SAT-PROF
Sharing
Форум - Супутникового телебачення SAT-PROF  

Назад   Форум - Супутникового телебачення SAT-PROF > Вітальня > Флейм (теревеньки) > Відпочинок (природа,риболовля)

Примітки

Створення нової теми Відповідь
 
Параметри теми Параметри перегляду
Старий 11.10.2010, 12:47   #1
D-Misha
Старший модератор
 
Аватар для D-Misha
 
Реєстрація: 14.01.2010
Вік: 65
Дописи: 2.962
Сила репутації: 100
Репутація: 177042
Я живу В: Івано-Франківська обл.
Надіслати повідомлення для D-Misha на ICQ Надіслати повідомлення для D-Misha на Skype
Типово Чарівний світ живої природи...

Жива природа...
Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!
Маленькі та великі, пухнасті і не дуже, в пір'ях та в шерсті – друзі наші менші завжди дарують нам багато приємних і та радісних хвилин. ...в поєднанні з прекрасною природою нашого світу...Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів - усе це дорога серцю, ні з чим незрівнянна краса рідної землі.
__________________
Доброта-вище всіх якостей.

Востаннє редагував VADYA777: 31.01.2012 о 23:18.
D-Misha зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 06.06.2011, 14:18   #241
D-Misha
Старший модератор
 
Аватар для D-Misha
 
Реєстрація: 14.01.2010
Вік: 65
Дописи: 2.962
Сила репутації: 100
Репутація: 177042
Я живу В: Івано-Франківська обл.
Надіслати повідомлення для D-Misha на ICQ Надіслати повідомлення для D-Misha на Skype
Типово

Цікаві факти про тварин: заєць.......

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Чи багато ви знаєте про зайців? «Полохливий заєць і пенька боїться» - стверджує прислів’я. Але насправді така характеристика не зовсім виправдана – наприклад, задніми ногами довговухий може відбитись від орла або лисиці. Досить часто зайчихи відважно захищають своїх дитинчат від ворон. Відомий також факт, коли зайчиха зуміла налякати невелику собачку. А старі зайці, які знають почім ківш лиха, на очах у величезного гавкаючого пса на ціпку спокійнісінько поїдають те, що росте в саду або городі. Однак мовчазне опудало зазвичай вселяє в косооких вегетаріанців стільки поваги, що вони довго не можуть зважитись почати трапезу в його присутності.

Всі зайці, навіть літні, люблять пустувати. За хорошого настрою вони влаштовують веселу метушню, підстрибують вгору, катаються по землі. Іноді, просто заради забавки, перестрибують всіяні цвяхами двометрові паркани, навіть в річці плавають, якщо вода тепла. Не раз бачили, як зайці-русаки перепливали Рейн в тому місці, де її ширина сягала добрих півкілометра. А якийсь русак, якого прозвали "водяним", вирушаючи на годівлю, регулярно долав сорокаметрову водну перешкоду.

Якби зустрілись два довговухих родича: заєць-біляк і заєць-русак, вони цілком могли б вступити в законний шлюб – їх зайченята, так звані тумаки, будуть цілком життєздатними.
Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!
__________________
Доброта-вище всіх якостей.
D-Misha зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 06.06.2011, 19:15   #242
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 43
Дописи: 515
Сила репутації: 100
Репутація: 59590
Типово

Омела.

Сімейство: ремнецвітних.
Вічнозелений полупаразитний шароподібний гіллястий чагарничок, що росте на гілках багатьох листяних і хвойних дерев.
Цвіте в березні-квітні, плоди дозрівають у вересні-жовтні.

Збирають під зиму (у листопаді-грудні) у період осипання ягід.

Пагони містять олеанолову і урсолову кислоти, холін та його похідні (пропіонілхолін і ацетилхолін), алкалоїд віскотоксін, глікозид віскальбін; крім того, смоли, тритерпенові сапоніни, аміни (норвіскальбін, віскальбін, тирамін, фенілетиламін), інозит, вітаміни (каротин, вітамін С ). У ягодах виявлено жирне масло, що містить олеїнову, лінолеву і пальмітинову кислоти, каучук, смолисті речовини, каротин, вітамін С. У корі - глікозид сірінгінін.

Омела знижує артеріальний тиск, посилює серцеву діяльність, розширює судини, зменшує збудливість центральної нервової системи, як кровоспинний і протисудомний засіб, при атонії кишечника, при епілепсії, судомах і кровотечах. Настоянка листя омели - п'ють по 40 крапель 4 рази на день.
Настій омели: 15 г подрібненої сировини заливають 200 мл води, нагрівають на киплячій водяній бані 15 хвилин, охолоджують (45 хвилин), проціджують і додають кип'ячену воду до початкового об'єму. Приймають по столовій ложці 2-3 рази на день.
__________________
Дякуйте Богу за прожитий день. За спожитий хліб, за здоров`я, і ласки які Він нам посилає.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 07.06.2011, 17:50   #243
D-Misha
Старший модератор
 
Аватар для D-Misha
 
Реєстрація: 14.01.2010
Вік: 65
Дописи: 2.962
Сила репутації: 100
Репутація: 177042
Я живу В: Івано-Франківська обл.
Надіслати повідомлення для D-Misha на ICQ Надіслати повідомлення для D-Misha на Skype
Типово

10 найбільш жорстоких матерів у світі тварин.......

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!



Лангур (тонкошерстна мавпа).....

Мавпи цього виду взагалі відрізняються жорстокістю. Поводження з дитинчатами - не виняток. Відмова від дітей, викрадення малят, нехтування ними та дітовбивство часто трапляються серед лангурів. Причому матері намагаються добити тих із молодняка​​, які і так найслабкіші і знесилені.
__________________
Доброта-вище всіх якостей.
D-Misha зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 08.06.2011, 20:02   #244
D-Misha
Старший модератор
 
Аватар для D-Misha
 
Реєстрація: 14.01.2010
Вік: 65
Дописи: 2.962
Сила репутації: 100
Репутація: 177042
Я живу В: Івано-Франківська обл.
Надіслати повідомлення для D-Misha на ICQ Надіслати повідомлення для D-Misha на Skype
Типово

Незаконно репресована рослина - конопля!

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

З усіх можливих способів використання коноплі найбільш відомий той, через яку ця рослина переслідується законом. Але окрім наркотичних речовин з коноплі можна виготовляти безліч корисних і потрібних речей. Вона може застосовуватись в легкій промисловості, будівництві, автомобілебудуванні та інших галузях народного господарства.

