Вірний пес

Обнінська кішка врятувала покинуте немовля і прославилася на весь світ.

http://i.piccy.info/i9/b765ff9a9cb46...fZ6bLVVpy8.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-02-08-15...20x280-r/i.gif

Велика людина – це той, хто не втратив свого дитячого серця

http://i.piccy.info/i9/ac82b01e1949d...PMVbgg_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-02-10-05...00x333-r/i.gif

У собаки одна мета в житті: подарувати своє серце.
Джо Рендолф Екерлі

http://i.piccy.info/i9/66f749c12988d...bFfCV0p1Ms.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-02-13-10...00x300-r/i.gifhttp://i.piccy.info/i9/a5604d0a649f9...5QA_webp_1.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-02-13-10...00x300-r/i.gif

Порятунок одного собаки не змінить світ ... але світ безсумнівно зміниться для цього собаки.

http://i.piccy.info/i9/fa800677a2363...2B3ksY_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-02-14-19...67x357-r/i.gif

Ти куди?! Стій! Зачекай. А де твої штанці?
Ану зачекай. Ти ж штанці забув одягнути!

http://i.piccy.info/i9/f38683733694b...Hxjv_Y_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-02-16-19...72x354-r/i.gif

Чотирилапі герої в зоні АТО. Тузик

http://i.piccy.info/i9/4548bb3424888...f1_225x300.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-02-17-10...25x300-r/i.gif

Продовжуємо цикл публікацій про собак, що живуть в зоні АТО. Сьогодні нас занесло в містечко Дебальцеве Донецької області. Туди ж занесло і героя нашої розповіді – «дворянина» Тузика. Яким чином це сталося, не відомо нікому, навіть самому Тузику.


Цей чотирилапий – дворняга Благородної душі. Тузик змалку живе в таборі і є підопічним військових 25 бригади ВДВ, що дислокується під Дебальцевим. Цей песик, як і майже всі чотирилапі, переймає багато звичок своїх господарів.

«Дивимося якось, а Тузик ямки риє, потім лягає туди. Стали жартувати, що він, як справжній військовий, окопався», – розповідають про свого чотирилапого друга солдати.

А коли ворог починає стріляти з «градів», Тузик одразу стрибає в окоп.

Спочатку, як малий був, у військових крав капці та берці. Підріс – порозумнішав.
Тузика тут люблять, бережуть, діляться найсмачнішим, що є в солдатському пайку. І якби не війна, то можна б було сказати, що живе він як сир в маслі. А коли волонтери привезли чотирилапому нашийник та сухий корм, Тузик став як справжній Туз.
Взагалі, чотирилапі живуть практично в кожному військовому підрозділі. Ось, наприклад, в Маріуполі, в таборі одного з українських добровольчих батальйонів живе ціла сім’я колись бродячих, а тепер «солдатських» собак.

Військові жартома називають цю зграю шведською сім’єю. Там і помісь вівчарок є, і метиси лабрадора. Кого тільки не зустрінеш. Часто не зрозуміло, де чиї цуценята. В чотирилапих малюків один батько, а мам декілька. А всі цуценята однакові – чорні, як вуглики. Військові за ними доглядають, годують і сподіваються, що закінчиться війна, і кожен з них буде мати дім та люблячого господаря.

Друзі!!!
 

Сім'я)))

http://i.piccy.info/i9/d6ca18b6182ec...16/210_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-02-18-08...00x333-r/i.gif

Милий #маламут - символ сімейного щастя

Сама древня порода собак в Арктиці - це Аляскінський маламут. Його предки - вовки. Тому маламути цінують своїх господарів, як представників зграї. Вважається, що разом з цуценям цієї породи в будинок приходять #щастя і #удача

http://i.piccy.info/i9/9967c0f602020...F5GDu8_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-02-20-06...83x345-r/i.gif

Цьом ...

http://i.piccy.info/i9/5169da8907c63...mNarbI_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-02-21-18...08x408-r/i.gif

Де ж це мій господар забарився???

