка.

Ходить така баєчка в Карпатах.

Одного разу в Кутах та й довкола — а діялося те в сиву давнину — такі яблука вродили, що світ не видів. Не пропадати ж марно добру. І налагодили гуцули з-під Кутів плоти з тими яблуками аж до самої Америки.

Правда, що воно за землі такі, тоді ніхто й не знав. Та оповідали, що люди там гарні і ґречні жили. А от яблук таки не виділи й не знали.

Тож і поїхали гуцули базарювати. Люди вони щирі. Продали свої здобутки за безцінь. Зате в дорогу дали їм тамтешні люди коріння живучого, що калганом звалося. І води цілющої дали, аби хвороби ніякі не приставали в далекій подорожі.

Узяли наші кутяни того коріння та й настояли на воді. А вода зацвіла квітами. Напився тої води один гуцул, другий, третій — сили додаються. І великий океан видався їм, як маленьке озерце.

Пливуть. Аж бачать на хвилі наче плоти якісь, тільки на їхні гуцульські не схожі. А на плотах — також люди. Гуцули й питають:

— Як си маєте, брати наші?

— А хто ж ви будете, люди добрі? — вийшов до них старший. А то був Колумб. — Звідкіля ви?

— Гей, гей, з країв далеких, — відповідають. — Із самої Гуцулії! Мо’, чулис-те?

— А то ж як! — відповів Колумб.

— Д’хаті вертаємо, з Гамерики, — сміялися гуцули. — Яблука продали, калгану придбали і тебе би-м почастували.

Згодився на те Колумб, бо увидів, що то люди щирі. Причастився калганом і теж звеселів.

— То де, — питає, — того зілля надбали?

— У самій Гамериці, — казали гуцули.

— А я ото якраз і їду її відкривати, — каже Колумб.

— То най щастить тобі, чоловіче добрий!..

Отак, виходить, ще до Колумба відкрили гуцули далеку Америку. І відтоді у наших краях і село з’явилося, котре нині Черганівкою називають. А тим корінням живучим, що калганом іменується, недуги люди виліковують.




Дикий калган, або перстач прямостоячий — багаторічна трав’яниста рослина, яку ще називають узиком та зав’язником. Росте вона на сухих та мокрих луках, по болотах, на лісових полянах, полонинах, у рідких шпилькових та шпильково-дрібнолистяних лісах.

У народі цю рослину знають з давніх-давен як дуже надійний засіб при лікуванні шлунково-кишкових розладів, опіків, дизентерії та шкірних захворювань.

У давнину збирало її майже все сільське населення, святили в церквах і зберігали на випадок хвороби у людей чи й тварин. Найчастіше берегли сушені корені або настоювали їх на горілці. Цей народний засіб настільки відомий, настільки надійний, що препарати перстача введені в наукову медицину як для внутрішнього, так і для зовнішнього застосування і включені в радянську фармакопею для заміни імпортного дубильного кореня ратанії, який ввозили в дореволюційну Росію з Південної Америки.

У Західній Європі цю рослину застосовують також з давніх часів і вона значиться в німецьких середньовічних довідниках. Латинська назва рослини потентілла торментілла. Назву рослина дістала від слів торментіл-ла (так називали в середні віки дизентерію, для лікування якої користувалися перстачем) і потентілла — зменшене від слова потенція — сила, чим характерна ця маленька, але сильнодіюча рослина.

Перстач прямостоячий має прямі тонкі стебла, що вгорі розгалужуються. Стеблові листки сидячі, трійчасті, з двома великими прилистниками. Квіти поодинокі, золотисто-жовті, сидять на двох квітконіжках на кінцях стебел та гілок. Чашечки подвійні, з чотирма зовнішніми і чотирма внутрішніми дольками. Вінчик чотирипелюстковий, що відрізняє рослину від інших видів перстачу, які мають по п’ять пелюсток. Плід сухий, складається з 12-15 бурих зерняток. Цвіте в червні-серпні.





Ця рослина в основному розповсюджена в європейських широтах, але досить багато її зустрічається і в Західному Сибіру.

