Види зимових жерлиць, їх переваги та недоліки
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...cya_stiyka.jpg
Будь-яка жерлиця складається з трьох основних елементів: основи, котушки і прапорця. Котушки і прапорці, в принципі, практично однакові, а основні відмінності в будові зимової жерлиці пов'язані якраз з основами.

Звідси і з'являється кілька конструктивних варіантів жерлиць: жерлиці-«стійки», жерлиці-«триніжки» і жерлиці з несучою основою.

Жерлиця "стійка" складається зі стійки виготовленої з дерева, металу або пластику, яка загострена з одного боку (з того, який втикається у сніг або лід), а з іншого до неї кріпиться прапорець.
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...a_stiyka_2.jpg
Котушка зазвичай кріпиться по-середині стійки. Користуватися такими жерлицями найзручніше, коли на льоду є сніг - в іншому випадки для їх встановлення доведеться бурити ще один отвір і вморожувати їх в лід. Крім того, доведеться ще вирішувати питання із закриттям лунки. Якщо цього не зробити, то за якийсь час лунка покриється таким шаром льоду, що видовбати з нього жилку стане неможливо.

Жерлиці-«триноги» стоять на трьох ніжках, між ними по центру закріплена котушка з жилкою, а зверху - прапорець. У них той же недолік - прикриття лунки. У зв'язку з цим ними зазвичай користуються по останньому льоді - коли вода в лунці не мерзне.
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...ya_trynoga.jpg
Жерлиці з несучою основою складаються з пластикової або дерев'янної (в саморобних моделях) тарілки, на якій на різних варіантах стійок кріпиться котушка і в яку встромляється прапорець.

Тарілка ця ставиться прямо на лунку, закриваючи її і, тим самим, оберігаючи від замерзання, жилка ж проходить під лід з котушки, через отвір в основі. Такі жерлиці зручні в будь-який час зими, але варто пам'ятати, що їх потрібно дуже акуратно видовбувати з льоду, якщо вони примерзли - пластик на морозі стає вкрай тендітним.
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...z_osnovoyu.jpg
Найважливіше в підборі комплекту жерлиць - це зручність для конкретного риболова, тому кожен вибирає собі жерлиці самостійно - хтось виходячи з фінансових можливостей, хтось із-за компактності, хтось виходячи з ваги і габаритів.

Іхтіологи держрибоохорони Закарпаття разом з науковцями виявили новий вид риби
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...a_pannoska.jpg
Під час проведення контрольного лову сектором іхтіології Головного управління Закарпатдержрибоохорони спільно з науковцями інституту рибного господарства УААН на ділянці річки Боржава між селами Бене та Квасово Берегівського району виявили новий вид риби.

Після проведення морфометричних промірів встановили, що цим видом виявилась - плитка паннонська (дунайська, Rutilus virgo). Сама ідентифікація виду була несподіванкою для місцевих рибалок, які як зазвичай ціле літо ловлять в'язя, а виявилось що це не він.


Основною диференціальною ознакою від звичайної плотви є нижній рот у формі півмісяця, кількість луски бічної лінії і найголовніше – чорна очеревина. Цього виду немає у переліку іхтіофауни не лише Закарпаття, а й України.

Метою робіт було підтвердити місце локалізації риби в зимовий період, визначити видовий та структурний віковий склад іхтіофауни на зимувальних ямах району.

Особливості зимової ловлі великого ляща на медузу-грибок
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...uza_grybok.jpg
Більшість любителів зимової риболовлі вважають, що однією з найбільш захоплюючих рибалок взимку є ловля ляща. Адже взимку ця риба набагато краще ловиться ніж влітку. А найбільш вловистою приманкою для ловлі ляща взимку вважають так званий "грибок". Часто цю приманку ще називають медуза-грибок.

Медуза-грибок це різновид чортика, але на відміну від стандартного «чорта», грибок має більш коротке і округле тіло, з боків якого на рівній відстані один від одного розміщені 3 гачка, завдяки цьому приманка дійсно нагадує грибок, за що й отримала таку назву. Цю приманку надзвичайно розхвалюють зимові рибалки, і насамперед вона вважається грозою підлящиків, оскільки практично всі рибалки, що її використовують, можуть похвалитися гарним уловом ляща.

Взагалі ця приманка універсальна, залежно від розмірів і від умов ловлі вона показує хороші результати при ловлі будь-якої риби (це і плотва, і окунь, і навіть язь). Але, як вже говорилося, особливо люблять і шанують її лящатники.

За допомогою медузи-грибка запросто можна наловити лящів вагою від 300 гр до 1,5 кг. Правда, тут все залежить від самих рибалок їх навичок, вмінь, наполегливості, досвіду. Спробуємо дати поради як ловити великого ляща за допомогою медузи-грибка.
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...a_grybok_2.jpg
Вибір перспективного місця ловлі

Всім відомо, що лящ риба малорухлива, і особливих переміщень по водоймі не робить. Зграйки ляща воліють день і ніч тинятися на улюблених ділянках, вважаючи за краще чекати корм, а не активно його розшукувати. У цьому особливість його зимовї поведінки - риба частково знаходиться в заціпенінні, і без корму може існувати дуже тривалий час. Великого ляща знайти складніше, ніж дрібного. Лящі обирають для зимівлі різні ями, звали та насипи з грунту. Також часто зграйки ляща можна зустріти і на рівних ділянках дна, таких собі великих плато, особливо якщо поруч знаходиться велика впадина, або навпаки, насип. Дивно, але зграйки саме великого ляща воліють триматися ближче до берегів. Вищеописані місця потрібно шукати на відстані 10-30м від берега, далі напевно будуть потрапляти тільки підлящики.

Потрібно пам'ятати, що чим менша риба, тим більша зграя. Якщо при ловлі дрібного підлящика можна годинами не відриватися від вудочки, то при ловлі великого ляща потрібно запастися терпінням, частих клювань не буде. Точне місце стоянки великого ляща визначити можна тільки з досвідом. А поки водойма не знайома, потрібно шукати ті самі ями, насипи, рівномірні плато, бажано ближче до берега. І бути готовим до того, що частенько доведеться знімати з гачка дрібну рибу. Також нерідко великі лящі і підлящики перемішуються, і саме останні першими підходять до підгодівлі.

Підгодівля

Підгодівля для зимової риболовлі обов'язкова. Кожну рибалку потрібно розпочинати з підгодовування. Як тільки рибалка прибув на перспективне місце, в лунку засипається підгодівля. Звичайно найпоширеніша зимова підгодівля - мотиль. Мотиля можна використовувати як «чистого», так і з грунтом. У спеціалізованих магазинах для рибалок можна знайти масу різноманітних прикормок для ляща, від різних виробників, з різними ароматами та забарвленнями, слід сказати, що більшість з них дуже хороші. Починати підгодовувати бажано з 1кг, а далі - за обставинами. Як тільки клювання припиниться, можна додати прикормки, але переважно цілком достатньо, того 1кг.

Снасті
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...a_grybok_3.jpg
Медуза-грибок прив'язується до жилки з таким розрахунком, щоб чортик звисав не рівно, а під невеличким кутом до жилки. Помічено, що саме криві медузи приманюють ляща краще. Жилка береться діаметром до 0.1мм, бажано якнайтонша. Також важливою частиною оснащення є чутливий кивок невеликої довжини. Клювання ляща дуже ніжні, акуратні, мляві, і виражаються в плавних рухах навіть самих чутливих кивків. Залежно від сили течії можна прив'язати і кілька медуз, при хорошому клюванні частенько трапляються дуплети.

Тактика риболовлі

Як тільки ви прибули на місце, засипаємо прикормку і очікуємо. Очікування клювання може бути різним, від кількох хвилин до години і більше. Але, як правило, клювання з'являється обов'язково (за умови правильно обраного місця). Налаштовуватися потрібно на те, щоб пробути на водоймі хоча б пів дня. За цей час будуть активні сплески клювання, будуть періоди затишшя, тривалість яких залежить від погоди, настрою риби, а іноді і від конкретної водойми. При клювання ляща кивок може як плавно опускатися, так і плавно підніматися. В обох випадках потрібна швидка (але не різка!) підсічка. Якщо вам вдалося відшукати стоянку великого ляща, то, як правило, після спійманих десяти, п'ятнадцяти рибин варто змінити місце.

Дідівські поради рибалкам...

http://i.piccy.info/i7/6a183628c0ce7...lovu13_240.jpg

Поради рибалці, які я називаю дідівськими, були використані на практиці нашими батьками, дідусями, предками в загальному.
Ці поради стануть в нагоді як початківцю рибалці, так і досвідченому. Адже кожна порада універсальна. Якщо ви знаєте про щось з поради, то ви підтверджуєте свою майстерність, а якщо чуєте про це вперше, то я буду радий, що мій сайт приносить користь.

Риболовля є улюбленим видом літнього відпочинку багатьох людей. Вудити рибу люблять і дорослі, і діти, і чоловіки, і жінки. Хтось знаходить час порибалити лише в дні відпустки, а хтось ходить на риболовлю цілий рік і має повний комплект зимового спорядження. Рибна ловля привертає до себе тим, що при виборі хорошого місця і в урочний час практично неможливо залишитися без улову, зокрема тому риболовлю так люблять діти. З іншого боку, як і в будь-якій іншій справі, тут потрібні вміння та навички, і чим більше в рибалки вправності, тим більше задоволення він отримає від лову, не кажучи вже про «видобуток»...

http://www.profyfish.ru/index.php

Археологи знайшли рибальський гачок віком у 23.000 років
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...yy_gachok.jpeg
У водах Тихого океану, у Східному Тиморі, знайдено найдавніший, з виявлених до сьогодні, гачок для ловлі риби. Вік цього рибальського знаряддя - біля 23.000 років! Ця знахідка стала ясним доказом того, що вже з тих часів доісторичні люди займалися рибалкою за допомогою волосіні та гачка - причому, у відкритих водах.

В одній дрібній вапняковій печері археологи знайшли два зламаних рибальських гачка, виточених з раковин. Про свою знахідку вони повідомляють у журналі «Science».

Вік одного гачка обчислюється в 11.000 років, вік іншого знаходиться в межах від 16.000 до 23.000 років. До сьогоднішнього дня найдавнішими рибальськими гачками вважалися ті, що були виготовлені людиною 5.500 років тому - їх знайшли у Північно-Східній Азії.

Паралельно, на тому ж місці вчені знайшли більше 38.000 рибних кісток, найдавніші з яких мають вік 42.000 років. Мова йде про залишки від найдавніших рибальських уловів в світі, які коли-небудь були знайдені. Причому половина цих кісток належить сортам пелагічних риб. Правда, у Південній Африці були виявлені давніші останки риб (від 50.000 до 14.000 років), проте всі вони належали до тих видів, які мешкають в прибережних водах. Деякі дослідники наполягають на, що перші плавання у відкриті води не були навмисними, а відбулися випадково - коли перших древніх рибалок віднесло вглиб течією.

Невідомо, яким саме чином рибалили наші предки, але вчені припускають, що вони використовували човни або плоти, з яких скидали сітки, або плетені канати з гачками на кінцях. Рибальство допомогло людям перетнути океан і досягти Австралії приблизно 50.000 років тому. Найдавнішим човнам, які знайшли у Франції та Голландії, не більше 10.000 років. Проте вчені вірять, що морські подорожі відбувалися нашими предками набагато раніше - просто їх дерев'яні човни не збереглися. Найдавніші докази того, що люди харчувалися морськими продуктами (наприклад, мідіями), які вони знаходили недалеко від берега, обчислюються віком 165.000 років.

Найкращий період для ловлі трофейних лящів - пізня осінь

http://gonefishing.org.ua/sites/defa...xt/lyashch.jpg

Пізня осінь - один з найкращих і найвідповідніших моментів щоб вибратись на риболовлю з метою вполювати великого ляща, оскільки саме в кінці жовтня і на початку листопада ця риба жирує готуючись до зими. Хоча дехто з рибалок вважає, що лящ - риба не дуже хитра чи підступна і відповідно ловити її не так цікаво, як скажімо коропа. Проте можна сказати, що це стосується лише малих та середніх екземплярів. Великі ж представники можуть довести найспокійнішого рибалку до безумства часто стягуючи наживку з гачка так тихо та обережно, що рибалка навіть досвідчений, нерідко не помічає цього. Власне кажучи досвідчені рибалки цьому і не дивуються.

Лящатники, які вже мають досвід ловлі великих лящів впевнені, що простого гачка, а на ньому кукурудзи чи червоного черв'яка в якості наживки далеко не достатньо. Добрим способом ловлі великих екземплярів цієї риби є метод яким користуються карп'ятники, тобто ловля на так званий "волос".
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...izne/volos.jpg
Метод ловлі на волос характеризується тонкістю снасті, при якій риба не відчуває гачка, хоча той знаходиться поряд з наживкою. Лящ належить до сімейства коропових, і тому всмоктує в себе наживку ротом наче пилесмок, а з наживкою звісно, всмоктує і гачок.

Ще однією дилемою для рибалки є питання що наживити на оснащення типу волос? Отож є багато різних думок, можна сказати навіть рибальських шкіл, які рекомендують нам змішувати або об'єднувати різноманітні наживки, або навпаки ловити тільки на один вид. Ми однак, більш схильні підтримувати тих перших і вважаємо, що протеїнова кулька та кукурудза - це рецепт тієї наживки від якої великий лящ не зможе відмовитись ні за яких обставин.

Слід також зазначити, що при цьому методі ловлі, націлюючись на великого ляща на гачку може опинитись і короп, і білий амур - однак не думаю, що хтось з рибалок може засмутитись з цього приводу. Переконаний, що прямо таки навпаки, кожна велика, достойна риба вводить рибалку в якийсь блаженний стан, з якого рибак і сам не хоче виходити, і за яким проїзджає сотні кілометрів, долає безліч перешкод, не спить ночами, тратить величезну частину свого сімейного бюджету...

Що обрати для спінінга шнур чи монофільну жилку?
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...xt/spining.jpg
Дати однозначну відповідь на питання: "Що краще використовувати при ловлі спінінгом шнур чи монофільну жилку?" не можливо! Спробуємо більш професійно підійти до цього питання і розгянути ситуації коли потрібно викоритовувати шнур, а коли монофіл.

Для початку потрібно визначитися, кого ловити, де ловити і на які приманки.

Якщо це судак - то відомо, що це риба яка мешкає на глибині, і до вечора коли температура спадає, він підтягується до берега! Тому якщо спеціалізуватися на ловлі судака і щуки в донних шарах води, то, природньо, - краще використовувати шнур! Найчастіше, це ловля на джиг, крупнопелюсткові обертальні блешні (звичайно, не на течії) глибинні воблери!
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...ining/okun.jpg
Якщо ж ви вирішили ловити крупного і не дуже окуня, травянку, і всіх риб до 0.5-1кг, на малих глибинах, з прозорою чистою водою, або на чистих струмках вирішили ловити дрібного харіуса чи форель, пам'ятайте - ці риби дуже обережні! Результат буде кращий при ловлі на жилку (флюрокарбон). Цю монофільну жилку зовсім не видно у воді. Якісна жилка діаметром 0.01 - 0.15 в тандемі з гарною котушкою і з Cіковськімі кільцями, неодмінно принесуть вам успіх! Ловлять, як правило, на дрібні воблери, оберталки, коливалки, до 10-15 гр. Взагалі, якщо ловити обережну рибу, то ставте шок-лідер з монофіла (до речі, монофіл і щука гірше перегризає). На ультралайті - тільки монофіл, так як найтонший шнур гірше працює з найлегшими приманками.

Якщо ж ви затятий "джигіт" (як важкий так і ультралайтовий) - то тільки шнур відповідного діаметру, тобто в залежності від ваги приманок і від умов риболовлі!
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...na_spin%20.jpg
При ловлі риби на доріжку. Якщо воблери - краще шнур! Воблери створюють дуже великий опір - тому, жилці важко постійно справлятися з навантаженням, і вона швидко виходить з ладу!

Поверхневі ривкові приманки (попери, джерки, і т.д.) - тільки шнур! Потрібен хороший контакт з приманкою, жорсткість шнура це забезпечує на 100%, як і при ловлі джигом!

Підсумуємо. Шнур однозначно виграє при ловлі на джиг! Чутливість відмінна! Але що стосується "гасіння" ривків риби, то тут жилка попереду. Деякі кажуть, що при ловлі окуня з його ніжними губами краще жилка, тому що вона добре розтягується. Але при гарному налаштованому фрикціоні це не так критично.

Те, що шнур зменшує кількість втрат приманок теж факт (а то ніяких грошей на приманки не напасешся) ... Але пам'ятайте, шнур дорого обходиться, його постійно треба сушити, їм треба вміти користуватися, інакше будуть одні бороди, а рибалка стане страшним сном.

Вибір ящика для зимової рибалки
http://gonefishing.org.ua/sites/defa..._rybalky_1.jpg
Ящик для зимової рибалки виконує безліч функцій, це безсумнівно один з основних елементів екіпіровки любителя зимовової риболовлі. Часом непросто розібратися у великій кількості пропонованих варіантів особливо це стосується новачків, які тільки намагаються освоїти премудрості зимової риболовлі. Спробуємо вказати на основні моменти і дати кілька порад по вибору такого ящика.

Для початку необхідно розібратися з розмірами. Для цього потрібно розкласти на столі все спорядження, яке зазвичай ви берете з собою. Термос, бутерброди, снасті, прикормка, запасний комплект ножів для льодобура - все це має поміститися в ящик для зимової рибалки і ще повинне залишитися місце для передбачуваного улову.

Потім необхідно подумати, для якого виду зимової ловлі повинен призначатися ящик. Є безліч універсальних типів, але універсальність не завжди добре. Якщо ви здебільшого рибалите на одному місці, застосовуючи поплавочні зимові вудки, то ящик повинен бути невисоким, зі зручним широким сидінням і досить містким. Вставати з нього рибалці потрібно рідше, ніж при ходовій риболовлі, а спостерігати за поплавками зручніше з низької позиції.

Зовсім інша справа, коли рибальський зимовий ящик використовується під час багатокілометрових переходів у пошуках судака чи окуня при ловлі на блешню. Тут велике значення має його легкість і висота, оскільки з високого ящика зручніше вставати, а робити це доведеться протягом дня не один десяток разів. Та й спорядження при такій риболовлі значно менше, ніж у «поплавочників» - відсутня прикормка, палатка і багато іншого.

Виходячи з цього, для того щоб комфортно почувати себе на риболовлі, для кожного виду ловлі потрібно мати свій ящик для зимової рибалки. Якщо ж ви комбінуєте ловлю на поплавок і блесніння, то вибирайте ящик середньої висоти і розміру - він буде зручний як при стаціонарній, так і при ходовій риболовлі.

Кілька слів про матеріали, з яких виготовляються ящики для зимової рибалки. Широко поширені металеві. Вони довговічні, не бояться ударів на морозі і мають естетичний зовнішній вигляд. Тим не менш, переважно, вони важчі пластмасових і дорожчі. До того ж, дотик на морозі до такого ящика голою рукою ніколи не відбувається без негативних наслідків.
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...yi_rybalky.jpg
Пластмасові ящики для зимової риболовлі легші, дешевші, різноманітніші за забарвленням, але мають ряд обмежень при використанні на морозі. При особливо низьких температурах тйого можна легко розбити при найменшому ударі.