http://i.piccy.info/i9/88fe364e9ff06...akwtYGf6YY.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-02-22-16...00x333-r/i.gif

Вони виросли разом ...
Зворушливе фото, до останнього подиху разом ...
https://pp.vk.me/c622730/v622730060/...m11Ww5WuSc.jpg

Понад 5,5 тисяч покинутих собак та котів зі Сходу поласували кормом від «добрих сердець»
Небайдужі українці продовжують рятувати чотирилапих, які лишилися на Сході. Загалом у зону бойових дій вже передано 10 тонн сухих кормів завдяки ініціативі «Не залишай нас в АТО». Благодійну акцію, до якої долучаються люди з усієї країни, започаткувала компанія «Кормотех».

http://i.piccy.info/i9/49f51a0fa1024...G_DJhdY6aQ.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-03-01-10...00x133-r/i.gif

Щеня, яке дуже любить тебе

http://i.piccy.info/i9/b61f0a6ec14d2...REaI0E_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-03-03-16...54x471-r/i.gif

Очима військових: солдати й добровольці підгодовують покинутих тварин


У наших публікаціях ми часто розповідаємо історії з зони АТО. Це історії очима переселенців, волонтерів, які вже поїхали, і тих, хто залишається там. Цього разу пропонуємо до уваги історії від українських військових, які проходять службу в зоні АТО.

Війна породжує агресію й горе, проте навіть тут, серед небезпеки та страху є місце для добра. Українські військові, що перебувають у зоні АТО, підгодовують та вивозять покинутих чотирилапих.

http://i.piccy.info/i9/3041fec24cb36..._1_300x225.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-03-06-11...00x225-r/i.gif

Борис Гуменюк, письменник і доброволець батальйону ОУН, розповідає, як військові підгодовують покинутих тварин у Пісках. З цього населеного пункту, який обстрілюють вже протягом кількох місяців, виїхали практично всі мешканці. Тварини подекуди залишились. От ними й опікуються добровольці. «Щоб не говорили, що усього цього не було», – пише він під світлинами.

http://i.piccy.info/i9/fb86f82ae4c7f..._1_300x198.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-03-06-11...00x198-r/i.gif

Він також розповідає, що у батальйоні є чотирилапі добровольці – самі прибились до військових. «Втікаючи від війни, місцеві мешканці покинули своїх чотириногих, от вони й прибилися до нас. Бійці їх годують, навіть, можна сказати, взяли на повне забезпечення, по-людськи розділивши з собаками свій нехитрий солдатський пайок. Ті відповідають бійцям просто таки нелюдською вірністю», – розповів боєць батальйону Борис Гуменюк.

http://i.piccy.info/i9/8558327c4230e...33_300x225.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-03-06-11...00x225-r/i.gif

Є й волонтери, які вивозять покинутих котів і собак, повертаючись зі своїх гуманітарних місій на передову. Дніпропетровські волонтери Олена Тимошенко з чоловіком із зони АТО вивезли майже три десятки полишених господарями котів та собак і навіть одну черепаху, яку український боєць знайшов у кинутому будинку. Розбирають тварин по домівках зазвичай такі самі небайдужі люди, які допомагають армії.

http://i.piccy.info/i9/cf0cdfa0ba75b...M4_300x199.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-03-06-11...00x199-r/i.gif

«Діти й тварини – це ті, хто страждають в першу чергу. Вони не розуміють, чому їхній світ змінився, чому їх кинули. Ми відвозимо допомогу, а на зворотному шляху я стараюсь забрати тварин. Зараз це все складніше робити, ситуація в зоні АТО погіршилась…Чому не вивезли домашніх тварин, я не знаю. Я не засуджую тих людей, які кинули цих тварин, я їх просто не розумію. Ну вийми ти ковдру, вийми мішок картоплі, каструлю, візьми собаку. Це ж друг. Але я не засуджую цих людей, я не знаю, як склалась їхня доля», – цитує Олену Тимошенко «Радіо Свобода».

