|
|
|
Заповіді 104-річного карпатського мудреця Андрія Ворона..(продовження)
http://i.piccy.info/i8/5e8d98ff0da60...k_com__240.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-10-23-21...40x165-r/i.gif ПИТИ ЧИ НЕ ПИТИ? Пити спиртне в малій мірі можна, але користі з цього ніякої. А втрат і клопоту може бути багато. Найрозумніше чинить той, який не п’є. Найгірше чинить той, що п’є рідко, але багато водночас. Великі дози спиртного руйнують. Горілка збуджує кров, туманить розум і відбирає сили. Пиво в’ялить мозок і довго бродить у тілі. Спиртне до 12 години — на ганьбу. Після 20-ї — на шкоду. До 30 років краще не пити взагалі. Якщо куриш, кинь одразу й назавжди! Це буде першою великою перемогою твоєю. За нею, побачиш, будуть інші. Бо найбільші і найрадісніші перемоги — над собою. КОЛИ БОЛИТЬ... ПЕЧІНКА, ШЛУНОК. Шипшина, звіробій, деревій, спориш, кукурудзяні рильця, безсмертник, польовий хвощ. З кожного по 5 грамів на 2,5 л води. Кип’ятити 5 хвилин, ніч настояти. Пити по 100 г тричі на день за півгодини до їди. ОТРУЄННЯ. Звіробій, полин, ромашка, календула, дубова кора, шипшина, листя суниці, подорожник. Відвар пити по півсклянки декілька разів на день. За два дні робота шлунка відновиться, з’явиться апетит. НИРКИ, ПЕЧІНКА. Кілограм свіжого весняного меду покласти в теплу воду, щоб став рідким. Всипати до нього півкілограма горіхів, перетертих на муку, настояти день. Приймати по столовій ложці до їди вранці і ввечері цілий місяць. Місяць перерви. Знову приймати місяць. Два місяці перерви. І знову місяць приймати. Так півроку — і буде повне одужання. СОЛІ В СУГЛОБАХ. Увечері добре промити 3 столові ложки рису. Залити чистою водою до ранку. Зварити його без солі до рідкого. З’їсти натщесерце замість сніданку. Так 2-3 тижні. Біль в суглобах мине уже на 4-5-й день. ОЧІ. Ранком і увечері кладіть на очі льняні серветки, змочені в міцному чаї і ромашці. А також листя подорожника і капусти. Ранком виходьте на луг і довго дивіться на траву, росою вмивайте очі. Кімнату пофарбуйте в салатовий колір. Такими ж мають бути фіранки, скатертини, покривала. Не читайте лежачи. НОГИ. Щовечора мочіть ступні у двох мисках — гаряча, тепла. Теплу поступово замінюйте холодною. Добре додавати відвар сінної полови, дубової кори, ромашки або сіль. Витирайте ноги жорстким полотняним рушником. Ходіть босоніж по траві і дерев’яній підлозі. СЕРЦЕ. Відмовтеся від спиртного, тютюну, масної м’ясної їжі, гострих приправ. Замість цього — свіже повітря, рух, помірна їжа. Коли в серці коле, пийте відвар шипшини з м’ятою, валеріаною з ложкою меду перед сном. ДІАБЕТ. Відмовтеся цілком від солодкого і мучного, якомога менше картоплі і масного. Натомість багато овочів. Обов’язково один день на тиждень голодувати. Їсти часто і небагато. Слідкуйте, щоб шлунок і кишківник добре очищалися. Пити відвари чорниці і гірчичного насіння. Спробуйте подолати діабет такими методами. Не поспішайте звикати до ліків. РАНИ. Прикладати до них змочену у відварі хвоща хусточку. У пляшку набити молодої кропиви і залити горілкою. Змазувати порізи. НЕЖИТЬ І ЗАСТУДУ Я ЛІКУЮ ЗА НІЧ. Насипаю на чисті онучі гірчичного порошку, туго обвиваю ноги. Бадьоро ходжу по кімнаті і терплю 1-2 години жар у ногах. На ніч одягаю вовняні шкарпетки і випиваю велику чашку гарячого молока з натертою цибулиною (півгодини настояти). До нього додаю 5 краплин йоду. МОЯ АПТЕКА. До аптек я не ходжу, хоча самі аптекарі в мене бувають. На горищі маю свою аптеку. Звіробій — від болю в шлунку, для заспокоєння. Ромашка — запальні процеси, болі, горло. Хвощ — внутрішні хвороби. Собача кропива — кровотечі, поліпшення крові. Березові бруньки — виразка. Глід – кров’яний тиск, серце. Валеріана — заспокоєння нервової системи. Календула — печінка, нирки. Горобина — потогінне і сечогінне, зупинка кровотеч. Шипшина, чорна смородина — комора вітамінів. ЯК ВГАМУВАТИ ТИСК ? Якщо тиск не вище 160, його спокійно можна вгамувати без ліків такими способами. Якщо відчули, що у вас почервоніло обличчя, злегка нудить, голова сама не своя, треба потримати 15 хв. ноги в гарячій воді. Щодня з’їдайте 20-30 розтертих з медом ягід калини. Краще це робити увечері. Тоді й сон буде гарний. 1 ч. ложку розмеленої кориці розмішати у склянці кислого молока, випити перед сном. Очистити судини. Змолоти на м’ясорубці 1 кг хрону, залити 3 л води. Не настоювати, перемішати і того ж дня починати пити по 1 ст. ложці тричі на день. Можна розбавити водою, якщо настій здається дуже міцним. Пити близько трьох місяців. Рано навесні нарвати молодого, згорнутого у трубочку листя горіхового дерева, насушити. Приготувати таку суміш: по 1 ст. ложці горіхового листя, омели білої, квіток або плодів глоду червоного запарити 2 л води, настояти 10 хвилин. Процідити, випити протягом дня маленькими ковтками. Тільки-но з’явиться молода кропива, негайно споживайте її у вигляді борщів, салатів, сушеної приправи. Зміцнює судини і хвощ польовий. 1 ст. ложку магнезії розчинити в 1 л теплої води, додати сік одного лимона та 1 ст. ложку меду. Пити рідину протягом дня невеличкими порціями. Окрім того, що знижується тиск, — очищується кров і печінка. Пити чай з м’яти, меліси, валеріани, чорноплідної горобини, кропу, хмелю, півонії. Їсти: листову зеленину, крупи, зерно, овочі, фрукти, пророщену пшеницю, насіння соняшнику і гарбуза, квасолю, горох, рибу. Не їсти: цукру і солодощів, твердих сирів, смаженого, копченого, їжі з білого борошна, надміру солі. |
|
|
http://i.piccy.info/i8/86b6dc8ab99ef...jpeg_8_240.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-10-29-20...40x180-r/i.gif
