ОЖИНА СИЗА.
http://t3.gstatic.com/images?q=tbn:A...uVKs82GVNVFVlA
Ожинка (ожина) - це маленька смачна чорна якідка яку так і хочеться з'їсти, не тільки смачна, ожина щей надзвичайно корисна, та має багато лікувальних властивостий, вітамінів, мінералів, та багато корисного.
Культивувати ж цю рослину в садах почали з кінця XIX століття, але промислових плантацій немає й досі. Плоди ожини вживають у їжу свіжими й сушеними, з них готують десерти, варення, настоянки, вина, кондитерські вироби. Соком ягід забарвлюють вина (з кислотами він дає червоний колір, з лугами — синій). Ожиновий сік добре тамує спрагу й знижує температуру.

У плодах ожини містяться: цукри (глюкози – 3,16%, фруктози – 3,14 %, сахарози – 0,95 %), пектинова й дубильна речовини, органічні кислоти (переважно яблучна), каротин, аскорбінова кислота, вітаміни групи В, солі калію, мідь, марганець.



Лікувальні властивості ожини

Лікарські властивості ожини сизої відомі вже понад дві тисячі років. Ще давні греки використовували відвар із її листя як протизапальний засіб при захворюваннях ротової порожнини та ясен.

Ожина сиза має протизапальні, бактерицидні, заспокійливі, кровоочисні та загальнозміцнювальні властивості. Найчастіше ліки з цієї рослини заживають при порушеннях нервової системи (неврозах, істеріях), склерозі, недокрів’ї, застуді, а також для збільшення статевого потягу.

Давно перевірено, що ніщо так не зігріває після сильного перемерзання, як 50–100 г настояної на горілці ожини. Варто також пам’ятати, що зрілі ягоди ожини сизої діють як послаблювальне, а незрілі – як в’яжуче при діареї та кровохарканні. Плоди ожини сизої виводять радіонукліди, хоча самі їх не накопичуюють.

Молоде листя ожини сизої лікує ангіну, запалення ротової порожнини, різноманітні шкірні захворювання (його можна просто жувати). Подрібнене листя цієї рослини у вигляді припарок прикладають до лишаїв, трофічних виразок, екзем, гнійних ран.
І, звісно, з ожини роблять дуже смачне варення.

За допомогою ожини ефективно лікують дизентерію. Готувати помічний відвар треба так: 4 ст. ложки кореня ожини сизої варити у 1 літрі води, поки не википить половина. Пити по 150 г тричі на день до їди.

Ще одну доволі поширену нині хворбу – гіпертрофію передміхурової залози – теж лікують за допомогою цієї рослини. 2 ст. ложки листя ожини сизої та 2 ст. ложки пасльону чорного залити 0,6 л окропу, настояти впродовж двох годин. Пити до їди тричі на день.

Ожину вважають старшою сестрою малини, бо вона має чудову потогінну, жарознижуючу, знеболювальну та сечогінну дію. Фітотерапевт О. Попов дає рецепт корисної настоянки з ягід ожини на горілці, яку п’ють по 2-3 чарки (по 50 г) за один раз, коли дуже перемерзнуть, щоб повернути тілу втрачену природну теплоту. Для приготування такої настоянки рекомендується брати одну частину ягід на десять частин горілки.

Ягоди ожини – цінний дієтичний продукт. Через незначний вміст вуглеводів їх рекомендують для харчування хворих на діабет.
При цукровому діабеті варто заживати такий настій: 4 ст. ложки листя ожини сизої залити 2 літрами води, випарити при кипінні наполовину. Таку дозу випивати ковтками впродовж дня. Курс лікування – два тижні. Наступні два тижні пити так само приготовлений настій з листя та стебел чорниці.

Чай з листя і ягід ожини – один з кращих засобів лікування клімактеричного неврозу.

Ожина надзвичайно корисна при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, виразках (кишківника, шлунка і дванадцятипалої кишки, шкіри, ясен), позаяк нормалізує обмін речовин, гормональний і водно-сольовий обмін.

Ожина добре заморожується, отож поки її багато, запасіться на зиму. Розкладіть ягоди на бляшці в один шар, щоб вони не торкалися одна одної. Заморозити й потім перекласти в пластиковий контейнер або мішок для морозилки.


Вирощування ожини, та умови вирощування ожин вдома.

Ожина безколючкова - агрокліматичні вимоги Ожина росте на різноманітних типах ґрунтів; однак на ґрунтах з більшою кількістю гумусу дає кращі врожаї. Добре себе почуває на середніх суглинистих, пухких , повітропроникних ґрунтах з рН 5,5-6,0, з заляганням ґрунтових вод не ближче 1-1,5 м від поверхні ґрунту, не переносить пере зволоження. Враховуючи дещо меншу зимостійкість краще для ожини підбирати сонячні, захищені від холодних вітрів місця. Віддавайте перевагу весняному терміну посадки, щоб уникнути можливого підмерзання рослин зимою.

Оскільки у даних сортів ожини пагони напівстеляться і на другий рік дворічні пагони треба підв’язувати на опору, то краще відразу садити її біля паркану або того місця, де ви зможете зробити для неї опору.

Ожина безколючкова - посадка

Кущ від куща садять на відстані 1,5-2 м, між рядами залишають 2-2,5 м. В кожну посадкову яму розміром 40х40 см вносять 5-6 кг перегною або компосту, 100-150 г суперфосфату та 50 г калійної солі. Добрива перед внесенням змішують з верхнім шаром землі і на 2/3 об’єму засипають яму. Потім засипають шар землі без добрив, щоб уникнути небажаного контакту коренів з мінеральними добривами.

При хорошому передпосадковому удобренні перші 2-3 роки вносять лише азотні добрива (20-25г аміачної селітри на 1 кв.м.) В наступні роки щороку на один кущ, що вже плодоносить, при перекопуванні дають 6-8 кг перегною, 90-100 г суперфосфату і 20-30 г калійних добрив. Ожина добре реагує на мульчування. Як мульчу можна використовувати гній, перегній, компост, торф шаром висотою 5-6 см.

Ожина безколючкова - догляд

При вирощуванні ожини потрібна шпалера висотою до 2 м. Для кріплення на шпалері сортів з довгими пагонами найбільше підходить метод плетіння. Дріт діаметром 3-4 мм натягують на висоті 50. 100, 150 см. Весною стебла залишені для плодоношення піднімають до верхнього дроту, обвивають навколо нього 1-2 рази і опускають до середнього дроту, потім його знову піднімають до верхнього дроту. До нижнього дроту підв’язують злегка завиваючи молоді однорічні пагони.

Для підвищення продуктивності кожного пагона здійснюють їх обрізку. Першу - в кінці травня - першій половині червня. У пагона висотою 1-1,2 м верхівки зрізають на 10-15 см. Після цього в пазухах листя пробуджуються 4-5 і більше бокових пагонів. Весною після розпускання бруньок до 40 см вкорочують бокові прирости. Після збору врожаю старі пагони, які відплодоносили вирізають повністю, не залишаючи пеньків, потім їх спалюють. Одночасно кущ проріджують, залишаючи на 1-2 пагони більше від норми на випадок підмерзання чи поломки стебел після зимівлі, Весною при кінцевому проріджуванні залишають 4-6 стебел на один кущ.

Восени молоді стебла пригинають до землі і вкривають будь-якою мульчею торфом, тирсою, листям , а пізніше снігом.

Плоди ожини збирають з кінця липня до кінця вересня залежно від сорту та погодних умов, Вони дозрівають неодночасно, тому їх збирають з інтервалом в 2-3 дні протягом 3-4 тижнів. Ягоди дуже соковиті і смачні, в холодильнику при відносній вологості 80-85% вони чудово зберігаються протягом 7-10 днів.

http://h.ua/art/2007/04/10/37366/37366_2.jpg
Бабка пласка. Фото живої комахи, відстань близько 17 см.

http://h.ua/art/2007/04/10/37366/37366_4.jpg

Красуня блискуча. Самець. Найбільш складний об’єкт зйомки через свою обережність. Але при наявності величезного терпіння можна підкрастись і зробити знімок з відстані 6 см!

Летучі ссавці.....

Кажани - єдині ссавці, що опанували мистецтвом активного польоту. Але є ще три ссавців, що не полягають у спорідненні групи, здатних планувати в повітрі на значні відстані. Це - білкиллетяги, що літають поссумы (фалангеры) і шерстокрылы.

http://i.piccy.info/i5/57/15/1881557/default.jpg

Багато з живучих на галузях дерев ссавців, у тому числі білки й мавпи, хоробро перестрибують із дерева на дерево, не бажаючи зазнати, що чекають на землі небезпеками. Така стратегія безвідмовно діє в густому лісі, але що робити в рідколісся? Із цим завданням успішно впоралися летучі ссавці, у яких між передніми й задніми кінцівками є шкірясті перетинки.....

http://i.piccy.info/i5/62/15/1881562...a_p_p__240.jpghttp://i.piccy.info/i5/60/15/1881560...p_ia_ia_p_.jpg

БАДАН ТОВСТОЛИСТИЙ.
http://fitoapteka.org/images/foto/12/1.jpg
Сімейство Ломикамені - Saxifragaceae.
Народні назви: ломикамінь, монгольський чай, салай.

Ботанічний опис. Вічнозелена багаторічна трав'яниста рослина сімейства ломикаменів з товстим повзучим кореневищем, що досягає декількох метрів в довжину і до 3,5 см в товщину, від якого відходить великий вертикальний корінь. Стебла товсті, безлисті, голі, до 50 см висоти. Листя в прикореневій густій розетці, голе, шкірясте, знизу покрите зануреними багатоклітинними железками, зимуючі, зберігаються зеленими протягом 2-3 років. Листова пластинка широкоэллиптическая або майже округла, при основі іноді серцеподібна, звужена в широкий, такий, що не перевищує її по довжині черешок, при основі якого знаходяться плівчасті вагінальні прилистки. Квітки дзвоникоподібні, з лілово-рожевими пелюстками, зібрані у верхівкові густі волотисто-щитковидні суцвіття. Плід - суха коробочка з 2 лопатями, що розходяться, розкриваються по черевному шву. Насіння численне, гладкі, до 2 мм довжини. Цвіте в травні - червні (цвітіння тривале - до 50 днів), плоди дозрівають в липні - серпні. Розмножується в основному вегетативно (відрізками кореневищ), але не виключено розмноження насінням. Росте на кам'янистих схилах північних і північно-східних експозицій, розсипах, древніх моренах, в рідкісних лісах, по паді і долинам річок. Бадан толстолистный має південносибірський ареал, що охоплює гори Алтаю, Алатау Коваля, Західні і Східні Саяни, Прибайкалье і Забайкалля. Заходить в гірсько-лісові райони Монголії. На території Білорусі зустрічається в околицях м. Мінська і в Біловежской Більше. Це вимоглива до вологи рослина. Найбільш щільні чагарники воно утворює в місцях, що захищених від пануючих вітрів і мають в зимовий період значний сніговий покрив. Одна з прадавніх корисних рослин, широко використовується в тібетській медицині.

Збір і сушка сировини. Лікарською сировиною у бадану толстолистного є кореневища. Їх заготовлюють протягом усього літа, до кінця вегетаційного періоду. При заготівлі треба залишати в чагарниках 10-15% рослин для відновлення. Коріння викопують з грунту, очищають від землі і дрібних корінців, промивають, ріжуть на довгі шматки і сушать (не можна тримати в купах більше 3 діб щоб уникнути загнивання). Свіжозібрану сировину підв'ялюють на вешалах, потім досушивают в сушарках при температурі не вище 60°С. Тривалість сушки близько 3 тижнів. Термін придатності сировини 4 року. Смак сировини сильно в'яжучий, запах відсутній.

Діючі речовини: У кореневищах бадану толстолистного виявлено до 28%, а в листі до 20% дубильних речовин, що відносяться переважно до пирогалловой групи. Із збільшенням віку рослини кількість дубильних речовин в кореневищах підвищується. Крім того, з рослин виділені: вільні полифенолы, глікозид бергенин, цукру, крохмаль, аскорбінова кислота і інші речовини. У листі виявлена галова кислота, до 22% арбутину і до 4% вільного гідрохінону, значні кількості марганцю, заліза і міді. За змістом арбутину бадан є найбагатшим джерелом його у рослинному світі. У кореневищах містяться: зола, макроелементи, мікроелементи.

Фармакологічні властивості. Препарати бадану мають протизапальне, в'яжуче, кровоспинне і бактерицидне властивостями, що обумовлено наявністю в них дубильних речовин. Зміцнюють стінки капілярів і виявляють місцеву судинозвужувальну дію. Знижують артеріальний тиск і дещо збільшують частоту серцевих скорочень.

Застосування в медицині. Кореневища. Водний екстракт - при коліті, ентероколітах неінфекційної природи; у акушерсько-гінекологічній практиці - при лікуванні ерозій шийки матки. У тібетській медицині і Забайкалье відвар - при туберкульозі, гострих і хронічних формах пневмонії, легеневих кровотечах, гострих респіраторних, грипозних і деяких інших інфекціях (коклюш), ларингіті, головних болях, лихоманках, суглобном ревматизмі, шлунково-кишкових захворюваннях; порошок - для лікування гипоацидных гастритів. У монгольській медицині настій при шлунково-кишкових захворюваннях, лихоманці, головному болі, захворюваннях гортані і порожнини рота; відвар - при фурункульозі, кровоточивості ясен. Екстракт - при менорагіях, геморагічних метропатіях, фібромі матки, при кровотечах після припинення вагітності; рідкий екстракт - при метроррагіях і білях, при лікуванні гострих отруєнь алкалоїдами; порошок як ранозагоювальне і протизапальне. Листя. У тібетській медицині і Забайкалля - аналогічно кореневищам, а також при посттрав-матических захворюваннях нирок. Настій і чай (із старого листя) в гірському Алтаї - від зобу. Відвар - як бактеріостатичне; відвар і настій - симптоматичне при ентероколітах.

Лікарські форми, спосіб застосування і дози.