В свій час конопля являлась однією з основних сільськогосподарських культур СРСР. В Америці в 1938 році коноплю називали «Billion Dollar Crop» (культурою на мільярд доларів), тому що вона була першою культурою, яка досягла обороту в мільярд доларів (Popular Mechanics, Feb. 1938).

Наведемо декілька цікавих фактів про цю рослину.

Перша згадка про використання коноплі відноситься до третього тисячоліття до н.е. в Китаї. Масове використання коноплі почалось в Стародавньому Єгипті. 80% всього текстилю, білизни, та інших тканин до 1820 року виготовлялось із коноплі, оскільки механізм сепарації бавовняних волокон ще не був винайдений.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Папір для підручників до кінця XIX ст. виготовлявся з коноплі. Майже всі перші Біблії, мапи, схеми, прапори також були виготовлені з коноплі.

Статус коноплі, як дуже важливої сільськогосподарської культури СРСР був підтверджений розміщенням листя коноплі разом з колосками пшениці та суцвіттями соняшника в центр снопа всередині головного фонтану країни – фонтану «Дружба народів», спорудженого на ВДНХ в 1954 році.

Вирощування коноплі в XVII-XVIII ст. в США було обов’язковим. За відмову від вирощування цієї культури в Вірджинії з 1763 по 1769 рр. можна було потрапити до в’язниці. Джордж Вашингтон і Томас Джефферсон були крупними плантаторами коноплі. До початку XIX ст. в США коноплею можна було сплачувати податки. В 1916 році парламент США висловив думку, що до 1940 року вся паперова продукція буде виготовлятись з коноплі, тому вирубка лісів більше не знадобиться. За розрахунками вчених вийшло, що 1 га коноплі еквівалентний за продуктивністю 4 га лісу.

І м’якоть і волокно коноплі можна використовувати як сировину для виготовлення паперу. З волокна коноплі виходить папір першого ґатунку. Він тонкий, міцний, гладенький та жорсткий. Папір з м’якоті не такий міцний, але він простіше виготовляється, м’якіший, товстіший і краще підходить для повсякденного використання.

Більша частина паперу, який ми сьогодні використовуємо – це «хімічний папір», виготовлений з деревини. Целюлозно-паперові комбінати жахливо забруднюють навколишнє середовище. Для того щоб виготовити якісний папір з деревини необхідна велика кількість концентрованих кислот. Ці кислоти і продукти їх реакцій дуже небезпечні для природи, навіть якщо виробники застосовують всі засоби для очищення стічних вод.

Папір з м’якоті коноплі може бути виготовлений взагалі без застосування хімікатів. Більша частина конопляного паперу сьогодні виготовляється з цільних стебел, волокон, та м’якоті, але високоякісний міцний папір з волокон також може бути виготовлений без застосування хімікатів.

Через те, що папір, виготовлений з деревини, завжди містить деяку кількість кислот і інших побічних хімікатів, він рано чи пізно жовтіє і розпадається. Для хорошого паперу цей процес може зайняти декілька десятиліть, але для довгого зберігання записів, книг і документів видавництва, бібліотеки і архіви вимушені купувати спеціально очищений папір, який коштує дуже дорого. Папір, виготовлений з коноплі, дешевий, не містить кислот і може зберігатись століттями не жовтіючи.

При спилюванні дерев для виробництва паперу мінерали забираються з землі разом з ними. Вирощування коноплі набагато менше збіднює ґрунти.

З коноплі також можна виготовляти біопаливо. Таке паливо чисте, воно не містить металів і сірки, тому воно набагато менше забруднює навколишнє середовище, ніж викопні палива. Також важливо те, що спалювання біомаси не збільшує загального вмісту вуглекислого газу в атмосфері Землі. Коли спалюється вугілля, нафта або продукти її переробки, вуглець, який тисячоліттями лежав під землею виходить в повітря, викликаючи дисбаланс в атмосфері Землі. З іншого боку щоб виготовити біомасу рослини використовують вуглекислий газ, забираючи його з атмосфери, так що при спалюванні він просто повертається назад, не викликаючи екологічних проблем. Перша модель автомобіля Ford Model-T в якості пального використовувала конопляний бензин, а багато деталей цього відомого автомобіля були зроблені з використанням коноплі. Генрі Форд часто фотографувався на фоні конопляного поля на своєму ранчо.

Ось і зараз Ford планує розробити автомобіль з кузовом із коноплі. Конопляний автомобіль буде створюватись в співпраці з Міністерством охорони навколишнього середовища, харчування і розвитку сільських регіонів Великобританії і компанією Hemcore, що займається вирощуванням коноплі. При виробництві волокна коноплі змішуються з поліпропіленом, а потім ця суміш відливається у кузовні деталі. Такі деталі дуже легкі та міцні, і окрім того придатні для повторної переробки. Вартість сировини низька, а для виробництва не потребується великих затрат енергії. Матеріали з коноплі можуть замінити більше 100 кг пластику, металу та смол, які застосовуються в серійних автомобілях. На розвиток проекту влада Великобританії виділила понад 1 млн. доларів.

А ще...

Сотні років вітрила та канати на кораблях робились лише з конопляного волокна. Слово «canvas» (полотно) пішло від староанглійського слова «canevas», яке в свою чергу пішло від латинського слова «cannabis». Рембрандт і Ван Гог творили свої картини на конопляних полотнах. Якісні фарби до 1937 р. також виготовлялись на основі конопляного масла.

І ось зараз, після тривалого періоду репресій стосовно цієї рослини, починає відновлюватись виробництво з використанням коноплі в якості сировини. Так, сьогодні в Україні виготовляють конопляне взуття, стають популярними вироби з конопляного паперу ручної роботи. Але ми сподіваємось, що вироби з коноплі скоро перестануть бути екзотикою і ми зможемо побачити їх не лише в сувенірних крамницях та спеціалізованих магазинах.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!
__________________
Доброта-вище всіх якостей.
D-Misha зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 09.06.2011, 18:49   #245
D-Misha
Старший модератор
 
Аватар для D-Misha
 
Реєстрація: 14.01.2010
Вік: 65
Дописи: 2.962
Сила репутації: 100
Репутація: 177042
Я живу В: Івано-Франківська обл.
Надіслати повідомлення для D-Misha на ICQ Надіслати повідомлення для D-Misha на Skype
Типово

Яких звірят модно сьогодні заводити???