– Куме! – Га?! – А чому американці були на місяці, а ми ні?! – А хто таке казав? – Та я сам фотографію бачив: "Американці на місяці”. – А ви знаєте, хто фотографував? -------------------------------------- Вчителька на уроці - А що нам дає курочка? Скаже нам Марійка - Курочка нам дає яйця і м'ясо! - А що нам дає овечка? Скаже нам Петрик! - Овечка дає нам шерсть і м'ясо! - А що нам дає корова? Скаже нам Вовочка! - А корова дає нам домашнє завдання! ------------------------------------ - На добраніч, солоденька. Так би й з'їв тебе. - Тобі лише б пожерти, бля! ------------------------------------- - Я кохаю тебе! - У кожного свої проблеми... ------------------------------------ Рекламний ролик:"Він створює багато шуму,займає багато місця і ви не знаєте куди його діти? Віддайте сина в армію!" -------------------------------------- 14 лютого - це лише нагадування, що до весни залишилося 14 днів. ------------------------------------- Статистика: ті, хто в 8 класі мішають пиво з горілкою, після 11 класу мішають бетон... ------------------------------------- - Доню, послухай мене, він тобі не пара. - МАМО, ВІДДАЙ НАЗАД МІЙ ТОРТ! ------------------------------------ 7 ЗАПОВІДЕЙ ЛЕДАРА: 1. Полюби своє ліжко, як, себе самого. 2. Якщо бачиш, що хтось, відпочиває, допоможи йому. 3. Робота - це святе, не чіпай, її! 4. Якщо можеш що-небудь, зробити завтра, не роби цього, сьогодні. 5. Якщо відчуваєш бажання працювати, сядь, посидь, і все, пройде. 6. Якщо робота - це здоров'я, то, хай працюють хворі. 7. Народжуються втомленими, а живуть, для того, щоб відпочивати |
|
Третій день іде дощ . У
дружини депресія , ввесь час дивиться у вікно ... якщо завтра дощ не скінчиться , доведеться пустити її в хату . |
Заповіді 104-річного карпатського мудреця Андрія Ворона..(закінчення)
http://i.piccy.info/i8/5e8d98ff0da60...k_com__240.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-10-23-21...40x165-r/i.gif Киньте палити. Щодня — помірні фізичні вправи чи хоча б прогулянки. Ходіть до церкви. Якщо ви невіруючий, розмірковуйте про розумний Всесвіт, бо ви — його частинка. Визначте собі мету в житті. Навчіться пробачати. Часто тиск підвищується не від того, що ви їсте, а від того, що їсть вас. Навчіться говорити «ні». Уникайте людей, з якими вам важко і тривожно. Майте заощадження. Хоча б стільки грошей, аби можна прожити без роботи 3 місяці. Не влазьте в борги, уникайте кредитів. Доглядайте тварин. Хоча б кота чи собаку. Від них більше спокою, ніж від людей. Знижує тиск потіння, викликане лазнею або обтиранням потогінними чаями чи квасом. Потогінний квас готують так. На 3 літри води кладуть 1 склянку малини і 1 склянку цукру (можна малинове варення), 1 чайну ложку сметани. Тримати в теплі і виброджувати 10-15 днів. Зниження тиску досягають, вживаючи жмих буряка, а також відвари пшона, омели дубової. РЕЦЕПТИ ПОЖИВНИХ, СМАЧНИХ І ДЕШЕВИХ СТРАВ ВІД АНДРІЯ ВОРОНА КАПУСТА, НАЧИНЕНА ЗЕЛЕНИНОЮ Головку капусти розібрати на листки, занурити в окріп на декілька хвилин. Дати воді стекти. Натерти крупно моркву, змішати з посіченою зелениною (будь-якою) і часником. Загорнути начинку в капустяні листки, покласти в посудину і залити киплячим розсолом — 1 столову ложку солі на літр води. Через два дні страва готова. БУРЯКОВА КАША На 2 частини тертого буряка — по 1 частині тертої моркви, помідорів, цибулі. Все це окремо присмажити на олії, перемішати в горщику, потушкувати півгодини, посолити. Перед їдою додаю часник і перець. Можна закручувати і в банки на зиму. КАПУСТА ГОСТРЕНЬКА Капусту нашинкувати, пересипати сіллю, дати кілька годин постояти. У порізані цибулю і часник всипати меленого червоного перцю, змішати з капустою в глиняному посуді. Тримати під гнітом 3 дні. На стіл подавати із зелениною. КАРТОПЛЯ З ОГІРКАМИ Нарізати 4 гарячі картоплини і 2 квашені огірки кубиками, накришити зеленої цибулі, трішки посолити, скропити олією і перемішати. ХОЛОСТЯЦЬКА ВЕЧЕРЯ Зварити 100 г рису. Нашинкувати в нього 1 солодкий перець, 1 помідор, 1 квашений огірок, 1 морквину, 1 цибулину. На смак додати сіль, оцет, цукор, перець. КАРТОПЛЯ З ОСЕЛЕДЦЕМ Картоплю зварити в лушпинні, порізати кружальцями. Так само цибулю. Оселедець нарізати скибочками. Скласти все гіркою, заправити олією, оцтом і гірчицею. ГОРОХ З ОГІРКАМИ Попередньо замочити горох, зварити. Нашинкувати в нього квашені огірки, цибулю. Заправити олією, зелениною, прянощами, вкинути дрібку солі. ГРИБНІ КОТЛЕТИ Зварити гриби, краще білі. Дрібно посікти і змішати з рисом, який варимо на солі й петрушці. Зліпити котлети, обсипати їх мукою або обваляти в яйці. Підсмажити. БУРЯК З ЧАСНИКОМ І СЛИВАМИ Зварити буряк, натерти, додати посічений часник, запарений і порізаний чорнослив, потовчені горіхи. Покропити олією і присмачити зеленою петрушкою. СУП ГРЕЧАНИЙ В окріп (менше літра) опустити 4 картоплини, через 10 хвилин додати 1 склянку гречаної крупи, натерту моркву, цибулю, багато зеленини з коренями, сіль. Варити ще 20 хвилин. СУП ГОРОХОВИЙ Замочити в 2 літрах води 1 склянку гороху. Через 3 години довести до кипіння. Вкинути 4 картоплини, порізані на кубики, натерту моркву, зеленину, приправи, часник, лавровий лист, сіль. БОРЩ КВАСОЛЕВИЙ Горня квасолі замочити на ніч в 2 літрах води. Коли квасоля звариться, злити відвар і додати в нього насіння кропу, нашинковані буряки, моркву, цибулю, коріння. Трохи поварити. Додати нарізану капусту і, коли борщ закипить, влити цибулю, заправлену на олії з помідорами. За 3 хвилини до завершення варіння додати товчений часник, зелень кропу і петрушки, приправи на смак. КАРТОПЛЯНИЙ СУП З ПОМІДОРАМИ 8 картоплин нарізати дольками, варити 20 хвилин. Моркву, петрушку, цибулю, помідори нарізати і підсмажити на маргарині. Все це додати до картоплі і варити до готовності. Під кінець додати спеції. СЕЛЯНСЬКИЙ СУП Нарізати моркву, ріпу, цибулю, селеру. Легенько підсмажити на олії, потім залити гарячим грибним або овочевим бульйоном і варити 15 хвилин. Потім додати нарізану картоплю і варити до готовності. За 6 хвилин до завершення покласти кружечки помідорів, листки щавлю, шпинату або салату. СУП ОГІРКОВИЙ Почистити 4 квашені огірки. Шкірку кип’ятити 15 хвилин у склянці води, відкинути. А в розсіл опустити дрібно нарізані огірки, проварити 10 хвилин. У 1,5 л окропу зварити 1 картоплину, 1 морквину, 1 ріпу, 1 петрушку, 2 цибулі, корінь селери, 3 ст. ложки гречки або рису, лавровий лист, перець, кріп, прянощі. СУП ОВОЧЕВО-ГРИБНИЙ Моркву, корінь селери, цибулю нарізати соломкою і обсмажити з мукою. Відварені порізані гриби тушкувати з овочами 7 хвилин. Картоплю, нарізану соломкою, варити з овочами і грибами до повної готовності. Додати товчені з сіллю