Пізно восени збирають кореневища перстачу, очищають від тонких додаткових корінців, обмивають та сушать. Сухі кореневища тверді та важкі, але легко піддаються подрібненню. Колір їх зовні темно-бурий, на розрізі темно-червоний або червоно-бурий.

Кореневища перстачу містять близько 35 процентів дубильних речовин (кристалічний ефір, торментол, катехін, органічні кислоти, наприклад, елагову і хінну, глюкозид торментилін, смолу, віск, камедь, крохмаль, червоний пігмент флобафен).

Відвар з кореневищ перстачу має в’яжучі, жовчогінні, відхаркувальні, протизапальні, бактерицидні, кровоспинні, знеболювальні та ранозагоювальні властивості.

Препарати з кореневищ застосовують при хронічних колітах, дизентерії, виразці шлунка, всіляких внутрішніх кровотечах, жіночих хворобах, захворюваннях печінки та при подагрі.

У науковій медицині відвар кореневищ перстачу вживають при запальних процесах шлунково-кишкового тракту (ентерити, ентероколіти, диспепсії).

Зовні відвар перстачу використовують для обмивань, примочок, компресів при кровотечних ранах, виразках, опіках, різних висипках, екземах та інших шкіряних захворюваннях, а також для полоскань при запальних процесах ротової порожнини (стоматитах, гінгівітах) та при ангінах.
__________________
Дякуйте Богу за прожитий день. За спожитий хліб, за здоров`я, і ласки які Він нам посилає.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 22.07.2011, 21:09   #313
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 53
Дописи: 646

Типово

Золотий вус

Дихоризандра, домашній женьшень, далекосхідний вус, живе волосся — все це назви однієї рослини, яку за цілющі властивості називають диво-рослиною.
Мазь із неї допомагає у лікуванні гангрени. Сповільнює золотий вус і прогресування цукрового діабету. Щоб зажили рани, можна їх протирати настойкою і вживати її всередину. Ця рослина стане незамінним помічником під час періодичних головних болів, запаморочень, порушень зору та координації рухів, гострого болю у серці, лікування ран, опіків, хронічних виразок, обморожень.
Завдяки активним біологічним речовинам золотий вус здатний боротися з різними інфекціями, стимулювати процеси обміну речовин, зміцнювати кровоносну систему й імунітет, сприяти виведенню шлаків з організму.
Кварцетин, що міститься в соці вуса, забезпечує протизапальну та протинабрякову дію, має протиалергічні й антиоксидантні властивості. Тобто сповільнює процес старіння організму, гальмує процес старіння рогівки.
Камферол, що теж міститься в соці цієї рослини, виводить натрієві солі з організму та має протизапальну дію. Його застосовують в разі порушень у сечовидільній системі, при алергічних захворюваннях, він входить до складу протизапальних препаратів.
Вміст у золотому вусі речовини бета-сітостеролу допомагає активно боротися з такими захворюваннями, як атеросклероз, хворобами обміну речовин, ендокринної системи.
Окрім того, ця рослина багата на вітаміни та мінерали.
У народній медицині із золотого вуса найчастіше виготовляють спиртові настоянки, мазі та олії. Сировиною для приготування ліків є бокові пагони, листя та сік, отримані з цих частин рослини.
Рослина складається з бокових пагонів, розділених на брунатно-фіолетові міжвузлі, які називаються «суглобчиками» або «колінцями». Рослину вважають цілющою, коли на ній з’являється 8-10 міжвузлів. Іноді для настоянки використовують всю рослину, залишаючи лише верхівки пагонів та головного стебла для подальшого розмноження.
Золотий вус — домашній лікар

Золотий вус — домашній лікар і засіб від тисячі хвороб
Хвороби шлунково-кишкового тракту
У випадку різних розладів процесів травлення можна порекомендувати відвар з листя золотого вуса. Один листок довжиною 20-25 см (чи два листки по 10-15 см) подрібнити і залити 700 мл окропу. Поставити суміш на 10-15 хв. на слабкий вогонь. Потім зняти посуд з вогню, закутати і настояти протягом 10-12 годин. Вживають відвар, попередньо підігрівши на водяній бані, тричі на день за півгодини до їди по 50-70 мл (залежно від маси тіла).
У холодильник відвар можна не ставити. Завдяки антисептичним властивостям цієї рослини він може досить довго зберігатися при кімнатній температурі.

