Хлопець проводить дівчину додому:
- Слухай, ми вже п’ять місяців зустрічаємось… може підемо до мене ночувати, батьки поїхали…
Дівчина ніяково:
- Ну я на 2 хвилини додому забіжу, в тата спитаю і підемо!
Проходить час, дівчина виходить з дому. Тільки закохані збираються йти, голос тата з вікна: “Ірка! Посрати, посрала, а змивати хто буде?!”

А ти, мене любиш????
http://i.piccy.info/i5/73/58/935873/...dborko_240.jpg

Premier League HD (PLTV) Eutelsat W2A (10.0E) -

Новая частота 10995.00MHz, pol.V SR:6888 FEC:3/4 SID:1 PID:601

Син із татом сходили в зоопарк. Мама питає в сина:
— Що тобі сподобалось у зоопарку?
— Мені — тигр, а татові — киця.
— Киця? А то яка ще в зоопарку киця?!
— Я її не бачив, але тато сказав: "Яка ж гарненька киця тут квитки продає!"

http://i.piccy.info/i5/96/21/1022196/s09541481.jpg

Цікаве з історії України....

Найбільшим транспортним шляхом стародавності, що пролягав на території України, був "шлях з варяг у греки" — система річкових шляхів і волоків між ними завдовжки 3000 км, що зв'язувала північні землі Давньої Русі з південними руськими землями та Балтійське море з Чорним. Виникла вона у IX — на початку X ст. і мала велике значення для розвитку внутрішньої і зовнішньої торгівлі Давньої Русі.

http://i.piccy.info/i5/44/53/945344/p_p_ia_ia_ia_.jpgНу що б, здавалося, слова?
Слова та голос. Бiльш нiчого.
А серце б`ється - ожива,
Як їх почує. Знать, од Бога
I голос той, i тi слова
Iдуть меж люди...

Т.Шевченко

Літературна Полтавщина - це не тільки геніальні вчора i творчі здобутки великих i відомих письменників. Це i сьогодення, талановите й визнане в літературі, i молоде, зовсім юне, сповнене устремлінь у завтра.

Так, саме рядки Тараса Шевченка нагадала мені поезія Марії Бойко. Бо справді таки, мабуть, вiд Бога той поетичний дар, за покликом серця написані щирі рядки не байдужої до лiтератури людини, котра береже в серцi вiдчуття краси слова.

Витончена Марійчина поезія проймає душу як неповторна музика Всесвіту. емоцiйна, проникнута глибокими почуттями. Читаєш сонячні рядки – і серце, сковане кригою щоденних турбот, огортає тепла ніжність. Воно відтає, мов весняна земля, наповнюється почуттям любові до всього світу і бажанням жити. Адже полтавська поетеса Марія Бойко – саме є провісницею вічної весни. Дивишся на неї – юну, тендітну, красиву, і навіть не віриться, що її щедрий талант уже встиг явити світові майже чотири тисячі поезій. Найвідоміші співаки України пишаються тим, що виконують пісні на її вірші. А коли в залі звучить пісня “Моя Україна “ на слова Марії Бойко, всі слухають стоячи. Так буває тільки під час виконання гімну держави та Шевченківського “Заповіту”. Бо Марійчині пісні – то є голос живої душі, щирі мелодії із самого серця.
-------------------------------------------------------------------------------
“Золотавий вечір впав на тихі верби.
Солов`їна пісня лине вдалині.
I мрійлива річка між гаями в`ється.
Все це Україна, все це я i ти.

Мріється тут легко під пісні сопілки.
Доле, моя доле, щастя принеси !..
Щоб моя родина та моя Вкраїна
В мирі та єднанні до віку жили...

Це моя країна, тут моє коріння,
Мова моя рідна та мої батьки.
В свiтi все минає, тільки зостається
Мамине кохання та любов землі.”
------------------------------------------------------------------------------
“Не забувай ніколи рідну мову.
Не забувай любити свою неньку...
Не забувай ніколи Україну,
Її пісні i вроду калинову,
Її людей i тепле рідне слово,
Своє коріння i свою родину.”
----------------------------------------------------------------------------------
http://www.mariykaboyko.pl.ua/press/03.html