Підберезник

Тип: Їстівний Долучення 5661
Родина:Болетових


З родини болетових , Шапка (3)5-12(15-20) см у діаметрі, напівсферичний, шапка опукло-розпростерта, з тупим краєм, сірувато коричнювата, іноді темно-коричнева(колір шапки дуже мінливий, різних відтінків). Пори білуваті, згодом сіруваті, дрібні, округлі. Спори (8) 11-21 Х 4-7 (8) мкм. Ніжка 4-15 (20) Х 0,5 - 3 см, щільна білувата, темно волокнисто - луската. М'якуш білий, при розрізуванні на повітрі колір не змінюється або трохи рожевіє, з приємним запахом і смаком. Росте переважно у березових і мішаних (з березою) лісах; у травні - жовтні Поширені на Поліссі, у Лісостепу. Заготовляють на Поліссі. Використовують вареними, смаженими, сушеними, маринованими, засоленими.

Деякі з їстівних грибів

Білий гриб - один з найбільш цінних грибів. Росте в хвойних, листяних і змішаних лісах, звичайно на прогалинах і лісових узліссях, у рідкому молодому ялиннику, на вологому ґрунті з червня по жовтень. Забарвлення шляпки в дубових лісах темно-бура, у листяних - світло-бура, у соснових - темно-бура з фіолетовим відтінком, у ялинових - червонясто-бура. Нижня сторона капелюшка в молодих білих грибів біла, з віком жовтіє і нарешті стає жовтувато-зеленою.
Ніжка білого гриба товста, біля основи розширюється, жовтуватого кольору з малюнком з білих прожилок. Білі гриби часто ростуть групами по декілька штук. Діаметр капелюшка білого гриба досягає 30 сантиметрів, діаметр ніжки в основі - 10 сантиметрів. Більше всього білих грибів буває як правило в другій половині серпня. Основний спосіб заготівлі білих грибів - сушіння. У сушеному виді білі гриби на відміну від інших грибів не темніють. Саме тому вони звуться "Білий гриб". Суп із сушених білих грибів дуже ароматний, поживний і корисний. Молоді білі гриби дуже смачні в маринованому виді. Свіжі білі гриби використовуються в смаженому виді і для готування супу. Основний спосіб заготівлі білих грибів - сушіння. У сушеному виді білі гриби на відміну від інших грибів не темніють. Саме тому вони звуться "Білий гриб". Суп із сушених білих грибів дуже ароматний, поживний і корисний. Молоді білі гриби дуже смачні в маринованому виді. Свіжі білі гриби використовуються в смаженому виді і для готування супу.

Підосичники (червоноголовці) ростуть у листяних, найчастіше в осикових лісах, у березових перелісках іноді біля сосен з липня по жовтень. Капелюшок у молодих грибів напівкулястий, краями щільно прилягає до ніжки, з віком стає плоско-опуклим. Верхня сторона капелюшка пофарбована в оранжево-червоний чи в буровато-жовтий колір. Нижня сторона капелюшка біла, з віком сіріє. Ніжка потовщена донизу, міцна, біла з темними лусочками. М'якоть біла, на зламі синіє, потім стає темно-сірою чи чорною.
Червоноголовці вживають для жарення, засолювання і сушіння (гриби при цьому сутеніють). Молоді красноголовці добре маринувати. З червоноголовців можна зварити смачний суп.

Опеньки ростуть великими родинами на пеньках, на коренях, іноді уздовж тріщин хвойних і листяних дерев з кінця серпня до заморозків. Іноді можна знайти пеньок, цілком покритий опеньками як шапкою. Опеньки часто можна знайти в зарослях лісової кропиви. Капелюшок в опеньків зверху сірувато-жовтий, чи буруватий з лусочками, знизу пластинчастий, білий. Ніжка тонка з кільцем (залишок плівки, що у молодих грибів закриває нижню частину капелюшка. М'якоть біла з приємним запахом.

Опеньки можна жарити, сушити, солити. З опеньків виходить дуже смачний суп. Дрібні опеньки найкраще маринувати.

Лисички ростуть великими родинами в хвойних і змішаних лісах з липня по жовтень. Капелюшок у молодих грибів опуклий, у дорослих грибів стає увігнутим з нерівними краями. Забарвлення капелюшка і ніжки яєчно-жовте. М'якоть жовта з приємним запахом. Лисички майже ніколи не уражаються червоточиною. Уживаються для готування других блюд (для жарки) і для засолювання.