А це вже кошеня Бублик, яке підтримує українського солдата після того, як той отримав поранення в обличчя снайпером. Тому невідомо – хто ще кому більше допомагає!

http://i.piccy.info/i9/47dc1b23557b1...yk_300x199.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-03-06-11...00x199-r/i.gif

Ці історії вчать нас головному – людяності. У час, коли в країні йде війна та у суспільстві нагнітається ворожнеча, найважливіше – не піддатися цьому, не озлобитися геть на все. Саме тому ці історії є індикатором того, що ми досі залишаємося у площині побутової людяності та не втратили можливість творити добро.

http://i.piccy.info/i9/1bade6f3c6787...tu_300x297.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-03-06-11...00x297-r/i.gif

Джерело:

Я вам подобаюся?

http://i.piccy.info/i9/5d4e38bf50b60...tIItnrI1OY.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-03-07-11...03x403-r/i.gif

Чотирилапі герої в зоні АТО. Тузик

Продовжуємо цикл публікацій про собак, що живуть в зоні АТО. Сьогодні нас занесло в містечко Дебальцеве Донецької області. Туди ж занесло і героя нашої розповіді – «дворянина» Тузика. Яким чином це сталося, не відомо нікому, навіть самому Тузику.

http://i.piccy.info/i9/8b2a1ccb8a748...f1_225x300.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-03-08-19...25x300-r/i.gif

Цей чотирилапий – дворняга Благородної душі. Тузик змалку живе в таборі і є підопічним військових 25 бригади ВДВ, що дислокується під Дебальцевим. Цей песик, як і майже всі чотирилапі, переймає багато звичок своїх господарів.

«Дивимося якось, а Тузик ямки риє, потім лягає туди. Стали жартувати, що він, як справжній військовий, окопався», – розповідають про свого чотирилапого друга солдати.

А коли ворог починає стріляти з «градів», Тузик одразу стрибає в окоп.

Спочатку, як малий був, у військових крав капці та берці. Підріс – порозумнішав.
Тузика тут люблять, бережуть, діляться найсмачнішим, що є в солдатському пайку. І якби не війна, то можна б було сказати, що живе він як сир в маслі. А коли волонтери привезли чотирилапому нашийник та сухий корм, Тузик став як справжній Туз.
Взагалі, чотирилапі живуть практично в кожному військовому підрозділі. Ось, наприклад, в Маріуполі, в таборі одного з українських добровольчих батальйонів живе ціла сім’я колись бродячих, а тепер «солдатських» собак.

Військові жартома називають цю зграю шведською сім’єю. Там і помісь вівчарок є, і метиси лабрадора. Кого тільки не зустрінеш. Часто не зрозуміло, де чиї цуценята. В чотирилапих малюків один батько, а мам декілька. А всі цуценята однакові – чорні, як вуглики. Військові за ними доглядають, годують і сподіваються, що закінчиться війна, і кожен з них буде мати дім та люблячого господаря.

Знайти Гільзу

«Де мої? Ви не підкажете, куди вони поділися? Ви часом не бачили? Вони були ось тут…»
В районі Іловайська бігає розгублений собака. Здається, шукає когось. Підбігає до солдатів і ніби запитує, чи хто, бува, не бачив його господарів – військових миколаївського батальйону.

http://i.piccy.info/i9/f57a3f6398c6d...a1_300x279.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-03-09-08...00x279-r/i.gif

Історія Гільзи

Вона прибилася до українських військових під час бойових дій на Сході. Колишні господарі, рятуючи себе, покинули собаку. А українські солдати підібрали і назвали Гільза.
Чому Гільза? Більше нічого не прийшло в голову: навколо руїни, порожні гільзи… З часом собака навіть перестав боятися автоматів і вибухів. Став вірним другом нашим бійцям. А коли чув підозрілий шурхіт, повідомляв – гавкав. Військові були вдячній, ділилися з собакою пайками. Ось так Гільза стала нашим бійцем-спецназівцем.

Але одного дня вона загубилася. Це сталося, коли наші потрапили в оточення російських військ: стрілянина, шум. У метушні бою собака пропав.