Рідкий екстракт бадану готують таким чином: 3 столових ложки подрібненої сировини заливають склянкою окропу і на повільному вогні кип'ятять до випарювання половини початкового об'єму. Приймають по 30 крапель 2-3 рази в день. Для спринцювань 1 столову ложку екстракту розводять в 0,5 - 1 л води.

Відвар бадану : 10 г (1 столова ложка) кореневищ рослини заливають 200 мл окропу, поміщають в емальований посуд і нагрівають на киплячій водяній лазні протягом 30 мін, потім охолоджують при кімнатній температурі 10 мін, проціджують. Сировину, що залишилася, віджимають в настій, який доводять кип'яченою водою до первинного об'єму. Приймають по 1-2 столових ложки перед їдою 3 рази в день як в'яжучий, кровоспинний і протизапальний засіб при хворобах шлунково-кишкового тракту.

Настій кореневищ (чи листя) бадану : 8 г подрібненої сировини заливають 200 мл окропу, наполягають, потім проціджують. Приймають по 1 столовій ложці 3-4 рази в день. Настій придатний також для зовнішнього застосування.

Вийшло у світ третє видання Червоної книги України (тваринний світ).......
http://i.piccy.info/i5/24/54/1885424/red_book_1_240.jpg

Вийшло у світ третє видання Червоної книги України (тваринний світ). Зазначена книга є офіційним документом, який відображає стан сучасних знань про види тварин України, які перебувають під загрозою зникнення, або потребують охорони.
Тваринний світ України нараховує близько 45 тис. видів, серед яких чимало рідкісних, реліктових або ендемічних видів. Нажаль, зростаючий антропогенний тиск продовжує негативно впливати на тваринний світ, і все більша кількість видів потребує охорони та відновлення. Головними чинниками негативного впливу на тваринний світ є знищення та трансформація природних екосистем, надмірне комерційне використання тваринного світу та браконьєрство. До третього видання Червоної книги України занесено 542 види тварин: гідроїдні поліпи (2 види), круглі (2) та кільчасті (9) черви, ракоподібні (31), павукоподібні (2) та багатоніжки (3), ногохвістки (2), комахи (226), молюски (20), круглороті (2) та риби (69), земноводні (8), плазуни (11 ), птахи (87), ссавці (68).
Кількість видів тварин у третьому порівняно з другим виданням збільшилась на 160 видів, а у другому порівняно з першим - на 297 видів. Таким чином, з урахуванням приблизно однакових проміжків часу між виданнями Червоної книги України, спостерігається певне уповільнення темпів зменшення втрати різноманіття окремих таксономічних груп фауни України. Разом з тим, викликає занепокоєння суттєве збільшення у Червоній книзі Україні кількості видів риб та ссавців.

http://www.huntingukraine.com/index....alni&Itemid=50

Кавун прекрасний і небезпечний
здоров'ю...........

http://i.piccy.info/i5/50/89/1888950...fd02cf5d63.jpg

Користі в цій баштанної культури маса. Але й небезпека велика, адже кавуни, особливо найперші, ранні, можуть таїти в собі величезну кількість нітратів, здатних викликати у дітей та дорослих отруєння з непередбачуваними наслідками. Є чимало дітей, які не люблять ягоди. Ні малина, смородина ні, ні агрус, що ростуть на дачі, не викликають у них ніякого інтересу. Але, напевно, майже неможливо знайти дитину, яка була б байдужою до цієї гігантської ягоді - солодкого і соковитого кавуна.

Соковиті ліки.....

Помиляється той, хто думає, що це марні ласощі, одна вода та цукор. І хоча дійсно в одному плоді середнього розміру міститься до 150 г чистого фруктози, крім солодощів, там ховається ще маса корисного: вітаміни А, С, В1, ВЗ, РР, солі магнію, калію, марганцю, нікелю. Примітно, що всього лише в одній часточці такого кавуна є добова доза фолієвої кислоти, необхідної для хорошої роботи серця і судин, синтезу амінокислот, жирового обміну, кровотворення.

Крім цього, всередині зелено-смугастого дива приховані цілі поклади заліза (більше - тільки в листках салату і шпинаті), так що це відмінний засіб для профілактики залізодефіцитної анемії. При дисбактеріозі, яким поголовно страждають сучасні школярі, ця ягода - перша справа. Адже в ній містяться речовини, які нормалізують мікрофлору кишечника і виводять з організму токсини.

Кавун також має сечогінну і жовчогінну діями, тому лікарі рекомендують його для відновлення печінки після жовтухи. Крім того, соковита м'якоть улюбленого десерту багата лужними речовинами, які нейтралізують надлишок кислоти, що надходить з основних продуктів харчування, що дуже корисно не тільки для шлунково-кишкового тракту, але і для захисту зубів від карієсу.

Нарешті, поїдаючи кавун, можна безпечно почистити нирки. Ці «ліки» майже не мають протипоказань, і тільки при цукровому діабеті краще вживати його в обмежених кількостях. Але все це стосується тільки доброякісних кавунів, а не до тих баштанним, які несумлінні виробники, бажаючи прискорити дозрівання і збільшити масу, перегодували нітратами.

Небезпечні перетворення.......

Втім, ці отруйні речовини не завжди з'являються в кавуні через злого умислу виробника. Вони виникають і з інших причин. Наприклад, через неправильне використання азотних добрив або ж через особливості грунту і нестачі сонця (необхідного рослинам для переробки нітратів), а також через велику кількість вологи (ведучої до надмірного накопичення токсичних речовин).

Навіть не вчасно зібраний урожай може призвести до того, що вміст нітратів у кавунах буде зашкалювати. І тоді з ліків улюблені ласощі перетвориться на отруту! Втім, самі по собі нітрати малотоксичні. Але, потрапляючи в кишечник, вони перетворюються там під впливом мікрофлори в нітрити, а потім перетворюються в нітрозаміни - канцерогени, що викликають сильні отруєння.

Слідство присутності в організмі нітритів - порушення транспортної функції крові та пригнічення активності деяких ферментних систем, що беруть участь у процесах тканинного обміну. У результаті цього в організмі виникає значна нестача кисню. З цієї причини відбувається гіпоксія (задуха) тканин. Найбільш чутливі до гіпоксії діти, літні люди і ті, хто страждає захворюваннями серцево-судинної та дихальної системи, а також дисбактеріозом кишечника і анемією. Реакція на нітрити завжди більш важка, якщо отруєння сталося в гірській місцевості, при прийомі алкоголю або при великих фізичних навантаженнях.

Ознаки отруєння і перша допомога.......

На жаль, часом, не дивлячись на всі запобіжні заходи, уникнути отруєння не вдається. Зазвичай ознаки нездужання виникають вже через пару годин після того, як був з'їдений отруйний продукт. З'являються нудота, блювання, різі в шлунку, загальна слабкість, пронос, біль в ділянці потилиці, потемніння в очах, посиніння губ, слизових оболонок, нігтів, обличчя......Далі...........

http://deti.mail.ru/roditeljam/zdoro...nyj_i_opasnyj/

Завели кішку? Чекайте змін в особистому житті!

http://i.piccy.info/i5/89/19/1891989/5216_m.jpg

На початку минулого століття психологи радили одиноким жінкам ні в якому разі не заводити кішок, так як ті створюють "ілюзію сім'ї", і пані в результаті залишається старою дівою. Цей міф живий до цих пір. Директор Московського музею кішки Андрій Абрамов вважає, що хвостата вихованка дійсно може серйозно вплинути на особисте життя.

«Як відомо, в Давньому Єгипті кішок шанували як уособлення богині місяця Баст (її називали також Бубастіс або Бастет), - розповідає Андрій Абрамов. - Баст одночасно була і богинею любові, радості, родючості і материнства. Кішці, за повір'ям, не можна заподіювати зло: воно бумерангом повернеться до кривдника. Єгиптянина, навіть випадково вбив кішку, піддавали смертної кари, причому настільки суворого покарання вимагали в першу чергу близькі родичі винного, справжній гнів богині, який міг обрушитися на всі наступні покоління ...

Богиню Баст зображували звичайно у вигляді кішки або жінки з котячою головою. І це не випадково: між представницями прекрасної половини людства і цими пухнастими створіннями є щось спільне: дивовижні граціозність, інтуїція ... Вони немов би налаштовані на одну хвилю. Помічено, що у жінок, які тривалий час спілкувалися з кішками, змінюється характер і загострюються почуття: тварина впливає на емоційний настрій своєї господині ...».

Втім, ще зовсім недавно розведення кішок вважалося справою старих дів. Психологи радили одиноким жінкам ні в якому разі не заводити кішок, так як ті створюють «ілюзію сім'ї». Під боком тепла, лагідна істота, жінці є про кого піклуватися - і вона перестає шукати свою половинку. Крім того, кішки і коти часто «виживають» з будинку чоловіків, вбачаючи в них претендентів на своє місце в серці господині. Проте останнім часом фахівці, навпаки, радять жінкам, які хочуть влаштувати своє особисте життя, завести кішку. Кішка - це свого роду психотерапевт, стверджують вони.
«Жінка, мимоволі наслідуючи своєї вихованку, стає більш розкутою, чуттєвою, від неї так і віє сексуальністю, - коментує Андрій Абрамов. - Але в той же час вона самодостатня. Це і викликає до неї інтерес з боку чоловіків ».

Розповідь нашої читачки Людмили, 33 роки: «Я завжди була боязкою і боялася чоловіків. Тому в свої 30 і залишилася одна. Подруга подарувала мені на ювілей перського кошеня. Я поскаржилася, що подарунок дуже дорогий, та й мороки з «персом» буде багато: особливі корми, догляд, ветеринар ... Але сама не помітила, як прив'язалася до Сіте - таке скорочення зробила я з довгого імені, прописаного в котячої родоводу.

Сита була, схоже, дуже високої думки про себе. Вона могла потертися об мої ноги або забратися на коліна, коли їй було щось потрібно від мене. В інший час вона вела себе як королева, гордовито скоса поглядаючи на оточуючих. Незабаром дивним чином я сама почала змінюватися. Мої знайомі говорили, що в мені з'явилася якась царствена постава, я стала впевненішою в собі ...

В результаті на роботі я пішла на підвищення, а крім того, за мною став доглядати один товариш по службі. Та й інші чоловіки увагою не обділяли. Навіть стали підходити і знайомитися на вулиці. Кілька разів мені говорили, що я дуже сексапільна. Я сама не помітила, як у мене змінилася хода, я стала купувати інший одяг, більш «відвертий» ... Зараз я зустрічаюся з тим товаришем по службі, у нас все дуже серйозно. І я вважаю, що все це завдяки Ситі ».

Ось декілька порад тим, хто мріє знайти собі пару і вирішив узяти в будинок кішку.

1. Краще, якщо кішка в будинку буде одна, і саме кішка, а не кіт - кішки більш активні і мають більш «жіночий» характер.

2. Проводьте зі своєю кішкою якомога більше часу і спостерігайте за тим, як вона себе веде. Спробуйте їй наслідувати - спочатку свідомо, потім це буде виходити на несвідомому рівні.

3. Не потурайте кішці, не балуйте її. Будьте строгі, але і не ображайте.

4. Якщо в будинок прийшов чоловік, і кішка погано його сприйняла, це не ваш варіант. Пошукайте інший.

5. Як би добре вам не було удвох з кішкою, пам'ятайте, що вона не може замінити вам супутника життя. Але зате вона здатна допомогти вам його знайти! Частіше «знайомте» свою вихованку з потенційними кандидатами. Її присутність набагато полегшить вам спілкування з ними. Якщо чоловік любить котів - це вже великий плюс. Можливо, йому захочеться залишитися там, де є кішка. Тобто з вами.

Друзі.......

http://i.piccy.info/i5/18/77/1897718/unknown_240.jpg

Сніг летить, і вітер віє,
сонце світить, а не гріє.
Під дверима кіт сидить
і від холоду тремтить.
Та дарма, що в кожушку,—
лапки мерзнуть на сніжку.
— Ой, няв-няв! — пустіть, змерзаю!..
Та ніхто не відкриває.
А у будці — пес кошлатий,—
там Рябкові, як у хаті.
Хай і вітер завиває,
а Рябко собі дрімає.
Раптом чує — няв-няв-няв!

Голос Мурчика пізнав,—

змерз, дрижить увесь Мурко,

й пожалів його Рябко.

— Гав-гав, Мурку!

Йди сюди, заховайся від біди!

І Рябка послухав кіт,

бо в них дружба з давніх літ,

змалку вкупі виростали,

разом у дворі гуляли,

влітку гралися обоє на траві,

як діток двоє.

Кіт Мурко умить охоче

до Рябка у будку вскочив,

там гарненько обтрусився,

і зігрівся, й обсушився,

муркотів він у подяці

тому другові — собаці,—

пес котячу пісню слухав

і лизав кота у вухо.

Коти і собаки з дитинства захищають дітей від астми і алергії ...
http://i.piccy.info/i5/29/77/1897729/dytsobaka.jpg

Американські учені змінили традиційні погляди і доказали, що домашні кішки і собаки при контакті з немовлятами на 50% знижують ризик розвитку алергії у дітей в старшому віці. Дослідники з госпіталю Генрі Форда в Детройті простежили за станом здоров'я 556 дітей з самого народження до їх 18-річчя.

Керівник дослідження Ганеша Вегієнка відзначає, що хлопчики, у яких був собака, і підлітки, у яких була кішка, в перший рік життя, рідше страждали в більш старшому віці від алергії на тварин. Дітей перевіряли на всі можливі алергени...........

Отрута, яку ми їмо.....

http://i.piccy.info/i5/80/06/1900680...0_main_alb.jpg http://i.piccy.info/i5/83/06/1900683...1_main_alb.jpg

Не секрет, що продукти, які ми їмо, далеко не завжди корисні для нашого здоров'я. Однак є серед них і такі, які вживати в їжу протипоказано.

Експерти Інституту екогігієни і токсикології, Національної медакадемії, Українського НДІ харчування і декількох приватних медичних центрів склали спеціальний рейтинг продуктів харчування, які можуть украй негативно вплинути на здоров'я.