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Зрозуміло, сім'ю не купиш за гроші. А ось брата можна. Якщо це «брат наш менший»: чотирилапий або з копитцями, плаваючий у ванні або ширяючий під стелею, пухнастий або покритий зеленою лускою.

І цей же вихованець підніматиме ваш настрій і прикрашати будинок собою.

Міні-пігі....

Мініатюрні свинки – міні-пігі – увійшли до моди кілька років тому, а особливо популярні стали після того, як маленька хрюша з'явилася в будинку Джорджа Клуні. Чим менші свинки, тим вони цінніші: бувають міні-пігі за дві, три, п'ять тисяч. Зелених. Раз так, то в неблагонадійному місці вам можуть підсунути дороге, але найзвичайніше порося, тільки замореного – трохи пізніше володар маленького п'ятачка перетвориться на 200-кілограмову свиноматку. Насправді міні-хрюша важить кілограмів 15-20, якщо, звичайно, її не розгодувати: апетит у цієї тварини відмінний, а відмовити улюбленцю в ласощах деколи просто не реально!
Дуже розумні, ласкаві і забавні, вони легко навчаються різним командам. Люблять спілкуватися, сидіти на ваших ручках і при сприятливих обставинах можуть прожити до тридцяти років.

Чіхуахуа.....

Самі маленькі на світі собачки сьогодні дуже популярні. У стародавніх індійців, що населяли сучасну Мексику, вони вважалися священною твариною (через те, що в їх черепі є маленька дірочка, через яку вони нібито можуть зв'язуватися з космосом. Індійці були мудрим народом, тому оспорювати святість собачки ми не будемо). Сьогодні, завдяки піару Періс Хілтон, малятка на піку моди.
Чіхуахуа, яка важить всього лише 1-1,5 кг, не потребує регулярного моціону на вулицю – вони легко освоюють звичайний котячий WC. Загалом, цей окато-вухатий малюк – дуже забавне, розумне і зворушливе звірятко.

Шиншила.....

Шиншила – це зовсім не найдорожче на світі хутро, а чарівний домашній вихованець, що нагадує кролика із смішним довгим хвостиком і нісенітних розмірів вусиками. Той, хто хоч раз заглянув у величезні очі-намистинки шиншили, гладив м'яку шерстку або пригостив її шматочком яблука, ніколи в житті не купить нічого, зробленої з хутра цієї покірливої, милої істоти.
Шиншили – ласкаві і веселі ласуни, які весь час присвячують приведенню себе в порядок. Придбати такого малюка можна приблизно за 5-10 тисяч рублів. Коштують менше, ніж шуба, і гріють своїм існуванням.




Ігуана.....

Ігуани увійшли до світової моди років 10 тому, а ось нас це захоплення дійшло із запізненням, тому вважається сьогодні неймовірною екзотикою – особливо в нашому сибірському місті.
Сама по собі юна ігуана коштує сущі копійки, але всі необхідні атрибути зовсім не дешеві. Для розміщення такого вихованця потрібні великий тераріум (тварина може вимахнути до двох метрів!), огрівальні лампи, свіжа зелень посеред зими і інше, і інше. До того ж, що твориться в цій драконівській душі, – невідомо. Втім, очевидно: ящірка не так байдужа, як здається. Ігуана здатна нудьгувати, якщо ви виїжджаєте у відпустку, і навіть відмовляється від їжі. Ці екзотичні ящури люблять сидіти на колінах і майже всі не гидуватимуть спати з господарем під однією ковдрою.

Декоративний кролик.....

Налічують безліч порід серед карликових кроликів. Всі по-своєму чарівні, але, мабуть, найзворушливіші – висловухі. Якщо гризуни з вухами, що оптимістично стирчать, виглядають неймовірно задоволеними життям, то довгі вуха цих кроликів, що висять, роблять їх вигляд трагічним – так і хочеться узяти на руки та пошкодувати.
Хоча карликові кролики дуже малі (їх вага від 1 до 2 кіло), вони вельми кмітливі. Їм подобається увага і ласка, а ось на насильство ображаються і сумно забиваються в своєму будиночку. Залишений без нагляду, цей вихованець вмить розбереться зі всіма дротами, квітами в горщиках і оббивкою, що «неправильно» стирчить, на меблях.

Мейн кун.....

Ця котяча порода вважається аборигенною, такою, що самозародилася в лісах американського штату Мен. За іншою версією, це нащадок кішок Марії Антуанетти, яких французька королева врятувала від революції, відправивши за океан.
Мейн куни – найкрупніші кішки зі всіх, що живуть в наших будинках: породистий кіт може важити близько п'ятнадцяти кіло. Вони виглядають досить похмурими з їх холодним поглядом і небезпечними пензликами на вухах. Насправді ці котики дуже навіть милі, ласкаві, добрі і грайливі. Весь світ вже давно оцінив достоїнства мейн кунів, у нас же вони тільки входять в моду. Тепер і ви можете стати господарем такої екзотики, попрощавшись з сумою, приблизно рівній тисячі американських доларів.
__________________
Доброта-вище всіх якостей.
D-Misha зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 09.06.2011, 23:36   #246
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 43
Дописи: 515
Сила репутації: 100
Репутація: 59590
Типово

Горобина чорноплідна (Aronia molanocarpa);