Спецназівці батальйону «Миколаїв» шукали свою Гільзу. Всі хвилювалися, коли та загубилася.

«Ми втратили найвірнішого друга, через що боліла душа. У нас жевріла надія, що вона жива і ми її знайдемо»,

– розповідає Олег Кошовий, спецназівець батальйону МВС «Миколаїв».

А один з наших військових вирішив розшукати собаку. Він ще раз приїхав на місце, де той загубився, і почав кликати: «Гільза, Гільза!»
Раптом чує – гавкіт. Бачить – біжить! Це неймовірно – вона вижила!
І відчуває: у нього на щоках сльози. Жива! Жива наша дівчинка Гільза.

А та мало з ніг не збила солдата. Так раділа. Стрибала, облизувала йому лице! Чоловік відкрив машину, а вона шусь на заднє сидіння і зачаїлася.

Коли чоловік привіз Гільзу на блокпост, вона, побачивши своїх, – почала вистрибувати кожному на груди й облизувати обличчя своїм шорстким язиком.
Усі були такі щасливі!
З тих пір вірна Гільза завжди поруч. Ні на крок не відходила від своїх господарів. Боялася знову загубитися.

Бійці вирішили одноголосно: собака разом з ними поїде до Миколаєва.

Після того як у вересні спецназівці батальйону «Миколаїв» повернулися додому, разом з ними повернулася і Гільза. Тепер вона живе в навчальному центрі. Хлопці вирішили, що їй краще буде в мирі та спокої. Хоч на війні без своєї вірної Гільзи вони будуть сумувати. Але тут, у Миколаєві вона в безпеці. І це – головне.
S. Собаки, котрих покидають місцеві мешканці в зоні АТО, часто прибиваються до українських військових – стають чотирилапими добровольцями «бандерівських батальйонів».
Бійці по-дружньому ділять з ними свій солдатський пайок, доглядають, наскільки це можливо в умовах війни. А собаки платять їм за це вірністю.

Такої крихітної собаки ви ще не бачили. Найменша в світі -- у Польщі

http://i.piccy.info/i9/178f40c0f6a5c...116/916866.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-03-09-18...20x151-r/i.gif

У Польщі знайшли найменшого в світі пса. Крихітна тварина живе у Вроцлаві.

Пес Туді породи Чихуахуа з’явився на світ 10 тижнів тому. Однак важить він всього 300 гр при зрості 6 сантиметрів і з легкістю уміщається на долоні.

"Ми постійно повинні дивитися під ноги, щоб не заподіяти йому шкоди, — розповідає власниця Аліса Чепл. — А враховуючи, що Туді бісквітного кольору, то він ідеально зливається з нашою підлогою".

Якщо пес і далі зростатиме такими темпами, то є великі шанси, що він буде занесений в Книгу Рекордів Гіннесса. Однак для цього необхідно ще трохи почекати.

Бойова чотирилапа подруга Ада

http://i.piccy.info/i9/370d81c55fce4...61_300x199.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-03-11-10...00x199-r/i.gif

«Вона у мене більше схожа на вовчицю, ніж на собаку. І за кольором, і за манерами. Коли вона з притиснутими вухами йде в твій бік, мурашки починають по спині бігати. На тебе нападає первісний страх перед хижаком»,
розповідає господарка німецької вівчарки за кличкою Ада – сержант спецбатальйону «Київщина» Олена Войткова.

Ада і її господиня Олена в АТО. Сама Олена з початку війни займалася волонтерством: возила їжу, одяг нашим солдатам. Зараз вона ще й працює кінологом. Адже в зоні АТО собак багато. А фахівців для їхнього навчання не вистачає.

З самого дитинства Олену оточували собаки. І в дорослому житті теж – навколо чотирилапі. Вона професійно займалася дресируванням, їздила на кінологічні виставки, змагання. А перед тим як прибути в АТО, Олена разом зі своєю улюбленицею пройшла спеціальні курси.

