Інший погляд на вплив атмосферного тиску на поведінку риби

Науковці від давна намагаються з'ясувати, як впливає атмосферний тиск на життєдіяльність риби. Зі зрозумілих причин це питання є також цікавим і для рибалок. Основний висновок, до якого приходили ті і інші в результаті своїх спостережень та дослідів, такий: будь-яка зміна атмосферного тиску відразу відбивається на фізіологічному стані риби, знижуючи її активність, або, навпаки, примушуючи інтенсивніше переміщатися в пошуках корму.

Рибалки з досвідом можуть запросто підтвердити цей факт. Всі, навіть люди які далекі від риболовлі, чули і знають що риба не ловиться, або погано ловиться при зміні атмосферного тиску. Також практично всі, як один, пояснюють це наявністю у риби органу "відповідального" за подібну реакцію. Це плавальний міхур, який, нібито стискаючись або роздуваючись, реагує на зміни зовнішнього атмосферного тиску, вносячи в життя риб певний дискомфорт.

Проте, якщо замислитись, і поглянути на це дещо з іншого боку, це не зовсім вірно.

Спробуємо пояснити і розглянути це питання детальніше і з прикладами. Плавальний міхур звичайно є, індикатором тих складних фізико-біологічних процесів, які постійно йдуть в природі і серед яких можна назвати коливання атмосферного тиску. Але, швидше за все, цей орган служить рибі для вертикальної орієнтації в товщі води, допомагаючи рефлекторно триматися на певній глибині і зрівнювати питому вагу риби з щільністю води. Це дозволяє рибі переміщатися у водному середовищі з найменшими енергетичними затратами.

Тепер на основі простих міркувань спробуємо показати, що атмосферний тиск, точніше, його коливання, не безпосередньо, а лише побічно, опосередковано впливають на поведінку риби.

З фізичної точки зору зовнішній тиск, що діє на рибу у воді, складається з атмосферного тиску над поверхнею води і з тиску водяного стовпа, відповідного тій глибині, на якій знаходиться риба.

Подивимося, як співвідносяться зміни тиску в повітрі, вимірювані висотою ртутного стовпа, і у воді. При цьому, звичайно, слід враховувати, що щільність води майже в 13 разів менше щільності ртуті і в 800 разів більше щільності повітря. Найпростіші розрахунки покажуть, що, наприклад, для людини зміна атмосферного тиску на 10 міліметрів ртутного стовпа буде еквівалентною переміщенню по вертикалі на 100 метрів. У воді аналогічне пересування для риби складе трохи більше 10 сантиметрів, що практично відповідає висоті її тіла. Та й взагалі, часто доводиться спостерігати, як при незмінному атмосферному тиску риба без жодного збитку для свого здоров'я здійснює в товщі води гігантські - в нашому розумінні - вертикальні переміщення і навіть вистрибує у повітря. Так, лящ, що вранці "грається" на поверхні водойми, піднімається для цього з глибини до 10 метрів, що на повітрі відповідає швидкому сходженню на висоту майже 12 кілометрів.

Підсумовуючи має бути зрозуміло, що природа влаштувала рибу так, що навіть різкі скачки тиску помітного фізіологічного впливу на її організм надати не можуть.

І таким чином, для рибалки питання про вплив атмосферного тиску на поведінку риби все таки залишається відкритим і неоднозначним, оскільки з одного боку ми маємо багаторічні спостереження рибалок, а з іншого чисту науку, і ті ж спостереження тільки з іншим підходом.

Скоріш за все на зміну поведінки риби впливає не лише атмосферний тиск, а зміна стану атмосфери взагалі, адже зміна тиску веде і до зміни погоди, що також, за спостереженнями рибалок впливає на поведінку риби, при цьому змінюється і вітер, а його вплив на клювання риби більш очевидний...

Причини окуневих капризів

"Спіймати окуння простіше простого, його ловля найпростіша і не потребує особливих зусиль, вмінь, та снастей" - такі слова можна почути від багатьох рибалок. Можливо, в порівнянні з ловлею на спінінг інших хижих риб з цим твердженням можна погодитись, однак простота ловлі окуня на спінг - удавана. На наш погляд, така ілюзія виникає тому, що окунь своєю чисельністю набагато перевершує всіх інших прісноводних хижаків. Їх багаточисельність, і всюдисучість приводить до того, що майже завжди знайдуться представники, які не звертають увагу на недосконалість снасті, огріхи при проводці або погодні катаклізми і порадують вас клюванням. В результаті рибалки повертаються з риболовлі задоволені своїми результатоми, навіть не підозрюючи, наскільки він міг бути кращим.

Напевно вам знайомі ситуації, коли ви разом з іншими спінігістами ловили окуня в одному місці - стояли поруч на березі або перебували в одному човні, і активність риби була досить високою, і снасті у вас подібні, і приманки однакові а результати риболовлі суттєво відрізняються а то й взагалі протилежні . Ради справедливості слід сказати, що при ловлі інших хижаків, та й не тільки хижаків, подібне теж трапляється, але окунь в цьому відношенні - поза конкуренцією. Причина подібної, часом незрозумілої, поведінки і якогось виборочного по незрозумілим критеріям клювання, полягає в тому, що окунь - не стовідсотковий хижак.

Справжні хижі риби, такі, як щука, судак, жерех, в більшості випадків харчуються лише рибою. У окуня ж, раціон більш широкий: це і земляні черв'яки, і якісь водяні таргани, і інша легка здобич. Трапляється, що з водойми, що буквально кишить мальком, витягаєш окунів, в шлунках яких переважають водні комахи.

В силу своєї всеїдності окунь здатний візуально ідентифікувати безліч підводних предметів, а при зустрічі з незнайомим йому раніше кормовим об'єктом, яким є ваша блешня, інстинктивно проявляє і здорову цікавість, і обережність. При цьому він добре розрізняє окремі елементи тієї конструкції, яку ви пропонуєте йому. Справжні хижаки при полюванні заряджені тільки на один об'єкт - кормову рибу, і якщо ваша приманка опинилася поруч, то вони сприймають і атакують її як єдине ціле. Іншими словами, щука ніколи не захоче відкусити свинцеву головку вашого улюбленого твістера, тоді як окунь зробив би це з великим задоволенням.

У цьому, на мій погляд, прихована основна причина окуневих капризів. Життя в зграї і недостатній для справжнього господаря водойми розмір теж нерідко визначають поведінку окуня щодо спінінгових приманок, тому не дивно, що існує велика різноманітність приманок і прийомів ловлі, якими можна успішно ловити окуня.

Кетчер - ефективна приманка для ловлі окуня
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...ng/ketcher.jpg
В результаті "м'якої революції" силікон - віброхвости і твістери - значно потіснили обертальні блешні. Маючи явну перевагу при ловлі ступінчастою проводкою на глибині, ці приманки гідно конкурують з "оберталками" і на мілководді. Іноді вони виявляються незамінні при рішенні дуже незвичайних завдань. Проте, сьогодні не про це, а поговоримо як можна ефективно об'єднати ці дві приманки і отримати дуже вловисту снасть для ловлі окуня.

Дуже часто я використовую джиг-голівку в комбінації з невеликою обертальною пелюсткою на спеціальному дроті-застібці. В іноземних каталогах це пристосування називається спіннер (spinner), а в комбінації з джиг-головкою - спіннер-бейт (spinner-bait), тобто приманка з "оберталкою". У нас для неї не існує загальноприйнятої назви. Часом цю приманку називають "кетчер", в перекладі - "ловить", для цієї приманки, по-моєму, цілком підходить. Взагалі, кетчер заслуговує набагато більшої уваги, ніж йому приділяють і в магазинах, і в риболовній літературі.

Обертальна пелюстка дає їй багато нових корисних якостей, хоча головним діючим елементом залишається твістер. Чому окунь нападає на пластикову насадку, а не на "оберталку", точно сказати не беруся. Але я не пам'ятаю жодного випадку, коли б окунь стукав по пелюстці і засікався зовні. Чи говорить це про те, що твістер в усіх випадках привабливіший для окуня, ніж обертальна блешня? Не думаю.

Швидше, коли окунь вже налаштувався на атаку, спрацьовує інстинкт "великому шматку рот радіє", або ж цей хижак намагається усунути конкурента. В усякому разі, обертальна пелюстка робить приманку помітнішою, приваблюючи рибу здалеку.

Твістер або віброхвіст отримує від обертання пелюстки додаткову гру. Сама приманка виглядає крупнішою, що приваблює і більш велику рибу. Окуні беруть її охочіше, ніж джиг без пелюстки, крім того, змінюється гра. Падіння приманки стає уповільненим - пелюстка виконує роль парашута, і збільшується кількість клювань при зануренні. При рівномірній проводці посилюється натягнення жилки, а значить, поліпшується контакт з приманкою. При тій же швидкості проводки можна застосовувати головки істотно більшої ваги, тобто збільшити дальність закидання (аеродинаміка при монтажі пелюстки погіршується незначно).

Існує два рівноцінних варіанти монтажу пелюстки: через вертлюжок і за допомогою дужки. Вертлюжок дає пелюстці максимум свободи для обертання і можливість її змінювати. Дужка дозволяє зробити кріплення компактним. Пелюстки застосовуються краплеподібні, №0 і №1 для окуня, №2 для щуки. Дротяна арматура повинна відповідати величині пелюстки, яка при обертанні не повинна зачіпати за гачок. Важливо, щоб арматура була зроблена із застібкою - це дає можливість швидко поміняти голівку, створюючи самі різні за вагою, формою і кольором комбінації. Головки можна використовувати круглі, але в зарослих місцях на кілечку гачка можуть чіплятись водорості, що негативно вплине на результат. У таких випадках хороша голівка обтічної форми з винесеною вперед петлею.

Кетчером або просто легкою голівкою з твістером ми зазвичай ловимо окуня на порівняно мілких місцях, рівномірною або комбінованою проводкою. Враховуючи, що мова зараз йде про ловлю окуня, гра, розмір і колір пластикової приманки повинні не тільки привертати увагу хижака, а й провокувати його на клювання. З розміром визначитися легко-довжина приманки повинна бути в межах 4-6 см. Досить часто окунь явно віддає перевагу приманкам мінімального розміру.

Більш цікаве питання: які форми і кольори найбільш уловисті? Ті, яким ви довіряєте, оскільки з успіхом використовували їх. Деякі вважають за краще червоно-білу комбінацію "твістер - головка". Мої улюблені кольори-жовтий і чорний. Для окуня я вибираю твістери з вузьким і тонким хвостом, що дають швидку гру при повільній проводці.

Коли ми ловимо окуня на глибині ступінчастою проводкою, то гра і колір приманки йдуть на другий план. Головну роль відіграють проводка і розмір джиг-головки. Окунь небайдужий до ступінчастої проводки протягом всього спінінгового сезону, це ж саме можна сказати і про кетчер.

І мало не забув, експерементуючи з кетчером, можна добитись цікавих і неочікуваних результатів. Як от виявилося, що такою приманкою можна досить успішно ловити окуня в зарослих водоймах, адже при проводці, пелюстка, що обертається добре розганяє всі водорості і твістер з гачком легко і безеперешкодно проходить скрізь них, а так як окунь полюбляє ховатись в таких місцях, влаштовуючи там засідку, то після виходу приманки на чисту ділянку дуже часто атакує її. Ну а далі справа за Вами...

Дужа класна штука!

Перше місце серед літніх окуневих приманок

Багато рибалок вже давно забули про обертальні блешні і ловлять як правило на воблери або різноманітні джигові приманки. А дарма. Обертальні блешні стоять на першому місці серед літніх окуневих приманок. Окуні відносяться до них з великим зацікавленням, вони приваблюють його візуально при проводці і створюваними у воді механічними коливаннями. Щоправда, далеко не завжди це виражається клюванням. Дуже часто окунь просто супроводжує блешню або б'є по ній таким чином, що засікти його неможливо. Причина може полягати як в неправильному виборі швидкості і горизонту проводки, так і в самій приманці.