аронія чорноплода, чорноплідка; родина Розових (Rosaceae);
арония черноплодная
За досить короткий час ця рослина завоювала симпатії багатьох садівників. Минуло лише трохи більше 150 років, як вона була завезена в Європу з Північної Америки і поступово, а потім усе швидше і ширше розповсюдилася у садах, на присадибних і садово-городніх ділянках.
Чорноплідна горобина — кущ заввишки 1,0-2,5 м. Листки рослини чергові, черешкові, еліптичні або оберненояйцеподібні, пилчасті з країв. Зверху вони темно-зелені, а знизу — світліші. Квітки двостатеві, правильні, п'ятипелюсткові, рожеві чи білі, зібрані у щиткоподібні суцвіття. Цвіте чорноплідна горобина у травні-червні. Плід, подібно до плодів глоду і звичайної горобини, — яблуко. Він соковитий, але незвичного чорного кольору, з сивою паволокою. Ягоди достигають у серпні-вересні.
декоративну та лікарську рослину. Рано восени, під час дозрівання плодів, вогнем палає листя аронії, виділяючись на фоні ще не потьмянілої зелені.
Поступове вивчення цієї рослини довело, що вона справедливо посідає почесне місце серед цілющих представників рослинного царства.
Для лікарських потреб використовують плоди чорноплідної горобини, які збирають у період повної стиглості. Ягоди рослини, точніше яблучка, можна застосовувати у свіжому і сушеному вигляді. Сушать їх на відкритому повітрі або у сушарках при температурі 40-50 °С. Чорноплідна горобина — фармакопейний продукт, тому сушені плоди відпускають у спеціалізованих аптеках.
До складу плодів входять фенольні сполуки (5-6%) — флавоноїди і фенольні кислоти; близько 2,5% пектинових речовин, цукри (до 9,5%), фенокарболові кислоти, вітаміни — фолієва кислота, рибофлавін (вітамін В2), нікотинова кислота (вітамін В5 чи РР), токоферол (вітамін Е), аскорбінова кислота (вітамін С) та мікроелементи, в тому числі йод (5-6 мкг/100 г), молібден, марганець, бор, кобальт та інші.
Рослина має протизапальні, гіпотензивні (знижує артеріальний тиск), спазмолітичні і кровоспинні властивості, сприяє зміцненню стінок капілярів. Вона також виявляє сечогінну і жовчогінну дію. Надзвичайно корисно вживати сік чорноплідної горобини хворим на гіпертонію. Йод та фенокарболові кислоти, що містяться у рослині, використовують при комплексній терапії хворих на тиреотоксикоз (захворювання щитоподібної залози). Доведено, що плоди чорноплідної горобини позитивно впливають на процес кровотворення, тому їх призначають при його різних порушеннях. Корисні вони і при геморагічних діатезах, які супроводжуються місцевими крововиливами, капіляротоксикозах і кровотечах різного походження. Рекомендують вживати чорноплідну горобину при атеросклерозі, цукровому діабеті, гломерулонефритах і недостатньому зсіданні крові. Свіжий сік з плодів застосовують місцево для лікування опіків. Нещодавно з'явилась інформація, що настій листків рослини поліпшує роботу печінки, сприяє більш ефективному жовчовиділенню.
Вживання плодів чорноплідної горобини і соку з них категорично протипоказане людям, що мають схильність до підвищеного зсідання крові, страждають на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, а також гіперацидний гастрит.
Живе чорноплідна горобина до 80 років. Плодоносить — з 3-5-річного віку. Високі врожаї збирають з кущів у віці до 20 років. Зимостійка рослина: витримує морози до 35 °С. Розмножують її насінням (рідко), відсадками, живцями і прищепами. Плоди можна зберігати при нульовій температурі протягом року — смакові та цілющі властивості вони не втрачають, лише трохи підсихають.
Ягоди чорноплідної горобини широко використовують для приготування соку, морсів, вина (часто у суміші з соками з інших ягід), варення, джемів, наливок і настойок. З плодів також виробляють харчовий біологічно активний барвник, який містить близько 6,5% вітаміну Р, його використовують у харчовій промисловості.
Непоганий медонос.
Відвар плодів. 20 г сухих плодів заливають 200 мл окропу. Нагрівають на водяній бані 15 хв., проціджують, віджимають, доводять теплою кип'яченою водою до початкового об'єму. Приймають по 1/2 склянки 3-4 рази на день.
Чорноплідна горобина добре прижилася в Росії та Україні.
__________________
Дякуйте Богу за прожитий день. За спожитий хліб, за здоров`я, і ласки які Він нам посилає.

Востаннє редагував argonavt79: 09.06.2011 о 23:39.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 10.06.2011, 22:44   #247
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 43
Дописи: 515
Сила репутації: 100
Репутація: 59590
Типово

ПОЛИН ГІРКИЙ
(білобиль, вiничч'я, деревко боже, полин білий, полиниць)
Artemisia absinthium


Багаторiчна трав'яниста срiблясто-сiра рослина родини айстрових. Стебло прямостояче, до 150 см заввишки, у верхнiй частинi розгалужене. Листки черговi, зверху бiлувато-шовковистi, нижнi - довгочерешковi, трикутно-серцевиднi. Квiтки жовтi, рiзнорiднi, в кулястих пониклих кошиках, зiбраних гронами у волотисте суцвiття. Крайовi квiтки жiночi, iншi - двостатевi. Цвiте у липнi - вереснi. Плід - сiм'янка.
Росте на полях i пустирях, бiля дорiг i жител.
Для виготовлення лiкарських форм збирають траву i листя полину. Листя - до цвiтiння, Траву - на початку цвiтiня.
Лiкувальнi властивостi полину вiдомi давно. Римляни вважали, що полин охороняє мандрiвника вiд втоми (варто лише прив'язати пучечок цiєї рослини до ноги, як втома минає). Гiркий смак полину пояснюється тим, що рослина всмоктала в себе всю гiркоту людських страждань i зневiр, тому й вилiковує хворих, дає їм духовну втiху.
Iснує легенда, що в степу ночували половцi. На чолi їх орд стояли два брати - хан Сирчан i хан Отрок. Зазнавши поразки вiд Володимира Мономаха, один iз ханiв пiшов у глиб степiв, а другий став владарювати на Кавказi. Пiсля смертi Володимира Мономаха старший брат почав кликати Отрока, щоб той повернувся. Але ображений хан не хотів про це й слухати. Тодi Сирчан послав до нього гінця, з пучком сухого полину, аромат якого мав нагудавати братові про степи. Так i сталося: гордий хан, вдихнувши запах сухого полину, не змiг устояти перед могутнім покликом батькiвщини i повернувся додому.
Рослина мiстить ефiрну олiю, флавоноїди, дубильнi речовини, лiгнани, органiчнi кислоти, каротин, пiридоксин, кислоту аскорбiнову, мiкро- та макроелементи. До складу ефiрної олiї входять сексквiтерпеновi спирти (абсинтин, анабсинтин), лактони, вуглеводи, кетон, туйон.
Ефiрнi олiї проявляють сильну антимiкробну i протипаразитарну активнiсть. Для бiльш тривалого збереження м'яса та продуктiв рекомендується обгортати їх травою полину.
Гiркоти, полину збуджують апетит (подразнюють смаковi рецептори ротової порожнини: iмпульси надходять у центр голоду центральної нервової системi, збуджують його, вiдповiдь надходить у шлунок, i настає стимуляцiя залоз шлунка, що посилює секрецiю i пiдвищує апетит).
Препарати полину застосовують всередину при зниженнi апетиту, захворюваннях печiнки, холециститах, анемiї, диспепсiї, золотусi, хворобах селезiнки, запальних процесах у нирках i сечовому мiхурi, при безсоннi, алкоголiзмi. При мiсцевому застосуваннi у вигляді примочок, компресiв проявляє знеболюючу, антисептичну, протизапальну дiю.
Внутрiшньо - екстракт полину вживають по 15 крапель за 15 хв до їди; настоянку полину на 70% розчинi спирту-по 15 крапель за 15 хв до їди; настiй трави (1:20) - по 2 ст ложки за 20 хв до їди.
Зовнiшньо - настiй (1:30) служить для полоскання ротової порожнини.
Препарати полину не рекомендують вживати вагiтним жiнкам, в зв'язку з тим, що підвищує скоротливу активність матки і може призвести до аборту.