Тепер Олена солдат. А Ада – її вірна чотирилапа бойова подруга.

Досвід волонтерської роботи дає своє. Дівчина може дістати для наших хлопців практично все, що потрібно: не тільки одяг і продукти, а й приціли, рації. Олена воює на рівні зі всіма:

«Тут немає різниці, чоловік ти чи жінка. Ти такий же боєць, як і всі. Треба розвантажити машину – йду допомагати. Треба буде стріляти – буду стріляти».

Звичайно, з такою чотирилапою бойовою подругою, як Ада, все до снаги. Цей собака тільки одним своїм виглядом змушує ворога відчути всі кола пекла. Вгледівши цю вівчарку, багато хто змінюється на лиці. Адже Ада працює ще й на пропускному пункті. Супроводжує військових, які зупиняють проїжджих для перевірки документів. Люди при вигляді собаки одразу ж зізнаються, що у них там в автомобілі. Дивлячись на такого собі звіра, неможливо збрехати.

Але Ада, не зважаючи на свою грізну зовнішність і страхітливу кличку, не агресивна. Хоча, так, – войовнича. Ще вона з іншими собаками розбірки влаштовує. Як правило, із псами. Намагається домінувати.

Найцінніша якість Ади на війні – те, що вона завжди попереджає про небезпеку. Звук міни, що летить, чує раніше за всіх. І при цьому починає гарчати, крутитися, щоб привернути до себе увагу. Адже на війні дорога кожна секунда. І собака це теж розуміє.

Бійці батальйону дуже прив’язалися до своєї чотирилапої товаришки по службі: завжди ділилися з нею пайком, пригощали смачненьким. Але службовому собаці, як і кожному солдату, потрібен відпочинок.

Зараз Ада знаходиться в Києві. Коли вона їхала, хлопці принесли їй різних подарунків, іграшок, щоб вона не нудьгувала в дорозі. Вони раді, що Ада зараз має можливість відновити сили. І в той же час нудьгують і з нетерпінням чекають повернення своєї бойової чотирилапої подруги.

Найбільше щастя - відчувати, що тебе люблять. Не знати, а відчувати...

http://i.piccy.info/i9/3c1a0b8f20b73...6/m7326134.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-03-13-13...50x274-r/i.gif

Чотирилапа Гільза та 7 «патрончиків» з АТО

http://i.piccy.info/i9/af2aca53891f4...61_300x199.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-03-14-17...00x199-r/i.gif

Друзі, в одній з наших публікацій ми розповідали про вірну чотирилапу подругу батальйону МВС «Миколаїв» – собаку за кличкою Гільза. На одному з блокпостів Луганської області вона прибилася до наших військових. А серед них і знайшла собі господаря. Сама вибрала Олега Кошового – спецназівця батальйону «Миколаїв».

Cама Гільза стала чотирилапим бійцем і незамінним помічником для наших хлопців. Слух у собаки – те, що треба, гострий. Як тільки почує якийсь шум – відразу дає знати. Скільки життів вона врятувала на війні, самому Всевишньому відомо. Вона справжній друг, вірний і відданий.

А тепер Гільзу хочуть зробити символом батальйону «Миколаїв». Це хлопці вирішили після тієї історії. Пам’ятаєте? Хто читав публікацію «Знайти Гільзу»?

Ви ж іще всього не знаєте! У той час і на тому місці, де тоді загубився собака, стояв жахливий гуркіт – працювала важка артилерія. Гільза ж могла сховатися, втекти до сепаратистів, нарешті. Адже там тепло і тихо у них. Але ні, Гільза наполегливо чекала своїх господарів. І дочекалася.

Зараз Гільза живе в Миколаєві при навчальному центрі. Фронтовий господар собаки – Олег дуже хотів, щоб вона нарешті відпочила від війни. Ця його мрія збулася.

Але і це ще не все. Гільзу відправили у декретну відпустку. У неї з’явилося 7 чудових барбосів! Тут, в Миколаєві вони всі в безпеці, мирі та спокої.