Яким чином розмір, колір та інші параметри блешні можуть впливати на результат? "На міліметр менше, на окуня більше" - говорять рибалки. Здавалося б, що може бути простіше: прив'яжи блешню №0, а ще краще №00 - і лови. Використання таких дрібних блешень дійсно збільшує кількість клювань, але головним чином дрібного окуня. Це пов'язано не стільки з тим, що велика риба віддає перевагу великим приманкам, скільки з тим, що більші окуні тримаються на глибинах більше 2 метрів. "Нульовками" обловлювати такі глибини незручно: летять близько, повільно занурюються, при проводці швидко піднімаються у верхні шари води - все це сильно знижує темп ловлі.

Застосування грузила-головки вирішує проблему, але таку блешню вже не можна назвати "нульовкою". Якщо вас більше цікавить не кількість, а розмір спійманої риби, то основу вашого набору повинні складати "оберталки" №2 і №3 по класифікації Mepps для блешень типу "Aglia" і №1, №1+ , №2 для блешень "Aglia Long". Тут ми говорили про класичні Мепси, слід зауважити, що існують і інші фірми які виготовляють дуже подібні, нічим не гірші, а в деяких випадках і кращі блешні, в першу чергу це "BlueFox","Vibrax", "Elix" нумерація блешень в усіх цих фірмах співпадає.

Стайний спосіб життя - ще одна особливість, яку необхідно враховувати при ловлі окуня. Якщо вам вдалося спровокувати одного на клювання, то чим швидше і точніше ви повторите ваші дії, тим вище ймовірність зловити наступного.

І все ж дрібні "оберталки" необхідні в арсеналі спінінгіста націленого на ловлю окуня. Часто трапляється, що ця риба не реагує на більші приманки, і тоді "Aglia" №1, "Comet" №1, "Aglia Long" №0 можуть вас виручити. До повільної проводки дрібної блешні уздовж дна не залишаються байдужими і досить великі горбані. Якщо ви озброєні снастю відповідного тесту (Ultra Light), то боротьба з таким півкілограмовим красенем на тонкій жилці доставить вам справжню насолоду.

З приводу того, який колір пелюстки найбільш привабливий і на якому зупинити свій вибір залежно від умов ловлі і конкретного виду хижаків (і окуня в тому числі), можна прочитати самі різні, причому часто суперечливі рекомендації. Наприклад, наші знавці радять використовувати при поганій освітленості яскраві, світлі блешні (нікель і срібло), а при хорошій - темніші (мідь і латунь). Деякі американські експерти радять прямо протилежне.

Висновок, який я для себе зробив, - і мідний, і золотий, і срібний кольори приблизно рівноцінні. Не пригадаю жодного випадку, коли б від кольору пелюстки залежав результат ловлі. Кажу впевнено, оскільки серйозно займався цим питанням.

Насправді спектри відбитого від різних металів світла, з урахуванням поглинання водою і розсіювання відрізняються незначно. Якщо і варто експериментувати з кольором блешні, то більш радикально, тобто ставити чорні або яскраво забарвлені пелюстки. Якщо ви впевнені в тому, що колір має значення, можу порадити використовувати блешні з двоколірною пелюсткою: раніше я сам часто робив латунні пелюстки і сріблив їх тільки із зовнішнього боку. Але, вважаю, що краще витратити дорогоцінні години риболовлі на експерименти з розміром блешні, з її грою і проводкою, а не з кольором.

Оскільки окунь здатний детально розглядати блешню, корисно мати в конструкції блешні елемент, який би акцентував його увагу. Природно, цей елемент повинен розташовуватися або на гачку, або в безпосередній близькості від нього.

У найпоширеніших "дразнилках" збуджуючого ефекту домагаються при використанні різних відтінків червоно-оранжевого кольору. Це може бути забарвлений сердечник, пластикова кулька, оперення або просто яскравий кембрик на трійнику, твістер. Яскраво-червоний колір добре розрізняється окунями - очевидно, він відіграє важливу роль в розпізнаванні собі подібних - досить поглянути на їх черевні плавники.

В конструкції окуневого оснащення слід уникати елементів, які можуть насторожити хижака, - великих карабінів і товстих повідків. Ідеальний варіант - прив'язувати жилку безпосередньо до приманки. Це, звичайно, не дуже зручно і вимагає застосування якісних, блешень, що мало перекручують жилку, але іноді цей прийом себе виправдовує.

Барометр для рибалки своїми руками

Поки науковці досліджують вплив атмосферного тиску на рибу і її активність, багато рибалок переконані що клювання напряму залежить від його зміни. Буває підеш на рибалку ніби і погода хороша, а клювання немає. Причиною цьому може бути атмосферний тиск. Барометр купити не завжди вдається, тому хочу запропонувати конструкцію домашнього барометра, легкого у виготовленні, який дозволяє відслідковувати зміну атмосферного тиску.

Барометр складається з пляшки з прозорим склом, скляної трубки і пробки.

Пляшка на одну третину заповнюється водою, краще брати дисцильовану, оскільки звичайна через деякий час зацвітає. Воду можна злегка підфарбувати. У пробці робиться отвір, в який вставляється скляна трубка. Місце з'єднання замазується пластиліном. Тепер залишається заткнути пляшку пробкою. Барометр готовий.

Коли атмосферний тиск почне змінюватися, то зміниться рівень води в трубці.

Якщо з трубки почнуть виходити бульбашки повітря, значить тиск дуже високий, а це до ясної стійкої погоди, в такий час буває хороший кльов. Якщо вода почне виливатися через верх трубки, тиск низький, можна чекати бурю, а на риболовлю йти не варто.

Необхідні компоненти майстерності рибалки

Часто серед рибалок чути що найголовніше знати де ловити рибу. Проте знайти місця стоянок і жирування риби - ще не все. Треба вміти ловити рибу, знати техніку ловлі, а також якою снастю краще користуватися. Дана стаття більшою мірою призначена для початківців, а саме для того, щоб ті, хто тільки починає свій рибальський шлях змогли зорієнтуватись в багатогранному рибальському світі.


Ловля поплавковою вудочкою і впроводку на глибині більше 4 м скрутна, часто - неможлива, так само, як і ловля на дуже швидкій течії. Донна проводка, донна вудочка і снасті зимових типів хороші майже при будь-якій течії і на будь-якій глибині. На поверхні, невеликих глибинах і серед водоростей потрібні нахлист і частково поплавкова вудочка без грузила. Мормишечна снасть дозволяє ловити серед корчів і у вікнах водоростей. Ловля хижаків спінінгом навесні і восени здобутлива. Причому снасть придатна для ловлі і з човна, і з берега. Влітку ж, з розростанням водоростей, кількість доступних спінінгу місць значно скорочується, особливо при ловлі з берега.

Якою б снастю не ловив рибалка, йому необхідно досконало володіти нею. Треба вміти зробити точний і безшумний закид, підсікти рибу і вести з нею успішну боротьбу. Вміти правильно вибрати і застосувати блешню, воблер, джиг, гачок, поплавок або сигналізатор і грузило для донної вудочки - все це необхідні компоненти майстерності рибалки, придбані лише практикою. Дуже важливо оволодіти прийомами правильного користування катушечною снастю і всіма удосконаленнями в техніці рибальства. Це і найтонші жилки, і найбільш чутливі сигналізатори, і поплавці зі зворотним зв'язком, і грузила-годівниці.

Рибалки, що освоїли тільки один спосіб ловлі, часто зазнають невдачі. Це обмежує види риб, що трапляються в уловах, робить успіх залежним від їх клювання. Часто буває, що коли немає клювання мирних риб, клюють хижаки; коли припиняється клювання теплолюбних, починається клювання холодолюбивих і т. д. Нарешті, будь-яка риба краще клює в певний час доби. У темряві, наприклад, успішно можна ловити лише донною вудкою.

Рибалка, який володіє багатьма способами ловлі і різними снастями, завжди виявиться у виграші, незалежно від сезону і місця ловлі. Ловля різними снастями розширює рибальські межі, збагачує практику, підвищує майстерність. Якщо вважати, що вудочка - засіб зв'язку з підводним світом і його мешканцями, то саме вона і дозволяє нам дізнатися про поведінку мешканців водного царства. Ми дізнаємося, чим, коли і де харчуються риби, як розшукують їжу в темряві або в каламутній воді, знайомимося з їх звичками.

Різноманітні снасті і способи ловлі розширюють кругозір рибалки. Однак потрібно мати на увазі: застосовувати декілька способів і різні снасті одночасно не рекомендується. Як говорить прислів'я: "За двома зайцями поженешся, жодного не зловиш!"

Навики і прийоми спінінгової ловлі

Часом на водоймах я зустрічаю спінінгістів, які машинально, навіть не замислюючись над тим, що вони зараз роблять, закидають раз за разом одну й ту ж приманку в одну і ту ж точку. А в їх розмовах - лише спогади про минулі "вловисті" часи, та про те, що нині риби ну просто не стало. Але що ж заважає їм не тільки спробувати іншу приманку, але і змінити місце, пошукати цю саму рибу? Адже в спінінговій риболовлі головне - знайти хижака, зрозуміти де і як він стоїть, інше вже менш складно. . .

Але це, звичайно, крайність. В основному - у більшості рибалок є власна методика, особистий підхід до риболовлі. І я хочу поділитися з основами своєї тактики полювання на хижу рибу, виділивши послідовний ланцюжок дій, починаючи з оцінки умов що склалися на водоймі - і до максимального розуміння клювання, а також і про ті чи інші вподобання хижака.

Попередній аналіз

Це - оцінка метеоумов. Робиться ще вдома, до виїзду на водойму. Основні параметри - атмосферний тиск, сила і напрям вітру, температура повітря.

Я не вважаю, що зміна тиску прямо впливає на клювання хижака, але з його значенням найбільш легко зв'язати активність риби. Атмосферний тиск лише відображає зміну інших, більш важливих показників. Але він здатний підказати про розташування риби: при високій його величині риба виходить на мілководні ділянки водойми, з його падінням - скочується в глибину. У більшості водойм ця тенденція дотримується.

Тиск і активність хижака - на цю тему було достатньо публікацій, тому наведу лише факти, виходячи із записів в моїх щоденниках.

Хороше клювання:

- При зростанні атмосферного тиску; краще всього - в день його найвищого значення перед прийдешнім "обвалом". І чим різкіше і більш значущим буде цей "обвал" в наступні дні, тим краще тримається клювання напередодні;

- При постійно високому рівні тиску.

Нормальне клювання:

- При стабільному тиску, але не нижче 740 мм рт.ст.;

- При плавному збільшенні - наприклад, на день по 1-2 мм рт.ст.

Погане клювання:

- В день, з якого починається падіння, і чим воно різкіше, тим гірше;

- При стабільному, але дуже низькому тиску;

- При різких коливаннях (не важливо - при підйомі чи падінні).

Одного разу я потрапив на рибалку, коли наді мною проходили один за одним грозові фронти. Очікуваний час до появи нового - 1,5-2 години. Так ось клювання ставало прямо якимось шаленим, коли фронт знаходився зовсім близько. Як тільки ж він "накривав" мене - клювань не було взагалі - і так при проході кожного, всього ж я їх нарахував чотири ...

Сила вітру, його напрямок (і, особливо, напрямок за останній час) - теж важливі параметри. Потужний вітер може взагалі виключити можливість лову як з берега, так і з човна. Про це треба завжди пам'ятати. Але не можна забувати й про інше: такий вітер добре перемішує воду, збагачуючи її киснем. Це досить актуально, наприклад - для водосховищ.

Якщо дню рибалки передувала значна спека, і лише пару днів дме сильний вітер, то хижака краще шукати на ділянках що добре продуваються . Тут і температура води трохи менше, і вона більш насичена киснем. З заток і закритих ділянок практично весь хижак йде. І навпаки, навесні вода ще холодна, найбільше вона прогрівається в тихих місцях, в самих кінцях мілководних заток - там і варто шукати хижака, саме там і скупчується весь мальок, основний об'єкт його полювання. Якщо водоймище представляє з себе одноманітне озерце з пониженням глибини до центральної частини, то, скажімо, в жаркі дні більш тепла вода буде в тихій його частині, а прохолодніша і з кращим кисневим режимом - біля прибійного берега.

Температура повітря говорить нам про те, де краще шукати хижака, яка орієнтовна температура води. Холодна весна - значить, і вода холодна, отже - хижака станемо знаходити в тихих від вітру місцях, де температура води буде вища.