Панкреатит і порушення обміну речовин
Для приготування ліків треба подрібнити 3-4 горизонтальних відростки, які доросли до 12 міжвузлів. Залити їх 600 мл медичного спирту, настояти протягом доби у темному місці. Долити 900 мл очищеної води і поставити у темне місце ще на тиждень. Вживати по 1 десертній ложці 1 раз на два дні. Курс лікування — 30 днів.

Доброякісні пухлини: міоми, фіброми, кісти, поліпи
П’ятдесят міжвузлів золотого вуса залити 500 мл горілки. Настояти 10 днів у темному місці. Процідити. Вживати настоянку двічі на день — зранку й увечері за 40 хв. до їди. Перший день вживайте ліки у дозуванні: 10 крапель настоянки, розведені у 30 мл води. Кожен наступний день треба збільшувати дозу на одну краплю. Курс лікування — 50 днів.
Зазвичай потрібно 5 курсів. Перерва між ними становить 10 днів.

Серцево-судинні захворювання
Подрібнити до 20 міжвузлів золотого вуса, залити 500 мл 70-відсоткового спирту і настояти протягом 2 тижнів у темному місці. Під час приготування ліків їх потрібно щодня збовтувати, потім проціджувати. Вживають настойку тричі на день за 20 хв. до їди по 15 крапель, розбавлених у 100 мл води.
Курс лікування триває 10 днів. Його можна повторювати з інтервалом 5 днів.

Хвороби органів дихання
Подрібнити 15-20 міжвузлів і залити 500 мл горілки. Настояти протягом двох тижнів у темному місці, опісля процідити. Вживати по 10 крапель, розбавлених у 30 мл води, раз на день. Курс лікування — 60 днів.

Для підвищення захисних сил організму і профілактики захворювань
1-2 відростки золотого вуса подрібнити, залити 1,5 л 70-відсоткового спирту і настояти при кімнатній температурі 2 тижні, процідити. Перед вживанням розводити водою з розрахунку 10-25 крапель на 30 мл води. Вживати настоянку 1-2 рази на добу за 40 хв. до їди протягом 1-1,5 місяця.
Якщо організм надто ослаблений, дозу можна збільшити до 35 крапель і вживати тричі на день протягом 52 днів. З інтервалом 10 днів курс можна повторити до 4 разів.

Настоянка із золотого вуса для лікування гаймориту і бронхіту
Тридцять «колінець» дихоризандри залити 0,5 л горілки, настояти сім днів. При цьому настоянка повинна набути світло-бузкового кольору. Закапувати в разі виникнення гаймориту по 2 краплі у кожну ніздрю з різницею у 15 хвилин (одна крапля, а через 15 хвилин — друга). Робити цю процедуру тричі на день.

Хвороби нирок і сечового міхура
Подрібнити 1 лист золотого вуса довжиною не менше 20 см, залити 1 л окропу, закутати посудину і настоювати протягом доби. Вживати за 40 хв. до їди по 1/4 склянки 3-4 рази на день. Перед вживанням підігріти на водяній бані.
Курс лікування — 14 днів. Після перерви (не менше 5 днів) курс можна повторити.

Хвороби суглобів
Стебло довжиною 10 см і 2-3 листки золотого вуса подрібнити й вичавити з них сік. Вичавки підсушити і залити 1,5 склянки маслинової олії. Настояти 2-3 тижні, процідити і додати половину вичавленого раніше соку золотого вуса.
Зберігати олію у темному місці в закритому посуді. Цю олію з успіхом використовують для розтирань. Їх зазвичай проводять перед сном по 10 хвилин.
Можна з олії робити й аплікації: шматочок марлі, складеної у кілька шарів, змочити олією і накласти на хворе місце на 10-15 хв. Цю процедуру проводять перед сном через день.

Олія для масажу, лікування артритів, артрозів та шкірних хвороб
Олію виготовляють із висушених вичавок після відділення соку з листя та стебел або з кашки, отриманої з подрібнених свіжих вусів.
Висушені вичавки подрібнити та залити оливковою олією так, щоб біомаса була на 1-2 см покрита олією. Настоювати протягом 2-3 тижнів, потім відтиснути. Олійний екстракт зберігають у темному скляному посуді в темному місці.