часник і зелену петрушку. КАПУСТЯНИК ГРИБОВИЙ У бульйон (1 літр) зі звареними грибами покласти відварену перлову крупу, картоплю, свіжу капусту. Кип’ятити 10 хвилин. Натерті моркву і цибулю тушкувати 15 хвилин з олією і водою. Варити до готовності овочів. Посипати дрібною зелениною. ДІДОВІ ГОЛУБЦІ Відварити до напівготовності головку капусти в підсоленій воді. Розібрати її на листя і кожен загорнути конвертом, обваляти в сухарях і обсмажити на олії. КОРЖІ КАРТОПЛЯНІ Відварити 15 нечищених картоплин, розім’яти, додати 20 г дріжджів, трохи води, дати піднятися. Додати 1 склянку муки, сіль, перемішати і дати ще раз піднятися. Викладати ложкою на змазаний олією лист і випікати. ТУШКОВАНА КАРТОПЛЯ Почищену картоплю нарізати кружальцями, покласти в глибоку сковороду, посолити і залити водою. Тушкувати під кришкою. Окремо підсмажити терту моркву, цибулю, помідори і перець. Овочі додати до картоплі, обережно перемішати і продовжувати тушкувати до готовності. ЛІНИВА ВЕЧЕРЯ Жменю кукурудзяної муки добре просмажити і насипати в кухоль гарячого молока. Можна з медом. СКРОМНА ВЕЧЕРЯ Зварити картоплю разом з порізаним навпіл часником і кмином. Злити відвар і скропити картоплю олією. ВАРЕНИКИ З КАПУСТОЮ І ГРИБАМИ Гриби зварити і нарізати дрібними кубиками. Капусту посікти і обсмажити на олії, змішати з підсмаженою цибулею, грибами. Замісити тісто, тонко розкачати, виліпити коржики, на які покласти начинку, і защипнути краї. Відварити вареники в підсоленій воді. ОВОЧЕВА ЗАПІКАНКА Лопатки і цвітну капусту відварити і кинути на друшляк. Помідори надрізати навхрест, опустити на 3 секунди в окріп, дрібно нарізати. Солодкий перець нарізати кубиками. Цибулину із зубком часнику нашинкувати і пасерувати в олії. Столову ложку муки підсмажити в олії, розвести водою до сметаноподібного стану, додати цибулю. Овочі скласти у вогнетривкий посуд, залити соусом і запікати в печі або духовці півгодини. РИБА В ЧЕРВОНОМУ ВИНІ Рибу нарізати, посолити, обваляти в муці і обсмажити в олії. Скласти в чавунок і приготувати соус: моркву, петрушку, солоний огірок і цибулю настругати і спасерувати на олії. В кінці додати протерті помідори, лавровий лист, перець, трохи червоного вина. Залити соусом рибу і дати прокипіти на малому вогні 7 хвилин. КОРОП З ЦИБУЛЕЮ Рибу нарізати, посолити, посипати меленим перцем, обсмажити в муці на олії. Цибулю трохи присмажити на олії. Половину покласти в горщик, додати лавровий лист, зеленину, духмяний перець, оцет і цукор. На це викласти смажену рибу, посипати рештою смаженої цибулі, залити відваром, який приготувати з голови, кісток і плавників коропа, і тушкувати до готовності. МЕДОВУХА 12 літрів меду переварити в поливаній каструлі. Влити 30 літрів криничної води. Місяць-два переброджує. Потім перелити (бажано в дубову бочечку) і вистоювати в пивниці. Чим довше, тим краще. Медовуха має 12-13 градусів. ОМОЛОДЖУЮЧЕ КВАШЕННЯ За цим рецептом можна квасити будь-які овочі, фрукти, зеленину, бобові, злаки, насіння і навіть жолуді, акацію, конюшину. Якщо будете вживати їх в широкій різноманітності, то забудете про інфекційні захворювання, а тіло омолодиться. В 3-літрову банку насипати продукт, залити водою, дати ложку солі, 200 г цукру і чайну ложку сметани. Бродити повинно не менше 2-х тижнів. Відтак можна вживати як сам розсіл, так і зброджені продукти. Такі страви не поступаються за поживністю м’ясним. Та ще зміцнюють печінку і знижують холестерин у крові. |
|
|
У темі 1 долучень
Самі нові-31.10.2013р
|
|
|
|
|
|
|
Проходить огляд курей- несучок . Виходить на подіум французька курочка , вся біленька , в рожевих бантиках . Комісія їй питання задає :
- Скільки у тебе коханців ? - ( З почуттям власної гідності) П'ятнадцять . - Скільки яєць на місяць несеш ? - Сто п'ятдесят. - Молодець ! Хороші показники Виходить на подіум англійська курочка , вся руденька , в зелених бантиках . - Скільки у тебе коханців ? - ( З почуттям власної гідності) двадцять. - Скільки яєць на місяць несеш ? - Двісті . - Молодець ! Відмінні показники Виходить на подіум російська курка , вся синя , розпатлана , з обламаними кігтями. - Скільки у тебе коханців ? - ( На видиху ) пісят ! - Скільки яєць на місяць несеш ? - ПІТСОТ ! ! - Слухай , ну у тебе такі показники , ти б вже могла б себе як то в порядок привести ... - А коли ? То тра @@ сь , то несусЬ! |
|
У темі 1 долучень
Актуальні вісс доповнення!:eek:
|
Червона шапочка запитує у
бабусі: - Бабуся, бабуся, а чому у тебе такий великий рот? Бабуся посміхнулася й відповіла внучці: - Ти б бачила, внученька, який хуй у твого діда! Мама хотіла, щоб він став великим актором і грав у чудових фільмах. Тато хотів, щоб він став видатним спротсменов і виступав за збірну своєї країни. Але Юра став слюсарем і він бухає. |
http://i.piccy.info/i8/2a7afa389927b...jpeg_8_240.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-11-03-08...40x180-r/i.gif
З часом починаєш розуміти,що знак "Обережно, діти" треба ставити в самій школі. ------------------------------------- Вампір - дівчині: - Та не кричи ти так! Мені тільки таблетку запити. ------------------------------------ На уроці: - Діти, що таке річ? Петя: - Ну, це, наприклад, книга, портфель, кашкет. Вовочка: - Банку пива з похмелюги - ось це річ. ------------------------------------ Хлопчик геній закінчив школу в 13, університет в 16, аспірантуру в 17, а потім 10 років переховувався від воєнкома в лісі. ------------------------------------- Суддя запитує у підсудного: - Де ви взяли Mercedes? - Продав BMW, грошей підкопив і купив. - Де ви взяли BMW? - Продав мотоцикл, дозбирав грошей і купив. - Де ви взяли мотоцикл? - Продав велосипед, грошей назбирав і купив. - Де ви взяли велосипед? - А ось за це я вже відсидів. ------------------------------------- Якщо у жінки в руках качалка ... Це ще не факт, що будуть пиріжки. -------------------------------------- - Капець, мене Катя кинула. - Та ладно тобі! У тебе таких ще сто буде! - Ще сто?! Господи, та за що? ------------------------------------- Якщо мурашка підіймає в 10 разів більше своєї ваги, то 50 грам мурах можна послати за пляшкою. |
Сенс життя.....