Оцінка водойми

У цей розділ входять такі показники, як прозорість води, її рівень і температура.

Від прозорості води залежить те, наскільки хижак орієнтується за допомогою саме зору, тобто з якої відстані він здатний візуально виявити вашу приманку. Відповідно, і приманку якого кольору він зможе розрізнити краще, яку гірше.

У мене самі ходові кольори для прозорої води - коричневий, чорний, фіолетовий, червоний, білий, лимонний, жовтий. Коли рівень прозорості середній (видно на глибині близько 50 см), використовую жовтий, білий, лимонний. Вода сильно каламутна (менше 25-30 см) - на 98% застосовую тільки лимонний колір, іноді - жовтий.

Чим каламутніша вода, тим з більш потужними коливаннями я вибираю приманки. Наприклад, твістери з товстенькими хвостиками (наприклад, фірми Mister Twister). А от якщо говорити про "оберталки", то № 1 - найприйнятніший варіант: у непрозорій воді з меншими блешнями Ви ризикуєте залишитися непоміченим.

Від рівня води безпосередньо залежить місце розташування хижака. Як правило, при високому - риба виходить на мілину, відповідно розосереджуючись. При низькому - відходить від берегів, займаючи позиції на брівках і в коряжник (їй ніде сховатися біля берега - трави там практично вже не залишилося). При нормальному рівні - в залежності від інших факторів (оптимальна температура води, насиченість киснем, присутність корму) може добре клювати як на мілині, так і на глибоких ділянках.

Риба дуже добре відчуває зміни рівня води. Зовсім недавно, на змаганнях РСЛ, що проходили на р. Которосль, був яскравий тому приклад. Біля річки існує безліч стариць (колишнє її русло), які зараз представляють собою відверте болото - "озера" з глибинами до 1,5-2 м, повністю зарослі травою. Деякі з них з'єднуються невеликими протоками з річкою. Сама ж вона цього року сильно розлилася, затопило всю прилеглу територію, і в ці "озера" зайшла величезна кількість щуки. Так от, під час передстартового тренування рівень води був ще високий, і "зубаста" дуже добре ловилася в усіх старицях, але коли в перший день змагань у річку пішла значна маса води з стариць (з тих, що були з нею з'єднані), негайно пішла за нею і практично вся щука. В інших же старицях, з яких їй нікуди було діватися, вона продовжувала справно клювати.

Що стосується температури води, то я б сказав, що від неї більшою мірою залежить місце проживання малька, а поряд завжди буде знаходитись і хижак. А від його активності залежить працездатність тієї чи іншої приманки. Якось, обстеживши половину водосховища, я тільки до 7 години вечора знайшов хижака. Ловив я тоді в прибережній зоні. Після попередньої тривалої спеки температура повітря різко впала, і вода в затоках охолола - до 17,2 ° С. На відкритій воді (через постійне перемішування вітром) вона була вищою - 18,7 ° С. Але на сильній хвилі мальок не любить триматися, тому я шукав неглибокі тихі затоки. І тільки один з усіх досліджених мною мав потрібну температуру - 19,4 ° С. Теплу водичку туди постійно наганяв вітер, але по відношенню до затоки його напрямок був під 90 градусів, тому хвилі там не було, більш тепла вода підходила до поверхні - і цей шар як раз і був з подібною температурою. У тій затоці накопичилося дуже багато дрібної щучкі (до 300-400 г), і вона брала практично на кожній проводці! Такого скупчення щуки в я ще не зустрічав ... Я не буду говорити, скільки було в той вечір її спіймано і відпущено, скажу лише те, що перед цим за цілий день я добув лише пару окунів ...

А тепер - знову трохи статистики: цікаві факти про ефективність приманок різних класів.

Температура води до 14 ° С - працюють, як правило, тільки джигові приманки (наприклад, твістери, віброхвости, поролонові "рибки"). "Оберталки", воблери - або не працюють взагалі, або значно гірше.

Від 14 до 21 ° С - працюють всі приманки, важко виділити певного фаворита (хіба, що тільки мікроджиг) - все залежить від конкретних умов лову.

Вище 21 ° С - джиг практично взагалі не працює, краще "оберталка" або високочастотний воблер.

Межі температур не настільки чіткі, як може здатися - цифри середні, але загальна закономірність така. І не варто забувати про те, що я кажу про температуру верхнього шару, на глибині 1,5 м - вона вже буде інша. Цим і пояснюється успішна робота мікроджига та інших джигових приманок на глибинах більше 1,5-2 м, навіть коли поверхневий шар має температуру 23-24 градуси. А от якщо ловити в водоймі, максимальна глибина якої доходить лише до 50-60 см, то тут (наприклад, при температурі вище 21 ° С) точно буде краще працювати "оберталка" або воблер. Цим же пояснюється і феноменальна вловистість мікроджига у саму найбільшу спеку, але в глибоких водоймах, де під прибережною рослинністю вже 1-1,5 м води.

Вибір приманки

Починати ловлю в незнайомих місцях краще більш енергійно. Якщо використовуються джигові приманки, то голівки треба ставити важчі - динаміка проводки збільшиться, і за однаковий час можна "пробити" більше точок. Наприклад, оптимальна маса для конкретного місця - 5 г, а ловити будемо на 7-8 гр.

Якщо ви використовуєте "оберталку" - розміром на номер побільше. Адже коли йде пошук зграї окуня, то завжди в цій зграї знайдуться кілька "агресорів", які й атакують велику блешню. Зате значно збільшується ймовірність упіймання щуки.

Після того, як хижак знайдений, я підбираю оптимальну для нього приманку: якщо він жваво клює - можна нічого в оснащенні не міняти, але найчастіше доводиться йти по шляху зменшення приманки (її маси). Таким-то чином ми ловимо і менш активного хижака теж. Одна з моїх улюблених тактик - пошук "оберталкою", потім - "збирання і добивання" хижака з допомогою мікроджига.

Загальні принципи вибору приманки

Корчі, трава, різне сміття - оптимальні "гума" на офсетному гачку, "коливалка" в незачіпляючому варіанті, поролонова "рибка" з притиснутими гачками, "оберталка" із захищеним трійником. Остання - краще за принципом Kuusamo: з дротиком в ролі відбійника трави на трійнику, або ж шляхом монтажу, наприклад, "октопуса" на гачку - зі "щупальцями", надітими на жало.

Рідка трава, окремо розташовані корчі, "вікна" в траві - відмінно працюють різні силіконові приманки на джиг-голівках, на окуня - дуже гарний мікроджиг на голівках з масою від 0,4 до 1,5 гр. "Оберталки" типу Aglia - з великим кутом відхилення пелюстки - відмінно проходять рідку траву, відбиваючи її пелюсткою. Якщо блешня все ж чіпляється, то я змінюю трійник на більш дрібний, і така проблема зникає. У деяких місцях дуже стабільно можуть показати себе поролонові приманки (ловля серед корчів).

Відкриті місця без зачепів - тут вже застосовуються усі класи приманок, а конкретно на якій зупинитися - залежить вже від багатьох показників. Глибини до 2 м - все, що душі завгодно, від 2 до 5 м - мікроджиг, джиг, що "коливалки", воблери, тобто теж практично всі, ну а нижче 5 м - найбільш, на мій погляд, результативна - це джигова ловля.

Маленькі нюанси з "серйозними наслідками"

Розтин окремих хижаків - остаточне коригування розміру і колірної гами приманки. Сам розмір малька, виявленого в шлунку у риби, говорить нам про оптимальний розмір приманки. Якщо хижак харчується мальком верхівки або підлящика, то я використовую білу "гуму" (в прозорій воді). А ось якщо присутній мальок окуня - лимонного кольору (в прозорій воді) або жовтого (в каламутній). Та ж тенденція простежується і при підборі інших приманок, наприклад - "оберталок", тільки тут уже частіше за все вибір між жовтою і сріблястою пелюсткою.

Залежно від характеру клювання можна судити про активність хижака, і найчастіше залежність - пряма: сильніше удар - вище активність. Якщо щука глибоко заковтує приманку, то це говорить про високу активність, і навпаки - чим більше холостих клювань і слабких стусанів, тим менш активний хижак.

Пасивний хижак часто довго супроводжує приманку і атакує чітко ззаду; виходи риби та "проводи" приманки аж до спінінгіста - теж говорять про нерішучість і ситість риби. Активний хижак атакує приманку відразу, як тільки та з'являється в його полі зору, атакує з різних сторін, що помітно по приманці, що стирчить з краю пащі . А ось один цікавий факт, який я вже спостерігав далеко не раз. При надлишковій масі джигової приманки судак б`є її різко в вантаж, залишаючи сліди від іклів, але варто лише зменшити масу голівки і знизити темп проводки - атака відбувається ззаду, чітко в саму приманку. Масу приманки потрібно зменшувати мало не в два рази, це обумовлено дуже повільною проводкою.

Звичайно, по кожному пункту можна написати цілу статтю, але, щоб повністю відобразити ланцюжок думок, мені довелося піднести деякі факти практично "голими", без пояснень. І хоч я, звичайно, не вважаю цей алгоритм абсолютно правильним і для всіх, але принаймні, виїжджаючи все більше і більше на нові водойми, я переконуюся в його вірності і точності для себе ... Саме так я мислю при підготовці практично до всіх змагань.

Поведінка на замерзлій водоймі

З настанням перших морозів починають замерзати річки, озера і ставки. Покриття ще дуже тонке, а тому високий ризик провалитися під лід. Нехтуючи заходами безпеки, в біду потрапляють діти, молодь, рибалки.

Перший крижаний покрив не призначений для пересування по ньому, особливо в місцях замерзання кущів, гілок та інших предметів.

Щоб не сталося трагедії, рятувальники дають практичні поради з поведінки на замерзлій водойми:
Візуально розвідайте маршрут. Небезпеку становлять ополонки, які зазвичай помітні - темні плями зі слабким сніжним покривом. Найбільш міцним є лід з синюватим або зеленуватим відтінком, на чистому полі або глибокому місці. Вкрай неміцний білий (матовий) або жовтуватий лід. Безпечним для однієї людини вважається лід товщиною не менше 7 см, для групи людей - товщиною не менше 12 см.
Йти по льоду краще всього з жердиною (лижною палицею), безперервно постукуючи по обидві сторони якомога далі попереду себе (двома - трьома ударами в одне і те ж місце). Рухатися не кваплячись, ковзним кроком, намагаючись не відривати ніг від льоду.
Якщо ви провалилися - не панікуйте! Людина, як правило, не поринає з головою, тому що сухий одяг якийсь час надає плавучість. Якщо упиратися ліктями і передпліччям в крайку льоду, можна протриматися 30-40 хвилин. За цей час потрібно постаратися вибратися.
Щоб вибратися, займіть горизонтальне положення і знайдіть на льоду опору, за яку можна зачепитися і підтягнутися (гострий кінець лижної палиці, ніж, примерзлий шматок льоду, тріщина в льоду т тд.). Спираючись на крайку льоду і тримаючись за опору, обережно намагайтеся виповзти на міцний лід.
Якщо перша спроба не вдалася - лід обламався, а намоклий одяг починає тягнути вниз, постарайтеся зняти взуття і, працюючи ногами, зайняти горизонтальне положення і знову витягнути себе на лід.
Якщо ви не один, то ваш попутник повинен лягти на лід з розкинутими руками і ногами і повзком просуватися до вас на відстань, що дозволяє подати палицю, шест, лижу або кінець шарфа, ременя, мотузки і т. п. Потім йому слід відповзти назад і поступово витягувати вас на міцний лід.

Врятованого потерпілого необхідно доставити у тепле місце і надати йому допомогу: зняти мокрий одяг, енергійно розтерти тіло (до почервоніння шкіри) змоченими в спирті або горілці ганчіркою або руками, напоїти гарячим чаєм. Ні в якому разі не алкоголем - це може призвести до летального результату!

Тандем мормишок

При такому оснащенні мормишки розташовують послідовно одну за одною. Часто одну - більш легку - розміщують вище важчої на 20-30 см. При іншому варіанті їх міняють місцями. Крім того, верхня блешня зазвичай світліша нижньої, але коли вода надто прозора, верхня повинна бути темніше нижньої. Іноді доцільно ставити дві світлі або дві темні блешні, дві найменші або дві середні - все залежить від умов лову. У деяких випадках зовсім маленьку блешню розташовують вище нижньої на окремому короткому повідку.