Суміш для лікування опіків, обморожень, фурункулів
Для лікування використовують свіжу кашку з листя, розтертого у порцеляновій ступці. Отриману масу накладають на бинт, складений удвоє, і прикладають до рани (бинтом до ушкодженої поверхні); пов’язку слід міняти 2 рази на добу.
Для лікування фурункулів, ран, укусів тварин можна використовувати цілі, добре промиті листки (або частину листка), розміром не менше 20 см. Така процедура сприяє швидкому загоєнню ран.

Настоянка для лікування остеохондрозу, радикуліту та хвороб суглобів
Сорок міжвузлів бокових паростків-вусів залити 0,5 л горілки, настоювати 20 днів у темному місці. Застосовують у вигляді компресів або внутрішньо — по 1 столовій ложці 3 рази на день за 1 годину до їди.

Настоянка для лікування бронхіальної астми
Сорок п’ять міжвузлів залити 1,5 л горілки, настоювати у темному місці протягом 10 днів. Застосовують по 1 десертній ложці за 45 хв. до їди 3 рази на день.
Під час лікування туберкульозу легень, як додатковий засіб до основного лікування, використовують свіжу подрібнену сировину (вуса та листя рослини), змішану з медом у пропорції 1:1. Застосовують по 1 чайній ложці за 30 хв. до їди 3-4 рази на день.

Мазь для лікування порушень опорно-рухового апарату та для розтирань при виникненні застудних захворювань
За основу беруть внутрішній свинячий або борсучий жир. Сік змішати з основою у співвідношенні 1:3, кашку — у співвідношенні 2:3.

Мазь для лікування трофічних виразок, шкірних хвороб, ран, забиття
Для виготовлення мазі використовують кашку або сік з листя та стебел рослини. За основу можна брати дитячий крем або вазелін. Сік змішати з основою у співвідношенні 1:3, кашку — у співвідношенні 2:3.
__________________
Дякуйте Богу за прожитий день. За спожитий хліб, за здоров`я, і ласки які Він нам посилає.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 22.07.2011, 22:28   #314
D-Misha
Передовик
 
Аватар для D-Misha
 
Реєстрація: 14.01.2010
Дописи: 3.851
Ukraine
Мій ресівер: х-810,Sat-Integral S-1228 HD
Типово

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

1. Під написом Обережно, злий собака! Чужих не підпускає! з'явилася приписка Наклеп!

2. Продається бультер'єр. Їсть все. Любить дітей.

3. Оголошення:
Фірма шукає секретаря, який вміє друкувати на машинці, розбирається в комп'ютерах і знає іноземну мову.
В офіс заходить пес і сідає в крісло навпроти генерального директора.
Генеральний директор:
- Вибачте, ми не можемо вас взяти на роботу, в оголошенні було написано, що секретар повинен вміти друкувати на машинці.
Пес схоплюється лапами на друкарську машинку і друкує відмінний лист.
Генеральний директор (здивовано): - Але ми все одно не можемо взяти вас! Треба вміти працювати з комп'ютером.
Пес схоплюється на клавіатуру і пише програму без єдиного бага.
Генеральний директор (шокований):
- Але секретар повинен знати іноземну мову!
Пес:
- Мяу!

4. У північно-західному районі пропала собака - стафордширський тер'єр, рудого забарвлення, вік 3 роки. Якщо побачите - біжіть швидше.

5. Загубилася собака. Особливі прикмети: правого вуха немає, на одну ногу кульгає, відгукується на кличку Щасливчик.

6. Увага! У дворі дуже добрий собака. Але за її настрій не ручаємося!

7. Віддамо цуценят пітбультер'єра в злі недобрі руки.

8. Загубився бультер'єр. Тому, хто знайде звертатися за адресою: Лісний проїзд 9, травмпункт лікарні № 6.

9. З енциклопедії:
Сенбернар - собака. Знаходить під снігом людей. Тим і живе.
__________________
Доброта-вище всіх якостей.
D-Misha зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 23.07.2011, 10:30   #315
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 53
Дописи: 646

Типово

Фіалка триколірна.