При виборі ящика також зверніть увагу на сидіння. При низьких температурах, щоб не замерзнути, воно повинно бути утеплене. Сучасні матеріали дозволяють легко вирішувати це. Поролон і інші матеріали мають гарну теплоізоляцію, а також володіють необхідною м'якістю для більшого комфорту. В основному, виробники передбачають це, але якщо сидіння жорстке, потрібно обробити його самостійно, наприклад, будівельною «пінкою», яка застосовується при укладанні ламінату.

Внутрішній устрій ящика для зимової риболовлі не менш важливий, ніж його зовнішні властивості. Якщо в ньому передбачені окремі відсіки для снастей, термоса та зберігання риби - це великий плюс. Все в такому ящику знаходиться на своєму місці, і на морозі вам не доведеться при найменшій необхідності розвантажувати все спорядження на лід або довго копирсатися в ньому в пошуках якихось дрібниць. Добре, коли відділення для риби має окреме віконце, щоб можна було, не відкриваючи його зайвий раз, складати улов. Також це відділення повинне мати хороший доступ для миття після використання.

До всього вищепереліченого залишається додати, що сучасні ящики для зимової рибалки можуть комплектуватися додатковим спорядженням, яке в деяких умовах просто незамінне. Так, для здійснення тривалого переходу по льоді до місця ловлі, ящики крім шлейок для перенесення, можуть комплектуватися ще й полозами. З ними набагато легше пересуватися, особливо, якщо назад рибалка рухається з хорошим уловом. Іноді дуже зручною буде сумка для риби, яка виготовлена ​​зі спеціального матеріалу і кріпиться окремо. Її зручно використовувати в процесі ловлі, а після риболовлі можна випрати і висушити.

Не забувайте, що виробники з року в рік вдосконалюють свої вироби. Не соромтесь запитати про новинки в цій області у продавця і, можливо, щось, не згадане в цій статті, прийдеться вам до смаку.

Ловля щуки в передзимовий період
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...ext/pike_1.jpg
Не маючи найменшого уявлення про біологічні цикли в житті щуки, найпростіше стверджувати, що в такі-то і такі-то періоди вона не бере.

Відсутність знань, як правило, компенсується безліччю небилиць, свого роду рибальським фольклором, який цікавий сам по собі, але до практичної риболовлі не має ніякого відношення. Спробуємо розібратися з поведінкою хижачки в осінній період.

Якось ми з приятелем-спінінгістом осіннім днем ​​опинилися на річці. Поїхали не за рибою, а так - відпочити від повсякденних справ. На березі цієї річки нам зустрівся місцевий рибалка, який ловив щурят на малька, уважно стежачи за поплавками вудок. На запитання «Як успіхи?» Він відповів, що вчора зловив пару невеликих щупаків і сподівається приблизно на той же улов сьогодні. «На спінінг щука не бере», - категорично заявив він.

У цій ситуації треба було погодитися з рибалкою, що живе на березі річки, або спростувати його думку. Ми вибрали друге. Результат: я зловив на оберталки три невеликі щуки, приятель теж не залишився без улову. Через пару тижнів, після холодних дощів, я знову приїхав у ці місця (середня течія річки). Тиша. Щуки як вимерли. А от у пониззі річки, як з'ясувалося потім, щука, хоча і невелика, брала непогано. Все це говорить про те, що чим глибше в осінь, тим менше щук залишається в малих річках. І значить, пора перебиратися на великі водойми. Щука ловиться, як відомо, коли годується. Інша справа, що її трапези не завжди збігаються з нашими виїздами на риболовлю.

Чи справді щука така ненажерлива як говорять?

Дрібну білу рибу щука ковтає відразу, не застосовуючи особливих зусиль. Нападає і на своїх побратимів, поїдаючи щурят. Особливо це явно в тих водоймах, де щуки багато, а кормової риби мало. Однак колючих риб - йоржа, окуня, судака - вона заковтує з обережністю. Спочатку намагається придушити їх, міцно тримаючи в зімкнутих щелепах до тих пір, поки жертва не перестане битися. І все-таки треба визнати, що чутки про ненажерливість щук не відповідають дійсності. Буває, сита щука, набивши шлунок дрібнотою, протягом декількох днів преварює їжу, ігноруючи самі спокусливі приманки.

Осінню, особливо пізньою, щука може годуватися майже весь світловий день, клювання її посилюється в теплі дні з вітром західного або південно-західного напрямку. До цього часу м'які водні рослини осідають на дно, і рибній дрібноті стає все важче рятуватися від гострих щучих зубів. Після того як більшість риб іде з прибережної зони на більш глибокі місця, де вода поки тепліша, живця роздобути буває не так-то просто. Це добре знають любителі ловлі щуки на кружки. Але, звичайно, набагато спортивніша ловля на спінінг. Пізньої осені мені найчастіше доводилося ловити щуку з човна на великих водосховищах.

Чому «силікон»?
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...do_Twister.jpghttp://gonefishing.org.ua/sites/defa...heni_rybky.jpg
Початківці та й більш досвідчені рибалки сьогодні мимоволі задають собі питання, чому в колишні часи хижу рибу результативно ловили на металеві приманки, а ще зовсім недавно на поролонові рибки. Тепер же подавай їй силіконові приманки.

Справді, чому? Однозначно відповісти на це питання досить складно, але головна причина, як мені здається, полягає в тому, що риба звикає до однотипних приманок і активно реагує на нові для неї. Щука в цьому плані не виняток.

Всі наявні на сьогоднішній день спінінгові приманки з силікону можна розділити передусім на дві великі групи: активні і пасивні. Перші - це приманки, які під час проводки звиваються або спокусливо виляють хвостиком. Другі вимагають від рибалки певних навичок та вміння, щоб додати їм потрібну гру. Такі приманки найчастіше використовуються при ступінчастій проводці. Спектр моделей дуже великий. Ще більше дається порад, як їх застосовувати.

Найбільш динамічні й активні м'які приманки - це твістери і віброхвости. Їх можна використовувати з джиг-головками, зі звичайними одинарними і офсетними гачками, з двійниками і трійниками, а також у різних комбінаціях з блешнями, воблерами, поролоновими рибками та іншими приманками.

Головне, від чого залежить гра приманки під час проводки, це конфігурація її хвостової частини. Твістери, наприклад, бувають однохвості і двохвості і, звичайно, гра їх під час проводки буде різна. Вибираючи твістер або віброхвости, я піднімаю приманку вгору хвостиком. Якщо він не стирчить сторчма, а безвільно звисає, значить, є всі підстави вважати, що ця приманка буде ефективною. Роботу кожної приманки перевіряю на водоймі, проводячи її у верхніх шарах води.

Твістери імітують хробаків, п'явок, а також риб'ячий дріб'язок. На джиг-голівці твістер кріпиться таким чином, щоб жало гачка було розташоване приблизно посередині. Я віддаю перевагу «вухатим» вантаж-голівкам, до яких твістер на одинарному або подвійному гачку кріпиться за допомогою завідного кілечка. У цьому випадку приманка грає вільніше і, природніше, стає привабливішою для риби.

Основний тип пізньоосінньої проводки - ступінчаста, біля дна. Взагалі треба сказати, що однією з головних переваг приманок з м'якого силікону є те, що щука після хватки тримає їх у пащі довше або ж повертається для повторного удару.

Віброхвіст відмінно працює при будь-якій швидкості проводки, привабливо виляючи хвостиком навіть від найменшого руху самої води або під час вільного падіння на дно. Колір приманки підбирається на водоймі, залежно від прозорості води, її освітленості та інших умов ловлі.

Досить цікава і поки маловідома серед рибалок приманка - пластиковий черв'як. Ці імітації у нас відомі мало з тієї простої причини, що створювалися вони для ловлі американських окунів. Але це не означає, що дану приманку ігнорує наша щука, особливо травянка. Перевага пластикового черв'яка в тому, що він, маючи довжину до 15 см і досить вузьке тіло, найбільше підходить для пристосування незачіпляйок.

Найбільш просто черв'як кріпиться до гачка так званим техаським способом. Жало вводиться в головку приманки, а потім гачок просувається і кріпиться ближче до середини тіла хробака. Можна насаджувати силіконового черв'яка і на два, і на три гачки. Такою приманкою ви можете ловити в самих важкодоступних місцях. Головка хробака підвантажується свинцевим ковзаючим тягарцем.

В останні роки все частіше починають з'являтися нові види м'яких приманок, що імітують живі кормові об'єкти. Такі, наприклад, як штучні жаби, октопус, річкові раки, різні комахи ... Деякі з них застосовуються в поєднанні з традиційними блешнями. Зокрема, великою популярністю у західних рибалок користуються приманки у вигляді самоогружених рибок, передня частина яких відрізняється великою міцністю, а м'який хвостик провокує хижака на хватку.

Буває й так: ви на сто відсотків упевнені, що на обловлюємій ділянці є щуки, але навіть на самі спокусливі, на ваш погляд, штучні приманки вони не беруть. Якщо місце добре знайоме, не поспішайте його міняти. Треба спробувати інші приманки, урізноманітнити горизонти проводки. А коли й це не допомагає - ловити на живця або мертву рибку.

Повідець при ловлі щуки - необхідність!
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...ing/pike_1.jpg
Якщо великого окуня, судака або берша можна ловити без металевого повідця, то з щукою цей номер не проходить. Зараз у будь-якому рибальському магазині можна придбати повідці які виробляють закордонні та вітчизняні фірми. Довжина їх, як правило, 15-20-30 см. Зазвичай такі повідці багатожильні.


Думаю, не помилюся, якщо скажу, що при найменшій товщині найбільшою міцністю володіють повідці, виготовлені з однієї сталевої нитки. Найчастіше з цією метою рибалки використовують гітарну струну № 1. Разом з тим такі повідці мають і істотні недоліки. В силу своєї жорсткості вони мають дуже велику «пам'ять», тобто будучи випадково перегнутими, вже не відновлюються до колишньої своєї прямої форми. Потрібна заміна. Правда, ця їх властивість дозволяє за допомогою пари плоскогубців досить легко робити петлі для приєднання вертлюжков і карабінчиків. Усього кілька хвилин, і поводок готовий.

Мені здається, повідці з одинарного сталевого дроту розумніше всього використовувати при джиговой лові, коли приманку - поролонову рибку, віброхвіст або твістер - доводиться проводити на ділянках з захламленим дном. Дешевий поводок не шкода і обірвати.

Проте в переважній більшості випадків при ловлі щуки спінінгом, доцільніше включати в оснащення м'який поводок типу сталевий шовк. Такі повідці виготовляються зазвичай з 7 ниток, кожна з яких у свою чергу сплетена з 7 сталевих проволочок. Разом, в перетині повідця отримуємо 49 проволочок. М'які повідці доцільно застосовувати при ловлі на воблери і силіконові приманки, тому що в цьому випадку проводка виходить найбільш якісна. Незамінні вони і при ловлі на жерлиці, кружки і підставушки.

М'які сталеві повідці бувають як без покриття, так і з пластиковим або нейлоновим покриттям. Покриття охороняє поводок від скручування. У продажі бувають також повідкові матеріали різного діаметру та розмотки, як правило, 5, 10 і 100 м. Часто в комплекті поставляються і зажимні трубочки. Це зручно в тому плані, що ви самі можете виготовляти багатожильні повідці потрібної довжини. Якщо при ловлі щуки спінінгом достатньо довжини в 15-20 см, то при ловлі на живця довжину повідка слід збільшувати до 30 см. Інакше ви ризикуєте втратити заповітний трофей.
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...ing/pike_3.jpg
Я помітив, що великі хижаки все-таки більш охоче переслідують приманку на багатожильному сталевому поводку, що має пластикове або нейлонове покриття. Очевидно, оголений метал вони якось відчувають ...

Риба в пиві

1 кілограм свіжої риби, 2 склянки пива , 1 чайна ложка меду, 1 столова ложка води, 50 грам вершкового масла, 2-3 морквини, 1-2 цибулини, 1 лимон, сіль, перець, свіжа зелень. Гарнір: картопля. Рибу очистити, видалити кістки, нарізати шматками шириною 6-7 см. Моркву, лимон, цибулю і зелень нарізати й викласти у змащену маслом каструлю. Зверху покласти шматки риби, залити злегка розведеним у воді медом. Додати спеції за смаком. Акуратно залити все пивом і поставити каструлю на вогонь. Довести до кипіння, зняти піну і варити на слабкому вогні до готовності риби. На блюдо викласти варену картоплю, у центр покласти шматки риби. Процідити отриманий бульйон, прикрасити рибу гущавиною, а бульйон використовувати як соус.

Як поводитись з живцями, щоб вони не втратили своєї привабливості при ловлі хижої риби
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...ext/zhyvci.gif
Кожному рибалці, любителю ловлі хижої риби хотілося б мати повну банку жвавих і дуже живучих рибок. Але що відбувається в більшості випадків? Купивши ввечері перед риболовлею в рибальському магазині живців (або наловивши їх заздалегідь), вранці ми хапаємося за голову. «Живці» ледве живі: рибки мляво товчуться біля поверхні води, з жадібністю хапаючи повітря, і, подібно, що з хвилини на хвилину спливуть до верху животом. Яка ж тепер рибалка? Вже краще випустити таких «живців» у воду, щоб не відчувати себе браконьєром і мучителем. Щоб таких ситуацій не відбувалося, потрібно просто дотримуватись нескладних правил у поводженні з живцями. Про них ми зараз і поговоримо.

Вирішіть заздалегідь, ловити вам живців чи купувати? Як відомо, живців можна купити в спеціалізованих точках продажу. Але можна і наловити самостійно, виділивши для цього годинку-другу вільного часу. Обидва варіанти пов'язані з певними труднощами.

Купуючи живців, зверніть увагу: живці плавають в акваріумах, з постійною подачею повітря, постійною підтримкою потрібної температури. Що буде, якщо ви їх помістите в банку з водою де:

а) інша температура води;
б) другий кисневий режим;
в) абсолютно інший хімічний склад води.

Все одно, що вас з лікувального санаторію помістити в тюремний карцер. Рибка зазнає шок. І не факт, що доживе до ранку. Банка з водою годиться тільки для того, щоб перенсти живців з магазину додому, і то швидко перенести. А ось вже вдома у вас обов'язково повинні бути створені умови для їх утримання. Хоча б на одну добу. Інакше вранці ви їх і живцями не зможете назвати.

Ловити живців безпосередньо перед риболовлею - заняття також малоприємне, але, помістивши їх в ємність з набраною з цієї ж водойми водою, ви зможете зберегти їх практично до кінця риболовного дня. Як правило, спіймані вранці живці (особливо карасики) і пізно увечері цілком придатні для ловлі.

Подбайте про умови для зберігання! Припускаємо, що вам вдається зберігати живців в їх бойовому стані в трилітровій банці при кімнатній температурі води протягом однієї доби. Але як бути, якщо зберігати їх потрібно 2-3 доби, тиждень? Або вранці, після добового зберігання, живцям ще належить витримати тривалий длоїзд до місця риболовлі?

Для цього нам знадобиться переносний акваріум. Акваріуми недешеві, а тим більше обігрівачі та компресори до них. Але, витратившись один раз, ми надовго позбавимо себе від безлічі проблем. Рибки в таких акваріумах можуть жити тижнями, місяцями, і навіть роками без найменшої шкоди організму. При належному догляді за акваріумом, що до речі являється нескладним, в ньому завжди буде м'яка, холодна, багата киснем вода. Живці відмінно приживуться, і збережуть бойовий стан аж до майбутньої риболовлі.

Завжди вибирайте відповідних живців! Тут важливо не те, на яку рибку краще ловиться щука, на яку судак, а на яку окунь. Тут важливо те, що багато рибок просто не годяться для цієї мети. А продавці все ж таки примудряються їх втюхати. Йдеться, в першу чергу, про плітку. Багато магазинів пропонують саме їх у вигляді живців! Запам'ятайте, плітка - дуже ніжна і примхлива рибка. Найчастіше вона не витримує навіть перенесення в банці до дому. Чи довго живе спіймана плотва в садку? Ото ж бо. Не доживає і до кінця риболовлі.

Інша справа верхівка чи карасики. Ці рибки залишаються живими навіть по приїзді додому. Їх купувати можете сміливо. Ще кращий варіант - піскарь, це феномен у своєму роді. Він просто створений для приманювання риб: жвавий, грайливий, неймовірно живучий, витримує практично будь-яке відношення до себе.

Узагальнивши ситуацію, можна умовно розділити рибок по принципу придатності для ловлі хижої риби в якості живця на хороших, поганих, і посередніх. До гарних відносяться: піскар, верхівка. До середньої якості: сріблястий карасик, окунець, червонопірка. До поганих: плотвичка, а також всі перераховані вище рибки більших розмірів (більше 6-10см): всі вони якщо і не гинуть на гачку, то вже точно не проявляють активність.

Ловіть рибок тільки сачком: беручи живця руками, ви обпікає його, прискорюючи момент смерті. Сунувши руки в акваріум, або банку, ви не тільки викликаєте паніку, але й порушуєте крихкий баланс у складі води, що риби важко переносять. На гачок насаджують акуратно: за спинку або за губи, щоб не пошкодити життєво важливих органів. Інакше живець довго не проживе, і ваша омріяна хижа риба стане для вас недосяжною. Щоправда завжди є вихід, і в такому випадку можна переключитись на інший не менш захоплюючий вид риболовлі, скажімо на такий як ловля форелі, про яку можете прочитати перейшовши по посиланню.

Як зробити снасть для ловлі хижої риби безпосередньо на водоймі?
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...easer/pike.png
Про те, що таке кружки і як ними ловити хижу рибу, що мешкає в більшості наших водойм, знає чи не кожен рибалка. Часом ефективність кружків перевищує навіть саму «просунуту» снасть спінінгіста, оскільки правильно зроблена снасть і добре поданий живець буде приманювати хижака в будь-якому випадку не залежно від того яка погода, тиск, вітер, та час доби.

З тих чи інших причин кружки не завжди присутні в арсеналі рибалки. Хтось ніколи не займався такою ловлею, хтось віддає перевагу спінінгу, а часом буває що рибалка просто забув їх взяти з собою.

Проте, виникають ситуації, коли хочеться спробувати половити на кружки особливо знаючи про їх ефективність і здатність істотно знижувати обережність хижої риби, успішно провокуючи її на клювання.

Іншою ситуацією, що вимагає прийняття рибалкою адекватних заходів є випадки відверто «нахабної» поведінки хижої риби, коли та, без страху ганяє дрібноту по водоймі, видаючи свою присутність характерними сплесками, про те відмовляється від штучних приманок і навіть ігнорує малька, насадженого на закидну вудку.

Чому ж кружки можуть принести успіх. Така снасть легка, не має зв'язку з берегом і рибалкою, здатна самостійно переміщатися по водоймі не викликаючи у хижака занепокоєння і створюючи ілюзію вільного плавання живця.

Тому, ігнорування рибалкою снасті типу «кружки» буде не зовсім розумним. Виготовити ж своєрідну снасть на водоймі за допомогою підручних матеріалів не так складно, як здається на перший погляд. Головне, це наявність човна і бажання зловити рибу.