Багаторiчна трав'яниста срiблясто-сiра рослина родини айстрових. Стебло прямостояче, до 150 см заввишки, у верхнiй частинi розгалужене. Листки черговi, зверху бiлувато-шовковистi, нижнi - довгочерешковi, трикутно-серцевиднi. Квiтки жовтi, рiзнорiднi, в кулястих пониклих кошиках, зiбраних гронами у волотисте суцвiття. Крайовi квiтки жiночi, iншi - двостатевi. Цвiте у липнi - вереснi. Плід - сiм'янка.
Росте на полях i пустирях, бiля дорiг i жител.
Для виготовлення лiкарських форм збирають траву i листя полину. Листя - до цвiтiння, Траву - на початку цвiтiня.
Лiкувальнi властивостi полину вiдомi давно. Римляни вважали, що полин охороняє мандрiвника вiд втоми (варто лише прив'язати пучечок цiєї рослини до ноги, як втома минає). Гiркий смак полину пояснюється тим, що рослина всмоктала в себе всю гiркоту людських страждань i зневiр, тому й вилiковує хворих, дає їм духовну втiху.
Iснує легенда, що в степу ночували половцi. На чолi їх орд стояли два брати - хан Сирчан i хан Отрок. Зазнавши поразки вiд Володимира Мономаха, один iз ханiв пiшов у глиб степiв, а другий став владарювати на Кавказi. Пiсля смертi Володимира Мономаха старший брат почав кликати Отрока, щоб той повернувся. Але ображений хан не хотів про це й слухати. Тодi Сирчан послав до нього гінця, з пучком сухого полину, аромат якого мав нагудавати братові про степи. Так i сталося: гордий хан, вдихнувши запах сухого полину, не змiг устояти перед могутнім покликом батькiвщини i повернувся додому.
Рослина мiстить ефiрну олiю, флавоноїди, дубильнi речовини, лiгнани, органiчнi кислоти, каротин, пiридоксин, кислоту аскорбiнову, мiкро- та макроелементи. До складу ефiрної олiї входять сексквiтерпеновi спирти (абсинтин, анабсинтин), лактони, вуглеводи, кетон, туйон.
Ефiрнi олiї проявляють сильну антимiкробну i протипаразитарну активнiсть. Для бiльш тривалого збереження м'яса та продуктiв рекомендується обгортати їх травою полину.
Гiркоти, полину збуджують апетит (подразнюють смаковi рецептори ротової порожнини: iмпульси надходять у центр голоду центральної нервової системi, збуджують його, вiдповiдь надходить у шлунок, i настає стимуляцiя залоз шлунка, що посилює секрецiю i пiдвищує апетит).
Препарати полину застосовують всередину при зниженнi апетиту, захворюваннях печiнки, холециститах, анемiї, диспепсiї, золотусi, хворобах селезiнки, запальних процесах у нирках i сечовому мiхурi, при безсоннi, алкоголiзмi. При мiсцевому застосуваннi у вигляді примочок, компресiв проявляє знеболюючу, антисептичну, протизапальну дiю.
Внутрiшньо - екстракт полину вживають по 15 крапель за 15 хв до їди; настоянку полину на 70% розчинi спирту-по 15 крапель за 15 хв до їди; настiй трави (1:20) - по 2 ст ложки за 20 хв до їди.
Зовнiшньо - настiй (1:30) служить для полоскання ротової порожнини.
Препарати полину не рекомендують вживати вагiтним жiнкам, в зв'язку з тим, що підвищує скоротливу активність матки і може призвести до аборту.
__________________
Дякуйте Богу за прожитий день. За спожитий хліб, за здоров`я, і ласки які Він нам посилає.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 11.06.2011, 12:11   #248
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 43
Дописи: 515
Сила репутації: 100
Репутація: 59590
Типово

Подорожник великий.

Багаторiчна трав'яниста рослина родини подорожникових. Стебло безлисте, тонкоборознисте, до 50 см заввишки. Листки яйцеподібнi або елiптичнi, цiлокраї, голi, звуженi в широкий черешок, з 3 - 9 повздовжнiми жилками, зiбранi прикореневою розеткою, черешки коротшi за пластинку. Квiтки дрiбнi, правильнi, двостатевi, сидячi, зiбранi на верхiвцi стебла циліндричним колосом; вiночок буруватий, з цилiндричним вiдгином. Цвiте у червнi - жовтнi. Плід - коробочка.
Росте на смiтниках, городах, бiля дорiг, на вологих трав'янистих мiсцях.
Для виготовлення галенових форм використовують листя i насiння. Листя заготовляють пiд час цвiтiння, а зі свiжого отримують сік.
Листях мiстить глiкозид - аукубiн; флавоноїди (гомоплантагiнiн, плантагiнiн), гiркi i дубильнi речовини; слиз, органiчнi кислоти, вiтамiни, холiн, аденiн, сапонiни, алкалоїди. У насiннi є слиз, жирна олiя, аукубiн, стероїднi сапонiни, вуглеводи.
Подорожник не просто рівно душний попутник, а "друг мандрівника". Натерши ноги, поранився або попікся - варто прикласти до хворого місця чистий молодий листок подорожника, як біль вщухне, рана швидко загоїться. В народі його називають порадником, чиряковою травою.
Російська легенда розповідає, що одного разу коли змії грілися на сонці, насолоджуючись теплом, одну із них переїхала повозка. Тоді ж інша змія принесла циліндричний листочок подорожника і накрила ним змію вона ожила. Так людина дізналася про лікувальні властивості подорожника.
Галеновi препарати мають протизапальну, знеболюючу, кровоспинну, ранозагоювальну, антимiкробну, секретолiтичну, гiпотензивну та протиалергiчну дiю. Вiдвар листя призначають при бронхiтах, коклюшi, пневмонiї для підсилення i видiлення секрету бронхiальних залоз. При гастритах iз зниженою кислотнiстю вiдвар подорожника пiдвищує секрецiю шлункового соку багатого хлористоводневою кислотою. Використовують при виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, запальних процесах легень, сечового мiхура, при раку шлунка, селезiнки i легень, злоякiсних виразках шкiри та слоновостi, зобі. Свiже листя прикладають до фурункулiв, порiзiв, наривiв. Соком лiкують дерматити. Відваром листя промивають рани i виразки.
При простудах використовують сироп, зварений із рiвних частин соку подорожника i меду. Приймати по 1 ст ложцi 4 рази на день.
Внутрiшньо - вiдвар листя подорожнику (1:20) приймати по 2 ст ложки 4 рази на день за 15 хв до їди.
Зовнiшньо - компреси із соку служать для лiкування злоякiсних пухлин шкiри. Настiй листя подорожника (1:4) - для полоскання, обмивання, примочок, компресiв. Використовують також мазь (10 г порошку листя на 90 г вазелiну або внутрішнього свинячого жиру) для лiкування гноячкових захворювань шкiри.