Фіалка триколірна Viola tricolor Інші назви: брат-та-сестра, Іван-та-Марія, братчики, зозульки, сирітки, пулоцвiт, топiрчики.
Стародавні римляни називали цю невеличку рослину «Квіткою Юпітера» і пов’язували з нею легенду про те, як один могутній володар перетворив на квітку служницю, яка мала звичку підслуховувати під дверима.
Цвітуть посеред густих пшениць біло-жовто-сині квіточки, перешіптуються з колоссям налитим і ніби розповідають людям ось цю давню легенду про велике кохання.
У підгірському селі жили в сусідстві леґінь Іван та дівчина Марія. Змалку дружили вони, в дитячих забавах минали, мов хмари легенькі пливли над горами, безжурні їхні літа. І незчулися обоє, як стали дорослими.
Глянув Іван на Марічку одного погожого травневого дня, і відчув, що серце його виповнилося солодким передчуттям щастя. Те ж саме відчула й Марічка. Бачили те й батьки закоханих молодих і раділи, милуючись ставним, як олень, легінем і красною, мов ружа, дівчиною.
Та прочув про те велике кохання злий чарівник, який убарложився в глибокій печері на Чорногорі. І задумав той злий дух викрасти Марічку.

Того вечора, коли село гуляло на весіллі Йвана та Марічки, налетів чорний вихор, зірвав покрівлю з хати, І зникла в тому вихорі Марічка. Зникла, як і не було її!

Убитий горем Іван кинувся шукати свою кохану. Довго йшов він зворами, видираючись на найвищі скелі, спускаючись у глибокі печери, все гукав-кликав свою кохану Марічку.

Якогось дня дійшов леґінь до тієї печери, в якій жив злий чарівник. Голосом, сповненим туги і пристрасті, Іван гукнув:

— Марічко! Де ти, Марічко? Це я, твій Іванко, прийшов, щоб тебе визволити з неволі і відвести до рідної хати. Чуєш, Марічко?!

Почула Марічка той голос і кинулася бігти темними підземеллями. Сила її кохання була такою великою, що перед нею самі собою відчинялися важкі кам’яні двері. І ось вже двоє закоханих зустрілися і впали одне одному в обійми.

На їхнє нещастя саме на той час повернувся до своєї оселі злий чарівник. Побачивши Марічку в обіймах Івана, він закричав страшним голосом:

— Гей, ти, нікчемна людино! Хочеш забрати належне мені по праву сильнішого! Ти по смерть свою прийшов! То ж ставай на останній бій зі мною!

Вихопив Іван бартку з-за пояса і кинувся на свого кривдника.

Довго билися вони над глибоким урвищем. І невідомо ще, чим би скінчився той бій, коли б Іван, стоячи на самім краю урвища, не оглянувся на свою Марічку. Вона стояла бліда і перестрашена, всім серцем жадаючи перемоги своєму Іванкові над злим ворогом.

Та от коли Іванко глянув на Марічку, чарівник підступним ударом в спину збив його з високої кручі і зареготав злим сміхом, святкуючи перемогу.