По-перше, можна скористатися пластиковими пляшками, якими, на жаль, іноді рясніють берега наших водойм у місцях розташування відпочивальників, та "недорозвинутих" рибалок, котрі вважають себе такими, а поводяться як homo svinus. Так чи інакше ви зможете знайти те що потрібно неподалік місця розташування палатки. Кілька кружків можна зробити, маючи такі пляшки в своєму розпорядженні.

Закріпивши основну оснастку на шийці пляшки, в неї наливають трохи води, закручують корок і відправляють полювати за хижаком. Вода необхідна для додання пляшці ваги, а активне переміщення пляшки по водоймі говорить про те, що клювання відбулося.

Якщо подібного матеріалу немає у вашому розпорядженні, кружки своїми руками можна легко виготовити з підходящої для цього гілки або бруска. Благо знайти їх серед дров, приготовлених для рибальського багаття простіше простого. Відповідний брусок має близько 6 см в діаметрі.

Розпилявши його на відрізки по 15-20 см довжиною, ми отримаємо основу для простої снасті типу «кружок». Єдине, чого потребує така гілка чи брусок, так це в невеликому доопрацюванні та оснащенні жилкою.

У центрі кожного відрізка бруска гострим ножем робимо відповідний виріз по колу, одержуючи канавку для укладання жилки, а збоку невеликий незакінчений скол для закріплення жилки. На одній частині поверхні можна ножем зробити зріз кори або інші помітні оку насічки, які на відстані підкажуть рибалці, що снасть перевернулася.

Оснастивши імпровізовані кружки жилкою і гачком, насаджуєте живця традиційним способом і відправляєте їх подорожувати по водоймі. Те, що щука або великий окунь зацікавляться вільно плаваючим живцем сумніву не викликає, необхідно тільки дочекатися цього моменту. Про клювання рибалці повідомить перевертання бруска, або його активне переміщення по водоймі.

Таким чином, без істотних витрат часу і сил, рибалка може самостійно з підручних матеріалів виготовити досить уловисту снасть і отримати значний шанс на піймання трофею замість того, щоб продовжувати безрезультатно «шмагати» водойму спінінгом.

Джером Уейд зловив Голіафа - рибу, яку бояться навіть крокодили
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...g/goliaf_2.jpghttp://gonefishing.org.ua/sites/defa...g/goliaf_3.jpghttp://gonefishing.org.ua/sites/defa...g/goliaf_4.jpg
Рибак на ім'я Джером Уейд зловив серйозну рибку - голіафа з сімейства окунеподібних. Вона вважається небезпечнішою ніж піранья завдяки своїм розмірам і гострим зубам. Ця риба настільки велика, що навіть нападає на крокодилів.

Особина, яка попалася Уейду важить 45 кг, а довжина її становить близько 2 метрів.

Тигрова риба Голіаф, відноситься до хижих видів риб вагою до 154 фунтів і довжиною до 5 футів, була показана у новій програмі Animal Planet - "Річкові чудовиська". Широко відома як істота зухвалого вигляду з гострими зубами, риба Голіаф є тільки одним прикладом з великого різноманіття видів риб, які водяться в річці Конго, і 80% з яких більше не зустрічаються ніде в світі.

"Риба-монстр" здатна плавати у бурхливих водах і легко може схопити менших за розміром риб, які не можуть плисти проти течії. Вона також здатна вловлювати низькочастотні вібрації, які випромінює її здобич.

Річка Конго є домом для 686 видів риб. Міжнародний фонд дикої природи документально підтвердив існування екзотичних риб, що мешкають в її водах. Тим не менш, деякі рибалки зловживають ловлею риби, або використовують способи, що приносять шкоду популяціям риб, такі як знищення рослинності по берегах річки за допомогою гербіцидів, застосування вибухових речовин і отрут. Це призвело до зменшення деяких видів риб, що, згідно з дослідженнями, проведеними Проектом з охорони та розвитку річки Конго (CREDP), загрожує різноманіттю підводного світу річки.

Гранітні риби.....

http://i.piccy.info/i7/237803e298629...cc0508_240.jpg

Панує тиша над морським простором -
вітри тамують подих...
Великі риби,
виплеснуті морем,
закам'яніли на гранітних сходах.

Знесилені подачками прибою,
закам'яніли у страшній судомі.
Луска зробилась тьмяною, твердою.
Плавці лежать важкі і нерухомі.
Біліє сіль на зябрах вуглуватих,
в гарячих шпарах сірого граніту...

Горілий дух асфальтів перем'ятих,
Духмяний сон магнолій перегрітих.
Зміїний шурхіт на вологих схилах.
Малої хвилі відчайдушний схлип...
Отут колись громадилися брили,
їх обриси нагадували риб.

Було у цьому
щось таке тривожне!
Було у цьому стільки гіркоти!..
Проходив мимо велетень-художник.
Проходив мимо, і не зміг пройти.
Узяв різець - і лінії поглибив.
Тесав граніт розпечений, твердий,
щоб знали люди,
як нестерпно рибам
над морем залишатись без води.

Костенко Ліна

За щукою на малі річки
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...liy_richci.jpg
Багатьом рибалкам трофейна щука асоціюється з великими водоймами, як то озера, великі річки, водосховища, проте щуці достаньо будь-якої водойми, навіть невеликої річечки чи ставочка. Ця риба з легкістю адаптується до всіх умов. Щука є найбільш поширеним хижаком в наших водоймах, можливо, за виключенням окуня. Вона частенько потрапляє на снасті спінінгістів, як в якості основного улову так і в якості прилову (скажімо коли метою було спіймати окуня).

Полюючи на щуку, зараз я найчастіше вибираюсь на малі річки, що шириною не перевищують 15-20 метрів. Як правило, рибалки, що рибалять в таких водах це поплавочники. Тут рідко можна побачити спінінгістів, а дарма. Така риболовля дає багато позитивних емоцій та забезпечує можливість тісного контакту з дикою природою. Щоправда, щуки в таких водоймах найчастіше невеликі, і ловляться як правило без особливих проблем. Але, вже щоб зловити щуку більшу, потрібно докласти неабияких зусиль, і це ціле мистецтво.

Візьміть до уваги, що при ловлі в таких умовах необхідний маскуючий одяг, оскільки як правило спінігіст добре проглядається з усіх сторін. Також дуже важливим є безшумність руху.

Часто зустрічаюсь з думкою спінінгістів, що щука не дуже розумна. Згоден, але тільки по відношенню до невеликих екземплярів. Більші щуки полохливіші, що відповідно робить їх більш спортивними рибами.

Снасті для ловлі щуки на малих річках

Водойми про які йдеться не дуже глибокі, тому я пропоную вудилище довжиною 210-240 см з тестом до 25 гр. Щодо котушки, то головне в ній - ідеальна намотка і гладкий хід. Моножилку чи шнур рекомендую вибирати з розрахунку, щоб розривне навантаження в них було в межах 7-10 кг. При чому, якщо Ви надаєте перевагу шнурові, то беріть призначений саме для спінінгу. Такий шнур характеризується меншим розтягуванням і більшою гнучкістю, що позитивно впливає на комфортність риболовлі. Така велика міцність (а значить і товщина) жилки, зумовлена тим, що в малих річках не бракує зацепів, і ми не можемо дати рибі забагато свободи, бо вона відразу заховається за підводними перешкодами. Приманка номер один - гума. Для мене найкращими є досить широкі, 8-сантиметрові, білі ріпери з чорною спинкою. Ефективними також є середні та великі твістери жовтого, білого, темночервоного і чорного кольорів. Інші приманки використовую вкрай рідко.

Чому гума?

Дуже часто трапляється так, що величина річки, велика кількість повалених дерев або недостатня глибина змушують нас до коротких але дуже точних закидувань. Гумові (силіконові) приманки дають нам можливість подавати їх на відповідній глибині, при одночасному збереженні їх роботи практично в будь-яких умовах.

Ріпери проводжу в повільному темпі, раз по раз пошарпуючи. Це приводить до того, що приманка завалюється на бік імітуючи поведінку хворої рибки. Тому важливо щоб в приманки були широкі, ясні боки які добре відбивають світло. Щука не витримує цього і мусить вдарити. Твістерами ловлю з обривів. Вони найкращі коли кидаємо недалеко і обловлюємо малу поверхню.

Тактика ловлі щуки на малих річках
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...ing/richka.jpg
Досвід показую, що річкова щука ловиться на течії. Порівняно рідко ловив цю хижачку в заливах з майже стоячою водою, а найчастіше ловив її в місцях зіткнення основної течії з стоячою водою. Прекрасне місце для ловлі щуки де є рослинність на досить швидкій течії. Зазвичай там не глибоко. Щука яка стоїть в такій траві незвично агресивна. Можна сказати що це її їдальня, оскільки нерідко бувало, що щука в таких місцях, при промахах атакувала приманку по кілька раз протягом однієї проводки. Схованкою для щуки є також різного роду затоплені патики та гілки. Може бути навіть мілко, а риба залишається невидомою. До таких місць не потрібно підходити надто близько, а просто здалеку зробити кілька закидувань. Особливо добрі мілкі ділянки при вечірніх сутінках. Щука в сутінках відчуває себе безпечніше, вона виходить на мілководдя і чатує на дрібноту. Особливо часто це трапляється влітку, коли риба протягом жаркого дня менш активна. Саме в такий період на мілководді я і зловив свою найбільшу щуку на річці.

Чому варто ловити щуку на малих річках?

Проводячи час над невеликими, чистими річками маємо можливість пережити пригоди, що добре пам'ятатимуться. Емоції котрі з'являються під час споглядання атакуючої півметрової щуки є більшими ніж під час клювання метрової на водосховищі. Приблизно половина зловлених мною в малих річках щук брала на моїх очах, часто під самими ногами. Були також випадки, коли хижачка атакувала приманку вже після того як я її витягнув з води, вискакуючи при цьому на берег, ніби атакувала з півсекундним запізненням - зовсім незрозуміле та дивовижне явище, а скільки емоцій при цьому.

Невеликі річки криють в собі безліч інших дрібних сюрпризів. У будь-якому випадку варто спробувати, принаймі на початку сезону, адже вода в малих річках нагрівається швидше, і відповідно риба швидше стає активнішою.

Волиняни зловили коропа якого занесли у книгу рекордів України
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...ynyy_korop.jpg
Рибалки з Волині Дмитро Кучма та Анатолій Савич щорічно оновлюють національний рекорд з вилову коропа.

У ці дні Книга рекордів України зареєструвала новий рибний рекорд волинян.

"Виважували гіганта близько півгодини. Здавалося, що тягнеш колоду, що вудка не витримає і ось-ось зламається. Метрів за двадцять від берега рибу вдалося підняти на поверхню", - розповіли рибалки історію рекордної риболовлі на озері Домашньому в селі Кримне.

За розмірами коропа рибалки зрозуміли, що це була найбільша риба, яку вони впіймали в житті. Гігантська риба важила, як 10-річна дитина, близько 30-ти кг.

"Справжній рибалка не стане їсти такий вилов", - кажуть волиняни. Щоб зберегти життя найбільшого коропа в Україні, його перевезли у водоймище для спортивної риболовлі піді Львовом.

Гіганта помістили в спеціальну поліетиленову "цукерку", в якій налаштували подачу кисню.

Роздуми про ловлю окуня на спінінг і його поведінку
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...ext/okun_3.jpg
Свого часу я "перелопатив" безліч матеріалів з біології окуня - найбільш всюдисущого у нас хижака, у тому числі кандидатських дисертацій, які так і залишилися доступними лише вузькому колу вчених-іхтіологів. Рибалки ж, позбавлені наукової інформації, багато втрачають у змісті набуття майстерності, і особливо при ловлі спінінгом.

Якось на березі я розговорився з молодим спінінгістом. Виявилося, що ловлею окуня він займається п'ять років. Прекрасно екіпірований, користується досить значним набором сучасних приманок від фірмових блешень до пластикових рибок і воблерів, проте, мій співрозмовник, мав дуже туманне уявлення про ті нюанси та особливості поведінки окуня, без знання яких неможливо домогтися гарних результатів.

Коли важливий колір приманки?
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...ing/okun_1.jpg
Хоча окунь може бачити, чути, розрізняти запахи і, можливо, відчувати смак, перші два чуття, на мій погляд, є для нього найбільш важливими.

У риболовецькій літературі нерідко можна зустріти рекомендації з приводу того, яким кольорам приманок віддає перевагу та чи інша риба. Щодо окуня я не раз переконувався в тому, що він далеко не байдуже ставиться до кольору. Спробуйте поекспериментувати з однотипними приманками різного кольору. Хижак вибере якийсь колір. І цей вибір буде залежати як від забарвлення кормового об'єкта, якому він в даний час віддає перевагу, так і від ступеня освітленості води і від глибини в місці ловлі.

Слуховий орган і бічна лінія виручають окуня в тих випадках, коли він не може користуватися зором, наприклад в каламутній воді або в сутінковий час.

Звукові сигнали риби сприймають слуховим лабіринтом. Висока чутливість слухового апарата дозволяє їм чути навіть слабкі звуки, що розповсюджуються у воді. Цю обставину, безумовно, теж потрібно враховувати спінінгістові. У товщі води звук не лише посилюється, а й швидкість його в 4,5 рази більше, ніж у повітрі.

У свою чергу, риби самі здатні видавати звуки в діапазоні частот від 20-50 Гц до 10-12 кГц. Ці звуки можуть виникати в процесі руху, харчування, а також в результаті роботи спеціальних звукових органів (наприклад, плавального міхура). За характером це можуть бути удари, скрегіт, хрускіт, тріск, шурхіт, шелест і т.п. За допомогою слухового органу окунь отримує "інформацію" про те, що знайдена їжа.

Бічна лінія проходить у риб вздовж тіла. Цей орган - своєрідний локатор - включає в себе ряд отворів, які пронизують луску і котрі ведуть в розташований глибше поздовжній канал, який за допомогою нервових клітин пов'язаний з головним мозком. Нервові закінчення чуйно реагують на найменші сигнали у водному середовищі, посилаючи імпульси в мозок. У хижих риб, у тому числі і у окуня, бічна лінія поряд із зором і слухом грає найважливішу роль при полюванні.

Тепер перейдемо до головного: як реагує окунь в тій чи іншій ситуації на пропоновану спінінгістом приманку? Якщо видимість у верхніх шарах води, де полюють смугасті хижаки і куди найбільш інтенсивно проникає сонячне світло, складає по вертикалі близько метра, тут у них проблем з колірним зором не виникає. На глибині понад три метри розрізнити колір на значній відстані окунь вже не може. У цьому випадку він розпізнає його, лише наблизившись на 20-40 сантиметрів. При сильному "цвітінні" або помутнінні води можлива і взагалі нульова видимість.

Все це наводить на думку, що за винятком кристально-чистої води або самих верхніх шарів окунь в більшості випадків використовує орган слуху і бічну лінію, сприймаючи шуми і коливання від рухів приманки в товщі води, скажімо від блешні, що обертається. Зір же підключається тільки після того, як приманка виявляється від нього в безпосередній близькості. Але навіть якщо хижак не бачить об'єкт (наприклад, у сутінках), бічна лінія, чуйно реагує на короткі хвилі, дозволяє йому не тільки визначити, з якою швидкістю рухається потенційна "жертва", але й точно вибрати кут для атаки.

З урахуванням сказаного, при мутнуватій воді я намагаюся ловити на приманки з різким вібруючим ходом або з шумовим ефектом. Однак, як і в будь-якому правилі, тут є свої винятки. І перш за все вони стосуються ловлі на пластикові рибки і твістери, що мають гладку поверхню. Вони працюють при будь-якій освітленості води і нерідко є найбільш результативними з усіх інших. Але ж той же віброхвіст при проводці "не шумить". Справа тут, мабуть, в тому, що коливаннями свого хвостика він посилає на бокову лінію окуня короткі хвилі. Коли пластикова рибка завмирає на місці, хижак на неї не реагує.

З вищесказаного я б зробив наступний висновок: приманки, що імітують натуральну зовнішність кормового об'єкта, ефективні у чистій, прозорій воді, оскільки окунь при виявленні їх користується зором. У воді ж з поганою видимістю доречніше застосовувати приманки, різко вібруючі в процесі проводки, і забарвлення їх рівним рахунком нічого не означає. Що стосується гладкої пластикової рибки, то окунь виявляє її в подібних умовах тим швидше, чим повільніше здійснюється проводка.

Інстинкт хижака
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...ing/okun_2.jpg
Мені доводилося неодноразово ловити окуня на суто щучі блешні, і щоразу я відчував подив, яким чином, скажімо, 150-грамовий окунець може попастися на трійник, розмір якого перевищує розміри широко відкритої пащі настільки дрібного хижака. У подібних випадках, очевидно, смугастим мисливцем рухає більшою мірою інстинкт хижої і агресивної істоти.

Взагалі, знати причини, з яких окунь атакує примнаку - вже половина справи. Перш за все це голод, захист території від зазіхань суперників (у великих особин проявляється особливо чітко), батьківський захисний інстинкт (з охорони ікри і молоді), а також чисто рефлекторні дії. Навіть ситий окунь, що наївся до відвалу, часто нападає на жертву лише з тим, щоб її вбити. Мені, наприклад, не раз доводилося спостерігати, як під час окуневого бою придушені рибки спливали догори черевцем, але окуні так і не поверталися, щоб їх з'їсти.

Тактика ловлі окуня

Основна помилка початківця спінінгіста, як правило, полягає в тому, що він зациклюється на одній-двох окуневих приманках, свято вірячи в їх можливості. Тим самим ігнорується головне тактичне правило. У чому його суть? Поясню на конкретному прикладі. Одного разу на виході з досить глибокої затоки на блешню "Black Fury" я підчепив пристойного окуня. Проте подальші закиди приблизно протягом 20 хвилин були безрезультатними. Між тим, окунь ганяв дрібноту біля самої поверхні води.

Ставлю жовтий твістер - через пару закидів клювання. За ним друге, третє. Міняю (для експерименту) жовтий твістер на чорний - знову хватка. Але час (ті ж 20 хвилин) ранкового жору було упущено, і незабаром хижак зник. Я раджу робити з кожною приманкою не більше десяти закидувань, а потім міняти їх. Тоді окунь дасть вам зрозуміти, яка з приманок йому більше до смаку.

При ловлі в холодній воді ефективніше "працюють" повільні приманки, а на глибинах 4-5 метрів розумніше відмовитися від легких, оскільки вони занадто повільно опускаються на дно.

Є водойми, де крім окуня немає інших хижаків. Тут доречна чисто окунева снасть. Але частіше буває так, що доводиться ловити в місцях, де водиться і щука. Тонка снасть, відсутність металевого повідця в таких випадках приводять, як правило, до обриву жилки, втрати трофея і, можливо, до загибелі риби. Тому доводиться йти на компроміс. У подібних ситуаціях я ставлю жилку 0,22-0,24 плюс м'який металевий повідець. На кількості покльовок окуня це практично не відбивається, а якщо візьме солідна щука, є хороші шанси благополучно витягти її на берег або в човен.