УВАГА!!! ЗБИРАЙТЕ ТРАВИ НЕ МЕНШЕ 100 МЕТРІВ ВІД ДОРОГИ. ІНАКШЕ ТРАВИ ПРИНОСЯТЬ ШКОДУ А НЕ ЦІЛЮЩЕ ЛІКУВАННЯ.
__________________
Дякуйте Богу за прожитий день. За спожитий хліб, за здоров`я, і ласки які Він нам посилає.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 11.06.2011, 13:41   #249
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 43
Дописи: 515
Сила репутації: 100
Репутація: 59590
Типово

Іван-чай – супер-чай! Універcальна рослина поряд з нами.

Іван-чай, або кіпрей вузколисний – це багаторічна рослина сімейства кіпрейних, заввишки до 150 см. Корені товсті, повзучі, сильно розвинені. Стебла прямостоячі. Листя чергові, ланцетові, гострі, зверху темно-зелені, голі, знизу — сизувато-зелені, матові, з добре помітним жилкуванням. Довжина листа 5 – 12 см., ширина 0,7 – 2 см.
Квітне рослина в червні – серпні. Розмножується кореневищами і насінням. Назва латиною – Chamaenerium angustifolium (L.) Scop.
Кіпрей вузколисний поширений майже по всій території України, Білорусі і Росії, в тому числі в Сибіру і на Далекому Сході. Рясно росте на гарі, лісових вирубках, насипах і вздовж доріг. Чимало його і у нашій місцевості, зокрема, дуже рясно він росте вздовж лісової дороги Сокиряни – Гвіздівці.
У деяких місцевостях іван-чай називають пуховиком, оскільки його насіння має чубок з довгих білих волосків. Коли плоди-коробочки розкриваються, над чагарниками іван-чаю носиться пух. Насіння з пухом можна використовувати для набивання подушок.
Із стебел при обробці в’ють вірьовки, роблять тканини. Деревина йде на виготовлення ізоляційних плиток. Молоді кореневища солодкі, їх можна їсти як у сирому, так і у вареному вигляді. Молоде листя і пагони додають в супи і салати. З висушеного коріння роблять муку для випічки дієтичного хліба і оладок. Підсмажене коріння використовується для виготовлення кави. З листя готують ароматний «капорський» чай. Рослина є дуже хорошим медоносом.
Найкращий у світі чай – під боком!
Напій з листя іван-чаю, як вже було зазначено, іноді називають капорським чаєм. Це назву він заслужив в дореволюційний час, оскільки в селі Капорьє Петербурзької губернії з нього готували капорський чай. Спочатку його використовували для підробки зеленого китайського чаю. Потім він почав розповсюджуватися офіційно під своєю власною назвою та став важливим продуктом російського експорту. У XIX-му та на початку ХХ століть іван-чай конкурував на світових ринках на рівних з індійським та китайським чаями, був таким самим знаменитим товаром, як персидські килими, китайський шовк, дамаська сталь. Моряки брали з собою цю запашну траву – для пиття і як подарунок в заморських портах.
Перша світова війна та революції зірвали експорт іван-чаю і він втратив свої ринки збуту, які перейшли до звичайних чаїв. Та і підзабули його за ці роки. Радянська влада навіть не намагалася відродити вирощування та експорт цього чаю, оскільки приділяла більшу увагу розвитку чайних плантацій на Кавказі, у Краснодарському краї, у Середній Азії. На додаток, з часом, чимале значення для міжнародних торгівельних відносин набув імпорт чаю з дружніх держав – Індії і Китаю. Та може і не згадували за іван-чай.
Капорський чай відрізняється тонким ароматом, своєрідним смаком і володіє цілющими властивостями. За смаком він майже не відрізняється від звичайного зеленого чаю найкращих сортів. Єдиною відмінністю є те, що капорський чай майже не має терпкості, що притаманна звичайним чаям, та яка пов’язана з більш високим вмістом у тих чаях таніну. У кіпреї таніну менше, що в багатьох випадках навіть є його перевагою.
Лікарською сировиною є листя і квітки. Збирають їх в період цвітіння, сушать виключно у тіні, краще – на горищах з хорошою вентиляцією. Після збору їх подрібнюють, мнуть (скручують в трубочки) і поміщають в поліетиленовий мішок для ферментації. Хоча, краще, щоб мішок був з натурального матеріалу. Згодом зберігають у щільно закритій тарі.
Лікувальні властивості.
Листя містить до 10% танінів пірогаллової групи, алкалоїди (близько 0,1%), слиз (до 15%), вітамін С (від 100 до 400 міліграма на 100 г сирої маси), цукор, пектин, дубильні речовини (до 10% і більше), фітостеріни (ситостерін).
У корінні рослини танін відсутній і менше міститься слизу.
Препарати кіпрею (настоянка, чай, настої, відвари) володіють заспокійливою (седативною), протисудомною, протизапальною (особливо при виразковій хворобі), болезаспокійливою (при запаленні слизистих оболонок), обволікаючою дією. Настій трави успішно замінює знеболюючі і заспокійливі пігулки, стимулює імунітет.
Впродовж сторіч препарати із кіпрею застосовуються при гастриті з підвищеною кислотністю, колітах, виразковій хворобі шлунку і дванадцятипалої кишки. Іван-чаю у богатьох випадках під силу повністю вилікувати ці хвороби.
Чай або настої кіпрею можуть позбавити від необхідності операції з приводу аденоми передміхурової залози, збільшення простати сповільнюється або зовсім припиняється.
На основі іван-чаю фітотерапевти готують протипухлинні засоби.
Особливо корисно пити чай із кіпрею при анемії, адже це рослина дуже багата мікроелементами. А людям, що перенесли операцію або важку хворобу, іван-чай допоможе швидше встати на ноги.
При нервовій перевтомі і стресах його можна пити як заспокійливий засіб, та як такий що підвищує працездатність. Якщо пити його на ніч, він допомагає зняти денну напругу, розслабляє і запобігає безсонню.
Крім того, настій кіпрею регулює функції печінки і нирок, корисний при атеросклерозі.
Іван-чай - відмінна профілактика карієсу зубів, найкращий засіб при неврозах і інших розладах психіки.
Як вітамінний засіб свіжі кореневища кіпрею можна вживати в їжу як в сиром, так і у вареному вигляді. Бульби цієї рослини багаті крохмалем, полісахаридами, органічними кислотами і іншими цінними речовинами. А мед, зібраний бджолами з квітів іван-чаю, володіє дивно насиченим смаком і чудодійними лікувальними властивостями.
Іван-чай чудово виводить алкоголь з організму (можна сміливо пити вранці замість огіркового розсолу). І найголовніше: кіпрей не викликає ніякої залежності і дуже смачний.
Протипоказання для вживання іван-чаю тільки одне і те – лише для вагітних жінок: не рекомендується вживати у перший триместр вагітності.
Іван-чай ефективно використовується у фітокосметиці. Настій листя іван-чаю (3 столових ложки на стакан кип’ятку) в охолодженому вигляді використовують у вигляді фітоаплікацій при сонячному дерматиті, рожевих угрях, рожі і інших гострих запальних процесах.
Збирання і зберігання.
У побуті з лікувальною метою використовують верхівки і верхівкове листя. Цілісне листя кіпрею володіє значно меншою протизапальною активністю, тоді як у подрібненого листя вона вища. Таке явище спостерігається у зв’язку з комбінованою дією танінів і слизу.
Для чаю можна збирати листя майже від коріння.
Ні коли не збирайте рослини, які виросли по при дорогу (не ближче 30 метрів від дороги), не можна збирати на сміттєзвалищах, на скотомогильниках.
Висушене в тіні листя кіпрею дрібно ріжуть, заливають окропом з розрахунку 10 гр. сировини на 200 мл, настоюють 45 мін, проціджують і приймають по 1/3 стакана перед їжею 3—4 рази на день.
Деякі рецепти.
1. При виразці: 3 ст. ложки іван-чаю залити стаканом окопу, потримати 15 хвилин на малому вогні, охолодити, процідити. Приймати по 2 ст. ложки 3-4 рази на день за 15-20 хвилин до їжі протягом трьох тижнів.
2. Замість кави: висушити на сковороді коріння, змолоти їх в кофемолці. Готувати, як звичайну каву.
3. Відновлюючий чай: 5 ст. ложок іван-чаю залити літром води, кип’яти на малому вогні 15 хвилин. Пити, як звичайний чай.
__________________
Дякуйте Богу за прожитий день. За спожитий хліб, за здоров`я, і ласки які Він нам посилає.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 11.06.2011, 18:47   #250
D-Misha
Старший модератор
 