Шкода продуктів, що потрапили в список, визначався виходячи з їхньої здатності викликати важкі захворювання. Багато «учасників» рейтингу часто стають причинами отруєнь та алергічних реакцій. У той же час для здорових людей вони цілком безпечні: в невеликих кількостях прийом такої їжі може бути нешкідливим.

1. Чіпси і газована вода...

Чіпси - це суміш вуглеводів і жирів з барвниками і замінниками смаку. У чіпсах утворюється безліч канцерогенів - речовин, що провокують рак. Крім того, гідрогенізовані жири ведуть до збільшення рівня холестерину в крові, що підвищує ризик інфарктів та інсультів.

Солодкі газовані напої - суміш цукру, хімії і газів. Вони містять аспартам (Е951) - синтетичний цукрозамінник. Фелатанін, що міститься в аспартамі, змінює поріг чутливості, а при вживанні у великих дозах сприяє розвитку маніакальної депресії, нападів паніки, злості і насильства. Бензоат натрію (Е211), який використовується як консервант, пригнічує вироблення окремих ферментів, що призводить до порушення обміну речовин і ожиріння.

2. Фастфуд.....

Біляші, чебуреки, картопля фрі, шаурма і взагалі все, що смажиться - дуже шкідливо. Смажать все це, як правило, в одному і тому ж олії, яку замінюють дуже рідко. В результаті теж утворюються канцерогени. З роками таке харчування призводить до порушення травлення - до коліту, гастритів, печії, запорів і т. п.

3. Ковбаса, копченості.....

Сосиски, ковбаси, шпикачки, пельмені і т. д. містять більше ароматизаторів та барвників, ніж м'яса.

У копченому м'ясі та рибі вміст канцерогенів теж зашкалює: у процесі обробки утворюється бензопірен.

Крім того, все більше виробників переходять на генномодифіковані сировину. Наприклад, сосиски і ковбаси на 80% складаються з трансгенної сої. А один шматочок копченої ковбаси містить стільки фенольних сполук, скільки людина вдихає в місті за рік.

4. Овочі та фрукти, продукти з консервантами.....

Навіть найбільш корисні і натуральні продукти можуть стати шкідливими, якщо вирощені, наприклад, біля шосе або заводу. Скуштувавши таких овочів, можна отримати неабияку частку бензопірену та інших викликають рак речовин.

Багато свіжі овочі оброблені консервантами і містять глютамат натрію. Отруєння цією речовиною проявляється у вигляді головного болю, спазмів судин і навіть порушення обміну речовин.

5. Маргарин, тістечка і злакові .....

Маргарин - це суцільний трансгенний жир, який є шкідливим видом жиру. Шкідливі всі продукти з його змістом - тістечка, торти з кремом, вироби з листкового тіста. Надмірна любов до насичених цукром і жиром продуктів призводить до порушення обміну речовин і зайвої ваги.

Злакові, зокрема білий хліб, часто викликають непереносимість. Хвороба називається целіакію. Симптоми коливаються від проблем з кишечником до діабету та безпліддя.

6. Кава та енергетики, молоко....

Доросла людина може випити не більше двох-трьох чашок кави в день, не ризикуючи виснажити свою нервову систему. З енергетичними напоями взагалі краще не зв'язуватися.

Молоко, як і хліб, часто є нестерпним продуктом. Отруєння молочними білками у важких випадках може призвести навіть до летального результату.

7. Домашні заготовки і морозиво.....

Домашні солоні огірочки та помідори можна їсти без побоювання, тільки якщо приготовлені вони за всіма правилами - з дотримання дозування продуктів і елементарної харчовою безпекою (правильною стерилізацією, проливання розсолом).

Морозиво містить загусники і ароматизатори, які можуть уповільнювати обмін речовин. А це, мінімум, підвищений ризик появи зайвої ваги.

8. Жувальні цукерки, пастила в яскравій упаковці, чупа-чупс....

Містять величезну кількість цукру, хімічні добавки, барвники, замінники і являють собою «коктейль» отруйних речовин.

9. Шоколадні батончики.....

Це гігантська кількість калорій у поєднанні з хімічними добавками, генетично модифікованими продуктами, фарбниками і ароматизаторами.

10. Майонез.....

Майонез повний транс-жирів, які є канцерогенними до того ж викликають підвищення рівня холестерину. Особливо шкідливий майонез в пластикових упаковках - оцет виділяє з пластика самі канцерогенні речовини. Майонез також містить величезну кількість консервантів і стабілізаторів.

До шкідливих продуктів відносяться також кетчуп, різні соуси і заправки.

Ехінацея
http://t0.gstatic.com/images?q=tbn:A...UqgtNXIFcPv1qg
Ехінаце́я (Echinacea) — рід багаторічних трав'янистих рослин родини айстрових (Asteraceae). Стебло пряме, до 150 см. заввишки. Листки прості, овальні або лінійно-ланцетні, по краю — за рубчасто-зубчасті, нижні — довгочерешкові, верхні — майже сидячі. Квітки розміщені на кінцях стебел неоднаково: крайові — довгоязичкові, неплідні, пурпурові, темно-червоні або жовті; серединні — трубчасті, двостатеві. Цвіте у липні — жовтні. Плід — сім'янка.
Властивості ехінацеї
Вчені відкрили нові властивості лікарської рослини ехінацея, які дозволять використовувати цей народний засіб для ефективної боротьби з нежиттю. Медики вважають, що профілактичне застосування ехінацеї зможе понизити ризик риніту на 58%, а лікування їм під час захворювання дозволить скоротити термін хвороби удвічі.
Ехінацея, як вважають американські фармацевти, підвищує імунітет. Вони також встановили, що у поєднанні з вітаміном С рослина здатна зменшити ризик захворювання нежиттю на 86%. Крім того, ехінацея позитивно діє при кашлі і головному болі. Виходить, що вона набагато ефективніше при нежиті, аніж горезвісна профілактична вакцина, використання якої знижує ризик захворювання тільки на 35%. Ехінацея здатна протистояти більш ніж двом сотням різних вірусів
Ехінацею пурпурову вирощують як цінну кормову культуру, багату білками, а також як декоративну і лікарську рослину. Батьківщина цієї цілющої рослини — Північна Америка
Лікувальні властивості ехінацеї
На відміну від синтетичних біостимуляторів ця рослина лікує не наслідки хвороби, а її першопричини. Ехінацея надзвичайно підвищує імунітет, очищаючи всю лімфатичну систему, кров, печінка; бореться проти вірусів, бактерій, грибків; активує захисні сили організму на боротьбу з недугою. Відвар ехінацеї покращує апетит, сон, настрій, підвищує зір, нормалізує кров’яний тиск, зменшує набряки, головні і суглобові болі. Для приготування відвару 1 чайна ложка заварюється в склянці води на водяній бані. Пити відвар потрібно по третині склянки тричі на день.
Настоянки ехінацеї
Найпоширеніша форма вживання — настоянка ехінацеї пурпурової, що має бактеріостатичну, протизапальну дію. Її готують у співвідношенні 1 до 10 на 70-відсотковму спирті. Настоюйте в темному теплому місці 30-40 діб. Вживайте по 20-30 крапель за півгодини до їжі. Можливий і аптечний варіант. Спиртова настоянка ехінацеї — ефективний лікувальний препарат для натирання під лопатками при тривалому кашлі. Для стимуляції імунних процесів використовують спиртові композиції з настоянок ехінацеї, коріння цикорію, квіток гречки, чаполочі запашної у співвідношенні 2:1:1:1. Приймати по 20 крапель на одній ложці води тричі на добу за годину до їжі.

БРУСНИЦЯ ЗВИЧАЙНА
http://sarny.net.ua/files/images/brus.preview.jpg
— Vaccіnіum vіtіs-іdaea L. або Rhodococcum vіtіs-іdaea (L.) Avror. (лат. baccіnіum, ііn — ягідний кущ + vіtіs іdaea — ідський виноград: Іда — гора на о. Крит; rhodococcum від грец. rhodon — троянда і kokkos — ягода) — з родини вересових (Erіcaceae); рос. назва: брусника обыкновенная; нар. назви: бруслина, кам’янка. Широко розповсюджена у лісовій і тундровій зонах, у Північній та Центральній Європі, Азії, Північній Америці. В Україні росте на Поліссі, в Карпатах, зрідка на півночі лісостепу, переважно у хвойних та змішаних лісах.
Вічнозелений кущик до 15 см завв. з довгим, повзучим кореневищем. Стебло прямостояче, галузисте. Листки чергові, короткочерешкові, шкірясті, оберненояйцеподібні або еліптичні, на верхівці притуплені або маловиїмчасті, з цільними або зазубреними, загнутими донизу краями, 5–30 мм завд., зверху темно-зелені, блискучі, зісподу — зелені, матові з темно-брунатими крапками (залозками). Квітки правильні, з біло-рожевим дзвоникуватим віночком, зібрані в короткі пониклі китиці. Плід — багатонасіннєва куляста блискуча яскраво-червона ягода, до 8 мм у діаметрі, гіркувата на смак. Цвіте у травні, плоди достигають у серпні–вересні. Живе до 300 років.

Офіцинальними видами сировини є листки Б.з. — Folіa Vіtіs іdaeae та пагони — Cormi Vіtіs іdaeae. Заготовляють сировину навесні після танення снігу і до цвітіння, поки пуп’янки ще зелені, а також восени після дозрівання плодів. Листки, зібрані під час цвітіння, при висушуванні чорніють. Листки обривають вручну, пагони — зрізають. Сушать сировину при температурі 35–40 °С, можливе сушіння в тіні.

Основними діючими речовинами листків та пагонів Б.з. є фенологлікозиди: арбутин — 6–9%, метиларбутин — 3%, пірозид, кофеїларбутин; фенолкарбонові кислоти та їх похідні: хлорогенова, кавова, ізохлорогенова, неохлорогенова, ферулова, о-пірокатехова; катехіни: (+)-катехін, (-)-епікатехін, (+)-галокатехіни; флавоноїди: кемпферол, кверцетин, гіперозид, 3-D-глюкозил-L-рамнозид кверцетину, ізокверцитрин, рутин, 3-L-рамнозид кемпферолу, 3-D-глюкозид кемпферолу, авікулярин, гіперин, 3-О-β-D-глюкопіранозид лютеоліну; дубильні речовини, переважно конденсовані, до 15%; тритерпеноїди: урсолова та олеанолова кислоти; вітаміни: аскорбінова кислота (вітамін С) — до 32 мг%; воски 0,15–0,26%; мікро- та макроелементи: K, Ca, Mg, Fe, Mn, Cu, Co, Zn, Cr, Al, Ba, V, Se, Ni, Sr, J, B, Ag.

У плодах містяться вуглеводи: фруктоза, глюкоза, сахароза, пектин; органічні кислоти: лимонна, яблучна, бензойна, хінна, винна, саліцилова, оцтова, щавлева, піровиноградна, оксипіровиноградна; вітаміни: С — 15–30 мг%, каротин — 0,1%, нікотинова кислота (вітамін РР); ефірна олія, у складі якої аліфатичні спирти: 1-бутанол, 1-пентанол, 2-пентанол, 5-пентанол, 1-гексанол, 1-октанол, 1-нонанол, 2-метил-1-бутанол, 2-метил-3-бутен-2-ол, 3-метил-3-бутен-2-ол, цис-3-гексен-1-ол, 1-октен-3-ол; аліфатичні альдегіди: пентаналь, гексаналь, гептаналь, октаналь, нонаналь, деканаль, транс-2-гексеналь, транс-2-гептеналь, транс-2-октеналь, транс-2-ноненаль, транс-2-деценаль, транс-, цис-2,4-гептадієналь, цис-, транс-2,4-гектадієналь, транс-, цис-2,4-декадієналь, транс-, транс-2,4-декадієналь, 2,6-нонадієналь; терпеноїди: мірцен, лимонен, γ-терпінен, α-пінен, β-пінен, ∆3-карен, камфен, вербенол, 1-n-ментен-9-аль, камфора, ліналоол, терпінен-4-ол, α-терпінеол, периловий спирт, борнеол, 1,8-цинеол, логіфолен, α-муролен, σ-кадінен, купарен, ізопімарадієн, пімарадієн, маноїлоксид; ароматичні сполуки: бензен, толуєн, триметилбензен, n-цимол, нафталін, бензальдегід, анісовий альдегід, ацетофенон, бензиловий спирт, 2-бензил-етанол, карвакрол, тимол, п-цимен-8-ол, фенол, етилфенол, О-гідроксидифеніл, бензойна кислота, метилбензоат, цис-3-гексенілбензоат, бензилбензоат, метилсаліцилат, діетилфталат, дибутилфталат; антоціани: 3,5‑диглікозид мальвідину, глікозиди ціанідину, 3-глюкозид дельфінідину; протоантоціанідини; жирна олія — 30% (у насінні).

Відвар листків та пагонів Б.з. у медицині застосовують при сечокам’яній хворобі, пієліті, циститі. Замінник мучниці. Крім того, в народній медицині пагони Б.з. використовують як в’яжучий, гемостатичний, тонізуючий, ранозагоювальний, жарознижувальний, протицинготний, антигельмінтний, седативний препарат, при катарах ВДШ, ревматизмі, дизентерії, гіпоацидних гастритах, гепатохолециститах, пухлинах шлунка, діабеті, туберкульозі легень, гіпертонії, ентеритах. Листки застосовують у ветеринарії, плоди — у гомеопатії. Настій, відвар плодів має проносну, діуретичну, антисептичну, антигельмінтну дію, використовують при захворюваннях печінки та жовчного міхура, гіпоацидних гастритах, гіпертонії, виразках шлунка та дванадцятипалої кишки, діатезах, артритах; зовні — при хворобах очей, захворюваннях шкіри. Сік плодів вживають при авітамінозах С, А та простудних захворюваннях. Плоди їстівні у свіжому та переробленому вигляді; харчовий барвник. Медонос.

Вчені виявили гігантську осу-вбивцю.....

http://i.piccy.info/i5/09/16/1911609...est_wb_240.jpg

Острів Сулавесі, що належить Індонезії, продовжує поставляти сюрпризи вченим. Не так давно там виявлено новий вид ос, які лякають своїми розмірами.