Часто буває, що на ділянці скупчення дрібноти окуневий жор триває всього кілька хвилин. Потім зграя хижака відбуває в невідомому напрямку. Однак не завжди варто поспішати зі зміною місця. Може статися, що на зміну зниклим підійдуть свіжі "бійці".

Де шукати "смугастого"?

Як показує практика, великий окунь, вагою до кілограма і вище, досить рідко виходить у прибережну зону. У великих озерах і водосховищах типові місця його проживання - підводні горби; порізані звали в глибину уздовж затонулих русел річок, кам'янисті гряди, що перемежовуються коряжником; глибоководні ділянки, що примикають до островів. Більш дрібний окунь зазвичай виявляється поблизу зарослих берегів, що межують з глибокою водою. Крім рибної молоді (основної їжі окуня) тут є безліч інших кормових об'єктів: різні рачки, личинки комах, молюски і т.д.

У річках найдоречніше шукати смугастого хижака в спокійних вирах і на плесах, особливо там, де є коряжники і затонулі повалені дерева, а також навколо мисів і в зарослих затоках.

Помітив я і таку особливість: у невеликих ставках і озерах, часто відвідуваних рибалками, окунь веде себе досить приховано, практично не виходячи на поверхню, а полюючи на риб'ячу дрібноту в придонних і середніх шарах води. Там же, де його мало турбують, він видає себе характерним боєм під час полювання.

Особливості риболовлі з човна
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...a_z_chovna.jpg
Безсумнівним є те, що рибалка на човні часто має явну перевагу перед рибалкою, що знаходяться на березі. Адже з човна є можливість обловлювати віддалені уловисті ділянки не доступні з берега.
Однак при ловлі з човна деколи виникають несподівані проблеми, особливо у недосвідчених рибалок, які ще не мають практики такої ловлі. Розглянемо найбільш типові з них і підкажемо як їх уникнути.

Як правильно і надійно заякорити човен?

Пригадується така історія, приїхали ми зі знайомим порибалити на одному озері. Виписали на риболовній базі човни і вийшли на водойму. Вирішили заякоритись поблизу привабливої затоки. Поки я возився зі своїми вантажами та мотузками, дивлюся, мій напарник вже закінчив з цією справою і взявся розмотувати вудочки. «Молодець!» - подумки похвалив я його за таку розторопність.

Закинули вудки, приступили до риболовлі. Незабаром подув свіжий вітерець. І тут я відразу звернув увагу на те, як човен мого знайомого під подихом вітру постійно розгортає то вправо, то вліво. При цьому його вудочки стали нагадувати довгі маятники, які розгойдувалися в такт обертам човна . Зрозуміло, що поплавки теж смикалися слідом за кінчиками вудилищ. Горе-рибалці нічого не залишалося, як хапатися за свої вудочки, піднімати їх і утримувати в напрямку поплавків. Він незадоволено бурчав, лаявся і проклинав вітер.

А між тим лаятись та злитись він мав хіба що на себе. Оскільки заякорив він човен абсолютно неправильно. Ось чому він виявився спритнішим за мене. При такому положенні навіть найменший вітерець буде не тільки розгортати човен вправо-вліво, але і розгойдувати взад-вперед.

Цей мій знайомий зазвичай ловить з берега, а тут раптом зважився порибалити з човна, з яким він явно не вмів поводитись, звідси і результат. Довелося докладно пояснювати йому, як правильно і надійно заякорити човен, щоб ніякий вітер не завадив його стійкому положенню на воді.

Головне тут, домогтися, щоб мотузки спереду і ззаду човна були туго розтягнуті в протилежних напрямках. Лише надійно натягнуті мотузки будуть стійко утримувати човен в зафіксованому положенні. При цьому треба мати на увазі, що основне навантаження з утримання човна лягає на задній вантаж. Чому? Та тому, що надувний човен ставлять на якір зазвичай так, щоб вітер дув у спину, а тому, задній вантаж, крім іншого, зобов'язаний ще й утримувати вплив силу вітру на човен. Тому задній вантаж повинен бути значно важчим переднього.

Подібна ситуація і при ловлі на течії. Тут також човен якорять так, щоб рибалка сидів спиною до течії, а вудки лежали на кормі човна. В даному випадку основне навантаження з утримання човна лягає на носовий вантаж.
Зі сказаного напрошується висновок: мотузки повинні йти у воду не вертикально, як у мого приятеля, а під значним кутом в протилежні сторони. Зрозуміло також, що довжина мотузок повинна бути значно більшою глибини водойми, де вирішено рибалити. Особливо в основної мотузки, довжина якої повинна перевищувати глибину водойми в місці ловлі не менш як у два рази.
Але як домогтися, щоб якірні вантажі лежали не під човном, а на необхідній відстані від нього спереду і ззаду? Зазвичай роблять наступним чином. Опускають спочатку задній вантаж. Як тільки він досяг дна, беруться за весла і повільно пливуть вперед. При цьому мотузка поступово розпускається. Після того, як відплив від вантажу на достатню відстань, рівну приблизно двом глибинам водойми,далі опускають передній вантаж. Мотузку переднього вантажу без натягу, а з невеликим запасом довжини, приблизно метр-півтора, прив'язують до човна. Такий «запас» мотузки необхідний для того, щоб вона при остаточному врегулюванні залишалася у воді не у вертикальному положенні, а з деяким ухилом від човна.

Потім беруться за задню мотузку і починають натягувати її. У результаті цього човен починає рухатися назад, до першого опущеного вантажу. Відчувши, що мотузка натягнулася і рух човна припинився, відразу ж прив'язують задню мотузку до човна. Тепер обидві мотузки натягнуті і можна бути спокійним: ніяка бовтанка і розгойдування човну не загрожують.

За вітром чи за течією?

Добре і приємно сидіти в човні, коли стоїть тиха погода. Тепло, сонячно, безвітряно, а на воді помітна лише невеликі брижі. У такій обстановці зовсім неважливо, в яку сторону направлений ніс човна і в яку сторону рибалка закидає свої вудочки.

Але така обстановка на великих водоймах - озерах, водосховищах - буває вкрай рідко. Щойно трішки подує вітер - і вже по воді загуляли значні хвилі. Зрозуміло без зайвих слів: човен потрібно якорити так, щоб носом він був проти вітру, назустріч хвилі. По-перше, це безпечніше, так як загострений, обтічний і піднятий ніс човна буде як би розсікати хвилю.

По-друге, рибалка буде сидіти спиною до вітру, адже вудки завжди поміщають на корму човна. Та й закидати снасть за вітром значно легше і зручніше. Те ж саме при риболовлі на течії: човен якорять так, щоб носом він був спрямований проти течії. Рибалка закидає свої вудки, течією відносить поплавці на відстань витягнутої жилки. Залишається тільки чекати клювання. Легко і зручно.

Однак нерідко трапляється так, що течія направлена в одну сторону, а вітер дме поперек або проти течії. Як вчинити в такому випадку? Що важливіше враховувати - напрямок вітру чи течії?

Звичайно, тут багато чого залежить від сили вітру. Якщо вітер і викликані ним хвилі не становлять особливої ​​небезпеки, то човен слід якорити все ж з урахуванням течії. Інакше ваші поплавці течією буде постійно відносити вправо або вліво, а то й «притискати» до човна. Жилка в таких випадках натягується, поплавці починають «танцювати» на хвилі і постійно притоплюватись від натягу жилки. Клювання при цьому помітити важко, а часом взагалі неможливо.

Тому залишається одне: якщо вітер несильний, потрібно якорити човна вздовж течії. Оскільки течія незважаючи на вітер все ж понесе поплавки вперед від човна. Спостерігати за ним в такому разі набагато простіше і зручніше.

Ризик на човні - справа неблагородна

Всупереч відомому висловлюванню «Ризик - справа благородна», на риболовлі з човна ризикувати категорично не слід. Навпаки, рибалка на човні за правилами просто зобов'язаний дотримуватися необхідних вимог безпеки.

Ось, здавалося б, невинна дія - підняття якірних вантажів. Буває, важкий вантаж настільки сильно засмоктується в донний мул, що відразу підняти його не вдається. Тоді недосвідчений рибалка починає із зусиллям тягнути за мотузку. І якщо раптом ця мотузка розв'яжеться або обірветься, то рибалка втрачає рівновагу і падає через протилежний борт у воду.

Щоб уникнути подібної неприємності, не слід прикладати надмірних зусиль, прагнучи відразу підняти вантаж. Треба просто взятися за мотузку і потримати її деякий час в натягнутому стані. Вантаж поступово звільниться від «обіймів» мулу, після чого його легко можна буде підняти.

Не потрібно вставати в човні без особливої ​​потреби. При різкому посиленні вітру у жодному разі не можна підставляти борт човна набігаючій хвилі. Це небезпечно. І якщо ви відчуваєте, що хвиля починає неабияк розгойдувати човен, то краще припинити риболовлю і причалити до берега. При цьому важливо дотримуватися правила: спочатку підняти вантаж з корми човна, а вже потім - з носової частини. Це необхідно тому, що човен до підйому другого вантажу буде залишатися в потрібному положенні - носом до хвилі. А якщо через недосвідченість підняли спочатку вантаж з носової частини, то човен відразу ж розверне вітром і він може навіть перекинутися.
І ще: слід взяти собі за правило постійно підтримувати в своєму човні певний порядок. Це означає, що рюкзак, снасті, приналежності повинні розміщуватись в човні не абияк, а в строгому порядку, щоб вони не заважали і не обмежували ваші дії.
Особливі заходи безпеки слід дотримуватися на рибалці з надувного човна. Ця річ, прямо скажемо, дуже ніжна і легкоранима. Навіть найменший «наїзд» на невидимий зверху гострий край підводного корча може призвести до сумних наслідків. Тому бажано уникати закоряженних місць, а також прибережних ділянок, де з води виступають зарості чагарників.

Дуже акуратно потрібно користуватися у надувному човні якірними вантажами, у якості яких іноді використовуються випадково знайдені поблизу водойми камені, частини цегли, різні залізяки. Їх краї бувають досить гострими і при необережному поводженні з ними можна розпороти човен, тому такі вантажі слід опускати і піднімати обережно, щоб вони не торкались бортів човна.

А ще краще - використовувати спеціально пошиті мішечки, заповнені вологим піском. Так роблять багато рибалок. Перед початком риболовлі мішечки заповнюються прибережним піском, а після риболовлі - звільняються від такого вантажу. Просто і зручно. Такі м'які «якоря» ніколи не зашкодять надувному човну.

Кожен рибалка, який користується надувним човном, напевно звертав увагу на те, що накачаний з ранку човен ближче до півдня, коли починає припікати сонечко, стає особливо твердим. Пояснюється це просто: повітря всередині човна при нагріванні розширюється. І нерідкі випадки, коли човен через надмірність внутрішнього тиску просто лопає. Це одна з підступностей таких човнів.

Щоб запобігти подібному небажаному «вибухові», рекомендується періодично перевіряти тиск в камерах човна. Для цього потрібно всього лише натискати рукою на кожну камеру. Адже надувний човен, як відомо, складається з двох ізольованих камер. І якщо відчуєте, що якась із камер занадто затверділа, потрібно випустити частину повітря через клапан.

Варіанти монтажів дроп-шот та їх застосування
http://gonefishing.org.ua/sites/defa.../drop-shot.jpg
В минулій публікації ми розглянули що ж таке дроп-шот, спробували пояснити в чому полягає його ефективність, а також познайомились з класичним варіантом монтажу дроп-шот який виглядає наступним чином: оснащення, гачок з приманкою фіксують на основній жилці без відводу, як правило використовуючи вузол "паламар", на кінці жилки ставлять грузило для дроп-шоту.

Таку оснастку найчастіше застосовують для ловлі в схил з берега або човна (тобто в умовах коли жилка від спініга входить в воду майже вертикально, що відповідає найприроднішому положенню приманки), а також при млявих клюваннях, так як зрозуміло, що такий монтаж забезпечує найкращу чутливість і швидке підсікання. Не менш важливою перевагою такого монтажу, є те що він найменше плутається при закиданні.

Схему монтажу класичного варіанту дроп-шоту може бути такою:
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...shot_color.jpg
Аналізуючи зарубіжну та вітчизняну рибальську літературу (до речі великий вибір якої є тут - книги интернет магазин) можна познайомитись з багатьма іншими різноманітними оснащеннями, які краще відповідають тим чи іншим умовам ловлі.

Розглянемо найпопулярніші з них. Спільним в цих монтажах є те, що вони виконуються на основі флюрокарбонової жилки з використанням відвідного повідця, а різняться вони довжиною цього відвідного повідця, що і робить їх ефективними в тих чи інших умовах. Взагалі використання відвідного повідця дозволяє значно урізноманітнити гру приманки, але при цьому дещо втрачається чутливість.

Отже другим варіантом осннащення є монтаж приманки на 5-ти сантиметровому бічному відводі. Монтаж ідеальний для ловлі з берега на невеликій течії або в тихій воді, при полюванні на активного судака та окуня.

І ще один, коли приманка кріпиться на 15-ти сантиметровому бічному відводі. Цей варіант найбільше підходить для ловлі на середній течії, та дозволяє максимально урізноманітнити гру приманки.
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...z_vidvodom.jpg
Щодо виконання відвідного повідка, то тут існує кілька варіантів, наприклад використання трійного вертлюжка, або звичайного вертлюжка який просувається через основну жилку, та фіксується з двох сторін стопорками, або стопорними вузлами. Можна також вмкористовувати скрутку, яка значно зменшує кількість запутувань, або жорсткі відвідні повідці, кожен обирає що йому більшедо душі. Я більше схиляюсь до простого зав'язування бокового повідка, а вже донього гачок з приманкою.

В наступній публікації розглянемо найбільш популярні види проводок, адже зрозуміло, що для дроп-шоту класична сходинка не дуже підходить, хоча і про неї забувати не варто, але про це пізніше...

У Білоруській річці виловили ... РИБУ-Алігатор!

http://i.piccy.info/i7/93841f4637417...image1_240.jpg

Північноамериканську панцирну щуку, або рибу-алігатора виявили вчені в річці Березина в Білорусі.

"В одній з приток річки Березини поблизу центральної садиби Березинського заповідника зоологи виявили північноамериканську панцирну щуку.

Щонайменше, дві особини цієї щуки мешкають в даний час в притоці Березини ", - повідомив науковий співробітник Державної природоохоронної установи Березинського біосферного заповідника. Ігор Медведєв. Він також розповів, що" одну з щук зоологи заспиртували ".

"Швидше за все, цих риб, які для білоруської іхтіофауни є інвазивним видом, в річку випустили з акваріума, коли вони досягли великих розмірів", - припускає учений.

За його інформацією, "у себе на батьківщині - в Північній Америці панцирна щука може досягати 2 - 3 метрів в довжину". "Панцирна щука являє серйозну небезпеку для місцевих мешканців водоймищ: її нутрощі й ікра є отруйними, і у місцевих видів риб немає захисних механізмів від її отрути", - зазначив учений.

Дроп-шот - метод ловлі при якому приманка якнайдовше знаходиться в придонному шарі
http://gonefishing.org.ua/sites/defa..._drop_shot.JPG
Напевно, кожен з вас звертав увагу на те, що при ловлі спінінгом більша частина клювань відбувається в придонному шарі води, точніше сантиметрах за десять від дна. Очевидно, що змусивши приманку якнайдовше знаходись в придонному шарі ми отримаєм більшу кількість клювань. Познайомимось з оснасткою яка дозволяє приманці знаходитися в цьому шарі найбільшу кількість часу.

Поговоримо про так званий дроп-шот (drop shot). Цей метод риболовлі має першорядне значення при ловлі судака і окуня, але і щуку ловить відмінно. Перш за все, дроп-шот призначений для ловлі хижої риби у водоймах з великим рибальським пресингом, де риба знайома з численними варіантами приманок і їх проводок.

Я познайомився з цим методом ловлячи на старому-руслі однієї річки, де на дні було надзвичайно багато різноманітного листя, віток та іншого сміття і класичний джиг, дуже успішно все це збирав на себе, тобто був безсилим і неефективним, а от дроп-шот проявив себе чудово.
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...rop-shot_2.PNG
Класична версія дроп-шопу, являє собою наступне. На монофільній жилці, на відстані від 20 до 60 см від її кінця, жорстко зафіксований одинарний гачок, а на самому кінці - грузило. Гачок - не аби який, а спеціальний - з помітно відігнутим в напрямку від жала кілечком. Прив'язується він таким чином, щоб жало дивилося чітко вгору. Грузило ж, кріпиться на самому кінці жилки - це або закріплена на жилці дробинка, або спеціальне - частіше конічної форми з дротовим зажимом. На гачок як правило насаджується силіконова приманка.

Класичний дроп-шот швидше за все був видуманий американцями і призначений насамперед для ловлі басса, здебільшого з човна і з коротким закидом. У нашій країні і набір хижаків інший, і умови ловлі часто сильно відрізняються. Головна проблема полягає в тому, що в наших водоймах практично повсюдно водиться зубаста щука, проти якої класичний дроп-шот абсолютно беззахисний.

Тому, в більшості випадків нам доводиться включати в оснастку повідець. Виняток становлять ті випадки, коли ми ловимо окуня або судака в акваторії, де щуки з тих чи інших причин практично немає.В наших реаліях класичний дроп-шот модифікувався і часто приймав наступний вигляд: спереду (чи то зверху) - сталевий повідець довжиною сантиметрів п'ятнадцять, на його нижньому кінці змонтована приманка, далі, від нього відходить інший сталевий повідець, який коротший - 8-10 см, а потім йде повідець з жилки - приблизно довжиною від 15 до 40 см, а вже на його кінці - грузило, краще конічної форми. Доцільність заднього (нижнього) короткого сталевого повідця може викликати сумніви, але при його відсутності щука здатна легко відкусити частину оснащення, що слідує за приманкою. Відстань між грузилом і приманкою найчастіше 25-30 см, рідше - 50-60 см. Грузило обирають вагою - 10-15 г. але в умовах ловлі на великій річці, на знесення, можливе застосування грузил 25-30 г і навіть більших.

Останнім часом, з появою флюрокарбонових жилок, які абсолютно не видні у воді, досвідчені рибалки спінінгісти намагаються робити оснастку дроп-шот саме з цього матеріалу. Справа в тому, що крім своєї невидимості, флюрокарбонова жилка має також підвищену стійкість до щучих зубів, і якщо робити оснатку з неї, але використати достатньо грубий діаметр (0,3-0,4), то процент зрізів щукою практично нульовий. Правда, щокілька виловлених екземплярів цієї хижачки і оснастку потрібно міняти, але і кількість клювань значно зростає.

Як вже говорилося класичний дроп-шот підходить далеко для всіх умов ловлі, але рибалки - народ кмітливий і вигадливий, тому дроп-шот еволюціонував і на даний момент є кілька варіантів мотажу, кожен з яких відповідає певним умовам ловлі, поговоримо про них в наступних публікаціях.

Бички-галюциногени....

http://i.piccy.info/i7/6218824a71b25.../22222_240.jpg

Різновид бичка, при поїданні якого можуть виникати галюцинації, виявлена ​​біля берегів Британії в протоці Ла-Манш. Рибу можна розпізнати за характерними золотистими смугами, що прикрашають її тіло.