Як побачила Марічка загибель свого Іванка, так і кинулась у безодню, лебедицею білою полетіла услід за коханим.
Упали вони на грунь якогось чоловіка, що жив на відлюдді далеко в горах. Упали на м’яку пшеницю, що саме починала колоситись. І сталося диво: тіла їхні зникли безслідно, а на тім місці виросла квітка, забарвлена у три кольори: білий, жовтий і синій.
Білий колір — то знак весільний, знак єднання двох закоханих; жовтий — знак розлуки, вічної розлуки з життям; синій — колір неба, під яким рости і цвісти цій квітці та розповідати людям про велике кохання.
Шумить зеленокоса нива. І в тому тихому шепоті, коли добре прислухатися, можна почути розмову двох закоханих. Та кажуть, що мову ту може зрозуміти лише той, хто носить у своєму серці жар кохання.
Фіалка триколірна. Ця невеличка однорічна рослина росте як звичайний бур’ян у посівах, здебільшого в озимині. Але трапляється вона також на узліссях, біля доріг, у ровах. Стебло її (заввишки 10–15 см) гіллясте, з ребристою поверхнею. Листя — дрібне, ланцетоподібне. П’ятипелюсткова квіткова чашечка забарвлена білим, жовтим та фіолетово-синім кольорами. На парових полях можна побачити так звану польову фіалку — тільки з білими та жовтими пелюстками, яка, однак, у народній медицині використовується як і триколірна, бо хімічний склад і морфологічні ознаки їх майже аналогічні.
Фіалку триколірну на Україні звуть ще брат-та-сестра, братчики, зозульки, Іван-та-Марія, сирітки тощо.
Як лікарська рослина у народній медицині відома вона з глибокої давнини.
Для виготовлення ліків збирають всю надземну частину фіалки — стебло, листя, квіти, — яка містить глюкозид віоламін, алкалоїд віолін, сапоніни, рутин, винно-кам’яну та саліцилову кислоти, каротин, вітамін С.
Найчастіше фіалка триколірна застосовується як внутрішній засіб при хронічних захворюваннях шкіри, авітамінозах, мляво гранулюючих ранах, трофічних виразках, суглобовому ревматизмі, а також при подагрі. Здавна відома вона і як стимулятор розвитку дитячого організму та запобіжний засіб проти цинги.
У німецькій народній медицині настій фіалки (10–20 грамів трави на склянку окропу) вживають тричі на день при хворобах дихальних шляхів, коклюші, запорах, запаленнях сечового міхура, артеріосклерозі та ревматизмі. Дехто з вітчизняних медиків пропонує застосовувати цю рослину в суміші з іншими і для лікування лускатого лишаю (псоріазу). Для цього треба настояти в склянці окропу столову ложку суміші — трави фіалки і золототисячника по 20 грамів, трави дим’янки, пагінців солодко-гіркого пасльону, листя копитняку та трави багна по 10 грамів — і випити за три прийоми.

Фіалку триколірну заготовляють під час цвітіння, зрізавши стебло на невеликій відстані від поверхні землі. Сушать її у приміщеннях з достатньою вентиляцією або надворі в затінку, а зберігають у щільно закритих паперових коробках. Тривале зберігання (кілька років) не рекомендується, бо при цьому втрачається цінність трави як вітамінного препарату.
__________________
Дякуйте Богу за прожитий день. За спожитий хліб, за здоров`я, і ласки які Він нам посилає.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 23.07.2011, 10:49   #316
karpinets2710
Передовик
 
Аватар для karpinets2710
 
Реєстрація: 08.05.2011
Дописи: 1.370
Ukraine
Мій ресівер: Orton 4100C
Типово

Мальва

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Malva parviflora
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальвоцвіті (Males)
Родина: Мальвові (Males)
Рід: Мальва (Malva)

Види
Приблизно 20-25 видів, в тому числі:
Malva aegyptia
Malva alcea
Malva ambigua
Malva baker
Malva canariensis
Malva cretica
Malva crispa
Malva dendromorpha
Malva eriocalyx
Malva hispanica
Malva linnaei
Malva mauritiana— Мальва мавританська
Malva microcarpa
Malva mohileviensis
Malva moschata
Malva neglecta— Калачики непомітні
Malva nicaeensis
Malva oxyloba
Malva parviflora
Malva pseudolavatera
Malva pusilla— Калачики дрібненькі
Malva qaiseri
Malva sinensis
Malva stipulacea
Malva sylvestris— Мальва звичайна
Malva tournefortiana
Malva trifida
Malva verticillata— Мальва китайська

Мальва (синонім — Калачики) — рід квіткових рослин, центральний в родині Мальвові; налічує, за різними оцінками, 20-25 видів. До роду входять однорічні, дворічні та багаторічні трав'янисті рослини. Рід розповсюджений в помірному, субтропічному та тропічному поясах Європи, Азії та Африки

Листя черговане, лапчасте; квітка від 0.5 до 5 см в диаметрі, з п'ятьма білими, рожевими, або червоними пелюстками.