У довжину оса Гаруда досягає 7 см, при тому, що звичайна оса рідко виростає до 2 см. Щелепи у цих ос-убивць величезні і сильно виділяються на голові. Гігантська оса харчується більш дрібними комахами, але при небезпеці може атакувати будь-яку тварину, в тому числі людини, залишивши страшні укуси на тілі.

На індонезійських островах вже виявлено безліч унікальних видів. Особливо відрізняється острів Сулавесі. Тут мешкають ендеміки - свиня-бабірусса, карликові буйволи і павуки, що плетуть величезні павутини.

СПОРИШ.( трава мурава)
http://roslmed.net.ua/uploads/posts/...28_sporysh.jpg
Спориш - воістину скарб білка і цукрів. Виявлені в ньому й такі корисні мікроелементи, як кальцій, фосфор, цинк, кремній. А вже як він багатий вітамінами! Аскорбінової кислоти - вітаміну С трава-мурава, наприклад, містить в 3 рази більше, ніж хвалені лимони. У соку рослини присутні смоли і дубильні речовини.

Травка споришу, або пташиної гречки, знижує кров'яний тиск, зменшує проникність стінок судин, підвищує діурез, посилює скорочення матки, має антитоксичну дію.

- Застосовується вона при хронічних захворюваннях сечовивідних шляхів, ослабленою фільтраційної функції, ниркових клубочків в початковій стадії і сечокам'яної хвороби і в післяопераційний період після видалення каменів.

. - У гінекології спориш (горець пташиний) застосовується як прекрасне кровоспинний засіб, в післяпологовому періоді - при недостатньому зворотному скорочення матки, при маткових кровотечах після абортів. Особливо спориш показаний при залізодефіцитній анемії, викликаної ювенільними кровотечами.

- При гастритах - вважаю незамінним засобом. Сама колись користувалася, і по собі знаю - допомагало прекрасно.

- Корисна при захворюваннях печінки, при жовтяниці і жовчнокам'яної хвороби.

- Водний настій споришу сприяє відходженню каменів і піску при сечокам'яній хворобі

Рецепти:

Особисто я заварюю травичку цю так:

Настій.

2 столові ложки трави залити 200 мл окропу, настояти 30-40 хвилин. Приймати по 1 / 2 склянки 3 - 4 рази на день до їди.

Спориш застосовується у вигляді настоїв чи відварів.

Відвар.

Столову ложку подрібненої трави споришу залити 0,5 л гарячої води, кип'ятити 10 хвилин, остудити, процідити. Пити по 1 / 2 склянки 3 - 4 рази на день при запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту і дизентерії.

Як жовчогінний засіб трава споришу корисна при захворюваннях печінки, при жовтяниці і жовчнокам'яної хвороби.

Настоянка трави споришу. 2 чайні ложки на 200 мл спирту. Настояти 10 днів, процідити. Приймати по 15-20 крапель на півсклянки води 3 рази на день.

В Австрії настій споришу застосовують при нервовому виснаженні і як заспокійливий засіб.

Прикладання подрібненої свіжої трави споришу до ран та виразок сприяє одужанню.

Водний настій споришу сприяє відходженню каменів і піску при сечокам'яній хворобі

(10 г рослини на 200 мл води. Настояти 1 годину, процідити. Приймати по 1 / 2 склянки 3 рази на день).

Горець пташиний часто застосовується в зборах.

при хворобливих месячних.прі хронічних захворюваннях сечостатевої системи і сечокам'яної хвороби в початкових стадіях.

Лист берези - 3 частини, кропива дводомна - 3 частини, смородина чорна - 4 частини, спориш - 5 частин, чебрець - 5 частин, чистотіл - 4 частини, гілочки калини - 4 частини, корінь лопуха - 4 частини, квітки ромашки - 5 частин .

200 г суміші залити 5 л холодної води, довести до кипіння, настояти 1 годину, процідити, залити в ванну при температурі 38 С. Ванни приймати 1-2 рази на тиждень

При гастритах зі зниженою кислотністю застосовують наступний збір: трава споришу - 4 частини, трава звіробою звичайного - 4 частини, аркуш чорниці - 3 частини, аркуш м'яти перцевої - 2 частини, корінь лепехи - 2 частини, насіння кмину - 1 частина, трава сухоцвіту болотної - 8 частин, лист подорожника - 8 частин.

2 столові ложки суміші залити 1 л окропу, настояти в термосі ніч, процідити. Випити натщесерце один стакан, а останнє розділити на 4 прийоми.

В акушерській практиці застосовують такі збори, що містять горець пташиний.

Трава споришу - 1 частина, трава хвоша польового - 1 частина, трава золототисячника - 3 частини, трава перстачу гусячої - 5 частин.

при хворобливих місячних.

Столову ложку суміші залити склянкою окропу, настояти 1 годину, процідити. Випити дрібними ковтками протягом дня

Збір застосовується при рясних місячних.

Трава споришу, трава грициків, трава омели білої.

Взяти всього порівну, 2 столові ложки суміші заварити 2 склянками окропу, настояти 1 годину, процідити. Приймати вранці і ввечері по склянці за 3-5 днів до початку менструації і протягом всього се терміну.

Для зовнішнього застосування спориш використовується в лікувально-профілактичних ваннах для дітей як заспокійливий і стимулюючу обмін речовин засіб.

* Сік горця пташиного: віджимають із цілком розвинених рослин, зірваних в період цвітіння. Приймають по 1/2-1 склянці соку зі столовою ложкою меду 2-3 рази на день за 30 хв до їди.

Протипоказання та можливі побічні ефекти: так як рослина має сильний кровесвертивающім дією, хворим тромбофлебітом приймати його не слід.

Картопля допоможе в боротьбі з високим кров'яним тиском.....

http://i.piccy.info/i7/da165e2ab601c...l_main_240.jpg

Кілька порцій правильно приготованого картоплі знижують тиск і не сприяють набору ваги....

Картопля виявився корисним для людей з підвищеним кров'яним тиском. Доктор Джо Вінсон з Університету Скрентона заявив, що кілька порцій правильно приготованого картоплі знижують тиск і не сприяють набору ваги.

Експеримент тривалістю 1 місяць, протягом якого добровольці щодня з'їдали приготований в мікрохвильовій печі картоплю, показав, що за допомогою цього раціону діастолічний артеріальний тиск знизився на 4,3%, а систолічний - на 3,5%.

Експерти відзначають, що одна картоплина, несмажених і подана без масла і соусу, містить всього 110 калорій і безліч біологічно активних речовин і вітамінів. Однак високотерміческая обробка позбавляє картопля корисних речовин, тому рекомендовано вживати печену картоплю....

До речі, таке «ліки» може бути дуже смачним. З картоплі можна приготувати безліч страв, наприклад, картопляні медальйони або оригінальні котлетки.

Раніше «Багнет» повідомляв, що шоколад скоротить ризик розвитку серцевих захворювань.

Як собаки визначають онкохворих?

http://i.piccy.info/i7/19dbb7f6648f6...436321_240.jpg

За останні десять років неодноразово стали з'являтися нові повідомлення про здатність собак виявляти різні форми раку.

У листопаді 2010 року група японських учених під керівництвом Хідето Сонода (Hideto Sonoda) з Університету Кюсю (Kyushu University) повідомила про те, що собака за допомогою нюху здатна виявляти випадки захворювання раком кишківника з 98-процентною точністю.

У кінці 2009 року, австралійські учені на підставі експериментальних даних припустили, що собаки, завдяки своєму нюху, здатні розпізнавати онкологічні захворювання, у тому числі і на ранніх стадіях.

У червні 2009 року Американські медики навчили собак по запаху визначати людей, хворих на рак грудей і легенів.

На початку 2008 року з'явилося повідомлення про те, що японський центр навчання собак по визначенню ракових пухлин, клонує в біотехнологічній компанії RNL Bio одну зі своїх підопічних, яка досягла успіхів в цьому напрямі.

На початку 2004 року повідомлялося про те, що учені з лікарні Amersham в графстві Бекінгем протягом семи місяців навчали шість собак різних порід розрізняти сечу хворих раком сечового міхура і сечу здорових людей і пацієнтів з іншими захворюваннями і довели, що собаки здатні учути рак.

Японські учені припускають, що ракові клітини можуть "випускати певні аромати", тобто синтезувати ряд специфічних речовин, які з легкістю розпізнаються собаками. Вони припускають, що якщо вдасться визначити структуру цих речовин, то, можливо, в майбутньому вдасться розробити особливий датчик, здатний діагностувати рак кишківника на ранніх стадіях.

Ветеринар Австралійської національної ради розплідників, доктор Пітер Хіггінс каже, що "Наукові дослідження підтвердили те, що довгий час вважалося незвичайним і дивним. Собаки дійсно дуже успішно виявляють рак у людини завдяки своєму неймовірному нюху".

Ветеринарний лікар Роб Замміт заявив про те, що нюх собак в 10 тис. разів сильніший, ніж у людей. "Такий унікальний нюх дозволяє тваринам виявити запах, який виходить від тканин, що розкладаються, уражені раком. Воістину собака і з наукової точки зору є другом людини".

За словами професора, керівника Австралійської ради боротьби з раком, Яна Олвера, наукові дослідження показують, що собаки практично безпомилково визначають рак легенів і молочної залози, принюхуючись до дихання людини.

Англійці також припустили, що собак можна навчити визначати ракову пухлину по запаху хворого.

Отже, доведено, що собаки по запаху можуть діагностувати різні типи онкологічних захворювань. І прорив у використанні собак в діагностиці раку належить не лише японцям. Кожен учений, який займався цією темою, без жодного сумніву вніс значний внесок до "прориву", про який сказав Доктор Тревор Локетт.

В основному усі учені дійшли висновку, що природний нюх собаки здатний уловити "певні аромати - специфічні речовини", які випускаються раковими клітинами і тканинами, що розкладаються.

У лікарні Amersham в графстві Бекінгем собака зміг виявити у пацієнта рак, у якого пухлина проявилася тільки через декілька місяців. Але, учені так і не змогли зрозуміти винятковість феномену діагностики собакою цього онкохворого задовго до появи ракової клітини.

Яка ж природа діагностики на етапі до утворення ракової клітини, коли цієї клітини ще немає і тканина абсолютно здорова? Значить, собака чує щось інше, чим ракова клітина. Саме випадки діагностики раку в хворих ще задовго до виникнення ракової клітини, переконливо доводять те, що природний феномен здатності собаки діагностувати рак має абсолютно іншу природу, чим припустили вчені, котрі займаються вивченням собачої діагностики. Який же механізм лежить в основі собачого феномену ракової діагностики достеменно залишається не відомим.

Онкологія досягла прекрасних результатів у вивченні ракових клітин і пухлин. Але й на цьому полі усіх відповідей немає. Не можна вирішувати певну задачу в онкології, грунтуючись на загальноприйнятих механізмах виникнення і розвитку раку, які продовжують залишатися таємницею. Тут можуть виникнути, та і виникають, різні припущення. І вони будуть "реальними" до тих пір, поки не будуть спростовані експериментом. Невідомість завжди породжує чергове невідоме.

На превеликий жаль, значним пропуском в науці є етап онкологічного процесу - етап до виникнення ракової клітини і пухлини. Тут взагалі не існує методик проведення експериментів і досліджень. Та і ніхто на цьому етапі не шукає рішення проблем раку.

Отже, експерименти переконливо показали, що в основі собачого феномену лежить не визначення запаху ракової клітини або тканини, в якій розвивається рак, а щось інше. Якщо собака зміг виявити онкопацієнта задовго до виникнення ракової клітини і пухлини, то це означає, що в тканині є щось таке, яке собака здатний учути. Це щось безумовно має відношення до онкологічного процесу.

Не так давно в результаті проведених досліджень, вдалося розкрити феномен собачої діагностики раку. Окрім запаху, що йде від ракових клітин і тканин, собака дійсно чує щось інше. Адже в тканині, в якій виник рак, міститься ще один елемент, який має відношення до раку. Це канцероген, який на певному етапі стає пусковим механізмом виникнення ракової клітини.

Феномен собачої діагностики раку полягає саме в тому, що собака здатний учути канцероген в тканині, де може виникнути після закінчення певного часу або вже виник рак. Але далеко не кожен тип канцерогену може учути собака.

Проведені експерименти показують, що не усі типи раку може учути собака, і не в усіх пацієнтів. Як неодноразово показували результати експериментів в інших областях, собака без виключень реагує на "негативні енергії". Причому відчуває це вона безпомилково. Звідси слідує висновок про те, що собаки здатні діагностувати канцероген, що має "негативну енергію".

Сюди необхідно віднести різні "негативні біоенергії", психічні дії і ураження, стреси, емоції і тому подібне. Цей вид канцерогенів був названий "біоенергетичним". Ще у кінці 90 років минулого століття вдалося зробити відкриття, що основна особливість онкологічних захворювань полягає в тому, що в основі їх етіологічних чинників в понад 80% випадків онкологічних захворювань, лежать так звані психологічні (нервово-емоційні, енергетичні або біоенергетичні) чинники - канцерогени, і тільки в 20% - інші (хімічні, фізичні). Тому собака зможе діагностувати більшість типів раку.

Доказом правильності цього висновку стали дослідження групи американських учених, які зробили "вражаюче відкриття" на щурах, - вони виявили зв'язок між почуттям страху і онкологічними захворюваннями. Причому, проявився повний збіг відносно значення 80%.

Чи можна навчити собаку відчувати який-небудь вид канцерогену з 20%? Немає сумнівів, що собаку можна навчити визначати по запаху практично усе, наприклад, хімічний канцероген. Завдання навчання собак в розпізнаванні ракових захворювань вимагає поступального рішення. Може здатися дивним, але собака має природну здатність відчувати захворювання без жодного навчання. Наше завдання полягає в навчанні собаки проявляти це почуття певною реакцією, тобто в навчанні показати нам зрозумілою реакцією про наявність захворювання.