Раніше подібні види вважалися характерними для Тенеріфе, Мальти і Кіпру, однак, через глобальне потепління вони з'являються зараз у більш холодних районах.

Енді Гайлес, рибалка, в сіті якого попалася незвичайна риба, кілька днів провів за комп'ютером, намагаючись з'ясувати в інтернеті, що ж він піймав. Тепер він говорить: "Якби я тільки знав заздалегідь про її чудесні властивості, я продав би рибу на ринку клабберам і рейверам".

Поїдання галюциногенного бичка може викликати галюцинації, що тривають 2 дні і більше. Останній подібний випадок стався в південній Франції, де 90-річного дідуся, який покуштував цю рибу, довелося госпіталізувати.

Особливості ловлі вугра
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...text/vugor.jpg
Міцний, сильний і гнучкий, готовий здивувати всіх хитрістю і завзятістю. Стійкий до втоми і може добре попсувати нерви недосвідченим рибалкам, а його наполегливість у спробах звільнитися просто неймовірна.

У той же час велика споживча цінність цієї риби, ринкова ціна якої досягає зеніту, а ловля стала символом добробуту, вишуканого смаку і майстерності рибалки. Цінують вугрів за їх мужність, стійкіть і красиві фінти які вони виконують під час виважування. Додатковим позитивним моментом є те, що під час ловлі вугрів частенько трапляються такі хижаки як судак, окунь, сом і щука.

На успіх риболовлі впливає, як завжди, багато таких чинників, як місце розташування, погода, тиск і фаза місяця. На щастя в риболовлі, ви ніколи не знаєте все до кінця, не можливо все врахувати і передбачити, і тому це велике хобі, і воно варте того щоб трати на нього час, гроші, часом нерви та нашу наполегливість. Тим не менш, ми можемо впливати на наше рибальське щастя, відповідно обираючи місце, час і спосіб ловлі риби.

Коли мова йде про снасті для ловолі вугра, то це, безумовно, повинен бути міцний комплект. Але, міцний не означає, важкий і грубий. Є мало рибалок, які купують окреме спорядження, спеціально для ловлі вугрів. Тут у нас є певний простір для маневру. Звичайно, хороша якісна палиця дасть нам краще відчування риби, і, отже, задоволення від виважування, але, вважаю, що не варто перебільшувати. На мій погляд, тут ідеально підходять вудилища для ловлі коропа, з кастінгом 40-60 г і довжиною не менше 3,30 м.

Вугря ловлять на дощових хробаків, живця, рачків, печінку, або п'явок. В якості живця можна використовувати будь-яку рибку, бажано до 15 см. Головне, вибрати відповідний до наживки гачок, ну, і замислитись про те, як її найкраще подати. Інколи найкрищим вибором буде поплавчанка, іноді донка, це залежить від умов які виникають над водоймою, і від індивідуальних уподобань рибалки.

Я коли знайомлюся з водоймою, ловлю різними методами і по результатах роблю остаточний вибір. Для початку можна ловити двома способами, наприклад: поплавчанкою і донкою, але це вимагає набагато більше пильності й турботи над вудилищами.

Як основну жилку можна використати монофіл або плетений шнур з розривним навантаженням близько 8 кг. Це дасть нам впевненість при зустрічі з "крутеликом", і дозволить активніше виважувати. А вугра потрібно виважувати впевнено і безкомпромісно, адже під час цього він може обкрутитись навколо будь-чого, що зустріне на свому шляху - будь то мостик, підводні завади, чи рослинність. А закрученого за такі перешкоди вугра здобути вже практично не реально.

Обтяження для нашого комплекту обираємо в залежності від глибини і відстані, на якій збираємось ловити. Іноді вистарчить тільки 20 г, а в інших випадках ідеальним грузилом буде 60 г. Важливо, щоб тягарець не блокувався, і не запутувався, тому завжди вибирайте моделі з вертлюжком. Відзначимо також, що, при ловлі на мулистому дні потрібно обирати плоскі моделі тягарців, що знижує ймовірність наживки бути втягнутою в мул чи рослиність.

Повідець, в моєму комплекті виготовляю самостійно з вольфраму, який доступний в деяких магазинах. Тут, хочу звернути Вашу увагу на те, що варто прив'язувати гачок до такого повідця, самим звичайним і відомим нам способом, так званим поворотним вузлом, дякуючи чому отримаємо набагато кращу міцність монтажу. Після затягування вузла, кусачками відкушуємо хвостик і отримуємо досконалий повідець, для ловлі будь-якого хижака, стійкий і до різких зубів щуки, і одночасно такий, що відповідає вимогам при ловлі судака. Звичайно для ловлі вугра ми можемо використати і звичайну жилку чи шнур, однак мені більше подобається дещо жорсткіший і безпечніший варіант (не варто забувати, що практично всюди є щука).

Обов'язковим елементом оснастки є наявність вертлюжка, який унеможливить закручування монтажу, та запутування жилки.

Найважливішим елементом оснащення є гачок. Не варто перебільшувати з розміром, адже рот в вугра невеликий, і завжди краще обрати менший ніж більший. Гачок мусить бути, гострий, міцний і обов'язково з кілечком (лопатка перерізає жилку). Якщо наживка живець, чіпляємо його на гачок за хребет під плавником, або в середину рота за один з носових отворів. В такому випадку забезпечуємо йому більшу свободу, і тим самим привабливість. Звичайно, при ловлі на великих відстанях, є ризик зірвання живця з гачка хижаком, на першому етапі клювання, і тому в таких випадках я завжди намагаюся ловити на печінку, чи мертву рибу пронизану гачком кілька раз.

Клювання вугра дуже агресивне, тому про успіх вирішують секунди. Не забувайте, що при ловлі на живця, або мертву рибку, ми повинні дати рибі кілька метрів свободи, щоб вона добре проковтнула приманку. З цієї причини, ловимо при відкритій скобі котушки, або максимально ослаблюєм стрикціон. Під час клювання, найкраще з вудкою в руках контролювати вільний спуск жилки з котушки, так щоб риба не відчула опору. Зазвичай я чекаю близько 20-30 секунд, в залежності від розміру приманки, потім витягую метр жилки і опускаю скобу. Тримаючи вудилище під кутом близько 60 градусів, чекаю поки риба натягне жилку, і впевнено підсікаю. Іноді варто по кількох секундах, чи метрах виважування ще раз підсікти, щоб переконатися що одинарний гачок надійно засік рибу. Не забувайте, що стрикціон має бути добре налаштованим у відповідності до міцності Вашого комплекту - це підстава вдалого і безпечного виважування. Підбирати вугра завжди потрібно зі сторони хвоста. Якщо риба проковтнула гачок дуже глибоко, потрібно перерізати жилку і зав'язати нову оснастку.

В кінці підказую, ловити вугра можна не тільки вночі, як вважає більшість. В літню спеку найкраще клювання мав в самий жаркий період дня, коли на водоймі вже нікого не було ...

Варіанти практичного оснащення донки для більш зручної ловлі риби

http://gonefishing.org.ua/sites/defa...na_snast_0.jpg
Для того щоб на рибалці донка була зручною, її потрібно зробити якомога більш практичною. Як правило, донка складається з жилки, тягарця і повідків з гачками. Повідці зазвичай прив'язуються до основної жилки вузлом.

При закиданні такої донки повідці часто закручуються за основну жилку - в такому випадку відсоток успішної риболовлі зводиться до нуля. Буває, гачок ламається або обривається. Тоді новий повідець незручно прив'язувати, іноді доводиться перев'язувати всю снасть заново.

Варіант оснащення донки № 1

Головна проблема в такій снасті для ловлі риби як донка - з'єднання повідків з основною жилкою. Для того щоб повідець можна було надійно і швидко поміняти, я пропоную взяти дротяні петельки для білизни.

Кілечка петельок потрібно зрушити так, щоб вони поєдналися між собою, а сама петелька придбала форму вісімки. Ця петелька-вісімка гратиме в донці основну роль. Якщо в кілечках виявляться зазори, їх слід прибрати піджиманням. У ці здвоєні кілечка протягується основна жилка. Кількість петельок на основній жилці відповідає кількості повідків.

Щоб зафіксувати петельки і, відповідно, повідці в потрібному місті на основній жилці, на ній робляться вузлики з боків від петельки. А щоб вузлик не проскочив крізь кілечко петельки, між ними на жилку в якості обмежувачів поміщають намистинки бісеру.

Донка збирається так. Спочатку на основну жилку надівається відрізок кембрика 100-120 мм, за діаметром - трохи більше жилки. Потім на жилку нанизується необхідна кількість петельок, з двома бісеринками з боків від кожної, і на кінці прив'язується петля для грузила. Наступний етап - петельки розподіляються по жилці з таким розрахунком, щоб відстань між ними не дозволяла повідкам діставати один до одного. У цих місцях петельки з двох сторін фіксуються вузликами.



Один вузол кожної петельки, нижній (він розташований ближче до вантажу), несе основне навантаження: опір риби, зацепи за грунт і водорості і т.п. Щоб зробити такий вузол, потрібно скласти жилку петлею, взяти її в тому місці, де жилка виявилася здвоєною, великим і вказівним пальцями і зробити скручуючий рух. Необхідно, щоб на жилці утворилася скрутка в шість обертів. Потім в середині цієї скрутки між витками робиться щілина, і в неї пропускається верхня частина петлі. Коли кінчик петлі вийде з іншого боку скрутки, в нього потрібно вкласти шило або цвяшок і потягнути за кінці жилки, затягуючи вузол. Коли той дійде до шила впритул, його прибирають, а вузол затягують до кінця. Такий вузол виходить дуже міцним, компактним, і його можна зробити в будь-якому місці снасті, навіть не знімаючи повідків.



Другий вузол, що з іншого боку петельки (верхній), не несе великого навантаження, і його можна зробити, зав'язавши в потрібному місці капронову нитку і проклеївши клеєм типу "Момент". Відмірявши на жилці від вантажу зручну для закидання відстань, надітий на неї кембрик пов'язують в петлю.

Завдяки цій петлі, пальці не поріжуться об жилку при закиданні.

Залишилося поставити повідці способом «петля в петлю», і донка готова. У такій конструкції повідці вільно обертаються на основній жилці і не закручуються за неї, а рибалка не перетворюється на кошмар а приносить лише задоволення.

Варіант оснащення донки № 2

Класична донка для ловлі риби складається з жилки, грузила і повідків з гачками.

Проблеми починаються, коли починаєш прив'язувати повідці до основної жилки.

Найпростіше зв'язати їх між собою яким-небудь нековзаючим вузлом. Але при закиданні такої донки повідці часто закручуються за основну жилку, що різко знижує вловістість снасті.

Така ж проблема буває і у донки з гумовим амортизатором. До того ж, коли обривається гачок, новий повідець прив'язати на те ж місце непросто, часом доводиться перев'язувати всю снасть. Удосконалюючи донку, деякі рибалки роблять на основній жилці петлі. Прив'язувати повідці до таких петельок зручніше, але проблема закручування залишається. Відома конструкція, в якій замість петель для швидкої зміни повідців використовуються карабінчики-застібки. Але й це удосконалення не вирішує проблему закручування.

Щоб повідець не перекручувався у воді навколо основної жилки, потрібно, щоб він міг вільно обертатися навколо неї на якомусь підшипнику, наприклад, втулці. Такі втулки не повинні істотно впливати на вагу снасті, тобто - бути легкими, і повинні бути стійкими до корозії. Найкраще їх робити пластмасовими.
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...ya_donky_3.jpg
Найпростіше з листа пластмаси вирізати заготовки у формі маленьких вісімок, отвори просвердлити або пропалити гарячим цвяшком. Через один отвір протягнути основну жилку, інший використовувати для прив'язування повідків.

Така пластмасова втулка з прив'язаним до неї повідцем може вільно обертатися навколо основної жилки, не закручуючись навколо неї. Щоб втулка не з'їжджала по жилці, на ній робляться фіксуючі вузлики. Але ця конструкція має серйозний недолік. При великому навантаженні, наприклад, при виважуванні крупної риби, ділянка пластмасової втулки в місці прив'язування повідця може просто прорізатися, а риба - піти разом з цим повідцем.

Оптимальною, на мій погляд, є конструкція пластмасової втулки циліндричної форми з жолобком по периметру кола. Такі втулки легко можна нарізати з поліетиленової ізоляції радіочастотного кабелю для телевізійних антен. Тільки потрібно, щоб ізоляція була з щільного поліетилену.

З відрізка кабелю зі знятим зовнішнім провідником виймають центральну жилу і через невеликі відстані ножем або надфілем роблять жолобки. Потім ізоляцію нарізають на циліндрики потрібної товщини так, щоб жолобок в кожному з них виявився посередині.



Основну жилку протягують крізь центральний отвір, розташовують втулку на снасті в необхідному місці і з двох сторін фіксують вузлами. Як правило, центральні отвори виходять такого маленького діаметру, що навіть самого простого вузла достатньо, щоб він не пройшов в отвір, і втулка не з'їхала по жилці в сторону. Повідець прив'язують в жолобки самозатягуючим вузлом.
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...ya_donky_5.jpg
У такій конструкції, навіть якщо від великого навантаження втулка деформується або проріжеться, повідець все одно залишиться на жилці.

Втулки, якщо вони мають занадто яскравий колір, для маскування можна потримати в міцно завареному чаї.

Про рибалку в Фінляндії

http://gonefishing.org.ua/sites/defa..._fishing_2.jpg
Сукупна довжина морської берегової лінії Фінляндії становить приблизно 1100 кілометрів. Крім того, на південному заході країни лежить найбільший в світі за кількістю островів Аландський архіпелаг.

Основна частина Фінляндії зайнята горбисто-мореними рівнинами з розгалуженою озерно-річковою сіткою. Всього в цій країні налічується 187,888 природніх внутрішніх водойм, які чудово вписуються в монотонні пейзажі цього північного краю.

Озер тут так багато, що місцеві жителі стверджують, що якщо знати дорогу, то можна, не вилазячи з човна, дістатися аж до Санкт-Петербурга.

Чи варто дивуватися, що саме риболовля залишається одним з улюблених занять як фінів, так і численних гостей країни.

Рибним промислом в Суомі - саме так називають свою батьківщину місцеві жителі - займаються практично всі, від малого до великого. І хоча представники сильної статі вважають рибалку чоловічим заняттям, багато жінок захоплені нею не в меншій мірі.

Ловити рибу безкоштовно можна у Фінляндії тільки на просту вудочку, хоча використання блешні в цьому випадку не заборонено. Це право, яке називається Jokamiehenoikeus, навіть закріплено конституцією, і поширюється воно в тому числі і на іноземців.

Крім того, можна обійтися без всякого внеску, якщо господар приватної водойми сам дозволив порибалити в його володіннях. Не обкладаються митом на відновлення рибних ресурсів і люди молодше 18 і старше 65 років. В інших випадках фінське законодавство передбачає стягнення певної суми з рибалок.

Втім, плата ця зовсім не катастрофічна, вона становить 7 євро на тиждень або 22 євро за весь рік. До того ж гроші йдуть на дуже добру справу - відновлення рибних ресурсів країни. Ліцензію слід купувати з зазначенням того місця, де передбачається риболовля. Ліцензія є персональним документом, тому її не можна передавати іншій особі. Перевірка цієї квитанції найчастіше здійснюється інспекторами безпосередньо на водоймі.

Право ловлі на приманку, яке передбачає використання одного вудилища з котушкою на території однієї конкретної губернії, оплачується окремим порядком. Відразу обмовимося, що на Аландських островах, які входять до складу Фінляндії на правах автономії, діють свої квоти і правила рибної ловлі.

Навіть дотримуючись вищевказаних пунктів закону про рибну ловлю, варто триматися подалі від гідроспоруд, помічених мереж та житлових будинків, а також табличок «Kalastus kieletty!» («Рибалка заборонена!").

У водоймах країни постійно зустрічаються 67 видів риби, але якщо взяти до уваги випадкові або рідкісні види мешканців морів, річок та озер, то це число може вирости до 100. Хоча й ця цифра не остаточна!

З усього цього різноманіття особливою популярністю у рибалок користуються приблизно 12 видів. Серед них: окунь, який зустрічається практично по всій країні; харіус, що живе як у морі, так і в озерах; щука, яку виловлюють як у внутрішніх водоймах, так і в прибережних морських водах; лосось - риба, що віддає перевагу чистій і холодній воді. Сюди ж можна віднести судака, сига, форель або кумжу, гольця, миня і деяких інших.

Видобувають рибу у Фінляндії як традиційними способами - за допомогою вудочок, сіток, спінінгів, острог і пасток, так і екзотичними. Один з них полягає в тому, щоб бити по воді батогом, а потім підхопити рибу, що вискакує при цьому.

Крім ліцензійних пристрастей, у Фінляндії існують і деякі обмеження в риболовлі. Так, спіймана риба не повинна бути меншою 40-50 сантиметрів у разі кумжі або лосося і 30-40 сантиметрів для харіуса, гольця і ​​судака. Місцеві рибалки свято шанують ці правила і дрібноту обов'язково відпускають на свободу.

Ще в країні існують деякі тимчасові обмеження на вилов риби. Наприклад, кумжу та сьомгу заборонено добувати під час нересту, який припадає на період з 11 вересня по 15 листопада, а лосося та харіуса - з 16 листопада по 30 квітня (хоча і не скрізь).

Незважаючи на те що фіни залишаються фанатами рибалки і навіть влаштовують цілі чемпіонати по цьому виду спорту, вони дуже трепетно ​​ставляться до власної природи і ні за що не стануть видобувати більше риби, ніж їм необхідно.

Ось такі особливості риболовлі в Фінляндії, як бачите справжній рай для рибалок. Так, що довго не вагайтесь, відвідайте свої банки, знімайте гроші та й мерщій у Фінляндію на риболовлю. Щодо банків, то можете звичайно не брати всі гроші одразу, адже в Фінляндії, як і в будь-якій європейскій країні, банкова система дуже розвинена і у Вас не виникне з цим проблем !

Дев'ятилітній хлопчина спіймав гігантську щуку розміром як його зріст

http://gonefishing.org.ua/sites/defa...na_shchuka.jpg
Рибалки останнім часом все частіше скаржаться: перевелася риба в річках. Цей стогін спростував третьокласник Ілля Савін з Афанасієвського району Кіровської області, що в Росії. Він зловив величезну щуку, яка розміром майже як ріст хлопчика. Довжина щуки - 125 сантиметрів.

Спіймати - спіймав. А ось витягувати довелося батькові. Та й не дивно. Вага вже випатраної риби 12 кілограмів!

- Цілих 20 хвилин Ілля, вчепившись в рукоятку спінінга обома руками і вперши його комель в живіт, боровся з рибиною, намагаючись підвести її до човна! - Повідомляє місцевий сайт «Планета Афанасьєва». - Побачивши невдалі спроби синочка це зробити, за справу взявся Микола Михайлович, якому, врешті-решт, вдалося взяти трофейну щуку-гіганта в величезний підсак. Зубаста мала довжину 125 см (загальна), її вага в випатраному вигляді дорівнює 12 кг.
http://gonefishing.org.ua/sites/defa..._shchuka_2.jpg
З голови щуки вирішили зробити трофей на стіну в нагадування про цю знатну риболовлю, а м'ясо пішло на котлети - щуче м'ясо риб таких розмірів по-іншому не приготувати через його жорсткість.