Гординя. http://i.piccy.info/i8/a6a57fb7098f1...4/00527658.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-11-03-08...69x310-r/i.gif Найбільш гордим є не той, хто з гордістю хвалить себе, але той, хто хвалиться своєю смиренністю. Той, хто виправдовує себе, коли грішить, перетворює своє серце на притулок для бісів і буде грішити ще більше й руйнувати себе своїм егоїзмом, якщо не розтрощить своє "я". Той, хто виправдовує свої пристрасті, поступово впадає в тяжку хворобу, і тоді його видає кашель. Той, хто не усвідомлює своєї гріховності й пишається, страждає від двох хвороб (духовних): від корости та лишаю. Як би він не хотів приховати свої рани і виглядати пристойно - свербіж все одно буде його мучити, він буде свербіти і цим видасть себе. Ті що не терплять зауважень навіть від людей, які їх люблять, терплять насмішки з боку людей, мислячих по-світськи, і врешті-решт залишаються кривими брусами й самі робляться духовно непридатними, як криві дошки, які не піддаються рубанку столяра і не можуть бути використані для виготовлення меблів, але закінчують тим, що їх використовують для заливки бетону або для будівельних лісів, так що їх топчуть ногами і бруднять, поки вони не зіпсуються і не попадуть у вогонь. Дуже гордий, особливо якщо він гнівливий, не отримує користі навіть від дуже смиренного, коли той перед ним упокорюється, але стає в більшості випадків більш нахабним, хоча навіть диявол зникає перед обличчям смирення. Тому божественна благодать іде від гордого і переходить до смиренного. Високо думаючий про себе виявляє тим самим, що він навіжений (божевільний), бо замість того, щоб дякувати Богові за все добре, що Той йому дарував, він ображає Його, вважаючи своєю власністю обдарування Божі. Ті, які постійно пишаються, постійно ображають самих себе, тому що у них ніколи вже не буде духовних злетів, але одні падіння, поки вони не розіб'ються, оскільки не мають серцевого жалю і смиренномудрія. Ті, у яких в цьому світі не буває падінь, хоча у них є мирська гордість, виявляють тим самим, що їх гордість перевищила всякі межі (досягла сатанинської ступеня) і що їх падіння здійснилося з заднього боку найвищої вершини (як падіння Денниці). Той, хто має велику гордість, гірше біснуватого, тому що гордість постійно роздмухує його, поки він нарешті не лопне. Тоді як людина, у якій є нечистий дух, не тільки мучиться і спокутує свої гріхи (або набуває вінець, якщо вона сама не була причиною свого стану), але з необхідності й упокорюється перед людьми, і Бог зрештою звільняє її, так що її душа отримує велику користь. Гордість надзвичайно перешкоджає благодаті Божій, а гордий помисел опоганює наші чесноти, подібно пташиному посліду, коли він потрапляє в яєчню, яка тоді годиться тільки на те, щоб її викинули разом зі сковородою. Ті, які можуть терпіти дуже гордих, не догоджаючи їм, є найсмиреннішими, найвірнішими і найправеднішими людьми, тому що горді будуть їх постійно ображати і принижувати. Ми повинні бути більш вдячні тим, які нас смиряють, ображають і засмучують, ніж тим, які годують нас почестями і солодкими словами або смачною їжею та солодощами, тому що засмучення є найкращим ліками для душі. Не будемо досліджувати, справедливо чи несправедливо нас засмутили, по любові або по злобі, чи були ми винні менше або на нас взагалі не було ніякої провини, але будемо з радістю приймати духовну користь, яку нам доставляє всяке духовне випробування, а також за все будемо славити Бога і дякувати людям, які нас образили. Удари необхідні для порятунку нашої душі, тому що вони очищають душу. Чим більше б'ють по одягу і труть його, тим більше він очищається, аналогічно як восьминіг або каракатиця від безлічі ударів розм'якшуються і очищаються від чорнила. Навпаки, мирські улесливості і похвали дуже шкодять душам, пошкодженим духовно, а для людей добродійних є заплата в цьому суєтному житті, якщо вони не приховують свої чесноти. Похвали повинні бути менше наших чеснот, якщо ми хочемо, щоб чаша духовних терезів на день Суду схилилася до праведних і ми побачили б обличчя Боже. Горе нам, коли нас розхвалюють, як хороші кавуни, хоча всередині ми гарбузи! (Горе тобі, окаянний Паїсій!) Горе і тричі горе людині, яка неуважна і справляє враження, що вона свята, бо тоді вона завдає собі шкоди навіки, бо, коли помре, ніхто не буде молитися за упокій її душі, хоча у неї буде потреба в цьому, але всі будуть догоджати їй. (До нещастя, я і в цьому не був уважний і вчинив злочин проти своєї душі: моліться, щоб Благий Бог упокоїв мою душу.) Мирський спокій, а також самовдоволене заспокоєння в помислах ніколи не приносять душі спокою: ні в цьому житті, бо тоді вона позбавляється божественної розради, ні в майбутньому - але починають мучити людину тут, переростаючи в нестерпні вічні муки. Людина, яку засмучує те, що вона впала в очах інших людей через свою неуважність, і яку не засмучує те, що вона засмутила Христа, постійно буде засмученою і позбавленою розради, постійно буде падати, поки не змінить образ своєї поведінки і не змириться . Тільки тоді вона втече від падінь у цьому житті й від вічного падіння, яке її чекає. Той, хто радіє, коли його хвалять люди, осміюється демонами. У марнославного ніколи не можна знайти духовних плодів, а якщо і знайдеться декілька, то вони будуть гнилими, тоді як смиренний, завдяки тому що має духовну убогість, має духовне багатство. Мирські люди, які тілесно харчуються багатою їжею, а душевно - хвалебними словами, залишаються голодними і порожніми духовно. Престоли і влада, яких вони домагаються, залишаться у цьому суєтному світі, а самі вони залишаться зі своїми мріями, які в іншому житті будуть їх мучити ще більше, тому що стануть для них причиною позбавлення небесних благ. Тоді як ті, що подвизалися духовно і надавали перевагу мізерній їжі й убогій лавці (престолам) і самі садили себе на лаву підсудних, тобто самі себе осуджували, звільняються від засудження Праведного Судді в день Суду і успадковують рай, як старанні чада Божі. Коли ми в цьому житті шукаємо собі виправдання і уникаємо докорів, - показуємо цим, що в нас ще живе мирське мудрування і що в нашій печалі зовсім немає покаяння, але одне людиноугодництво, яке отруює душу і тіло жовчю, що виділяє. Той, хто старанно плаче від того, що засмутив своїми гріхами Христа, негайно приймає божественну втіху - відповідно силі своєї печалі. Ревна і чутлива душа не отримає користі від докладного розгляду своїх проступків, поки не зміцниться духовно, бо лукавий бореться з нею за допомогою надчутливості, викликаючи в ній неспокій. Лукавий не йде проти, але разом з нами за течією. Тобто він намагається посилити плач і печаль, щоб змусити душу надмірно сумувати й щоб задушити її занепокоєнням. Жінок, природно, сильніше поборює надчутливість, яку збуджує лукавий, так як тут їм не допомагає їх велике