Вознесіння Господнє



Після Воскресіння Господь наш Ісус Христос ще сорок днів перебував на землі. Він мав зійти на небеса відразу, але залишився, щоб переконати всіх в істинності Свого Воскресіння.
Святим апостолам Він «...являв Себе живим із багатьма вірними доказами, впродовж сорока днів являючись їм і говорячи про Царство Боже» (Діян. 1, 3).
Христос возноситься на небо з гори Єлеонської, де так часто проводив ночі в молитві, де зрадив Його Іуда, звідки починався Його голгофський шлях. Христос возноситься на небо, де належить Йому бути, і де Він повинен приготувати місце для нас: «...Я йду приготувати місце вам» (Ін. 14, 2).
Як у Старому Завіті первосвященик входив у святая святих, щоб просити за людей перед Богом, так і Христос возноситься на небо, «...щоб заступатися за них» (Євр. 7, 25). Уже самої Його присутності на небі достатньо для нас, тому що Той, Хто освятив і підніс у Його Особі людську природу, покриє милістю і тих, заради кого Христос прийняв людське єство. Отже, «Хто зійшов, Той же і піднявся вище всіх небес, щоб наповнити все» (Єф. 4, 10).
Христос був піднесений на небо Своєю божественною силою. Хмара, що приховала Його від очей апостольських, була не засобом перенесення, а почестю Божества, як і слава Бога Ізраїлева у вигляді хмари наповняла скинію. «І покрила хмара скинію зібрання, і слава Господня наповнила скинію» (Вих. 40, 34). Місце Його після Вознесіння - місце «вище за всі небеса».
Чому ж апостоли після Вознесіння, розлучившись із Христом, повертаються до Єрусалима без смутку, з радістю?
Вони запам'ятали насамперед обіцянку Христову: «Я з вами по всі дні до кінця віку. Амінь» (Мф. 28, 20). Він, Всюдисущий і Всенаповнюючий, завжди з нами Своїм Божественним і людським єством: у світі, в Церкві, в Євхаристії, у житті, в душі.
Вознесіння Христове зміцнює нашу віру, яка й полягає в тому, щоб вірити в невидиме. Великою заслугою апостолів було те, що вони через видиме людство Ісуса Христа увірували в Його Божество. Але ще більша заслуга тих, котрі вірують у Нього, не бачивши: «Блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20, 29).
Вознесіння Христове зміцнює нашу надію. Той факт, що Христос людську природу возніс на небо, дарує нам надію, що й ми там будемо. Крім цього, Сам Христос говорив: «І коли піду й приготую вам місце, прийду знову й візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я» (Ін. 14, 3).
Вознесіння Христове зігріває в нас любов до небесного. Апостол Павло говорить: «Шукайте горнього, де Христос сидить праворуч Бога; про горнє помишляйте, а не про земне» (Кол. 3, 1); тому що «де скарб ваш, там буде й серце ваше» (Мф. 6, 21).
А про те, що Дух Святий і є та сама любов, що спрямовує нас до всього небесного, говорить Божественний Учитель Своїм учням: «Краще для вас, щоб Я пішов; бо, як Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а як піду, то пошлю Його до вас» (Ін. 16, 7).
«Що далеко від очей, далеко від серця», - це прислів'я справедливе тільки щодо стосунків між людьми, але не ставлення людини до Бога. Тут вірніше буде інше: «Далеко від очей - близько до серця». Адже й після Вознесіння Христос не раз являвся людям: Він з'явився на шляху в Дамаск, щоб із Савла, гонителя Церкви, зробити апостола народів. Можна з вірою прийняти, що являвся Він і Своїй Пресвятій Матері, поки Вона перебувала на землі. Являвся Він багатьом святим угодникам. Побачимо й ми Його під час кінця світу, коли Він прийде судити живих і мертвих.
Головною справою для нас має бути те, щоб у той останній день показати праведному Судії й засвідчити перед Ним, що Його Вознесіння дійсно стало для нас зміцненням віри, утвердженням надії й зігріванням любові. Якщо так буде, тоді ми почуємо з вуст Божественного Спасителя: «Прийдіть... наслідуйте Царство, уготоване вам від створення світу» (Мф. 25, 34). Амінь.


Вознісся Ти у славі, Христе Боже наш, радість сотворивши ученикам обітницею Святого Духа, утвердивши їх Своїм благословенням, що Ти єси Син Божий, Визволитель світу.

Традиції та вірування українців: Батьківська субота перед Трійцею - що потрібно зробити в цей день

Одним із звичаїв Троїцької суботи є обов'язкова роздача милостині тим, хто потребує.

http://i.piccy.info/i9/1e235879a3a1b..._large_240.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-06-18-09...40x183-r/i.gif

Напередодні великого свята - Трійці - вшановується Батьківська (Троїцька, вселенська, духівська) субота. Це день особливого поминання покійних, він несе в собі дуже глибокий духовний зміст.

Православна Церква вважає, що всім людям в цю батьківську суботу слід здійснити поминання наших померлих близьких і очистити наші душі благодаттю Святого Духа.

Троїцька батьківська субота відрізняється від інших батьківських днів тим, що в цей день потрібно молитися за всіх, навіть за тих, хто покінчив життя самогубством. Субота перед Трійцею називається батьківського просто тому, що ті, у кого померли батьки, як правило, спочатку поминають їх, а вже потім інших людей.