Основні види проводок при ловлі хижої риби на дроп-шот
http://gonefishing.org.ua/sites/defa..._shot_okun.JPG
В минулих публікаціях ми познайомилися з дроп-шотом та його перевагами, а також розглянули основні варіанти монтажів, характерних для цього виду спінінгової ловлі, та сферу їх застосування. Але кожен спінінгіст з досвідом розуміє, що для успішної ловлі риби ефективного монтажу і приманки замало, адже все залежить від подання приманки, від того, наскільки привабливо вона поводить себе в воді. Так, як і в інших видах спінігової ловлі, для дроп-шоту головним моментом є проводка, іншими словами анімація приманки. Звичайно тут є свої особливості і типи подання.

Якщо ловити на оснастку дроп-шот строго ступінчастою донною проводкою, то результат, безумовно, буде, але навряд чи він буде істотно відрізнятися у кращий бік від ловлі на звичайний джиг. У більшості випадків швидше навпаки: як правило звичайний твістер на джиг-голівці принесе більше риби. І у випадках, коли ступінчастою проводкою ловлять на комбінацію з двох приманок, на нижню, тобто ту, що з головкою, як правило, клювань буває більше. Це в середньому. Але нерідко буває й інакше. Тобто не слід забувати класичну сходинку і у випадку використання дроп-шоту. Але це так, на всякий випадок для експерементів.

Основними ж видами проводки для дроп-шоту є наступні.

Проводка типу "потяжка"

Один з найбільш важливих варіантів застосування дроп-шоту. Після закидання даєте оснащенню досягнути дна, а потім не відриваєте його різко, а плавним рухом вудилища протягуєте по дну. Точніше, безпосередньо по дну йде грузило, а приманка - трохи вище.

Цей метод хороший відразу з кількох причин. Перш за все, він дає можливість використовувати відносно важкі грузила на неглибокому місці, де при ловлі на звичайний джиг доводиться сильно обмежувати масу головки, від чого страждає дальність закидання. Що не менш важливо, протяжка грузила по дну дає максимум інформації про характер цього дна. Рукою і по вершинці вудилища відчуваються найменші нерівності. Так найлегше знайти черепашники, на яких так люблять триматися зграї окунів і інших хижаків. Крім того, "протяжку" можна поєднувати з короткою "сходинкою": невелике (до півметра) плавне прискорення руху вершинки в сторону і вгору, при якому оснастка спочатку йде по дну, потім трохи від нього відривається, зупинка - до торкання дна, продовження руху вудилищем ... Всього дві або три таких стадії, потім - вимотування слабини жилки, повернення вудилища у вихідну позицію і новий цикл. Окунь дуже добре відгукується на таку проводку дроп-шота.

Проводка типу "посмикування"

Цей метод найкраще працює на повільній течії і в стоячій воді. На проводці періодично робляться зупинки, при яких грузило залишається нерухомим або майже нерухомим, а приманці легкими посмикуваннями вудилища надається якась гра.

Тут слід мати на увазі кілька важливих моментів. Перше - відстань між приманкою і грузилом повинна бути порівняно великою, не менше півметра. Друге - бажано, щоб приманка з гачком і повідцем зберігала плавучість. Третє - грузило краще не круглої, а продовгастої форми. Останнє пов'язано з тим, що метод посмикування часто використовується там, де дно вкрите травою, опалим листям або ще якимось сміттям. За обтічне грузило все це менше чіпляється. Ловляться частіше щука і окунь.

Проводка "на знесення"

Закидаємо оснастку поперек течії, даємо їй опуститися до дна, далі, поєднуючи повільну, з зупинками, підмотку і плавні рухи вершинкою вудилища вгору і вниз, даємо приманці можливість зноситися вниз течією. Контакти з нерівним дном добре передаються. Коли жилку виносить вниз за течією, просто вимотуєте її або здійснюєте проводку "сходинкою" або "протяжкою". Основна риба, яка ловиться - судак.

"Поперемінна" проводка

Якщо Ви знайдете скупчення окуня, який стоїть впівводи (наприклад термоклин), дроп-шот буває дуже ефективний. Тут краще поставити легше грузило, і вести оснастку слід так званою "нерегулярною сходинкою", відомою з ловлі "підвішеного" окуня на надлегкий класичний джиг. Це коли безсистемно чергуєш підмотку, зупинки, похитування вершинкою і т. д.

Осінній матч
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...iy_match_3.jpg
Осінь. Водичка в озерах і водосховищах поступово остигає. Риба відчула наближення холодів і перейшла на посилений режим харчування, щоб нагуляти жирок перед зимівлею. Але, на відміну від весняного жору, зараз вона тримається на відносно більш глибоких місцях і більш розбірлива до корму. Відносно - це тому, що в кожної риби залежно від водойми є свої переваги по глибині. Наприклад, навесні плотва в якомусь озері годувалася на метровій глибині, а тепер на 2-х і більше. А ось ляща тепер навряд чи зустрінеш мілкіше, ніж на 4 м. Напевно, вода на такій глибині ще не зовсім охолола, та й їжі там має бути більше. Короп з карасем теж реагують на зміну сезону. Саме зараз їм потрібно як слід відгодуватися - адже ці риби впадуть в заціпеніння вже через якийсь місяць.

Оскільки я не любитель поплавкової ловлі з човна то часто снастю номер один для мене стає матчева вудка або, як її ще називають, дальньобійка.
Цей спосіб рибної ловлі цікавий для освоєння своєю складністю і витонченістю. Дистанція ловлі може досягати 50 м, що відповідає фідеру середньо-легкого класу. А при тому, що матчеве оснащення чутливіше фідерного, така ловля може принести достатньо солідний улов в умовах обережного кльову.

Спробуємо спочатку розібрати кожен елемент вудки для дальнього закиду, а потім скажемо кілька слів про техніку ловлі. Про все коротенько.

Почнемо з вудочки. Матчовка за визначенням - це вудочка штекерного з'єднання колін, яких всього три. Зрідка трапляються й телескопічні матчеві вудочки, але вони скоріше для туристів, ніж для серйозних рибалок - технічні характеристики таких вудок залишають бажати кращого. Матчовкі зазвичай обладнані великою кількістю пропускних кілець на високій ніжці, що дозволяє жилці не прилипати до бланку під час закидання. Для риболовлі в осінніх умовах це особливо актуально. Довжина матчевої вудочки, як правило - від 3,9 до 4,8 м. Більш коротка палиця (3,9-4,2 м) підійде для ближньої дистанції, а також при використанні ковзаючого поплавця де найчастіше, довжина вудилища великої ролі не грає. Довгі ж матчеві вудочки (4,5-4,8 м) оптимальні для тих ситуацій, коли глибина на межі використання ковзаючого поплавка, тобто від 3,5 до 4,5 м . Справа в тому, що при будь-якій можливості завжди краще використовувати фіксоване (глухе) кріплення поплавка до жилки. Чому так - стане зрозуміло пізніше. За тестом матчовкі наступні: верхня їх межа звичайно не більше 20 г, але краще перевіряти «на потряс», т. к. заявлені цифри можуть не відповідати дійсності. Я довгий час відловив «Дальником» Salmo Elite Match 4,20 м. Його реальний тест оцінюю як 6-16 гр. Ціна нормальної вудки - приблизно від 50 у. о., а дорожчі 100-150 у. о. - це скоріше для любителів естетики, на улов це ніяк не вплине.

Котушка. http://gonefishing.org.ua/sites/defa...a_kotushka.jpg
Найкраще користуватися спеціальною матчевою. У Salmo, наприклад, це відносно не дорога Diamond Match, у Shimano - Exage, або Stradic для «цінителів прекрасного». Особливість цих котушок - неглибока шпуля досить великого діаметру (3000-4000 по класифікації Shimano), і велике передавальне співвідношення. Це дозволяє працювати з тонкими жилками і швидко вимотувати снасть з води. Зрозуміло, що чим більше діаметр шпулі, тим швидша підмотка. Правда, якщо котушка «з дешевих», то будьте готові до більш тугого ходу при передавальному числі понад 6:1. Теоретично (якщо вам не критична швидкість) можна використовувати і звичайну спінінгову котушку, попередньо підмотавши на шпулю шар більш товстої жилки, або ізострічку.

Крім того котушка повинна мати ідеально налагоджену систему укладання жилки. В іншому випадку вона (жилка) вам довго не прослужить.

Тепер про жилку. Існуючий термін «матчева жилка» не слід розглядати як визначення. Насправді, жилка для «англійського способу ловлі риби» в першу чергу повинна бути м'якою і без залишкової деформації. «Тонучу» її робить сам рибалка, і не потрібно дивитися на напис «sinking». Будь-яка жилка, якщо просто покласти її на поверхню води залишиться там лежати за рахунок поверхневого напруження. Якщо вам здається, що жилка тоне погано - видаліть жирову плівку. Для цього змішуєте засіб для миття посуду, «Fary», наприклад, з водою 1 / 1 і обробляєте жилку на шпулі цим складом. І ще один момент: жилка, яка проходить як «матчева», зазвичай буває темного кольору. Це тому, що європейці вже давно придумали фіксувати дистанцію ловлі за допомогою позначки на жилці спеціальним білим маркером (його випускає фірма Sensas). А видно таку мітку найкраще на тлі темної жилки.

По діаметру жилки - найчастіше це 0,14 мм. Якщо ловимо коропа - ставимо товстішу. З важкими поплавками (більше 14 г) є сенс використовувати шок-лідер - відрізок більш товстої жилки, який пом'якшує удар під час кидка і запобігає відстрілу поплавка.

Поводочна жилка повинна бути дуже м'якою і максимально міцною. Чудес, однак, не буває, і якщо, наприклад, на жилці 0,1 написали 1,5 кг - не вірте цьому. Я віддаю перевагу високоякісним японським жилкам Salmo Elite Mono і Shimano Ultegra. Усі їхні параметри вказані досить коректно. Повідець має довжину в середньому 30-40 см, що необхідно для компенсації зниження чутливості снасті з-за великої ваги поплавка. Чим довший повідець - тим сміливіше клювання. Але і надмірною довжиною захоплюватися не варто. З'єднання з основною жилкою відбувається за допомогою вертлюжка, а потрібний діаметр вибирається, перш за все, в залежності від розміру гачка. На останньому зупинятися не буду, скажу лише, що в основному використовую Kamasan В512 № 18-14.

Матчеві поплавкиhttp://gonefishing.org.ua/sites/defa...g/wagglers.jpg
- так звані ваглери. Як правило, вони мають одну точку кріплення знизу, об'ємне тіло і довгу антену. Є поплавки з суцільної антени, (стики), але в нас вони потрібні дуже рідко. Головне правило при огрузці поплавків для матчевої ловлі - над водою повинно стирчати не більше 3 см поплавка, а краще - менше. Для «осінньої» риби все це особливо критично.

Не треба боятися важких поплавків - середня вага ваглера, наприклад, для дистанції 25-30 м складає 10-14 г, в залежності від вітру. Тільки так можна досягти необхідного контролю над оснащенням.

Оптимальний набір матчевих поплавків для початківця: 6-10-14 г, потім можна розширювати ці рамки.

Як уже говорилося, найкраще ловити з фіксованим кріпленням поплавка. У цьому випадку основна частина ваги знаходиться в самому поплавці у вигляді знімних шайб, а на жилку кріпиться лише стільки вантажу, скільки потрібно для опускання наживки на дно. Таким чином підвищується загальна чутливість снасті. Та й при закидуванні оснащення веде себе більш стабільно і не плутається - попереду летить поплавок, а за ним огрузка на жилці.

Якщо ж глибина в місці ловлі більша довжини вудилища, то робимо ковзаючу оснастку. Тоді вже на жилку кріпимо не менше 3-4 г, знявши з поплавка кілька шайб.

Ще одна біда ковзаючого оснащення - часті «запути», особливо у новачків. Тут треба собі уявляти, як веде себе оснащення в польоті. По-перше, потрібно його завжди злегка пригальмовувати під час приводнення, щоб жилка від поплавка до грузила витягнулася в пряму лінію. По-друге, з'являється вірогідність того, що грузило розіб'є тіло поплавка під час польоту, і він почне "пити" воду. Щоб цього не відбувалося, поплавок повинен мати протиударне покриття. Інший спосіб «зберегти поплавцю життя» - відокремити його від огрузки ще одним вертлюжком, щоб у польоті вони летіли окремо. Але тоді потрібно уникати вагової рівності поплавка і грузила, тобто вибирати поєднання, скажімо, 4 + 8, або 8 + 4 при загальній вазі 12 г. Інакше ця конструкція буде вести себе в польоті вкрай нестабільно, гарантуючи перехльости.

Певні труднощі для новачка представляє техніка закидання. Скажу більше: десь із сотні рибалок, які використовують матч за призначенням, не більше десяти осіб закидають як слід. Але хай Вас це не лякає. Виконується закид «з води»: тримаємо вудилище перед собою, перевіряємо, щоб жилка вільно ковзала через кільця, потім швидким, але не різким рухом відводимо вудилище назад, і коли відчуємо, що вершинка починає пружинити - робимо рух вперед. Все це займає не більше 3 секунд. Під час закидання важливо не оглядатися назад і забути про те, що у вас на жилці є грузило - уявіть, що кидаєте просто поплавок. Відразу після закидання опустіть вершинку у воду на 20-40 см і зробіть кілька енергійних обертів котушки, потім різко висмикніть вудилище з води на ту ж відстань. Після цього жилка, що знаходиться на поверхні, повинна потонути. Навіщо топити жилку, сподіваюсь зрозуміло - для того, щоб оснащення не зносило вітровою течією.

Як весь час ловити в одній і тій же точці, не маючи в наявності маркера? Промірявши дно і визначившись з рельєфом, перекидаємо цю точку на кілька метрів (пам'ятаєте, нам треба втопити жилку?). Перед тим як закрити дужку, затискаються жилку в кліпсу на шпулі. Робимо потрібне число обертів і рахуємо їх, наприклад, до п'яти. Наступний закид виконуємо по тій же системі ...

Прикормка робиться настільки розсипчастою, щоб її можна було закинути єдиною кулькою, яка б відразу починала розвалюватися. Чим сильніше буде «вибухати» прикормка, тим більше шансів «розворушити» рибу.

Ні в якому разі не додавайте в прикормку каші. Вони можуть перенаситити рибу. Часто обов'язковим компонентом є мотиль, або інша тваринна наживка, якій зараз надає перевагу риба. Слід додати в прикормку деяку кількість грунту, щоб знизити її харчову цінність і пофарбувати в темний колір.

Зволожену суміш пропустіть через сито. Це дозволить уникнути грудок, які знижують ефективність прикормки. Для доставки прикормки на відстань понад 20 м використовуються спеціальні рогатки, які є в асортименті більшості поплавочних фірм (Milo, Trabucco, Sensas, Maver та ін.) Кожна рогатка призначена для своєї дистанції. З тією, у якої гума відносно туга, ніколи не буде точності на ближній дистанції, і навпаки.
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...ing/trofey.jpg
Інші ж елементи оснащення ті ж, що і в інших способах ловлі: сидіння (краще - ящик), садок, підсак, ємності для підгодівлі й наживки, екстрактор, рушник.

Універсальна блешня "цикада" своїми руками
http://gonefishing.org.ua/sites/defa.../cykada_2.jpeg
Ця блешня має багато назв: цикада, сонар, бледбейт, приманка-лезо ... Але суть від цього не змінюється. Блешня цикада - це приманка, яка зовні дуже нагадує комаху, від цього і пішла оригінальна назва. Незважаючи на величезну кількість переваг, приманка, ще не завоювала такої великої кількості шанувальників серед «наших» рибалок, а даремно... У цій статті я розповім як самому «виростити» в своїй домашній майстерні рибака цю справді чудо-приманку.
Цикада має активну і цікаву гру, найменші її варіанти здатні зацікавити і без особливих зусиль схилити до клювання навіть наймиролюбнішу рибку. А більшим її побратимам не потрібно просити двічі дебелих судаків і щук, жерехів і сомів поласувати собою.

Крім чудових вловистих властивостей, цикада володіє відмінними польотними якостями, завдяки своїй аеродинамічності (порівняти можна хіба що з кастмастером і подібними приманками) і надточним закиданням. Гра цикади нагадує гру ратліна. Ловлять нею як кастингом (закидування спінінгом), так і троллінгом; як влітку, так і взимку. Це просто ідеальна і універсальна приманка, яка увібрала в себе все тільки найкраще: високочастотні вібрації і уловисту рівномірну проводку оберталки, низькочастотні вібрації від коливалок (при зміні отвору кріплення блешні з повідцем) і дальній кидок, джигову донну проводку «силіконових» і заданий горизонт ловлі від воблерів. Загалом переваг у цієї приманки предостатньо, хто не пробував, може сам в цьому переконатися. А я детально опишу як можна самостійно зробити цю нехитру приманку. Розмір цикади, яку я пропоную зробити - невеликий, але саме така величина принесла мені найбільшу кількість хвостів і хвостиків.

Крок 1
Для початку нам знадобиться листовий метал і бажано жорсткий. Я використав, як завжди, латунь товщиною 0,8 мм. Більш тонкий лист даного металу буде деформуватися при покльовках великої риби. Оптимальною товщиною вважаю 0,7-0,8 мм. А взагалі жорстка листова сталь (найчастіше вона більш пружна, ніж латунь і допускає використання більш тонкого листа) краща, адже вона ще й важча, і закидується відповідно далі.

Потрібно визначитися з формою цикади. Вона може бути як пелюстка типу «лонг», від «Мепс» і подібні їй (див. фото 1).

До речі, це дуже поширена форма тіла цикади, і вона також, як і в оберталки, має опуклість (див. фото 2 і 3 - фірма «Triton» зверху і «Jaxon» внизу).

Значення цієї нерівності, як мені здається, - додатково привертає хижака грою при вертикальних помахах, коли ловля ведеться в зимовий період в лунці, або по відкритій воді в схил. При різких підйомах і опусканнях, сонар робить цікаві перекиди і трохи йде убік. Ця геометрія приманки допускає також і ловлю в закид. Просто блешня при проводці йде трохи в сторону (в ту, де опуклість). Саме ця форма більше підходить для вертикальної ловлі.

Є й інша модель цикади, що пропонує нам тайванська фірма «Strike Pro» (фото 4). Прекрасні блешні, що нагадують малька, але принцип роботи все той же. Хто захоче почати з промислової приманки такого типу, настійно рекомендую саме цей бренд. Незважаючи на досить убогу рекламу, фірма випускає дуже якісний і реально недорогий «народний продукт»! А велика кількість кольорів і розмірів вас порадує. Ця модель, на відміну від попередньої, має рівне тіло і набагато краще ловить рибу спінінгом.



Існує ще чимала кількість форм, як наприклад, на фото 5 від «Cotton Gorden». Теж дуже гідна цикада. Але моя мета ознайомити вас з найпоширенішими моделями і запропонувати вибрати свою.