серце і слабкий, в порівнянні з чоловічим, розум (бо у чоловіків більше розсудливості й мужності, але менше сердечності). Але якщо розум жінки виявиться хоч і невеликим, але відточеним у лукавстві, а в її характері буде більше злоби і менше любові, і це вона вважатиме мужністю і буде пишатися цим, тоді - Боже збав! - у непогрішності вона може перевершити навіть римського папу, а в жорстокості - Муссоліні. Більшим, ніж сам диявол, ворогом людини є злоба у з'єднанні з гордістю. Мало того, що вони оскверняють чесноти і роблять їх марними, вони також виснажують тіло і мучать душу. Як одна маленька дірочка в банці з консервами може її зіпсувати, тому що пропускає повітря, так і один-єдиний гордий помисел, проникаючи в голову людини, змушує його високо думати про себе, і всі його чесноти стають непридатними. Найчастіше найбільший збиток нам заподіює егоїзм, тому що він є найбільш жвавим і норовистим породженням гордості. Якби не було цього "я" і люди знали б тільки "ти" і "він", у світі панували б смиренність, любов і благословення Боже. Люди тоді на землі жили б, як в раю. Благий Бог нехай подасть це благословення Своїм створінням. Амінь. Старець Пасій Святогорець. |
Оголошення в ліфті:
«Шановні мешканці і гості.Прохання не смітити в ліфті. 12. 01. 2007. Адміністрація » Трохи нижче - фломастером: «Вибачте, прочитав оголошення вже після того як відлив. 12. 01. 2007 15-30. Петро » «Петро, ти мудак. Більше того - ти мудак у п'ятому поколінні. А оскільки ти тупий, поясню простіше - і тато твій був мудак, і дідусь, і прадідусь, і так далі по генекологічному дереву!» «Що ви, що ви? Був би мій тато мудак - він би теж жив у цьому під'їзді. Із задоволенням відлив знову у вашому ліфті. І кинув фантик від цукерки. - Це вам за тата. І пачку сигарет теж - це за дідуся. Петя. » «Панове, до кого приходить цей сцикун? » «До вашої дочки, зрозуміло. Яка ще дура стане спілкуватися з цим олігофреном? » «Хто це написав? Підпишись, раз такий сміливий. » «Гигиги. Ваша дружина це написала. Розумна жінка, схильна до спокійного аналізу ситуації. На відміну від інших членів родини. » «Я ж знайду тебе, покидьку. Знайду і вб'ю. Дав же бог сусідів, а. . » «Панове, годі вам сваритися. Я до всіх ваших дочок ходжу, і всюди приймають з радістю. З повагою, Петро. ПС: Шановна адміністрація, чому в ліфті немає туалетного паперу? Що за зневагу до гостей під'їзду? Невже мешканцям так важко скинутися на туалетний папір? » «Скажіть, Петре, а це не ви викрутили лампочку в ліфті, виламавши захисну сітку? Адже це ж ваш почерк. Заспокойте мене, підтвердіть, що, крім вас, до нас жоден мудак не заходить. » «Про що ви говорите, а? Ви у себе в коридорі лампочки крадете? Ось і я ні. До того ж, якщо я викручу лампочку, як ви зможете усвідомити для себе, що реп - це круто, що Олена - шалава, що Динамо - Чемпіон? Для кого я це пишу на стінах? Так що нема чого мені приписувати зайвого. Це просто у звичаях жителів цього під'їзду - тирити у самих себе. Ви думаєте коли у когось з вашого під'їзду перегорає лампочка, він за лампочкою біжить у сусідній під'їзд, а не в ліфт або на чужий сходовий майданчик? Дурість яка! А, втім, чому я дивуюся-то? Контингент в під'їзді цілком відповідний. Петро. ПС: Адміністрація, ви не могли б підклеїти до оголошення ще один аркуш паперу? Ніде ж писати! Чим ви там займаєтеся, врешті-решт? » На новому аркуші «Панове! Адже цей мерзенний замірок в чомусь правий. У під'їзді, очевидно, завелися "криси". Попереджаю одразу: зловлю - зроблю інвалідом. Щоб без образ потім було. » «+1» «+1» «+1» «+1» «Я ж казав! Якийсь гадючник. . Всі готові один одного вбити за лампочку. Тьху. . Відлив у ліфті без задоволення вже. Петя. » «Петя, передайте своїй мамі, що ті сексуальні послуги, що вона надає на вокзалі, не варті навіть тих мізерних грошей, що вона за них просить. Татові передайте теж саме. Або, якщо не впевнені хто з цих людей, що живуть у вас вдома, ваш тато - передайте це їм всім відразу. Адміністрація. » «А от за таке можна і відповісти за всією суворістю понять. Петя. » «А ти стрілу забий, сцикло. Адміністрація » «Ага. Так я вам і дався... » «Панове, Петро не зміг дописати останнє повідомлення, оскільки був спійманий на місці злочину, нещадно побитий і в даний момент, за рішенням суду займається ремонтом нашого під'їзду. Всю цю переписку залишаємо для науки іншим Петроподобним. Ура, панове! Адміністрація. ПС. Яка сволота знову стирила лампочку? » |
|
|
|
http://i.piccy.info/i9/c92e207582561...jpeg_8_240.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-11-04-13...40x180-r/i.gif
1.Куме, де це ваш собака ? - Та, я його зарiзав. - О-о ! А за що ? - Бо москалям продався ! - Як !? - А ось так ! Приходжу додому - а вiн менi з будки: "Гафф, гафф !" 2. - Ну и язык у вас хохлов - дебильный и непонятный. Вот к примеру возьмем ваше хохлятское НЕЗАБАРОМ. Это где: возле бара или перед баром? - Та й у вас москалів не краще. Оце ваше москальське СРАВНИ. То це як: срав чи ні? 3. Київ. Берег Дніпра. Потопаючий репетує: - Помогите, помогите!!! На березі стоїть дядько з вусами і говорить потопаючому: - Краще б ти, синку, вчився плавати, аніж отої псячої мови. 4. 1946 рік. Галиччина. Йдуть лісом двоє хлопів. Бачать дідусь прив'язав москаля до дерева і пиляє пилкою. -Та чи пан не має ножа чи сокири? -Та ні, пан має і нож і сокиру, але пан має ще час і натхненя! 5. Українці в Іспанії: - Кориду бачив? - Бачив. Бугай кацапа затоптав. - Які ж кацапи в Іспанії? - А який недоумок, крім кацапа, попре на бугая з червоним прапором? 6. У магазин заходить чоловік та й питає: - Товарищ, у вас єсть лєзвия для брітви? - Ні, нема. Покупець пішов, касирка здивовано запитує продавця: - А чому ти йому сказав, що нема? Вони ж ось. - Він мене "товарищєм" обізвав. Хай серпом бриється. 7.Як називається людина, яка розмовляє українською мовою? - Двомовна. - А якщо людина розмовляє трьома мовами? - Тримовна. - А якщо однією? - Москаль. 8.- Глянь, синку! Що це таке в кутку чорніє? То не жиди? - Ні, батьку! Це ж рояль! - А що це таке у тім роялі біленьке? То не жиди? - Ні, батьку! Це клавіші! - Синку! А з чого вони зроблені? - Зі слона! - От кляті жиди! Слоника замордували! |
У тролейбусі жінка похилого віку намагається поступитися місцем дуже худому парубкові:
- Сідай бідненький, ти що ж худий то такий? Хворієш чи що? - Ні, дякую. Студент я. - Ну давай хоч плащ твій потримаю! - Це не плащ, це мій друг Коля! ************************************************** **************** http://i.piccy.info/i9/5a66d0a0b7802...HLGJ1g_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-11-05-12...74x446-r/i.gif |
|
http://i.piccy.info/i9/add5df59e9c9d...jpeg_8_240.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-11-06-09...40x180-r/i.gif