А коли малюки виростуть, то стануть такими ж розумними і сміливими, як мама. Цілком можливо, що хтось із них зробить службову кар’єру. Але краще, якщо це буде вже в мирний час. Дуже хочеться, щоб тоді, коли кожен із них твердо стоятиме на своїх чотирьох лапах, в Україні запанував мир та спокій.

Хто розумніший: собаки чи кішки?

Практично кожен собака заслуговує на нагороди просто за те, що у нього є величезне бажання навчатися. Собаки майже всіх порід добре піддаються навчанню. Той, кому відомі ази дресирування, скаже: ну що може бути простіше – зробив усе правильно – отримав смаколик. Невже кішкам це не зрозуміло? Собаки сприймають навчання як захоплюючу гру. Їм цікавий сам процес. Кішки ж дресирування не терплять, або сприймають, в кращому випадку, з байдужістю.

http://i.piccy.info/i9/566d1d3e02b90...iqRTMpFJoE.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-03-16-14...04x378-r/i.gif

Ми мирно граємось

http://i.piccy.info/i9/17f3dde021e66...ppJcdQ_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-03-27-17...08x408-r/i.gif

Нікому не віддам

http://i.piccy.info/i9/d66bf8e779865...BygR8OlH9A.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-03-29-16...55x317-r/i.gif

«Або я виходжу з ним, або звідси живим не вийде ніхто!»

http://i.piccy.info/i9/b51b603f4f561...51_300x218.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-04-01-16...00x218-r/i.gif

Сумна розповідь про те, як чотирилапі прикордонники із зони АТО врятували наших хлопців, заплативши своїми життями. А ще про те, що в історії є дивовижна здатність – нагадувати нам про давні події через події, котрі відбуваються зараз.

Це сталося на початку липня минулого (2014) року в Луганській області. Тор – пес-прикордонник – один із тих, хто загинув у зоні АТО, виконуючи службовий обов’язок. Його господар Владислав, який проводив з Тором весь час, каже, що якби не пес, то його і багатьох інших хлопців уже б давно не було в живих.

Наших хлопців тоді «сепари» обстрілювали безперервно: з РПГ, кидали гранати, стріляли з мінометів, з великокаліберних кулеметів. Обстріли проводили з житлових будинків. 2 дні військові провели в облозі, 2 дні ніхто не приходив на підмогу. А гуркіт стояв такий, що навіть в оного з наших бійців пішла з вуха кров.

А стріляти у відповідь не можна, в будинках – люди, мирне населення.

Але й штурмом облогу, де знаходилися наші прикордонники, вороги довго не брали.

Чому?

Разом з нашими хлопцями були собаки. «Сепари» знали, що там є службові вівчарки, але не знали, скільки їх у прикордонників. Думали, багато. Можливо, саме це стало стримуючим фактором. І противник довго не брав штурмом сховище наших хлопців. Адже ніхто не хотів зустрічі з натасканою розлюченою вівчаркою.

Як тільки видавалася хвилина затишшя, наші солдати бігли годувати і поїти своїх чотирилапих товаришів. Солдати насипали їм корми, наливали води, гладили, заспокоювали і говорили, що «скоро все закінчиться, і …»

Скоро все закінчилося …

Собаки тоді загинули майже всі. Потім вони були нагороджені посмертно. Але кажуть, що один пес все-таки вижив:

Наш прикордонник взяв в одну руку повідець з собакою, в іншу – гранату, висмикнув чеку, вийшов назустріч ворогу і закричав:

«Або я виходжу з ним, або звідси живим не вийде ніхто!»

Багато хто з учасників тодішнього протистояння зараз повертається знову в АТО. Такі, як Богдан, – саме для того, щоб «помститися за свого собаку».