Я ж свій вибір зробив - це форма «лонга», тільки трохи вище і без опуклості (для ловлі спінінгом вона явно не потрібна). Після кількох пробних варіантів цикад я прийшов до того, що занадто цікаві та загагулисті геометрії невиправдано не дають такого довгоочікуваного результату, а проста і банальна форма уловистої пелюстки від оберталки виявляється самою ефективною, на ній і зупинились мої експерименти з моделями цих блешень.
ВАЖЛИВО ЗНАТИ
Якщо з'єднати повідець жилки з отвором в спинці цикади, що ближче до голови, то гра блешні буде більш активною по частоті, але малоамплітудною. А кріплення до заднього отвору призведе до низькочастотних вібрацій і більш широкій амплітуді.
На аркуші з латуні я олівцем намалював майбутню форму приманки. Її довжина склала 3,7 см, а висота 1,7 см, що досить небагато, але саме на такий невеликий розмір саморобної цикади, я піймав не тільки найбільше риби, а й найбільше різної риби! У тому числі й «мирної».

Можна також взяти невелику пелюстку від оберталки типу «лонг» (приблизно № 1+ за класифікацією «Мепс») і обвести його по контуру.

За допомогою великих канцелярських ножиць я вирізав заготовку (краще використовувати ножиці по металу).

Напилком обробив краї - зробив їх більш гладкими.

Знаю умільців, які виготовляють тіло сонара з комп'ютерних дисків. В даному випадку пластик не краща альтернатива металу, так як він схильний до деформацій і має невелику вагу.

Крок 2
Робимо отвір для кріплення жилки через застібку і для трійничка. Дірочку пробиваємо невеликим цвяшком або ж міцним шилом. Отвір для кріплення застібки я зробив відступивши від краю приманки 2 мм, "на око" поділивши блешню упоперек на дві рівні частини. Дірочка для завідного кілечка трійника робиться такого розміру, щоб кільце могло легко і вільно бовтатися. Шорсткості сточую напилком, а саму приманку до блиску начищаю спершу наждаковим папером («нульовкою»), а потім пастою Гої. На таку блискучу цикаду риба клює краще.

Більшість промислових цикад мають 2, 3, 4 дірочки для кріплення жилки. Таку кількість зроблено для того, щоб змінюючи черговий отвір, можна було отримати різну за частотою гру блешні. Від високочастотної до низькочастотної.

Для даної саморобної цикади я обійшовся одним отвором, тому що «правильно» розмістив грузило щодо приманки, підібравши тим самим цікаву для риб гру. Хто хоче, може зробити ще 1-2 дірочки.

Крок 3

Огрузка і налаштування. Як грузила я використовую свинець для поплавкової ловлі (див. фото 6). Це можуть бути дробинки з розрізом для кріплення, або береться невеликий «покаток» (бажано з формою ромба), масою 5-7 г і робиться поздовжній розріз ножівкою або гострим ножем. Застосовувати перший варіант набагато зручніше.

Налаштування цикади можна виконувати на найближчому водоймищі, або просто у ванній, підтискаючи свинець з боків на приманки. Грузило розташовується в передній частині цикади, хоча промислові варіанти випускаються і з грузилом у верхній частині блешні (див. фото 5). Вважаю налаштування приманки закінченим, коли при середньому темпі проводки, сонар робить часті і дуже активні коливальні рухи (змінюючи розташування грузила, ви обов'язково помітите різницю в частоті вібрацій приманки).

Вибравши потрібне розташування грузила, обвожу його маркером, щоб можна було легко одягти знову. Знімаю його, змазую водостійким супер-клеєм і швидко монтую на вже зазначене місце, додатково затискаючи дробинки плоскогубцями.

Крок 4
Гачок. Практично всі магазинні цикади мають два двійника і розміщені вони жалами назад. Так приманка практично не чіпляє корчі та інше, а потреба в заводних кільцях зводиться до нуля. Але є і зворотна сторона медалі - задній двійник дуже часто захльостується за жилку і блешню доводиться швидко вимотувати, щоб поправити. Оскільки часто ловлю цикадами біля поверхні (до 0,5 м), то зачепів практично немає. Я просто поставив невеликий, але якісний (дуже гострий) трійник через заводне кільце. Трійник краще зачіпляє рибу, в комбінації з кілечком його не «заклинює», і коли він невеликого розміру, то набагато рідше перехльостується за жилку.
ПОРАДА
Щоб бледбейт (цикада) краще грала, необхідно поєднувати його з повідцем або жилкою через невелику застібку, або кільце!
Приманка готова (див. фото 7). Додатковий трійник для цикади такого розміру не потрібен. Твістер, вабики і всілякі синтетичні нитки підсаджувати до гачка не раджу - приманка перестане грати. А ось поставити невеликий яскравий кембрик рекомендую. Зільшиться кількість клювань окуня і не тільки його!

Захоплюватися великими розмірами трійника теж не варто (погіршиться гра), все має бути в міру. Загальна вага даної рукотворної цикади - 7,5 гр. Горизонт ловлі - 0,2-0,5 м. Вібрація від такої саморобної цикади дуже серйозна, яка відчутна навіть при використанні досить товстої монофільної жилки товщиною 0,3 мм. Чим швидша проводка сонара, тим виходить більш галаслива, високочастотна гра приманки що добре привертає рибу.

Рекомендована мною жилка для використання даної ваги та розміру цикади - 0,11-0,14 мм «плетінка» і 0,18-0,25 мм «монофіл» або «флюрокарбон».

Найефективніша проводка, з мого досвіду - рівномірна. Також знаю чимало спінінгістів, які успішно застосовують ступінчасту проводку, зі збоєм ігри (переривчаста), і змінне збільшення і зниження швидкості обертання котушки. Темп проводки - швидкий (але пробуйте всякий).

Кольори: «срібло», «золото», «кислотникі» і зі світловідбиваючими наклейками.

Риба, яку я ловив на сонар: щука, окунь, жерех, судак, головень, язь, червонопірка, верхівка, плітка! Друзі також ловили сомиків, форель, лящів. Але це далеко ще не весь перелік риб, які клюють на цикаду. Ця приманка чудово ловить будь-яку рибу і в той же час при ловлі окуня і жереха вона показує виняткові результати. Спробуйте!

Ще одна дуже цікава особливість цикади - ви можете самі задавати бажану глибину ловлі. Для цього зробивши кидок, в розумі рахуєте секунди (1 сек. приблизно дорівнює 1 м занурення), і, наприклад, на «три» починаєте проводку. Ваша приманка буде йти на заданій глибині, це дійсно так (можливі невеликі відхилення, але не суттєві). Маючи високу уловистість порівняно з оберталкою, цикада при рівній вазі летить набагато далі і «прицільніше», що також є перевагою.

Кращого результату домагаюся саме з невеликими версіями цикад - до 15 г включно.

Місячний календар рыболова на 2012 рік.

http://s42.radikal.ru/i095/1202/89/3ddd8532d569.jpg

Дивіться також... Прогноз ловлі риби по погоді и по фазам місячного цикла.

http://s50.radikal.ru/i128/1202/ed/21715f696c61.jpg

Ловля риби на "метод"
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...orop_metod.jpg
Коли риба знаходяться на великій відстані від берега, спробуйте подати їй в спеціальній годівниці кілька ласих шматків наживки, відправивши її точно в ціль. В цій статті Чемпіон світу Алан Скоттхорн пояснює, як він «вмовляє» рибу за допомогою годівниці "метод" (method-feeder) спокуситися на наживку.

Як правило ловля з годівницею "метод" (method-feeder) практикується на водоймах, в яких можна розраховувати на впіймання коропів і лящів з дальньої дистанції.

Вибір вудилища та котушки для ловлі риби на "метод" (method-feeder)

Вибір правильної снасті для ловлі риби з годівницею "метод" (method-feeder) важливий передусім на великих озерах. Я ловлю середньотяжким фідерним вудилищем Aerocast від Shimano довжиною 3,6 м, з яким вдається посилати заповнену годівницю на відстань до 70 м. При виважуванні вудилище належним чином парирує всі кидки навіть великих риб. При ловлі на коротких дистанціях варто вибрати легшу версію, а для далеких відстаней довшу модель вудилища Aerocast.

Котушку використовую безінерційну в розмірі 4000 за класифікацією Shimano з вільним ходом шпулі. При цьому сходів коропа майже не буває. При ловлі з годівницею "метод" (method-feeder) вільний хід шпулі дає певну перевагу. Включаючи вільний хід, можна компенсувати згинання вершинки вудилища в тому випадку, коли у водоймі є сильна підводна течія. Крім того, якщо вудилище знаходиться в тримачі, вільний хід включений, а в даний момент ви не дивитесь на вершинку вудилища, риба при клюванні не зможе обірвати жилку.

Вибір годівниці "метод" (method-feeder) та підготовка оснащення

Існують дві моделі годівниць Method-Feeder. У першій моделі посередині годівниці проходить гумка, друга модель - inline-feeder надягається безпосередньо на основну жилку. До речі, моделі з гумкою в Англії на багатьох водоймах заборонені, тому що приобриві такої годівниці риба не має можливості від неї звільнитися. Саме тому я вважаю за краще використовувати методну годівницю inline-feeder.

Для оснащення пропускаю в годівницю основну жилку, потім надягаю швидкознімну стопорну бусинку фірми Korum.


Стикувальну частину намистинки (бусинки) прив'язую останньою так, щоб годівниця "метод" (method-feeder) прилягала до бусинки. Далі прив'язую повідок довжиною 10 см до стикувальної частини намистинки. Все оснащення готове.

Правильна суміш - головне для успішної ловлі риби "методом"

Алан Скоттхорн вважає, що пелетс прикормка номер один при використанні годівниці "метод" (method-feeder), насамперед у зимові місяці. Навесні і восени прикормлюють переважно розсипною сумішшю. Але можна підмісити і кілька маленьких гранул (пелетса). Для цього їх слід правильно приготувати.

Кілограмовий пакет пелетса я розміщую в ємності для приманки, додаю воду і атрактанти, наприклад Scopex від Van den Eynde. Через пару хвилин пелетс вбирає потрібну кількість води. Воду, що залишилась зливаю й даю приманці 15 хвилин постояти. Потім розміщую пелетс в мисці і добавляю 150 мл Special G Gold та 100 мл Hori.cs Pulver, солодового екстракту. Ретельно перемішую і отримую клейкий пелетс. Для підгодовування беру 1 кг просіяного Brown Crumbs від Van den Eynde, додаю до неї залишок Special G і трохи солодового екстракту, для одержання кращої в'язкості, оскільки пелетс і розсипний корм повинні міцно триматися в годівниці, навіть коли та вдариться об дно. Як годівниця з допомогою форми заповнюється підгодівлею, видно на фото, що нижче.

1. Форму заповнюють пелетсом

2. Приманка з гачком розташовується між гранулами

3. Годівницю щільно вдавлюють у форму

4. Годівницю виймають з форми. Клейкий пелетс добре тримається на годівниці

Закидування годівниці точно в ціль

На деяких водоймах я закидаю годівницю на відстань до 70 м. Для цього помічаю точку на протилежному березі. Щоб точно закидати на необхідну дистанцію, закріпляю жилку в кліпсі на котушці. Під час закидання відстежую рух годівниці по вершинці вудилища, поки вона майже не торкнеться води. Це покращує точність прицілювання. Перед тим як годівниця вдариться об воду, відводжу вудилище назад, за голову. Так вибирається трохи жилки, після того як годівниця опуститься на дно. Годівниця після удару об дно не повинна рухатися, інакше її доведеться відразу ж знову витягати для подальшого закидання. Після закидання опускаю вершинку вудилища у воду і повністю притоплюю жилку. Але раніше її слід трохи змочити мильною водою, щоб знежирити. Притопивши жилку, кладу вудилище на підставку перед собою.

Годівниця "метод" (method-feeder) сприяє самопідсіканню. Я ніколи не тримаю вудилище в руці, бо надто великою є спокуса підсікти завчасно, а просто спостерігаю за вершинкою вудилища. Більшість клювань добре помітні. Риба самопідсікається завдяки масі годівниці. Вершинка фідерного вудилища не повинна занадто сильно прогинатися, інакше риби, що зачіпають за жилку, можуть зрушити годівницю на дні, Якщо це станеться, оснащення слід відразу ж витягти з води і знову закинути.



Свою годівницю я заповнюю мікрогранулами, а до гачка прикріплюю гранулу діаметром 6 мм за допомогою гумки Bait-Band, яка відстає на 2 мм від загину гачка. Так у мене майже не буває порожніх підсічок.

Коли в місці ловлі знаходяться більш дрібні коропи, монтую маленький жовтий бойл на власному оснащенні. Він добре помітний, і риби беруть його без побоювання. Повідок використовую Antares Silkshock (Shimano) діаметром 0,14 мм.

Розведення та зберігання опариша
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...t/oparyshi.jpg
Опариш - личинка великої синьої мухи (м'ясної). Це одна з найпопулярніших і найуніверсальніших наживок тваринного походження призначена переважно для ловлі білої риби. Гарного добре поданого опариша практично ніколи не омине ні плотва, ні карась, ні лящ, ні червонопірка, ні верхівка. Полюбляє опариша також і короп, і частенько попадаються окунь та навіть щука. Ось чому важливо знати як розводити опариша та вміти його зберігати.

Опариші мешкають в помийних ямах, в нечистотах і на гниючих м'ясних і рибних відходах. За санітарних міркувань збирати і використовувати опаришів з цих місць не можна, але їх легко може розвести кожен рибалка.

Розведення опариша

Для розведення опариша беруть шматки непридатного м'яса, риби або яловичої печінки і роблять на них глибокі надрізи в кількох місцях. Шматок підвішують де-небудь біля паркану, або кладуть в банку, не закриваючи її, і ставлять там, де є скупчення м'ясних мух. Мухи по запаху виявляють те, що їм потрібно для відкладання яєць, і через 3-4 дні з яєць вже виводяться личинки. Тоді шматок перекладають в закритий горщик, де через 5 днів личинки підростуть і стануть цілком придатними для наживлення на гачок.

Найбільш гігієнічний спосіб розведення опариша - на солоній рибі. Випатрану свіжу рибу опускають на 8-10 годин в насичений розчин кухонної солі, після чого рибу витирають, обполіскують чистою водою і витирають насухо ганчіркою. Для отримання великих опаришів підготовлену рибу підвішують в місцях, де водиться синя муха, обов'язково в тіні. Через кілька годин, коли мухи відкладуть достатню кількість яєчок, що добре видно неозброєним оком, рибу знімають, кладуть в який-небудь посуд з кришкою, що має отвори. Закритий посуд залишають стояти при кімнатній температурі. Опариші виводяться через 2-3 дні. Їх вибирають з посуду, а рибу викидають. Опаришів підгодовують фаршем з свіжесоленої риби.

Через 1-2 дня підросших опаришів знову вибирають, пересипають манною крупою або висівками, змішаними з сирою тирсою, і ставлять в прохолодне місце. При температурі нижче 8-10 ° опариш зберігається протягом двох тижнів; в теплі вони можуть окуклитись за 1-2 дні.

Опариша можна підфарбувати. Харчовий барвник перемішують з сиром і підгодовують їм опаришів.

Зберігання опариша

Зберігання опариша і простіше, і одночасно в чомусь складніше зберігання мотиля. Личинка мухи має більшу життєстійкість - це плюс, але і розвиток її в дорослу комаху відбувається в десятки разів швидше - це мінус. Не раз в жаркий день доводилося спостерігати, як опариш ціпеніє, твердіє, і ще недавно спритні, рухомі личинки перетворюються на коричневі нерухомі лялечки. Риба на них майже не клює. А якщо банка з наживкою постоїть ще добу-іншу в теплі, то незабаром вона буде сповнена новонароджених мух... В крайньому випадку можна ловити і на комах, але спокушається мухою хіба що верхова риба, та й то коли голодна.

Виручає рибалку - холодильник. Опариша можна зберігати тут живим у борошні, висівках, паніровочних сухарях, або навіть у сухому піску від тижня до півтора місяця. При температурі, близькій до нуля, личинки впадають у стан анабіозу, всі життєві процеси у них призупиняються. Найдовше зберігається опариш, виведений пізньою осінню. У цю пору личинки, мабуть, вже "запрограмовані" на майбутню зимівлю і "знають", що перетворитися на муху зможуть ніяк не раніше майбутньої весни. Взимку зберігати опариша можна і на вулиці в своєрідному "бункері". Запаяну з одного кінця трубу невеликого діаметру забивають в землю нижче лінії промерзання (на метр-півтора). Роблять циліндр з жерсті або картону трохи меншого діаметру, закупорюють його своєрідними корками з пінопласту, поміщають в цей контейнер личинок і опускають на шнурку в сховище для опаришів. Витягнуті з нього личинки в теплі швидко повертаються до життя, всім своїм виглядом демонструючи готовність відправитися на рибалку.

Біля узбережжя Тайваню виявлена ​рідкісна синя риба "морська куля", яка, як правило, живе в тропіках. Вчені говорять, що цей факт підтверджує зміну клімату.

http://i.piccy.info/i7/da0b5e377db3a...s_3440_240.jpg

Виявлення надзвичайної риби Glaucus atlanticus у острова Siaoliouciou (графство Пінгтанг, Тайвань) досить здивувало іхтіологів. Стаю "Морських куль" побачив біля узбережжя під час екскурсії гід по дайвінгу Ван Тянь-Чен, він же опублікував фотографії в Facebook.

Доцент кафедри географії Національного педагогічного університету Гаосюн Ло Лю-чжі підтвердив, що це дійсно вперше був виявлений рідкісний вид "морської кулі" біля узбережжя Тайваню.

Вчені рекомендують уникати фізичного контакту з "морською кулею", тому що вона дуже отруйна, до того ж і неїстівна.

Новий вид риб.
http://www.onlinedisk.ru/cache/467f8...005fc3949afd75
В південно-східній частині Тихого океану недалеко від берегів Перу та Чилі біологам з Абердинського Університету вдалося знайти абсолютно новий вид риб.

Виявлені риби-равлики мешкають на глибині більше 7 000 метрів. Для пошуку їжі вони використовують незвичайні сенсори, які знаходяться на поверхні їх голови. А харчуються переважно ракоподібними та падаллю.

Крім незвичайних риб-равликів, в ході своєї експедиції біологи виявили ще декілька груп вугрів.

Риба вловлює звуки в широкому діапазоні частот - від 5 Гц до 13 кГц
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...xt/rybalka.jpg
Якщо ви знаходитесь в човні, а навколо плавають зграйки малька, то при видаванні різкого гучного звуку голосом дрібнота враз порозбігається в різні сторони від човна, що буде помітно навіть по мерехтінню на воді.

Незважаючи на те що акустичні хвилі сильно слабшають, переходячи з повітряного середовища у водне, риби чують звук і побоюються його. Тим більше лякають їх звуки і удари у воді. Наші діди користувалися цим, заганяючи рибу в сітки: стукали об борт дерев'яного човна і били по воді жердиною з розширенням на кінці.

Використовують звуки і для приманення риби. Сома ловлять на квок, човгаючи дерев'яним кружком по поверхні води. Припускають, що сом приймає цей звук за квакання жаби і наближається, щоб схопити її.

Встановлено, що риба здатна вловлювати звуки в широкому діапазоні частот - від 5 Гц до 13 кГц.