Їдуть двоє у львівському трамваї і бачать в кутку забився якийсь хлопака. Один другому й каже: - Мабуть москаль, потрібно провірити. - А що з науки їдеш ? - У-гу. - Не колиться. - А що мабудь голодний ? - У-гу. - Не колиться. - А скільки тобі років ? - Ну в сяньтябре будет двацать. - Ой синку не буде !!! ************************* - Куме, йду я вчора до себе додому, а біля мого будинку стоять два москалі, і так по своєму белькочуть, так белькочуть... - Ну... - Я бігцем на горище, обійняв свій кулемет і плачу... і плачу... - Тю, а чого плакати? - Так стріляти ж не можна!! *********************** Арихметика для гуцулів: 1. Дід Панас нагострив сокиру, лопату, 3 ножі та маленький топірець. Питання: Скільки туристів з Москви завітало на базу «Карпати»? 2. Смерека. На смереці висять 3 москаля, навколо смереки танцють 5 гуцулів з топірцями. Питання: А ЧИ НЕ ЧАРІВНО У НАС НА ПРИКАРПАТТІ??!!!! ************************* Їде негр у вишиванці у львівському трамваї і читає газету “За вільну Україну”. Чоловік із села, побачивши це, не витримує: - Скажіть, а ви вмієте читати по-українськи? - Звісно... - І розумієте українську? - Розумію, адже я – щирий українець. - А я тоді хто? - Не знаю... З вигляду – або жид, або москаль. ************************* Гуцул на могилі сина: - Чи я тебе не народив, чи я тебе не годував, чи я тебе до Унiверситету не вiдпустив, чи я тобi грошi не вiдсилав!? А ти прийiхав i шо ти менi сказав? "Здравствуйте папа!"!? ************************ Москва. Машина збила пішохода. Міліціонер - водію. - Фамілія, гад! Бистро! - Нечипуренко... - Хмм.. гарна фамілія. Моя - Гарбузенко. А ти звідки родом? - Та з Полтави. - А я - з-під Київа. Горілку, мабуть, салом закусюєш? - А як же! - Дуже гарно! Почекай хвилинку - зніму протокол з того дурня, шо кинувся під твою машину... |
-Так шо Ваня, кажеш, що ти не москаль?
- Нє-є! - А ну з’їж цукерку «Рошен»! |
|
Звільнення Києва: сотні тисяч життів – до свята Жовтневої революції ...
http://i.piccy.info/i9/8b93663e45832...301r_0_240.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-11-06-23...76x240-r/i.gif Відомо, що звільнення столиці України 1943 року було приурочене до 26-ї річниці Жовтневої революції. Аби виконати побажання Сталіна, тодішні воєначальники загубили сотні тисяч людських життів, але наказ головнокомандувача виконали. Нещодавно представники комуністів зареєстрували в Верховні Раді законопроект про відзначення Жовтневої революції на державному рівні, а цей день у календарі зробити вихідним і, як на мене, дуже ймовірно, що за абсурдний документ врешті-решт проголосують нардепи більшості, адже вони не знають історії або підігрують у розумінні її північним сусідам. Комуністи (верхівка яких перебуває на утриманні в олігархів) давно нав’язують суспільству брехливу ідею про те, що без Жовтневої революції не було б сучасної України... У мене при одній тільки думці про те, що в нас святкуватимуть день приходу до влади більшовиків, які за понад сімдесят років свого панування знищили мільйони українців і ніколи не визнавали української державності, мурашки бігають по тілу. Та повернемося до звільнення Києва. Нещодавно на Хрещатику став невільним слухачем радянських пісень на воєнну тематику, що гриміли в динаміки й, очевидно, за задумом організаторів готували киян до чергової річниці звільнення міста від нацистів. Згоден, такі дати в історії народу потрібно згадувати, навіть на державному рівні, от тільки не розумію оці радісно-святкові формулювання: «Святкуємо чергову річницю звільнення Києва», «Столиця відзначила чергову річницю звільнення від нацизму» тощо. Мені видається, що справедливо було б у всіх церквах і соборах міста відправити літургію по невинно загиблих під час звільнення Києва й відмовитися від цієї комуністичної тарабарщини. Повідомлення про цей день мали б звучати так: «Кияни в черговий раз віддали дань загиблим визволителям», «У столиці пройшла молебень по загиблих воїнах у боях за Київ»... На війні без втрат не буває. Але під час звільнення Києва полягли сотні тисяч людей, яким тодішня влада наказала форсувати Дніпро без зброї, військового досвіду і знань. Саме тому мова далі піде про мобілізованих до Червоної армії із звільнених населених пунктів, прозваних у народі «піджачниками», «чорносвитниками», «чорною піхотою» через те, що нерідко вони йшли в бій без військового обмундирування. Таких людей, які за задумом тодішньої влади мали власною кров’ю «змити ганьбу перебування на окупованій території», було мобілізовано 300 тисяч – у битві за Дніпро їх загинуло приблизно 250 – 270 тисяч. Загальні ж втрати в цій битві сагнули 380 тис. Бранців озброювали половинками цеглин і кидали на німців.. Мобілізацією таких людей займалися польові військомати, що складалися, як правило, зі взводу солдатів і кількох офіцерів. Забирали всіх здатних тримати зброю, навіть 16-17-річних хлопців. Усе проходило начебто на законних підставах, адже напередодні Ставкою Верховного Головнокомандування, наказом від 9 лютого 1942 р. №089, право призивати на військову службу було надано не тільки військовим радам армії, а й командирам дивізій, частин у необмеженій кількості. Найстрашніше те, що більшість із мобілізованих зовсім не мали військового досвіду, не проходили ніяких навчань, і їх без відповідної відразу кидали в бій. Зрозуміло, що більшість із них гинула у першій же битві. Уже згодом після війни першими спробували привернути увагу суспільства до цієї проблеми тогочасні письменники. У листопаді 1943 року Юрій Яновський у статті «Шлях війни» вперше вжив словосполучення «чорна піхота». Через 23 роки вийшла у світ невеличка повість Міщенка «Батальйон необмундированих», у якій розповідалося про мобілізованих чоловіків, які загинули восени 1943 року. У 1968 році Олесь Гончар торкнувся цієї теми в романі «Собор». Не обійшли стороною у своїх роботах цю проблему Захарченко, Дімаров, Дмитренко, Астафьєв, Климов. Ось як описав цей процес у своїй автобіографічній «Пісні переможця» Григорій Климов: «Коли Червона Армія почала виганяти німців з України, то «домосідів» швиденько збирали, – цим займалися навіть не військкомати, а самі командири передових частин, – сунули їм знову гвинтівки в руки і, навіть не переодягнувши в шинелі, в чому були – у першу лінію бою! Їх так і називали – «піджачники». Береги Дніпра, як весняними квітами, рябіли трупами в різноколірному цивільному одязі». Найбільше щойно призваних у лави Червоної армії загинуло під час форсування Дніпра, коли людям, окрім німців, приходилося боротися із водневою круговертю. Головний удар по ворогу в ставці було вирішено нанести силами 1-го Українського фронту з Букринського плацдарму, де дуже високий і крутий правий берег Дніпра, який до того ж був добре укріплений німецькими військами. Саме цей неприступний плацдарм прийшлося штурмувати необстріляним і беззбройним воякам. Тодішні мобілізації і штурми досить яскраво змальовує відомий український