Аватар для D-Misha
 
Реєстрація: 14.01.2010
Вік: 65
Дописи: 2.962
Сила репутації: 100
Репутація: 177042
Я живу В: Івано-Франківська обл.
Надіслати повідомлення для D-Misha на ICQ Надіслати повідомлення для D-Misha на Skype
Типово

“Собаки - вірні друзі людей”

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

У давні часи в Ірландії говорили: «Дім без собаки або кішки — дім без любові та радості». А й справді, для чого люди заводять собак? Є на те різні причини: одні прагнуть мати надійного вартового у дворі, інші — надійного помічни*ка на полюванні, деякі бажають виростити розумного собаку й передати його на службу прикордонникам. А люди похилого віку або самотні заводять собаку для того, щоб мати поруч із собою друга.

Тисячі років собака заслужено користувався славою кращого друга й помічника людини. Письменники, поети, вчені в усі часи та в усіх країнах прославляли собаку за його відданість та любов до людини, яка його виховала.

Собака — перша домашня істота, яка з'явилася біля людини. Предками собаки були різні види вовків.

Приручення собаки відбувалося приблизно 15 тис. років тому, в епоху первісної людини — в кам'яному віці. А нині ми маємо чимало різних порід собак, іноді таких несхожих між собою, що нам важко повірити в те, що вони належать до одного виду. Ну от хоча б для порівняння мексиканська собачка чи-хуа-хуа, яку можна посадити в склянку, й дог або сенбернар величиною з теля.

У наш час усі породи собак поділяються на три основні групи: службові, мисливські й декоративні (кімнатні).

Углиб Альп можна потрапити через численні перевали. На висоті понад 2 тис. метрів над рівнем моря протягом восьми-дев'яти місяців панує зима, а холод і лід та сніг можуть бути й улітку. Після снігових хуртовин люди брали із собою лопати й палки та йшли в гори розшукувати потерпілих або мандрівників, які заблукали. І тут на допомогу людям прийшли собаки.

Сенбернари були виведені в XIII-XIV ст. у гірських районах Центральної Європи. Значна заслуга в створенні цієї породи належить монахам монастиря Святого Бернара, від якого собаки й отримали свою назву. Це одна з найбільших порід собак. Вони століттями використовувалися для пошуку й рятування людей, які заблукали у горах, сенбернари врятували тисячі людей. Нині собак-шукачів дово*зять до місця події на санчатах або вчать стрибати з парашутом з літака — так вони економлять сили й час для пошуку. Серед собак-шукачів є такі, що врятували по 35-40 чоловік. Рекордсменом серед них став Баррі. Він врятував 40 чоловік. Про нього писали в газетах, журналах; про нього розповідали легенди.