Рослини роду Мальва є основним (а інколи і єдиним) харчовим ресурсом для гусениць деяких видів метеликів (наприклад, мальвової товстоголовки — Pyrgus malvae).

Культивація та використання людиною

Вид Мальв, що розповсюджений в Україні


Кілька видів роду використовуються як садові рослини, в той час як деякі є досить небезпечними бур'янами, особливо в Америці, куди вони були завезені європейцями.

Деякі види мають їстивне для людини листя. Malva verticillata в невеликих масштабах вирощується з комерційною метою в Китаї, де її настойка використовується для очищення товстого кишківника та в якості засобу для схуднення.

Однолітні види роду, що звичайно є дуже невибагливими до умов вирощування, часто використовуються в якості декоративних рослин. Молоде листя мальв, що має досить ніжний смак, може використовуватись як заміна листя салату в кулінарії; старіше листя деяких видів може використовуватись як гарнір за умови термічної обробки. Квіти в азійських кухнях використовуються як компонент салату.

Існує багато свідчень того, що під час Голодомору українські селяни, рятуючись від голоду, харчувалися окрім інших диких рослин й калачиками.[
Висадження мальв найчастіше здійснюється шляхом простого розкидання насіння на необроблену землю рано навесні. Насіння мальв дуже легко збирати, і вони швидко розповсюджуються шляхом самозасадження.

Історія

Мальви — рослини, що були одні з перших описані в літературі. Горацій згадував їх як компонент свого харчування, описуючи досить коротко: «Me pascunt olivae, me cichorea, me malvae» («Для мене харчем є маслини, цикорій та мальви»)[6]. Перекладена лордом Монбоддо антична епіграма згадує мальву як рослину, що висаджується на могилах з огляду на повір'я про те, що мерці можуть ними харчуватись.

Мальва посідає чільне місце в українській народній культурі та фольклорі; вона згадується в якості обов'язкового елементу українського побуту, також, і у творах багатьох поетів. Наприклад, у пісні Володимира Івасюка та Богдана Гури «Балада про мальви»:

Заснули мальви коло хати.

Їх місяць вийшов колихати.

І тільки мати не засне,

Жде вона мене.[8]
karpinets2710 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 23.07.2011, 18:46   #317
D-Misha
Передовик
 
Аватар для D-Misha
 
Реєстрація: 14.01.2010
Дописи: 3.851
Ukraine
Мій ресівер: х-810,Sat-Integral S-1228 HD
Типово

Цукеркове дерево..........


Ти можеш уявити дерево, на якому ростуть цукерки? Мова йде не про новорічну ялинку. Виявляється, таке є! Під час моєї подорожі на Схід я побував у Японії та Китаї. І саме там я на власні очі побачив це диво.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Науковці називають цю рослину ховенія солодка. А от в народі прижилися інші її назви: “цукеркове” або ж “японське родзинкове дерево”. Воно має плоди, які дуже нагадують цукерки. Якби Ти їх скуштував, то вони видалися б Тобі трохи сухими. За своїми смаковими якостями вони нагадують рослинні цукерки. Ну, а мені смак був схожий на кислуваті родзинки. Але краще прислухатися до порад вчених, які не радять споживати ці плоди.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!
__________________
Доброта-вище всіх якостей.
D-Misha зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 24.07.2011, 11:17   #318
genych
Передовик
 
Аватар для genych
 
Реєстрація: 24.12.2010
Вік: 37
Дописи: 1.765
Рівненська обл.
Мій ресівер: ORTON 4050c
Надіслати повідомлення для genych на ICQ
Типово


Бджола медоносна
Для бджоломатки (бджоли-королеви) життя не обов'язково королівське. В один теплий весняний день королева медоносних бджіл злучається з 12 - 15 трутнями. Одного цього спарювання достатньо для запліднення її яєць на період від двох до семи років. Навесні протягом всього свого життя бджоломатка відкладає до двох тисяч яєць на день.
__________________
Не можна знати все, достатньо розуміти. .
genych зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 24.07.2011, 15:27   #319
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 53
Дописи: 646

Типово

Тирлич жовтий або джинджура

Хто побував хоч раз у Карпатах, той на все життя запам’ятає стрімкі скелі і глибокі ущелини. Ніколи не забуде дрімучих лісів з гордими смереками, ялицями, кедрами. Довго чаруватимуть своєю піснею бурхливі потоки, що із срібним передзвоном мчать із гір на долини.