Все це треба пам'ятати, перебуваючи на рибалці. Необережним шумом легко відлякати від місця ловлі рибу, особливо велику. Але неголосна, тиха розмова навряд чи послужить причиною відсутності кльову.

Що використовувати при ловлі риби на фідер - моножилку чи шнур ?
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...no_or_cord.jpg
Основна перевага плетеного шнура перед моножилкою це чутливість, але, виграючи в чутливості, ми дуже сильно програємо в амортизуючих властивостях, а це тягне за собою ряд проблем і в першу чергу це зменшення шансів при виважуванні риби трофейного розміру. Якщо сказати простіше, то моножилка прощає набагато більше помилок при виважуванні.

Якщо розглядати ловлю на річці, то знайти виправдання застосуванню моножилки практично нереально. Саме при риболовлі на течії шнур максимально ефективний, тому що при меншому діаметрі він набагато міцніший. На основну жилку меншого діаметра течія чинить менший опір і з'являється можливість застосовувати більш легкі годівниці, тим самим вдається уникнути невиправданої грубості снасті в цілому і необгрунтованого перевантаження вудилища. До того ж на течії зі шнуром набагато простіше розпізнавати клювання дрібної риби.

З іншого боку в річках можна зустріти таких суперників як головень і сазан, а ці риби, якщо ловити на шнур можуть просто не дати шансу помірятися з ними силами і відірвати поводок прямо при клюванні, та й виважувати на течії на шнурі цих риб малоперспективне заняття. Можна звичайно збільшити діаметр повідка, але тоді клювання можна і не дочекатися. Нерідкі випадки, коли велика риба зі збільшенням діаметра повідка зовсім перестає клювати. Тому якщо націлюватися на риболовлю на течії тільки трофейної риби все-таки можна розглянути використання моножилки, але при цьому треба розуміти що доведеться збільшити вагу використовуваної годівниці.

Є ще один випадок, коли доведеться використовувати шнур на течії в поєднанні з шок-лідером з моножилки великого діаметра (0.25-0.35 мм) або ще більш ефективно буде використання шок-лідера з флюрокарбону. У місцях, де брівка рясно всіяна черепашками, без шок-лідера обійтися навряд чи вийде, інакше доведеться змиритися з втратою великої кількості годівниць, та й трофейну рибу провести через таку брівку на шнурі навряд чи вийде, тому що шнур дуже добре ріжеться об гострі краї черепашок. Виходячи з усього вищеперерахованого, можу порадити для ловлі на річках шнури від 12 до 15lb. Такі шнури дозволять цілком комфортно працювати годівницями до 150 грам. Якщо все-таки з'явиться необхідність ловлі на течії годівницями до 150 грам з використанням жилки, то діаметр повинен бути ніяк не менше 0.25 мм, а в деяких випадках 0.3 мм.

При донній ловлі риби на водосховищах шнур теж явно лідирує по доцільності, тому що найчастіше доводиться ловити на дальніх дистанціях і досить серйозних глибинах, а основна риба на таких водоймищах це підлящик, плотва і карась. Причому якщо дистанція ловлі перевищує п'ятдесят метрів, ловити на моножилку стає практично неможливо, тому що особливо при сильному вітрі і великій хвилі побачити клювання риби просто нереально. З іншого боку на багатьох водосховищах є перспективні місця практично під берегом, де вже недоцільно використовувати шнур, тим більше що в таких місцях комфортніше ловити пікером, а саме пікер в поєднанні з моножилкою може доставити масу задоволення. Якщо націлюватися на ловлю тільки трофейної риби на водосховищах, а це найчастіше короп і лящ, то краще використовувати жилку. Клювання коропа і ляща навряд чи вдасться прогавити навіть при сильному вітрі і великій хвилі, але зате моножилка значно збільшить шанси в боротьбі з серйозним суперником навіть на тонких повідках.

Так як на більшості водосховищ відсутня явно виражена течія і вага використовуваних годівниць практично ніколи не перевищує 50-60 грам, цілком вистачить шнура 8-10lb. Моножилки діаметром 0.18-0.22 мм теж буде цілком достатньо.

А от при ловлі риби на ставках, особливо якщо там розводять коропа і амура, альтернативи моножилці просто немає. На таких водоймах зустріти гідного суперника набагато простіше, ніж на річках і водоймищах. Щільність риби часто дуже велика і клювання трофейної риби зовсім нерідкі. До того ж необхідність робити дальнє закидування практично ніколи не виникає, та й клювання коропа чи амура складно не побачити на будь-якій дистанції. Правда зустрічаються ставки де крім карасика на долоню і різної дрібної риби просто немає. Ось на таких водоймах використання шнура цілком виправдано для більш комфортної реєстрації клювань.

Якщо націлюватися на ловлю трофейного коропа і амура зовсім не завадить запас міцності, тому цілком виправдане використання моножилок діаметром 0.25-0.3 мм, тим більше що дуже часто застосовуються годівниці типу Method, які в «зарядженому» стані важать дуже багато.

Виходячи з усього перерахованого вище, напрошується висновок, що нерозумно віддавати перевагу жилці чи шнуру в фідерній ловлі. Для різних умов ловлі може виявитися оптимальним як шнур, так і моножилка і не варто впиратися в щось одне. Обдумане використання різних варіантів допоможе досягти максимального комфорту і максимального результату.

Хотілося б звернути увагу, що новачкам краще починати з моножилки. Найчастіше рибалки, які тільки починають ловити на фідер і не знають, чи сподобається їм цей вид ловлі чи ні, не сильно то і витрачаються на якісні снасті. Якщо використовувати шнур, то котушка повинна бути відповідна. У будь-якому випадку шпуля повинна бути металева. Хороше укладання теж буде зовсім не зайвим. Дешева котушка запросто може зіпсувати шнур, який іноді коштує значно більше самої котушки. До того ж поки у новачка не «поставлений» закид, можливі часті перехльости шнура за вершинку і як наслідок прикрі поломки. Моножилка менш схильна до перехлестів за вершинку, та й по міцності вона поступається шнуру і набагато більше шансів, що станеться відстріл годівниці, а не поломка вершинки.

Оснащення для ловлі коропа «in-line»: застосування, переваги, недоліки, виготовлення
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...arpfishing.jpg
«In-line» (в лінію) вважається найпростішим у виготовленні оснащенням, але це той випадок, коли простіше - не означає гірше. Саме при ловлі коропа, та напевно, і в риболовлі взагалі, чим простіша снасть або монтаж, тим краще. Звичайно, на цей рахунок існує безліч інших, думок, і вони безсумнівно заслуговують на увагу.

«In-line» - це популярний монтаж оснащення для ловлі коропа, зібраний таким чином, коли протизакручувач, в нашому випадку лідкор, проходить безпосередньо через центр грузила.

Монтаж "in-line" дуже часто використовується на ставках і невеликих озерах, де не потрібно далеких закидів. Грушовидна форма грузила в монтажі «In-line» гарна ще й тому, що, натягнувши повідець, короп стикається відразу з усією масою вантажу, і тому підсікання виходить максимально ефективним.

Монтаж "in-line" чудово підходить і для ловлі коропа на течії, якщо замість грушоподібного використати тяжке плоске грузило, або грузило з шипами «шишку», яке краще тримає дно. При наявності грузил різної форми система «In-line» стає в якомусь сенсі універсальною. При цьому часто використовується особливий спосіб фіксації вертлюжка, коли він з незначним зусиллям вставлений в гумову або пластмасову трубку, що проходить уздовж осі грузила.Тому для такого монтажу потрібні вертлюжки циліндричної форми, що відповідають внутрішньому діаметру вставки. Монтаж «In-line» досить безпечний і не представляє небезпеки для коропа.

Для виготовлення оснащення «In-line» нам потрібно лідкор або трубочка протизакручувач, циліндричний вертлюжок або варіант вертлюжка з швидкознімною застібкою, і безпосередньо саме грузило, яке від умов ловлі може бути самої різної форми і області застосування.

Існує величезна кількість видів «In-line» грузил, від банальної грушоподібної форми до тягарців спеціального призначення, таких як, наприклад «Ahracta lead» компанії «Richworth», для желатинових капсул або грузила годівниці «Paste Bomb lead», щo можна використовувати як з спеціальним кормом (ароматичні пасти), так і без них. На течії використовуються грузила з шипами, як правило плоскої форми. А так само існує безліч методних годівниць, що використовуються в оснащеннях типу «In-line».
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...ng/gruzyla.gif
Потрібно звернути особливу увагу на те, як жорстко закріплено грузило на лідкорі. Жорстке кріплення не завжди приносить позитивний ефект - часто трапляються сходи риби. Існує думка, що грузило не повинно дуже щільно «сидіти» на лідкорі, іншими словами, після клювання і засікання вертлюжок повинен вільно «вийти з гумки-ущільнювача грузила, і грузило повинно вільно переміщатися по лідкору. Але в підсумку вибір, як жорстко кріпити грузило на лідкорі, останеться за вами, залежно від умов ловлі, активності риби, і т.д.

Основною перевагою такого типу оснащення є дуже хороша засікаємість риби. Справа в тому, що місце кріплення повідця знаходиться близько від центра ваги грузила. А якщо при цьому грузило буде у формі кулі, або близько до такої форми, то самопідсікання риби при клюванні, буде практично ідеальним, природно, за умови, що ви правильно зібрали монтаж.

Оснащення «in-line» застосовується, як правило, на твердому, вільному від мулу дні, при досить великих глибинах. Такий монтаж, за рахунок жорсткого кріплення повідця, практично, не заплутується при закидуванні і зануренні оснащення, навіть при дуже довгих повідках. Оснащення «in-line» зручно використовувати з PVA - пакетом, коли вантаж занурений разом з повідцем всередину пакета з підгодівлею.

Одним з основних недоліків такого типу оснащення - це не дуже хороша аеродинаміка при закидуванні і, як наслідок, дальність закидання обмежена 100 метрами. Так само не рекомендується ловити «In-line» оснащенням на пухкому, мулистому дні - грузило тягне за собою повідець і наживка «заривається» в мул.

Так само потрібно відзначити і тривалий процес зміни вантажу, у порівнянні з іншими оснащеннями.

Отже, умови застосування оснащення «In-line» - місця з твердим дном, будь-яка глибина, дистанція до 100 м, краще, для ловлі в прибережній зоні.

А тепер спробуємо зібрати оснащення «In-line».

Витягніть трохи свинцевого сердечника за допомогою голки і зробіть петлю
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...v_liniyu_1.gif
Встановіть вертлюжок, з'єднавши його петля впетлю
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...v_liniyu_2.gif
Повинно вийти ось так
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...v_liniyu_3.gif
Протягніть лідкор в гумову втулку. Надіньте грузило.
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...v_liniyu_4.gif
Коментар експерта Михайла Лапушинського:

У 99% випадків ловлю на «in-line». По-перше, я не вважаю, що «in-line» істотно зменшує дальність закидання. На дальність набагато сильніше впливає розмір і новизна жилки, пва, техніка закидання і т.д. «In-line» впливає на рівні 1%. При цьому, по-моєму, всім відомий «helicopter» якщо й виграє в дальності на цьому ж рівні 1%, то в рази програє в частині засікаємості. Я краще метр не докину, ніж втрачу рибу. Це друга причина використання ін-лайну. 130 метрів - часта віддаль на якій я ловлю з допомогою «In-line».

Крім того, мені дуже подобається шипований «In-line». Було відмічено, що на «In-line» "шишка" клювань було більше, ніж на плоский «In-line». Я це пояснюю більшим моментом опору такого вантажу, ніж у звичайного. В даному випадку «In-line» сам хороший, але при контакті шипами з дном, він гарний подвійно. При ловлі до 90 метрів і не при сильному мулі завжди використовую шипований «In-line».

Якщо ж мул, то я частіше роблю більш довгий повідець, ніж міняю монтаж. При цьому більш легкий ін-лайн працюватиме в частині засікання краще того ж бічного монтажу.

Не розумію як можна ловити з пва-пакетом з використанням кліпси. ПВА-пакет просто відстрелить вантаж при приземленні у воду. Прив'язувати кліпсу? Не бачу в цьому сенсу.

В одних випадках я не використовую інлайн - це коли необхідний відстріл грузила. Це або при лові на черепашці, або поруч з корчами або яким-небудь іншою підводною перешкодою. У цьому випадку чим швидше вантаж відстрілиться, тим легше коропу вийти на поверхню і більше шанців його вивести.

«In-line» досить універсальна оснащення і може воно і не покриває 99% наших рибалок, але до 80% випадків це точно. Використовуйте «In-line» і клювань буде значно більше.

Секретний елемент в прикормці для ловлі карася
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...text/karas.jpg
Одного разу, кілька років тому, вдалось мені якось отримати горящу путівку в санаторій на Щацьких озерах. Звісно, що захопив з собою і рибальські снасті. Познайомився там з однодумцями, і вже на другий день ми з новими друзями поїхали половити карася на один місцевий ставок. Місця тут багато: водойма досить велика, берега вкриті камишами, з такими собі вікнами - місцями для риболовлі. Однак і рибалок завжди чимало, особливо на вихідні. Ну що ж, вибираємо місце, замішуємо прикормку і розмотуємо вудочки.

Рельєф дна досить рівний, глибина приблизно 1,5-2 метри є глибини до 3 м. Дно мулисте, та часто вкрите рослинністю. В той день, всі рибалки жалілись, що клювання дуже слабке: карась мовчить. Ну що ж, початок не такий вже і багатообіцяючий. Роблю кілька закидів наповненої годівниці фідера в одну і ту ж точку. Далі чіпляю повідки, знову заряджаю годівницю фідера прикормкою, насаджую на один гачок хробака, а на інший опариша і роблю перший закид вже з очікуванням клювання.

Протягом двадцяти хвилин пильно дивлюся на кінчик - жодних ознак життя. Дістаю, змінюю наживку на одному з гачків на перловку, знову закидую, знову чекаю біля двадцяти хвилин. Далі тишина. Радує хіба краса ранкового сходу сонця та мелодійні пісні різноманітних пташок. Ще раз повторюю процедуру, з презакидуванням, змінивши при цьому наживку на "бутерброд" з хробака та опариша,... І знову нічого. Інші рибалки вже починають вовтузитись, ходити навколо озера шукаючи інше місце, або і взагалі роз'їзджатися. Ні, так не піде! Треба щось змінювати. Пригадую, що в машині залишив пакет з обсмаженими коноплями. Те що треба! Додаю в прикормку відразу всі зерна - запах відмінний, мусить спрацювати.

Новій прикормці не даю настоятися, а відразу пускаю в роботу. І не дарма: буквально з перших секунд після закидання впевнене клювання. Дістаю невеликого карасика. Ого, що потім почалося! Карасики клювали один за іншим, іноді навіть на два гачки відразу. І практично з однаковим успіхом к на хробака так і на опариша

З тих пір додавати конопляне насіння я став в різні прикормки, і в більшості випадків отримував відмінний результат, особливо під час поганого клювання!

Особливості ловлі риби на молюск unio pictorum
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...pictorum_2.jpg
Unio pictorum (в народі ракушка, або "перловица" по російськи) - в наших широтах найпоширеніший прісноводний молюск. Являє собою овальну черепашку, розміром 5-10 сантиметрів. Виявити її нескладно по доріжках, які вона залишає, пересуваючись по дну. Наприкінці такої доріжки зазвичай горбок, - там і знаходиться зарившийся в грунт молюск.

Назбирати їх не складає особливих труднощів, досить просто промацати босою ногою дно, дотримуючи при цьому обережність - стулки черепашок дуже гострі і легко можуть поранити.

Молюск unio pictorum може входити в раціон харчування практично всіх риб, будучи джерелом чистого білка. Однак не всі вони мають можливість розкрити молюск і дістатися до ніжного м'яса. Виходить, що більшість мешканців водойми можуть поласувати цим молюском лише в тому випадку, якщо молюска розчавить човном або рухом каменів, колод і так далі. Звідси висновок, що ловити на молюск unio pictorum найкраще в районі пристаней, мостів, гребель та інших споруд, де може статися подібне.

Багато рибалок, почувши про відмінні результати, показані при ловлі на молюск unio pictorum, дивуються, чому ж у них це не працює. Замість великої риби, попадається лише дрібнота. А наживка нічим не відрізняється від хробака або опариша за кількістю клювань, лише з тією різницею, що метушні з насаджуванням м'яса черепашки значно більше.

Щоб така наживка як молюск unio pictorum розкрила свій чималий потенціал, необхідно, щоб місце для ловлі риби було вибрано грамотно. У місцях, де регулярно давляться черепашки, велика риба вже налаштована на те, щоб якомога швидше скористатися нагодою і без зусиль вхопити ласий шматочок, поки дрібнота не розтягнула його. Це стосується, перш за все судноплавних річок і озер.

Якщо ж ми спробуємо ловити на м'ясо молюска unio pictorum в невеликому, тихому озері, то до наживки в першу чергу підійде дрібнота, а велика риба, якщо вона і буде десь поблизу, не кинеться відразу ж відбивати свій шматок, адже м'ясо молюска, не кожен день валяється на дні. Це незвично і підозріло. Швидше за все, вона (велика риба) буде стояти поблизу, і спостерігати, як дрібнота планомірно очищає ваш гачок. А щоб навчити рибу брати цей корм з дна, необхідно тривалий час підгодовувати певне місце подрібненими черепашками. У цьому випадку, після деякого часу, можна розраховувати на систематичну ловлю, використовуючи молюск unio pictorum. Ця наживка стане вашою секретною зброєю на цій водоймі, оскільки привабливість молюска unio pictorum для риби безсумнівна.

Молюск unio pictorum чудово підійде для ловлі лина, ляща, сазана, сома, великого карася і багатьох інших риб. Для того, щоб насадити молюск на гачок, потрібно розкрити мушлю ножем і відокремити м'ясо від стулок.

Для наживки годиться так звана «нога», або мускул, який служить засобом пересування для молюска. Найбільшою незручністю при цьому є те, що молюск дуже погано тримається на гачку, але є ряд прийомів, які допомагають частково зняти цю проблему. Можна, розкривши черепашку, трохи підсушити її на сонці або на вітрі. Головне, щоб молюск саме підсушився, а не протух. Підсушене м'ясо стає щільнішим. Є варіант домогтися того ж, потримавши очищене м'ясо в окропі, але подібне бланшування погано позначається на пахучості приманки.

Одним з кращих способів використання молюска як наживки - це виготовлення різних «бутербродів», комбінуючи м'ясо молюска з різними більш щільними наживками. Так, непогано закріпити молюск з двох сторін личинками хруща. Виходить забійна наживка для великого ляща, сазана і сома. Для лина непогано поєднувати молюска з опаришем або з хробаком. Потрібно тільки враховувати об'ємність одержуваної приманки і використовувати відповідні гачки.

Непоганий результат дає підмішування в тісто подрібненого м'яса молюска unio pictorum, але це вже швидше спосіб підвищити властивості тіста, а не ловля на черепашку, тому результатом в основному буде піймання плітки і підлящика, але ніяк не великої риби.

Ловля на молюск unio pictorum - дуже ефективний і практично здійсненний спосіб ловлі на поплавчанку і донні снасті за умови продуманості дій, аналізу всіх обставин і, звичайно, творчого експерименту. Не сумнівайтеся в цій наживці, пробуйте, і у вас все вийде.