Гриб широко розповсюджений у північній помірній зоні, росте винятково на хвойній підстилці під м'якими (хвойними) породами дерев, особливо під ялиною, творить зрослі безформні пучки, іноді "відьмині кільця". Гриб невеликих розмірів, 3-8 см. у висоту і до 4 см. у ширину. У верхній частині плодового тіла густі гілочки спочатку тьмяно-коричневі, потім поступово здобувають зеленуватий відтінок. Серед схожих видів варто відзначити більш великий ramaria apiculata, що зеленіє тільки на верхівках гілочок. Ramaria eumorpha, ramaria flaccida і ramaria myceliosa схожі за формою але без зеленуватого відтінку. У темному сирому ялиннику на опаді з голок іноді важко помітити цю маленьку рамарию, що у міру росту змінює розцвічення і зливається з лісовою підстилкою ще більше. Восени череди цих рогатих грибочков досягають по чисельності значних розмірів, вносячи хоч якісь ознаки життя в осінній ялиновий півморок. Гриб відноситься до сімейства Ramariaceae, у літературі пречисляется до неїстівних грибів, очевидно через тверду м'якоть, посилання на отруйність даного виду відсутні.

Рогатик жовтий









Інші назви: рамарія золотава, корал лимонно-жовтий, корал сірчано-жовтий. Росте на землі в листяних і хвойних лісах у серпні - вересні, групами і поодиноко. Особливо рясний у лісах Карелії. Зустрічається в горах Кавказу, а так само в країнах Центральної Європи. Плодове тіло досягає у висоту 15-20cм., у діаметрі 10-15см. З товстої білої "качана" выростают численні розгалужені густі кустообразные гілки, що мають циліндричну форму. Часто в них по двох тупі верхівки і неправильно усічені кінці. Плодове тіло має усі відтінки жовтого кольору. Під гілками і біля "качана" колір сірчано-жовтий. При натисканні забарвлення міняється на винно-коричнювате. М'якоть волога, брудно-біла, у "качані"-мармурова, колір не змінює. Зовні основа біла, з жовтуватим відтінком і червонуватими плямами різної величини, найбільше зустрічається в плодових тіл, що ростуть під хвойними деревами. Запах приємний, небагато віддає травою, смак слабкий. Верхівки старих грибів гіркуваті. Дуже схожий на золотавий-жовтий корал, розходження помітні тільки під мікроскопом, а так само на ramaria aurea, теж їстівну й з тими ж властивостями. У ранньому віці має подібність по виду і кольору з ramaria obtusissima, ramaria flavobrunnescens-менше по розмірах. Слово flava у назві гриба означає "жовтий". Коралові гриби вважаються базидиомицетами. У своїй більшості коралових гарних, їстівних грибів, але серед них зустрічаються також і отруйні. Ця рамария вважається їстівним грибом, але при вживанні її в їжу необхідно приймати визначені запобіжні заходи. Насамперед, слід збирати тільки мододі екземпляри і мати на увазі, що гілочки гірчать.

Білий Корал


Росте із серпня до жовтня в листяних і хвойних лісах на лісових підстилках, більш охоче розселяється на хвойній підстилці. Вигадливе, білувате плодове тіло із незліченними неправильними розгалуженнями, досягає у висоту 4-10см. Дуже короткий стовбур у діаметрі до 1 см., з нього ростуть більш-менш тонкі гілки, нагорі плоскі і розділені на численні маленькі гілочки з зубовидними чи гребінчатими кінчиками. Ці гілочки білуваті чи білувато-сірі і дуже ламкі. М'якоть білувата, іноді має гіркуватий смак і затхлий запах. Білі корали мають багато різновидів, плодові тіла яких розрізняються по виду; зустрічаються гриби з зубоидними чи щетинистими кінцями, вилочко-разділеними чи усіченими і часто зрощенними. Аналогічно виглядає clavulina cinerea(сірий корал)-він росте так само рунисто, відрізняється сірим забарвленням. Також схожий clavulina rugosa(білуватий корал) - росте рогоподібно розгалужуючись.

отруйні гриби

У В.Синьовидному уже є білі чи немає?

Нічо нема...............