А ще дуже хочеться нагадати схожу історію, яка сталася в далекому 1941-му. На сцені все ті ж: прикордонники, їхні собаки та озброєна до зубів армія ворога. Того разу службові собаки допомогли затримати наступ окупантів на 2 дні. Знову 2 дні, як і в 2014-му …

Правда, тоді, в 41-му, собак було набагато більше. Але хіба в кількості справа? Навіть якби був всього один собака, і той би, не замислюючись, вступив у бій з цілою армією ворога. У чотирилапих мета одна – захистити господаря. І зроблять це вони, ні хвилини не задумуючись, що за це доведеться віддати своє життя.

На місці нерівного бою 41-го року, в якому загинули і люди, і собаки, в селі Легедзино (Черкаська область) в 2003 році поставили пам’ятник прикордонникам і їхнім собакам – чотирилапим героям.

Як парадоксально: ті, з ким наші діди воювали тоді, в 41-му проти нацистів, самі стали ворогами. Але час розставляє все і всіх по місцях. І тільки він показує, хто справжній друг і захисник.

Пройде війна, ми здобудемо перемогу, і на цьому місці в Луганській області стоятиме пам’ятник на честь собак-прикордонників, котрі захищали нашу землю і врятували наших хлопців.

Джерело:

Антигравітація

http://i.piccy.info/i9/0d4507e57b808...G5J1Ug_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-04-02-16...08x408-r/i.gif

Собака відчуває настрій господаря, тому в скрутну хвилину він спробує і розвеселити вас, і розділити з вами журбу, і просто посидіти з вами поруч, заглядаючи в очі. Тому що емоцій у нього не менше, ніж у вас. А може навіть і обійняти. Тому що ніхто не втішить так, як кращий друг.

http://i.piccy.info/i9/1dc945746f206...lsopRl7qIM.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-04-04-19...20x260-r/i.gif

Чому у собак золоті серця?

http://i.piccy.info/i9/feaec42692095...flHCxTwE1U.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-04-05-20...20x229-r/i.gif

Зайка, бойова собака батальйону "Донбас". Хлопці знайшли її в лісі на тренуванні, вирішили забрати з собою в АТО

http://i.piccy.info/i9/2bca657de92f4...w87ckA_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-04-07-08...54x368-r/i.gif

9-річний хлопчик організував міні-притулок для собак

Добрим справам не перешкода ні вік, ні відсутність грошей. Головне мати бажання і велике серце, а решта додасться! У свої 9 років цей філіппінський хлопчик на ім'я Кен займається порятунком бездомних тварин. А почалося все з того, що попросив тата облаштувати всередині гаража притулок, куди він привів трьох бродячих собак. Хлопчик створив сайт для пожертвувань, а на надіслані гроші зробив всі необхідні щеплення, виходив і вилікував своїх підопічних

http://i.piccy.info/i9/123d5d651a270...eHcPug_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-04-08-08...00x333-r/i.gif

Собаки піклуються про дітей! Як Ваш собака ладить з дітьми ???

http://i.piccy.info/i9/7c758c590c908...h5LBK4_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-04-09-16...00x334-r/i.gif

Бійці на передовій показали свого бойового «Сєпара»

На одному з блокпостів у Курдюмівці у зоні АТО живе кіт Сєпар. Фото вусатого товариша бійців публікує кореспондент “Фактів” Володимир Михайлов, повідомляють Патріоти України Кіт бойовий, влаштовує “батли” з лисицями. До слова, після окупації бойовиками в зоні АТО залишилося чимало кинутих напризволяще домашніх тварин. Місцеві мешканці втікали, однак не всі подбали про тварин. Часто коти й собаки знаходять пристанище саме у військових.

http://i.piccy.info/i9/30d03a0d42d07...40x480_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-04-09-17...72x354-r/i.gif

Ларс – другий ніс сапера

http://i.piccy.info/i9/ece6d86f4b54d...rs_300x166.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-04-11-14...00x166-r/i.gif

Мінно-розшуковий пес породи німецька вівчарка за кличкою Ларс за час несення служби в зоні АТО допоміг знешкодити кілька десятків вибухових речовин. Ларс – із родини військових. Батько працював у Держприкордонслужбі, мати – в МВС. Ну як тут не стати профі у військовій справі?