письменник-фронтовик Анатолій Дімаров: «Ніяких медкомісій не було. На фронт забирали калік і хворих. Я вже у 20 років був інвалідом, сліпий і глухий від контузії, все одно взяли. І погнали нас на німецькі кулемети знаєте з чим? З половинками цеглинок! То другий геноцид проти українців був. Ми були не обмундировані, не озброєні. Нас гнали цілий день по морозі лютому, й пригнали в містечко, зруйноване дощенту. Видали ті половинки цеглин, показали велетенську водойму, скуту кригою, і сказали чекати сигналу – ракети. А коли вона злетить, дружно висипати на кригу й бігти на ворога, який засів на протилежному боці за міцною огорожею, й... вибивати його звідти напівцеглинами. А він хай думає, що то... гранати. Назад повернути ніхто не міг, бо нам показали добре обладнані шанці, у яких через кожні три кроки сиділи смершівці з націленими нам у спину кулеметами. Мене врятувало лише те, що я вже порох нюхав і біг не в першому ряду, а у п`ятому. Ми добігли за метрів сто від тієї огорожі, німці нас підпустили. Ви уявляєте, голий лід, нема де сховатися! І як сипонули з кулеметів кинджальним вогнем! Хлопці переді мною падали, як підкошені, я теж впав і лежав, а солдат переді мною аж крутився від куль, що у нього потрапляли. Весь час на мене наповзав... Потім німці почали стріляти з мінометів, чули про такі міни, які називали «квакушки»? Падає, б`ється об лід, не вибуха, а підскакує вгору метрів на 4-5, тоді вибухає й осколки ідуть вниз. Як мене тими осколками не вбило?.. А потім вибух – і чорна яма, в яку я провалився. Мене санітари так і підібрали: з намертво затиснутою цеглиною у руках». Ще страшнішу картину описує його колега Віктор Астафьєв – очевидець форсування Дніпра: «Найстрашнішими виявились кулемети. Легкі для перенесення скорострільні емкашки зі стрічкою на п`ятсот патронів. Усі вони були заздалегідь пристріляні й тепер, неначе з вузьких шийок брандспойтів, поливали берег, острів, річку, у якій кипіло місиво з людей. Старі й молоді, свідомі і не свідомі, добровольці й мобілізовані військкоматами, штрафники і гвардійці, росіяни і не росіяни – усі вони кричали одні і ті ж слова: «Мамо! Боженку! Боже!» і «Караул!», «Допоможіть!»... А кулемети сікли та сікли, поливали різнокольоровими смертельними цівками. Хапаючись одне за одного поранені й ті, кого ще не зачепили кулі, в`язками йшли під воду, річка горбилася бульбашками здригалася від людських судорог, пінилася червоними борунами». Кількість загиблих була такою, що не всіх вдавалося навіть похоронити по-людськи: «Густо плавали у воді трупи з видзьобаними очима, що почали розкисати, з обличчями, які пінилися, наче намилені, були розбиті снарядами, мінами, зрешечені кулями... Сапери, яких послали витягувати трупи з води і ховати їх, не вправлялися з роботою – надто багато було вбито народу... А потім за річкою ж продовжувалося згрібання трупів, наповнювалися людським місивом все нові й нові ями, проте багатьох і багатьох полеглих на плацдармі так і не вдалося відшукати по балках, похоронити», – писав Астафьєв. «На хрена обмундировывать и вооружать этих хохлов?» Такі величезні жертви неозброєного люду були на совісті радянських воєнних командирів, які зверхньо ставилися до мобілізованих солдатів, не вважаючи їхнє життя цінним. Показовим у цьому плані є висловлювання заступника Верховного головнокомандувача Жукова на засіданні перед початком форсування Дніпра, свідком якого був офіцер з особливих доручень командувача 1-м Українським фронтом Ватутіна – Юрій Коваленко. На запитання командирів, у що одягнути 300 тисяч мобілізованих, Жуков відповів: «Как во что? В чем пришли, в том воевать будут!» Коли ж зайшла мова про озброєння призовників, цинізм маршала перейшов усі межі: «Автоматическим оружием этих людей не вооружать! У них же за спиной заградотряды! Дай им 300 тысяч автоматов – и из заградотрядов ничего не останется. Они всех перекосят и чкурнут к немцам. Трехлинейку им образца 1891 года!» Але заступник командувача 1-м Українським фронтом по тилу генерал Кулешов доповів, що на складах є тільки 100 тисяч трьохлінійок. Тоді командувач Білоруським фронтом генерал Костянтин Рокосовський запропонував послати до Москви в Ставку кур’єра, який би доповів обставини й попросив допомоги з озброєнням та обмундируванням. І тут прозвучала коронна фраза Жукова: «Зачем мы, друзья, здесь головы морочим. Нахрена обмундировывать и вооружать этих хохлов? Все они – предатели! Чем больше в Днепре потопим, тем меньше придется в Сибирь после войны ссылать». Для Жукова взагалі життя солдата нічого не важило, головне досягти результату, якою ціною – це вже другорядне. Свою позицію з цього приводу він чітко висловив під час зустрічі з командуючим військами союзників Ейзенхауером у 1945 році, поділившись зі своїм колегою досвідом розміновування полів: «Коли ми наштовхувалися на мінне поле, то наша піхота атакувала його так само, нібито його там не було. Втрати, які ми несли від протипіхотних мін, ми вважаємо рівними тільки тим, які б понесли від кулеметного вогню й артилерії, якби німці замість мінних полів вирішили захищати цю ділянку сильним військовим з’єднанням. Проте атакуюча піхота не підриває міни протитанкові. І після того, як вона проникає в глибину мінного поля і створює плацдарм, підходять сапери й роблять проходи, через які може пройти наша бойова техніка». Ейзенхауер був шокований таким методом, адже він чудово розумів, що чекало американського командира, прояви він таку винахідливість, – ганьба, осуд та суд. У 1990-х роках увагу на проблему «чорної піхоти» звернули вітчизняні науковці, одним із перших був доктор історичних наук Коваль, за його підрахунками, військові мобілізували на території України близько чверті мільйона 16-17-річних хлопців. Нині над цією тематикою працюють дослідники Король, Гриневич, Рибченко. Хотів би завершити словами зі щоденника Олександра Довженка: «Я був учора на параді Перемоги… Перед Мавзолеєм стояло військо і народ. Маршал Жуков прочитав урочисту й грізну промову Перемоги. Коли згадав він про тих, що впали в боях у величезних незнаних в історії кількостях, я зняв з голови вбрання. Оглянувшись, я помітив, шапки більше ніхто не зняв. Тридцять, якщо не сорок, мільйонів жертв і героїв ніби провалилися в землю, або й зовсім не жили, про них згадали, як про поняття… Перед величчю їх пам’яті, перед кров’ю і муками не стала площа на коліна, не замислилась, не зітхнула, не зняла шапки. Мабуть, так і треба. Чи може ні?» Так, можливо, нам варто замислитися над цією трагедією і не святкувати, а в жалобі згадати всіх, хто поліг за столицю, поставити свічки в церквах та відправити молебні по загиблих, адже значна їх частина й досі не похована за християнськими звичаями, а знайшла вічний спокій на різних пагорбах та в водах Дніпра. |
|
|
|
Цитата:
- Та ні,... спік сраку! ))) |
Край де я народився і виріс...