Відкриття феномену собачої діагностики вселяє надію в рішення проблем ракових захворювань і дозволяє проводити певне навчання собак діагностиці раку не лише на стадії виникнення ракової клітини, а і на більш ранніх стадіях, коли ракова клітина відсутня. Немає сенсу і в клонуванні собак, бо будь-якого собаку можна навчити методам діагностики ракових захворювань.

У кар’єрі під Тернополем розстрілювали псів.....

Лише одному маленькому цуценяті вдалося врятуватися від чоловіків із дробовиками вранці у неділю, 30 січня.

Мисливці підстрелили п’ятьох собак, які охороняли кар’єр. Як з’ясував кореспондент „20 хвилин”, люди у цьому випадку стріляли у тварин не заради розваги. Того дня провели спеціальну облаву на „шкідників мисливських угідь”. Одначе шротини залишили глибокі сліди і на вагончику, у якому чергують охоронці. Та й вбивали тварин не на території угіддя.

http://i.piccy.info/i7/30ea1eb017bc7...057875_240.jpg

Недобиті собаки корчилися від болю та скавчали, а люди зі зброєю холоднокровно добивали їх, незважаючи на те, що неозброєні охоронці просили їх не займати тварин.
- Це ж яким треба бути нелюдом, щоб отак - задля забави - повбивати тварин, - каже охоронець Чистилівського піщаного кар’єру Микола Гончарук. - Ми тут у полі живемо, далеко від міста. Без жодної зброї. Собаки гавкали, коли хтось ішов. Сповіщали нас про небезпеку. Вони невеликі і неагресивні. Ні на кого не кидалися - лише гавкали. Ми їх годували і вони були ручними — як домашні тварини. Коли хлопці прийшли і почали стріляти, ми кричали, щоб вони зупинилися. Один із них сказав, що вони мають дозвіл на відстріл. Навіть показав якийсь папір. І не зважали на те, що це наші пси.

Чоловіки із мисливськими карабінами підстрелили п’ятьох собак. Троє загинули просто на місці. Двоє інших, які були пораненими, побігли геть. Більше їх охоронці не бачили.

- Вони залишили трупи собак лежати там, де їх застрелили, - кажуть охоронці. - Двоє із них - за десяток метрів від нашої сторожки. Третій - далі, у кар’єрі. Ми казали їм, щоб забрали тіла геть. Але хлопці не реагували. Куди ми зараз тих мертвих псів подінемо? Земля промерзла, закопати неможливо.

Від зброї стрільців вціліло лише одне маленьке цуценя. Воно заховалося під сторожкою і вижило, але дуже боїться людей. Коли кореспондент приїхав на місце події, цуценя сиділо у сховку і не показувалося.

- Сьогодні зранку ми давали йому їсти і воно їло, - кажуть охоронці. - Але боїться людей дуже. Бідолашне... Раніше разом із мамою грілося. А зараз мама мертва лежить на дорозі і її ворони дзьобають. Шкода цуценяти.

Охоронці сфотографували двох мисливців на мобільний телефон. Вони молоді, одягнені у камуфльований одяг. В одного із них у руках — самозарядна гладкоствольна рушниця.

- Стріляли вони необережно. Так, що аж попали у нашу сторожку, - кажуть очевидці. - На стінах та металевих дверях залишилися дірки від мисливського шроту. А якби потрапили у вікно? А всередині ж ми були! Дробинка легко може пробити шию й навіть голову. Спочатку їх було троє. А потім іншою дорогою ще з десяток людей прийшов. Усі з рушницями у руках. Ті троє, пострілявши, до них приєдналися. І всі разом пішли до лісу. Звідти потім почули лише один постріл. Йшли вони не так, як ходять мисливці - врозсипну. А усі разом, групою, не боячись наполохати звірину.

За словами сторожів, у міліцію вони не зверталися. Просто доповіли своєму керівництву.

„Ці собаки – вороги угідь”

Протилежної думки про те, що сталося, голова Тернопільської районної організації Товариства мисливців та рибалок В’ячеслав Веселяк.

- Згідно із Законом України „Про мисливське господарство та полювання”, кожен мисливець зобов’язаний боротися зі шкідниками полів та угідь. А ці бродячі собаки - саме шкідники, - наголошує пан Веселяк. - Вони нищать зайченят, куріпок, перепілок, соловейків і навіть козенят. Це – вороги мисливських угідь. Вони ночами пустошили ліс, а під обід приходили до сторожки перетравлювати все.

Мисливець каже, що застрелені собаки не тільки сторожували кар’єр, адже його територія неогороджена і тварини ходили скрізь.

- Я вам покажу сліди собак у лісі! Їх там не має бути. Стаття 20 вказаного Закону забороняє допускати собак у мисливські угіддя без нагляду, - продовжує В’ячеслав Веселяк. - А цих ми застали у лісі. Вони просто втекли до кар’єру. Я люблю собак, але їх треба тримати на прив’язі.

Одначе голова районної організації Товариства мисливців та рибалок не зміг пояснити, яким чином мисливці, проводячи облаву на собак, вцілили і в сторожку охоронців кар’єру.

http://i.piccy.info/i7/bd2cfe40352f2...057870_240.jpg

Аніс звичайний
http://fitoapteka.org/images/foto/8/1.jpg
Однорічна трав'яниста рослина родини парасолькових заввишки 30-60 см. Корінь тонкий, веретеноподібний. Стебло пряме, округле, бородчате, короткоопушене, вгорі розгалужене. Листя блискуче, просто-перисте, прикореневе - черешкове, яйцеподібне або довгасте, лопатеве, загострене на кінці. Цвіте у червні - липні. Квітки дрібні, зібрані в складні парасольки. Плід - яйцеподібна або серцеподібна коричнево-сіра двусім‘янка з ароматним запахом, що складається з двох частин (півплодиків). Дозріває в серпні.

Аніс звичайний поширений на Україні, Північному Кавказі і в Середній Азії. Культивують його в Башкирії, Воронезькій та Бєлгородській областях.

Свіже листя анісу використовують для салатів і гарнірів. Плоди вживають як прянощі при виготовленні соусів до м'ясних страв, квасу, кисломолочних, і булочних виробів. Макуху і траву після переробки згодовують худобі. Жирне анісове масло насіння йде на виготовлення нашатирно-анісових крапель, грудного еліксиру, туалетного мила, зубного порошку і пасти. Розчин масла в спирті або інших розчинниках (1:100) вбиває кліщів у птахів, вошей, пухоїдів і бліх. Його використовують в лакофарбовому виробництві.

Лікарською сировиною служать плоди. Заготовляють їх у серпні - вересні, коли побуріють перші парасольки. Сушать на відкритому повітрі або в сушарці при температурі 50...60°С. Зберігають в закритій тарі 3 роки.

Плоди містять ефірну олію, до складу якої входять анетол, ганусовий альдегід, ганусовий кетон, метилавікол і анісова кислота.

Препарати анісу мають протизапальну, помірну сечогінну і відхаркувальну дію, здатні розслабляти гладку мускулатуру внутрішніх органів. Їх широко використовують при запаленні слизової оболонки дихальних шляхів, гострих бронхітах, запаленні легенів, кашлі з важко відокремлюваним мокротинням і для посилення секреції шлункового соку.

Відвар плодів підвищує рухову активність шлунково-кишкового тракту. Його застосовують при порушенні травлення і запаленні тонкої і товстої кишок. Протизапальна та сечогінна дія рослини дозволяє використовувати її при захворюванні нирок і сечового міхура, каменях і піску в сечовивідних шляхах. У годуючих жінок препарати анісу збільшують виділення молока. Їх рекомендують при болісних менструаціях, проносах і кишкових кровотечах. Аніс сприяє нормалізації секреції шлункового вмісту, печінки та підшлункової залози. На тлі його прийому зникає здуття живота. В суміші з яєчним білком аніс використовують зовнішньо для лікування опіків.

Для приготування відвару 1 чайну ложку подрібнених плодів анісу заливають 1 склянкою гарячої води, кип'ятять на водяній бані в закритому емальованому посуді 30 хв, проціджують гарячим через два-три шари марлі й доводять об’єм до вихідного. Приймають по 1/4 склянки 3-4 рази на день перед їдою.

Для поліпшення функції шкіри 1 чайну ложку плодів анісу, заливають 0,5 л окропу, настоюють 1 год і проціджують. Приймають по 1/2 склянки 4 рази на день.

http://i.piccy.info/i7/50d89c2b3f755...4273537/98.gif

Чоловiк повернувся вiд ветеринара додому i, зiтхаючи, говорить дружинi:
- Наш бiдний песик! Вiн так скиглив всю дорогу, нiбито хотiв менi щось сказати!
Подивившись на пса, дружина вiдповiдає:
- Бовдуре! Цей песик хотiв тобi сказати, що вiн не наш!

************************************************** ****************

Кiнолог iде по вулицi, бачить - хлопчина плаче.
- Хлопчику, де твiй тато?
- У мене немає тата! - плачучи вiдповiдає хлопчик.
- А! Hепланова в"язка, - здогадався кiнолог.

************************************************** **************

Читає мужик оголошення: "Продаю горіхову спальню за пляшку горілки". "Вау!", думає. Йде, купує пляшку горілки, приходить по зазначеній в оголошенні адресі, йому відкриває дядько з ознаками довгого і стомлюючого запою на обличчі.
- Ваше оголошення?
- Моє. Заходьте
Заходять. Квартира порожня. У кутку стоїть собача будка
Хазяїн квартири:
- Горіх, виходь! Я твою спальню продав!

************************************************** *****************

Хiрург повертається додому з роботи. Назустрiч йому з радiсним гавкотом кидається улюблений пес. хiрург його гладить i примовляє:
- Миленький, гарненький... даремно пiдлизуєшся. - У мене сьогоднi не операцiйний день.

************************************************** ****************

Вiддам цуценятка в добрi, турботливi, нiжнi руки... чи втоплю....

Знущання над тваринами!

Чиновник замучив пса на очах у дітей ...........

http://i.piccy.info/i7/1708779876dc9...543761_240.jpg

У Тамбовської області стався випадок, шокуючий своєю жорстокістю: місцевий чиновник вирішив позбавити своїх односельців від бродячого собаки і не придумав нічого кращого, як прив'язати пса до бампера своєї машини і на швидкості протягнути його кілька кілометрів. Все це він зробив на очах численних очевидців, серед яких були і діти. Історія негайно викликала широкий громадський резонанс.

У ветклинику вівчарку привезла Наталія Шандра. Відкриті переломи лап, вивих щелепи, рвані рани і численні травми внутрішніх органів. Врятувати вівчарку ветеринари, як не старалися, не змогли.

У селищі Новий собака вперше з'явилася в середині серпня. Швидше за все, колишні господарі просто вирішили позбутися старіючого чотириногого друга. Своїм миролюбним характером пес, незважаючи на значні розміри, швидко сподобався дітлахам. Оселився біля продовольчого магазину. Селяни його постійно підгодовували і навіть присвоїли ім'я - Лаккі (Щасливчик).

"Вона дуже гарна була собака, лапу давала", - розповідає місцева мешканка Даша.

Втім, цю думку в селищі поділяли не всі. Хтось поскаржився місцевим розділі, що пес представляє серйозну загрозу. Юрій Верещагін запевняє: заходи вживати почав відразу. Телефонував і в поліцію, і в службу відлову бродячих тварин - все без толку. Тоді вирішив діяти своїми методами.

"Він попросив у мене мотузку, в чому я йому відмовила, потім він на якийсь час відлучився, приїхав і у всіх на очах накинув мотузку собаці на шию", - каже продавець магазину Анастасія Полуніна.

Прив'язавши пса до бампера свого автомобіля, Юрій Верещагін на високій швидкості тягнув його близько двох кілометрів. Розправу вчинив на очах у десятків свідків. Не збентежило чиновника і те, що серед них були діти, які плакали і просили "не забирати Щасливчика".
Шокуючий вчинок глави викликав справжнісінький сплеск народного обурення. Про факт жорстокого поводження з собакою мешканці написали колективну заяву в поліцію.

"В даний час матеріал зареєстрований, проводиться перевірка. Але, ймовірно, буде порушено кримінальну справу", - повідомив виконуючий обов'язки керівника Тамбовського міжрайонного слідчого відділу СУ СКР по Тамбовської області Ігор Авдєєв.

64-річний Юрій Верещагін тепер у легкій розгубленості. "Я хотів би перед жителями мікрорайону Новий попросити вибачення в тому, що було прийнято таке рішення, - говорить він. - За це прошу вибачення".

Чиновник не очікував такої реакції від односельців і вже тим більше подібних наслідків. "До мене звернувся Верещагін Юрій Михайлович із заявою про складення повноважень голови Бокінского сільради, - розповів глава Тамбовського району Юрій Лямін. - Я прийняв цю заяву, бо вважаю, що керівник такого рангу має свої рішення приймати обдумано, виважено".

Зараз люди шкодують про те, що не змогли врятувати Щасливчика. Для цього було достатньо приютити бездомного пса.

Любов між тваринами.

http://i.piccy.info/i7/8a3de44daa2af...77eb16_240.jpghttp://i.piccy.info/i7/cfe5f86038e16...f396da_240.jpghttp://i.piccy.info/i7/3137e01af8b45...dd761a_240.jpg

Дещо про кішок.......

http://i.piccy.info/i7/fa1e6f38a9084...f63254_240.jpg

http://i.piccy.info/i7/57f603e1bcf1d...4ce52a_240.jpg

http://i.piccy.info/i7/51a0e9c4f2ae5...19287d_240.jpg

http://i.piccy.info/i7/bb7d68be12e08...6c6294_240.jpg

http://i.piccy.info/i7/59ccc9020d898...b8692f_240.jpg

http://i.piccy.info/i7/199be1b98f53e...33e381_240.jpg

http://i.piccy.info/i7/94dcd211e2fe1...abbdfd_240.jpg

Хміль звичайний
http://t2.gstatic.com/images?q=tbn:A...VISRMv5A7FKpbE
Багаторічна трав'яниста ліана родини коноплевих довжиною 3-6 м. Рослина дводомна. Стебло покрите шишками. Листя велике, три- та п’ятироздылене, з довгими черешками. На жіночих пагонах листя після цвітіння сильно розростаються і суцвіття набуває вигляду м'яких шишок. Цвіте у червні - серпні. Плід - горішок. Дозріває в липні - серпні.