Використання двох приманок має певні переваги:
за рахунок додаткової мормишки снасть стає важчою, дозволяє використовувати дрібні і середні приманки на глибинах понад 3-4 м, а також більш товсту жилку, якщо клює крупна риба;
на невеликій глибині при хорошому клюванні блешні швидше досягають дна;
дві різні за кольором, вагою і формою блешні дають можливість швидше визначити смаки риби;
більш важкою снастю можна ловити на течії, де легку мормишку опустити на дно важко або неможливо.

Техніка гри двома блешня відрізняється від звичайної тим, що в процесі підйому одна мормишка першою відривається від дна, а друга в цей час робить деякі рухи на дні. Покльовка найчастіше буває в момент відриву однієї з них від дна, або на самому початку підйому, причому на різній глибині і при різній швидкості течії потрібна і різна амплітуда коливань. У залежності від того, пасивна чи активна риба, частота коливань може доходити до 350 на хвилину. При лові на тандем з насадкою білої риби звичайно достатньо повільної проводки з частотою до 100-150 коливань у хвилину. На течії, або на глибині амплітуда коливань може бути вищою. У глуху зиму переважно використовують блешні природних кольорів, тобто нефарбовані - латунь, свинець, мідь.

Для правильної гри двох мормишок важливо підібрати хороший кивок: досить пружний і еластичний, щоб не надто сильно вигинався під вагою приманок. Тандем приманок краще складати з мормишок округлих форм типу "крапельки", "дробинки". Можливе застосування тандему двох "кіз". Насадку зазвичай вибирають дрібну (необхідні гачки № 18). Її одягають на обидві приманки. У ряді випадків насадка може бути тільки на верхній або нижній блешні. Тоді на гачки іншої слід надіти кембрик або намистину. Ще один спосіб комбінованої снасті: вище двох мормишок, розташованих на відстані 20-35 см один від одного, ставлять гачок № 17-22. Це дає можливість незалежної гри насадкою, одягненою на гачок.

Негативні моменти ловлі на тандем мормишок:
1. погано ловити в коряжнику, оскільки ймовірність зачепів збільшується, а в разі обриву губляться, як правило, обидві блешні;
2. під час підведення риби до лунки одна з мормишок чіпляється за кромку льоду і при послабленні жилки нерідко відбувається схід риби (особливо коли риба попалася на верхню мормишку).

Взимку найбільш привабливі насадки для тандему - мотиль, опариш і личинка реп'яхової молі. По останньому льоді на річках та притоках водосховищ вловистим, для великої риби, може виявитися невеликий червоний черв'як. Протягом зими велика риба частіше віддає перевагу пучку дрібного мотиля або 2-3 личинки реп'яхової молі, проте насадка не повинна здаватися дуже об'ємною. У період глухої зими ловлять на найменшу насадку, наприклад, на одного мотиля або личинку реп'яхової молі. Але нерідко клювання поліпшується, якщо на гачку блешні "бутерброд" з мотиля і личинки реп'яхової молі. Можливі поєднання і інших насадок. На великих блешнях як насадку іноді використовують очі окуня або садять малька. Деякі риби можуть спокуситися крихітним шматочком сала, а в окремих випадках (плотва і інша біла риба) хлібним м'якушем, насадженим на кінчик гачка.

На тандем мормишок добре ловиться різна риба: плотва, лящ, густера, синець, окунь, головень, йорж, верхівка і деякі інші риби. Прикормка при цьому способі зимової рибалки тільки допомагає. Для неї підходить магазинна суха суміш сухарів великого, малого й середнього помолу, дрібний мотиль. Добре працює суміш дрібного мотиля з панірувальними сухарями з додаванням меленого насіння. Методику прикормлювання лунок використовують таку ж, як і при лові на звичайну мормишечну снасть.

Особливості берегового джигу

Джиг з берега на малих річках відносно простий. Відносно, тому що малі річки переважно мають заболочені і зарослі чагарником берега і зробити там якісний кидок, а потім і проводку, досить складно. Частково проблема вирішується за рахунок використання короткого вудилища, частково - за рахунок наполегливості і досвіду.

Набагато більш простий і приємний випадок - невеликі річки з чистими берегами. Тут спінінгіст має необмежені можливості для закидання і проводки в будь-якому напрямку. Навіть більше: багато зачепів, які на великій річці однозначно спричинили б за собою втрату приманки, на невеликій річечці можна ліквідувати, в буквальному сенсі слова, руками. Це особливо актуально в тих випадках, коли водоймище сильно закоряжене (а таких серед лісових річечок - абсолютна більшість). Втім, є і складність - невеликі розміри водойми дозволяють рибі чудово бачити вас і ваші маніпуляції. Зрозуміло, багатьом рибам, зокрема окуню, це зовсім байдуже, але ось головень навряд чи й далі спокійно годуватиметься, дивлячись на ваші стрибки і помахи. У зв'язку з цим при лові на невеликих річках маскування особливо важливе. Нерідко для того, щоб перетворити повну невдачу на риболовлі в її протилежність, необхідно лише відійти від берега на кілька метрів або зробити закид через прибережний кущ.

Ще один плюс джига на малих річках - можливість використовувати відносно легкі головки, а іноді і зовсім обійтися без них. Твістер без джиг-голівки набагато довше падає на дно: це робить його гру більш привабливою і дає рибі додатковий час на те, щоб прийняти неправильне, найчастіше фатальне для неї рішення.

Під великими річками маються на увазі річки шириною від 100 метрів. Відразу потрібно зазначити, що джиг в таких умовах досить складний. Дістати до фарватеру може далеко не кожен спінінгіст і, м'яко кажучи, не всіма приманками. Найкраще летить класичний твістер з жорстким оснащенням. Його і варто використовувати в першу чергу. Дістати якомога далі допоможе і велика маса головки (підбирати її слід відповідно до передбачуваних глибин і швидкості течії), а також довжина вудилища при джигуванні з берега збільшується до 2.7 а то й до 3м.

Крім того, збільшити дальність закидання допомагає грамотне намотування плетінки на котушці - вона повинна діставати майже до верхнього краю шпулі. І правильний вибір самої плетінки - деякі марки «парусять» відчутно сильніше, ніж інші. Рівномірність намотування також дуже важлива, але тут вже як кому пощастило з котушкою. Ну і, нарешті - сила, швидкість і техніка - регулярні тренування і хороша фізична форма серйозно підвищують ваші шанси на успіх.

Окрошка з риби

Всі знають таку страву як окрошка. Ця страва чудово смакує і прекрасно вгамовує спрагу в жаркі літні дні. Ми пропонуємо Вам рецепт рибальської окрошки, яку запросто можна прготувати і на природі, і яка може допомогти Вам пережиту спекотні дні на риболовлі.

Складники: 0,5 кг. риби, 1,5 л хлібного квасу, 4 ст. ложки подрібненої зеленої цибулі, 3 свіжих огірки, 0,5 склянки сметани, 2 яйця, 100 гр. картоплі, зелень, сіль, гірчиця, цукор, перець за смаком.

Приготування:

Відварену холодну рибу і очищені від шкірки огірки нарізати дрібними кубиками.

Зелену цибулю тонко нашаткувати і розтерти з сіллю до утворення соку.

Картоплю зварити в мундирах, очистити і порізати дрібними кубиками.

Яйця зварити на круто, нарізати дрібними кубиками. У тарілку покласти сметану, шматочки яйця, зелену цибулю, гірчицю, сіль, цукор, перемішати і розвести квасом.

Додати решту продуктів, посипати все це зеленню.

Верхівка по-італійськи

Зазвичай з верхівки в нас роблять таранку до пива. А тим часом недооцінена в нас рибка в багатьох країнах вважається делікатесом. В цьому рецепті розповім один зі способів приготування який дуже цінується в Італії.

Складники: 50 верхівок (до речі незабаром період ловлі верхівки з льоду); одне дрібно нарізане стебло селери; 2-ві нарізані цибулини, бажано молоді; зубчик часнику; ваші улюблені трави; шматочок кориці; дві столові ложки оливкової олії; 3-ри склянки оцту 3%; мука; олія для смаження; сіль та перець.

Приготування:
Рибу випатрати, промити, ретельно висушити, приправити сіллю і перцем, дати постояти 30 хвилин.

Помістити рибу в миску, щедро посипати мукою, ретельно обмішати в ній рибу, перемістити на друшляк або велике сито, струсити, щоб видалити надлишки борошна.

У великій каструлі, розігріти олію, додавати партіями верхівку, та смажити до моменту коли риба почне легко припікатись. Викласти на паперовий кухонний рушник щоб позбавитись надлишків олії.

В цей час в іншій невеликій каструлі, розігріти олію, додати селеру, часник і смажити кілька хвилин помішуючи. Приправити сіллю і перцем, додати оцет, ваші улюблені трави, готувати на повільному вогні 3 хвилини.

Смажену рибу помістити в скляний посуд, залити отриманим охолодженим маринадом, додати корицю, прикрити кришкою і відкласти в сторону в холодильник на 2 дні.

Смакота, рекомендую!

Рибний суп

Складники на 4 порції: лосось – 300 гр.; пангасіус – 300 гр.; броколі (тільки суцвіття) – 150 гр.; морква -100 гр.; цибуля порей (світла частина) – 100 гр.; олія оливкова – 1 ст. ложка; сіль, перець, зелень – до смаку.

Приготування
Наливаємо в каструлю 2000 мл. води та ставимо на вогонь.

Ріжемо рибу на невеличкі кубики, не більші 1 см, та моркву не більше 0,5 см, броколі ріжемо, як на фото (стебло не використовуємо) , порей нарізаємо півкільцями.

В киплячу воду вкидаємо моркву, через 5 хв. додаємо порей і броколі, солимо-перчимо до смаку і варимо ще 2-3 хв.

Вкладаємо акуратно рибу, вливаємо ложку олії і варимо на легкому вогні ще 5-8 хв.

Все прикрашаємо зеленню і на стіл!

Смажена тріска з брокколями

Це дуже простий і швидкий рецепт приготування тріски, однак це той випадок коли простота вказує на генальність, оскільки страва виходить надзвичайно смачною. Пригадав цей рецепт переглядаючи фото з Монако, колись був там в відрядженні, до речі цікава країна і цікаві в них рибальські традиції, є чому повчитись, та про це іншим разом...

Складники: дві філейки з тріски, олія, мука, 1/2 лимона, сіль, перець, 1 маленька брокколя, кріп, дві картоплини на кожну особу.

Приготування:

Приготовані філейки тріски посолити, пперчити і зкропити лимоном, відставити на годину в холодне місце.

Розігріти олію.

Порційні філейки обваляти в муці і підсмажити до золотистого кольору.

Бутончики брокколі варити біля 5 хвилин в легко посоленій воді.

Картоплю приготовану напівм'ягко почистити. Порізати на півкільця, легко зкропити олією і запекти в духовці на бляшці.

Рибу подавати з білим лимонним соусом або з соусом бешамель.

Особливості клювання і підсікання деяких видів риби при її ловлі на поплавчанку в стоячій воді

Особливості клювання різних видів риби при ловлі на поплавчанку в озерах, ставках та інших водоймах без особливої течії впливають на те як і коли потрібно робити підсікання, і залежать від багатьох причин.

Тут грає роль вид риби, ступінь її ситості, вид наживки, снасть (помітна або непомітна) і т. д.

При клюванні окуня поплавок плавно занурюється в воду. Попередні похитування поплавка спостерігаються ються рідко, головним чином при великій наживці, яку рибі важко відразу заковтнути. Коли ловлять на черв'яка, підсікають при першому ж зануренні поплавця; при ловлі окуня на живця не слід поспішати, краще почекати кілька секунд.

Так само, як окунь, без попередніх посмикувань, бере щука. Поплавок зазвичай стрімко зникає під водою і продовжує рухатися, але не в глиб, а паралельно поверхні води. Пройшовши кілька метрів, іноді до десяти, щука зупиняється і починає заглотувати живця. Якщо щуку ловлять на дрібного живця і на снасточку з багатьма гачками, то підсікають через кілька секунд після занурення поплавця, якщо живець великий і ловлять на два одинарних гачка, то краще почекати момент, коли поплавок (або жилка) після зупинки знову прийде в рух.