Про походження назви міста Берестечка існує чимало легенд. Одна із них розповідає, що частина переселенців з міста Берестя прийшли на річку Стир, заклали тут своє поселення, а назву дали на честь рідного Берестя. З іншої версії стає відомо, що довкола Берестечка були великі ліси, в котрих особливо багато росло берестів. Звідси й назва — Берестечкоhttp://upload.wikimedia.org/wikipedi...erestechko.jpg.Таке походження назви найбільш ймовірне. В архівних документах XVI ст. зустрічаються назви: Берестовка, Берестечек, Бересточок, Берестечко. ************************************************** ******************* Битва під Берестечком (28 червня — 10 липня 1651) — найбільша битва Хмельниччини, яка відбулася біля містечка Берестечко між Військом Запорозьким під командуванням Богдана Хмельницького та союзним йому кримськотатарським військом Ісляма III Ґерая з одного боку та армією Речі Посполитої під командуванням Яна Казимира II з іншого. Макет Берестецької битви у краєзнавчому музеї м. Рівного http://upload.wikimedia.org/wikipedi...0%BC%D1%83.jpg Згідно з польськими історичними джерелами XVII—XVIII століть, кількість польського війська становила до 300000 вояків[3]. Також є свідчення про те, що поляки мобілізували на війну кожного сьомого підданого держави[3]. Важливим свідченням кількості українського козацького війська є твердження одного з учасників битви з польського боку про стотисячне українсько-козацьке військо[4]. Сучасні українські академічні дослідження в середньому подають чисельність козацької армії у 100000, кримськотатарської у 30000 (тобто у максимальну її можливу кількість за умови, коли в поході бере участь сам хан; хоча в радянській історіографії побутувала думка про те, що чисельність кримсько-татарської орди, навіть на чолі з ханом ніколи не перевищувала 10000-15000 вояків, а за повідомленнями турецького мандрівника Е. Челебі, свідчення якого певно є найоб'єктивнішими та неупередженими, кількість кримсько-татарської орди на чолі з ханом не могла бути більшою за 8-10 тисяч осіб). Чисельність армії Речі Посполитої оцінюється більшістю сучасних українських істориків у 200000 військових. Битва закінчилась перемогою польського війська, однак козацька армія не була розгромлена. Загальноприйнятою є думка, що основних своїх втрат козаки зазнали, переправляючись через р. Пляшівку, під час виходу з битви. Однак останні наукові дослідження показують, що кількість загиблих козаків в польських історичних джерелах (до 30000 убитими) є значно перебільшеною. Археологічні розкопки, що проводяться в останні десятиліття на місці битви віднайшли рештки лише близько сотні загиблих під час переправи козаків[5]. Іншим свідченням на користь незначних втрат української армії було те, що Богдан Хмельницький вже через два місяці зумів зібрати майже стотисячне військо під Білою Церквою, блокувавши там польсько-литовські війська і змусивши їх укласти мир, що було би неможливим за умов важких втрат українсько-козацької армії під Берестечком. В радянській історіографії (до початку розкопок на місці битви) була поширена цифра у 10000 загиблих в ході битви козаків. Причиною поразки козацького війська було те, що татари зненацька полишили поле бою, захопивши з собою Богдана Хмельницького. Битва під Берестечком була найбільшою за усю Визвольну війну. Однією зі складових успіху королівських військ у битві під Берестечком була тактика побудови й ведення бою, що сильно відрізнялася від застосовуваної поляками раніше. Війська були розставлені цього разу незвичним німецьким способом, і козаки не змогли скористатися досвідом, який вони нагромадили за час попередніх війн. Всі атаки зустрічалися і відбивалися з незвичайною ефективністю. Перша світова війна... 28 червня 1914 року в результаті вбивства сербським націоналістом Гаврилом Принципом спадкоємця Австрійського престолу ерцгерцога Фердинанда розпочалася І світова війна. Українці відразу опинились у складі ворогуючих армій, зокрема Російської і Австро-Угорської, більш того, війна велася на території України, не оминула вона і Берестечка. Багато мешканців містечка під виглядом евакуації було вивезено на Схід, частина залишилась. 26-27 липня 1914 року відбувся кавалерійський бій поблизу міста, який завершився повною поразкою австрійських кіннотників і відступом їх до Бродів. На початку 1915 року бойові дії були перенесені безпосередньо на територію Волині. 2 травня 1915 німецько-австрійські війська прорвали фронт і захопили західну Волинь. Різко зросли ціни на продукти, паливо. Населення голодувало, спалахнув тиф. У 1916 році війська Південно-Західного фронту під командуванням Брусилова перейшли в наступ і знову зайняли місто. У районі Берестечка в 1916—1917 роках стояла 113-та піхотна дивізія російської армії, від солдатів якої населення дізналося про повалення царизму і жовтневий переворот у Петрограді. Голодні, замерзлі, злі солдати відмовлялись воювати; зафіксовані випадки братання з німецькими і айстро-угорськими вояками. Німецько-австрійські війська увійшли до Берестечка в лютому 1918.Навесні 1918 сюди вдерлися поляки, які мали намір створити «Велику Польщу».Влітку цього ж року вони на центральній площі Берестечка розстріляли більше тридцяти січових стрільців.Селяни псували полякам гармати, спалахнуло повстання, яке було придушене. За підтримки Антанти 25 квітня 1920 року розпочалася радянсько-польська війна. На Південно-Західному фронті проти армії Пілсудського воювали кіннотники Будьоного. 2 серпня 1920 р. на ділянці Боремель—Берестечко річки Стир форсувала 14-а кавалерійська дивізія і відбила Берестечко в поляків. Але після того, як частини Першої Кінної армії рушили на Захід, Берестечко знову захопили поляки. А згідно з Ризьким миром 1921 р. Західна Волинь увійшла до складу Польщі. Отже, перша світова війна і революція руйнівною силою прокотилася через місто, в результаті чого берестечани зазнали відчутних матеріальних втрат. Джерело: |
| Часовий пояс GMT +3. Поточний час: 08:12. |
vBulletin 3.8.4 ; Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2010