Хміль звичайний поширений майже у всіх районах; європейської частини Росії, на Кавказі, у Західному і Східному Сибіру, ​​на Далекому Сході і в Середній Азії. Росте по долинах річок, у сирих широколистяних лісах, чагарниках та й в горах, піднімаючись до середнього поясу. Культивують на території Україні. Розводять у садах і городах.

Молоді пагони використовують для приготування щів і як замінник спаржі і бобів. У пивоварінні застосовують для зброджування сусла, в хлібопекарській справі - для закваски тіста. Може служити кормом для великої та дрібної рогатої худоби, коней і свиней. Волокно, отримане з стебел, придатне для виготовлення паперу, мішковини і мотузок.

Лікарською сировиною служать шишки, коріння і листя. Шишки збирають в середині серпня, у початковій стадії дозрівання, коли вони ще зеленувато-жовті (яскраво-зелений колір свідчить про недозрілість шишок, а жовто-бурий - про перезрілість). Обривають їх з ніжками, щоб при сушінні вони не розсипалися. Шишки з відстовбурченими і сильно збільшеними лусками збору не підлягають. Сушать у тіні, розкладаючи тонким шаром і часто перевертаючи. Сировина не повинна мати домішок і частин, уражених цвіллю. Зберігають у мішечках у сухому місці 3 роки. Листя заготовляють у період цвітіння рослин. Коріння викопують восени. Сушать звичайним способом. Зберігають у сухому місці в закритій тарі 2 роки.

Супліддя хмелю містять органічні кислоти, ефірну олію, алкалоїди, вітамін B, дубильні речовини, флавоноїди, антоціаніди і халкони. У листах знайдені вуглеводи, вітаміни B і С, каротин, фенолкарбонові кислоти і флавоноїди. Залозки приквітків жіночих суцвіть містять ефірну олію, до складу якої входять гумулен, люпарон, гераніол і інші гіркі речовини.

Препарати рослини чинять заспокійливу, снодійну, сечогінну, протисудомну, болезаспокійливу та антибактеріальну дію. Різні частини хмелю використовують у народній медицині багатьох країн. Настій шишок застосовують при захворюваннях нервової системи в якості заспокійливого, снодійного і протисудомного засобу. Вони корисні при набряках, виразковій хворобі, запаленні слизової оболонки шлунка, запальних захворюваннях нирок, сечового і жовчного міхурів.

Настій незрілих суплідь призначають при тромбофлебіті, туберкульозі легень і шкіри, малярії, сифілісі та як антигельмінтний засіб. Зовнішньо його використовують при вуграх і для зміцнення волосся. У вигляді ванн супліддя хмелю ефективні при підвищеному артеріальному тиску і атеросклерозі. Вживають його при раку шкіри і молочної залози, при нездужаннях в клімактеричному періоді і при сечокислому діатезі.

Для приготування настою 2 столові ложки суплідь (шишок) заливають 0,5 л окропу, настоюють 2 год і проціджують. Приймають по 1/2 склянки 4 рази на день до їди. В якості болезаспокійливого, заспокійливого і снодійного засобу шишки хмелю використовують у суміші з травою собачої кропиви у співвідношенні 1:1 з додаванням 1/10 частини м'яти. Для приготування настою 1 столову ложку суміші поміщають у термос і заливають 0,5 л окропу. Настоюють ніч. Приймають по 1/2 склянки 3 рази на день.

Лікувальні піраміди....

http://i.piccy.info/i7/ad1fa812b051d...35_584_240.jpghttp://i.piccy.info/i7/73384b9f48bd6...26_895_240.jpg

Піраміда етрусків в Латвіі. Як побудувати Піраміду самим, нам підказали ентузіасти з Риги.

Ініціатором будівництва піраміди був Гарій Аугсткалн - батько родини.

Гарій говорив: «Цю роботу треба проводити грунтовно».

У серпні 2009 року, в один з недільних днів, зібралася разом вся родина Аугсткалнов і вирішила побудувати піраміду. Матеріали - дошки, рейки у них були в сараї, а дерев'яні шпунти, антисептик для обробки дощок, жерсть, аркуш міді 51х51 см вони купили в магазині.
Вони знали, як побудувати піраміду з матеріалів газет та інтернету: спочатку треба визначити місце для будови і правильні сторони світу. Роботи треба починати рано вранці з боку сходу і продовжувати за годинниковою стрілкою. Вхід в піраміду можна зробити з боку півночі або зі сходу.

Розмір цієї піраміди: основна площа - 2х2 м і відповідно висота - 4 м.

На першому етапі - в основі піраміди посипали щебінь, перекрили рубероидною накладкою і поставили бруси 2х2 м і з'єднали їх з дерев'яними шпунтами; в середині поставили дошки, на яких помістили металевий лист. На наступному етапі для піраміди зробили дві бічні сторони - їх кожну окремо змонтували на землі - в одному трикутнику треба зміцнити додаткові дошки, на яких буде зміцнюватися двері: для цього шкіряні шматочки прикріплювали заздалегідь до дерев'яної рамці. Двері піраміди ставиться в кінці роботи.

Далі обидва трикутника ставимо на підставі піраміди: трикутник з місцем для дверей на східну сторону, а другий трикутник - на західну сторону. Вгорі трикутники зв'язується разом - при зміцненні верхівки піраміди треба розраховувати на те, що з верху піраміду треба буде відпиляти 1 / 5 частину від висоти піраміди, тобто 80 см при висоті 4 м; обидві сторони трикутників зміцнюємо за допомогою дошок і шпунтів нагорі і внизу.

Коли всі деталі піраміди були укріплені, пішла обрізка верхівки, висота піраміди залишилася 3,20 м.

На третьому етапі виклали підлогу піраміди з дерева - під дошками лежить залізний лист. Далі обшивали бічні стінки піраміди за допомогою дощок за годинниковою стрілкою! Для покриття піраміди можна використовувати також фанеру, плівку, органічне скло - піраміду можна будувати з будь-якого матеріалу-діелектрика.

Після того, як піраміду обшили дошками, верхівку піраміди покрили листом міді - края міді відігнули і приклеїли силіконом. В кінці роботи до піраміди прикріпили двері з органічного скла відповідного розміру - двері прив'язали мотузками та шкіряними шматочками до дерев'яної рамці.

Закінчену піраміду треба залишити в спокої строком на 2 тижні - за цей час стабілізуються енергії в піраміді. Піраміда побудована і тепер кожен із сім'ї може використовувати її на свій розсуд - один може звільнитися від стресу, інший - медитує, третій - відпочиває після роботи ... Кожен прислухається до свого організму!

Я вибрав оптимальний варіант лікувальної піраміди що знайшов в інтернеті.... Можливо хтось стикувався з цим, і може дати інші варіанти і поради....

Собача вірність.......

Смокі....

http://i.piccy.info/i7/21e196343ce4d.../Smoki_240.jpg

Йоркширський тер'єр Smoky (1943 - 21 лютого 1957 р.), вона була однією з найвідоміших собак Другої Світової війни. Smoky важила всього чотири фунти (приблизно 1800 гр.) Та мала зріст сім дюймів (близько 18 см.). Ця маленька собачка відродила інтерес до породи йоркширський тер'єр.
У лютому 1944 року, Smoky була знайдена американськими солдатами в джунглях Нової Гвінеї, в покинутій лисячій норі. На вигляд їй було приблизно рік. Солдати спочатку подумали що собака належала японцям, але вона нічого не розуміла по японськи, англійської мови вона теж не розуміла.
У солдатів за 2 Австралійських фунта (приблизно $ 6.44 на той час) собаку купив капрал Вільям Вінні з Клівленда.
Протягом наступних двох років війни, Smoky скрізь супроводжувала свого господаря, переносячи всі позбавлення і тяготи військової служби.
Собаку зарахували до складу 26-го розвідувального авіаполку 5-ї Армії ВПС США. Вона пережила 150 повітряних нальотів на Новій Гвінеї, і тайфун на Окінаві. Smoky стрибала з парашутом з 30-футовий баші, була поруч із зенітними розрахунками під час бою, здійснила 12 бойових вильотів, за що отримала 8 бойових зірок і заслужила звання капрала.
Вільям Вінні називав Smoky - "Ангелом з лисячій норі", вона справді була його маленьким янголом-охоронцем: неймовірним чином Smoky відчула початок атаки камікадзе і тим самим врятувала Вільяма і ще вісім чоловік.
Smoky вивчила багато трюків, з якими вона виступала перед військами і в госпіталях Австралії та Кореї.
Наприкінці війни, Вінні забрав Smoky в Клівленд.
Smoky незабаром став національною сенсацією. Протягом наступних 10 років, Smoky і Уїнн їздили в Голлівуд, де демонстрували, її чудові навички, вона могла скласти своє ім'я, розрізняючи літери, могла ходити по дроту із зав'язаними очима. Вона з'явилася з Вінні у багатьох телевізійних шоу, демонструвала неймовірні трюки. Smoky брала участь 42-телевізіоннх шоу, виступали перед ветеранами в лікарнях.
21 лютого 1957 Smoky померла приблизно у віці 14 років.

http://i.piccy.info/i7/f38bc84aaf21d...Smoki1_240.jpg

На День ветеранів, 11 листопада, 2005, був відкритий меморіал Smoky. У бронзі в натуральну величину скульптура Smoky сидить у солдатській касці на вершині двотонного гранітного постаменту. Пам'ятник присвячений Smoky і собакам усіх воєн.

АЛОЕ.
http://roslmed.net.ua/uploads/posts/...4766_aloe.jpeg
Ботанічний опис
Алое - рід родини Asphodelaceae, в якому налічують понад 200 видів. Центр їх розповсюдження - Східна та Південна Африка, хоча окремі види роду Aloe зустрічаються також у Середземномор'ї і деяких місцевостях Індії. Як приклад можна описати алое страхітливе. Це воістину ставні рослини зі стеблом, що досягає заввишки 2-3 м (іноді навіть 6 м) і має численні листові рубці, а на верхівці - потужний вихор з ланцетних листків. Листя м'ясисте, приблизно 50 см завдовжки та 10-20 см завширшки і 5 см в товщину, з шипами пурпурового кольору, особливо по краю і на нижній стороні. В пазухах листків у травні-червні на довгих квітконосах розвиваються суцвіття у вигляді подовжених кистей, численні квіти яких досягають завдовжки 3 см і мають забарвлення у вигляді почергових блідо-червоних і зелених смуг.

Збір і заготівля
Якщо листя розрізати, то з них випливає водянистий сік, надзвичайно гіркий на смак. Він-то і використовується для отримання медичного препарату. Сік знаходиться в секреторних клітинах, які оточують ситовидну частину судинного пучка (на зрізі цей шар клітин має форму півмісяця). Листя зрізують і подрібнюють таким чином, щоб сік з них можна було швидко зібрати в посудину. Потім його згущують шляхом випарювання над відкритим вогнем або на водяній бані. Після зняття піни його розливають в посудини, де він і застигає. У такому вигляді він являє собою аптекарський товар, який найчастіше переробляють в галенові препарати (краплі, пігулки, свічки).

Діючі речовини
алоїн (похідне гідроксиантрацена), смоли і гіркоти.

Цілюща дія й застосування
Алое - сильно діюче і надійне проносне (що визнає і Державна служба охорони здоров'я Німеччини), яке проявляє свою дію в товстому кишечнику. Тільки у вигляді галенових препаратів або спільно з іншими проносними ліками воно входить до складу численних проносних засобів у формі крапель, пігулок, таблеток, драже і свічок. Настоянка, екстракт та інші препарати з алое відіграють також певну роль як гіркі шлункові засоби і для стимуляції секреції жовчного міхура.

Використання в гомеопатії
Вихідна настоянка Aloe в розведеннях від D4 застосовується в гомеопатії при слабкості органів травлення. Часткового лікуванню цими ліками піддається коліт (запалення товстого кишечнику) із залученням печінки. Як зовнішній засіб настойку використовують при опіках (у тому числі і від рентгенівського опромінення) і ранах, що погано гояться, у формі компресів (розведення водою 1:10).

Побічні дії
Алое може викликати подразнення нирок тільки у випадку передозування. При правильному застосуванні алое переноситься легше, ніж можна було б припустити, знаючи склад цієї рослини. Вагітним, а також тим, хто має схильність до кровотеч з області геніталій, застосовувати алое не можна. Уникайте тривалого застосування алое, так як в цьому випадку не виключено зайве виведення з організму мінеральних речовин (особливо калію). Не можна застосовувати алое і при кишковій непрохідності; це стосується всіх сильнодіючих проносних засобів.

Звуки живої природи......

http://i.piccy.info/i7/98404c6b2374b.../00000_240.jpg

"Сьогодні ні для кого не секрет, що Музика має лікувально-оздоровчий ефект. Але мало хто замислювався над тим, що все, необхідне для гармонійного (здорового) існування людини на Землі, Природа створила ще до появи Музики.

Всі звуки Природи, які нас оточують, починаючи з цвірінькання горобця за вікном і закінчуючи потужним звуком водоспаду, є для нас благотворними. Це відбувається не тільки тому, що ми отримуємо задоволення, слухаючи звуки живої Природи, а й тому, що вони мають високочастотний спектр звучання. Саме ці натуральні звуки здатні швидко відновити наше психічне і фізичне здоров'я. На противагу їм штучні звуки, такі, як шум міського транспорту, стукіт відбійного молотка, какофонія – є низькочастотними і знищують нас зсередини. Ось чому неможливо повністю відновити втрачене здоров'я тільки операціями і пігулками. Останньою і переможною крапкою повинен стати реабілітаційний період, під час якого людина "вирівнює" вібрації свого тонкого світу, а це можна зробити, тільки слухаючи класичну Музику і звуки Природи..

Битва за акації, або Мурахи проти слонів.....

http://i.piccy.info/i7/0916cd74e49ee...168057_240.jpg

Біологи довели, що саме мурашки захищають дерева африканських акацій від поїдання слонами, підтримуючи крихкий баланс екосистеми між лісом і преріями.