Клювання плотви дуже різноманітне. Велика плотва вірно бере на ласу наживку і відразу ж топить поплавок. Більш дрібна або сита часто трясе і хитає поплавок, не занурюючи його, і тільки після довгих попередніх погойдувань поплавок або занурюється, або йде в сторону. Особливо зрадливе клювання спостерігається на хлібні або тістоподібні наживки . Підсікати слід тільки при зануренні поплавця або при повільному русі його в сторону.

Краснопірка і язь, навіть невеликі, беруть вірніше, ніж плотва, і поплавок після двох-трьох погойдувань йде в сторону або похило занурюється у воду. Підсікати слід так же як плотву.

Для клювання ляща типовий перехід поплавця з вертикального положення в горизонтальне. Подібне клювання спостерігається не завжди. Іноді поплавок, кілька разів здригнувшись, поринає і повільно йде в сторону. В останніх випадках підсікають при русі поплавця в сторону або його зануренні. При ловлі на невеликі наживки підсікають, як тільки поплавок ляже. Якщо ж ловлять на виповзка і купку гнойових хробаків, краще почекати, поки поплавок піде в бік і стане занурюватися. Дуже обережно бере лящ на горох і хлібні наживки.

Линок бере приманку мляво: поплавок довго покачується, іноді сильно нахиляється, потім повільно йде в сторону. Підсікають при русі поплавця в сторону.

Клювання коропа спочатку іноді нагадує як клює лин, але, взявши наживку в рот, він упевнено топить поплавок. Підсікають коропа при зануренні поплавця.

Вивчення водойми і пошук риби

Перед будь-яким рибалкою, який вперше опинився на незнайомій водоймі, виникає питання: де ловити рибу? Те ж питання виникає і при зміні умов ловлі на старих, добре розвіданих місцях. Багато рибалок шкодують час на пошук стоянок риби навіть на незнайомих водоймах. І лише деякі, від природи наділені спостережливістю, здатні помічати більше, щось, що вислизнуло від уваги інших, робити висновки і приймати відповідні рішення. Вони, не шкодуючи часу і сил, швидше за інших осягають особливості нових водойм, вивчають їх рельєф, глибину і грунт дна, характер течії, визначають розміщення коряжників, топляків і валунів, а також розташування водоростей. Вони майже безпомилково визначають місцезнаходження різних риб і кращий час їх ловлі з урахуванням всієї суми природних явищ: температури води і повітря, напрямку і сили вітру, кольору і рівня води, прильоту та відльоту птахів, цвітіння рослин, появи комах, стану льоду і снігу, а також інших ознак.

Важко, а часто і марно розшукувати рибу, якщо вона припиняє харчування і клювання. Різка і значна зміна атмосферного тиску порушує життєву рівновагу мешканців водного середовища. Для вивчення і особливо для пошуків стоянок риби найбільш сприятлива тривала стійка погода. Перед зміною погоди клювання на короткий час покращується, після чого різко падає або припиняється зовсім. Чим різкіше змінюється погода, тим сильніший, але коротший за часом жор риби (про вплив погоди на клюваня риби читайте тут).

Є ряд правил, які допомагають вивчати водойму і відшукувати рибу в залежності від погодних умов.

При підвищенні ординара (ординар - середній багатолітній рівень води), особливо якщо вода виходить з берегів, риба покидає свої звичайні стоянки і розбрідається по розливам, де знаходить масу корму, або, рухаючись проти течії, входить до притоки. Під час літнього падіння меженного рівня води риба, виявляючи занепокоєння, шукає глибокі, багатоводні місця, для чого часто скочується вниз за течією і покидає мілководні водойми. Клювання під час такого пересування значно погіршується. Інакше йде справа при повільному зниженні рівня паводкових вод, що ще не досягли межені. В цьому випадку риба змушена повертатися в русло, до звичайних місць проживання, що збільшує тут її чисельність і конкуренцію в харчуванні.

Місця скупчень і жирування риби в звичайний час, якщо її не турбують сітками, досить постійні. Тому при пошуках риби слід керуватися спостереженням Л. П. Сабанєєва: чим більше ділянка водойми відрізняється від її загального характеру, тим вірніше можна на ній зустріти скупчення риби. Як правило, на річках уловисті місця завжди чим-небудь яскраво виділяються.

Контрастні місця риба вибирає також на озерах і водосховищах, але їх відмінності часто приховані під водою. Однак і тут дещо можна помітити. На чистих, не зарослих водоростями водоймах рибу приваблюють острівці і скупчення рідкісних водоростей. На зарослих водоймах вона збирається на галявинах чистої води і у вікнах. У водосховищах риба, не затримується надовго на окремих місцях, а пересувається вздовж бровок, звалів, в глибини ям, русел, ярів, особливо якщо там є помітна течія.

У спеку треба шукати рибу в тіні прибережних дерев, кущів і обривів, причому робити це потрібно краще всього в кінці ночі і рано вранці. Взагалі, як правило риба дуже погано клює коли стоїть затяжна, довготривала спека. В такому випадку варто добре замислитись, і можливо надати перевагу іншому виду відпочинку, наприклад поїхати на море, на базу "затока прохлада" з сім'єю, щоб потім у них не було нарікань на Ваші часті виїзди на риболовлю ))). До речі, це не жарт, і багато рибалок так і роблять.

Восени з похолоданням води слід шукати рибу в другій половині дня і ввечері, коли вода прогрівається. Влітку риба мешкає серед водоростей, а на ніч йде до чистих, не зарослих берегів і на мілини, де вода швидше охолоджується і краще насичена киснем. Озерна риба підходить до усть приток, джерел або тримається у верхньому шарі води, вище шару температурного клину. Пізньої весни і на початку літа її приваблюють берега водойми, що круто йдуть у воду, особливо якщо вони поросли розлогими деревами і кущами. В таких місцях, комахи і слимаки, що живуть на листі і гілках під час вітру і дощу в достатку падають у воду.

Восени риба харчується в місцях, багатих пониклими водоростями, збираючи з них "урожай" насіння, а також личинками і водними комахами що позбулися своїх укриттів .

У всіх випадках слід поговорити з місцевими рибалками, які можуть розповісти не тільки про рибні місця, а й про способи ловлі й приманки і наживки. І все ж будь-яке велике озеро і водосховище варті уваги і ретельного особистого вивчення.

На водосховищах і озерах багато чого можна зрозуміти після ознайомлення з обрисами і рельєфом берегів. Наприклад, у пологого берега зазвичай, глибин не буває. Якщо ж високі береги круто йдуть у воду, можна очікувати, що глибини прилягають до берегів. Доповнити картину допоможуть водорості, які рідко зустрічаються на глибинах більше, 4 м. На глибині близько 4 м можуть рости рдести, уруть, елодея і роголиста. Латаття ростуть на глибині до 3 м, кубушки - трохи глибше, очерет і куга - до 2 м, хвощ - до 1,5 м. Осока і рогіз поширені на глибині до 1 м і є прибережними рослинами.

Закоряжені місця, підводні мілини і ями, русла приток і ярів без проміру глибин з човна або плоту виявити неможливо. На річках пошук риб'ячих стоянок спрощується. Тут допомагають лінії берегів, сліди течій і колір води, який змінюється в залежності від глибини. Невеликі річки, петляючи по заплаві, утворюють закруту, затоки і стариці. Біля зовнішнього берега закрутів найбільші глибини: течія, розмиваючи грунт, утворює тут обриви - яри. Біля внутрішнього берега - мілина. Вузькі ділянки річки з тихою течією глибші широких.

На річках мілкі місця з швидкою течією називаються перекатами. Найглибше місце перекату - "корито" - легко визначити за більш темним кольором води. Нижче перекатів часто утворюються вири - глибокі ями, які облюбовують велика риба і хижаки.

Прямі або злегка звивисті ділянки між перекатами називаються плесами, і течія там завжди слабкіша, ніж на перекатах і поблизу ярів.

У невеликих річках кращими місцями для ловлі риби вважаються ями, а у вузьких річках - розширення і затоки; в повільно поточних - звуження, протоки і перекати; в швидких - розливи і затоки; в глибоких - межі мілин на звалі в глибину, протоки і " борозни ", що відокремлюють мілини і острови від берега, а також кромка водоростей.

Привертають рибу і брили грунту, змитого в воду поблизу ярів. Гарні місця поблизу водопоїв, особливо під час появи на них худоби перед заходом сонця. Риба тут тримається біля кордону каламуті, створеною худобою. Цікаві вири, захаращені затонулими деревами, корчами і валунами. Прекрасні місця - яри, зарослі звисаючими над водою деревами і кущами.

Завжди слід віддавати перевагу ділянці річки вверх за течією від великого населеного пункту: стічні води відлякують рибу, особливо велику. Непогана ловля буває в стариці, - якщо вона має досить глибокий вихід у річку і на річці біля виходу стариці. Відмінно ловиться риба нижче перекатів, порогів, гребель і шлюзів.

Найбільш чутлива до впливу вітрів риба озер і водосховищ. На річках позначається лише вплив сильних вітрів на ділянках, спрямованих уздовж плес. Однак лящ і густера, іноді сазан і короп є винятком. Недарма рибалки кажуть: "буря лящів вибиває з дна". Дійсно, ці риби завжди підходять на годівлю до прибійних місць. Поверхнева течія створена вітром, впираючись в крутий берег, падає на дно і, вибиваючи з прибережного мулу мотиля та іншу живність, несе їх від берегів. Тут ловлять з дна, частіше донними снастями, або маховою вудочкою без поплавка.

Треба мати на увазі також час клювання і освітленість води, що особливо важливо при ловлі риб, що харчуються тільки в денний час. Навіть лящ на глибинах починає клювати пізніше, ніж на мілких. В кінці ночі і на світанку краще починати пошуки риби на більш-менш мілких місцях. При прозорій воді і в ясну погоду слід ловіти на глибині, а при каламутній воді і в похмуру погоду краще затримуватися на мілких місцях до сходу.

На закінчення хотілося б сказати, щоб рибалки не розраховували тільки на готові рецепти. Необхідно самому навчитися знаходити рибу і застосовувати ті чи інші прийоми її ловлі. На клювання риби, її місцезнаходження впливають не окремі погодні і природні явища, а весь їхній комплекс. Значить, потрібно враховувати всю суму явищ, і перш за все найбільш значні. Ось тут-то й потрібен власний досвід. Адже чужий досвід стає ціннішим, коли він перевірений особисто і теж став як би своїм. До того ж автори окремих книг можуть допустити неточності.

Серед рибалок давно вже ходять спори, що краще: шукати рибу або чекати, коли вона підійде? Мені здається, що завжди краще шукати. Недарма і в пісні співається: "хто шукає, той завжди знайде!"

Ловив рибу, а зловив бомбу

Чого тільки не трапляється на риболовлі, а розповіш комусь не вірять, лишень потім придумують анекдоти і всілякі історії про рибалок брехунів. Можливо інколи рибалки трохи і перебільшують свої улови, або прикрашають рибальські історії якимись яскравими моментами, ну але ж це не зі зла. Ну ось наприклад, хто повірить що рибалка може зловити велосипед, ракету, чи меч часів княжої доби. Більшість подумає - а, рибальські байки. А ми розповідали про такі чудернацькі рибацькі улови і це зовсім не вигадки, а реальні факти. Так що як не крути, а така вона рибалка...

Цього разу не менш курйозний випадок стався з рибалкою на Рівненщині.

Як повідомив центр пропаганди управління МНС у Рівненській області, Олександр М. вирішив піти порибалити у меліоративному каналі поблизу села Мирогоща що знаходиться в Дубенському районі, і натрапив там на сучасну авіабомбу П-50Ш. Як вона туди потрапила, звичайно, ще не говорять, можна лише здогадуватись. Наразі ж місце знахідки взято під охорону працівниками Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області. Подана заявка на знешкодження до УМНС України в Рівненській області.

Маневри з короповими монтажами

Те чи візьме короп наживку чи ні, найбільшою мірою визначається кінцевою презентацією всього коропового монтажу разом з приманкою і наживкою, і отже, комлект повинен бути адаптований до умов, що панують у водоймі в місці ловлі.