Щоб пом'янути своїх померлих родичів у церкві, варто відвідати храм і прийти на богослужіння в п'ятницю ввечері, напередодні Батьківської суботи. Основна ж частина поминання проходить вранці в суботу на Божественній літургії, а після неї служать спільну панахиду. Під час поминання покійних священик опускає шматочки просфори в чашу з Тілом і Кров'ю Христовою і при цьому читає молитву.

Також в цей день поминають родичів на кладовищі, приносять поминальний обід, березові гілки, вінки та квіти. Наші предки, щоб пом'янути померлих влаштовували ритуальну трапезу. Традиційними стравами якої були: кутя, яйця і млинці.

Одним із звичаїв Троїцької суботи є обов'язкова роздача милостині тим, хто потребує.

Якщо в батьківську ви не змогли потрапити в церкву, то не забороняється прочитати молитву про покійних і вдома. Така молитва має допомогти покійним родичам в потойбічному світі, вважається, що завдяки їй вони менше страждають.

Священики кажуть, що молитва у батьківську суботу перед Трійцею, повинна бути усвідомленою, інакше вона не буде дієвою. Молитва, як і сама поминальна субота, не повинна перетворюватися в формальність. Інакше в поминанні померлих пропаде будь-який сенс.

Батьківська субота – від слів "родовий зв'язок", "родові традиції", вона говорить про зв'язок поколінь, живих і мертвих, пам'ятні дати і події. До батьківської суботи необхідно дбайливо і шанобливо відноситься, адже ваші діти беруть приклад з вас, і якщо вони будуть бачити, що ви шануєте покійних родичів, це стане традицією для ваших дітей в майбутньому.

Молитва про покійних

Упокой, Господи, душі спочилих рабів твоїх: батьків моїх, родичів, благодійників (імена) і всіх православних християн, і прости їм вся провини вільна і невільна, і даруй їм Царство Небесне.

Джерело:

Свято Івана Купала

Свято Ивана купала найбільш містичне та найзагадковіше свято в історії українського народу. Його походження окутане багатьма таємничими легендами, а чисельні обряди та традиції пронизані загадковістю та незвіданістю.

http://i.piccy.info/i9/98ac07c852841..._large_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-07-06-14...00x333-r/i.gif http://i.piccy.info/i9/51dfeb7d224c9...1185_w_300.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-07-06-14...00x175-r/i.gif

Вітаю всіх Іванів, з цим святом

Вітаю всіх Іванів зі святом Івана Купала

Ніколи не забувайте про Бога, особливо коли у вас все добре.

http://i.piccy.info/i9/5ba4ca5cd95d4...0/m7233062.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-07-08-18...50x218-r/i.gif

http://i.piccy.info/i9/9a155157ef759...2_9569_240.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-07-12-08...74x240-r/i.gif

Постійно підтримувані благодаттю Святого Духа, Святі первоверховні апостоли Петро і Павло навертали до Христа тисячі людей, змушували мовчати уста мудреців тодішнього світу, хвилювали й підкоряли своєю проповіддю людські серця. Вшановуючи їхні труди і подвиги в поширенні Христового вчення, ми — послідовники їх у вірі молитовно і літургійно святкуємо їх пам’ять щороку 12 липня. Наполеглива праця породжена безумовною вірою і впевненістю в вченні, що вони проповідували — ось основна риса діяльності цих двох святих мужів.

Перед нами люди, які своїм життям вчать нас: якщо згрішив — то покайся, якщо потерпів падіння — то вставай, виявив слабкодухість — зміцнюйся надією на Бога, віруй в Нього, люби Його. І такий шлях праведного життя у Господі нашому Ісусі Христі і приведе нас до наслідування життя вічного.

Слово пастиря: Вітання патріотів з великим християнським святом Преображення

Відомий священик УПЦ МП Лука Радванський, який активно виступає за консолідацію патріотів України, вітає співвітчизників із сьогоднішнім святом

http://i.piccy.info/i9/ada76c67e3210...03006__240.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-08-19-04...11x240-r/i.gif

Для українського сьогодення свято Преображення потребує особливої уваги. В цей день треба мати на меті не лише освячення яблук та інших фруктів, а й поринення у себе, подолання своїх гріхів, вдячність Богу та любов до оточуючих.

Нам зараз не вистачає часу ані на Бога, ані на себе. Чому? Тому, що віра зникла - і навіть не віра у Господа, а віра у себе. За радянських часів з нас робили зомбі без душі і без мізків: "Роби, що сказали, і не смій думати!". Нажаль, сьогодні держава і Церква роблять те ж саме. Хіба так казав Господь? Ні. Він казав, що допоможе тим, хто цього схоче, і лише у правому ділі.

Сьогодні, в цей величний день, я хочу побажати вам сил, духовної радості та віри у себе - в Україну. Бог ніколи не залишав тих, хто любить Його - тому я впевнений, що він не залишить і нас. З надією у серці можна подолати будь-які проблеми, пережити складнощі. Ми маємо підтримувати один одного, щоб разом активно боротися за нашу Батьківщину та за Правду.

Зі святом, співвітчизники!

Слава Україні!