Трава сенна вузьколистна
http://www.narmed.ru/my/img/a/senna.jpg
(Cassia angustifolia Vahl) - Сімейство цезальпінієвиє.
Трава сенна вузьколистна зустрічається під назвами сенна африканська, єгипетська сенна, александрійський аркуш. На ряду з такими лікарськими рослинами як жостер послаблюючийкасія остролістная трава сенна відноситься до розділу послаблюючих рослин.
Трава сенна це багатолітній розкидистий чагарник заввишки до 1 м, із стержневим слаборазветвленним, довгим коренем темно-бурого кольору. Стебло трава сенна має гіллястий, нижні гілки довгі, такі, що майже стелються. Листя в трави сенна чергові, шиповидний загострені, з невеликими прілістникамі і 4—5 парами ланцетових листочків. Квітки завдовжки 7—8 мм, жовті. Плоди в лікарської трави сенна зеленувато-коричневі боби довжиною Я—5 і шириною 1,5—2,5 див. Насіння трава сенна має жовтуваті або зеленуваті, плоскі, завдовжки 6—7 мм. Квітне трава сенна з кінця червня до осені, плоди дозрівають у вересні-жовтні.
Де зростає трава сенна?

Зростає трава сенна в пустинних і напівпустинних областях Африки, по берегах Нила, на побережжі Червоного моря, в Судані, Аравії. Культивується в Єгипті, Індії, Пакистані, в Судані і інших країнах, в Середній Азії обробляють з 1941 р.
Розмноження трави сенна, збір і зберігання

Розмножують траву сенна посівом насіння в грунт, заздалегідь намочених протягом 5—24 ч в теплій воді. Терміни посіву — кінець квітня — початок травня. Норма висіву 7—8 кг/га, глибина закладення 3—4 см, ширина міжрядь 60—70 див. Плоди трави сенна збирають у міру їх дозрівання. Прибирають надземну частину комбайнами. Сушать на повітрі в провітрюваних приміщеннях, розстилаючи тонким шаром. При штучній сушці температура нагріву сировини не має бути вище 40°. Термін придатності сировини 2 роки.
Трава сенна і її склад

Використовують в трави сенна квітки, листя, плоди, стебла. У них містяться антраглікозіди (сеннозіди А, В), алое-емодин, рєїн; флавоноїди: ізорамнетін, кемпферол; органічні кислоти: саліцилова, пальмітинова, стеаринова і інші біологічно активні з'єднання. Вміст антраглікозідов в листі 3,77%, в плодах — 4,6%, сеннозідов А і У в листі — 0,6—1,0%.
Трава сенна в листі містить: зола — 8,50%; макроелементи (мг/г): До — 20,90, Са-22,70, Mg -6,80, Fe-0,30; мікроелементи (мкг/г): Mn-15,30, Cu-8,80, Zn-72,40, Со-0,16, Мо-0,64, Cr-0,64, А1- 77,36, Ва-173,40, Se-0,02, Ni-1,52, Sr-83,60, Pb-0,96, В-86,40, 1-0,09, Li —1,84. He виявлені Cd, Ag, Au, V, Br. Концентрує трава сенна Zn, Ba, Sr, Li.
Вживання трави сенна

Препарати з трави сенна використовуються як послаблюючий засіб. Трава сенна забезпечує на відміну від інших подібних засобів регулярний, оформлений стілець. Позитивно трава сенна впливає на желчевиделітельную і антитоксичній функції печінки. Застосовують траву сенна у хірургічній практиці — перед оперативним втручанням і при післяопераційній атонії товстого кишечника (не надає дратівливої дії). Лікарські форми: водний настій листя сенпи, екстракт сеніи сухий в пігулках. Входить до складу лікарських форм: порошок солодкового кореня складний, наполяжи сенни складний (віденське пиття), чай послаблюючий, збір протигемороїдальний.

http://i.piccy.info/i7/2d5af4f14aee3...08/310_big.gif

Що ж це, собачий ти син?
Де хвалена вірність твоя?
Як посмів забігти ти -
Один! -
У віддалені ці краї?
У ті краї,
Де закінчується слід,
У ті краї,
Де клич, не клич -
Ні відповіді, ні відклика немає
Нікому
Навіть нашої любові ...
Там,
Звідки
Дороги назад
Не знайти і собачим чуттям, -
Забудеш ти намертво, брат,
Про господаря старого свого ...
А господарю - життя не миле.
Серце, сволота, болить і болить ...
... Ось такі-то, рудий, справи:
Пес замовк,
А господар скиглить ...
Втім,
Що ж я?
Він, як завжди, -
Прудконогий,
Біжить попереду.
Біль у грудях каже:
"Не біда.
Ти наздоженеш його ...
Стривай ... "

Кішка яка заблудилася пройшла 2500 кілометрів за 5 років...і повернулася додому.

http://i.piccy.info/i7/72a92f8fb5979...168833_240.jpg

Кішка на прізвисько Віллоу загубилася 5 років тому, коли її господарі робили ремонт в своєму будинку в Брумфілде, штат Колорадо.

Пастернак
http://fitoapteka.org/images/foto/154/1.jpg
(Pastinaca sativa L) - Сімейство селерові.
Рослина пастернак зустрічається під назвами козелец, оленячий корінь, польовий борець. Відноситься до розділу спазмолітичних і судинорозширювальних рослин, також як і віснагавздутоплодник сибірськийглід
Рослина пастернак дворічна трав'яниста рослина висотою до 2 м з веретеновидним товстим коренем. Стебло рослину пастернак має прямою, остроребрістий, гіллястий у верхній -часті. Листя велике (до 20 см довжини), перістосложниє, на довгих (до 10 см) черешках. Квітки рослину пастернак має жовті, зібрані в суцвіття складна парасолька. Плоди рослину пастернак має жовтувато-бурі, при дозріванні розпадаються на два полушлодіка, світло-коричневі, округло-еліптичні, плоськосжатиє. Квітне рослина пастернак у червні-липні, плоди дозрівають у вересні-жовтні.
Де зростає пастернак?

Культивована рослина пастернак — результат багатовікової селекції з дикорослого пастернаку (P. sylvestris Mill.), що зустрічається по всій європейській частині СНД, на Кавказі, в Західному Сибіру. Рослина пастернак виростає в Європі. Заметом вигляд в Північній і Південній Америці, Австралії і Новій Зеландії.
Розмноження рослини пастернак, збір і зберігання

Розмножується рослина пастернак насінням шляхом посіву на глибину 1,5— 2 див. Збір плодів виробляють у фазі їх повного дозрівання. Після обмолоту цветоносов, сортування, очищення плодів від домішок їх сушать в тіні в провітрюваних місцях, розкладаючи шаром 4—5 див. Термін придатності сировини 2 роки.
Рослина пастернак і його склад

Використовуються плоди, що містять ефірне масло (до 3,6%). Пряний запах рослині пастернак додають гептіловий, гексил і октілбутіловий ефіри масляної кислоти, що входять до складу ефірного масла. Крім того, в плодах знайдені флавоноїдниє глікозиди (гиперін, рутинів, пастерназід); фурокумарини (до 2,6%) — псорален, бергаптен, ізопімпінеллін, сфондін, імператорін, ксантотоксин, ксантотоксол; кумарін остхол.
Рослина пастернак в плодах містить: зола — 5,76%; макроелементи (мг/г): До — 18,70, Са-10,20, Mg-3,00, Fe-0,10; мікроелементи (КБН): Mn-0,12, Cu-0,66, Zn-0,58, Cr-0,10, Al-0,01, V-0,01, Se-27,50, Ni-0,56, Sr-0,13, Pb-0,04, 1-0,15. У - 101,20 мкг/г. He виявлені Co, Мо, Cd, Ba, Li, Au, Ag, Br. Концентрує лікарську рослину пастернак Se.
Вживання рослини пастернак

Препарат Бероксан представлений сумішшю фурокумаринів ксантоксина і бергаптена — фотосенсибілізірующєє засіб при лікуванні вітиліго і гніздовій плішивості. Препарат Пастинацин застосовують при стенокардії, неврозах з явищами ангіоспазму для розширення коронарних судин, судин бронхів; препарат знімає спазми гладкої мускулатури черевної порожнини, надає помірну седатівноє дію. До появи картоплі мав велике харчове значення.

Щавель кінський (Rumex conlertus) - Сем. Гречані
http://fitoapteka.org/images/foto/812/18.jpg
Щавель кінський зустрічається під назвами щавель густої, грижова трава, кислиця кінська, злощасна трава, коковник. Шавлія лікарськачорниця звичайначеремха звичайнащавель кінський і ще деякі інші рослини відносяться до розділу терпких.
Щавель кінський це багатолітня трав'яниста рослина висотою до 1,5 м з коротким многоглавим кореневищем і слабо розгалуженим стержневим коренем. Стебло щавель кінський має прямостоячий, гіллястий у верхній частині. Листя в рослини щавель кінський чергові, ніжніє — великі, трикутно-яйцевидні, до 30 см довжини і 15 см ширини, з довгими, зверху жолобчастими черешками, верхні — дрібні, такі, що поступово зменшуються до верхівки стебла, яйцевидно-ланцетові, на коротких черешках. Квітки в трави щавель кінський дрібні, зеленуваті, зібрані в узкометельчатоє, майже безлисте густе суцвіття. Плоди щавель кінський має яйцевидно-тригранні горішки світло-коричневого кольору до 7 мм довжини. Квітне щавель кінський в має—іюле, плоди дозрівають в августе—сентябре. Інколи наголошується вторинне цвітіння в серпні-вересні.
Вирощування щавлю кінського, збір і зберігання

Поширений щавель кінський в європейській частині СНД, на Кавказі, в Західному Сибіру, Казахстані і на Далекому Сході. Розмножується щавель кінський насінням і вегетативно (діленням кореневищ). Заготовлюють зазвичай коріння восени, в серпні-вересні, або ранньою навесні, коли рослини починають відростати (квітень — початок травня). Після тієї, що викопала коріння обтрушують від землі, обрізують надземну частину, миють в холодній проточній воді, потім пров'ялюють на відкритому повітрі, товсте коріння розрізає уподовж, видаляє пошкоджені частини. Сировину сушать під навісами, на горищах, розкладаючи на папері, тканини тонким шаром і періодично перемішуючи. При сушці у вогневих сушарках температура нагріву коріння не повинна перевищувати 50—60°. Готову сировину упаковують в мішки, пакунки і зберігають в сухих провітрюваних приміщеннях; термін придатності 3 роки.
Щавель кінський і його склад

Використовують від трави щавель кінський кореневища з корінням, що містить похідні антрацену (0,86—3,16%): емодин, арабінозід емодину, хрізофанол, франгула-эмодин, алое-емодин, фісцион; дубильні речовини (6,6—15%); антоциани (5%)
лейкоантоциани: лейкопеларгоїідін, лейкодельфінідін, тлюкозід лейкодельфінідіна, лейкоцианідін; катехіни: катехін, епіка-техингаллат; похідні нафталіну: неподін, непозід; фенолкарбоновиє (галова, кавова) і органічні (щавлева, яблучна, лимонна) кислоти; ефірне масло (0,2%); сапоніни; смоли, алкалоїди; вітаміни К И Ц Ь.
Щавель кінський в корінні містить: зола — 10,26%; .макроелементи (мг/г): До — 4,70, Са - 37,10, Mn - 4,30, Fe - 0,70; мікроелементи (КБН): Mn - 0,19, Cu-0,64, Zn-0,39, Со-0,16, Cr-0,07, А1-0,42, Ва-22,30, V-0,26, Se-1,25, Ni-0,60, Sr - 5,20, Pb-0,05, 1-0,09. У — 3,50 мкг/г. He об-наружени Мо, Cd, Li, Ag, Au, Br. Концентрує щавель кінський Fe, Sr, Ba, Se, особливо Ba, Sr.
Вживання рослини щавель кінський

Екстракт з кореневищ з корінням застосовують як проносне і гіпотензивний засіб. Відвар коріння, порошок залежно від дозування володіють терпкими, проносним, протиглистовим, кровоспинним засобом при коліті, ентероколітах, геморої.
У традиційній медицині щавель кінський застосовують як терпкий засіб при легеневих, маткових і гемороїдальних кровотечах, кривавому проносі, дизентерії, при різних шкірних хворобах, ранах, виразках, опіках.

Собача відданість.....

http://i.piccy.info/i7/23b6c6c4b18fa.../Bobka_240.jpg

Бобка....

З ініціативи сільської вчительки Раїси Ложкін в шкільному дворі був встановлений незвичайний пам'ятник. Монумент присвячений не герою війни або праці і взагалі навіть не людині. Це пам'ятник собаці, яка врятувала свого господаря.
Об'їждчик лісу Понкратов Володимир повертався з обходу своєї ділянки. Це було під вечір, вже було темно. Він повертався без рушниці, без собаки. На нього напали вовки. До будинку залишалося метрів 30. Він покликав собаку. Вона зірвалася з ланцюга і прибігла до нього на допомогу. У цей час він побіг за рушницею. Поки він біг по рушницю, собака була вже роздерта.
Єгер встановив на місці трагедії пам'ятний камінь з написом: "Собака була вивезена з Архангельська в 1906 році, загинула в 1908. Від вдячного господаря моєму вірному другові Бобко". Незвичайний пам'ятник простояв у лісі майже сто років - пережив кілька воєн і революцій. Але вже в наші дні невідомий вандал розбив його на дрібні шматочки.
Знаряддя вандалізму валялося поряд. Камені розкидані в радіусі ста метрів. Там поруч ставок. І навіть у ставку ці камені були. Вчителька зі школярами всі ці камені зібрали, лазили навіть у ставок, дістаючи ці камені. Поклали на місце, де пам'ятник стояв, обгородили, поставили табличку і 20 років доглядали.

10 продуктів, які незаслужено ненавидять.......


«Про смаки не сперечаються» - говорить середньовічна схоластична мудрість. Але коли мова заходить про їжу, більшість починає дружно любити одні продукти і ненавидіти інші. 10 продуктів, від яких 90% населення Землі починає нудити.