У той же час це не повинно викликати жодних підозр зі сторони обережного коропа. Мої монтажі обираю з урахуванням декількох елементів. В основному це: тип дна, відстань до точки ловлі, спосіб доставки монтажу до точки ловлі (вивіз, закидування), а також від умов, що панують в воді (зачепи, підводна рослинність, колонії ракушок). До кожних умов готуюсь по-іншому і не уявляю собі, можливість використання одного універсального монтажу. В першу чергу визначаю тип дна (наприклад за допомогою маркера), так як характер дна має визначальне значення для вибору окремих частин монтажу. Наприклад, мулисте дно потребує зовсім іншого підходу, ніж тверде.

На мулистому дні я використовую довші повідці, в основному в діапазоні до 50 см, але це завжди залежить від товщини мулу. Крім того, у міру можливості я намагаюся використовувати легкі тягарці, від 40 до 100 г, що не так міцно застрягають у мулі і, отже, не затягують за собою нашу наживку. Кращими приманками на такому дні будуть плаваючі бойли, так званий сніговик, тобто поєднання плаваючого бойла з тонучим і бойли з нейтральною плавучістю які делікатно осядають на мулі. В мулистих місцях, найкращі результати показують бойли з овочевим ароматом і scopex. Щоб підвищити ефективність бойлів і збільшити їх шанс прорватися через запах мулу, варто їх замочити в дипі.

Ловля коропа в мулі не легка, але мул одна з найулюбленіших коропових "їдалень", тому, ми маємо бути готові, до того, що короп стоїть в таких місця, і вміти ловити його там. Презентація нашої приманки, і всього кінцевого набору на твердому дні не робить так багато проблем як на мулистому, і часто, я особисто, обираю тільки такі місця для риболовлі. На твердому дні я використовую коротші повідці від 15 до 30 см, що дає швидший ефект замопідсікання, ніж у випадку довших. В основному я роблю їх з м'яких шнурів, звертаючи особливу увагу на той факт, щоб плетений шнур мав яскраво виражені тонучі властивості, тому що такий шнур краще прилягає до дна і не викликає зайвих підозр коропа. На твердомі дні, також, добре себе показують жорсткі монтажі зроблені з грубих моножилок, а також з флюрокарбонових жилок, які характеризуються твердістю, стійкістю до стирання і низькою видимістю у воді.

Жорсткі монтажі це гарна ідея, для водойм, в яких короп дуже обережний і навчився випльовувати м'які плетені шнури. На твердому дні працює більшість приманок, але одна з моїх улюблених це бойли з нейтральною плавучістю. Їх можна легко зробити з комбінації половинок плаваючого і тонучого бойлів. Це дуже ефективна приманка, тому що, веде себе дуже природно у воді.
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...achchennya.jpg
Найгірші місця, які вимагають спеціального підходу, це так звані міцні місця, тобто з жорткими зачепами, а також місця з численними колоніями ракушок. У таких місцях, як правило, використовують сильні повідці, які виготовляють з плетеного шнура з покриттям, або з досить грубої флюрокарбонової жилки. Важливим є також наявність шок-лідера, тобто кільканадцятиметрового грубшого відрізка жилки, яка прив'язується до кінця основної жилки, і яка знижує ризик перетирання і, отже, втрати риби, а також дає можливість для силового дальнього закидування. Найпростіший шок-лідер виконується з будь-якої жилки діметром щонайменше 0,50 мм.

При виконанні монтажу в першу чергу звертаємо увагу на підбір відповідного до дна повідця, далі на відповідний розмір тягарця, який повинен гарантувати хороше самозасікання риби, а при ловлі на великих відстанях добре триматися дна. Крім того, не забуваємо про хорошого і гострого гачка, який вибирають у відповідності до розміру приманки.

Пам'ятайте також, про спостереження за водоймою під час риболовлі, і якщо трапиться так, що Ви зауважили підвищену активність жируючого коропа, а вудилища лежать без руху, як зачаровані, то це може означати невідповідну презентацію комплекту, в якому короп відчуває загрозу. Тут Вам слід подумати про зміну повідця чи приманки.

Що стосується вибору приманок, то більшість починаючих рибалок, шанси на успіх зловити рибу своєї мрії, бачать тільки в бойлах. На жаль, це не так, тому що немає чарівної приманки і коропа в різних частинах світу ловлять на тисячі різних наживок. Шанс для успішної риболовлі, насамперед, це хороше місце і ефективний кінцевий монтаж.

Правильний настрій для рибалки важливіший ніж хороші снасті

Кожен рибалка хоч раз та й стикався з такою, здавалось би, несправедливою ситуацією коли в одного клює, а в іншого "глухо як в танку". Особливо прикро, коли везунчик розташований від вас на відстані витягнутої руки і його снасті, на вашу думку, не можуть зацікавити рибу, та й навіть наживку ваш сусід абсолютно неправильно одягає на гачок.

Одна така ситуація мені запам'яталася напевно на все життя. Будучи на відпочинку пристав до мене хлопчина, який дуже хтів порибалити з човна, і я, якось без особливого бажання, вирішив влаштувати йому таку риболовлю.


Я як досвідчений рибалка, зібрав свої снасті з дорогими, фірмовими блешнями, воблерами, найсучаснішою жилками і котушками та й ще і різні електронні прилади прихопив, а хлопчина взяв один лише китайський спінінг з з такими ж, абсолютно непоказними, блешнями.

Все що сталося далі, мене спочатку розвеселило, а потім змусило серйозно задуматися, як таке може бути?

Я припускав, що мені буде чому повчити сопливого новачка. А вийшло геть навпаки, хлопчина раз по раз тягяв окунців. Я ж не ловив зовсім. Мало того, у мене навіть жодного разу не клюнуло, тоді як у хлопця справи йшли відмінно. Можна сказати, що у мене була не та снасть, але тоді як пояснити те, що поки я розплутував бороду, що утворилася в мого напарника через недосконалість снасті, а напарник на мій спінінговий комплект витягнув парочку чудових окунців.

Парадокс, інакше не скажеш. А може зовсім не парадокс? Може просто напросто, не був я в цей день заряджений на риболовлю? З самого початку, у мене не було настрою до рибалки і скоріше за все тому, риба і надавала перевагу приманкам юного рибалки, у якого очі горіли з тих пір, як ми почали накачувати човен.

Очевидно для риболовлі, як і для кожної справи потрібен відповідний настрій, без якого будь-яка справа приречена на провал? А якщо так, то прислухайтеся до того, що говорить вам серце. Якщо ви відчуваєте, що саме сьогодні, Ваш день то кидайте всі свої справи і вирушайте на риболовлю, і риба обов'язково вам віддячить за проявлену до неї увагу.

Вибір термобілизни для риболовлі

Людина прагне створити для себе максимально комфортну температуру в будь-яку погоду: і в спеку, і в холод, і в дощ. Для рибалок це питання особливо актуальне і ускладнюється тим що ми достеменно не знаємо скільки часу ми будемо сидіти, скільки ходити, і наскільки довго продовжиться наша риболовля, а погода має властивість змінюватись і часом зовсім непередбачувано. Щоб домогтися потрібних результатів, і максимально комфортно себе почувати на риболовлі, а від цього також залежить і результат, слід грамотно вибирати верхній одяг. Крім цього особливу увагу рекомендується приділяти вибору термобілизни, яка не дуже давно увійшла в наш побут, але встигла завоювати популярність серед любителів активно проводити час. Проте всі нововведення, і термобілизна не виняток, овіяні масою міфів, тому варто розглянути їх щоб робити вибір свідомо.

Основною метою термобілизни є відведення вологи від вашого тіла, циркуляція повітря і водонепроникність. Завдяки здатності термобілизни виводити вологу, а не накопичувати її, вона дарує комфорт протягом тривалого періоду інтенсивних фізичних навантажень.

Не вірним є твердження що "для виробництва термобілизни використовуються виключно синтетичні тканини". Термобілизну виготовляють зі штучних матеріалів - поліестеру (лавсану) і поліпропілену і з натуральних - з шерсті, бавовни, також багато виробників створюють фірмові тканини, в яких містяться натуральні і синтетичні волокна в різних поєднаннях. Склад термобілизни не відбивається на її властивостях.

Також надуманим є те що "найтепліша термобілизна пошита з дуже товстого матеріалу". Оскільки в товстих матеріалах нитки можуть слабо переплітатися, що, безумовно, збільшує об'єм тканини. Купуючи термобілизну потрібно враховувати питому масу тканини. Найтеплішою буде найбільш важка.

Кажуть, що термобілизну повинні носити тільки спортсмени. Як зазначає prostoman.com.ua - путеводитель для настоящих мужчин, (де до речі багато цікавої інформації для справжніх активних чоловіків, в тому числі і про рибалку і про полювання), існують моделі термобілизни розраховані для занять спортом і для повсякденного життя. Хочеться відзначити, що термобілизна призначена для водного спорту може тривалий проміжок часу виводити вологу з шкіри і не допускати проникнення води із зовнішнього середовища. Тому вона виробляється з синтетичних тканин. Термобілизна для гірськолижників і сноубордистів шиється з тканин, до складу яких входять шерсть і бавовна. Така білизна здатна протягом багатьох годин виводити вологу. Щоб створити максимальний комфорт термобілизну для повсякденного життя виготовляють з бавовни і шерсті.

Промокла термобілизна сушиться тривалий період. Цьому вислову не варто вірити взагалі. Під час інтенсивного фізичного навантаження термобілизна може трішки промокнути, проте за 3 - 5 хвилин вона самостійно висохне. В тому то і суть використання термобілизни. Така властивість тканини дуже практична для рибалок та туристів, які під час походів не мають можливості просушувати одяг.

Невірною є рекомендація типу "щоб термобілизна не здавлювала тіло, потрібно купувати моделі на пару розмірів більше". До складу тканин для пошиття термобілизни включаються еластичні волокна, які не допускають здавлювання. Також термобілизна, яке не облягає тіло, а висить на ньому, не зможе в потрібному ступені проявляти свої властивості.

В деякій мірі можна погодитися з цим висловом "за термобілизною дуже просто доглядати", однак власнику термобілизни необхідно дотримуватися кількох простих правил:
- не можна виварювати, гладити сушити близько від джерела тепла. Приміром, термобілизна з поліпропілену нагріта до 60 градусів Цельсія повністю втрачає властивості;
- уникати зіткнень тканини з розчинниками та іншими хімічними реактивами;
- для термобілизни рекомендується ручне прання у воді 40 градусів Цельсія, або в крайніх випадках можна використовувати пральну машину вибравши режим «делікатного прання»;
- до ополіскувача додавати антистатик і добре виполіскувати білизну;
- не віджимати! Вода повинна самостійно стікати.

Більшість покупців переконані що дорогі вироби мають кращі якості, ніж дешеві, але насправді ціна виробів формується виробниками і залежить від популярності бренду. Тому товари з однаковою якістю можуть мати ціну, яка в кілька разів відрізняється.

Монтаж класичного дроп-шоту

Про дроп-шот і що це за новаторство і божевілля, яке вже захопило пів Європи і майже всю Америку ми вже писали в попередніх наших публікаціях. Розглянули, що вся справа в тому, що дроп-шот дозволяє максимально довго презентувати приманку в одному місці, також ми познайомилися з різноманітними варіантами монтажів дроп-шоту які підходять до тих чи інших умов ловлі і визначили основні типи проводки характерні для ловлі хижої риби методом дроп-шот, адже зрозуміло, що класична сходинка не зовсім підходить для ловлі цим методом. В інтернеті і риболовній пресі можна знайти масу інших публікацій на тему дроп-шоту, але зазвичай в новачків найбільше труднощів викликає монтаж першого оснасщення.

Створення свого оснащення для дроп-шоту не таке вже й складне. Наступний текстом я хотів би Вас, заохотити до вивчення цього методу риболовлі і покажу вам, як легко створити свою власну оснастку.

Під час риболовлі методом дроп-шот я використовую тільки і виключно моножилку. Завдяки їй рухи, що надаються приманці є більш природними і плавними. Звичайно, шнур буде мати свої переваги, але на моє переконання жилка працює набагато краще.