Серед океану лісів, мов сонячні озерця на небі, яскравими барвами квітів виграють полонини. Квіти і квіти. Море квітів і запашних трав. Всіма кольорами веселки переливаються дзвіночки красавки, душниці бузкової, арніки гірської, наперстянки пурпурової. Але чи не найпершою красунею серед усіх полонинських квітів є джинджура (тирлич жовтий). Це надзвичайно цінна лікарська рослина. Про її цілющі властивості гуцули склали багато пісень.

Взяти хоча б такі рядки:

Ой хто чічком джинджуровим
Собі личко миє,
То той буде найфайнішим
На всю Коломию.
А хто випив того зілля,
Що із Чорногори,
Він забуде тую хижу,
Де живуть дохтори...

І справді, з цілющими властивостями джинджури може позмагатися хіба що славнозвісний женьшень. Взагалі про чудодійні лікарські властивості джинджури люди знають вже понад дві тисячі років. Відвар з кореневищ та коріння цієї рослини збуджує апетит, поліпшує травлення, тамує важкі форми згаги, підвищує кислотність та поліпшує якісний склад шлункового соку. Ще в 1918 році австрійський лікар Ріхард Вебер, застосовуючи препарати джинджури при лікуванні виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, досягав виліковування навіть у тих випадках, коли лише оперативне втручання могло допомогти хворим.

У народній медицині відвар кореневищ та коріння джинджури вживають при туберкульозі легенів, хронічних бронхітах, малярії, подагрі, ревматизмі, артритах різного походження та хворобах печінки.

Відвар тирлича застосовують і при лікуванні запущених гнійних ран, екземі та при потінні ніг. Препарати його позитивно впливають на центральну нервову систему, діють заспокійливо, знімають втому та збудження, врівноважують сон.

Яка ж на вигляд ця чудодійна рослина? Зовні джинджура дуже гарна. В перші два-три роки вона утворює лише прикореневу розетку листків. Вони великі, еліпсоподібної форми; знизу на них різко виступають жилки. На третьому-четвертому році життя з’являється гарне квітконосне стебло заввишки 60-140 сантиметрів з листками, що попарно зростаються своїми основами. Підземна частина рослини складається з короткого багатоголового кореневища, від якого відходять один або кілька додаткових коренів. Плід — довгаста ланцетовидна коробочка з численним насінням.
Активність препаратів з джинджури забезпечується багатим вмістом біологічно активних речовин. Всесильна ця рослина проти багатьох хвороб. Недаремно на Гуцульщині про цю квітку з полонини народ склав стільки чудових пісень.
__________________
Дякуйте Богу за прожитий день. За спожитий хліб, за здоров`я, і ласки які Він нам посилає.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 25.07.2011, 22:50   #320
genych
Передовик
 
Аватар для genych
 
Реєстрація: 24.12.2010
Вік: 37
Дописи: 1.765
Рівненська обл.
Мій ресівер: ORTON 4050c
Надіслати повідомлення для genych на ICQ
Типово

Скорпіон
Якщо налити скорпіону на спину алкоголь, то він може заколоти себе насмерть
__________________
Не можна знати все, достатньо розуміти. .
genych зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Відповідь

Закладки

Параметри теми
Параметри перегляду

Ваші права у розділі
Ви не можете створювати теми
Ви можете писати дописи
Ви не можете долучати файли
Ви не можете редагувати дописи

BB-код є Увімк.
Усмішки Увімк.
[IMG] код Увімк.
HTML код Вимк.

Швидкий перехід

Схожі теми
Тема Автор Розділ Відповідей Останній допис
Світ з HDTV новини SLAVASAM Новини,українські телевізійні канали,DVB-T2 - цифрове ефірне телебачення 75 13.02.2013 19:54
Новини WRC Світ Ралі BMW Спорт на SAT-TV 3 11.02.2012 20:03


Часовий пояс GMT +3. Поточний час: 21:34.


vBulletin 3.8.4 ; Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2010
Львівський форум