Печінка.

http://i.piccy.info/i7/f02205765bbdc...26527375/i.jpg

Що ми взагалі знаємо про печінку? Вона фільтрує кров, і її можна успішно пропити. Але є ... Більшість людей верне від однієї думки, що вони будуть поїдати внутрішній орган, який колись перебував у чиємусь животі. Чомусь м'ясо - м'язи тварин - всі їдять із задоволенням. Втім, і у такого продукту знайдуться свої прихильники і безперечні переваги. Печінка містить величезну кількість білка і вітаміну A, заліза і цинку. Всього лише одна порція печінки забезпечує денну і навіть місячну норму багатьох вітамінів. А що міститься в Печінці?. Міститься в ній гепарин який регулює нормальне зсідання крові.

Калорійність яловичої печінки - 100 ккал на 100 г.

Блакитний сир.

http://i.piccy.info/i7/47c5c48380287...62913/2222.jpg

Цей вид сиру зазвичай ділиться на смердючий і дуже смердючий. Специфічний запах виходить в результаті роботи благородної цвілі. Для цього сирну масу перед дозріванням засівають спорами, а потім проробляють голками в голові сиру повітряні канали. Цвіль починає дихати й розвиватися всередині сиру, надаючи продукту аромат старих шкарпеток. Втім, на смак такий продукт набагато краще. Щодо корисності блакитного сиру медики сперечаються до цих пір. Ситуація двояка: з одного боку в сирі всі корисні властивості молока, тільки в багаторазовому розмірі. А з іншого боку - ми ж їмо цвіль, нехай і благородну. Її вплив на здоров'я людини ще до кінця не вивчено. Вважається, що невелика зміст цвілі в блакитному сирі не зашкодить організму, і навіть рекомендується щодня з'їдати 50 г сиру з цвіллю.

Калорійність самого аристократичного блакитного сиру «рокфор» - 332 ккал на 100 г.

Баклажан.

http://i.piccy.info/i7/02de53cf5a445...ergine_240.jpg

У південних регіонах Росії баклажани називають «синенькими», хоча шкірка у цієї ягоди (так, з ботанічної точки зору баклажан - це ягода) фіолетова і іноді навіть зовсім чорна. На півдні "синенькі" дуже люблять, тому більшість рецептів родом із цих країв. Чому деякі так ненавидять баклажани, можна тільки припустити. На смак свіжий баклажан горковатий (пасльоновий все-таки). Під час приготування баклажан втрачає текстуру і швидко перетворюється в неприємного вигляду пюре. Ця якість баклажана робить його незамінним для консервної промисловості. Баклажани дуже корисні: містять величезну кількість клітковини, солі кальцію, калію, фосфору, заліза, каротин і велика кількість вітамінів групи В. Баклажани слід їсти при порушенні обміну речовин і подагрі, запорах, захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

Калорійність ягідки - 25 ккал на 100 г.

Бамія.

http://i.piccy.info/i7/03aa90ba9a7b2...p_p_ia_ia_.jpg

Або окра. Виберіть назву на свій смак. Ви все одно не розумієте про що мова? Більшість людей теж. Бамія користується моторошної популярністю в індійській і єврейської кухні. З неї можна приготувати купу овочевих страв - рагу, салати, супи і навіть замінник кави - Гумба. Чому ж люди так не злюбили такий чудовий продукт? Справа в тому, що при нагріванні сік всередині молодих стручків баміі перетворюється в пудинг, а сама коробочка залишається цілою. При надкушуваннi плід нагадує липке черевце комахи ... Коротше, викликає неприємні асоціації. А ось на смак бамія дуже навіть нічого - майже баклажан.

Калорійність окри-баміі - 23 ккал на 100 г.

Сардини.

http://i.piccy.info/i7/e897bf630b019...50/Sardyny.jpg

У смердючій консервній банці зазвичай знаходимо штабеля ослизлих трупів маленьких рибок без голови і плавців. Це сардини. На смак ... дуже навіть нічого, якщо сардини попалися свіжі. Звичайна така жирна риба з дуже «рибним» смаком. Рибки відмінно йдуть з сухими крекерами, їх можна чіпляти виделкою і намазувати. У сардинах купа кальцію і вітаміну D, омега-3-жирних кислот і коензиму Q10.

Калорійність смердючої рибки - 168 ккал на 100 г.

Брюссельська капуста.

http://i.piccy.info/i7/9ccf6bbee8fc6...75/kapusta.jpg

Свою назву ці смішні зелені кульки отримали завдяки Карлу Ліннею, який вперше науково описав капусту і назвав її брюссельської на честь бельгійських городників з Брюсселя. Міні-капуста відома своєю здатністю підвищувати обсяг флатуса (акт газоіспускання). Якщо качан переварити (що зазвичай і відбувається), то його смак описується коротким «огидно». Зате качанчики - відмінний дієтичний продукт для страждаючих серцево-судинними захворюваннями, порушеннями роботи підшлункової залози і при цукровому діабеті.

Гігантська анаконда.
http://life.pravda.com.ua/images/doc/a/0/a00a7c1-1.jpg
Гігантську анаконду виявила група відважних біологів, які проводили дослідження в тропічних лісах Гаяни.

29-річний біолог Ніал Макканн наткнувся на рідкісного гіганта завдовжки 6,5 метра, вагою 100 кілограмів і 68 сантиметрів в обхваті тулуба на березі річки Рева в Гаяні.

"Я завжди мріяв побачити анаконду, і я знав, що робота в такій місцевості, як Гкондаяна, дасть нам таку можливість", - сказав він, повідомляє TCH.ua.

"Я намагався притиснути її голову до землі і не дозволити їй мене вкусити, але вона все одно встигла це зробити раніше, ніж її спіймали, - це була справжня боротьба", - додав Макканн.

Зазначимо, що анаконди дуже рідко зустрічаються в живій природі і є найважчими зміями в світі, сягаючи до 11 метрів завдовжки і 250 кілограмів у вазі. Вони обвиваються навколо жертви і душать її до смерті. Відомі випадки їхнього нападу на крокодилів, ягуарів і людей.

Як повідомлялося раніше, на Філіппінах впіймали мега-крокодила завдовжки майже 7 метрів.

Хижак декілька тижнів тримав в страху жителів, нападав на рибалок, свійську худобу і з легкістю виплутувався з усіх капканів.

Він потрапив у спеціальну пастку зі сталевих тросів. Експерти кажуть, що крокодил може стати одним з найбільших, захоплених за останні роки.

Сучасні бджоли краще себе почувають у містах......

http://i.piccy.info/i7/b31cd5c28846c...0815132235.jpg

У Великобританії всерйоз стурбовані зниженням чисельності бджіл, метеликів та інших комах, які запилюють до 80% сільськогосподарських культур. Ще Ейнштейн свого часу зауважив, що якщо бджоли зникнуть, людина проживе після цього всього чотири роки. Це пояснюється тим, що бджоли запилюють такі види рослин, які не здатні запилювати інші комахи, і якщо бджоли вимруть, зникнуть і ці рослини, а за ними - і цілі екосистеми.

Ситуація у Великобританії настільки серйозна, що під егідою Уряду Великобританії був запущений п'ятирічний проект під назвою «Insect Pollinator Initiative», вартістю близько 10 млн. фунтів стерлінгів. Його учасниками будуть кілька університетів і дослідницьких організацій. Мета дослідження - з'ясувати причини вимирання бджіл та інших комах.

Завданням Університету Данді буде перевірка впливу на нервову систему бджіл певних пестицидів. Фахівці з Брістольського університету затурбуються з'ясуванням найбільш придатного для бджіл оточення, будь то міське середовище або монокультура із зернових в сільській місцевості.

Вишукування вчених вже дозволили припустити, що міське середовище може бути більш сприятливе для бджіл, ніж сільська місцевість, як не дивно це звучить. У містах не обробляють рослини пестицидами і не засаджують величезні площі однією культурою. Як виявилося, бджіл вбиває рослинна одноманітність, оскільки при харчуванні пилком одного виду рослин у комах слабшає імунна система. Порятунком для бджіл вчені вважають квітучі міста з великою кількістю квітів в парках, на клумбах, підвісних корзинах на ліхтарних стовпах і підвіконнях городян.

Лелеки у вирій не полетіли....

http://i.piccy.info/i7/d499afeddd154...230968_240.jpg

Ось уже третій тиждень поспіль жителі селища Томахів, що у Гощанському районі, є свідками дещо неприродної поведінки журавлів, що осіли на зораному полі поблизу їх домівок. За словами Лариси Павлюк, жительки села, біля будинку якої гніздяться птахи, щодня близько тридцяти лелек кружляють над зораним полем у пошуках їжі.

Керуючись інстинктом самозбереження, перелітні птахи, серед яких не виключенням є й лелеки, щороку по закінченні серпня летять у вирій. Загальновідомо, що переліт на зимівлю чорногузи здійснюють вдень. Відтак, як додає пані Лариса, мешканці села не хвилювалися за долю птахів до початку вересня. Жителі Томахова очікували відльоту журавлів з дня на день. Однак цього так і не трапилося.
Кандидат медичних наук, доцент Мирон Кушнір припускає, що така поведінка лелек може бути причиною травми одного з них. У таких випадках перелітні птахи, особливо лелеки, інстинкт зграї у яких розвинений особливо сильно, можуть залишитися на зимівлю у місцях літнього гніздування. Іншою, однак менш імовірною причиною небажання лелек летіти у країни з південним кліматом, можуть бути вади їх міграційної інстинктивної поведінки.
Ірак є однією з країн, де знаходять собі пристановище тисячі перелітних птахів. За час президентства у цій країні Саддама Хусейна трапився випадок масової загибелі перелітних птахів. Повертаючись до своїх гнізд, сотні птахів за звичкою на льоту сідали у власні гнізда. В однин із таких днів, відповідно до наказу Саддама Хусейна, цю територію залили сумішшю бензину та нафти. В результаті, вісімсот лелечих гнізд було спалено. Можна тільки здогадуватися скільки перелітних птахів було знищено.
Виявляється перелітнім птахам з чужих країнах не завжди раді. Можливо, щось подібне відчули журавлі з Томахова, а тому й не полетіли у вирій. Тим не менш, причини можуть бути різними, тим не менш наслідок очевидний. Понад тридцять птахів залишились зимувати в Україні, помірний клімат якої може завдати теплолюбивим птахам невиправної шкоди. Якщо припущення Мирона Кушніра щодо поранення кількох лелек виявиться правдивим, птахи потребуватимуть допомоги ветеринара. Навіть за умови надання медичної допомоги пораненим птахам, часу на подолання міграційної відстані, яка зазвичай становить близько десяти тисяч кілометрів, не вистачить, враховуючи час на їх одужання. Відтак лелеки у будь-якому випадку зимуватимуть в Україні, де вже за кілька тижнів почнуться перші заморозки. Птахи потребуватимуть додаткового піклування від людей. Просимо відгукнутися усіх, кому не байдужа доля тридцяти журавлів. Зі своїми пропозиціями звертайтесь до редакції видання або за телефоном +380961182027.

Вирощування полуниць.....

Так чому ж полуниця і суниця?

http://i.piccy.info/i7/5accb62cb934d...straw4_240.jpg

Плоди суниці - дієтичний продукт харчування, втамовує спрагу, збуджує апетит і покращує травлення. Полуниця - дуже корисний продукт. Ця ягода має протизапальну, ранозагоювальну, потогінну, сечогінну, кровоспинну і в'язким дією. Регулює обмін речовин, має противосклеротическое дію, поліпшує склад крові. Крім того, біологічно активні речовини суниці сповільнюють ритм і підсилюють амплітуду серцевих скорочень, розширюють кровоносні судини, підвищують тонус і посилюють скорочення матки. Свіжі ягоди вживаються при гіпертонічних хворобах, атеросклерозі, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, при запорах, у кого порушення сольового обміну. Тому - це не тільки делікатесний, а й корисний продукт для вас і вашої сім'ї (що важливо для стану здоров'я). У полуниці багато вітамінів, вона корисна для шкіри, шлунка та імунітету.

Багато голлівудських зірок сидять на полуничною дієті. За кількістю вітаміну С полуниця обганяє цитрусові, а що міститься в ній кальцій в такому з'єднанні повністю засвоюється організмом. Насичена антиоксидантами, корисна і смачна полуниця є улюбленими ласощами для дітей і дорослих.

http://www.strawberry-biz.com.ua/?from=29&from=29

Собача відданість....

http://i.piccy.info/i7/0b1fb8989a0b4.../Peddi_240.jpg

У 1930-х роках у Веллінгтоні в порту загальним улюбленцем був собака по кличці Педді. Господинею цієї чарівної собаки була маленька дівчинка на ім'я Елсі Меріон Глазго. Батько дівчинки був моряком, по-цьому Елсі Меріон і її мати Аліса дуже часто приходили разом з Педді в порт, що б разом зустріти пароплав Джона Глазго, коли він черговий раз повертався з рейса.Згодом прийшла біда-Елсі Меріон застудилася і після важкої хвороби померла.Елсі було всього три з половиною роки.
Педді дуже сильно переживав втрату коханої господині - він пішов з дому на її пошуки. Нещасну від горя собаку бачили на причалах в порту, де вони часто були разом. Докери порту, моряки судів і місцеві таксисти всією душею полюбили сумну собаку, трохи пізніше про нього написали в газетах, і він у підсумку став знаменитістю Нової Зеландії.
Педді був дуже довірливим псом і по-цьому разом з таксистами він об'їздив всю Нову Зеландію.Однако він завжди повертався назад у порт і ночував тільки на причалі. У Педді був дар - його чуйний ніс. Незабаром він став не тільки грозою портових гризунів, а й найлютішим ворогом місцевих контрабандистів.Таможенники порту і охоронці складів на нього могли тільки молитися. Їх любов і обожнювання були просто безмежні. Прийшов час, Педді постарів і помер на руках своїх нових друзі 17 липня 1939 року.
Жителі Веллінгтона пам'ятають про Педді і його відданості своїй маленькій хозяйке.Він все життя чекав пароплав на якому його господиня повернеться назад ...