В найпростішому випадку, щоб скласти набір для дроп-шоту знадобиться: гачок з вічком, силіконова приманка і тягарець. У магазинах знайдете спеціалізовані аксесуари для цього методу, але виходячи з мого досвіду я можу з упевненістю сказати, те що є у нас в рибальських коробках цілкоми достатньо. В якості тягарця можна взяти чебурашки, або ж звичайнісіньку джиг-голівку з обрізаним гачком. Гачки також не мусять бути спеціалізованими.

Отже:

1. формуємо з жилки петлю;

2. покладіть гачок так, щоб вістря було звернена до петлі з жилки і просуньте її (петлю) через вушко гачка;

3. петлю зав'язуємо в класичний вузол;

4.кінець вузла - нашу петлю - закладаємо на гачок;

5. змочуємо трохи жилку і затягуємо;

6. на гачок надіваємо приманку;

7. відстань від гачка до тягарця не що інше, як відстань від дна до приманки. Виставляємо її в залежності від того, на якій глибині хочемо працювати приманкою.
http://gonefishing.org.ua/sites/defa.../montazh_7.JPG
Це все, саме так виглядає оснащення для дроп-шоту.

Звичайно, можемо внести незначні зміни - замість гачка, прив'язати карабінчик, за допомогою якого можна більш зручно змінювати приманки і гачки. Крім того, карабінчик можна внести в кострукцію перед тягарцем, це дозволить швидко змінювати його вагу. Можна також купити спеціальні тягарці для дроп-шоту, які дозволяють швидко змінювати відстань до приманки, а отже і глибину ловлі.

Метод дроп-шот є дуже ефективним і вартим для його пізнання. Приманки при такому методі виглядають більш природно, ніж на класичних джиг-головках. При ловлі окуня завжди добре взяти з собою невелику коробку з кількома готовими вищезазначеними наборами, тому що Ви ніколи не знаєте, що спаде на думку вибагливому смаку окуня ...

Рибна піцца з тунцем та шпротами

Складники для соусу: 2 чайних ложки томатної пасти; 4 столові ложки пряного кетчупу; 3 зубчики часнику; сіль; перець; орегано; базилік.

Складники для заправки піцци: 1 банка тунця в олії; 30 г копчених шпрот (можна консервованих); 25 г грибів; 1 велика цибулина; 1 болгарський перець; 25 г пікантного твердого сиру; маслини; масло; оливкова олія; маргарин.

Приготування

Для рибної піцци підійде будь який рецепт тіста призначений для приготування піцци, який Ви знаєте та вмієте готувати. В крайньому випадку готове тісто можна купити в магазині (або готові бліни для піцци), але в такому випадку можна дійти і до спеціалізованого закладу, наприклад - пицца, а ми ж хочемо все приготувати самостійно!?.

Одна маленька порада, якщо Ви готуєте тісто самостійно: піцца буде смачнішою, якщо перед запіканням тісто охолодити протягом, не менше як двох годин.

Отже, для приготування соусу для рибної піцци змішайте томатну пасту і кетчуп. Видавіть часник, додайте досить багато солі - приблизно половину чайної ложки, бо тісто зазвичай не солоне. Додайте багато перцю і зелені розтертої пальцями. Змішайте все це.

Злийте масло з тунця. Зі шпротів відірвіть голови, хвости, плавники. Гриби наріжте скибочками, обсмажте їх в гарячому маслі посипавши в кінці сіллю і перцем. Наріжте тонкими скибочками цибулю, перець. На грубій тертці потріть сир.

Бляху для запікання змастіть маргарином. Викладіть тісто на середину бляхи, вимніть його руками таким чином, щоб воно рівномірно розподілилося по всій поверхні. Тісто змастіть оливковою олією. Викладіть і розмастіть приготований соус, залишаючи приблизно сантиметр до краю. На соус викладіть, подрібненого тунця, шпроти, посипте грибами, оливками, перцем і нарізаною цибулею. Вкладіть до нагрітої до 200 ° С духовки, запікайте протягом 13 хвилин. Після закінчення цього часу, посипте піцу сиром і запікайте протягом ще 2 хвилин.

Все! Діставайте, розрізайте і насолоджуйтесь!

Смачного!

Хрущ і його личинка - забуті природні наживки для ловлі риби

Останнім часом з розвитком рибальських технологій та постійним вдосконаленням снастей багато рибалок, забули про традиційні природні наживки, а особливо це стосується новачків, які можливо й не знають про такі. А, тим часом, якими б, досконалими не були всілякі штучні приманки, риба завжди буде надавати перевагу наживкам природнім. Сьогодні поговоримо про одну з таких наживок, щоправда вона характерна лише для весняної ловлі.

Хрущ являється прекрасною і дуже поулярною в минулому наживкою, на яку рідко ловлять сьогодні. А дарма, ловля риби на хруща може показати чудові результати, визначні ще й тим, що як правило, попадаються найбільші екземпляри.


Хруща ловлять ввечері близько листяних лісів, на узліссях і полянах за допомогою сачків, або гілок (збиваючи їх на льоту). Але простіше добути його рано вранці, струшуючи з дерев на підстилку.

Ці травневі жуки харчуються листям, тому листя потрібно класти в коробки або банки, де будуть зберігатися жуки. У кришці банки або коробки повинні бути отвори для доступу повітря.

Жуків наживляють на гачки № 7-8 по одному, а на гачки № 4-6 - по два, пропускаючи жало в грудний щиток і виводячи його на кінці черевця. Закидають з ним снасть частіше на течії, за перекатами поблизу берегів з деревами, для чого використовують донні снасті або поплавочні вудочки якими ловлять у схил або в проводку.

Цікавою і здобутливою буває ловля риби нахлистом на цього жука (на течії).

Таку наживку дуже добре, навіть жадібно, беруть головні, язі та жерех і майже завжди самі підсікаються. Отож в річках де проживає така риба обов'язково спробуйте половити на хруща, оскільки, як вже говорилося, як правило, потрапляє велика риба.

Успішною буває ловля риби і на личинку хруща. Вона викльовується з яєчка хруща приблизно через місяць після кладки яєць, харчується рослинами і ховається в землю на глибину 50-60 мм. Головка її бура. Задній кінець тіла потовщений у вигляді мішечка синювато-сірого кольору, ніжки подовжені.

Личинки шукають в перепрілому листі, жирній землі, в парниках і оранжереях. Їх викопують з грунту, і зберігають в коробці з тією ж землею, де вони були знайдені.

Перед наживленням з личинки видавлюють темну масу і, пропускаючи жало гачка під голівку, через все тіло, виводять його назовні.

Ловлять в основному на донні снасті язів, коропів, сазанів, лящів. Найкращий час для цього - весна і осінь.

Знайти личинки травневого жука часто допомагають граки. Вони злітаються саме туди, де багато личинок, і виколупують їх своїми довгими міцними дзьобами.

Бічна лінія у риб

У риб і деяких земноводних є абсолютно унікальний апарат, здатний уловлювати найменші коливання води. Називається він - "орган бічної лінії" (по-науковому - сейсмосенсорний орган).

Складається з двох головних каналів, розташованих під шкірою з боків тулуба від голови до хвоста, і безлічі невеликих отворів в лусочках, що з'єднують ці канали з навколишньою водою. Усередині каналів, заповнених слизом, розгалужуються нервові закінчення, які з дуже великою чутливістю сприймають навіть слабкі водні коливання.


У систему "бічної лінії" входять також аналогічні, але значно меншого розміру, канальчики, розташовані у верхній і нижній щелепах риби, в зябрових кришках і навколо очей.

Орган бічної лінії грає величезну роль в житті риби. З його допомогою вона визначає напрямок і силу течії води, може обходити нерухомі предмети, уникати зустрічей з ворогами, підтримувати зв'язок з особинами свого виду, визначати місцезнаходженняздобичі, причому навіть тоді, коли все це вона не бачить.

Експериментально встановлено, що позбавлені зору риби не наштовхуються на перешкоду, а обходять її, оскільки відчувають відбиті від перешкоди коливання води. Причому реагують на предмет (звертають в сторону) не пізніше, ніж перебуваючи на відстані 1-2 см від неї.

Досвідченим шляхом також доведено, що осліплена щука здатна полювати за допомогою бічної лінії, але коли цей орган пошкоджений, зловити здобич щуці не вдається: вона, хоч і голодна, навіть не реагує на плаваючу поруч рибку.

За допомогою сейсмосенсорного органу риби чуйно реагують на всі коливання, які передаються воді ззовні: стук на березі, на човні, вібрацію судна, вибухову хвилю і т. п. Все це рибалка повинен знати, враховувати і вести себе під час риболовлі вкрай обережно і тихо.

Квітневий лящ
http://gonefishing.org.ua/sites/defa.../lyashch_0.jpg
В цей період весни сонце з кожнем днем гріє все сильніше а вода в водоймах стає все теплішою. Зрозуміло, що мілководдя прогрівається досить швидко, а на ділянках з темним грунтом цей процес йде ще швидше. Напівсонний після зими лящ напрямляється в такі місця як невеликі затоки, стариці та канали на переднерестовий жор.

Прогнозувати щось важко, але потрібно розуміти що ситуація може досить швидко змінюватись, і якщо сьогодні Ви не потрапили на клювання, то завтра, або ж в наступний вікенд все може кардинально змінитися, і Ви в тому ж місці попадете на зграю ляща з відмінним апетитом. Така активізація у ляща з'являється в преднерестовий період. Цкавим є те, що в цей час, лящ, готуючись до нересту "одягається" в шлюбний наряд: на лусці з'являються невеликі білі крапки.

Зазвичай із приводу того яким способом краще ловити ляща весною існують різні думки та суперечки, ситуація ускладнюється ще й тим, що переважно у всіх регіонах нашої країни в цей час діє нерестова заборона, і як правило, дозволяється ловити тільки на одну вудочку з одним гачком. На мою думку, кожен з способів, за умови майстерного володіння снастю і розуміння ситуації на водоймі, по своєму хороший і може бути результативним. Проте, схиляюся до того, що найкращим вибором буде фідер. Ним можна робити далекі закидання, а підгодівля завжди буде знаходитися поряд з гачком та в одній точці. Ним можна ловити як на течії так і на тихій воді, як у вітряну так і в безвітряну погоду, що викликає труднощі при матчевій ловлі.

Наявність ляща на мілководді можна визначити візуально. При активному годуванні, лящ підіймає хмарки каламуті, на поверхні води з'являються брижі, і спливають бульбашки повітря. Якщо Ви натрапите на таке місце то можете бути впевнені - ловля ляща буде вдалою.

Невід'ємним компонентом успішної ловлі ляща є підгодівля. Важливо у базову суміш прикормки додати тваринну складову. Дрібний опариш концентрує на деякий час зграю лящів в точці ловлі. Для підгодівлі вибираю орієнтир на протилежному березі й роблю закид годівницею, після цього докидаю ще 2-3 кулі вручну (якщо відстань не дуже велика). Для далеких відстаней знімаю з оснащення поводок, а годівницю міняю на найбільшу. Зазвичай 5-10 точних прикормових закидань зроблених в одну точку вистачає для того щоб приманити зграю лящів, далі прикормка додається по мірі ловлі.

Часто рибалки вважають, що всі ці шльопання великими годівницями відлякують обережного ляща. Але насправді голод і цікавість беруть гору і навіть якщо лящ відійшов, він обов'язково повернеться.

Досконале знання і дослідження особливостей водойми - важливі елементи для успішної рибалки

"Клювало вчора і буде клювати завтра" - рибальський жарт, проте, як відомо, в кожному жарті лише доля жарту. У пошуках рибальського щастя рибалки вирушають за тридев'ять земель, купують найсучасніші снасті та різноманітні аксесуари, викидають десятки кілограмів підгодівлі. І частенько трапляється так, що всі ці старання не дають очікуємого результату. А чи потрібно намотувати ці сотні кілометрів чи краще пошукати свій трофей на місцевій водоймі?

Ви не замислювалися, чому рибалки, які живуть поруч з водоймою, практично завжди з уловом? Відповідь проста: місцеві краще знайомі з нюансами та особливостями даної водойми, досконало знають її, відчувають потреби риби, що в ній проживає. Вони знають кожну брівку і вміють вибирати зручний час для ловлі. Ось і виходить, що «місцеві аборигени з непоказними снастями обловлюють приїжджих».