У 1812 р. Наполеон після своєї поразки в Росії розпочав разом зі своєю армією відступ у Францію. Вимучені солдати почали тікати. Деякі з них тікали через Швейцарію в теплу Італію. Один з дезертирів опинився в районі Великий Сен-Бернар. На шляху він упав у засніжену розщілину і змучений заснув під сніговою ковдрою. Там його й відшукав Баррі, відкопав і зігрів. Коли врятований прийшов до пам'яті та відкрив очі, він побачив перед собою засніжену морду величезного собаки. Чоловік злякався, подумав, що то вовк, вихопив ніж і вдарив ним собаку.

Важкопоранений пес дістався до монастиря. Там йому обробили рану та відправили на лікування. Пес вижив. Однак після поранення, слабкості та старості пес так і не повернувся до рятування людей. У цьому ж році Баррі не стало.

А через кілька десятиріч, у 1899 p., в Парижі було відкрито величезний пам'ятник Баррі. На постаменті було вирізьблено його ім'я. Великий собака-сенбернар, а на його спині, міцно тримаючись за шию, сидить маленька дівчинка. У центрі поста*менту знаходиться напис: «Він урятував 40 чоловік і був убитий 41».

А ось ще одна історія про відважних собак. На заході Аляски є містечко Ном, яке заснували шукачі золота. У січні 1925 р. тут, як і по всій Алясці, лютувала тривала заметіль. У цей же час єдиний лікар містечка перебував у тривозі. Він виявив, що серед мешканців розпочалося захворювання на дифтерію. Урятувати могла лишень протидифтерійна сироватка. Лікар зв'язався по телефону з мером міста. Сироватку могли доставити в таку заметіль тільки на собаках (цю відстань в 1 тис. км собаки могли подолати за дев'ять діб). Було вирішено, що контейнер із сироваткою повезуть зі зміною собачих упряжок.

Останній відрізок цієї героїчної подорожі-естафети припало пройти упряжі каюра Гуннара Кассона. Упряж з 13 собак вів вожак Болто. Дорога пролягала через частину затоки. А тут ще трапилася біда. Буревій зламав кригу. Якщо йти в обхід, то це ще зайвих 200 км. І каюр вирішив іти по дрейфуючій кризі. Він спрямував собак на лід, напівзамерзлий ліг на контейнер, щоб захистити його від морозу. У напівсні він відчув, що нарти зупинилися. Собаки повискували. Огля*нувши їх лапи, каюр помітив, що вони кровоточать: гострі крижинки застрягли між пальцями, різали шкіру. Допомогти собакам зако-цюрблими від морозу пальцями він не міг. І тоді каюр почав вигризати крижинки зубами.

Знесилений, він упав на нарти й вигукнув: «Вперед, Болто! У Ном!». І вожак сам повів упряж.

Героїчна естафета людей і собак пройшла цей шлях за 5 з половиною діб.

Наприкінці 1925 р. в Нью-Йорку було відкрито пам'ятник Болто. Постамент у вигляді скали розмістили серед дерев. На скалі — бронзова собака в упряжці. Типова лайка: стоячі вуха, загнутий на спину й закручений кільцем хвіст.

Їздові собаки — перші транспортні тварини нашої планети. Серед багатьох порід собак особливою любов'ю користувалися лайки. Вони майже цілий рік живуть під відкритим небом. Густа шерсть з добрим підшерстком надійно захищає їх від холоду й негоди.


Собаки завжди допомагали людям у вивченні й вирішенні різних наукових питань. Допомагали вони по-різному: де силою й фізичною працею, де особливістю своїх органів чуття та поведінкою, а головним чином — безпосеред*ньою участю в ролі піддослідних під час проведення різноманітних експериментів, що мають велике значення для біології, медицини й ветеринарії. Знаменитий лікар Давньої Греції Гіппократ, італійський учений Л. Сколанцані, академік І. П. Павлов та багато інших завдячують своїми досягненнями саме собакам.

Собаки допомагали вченим і в освоєнні космічного простору. Альбіна, Лайка, Білка та Стрілка, Мушка, Бджілка, Чорнушка, Звьоздочка, Угольок — це собаки-космонавти. Цікаво те, що всі собаки, які побували у космосі,— дворняги. Це пояснюється тим, що безпородні собаки не тільки кмітливіші за своїх аристократичних родичів, але й більш стійкі до різних нервових навантажень, легше переносять усякі життєві негаразди.


Важко людині пристосуватися до життя в цьому світі, якщо вона зовсім не бачить. Важко сліпому ходити по вулицях: стовпи, сходи, лавки, транспорт... Потрібен поводир. І виявилось, що поводирем можуть бути не лише вівчарки, але й інші собаки великих порід. Існують спеціальні школи з підготовки таких собак.

Приблизно місяць потрібно, щоб собака звик до нового хазяїна, а він навчився управляти ним. І обов'язковою умовою успішної служби собак-поводирів є дружба та взаємна любов.

У світі існує понад 400 порід собак. Тим, хто вирішив завести собі чотириногого друга, краще не брати великих і сильних собак — таких, як дог, ньюфаундленд, а також собак, які важко піддаються дресируванню: південноросійську вівчарку, чорного тер'єра, московську вартову. Краще придбати німецьку вівчарку, колі, ерделя, боксера, керрі-блю-тер'єра. З ними ви можете брати участь у різних змаганнях.

З будь-якою собакою можна знайти контакт і добре її видресирувати. Усе залежить від того, наскільки серйозно людина підходить до виховання свого чотириногого друга. Отож, добре поміркуйте, перш ніж узяти в свій дім собаку. А коли ви вже вирішили взяти, станьте йому справжнім другом. Тож нехай ваша дружба буде міцною, щасливою та радісною.
__________________
Доброта-вище всіх якостей.
D-Misha зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Відповідь

Параметри теми
Параметри перегляду

Ваші права у розділі
Ви не можете створювати теми
Ви не можете писати дописи
Ви не можете долучати файли
Ви не можете редагувати дописи

BB-код є Увімк.
Усмішки Увімк.
[IMG] код Увімк.
HTML код Вимк.

Швидкий перехід

Схожі теми
Тема Автор Розділ Відповідей Останній допис
Світ з HDTV новини SLAVASAM SAT - новини,українські телеканали 75 13.02.2013 18:54
Новини WRC Світ Ралі BMW Спорт на SAT-TV 3 11.02.2012 19:03

Loading

Часовий пояс GMT +3. Поточний час: 06:14.


vBulletin 3.8.4 ; Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2010
Львівський форум