Виростаючи до пристойних розмірів, будь-яка риба стає дуже обережною і просто так на гачок не попадеться. Тому для ловлі трофейних екземплярів потрібні терпіння, цілеспрямований пошук та вивчення особливостей водойми і риби яка в ній мешкає.

Щоб швидше вивчити водойму розгадати її особливості корисно спілкуватися з іншими рибалками, читати статті в газетах, журналах і на місцевих рибальських форумах (якщо такі є). Але не забувайте, що вірити всьому не обов'язково. З усієї отриманої інформації потрібно витягти саму суть, не звертаючи уваги на прикрашання. Достовірні повідомлення зазвичай підкріплюються фотографіями. Запам'ятовуйте місця з найкращими уловами, в який час року і при якій температурі було більше клювань. Відстежування ситуації на водоймі підвищить результативність виїздів і не дасть пропустити короткочасний жор.

Незаперечний плюс місцевої водойми - це можливість частіше ходити на риболовлю (до або після роботи). Постійно експериментуючи, ви будете знати, яку наживку вибрати в наступний раз, щоб не витрачати час. Часті виїзди дозволяють швидше накопичувати досвід: відслідковувати переміщення риб, зміни їх смакових пристрастей, дізнаватися закономірності клювання і порівнювати результати риболовлі декількох років. Щоб структурувати всі спостереження і використовувати їх у майбутньому, рекомендую вести власний рибальський щоденник, в який записувати місце ловлі, погодні умови, фазу місяця та особливості кожної рибалки. Це дасть змогу аналізувати та робити однозначні висновки щодо впливу тих чи інших факторів на клювання риби.

Щодо трофейних виловів, то також потрібно розуміти, що у різних водоймах статус «трофейної» не обов'язково належить 15-ти кілограмовій щуці або 5-ти кілограмовому лящеві. Ця величина відносна, і скрізь різна - все залежить від конкретної водойми. Простіше кажучи, якщо ви зловили півкілограмового карася в водоймі де роками ловляться тільки стограмові карасики та плотвички, сміливо можете вважати це рекордом!

Вище ми говорили про рибальський щоденник. Так от, варто вести такий щоденник он-лайн, хоча би й у вигляді блогу у нас на сайті, для того щоб можна було достукатись до нього з будь-якого пристрою чи то ноутбука чи смартфона, та в будь-якому місці. По-перше це дуже зручно, по-друге важливою функцією є можливість додавання фотографій, якщо ще не маєте фотопарата то вам сюди -> http://it-tehno.com.ua/, що дозволяє легко запам'ятати місце ловлі і інші важливі нюанси риболовлі, і по-третє - це звичайно можливість знайомитись та обмінюватись досвідом з колегами по захопленню.

Тісто - відмінна наживка для ловлі всіх коропових риб

Тісто являється відмінною наживкою для всіх коропових риб, особливо це стосується ловлі в літній період. При приготуванні тіста в нього додають трохи соняшникової олії, яка його охороняє від швидкого розмокання і висихання, сік "червоних" ягід (полуниця, малина чи смородина), мед, корицю, ванілін, сухий акваріумний корм, який володіє специфічним запахом ракоподібних (пара столових ложок на один стакан муки), насіння конопель і соняшнику, попередньо підсмажені і розмелені в кавомолці або ступці, кріп, зубну пасту з різними м'ятними добавками, часник і т.д.

Приведемо кілька рецептів приготування наживок на основі тіста.

Суміш, що складається з однієї столової ложки перемеленої макухи або насіння соняшнику і 2-х столових ложок борошна, замішують з 5 ложками води, а потім опускають її в окріп на одну хвилину.

З дріжджового тіста катають невеликі кульки (розміром з горошину) і опускають їх до утворення світло-коричневого кольору в киплячу соняшникову олію. На таку наживку добре бере короп і лящ.

Столова ложка борошна замішується на молоці до сметаноподібної маси. Потім туди додається дрібка соди і ваніліну, а також трохи цукру. На розігріту пательню, попередньо змащену маслом, наливається столова ложка тіста, зверху розкладається тонким шаром розпушена вата, яка знову заливається ложкою тіста. Готові "млинці" потрібно розрізати ножицями на невеликі шматочки. Така наживка буде міцно триматися на гачку і не тонути в мулі при ловлі на донні снасті.

Безпосередньо на водоймі замішується ложка пшеничного борошна з водою з цієї водойми. Крім цього більше нічого додавати не потрібно, оскільки риба, особливо карась, відчувши запах рідного водоймища, буде брати наживку набагато сміливіше.

Ловля щуки - риболовля для терпеливих

Про те щоб зловити метрову щуку мріє кожен з нас. Здійснити мрію не легко, оскільки таки щуки ігнорують приманки, а щоб зловити справді трофейний екземпляр ми повинні бути готові до певних жертв.

Велика риба може нав'язати запеклу боротьбу з рибалкою, чим винагороджує його на численні зусилля, терпіння і втрати багатьох приманок. Я з задоволенням спінінгую в річці, а також в двох невеличких кар'єрах. В вихідні дні на цих кар'єрах спостерігається надзвичайний пресинг зі сторони рибалок. В такі моменти туди не варто навіть заглядати. Іноді спінінгую з човна, але більшість часу з берега. Я затрудняюсь сказати, як краще ловити рибу з берега чи зчовна, тому що щука дуже полюбляє перебувати в прибережних зонах як річок так і водойм зі стоячою водою.

Щуці потрібне укриття, яким може бути навіть товста палиця вбита у вертикальному положенні в дно водойми. У цьому місці хижак може зробити засідку. З кількості обірваних приманок можна зробити висновок, що щука воліє ховатися у більш складних (міцних) укриттях. Річкова щука більш рухлива, і часто переміщається за зграями риб. Причому вони роблять так навіть тоді коли не голодні, але відчувають потребу в знаходженні нового укриття чи засідки. Я свідомо використовую терміни укриття і засідка. Великі риби дуже мудрі і для засідки обирають місця які гарантують їм здобуття корму, хоча іноді вони можуть бути "незручними" і йти всупереч канонам риб'ячої безпеки. Коли хижачка наїсться досхочу, то шукає тихе і безпечне місце. Рибалка має можливість ловити щуку в обох місцях, тому що щука має сильний інстинкт - зловити жертву, що на практиці означає, що вона не пропускає жодної потенційної здобичі.

Ловити щуку одночасно і легко і важко, тому що на даний момент часу, вона може бути в будь-якому місці. Хижачка не уникає ні мілких ні зарослих місць, не страшні їй "лисі" ділянки, а іноді буває, що щука живе і полює у мулі. Звідси власне і виникає попередній вислів одночасної простоти і складності полювання на щуку. Її може зловити будь-хто, або ніхто. На щастя, в кожній водоймі є місця гірші і кращі з точки зору щуки, і їх знання має для спінінгіста неоціненне значення.

В кар'єрі щука за будь-яку ціну буде шукати собі постійне укриття. Найбільше їй підходять такі, з яких вона зможе атакувати. Тому, спочатку потрібно шукати саме такі місця, тому що вони найбільше пророкують успіх. В першу чергу виглядаю ділянки з рослинністю. До таких місць належить не тільки ділянки з явною рослинність, яку видно над поверхнею водойми, а й рослинністю підводною, їх легко виявити з високого берега, з допомогою біноколя або поляризаційних окулярів. Якщо немає, то можемо використовувати так званий рибальський "пенетратор" - тягарець без гачка і приманки на шнурі. Повільно тягнемо його по дні і аналізуємо поведінку, намагаючись таким чином визначити наявність і розташування рослин, або інших об'єктів. Щука любить ховатися в рослинах і чатувати на жертву, виставляючи тільки голову в бік відкритої води. Дуже скоро пристосовує свою шкіру до кольору рослин і стає майже невидимою жертвами. Якщо знайдемо рослини поза досяжністю спінінга, варто пересісти на човна і акуратно обловити такі ділянки з кожного боку. У багатьох випадках, однак, поблизу цих місць можна бродити в чоботах чи забродах.

Коли місць з рослиннісю не знайдено, то варто шукати щуку в безпосередній близькості від узбережжя. Кар'єри мають неймовірно зрите дно і, отже, дуже різноманітне. Коли щука знайде біля берега, яму, достатньо великий валун, гірку, прибережну канаву, пень, і навіть затонуле гірське устаткування, то вона поселяється на такому місці. Якщо в кар'єрі велика популяція хижаків, щука тримається голих мисів що формують протоки між численними ставками кар'єру. Іноді вистачає просто пучок надводної рослинності на метровій глибині, і щука, «липне» до неї в очікуванні годування риби на мілководді, такої як плотва, червонопірка, карась, линок, короп. У багатьох водоймах щука полює активно, тобто плаваючи по всій водоймі очікуючи зручної можливості напасти. Саме таких хижачок ловлю найбільше на річках. Тут також можна знайти багато перспективних місць які легко доступні для спінінгування з берега. Риболовлю завжди варто розпочинати з перевірки заток, в яких біля берега глибше, і течія повільна. В таких закутках майже завжди ховається щука, але впіймати її там важко.

Щука нападає на здобич інстинктивно, рефлекторно. Як наслідок, б'є в шматок металу з енергією, та не замислюючись, за умови, що приманка знаходиться в зоні її блискавичної атаки. Крім того, вік та вага риби мають вирішальний вплив на прийняття рішення про атаку. Це становить проблему для спінінгіста, тому що він ніколи не впевнений, з якою швидкістю повинен представити приманку. Я поступаю так - дане місце обловлюю різними методами. Яку швидкість я використовую? Найменшу, з якою можна проводити приманку. Таких комбінацій дуже багато, тому що ловиться різними приманками, вибір яких може відрізнятись в залежності від водойми. Оберталку в стоячій воді, проводжу на швидкості, яка тримає її на вибраній мною глибині (кожна блешня буде мати іншу швидкість, яка визначається експериментально та з досвідом). Воблер дає більші можливості "гри" приманки на різних швидкостях. Як правило, проводжу його дуже повільно, з частими паузами. Не існує однієї доброї швидкості проводки. Якщо щука полює на відкритому просторі, вона готова до гонитви за приманкою. Якщо ж сидить в укритті в кущах, занадто швидка проводка приманки не дасть їй шансу щоб зібратись для атаки. Таким чином, кожне потенційне місце перебування хижака повинно оцінюватись і обловлюватись індивідуально і по-різному. Хороші виробники пропонують приманки, які зупиняються, зависають у воді на висоті, на якій ми перестали вимотувати жилку. Обожнюю ці приманки, тому що вони не ловлять зачепів а можуть стояти перед ротом хижачки і дратувати її.

Щука не ловиться на саме спорядження, хай навіть найдорожче. Рибалка повинен точно подати приманку, і вміло її презентувати (анімувати). Щука не вимагає від нас витонченості, однак навички презентації часто обмежуються терпеливістю. Багато раз, трапляється що лише після 20 - 30-го закидання в те ж саме місце я мав контакт з рибою. На річці з сильною течією ловлю на оберталку. Також ловлю на неї на скіс і на річках з тихою течією. На сильній течії 'під течію' ловлю на воблер, як і на границі з невеликими затоками, і мілких місцях з частковими зарослями. Тут проводжу його дуже повільно фактично чекаю на щуку. Дуже люблю ловити оберталкою в стоячій воді. Однак, на дуже зарослих ділянках ставлю воблер, оскільки він справніше проходить між рослинами. Вважаю, що риболовля з човна досить важка, але відкриває нові можливості. Ми повинні плавати дуже тихо, щоб не налякати щуку що полює на мілководді. Про бензиновий мотор, мова, звичайно, не йде - тільки електричнимй або весла. Я завжди стаю на значній відстані від потенційного місця знаходження риби і перекидую його не менше як на 5 м. Тихе впровадження приманки в зону атаки найчастіше дивує щуку і риба інстинктивно, тобто, не роздумуючи, атакує приманку. Піймавши одну велику щуку змінюю місце. Часом на перспективному місці в глибокому руслі варто залишитися і до 4-5 год., навіть за відсутності жодних ударів. В таких місцях трапляються найбільші екземпляри, тому власне і говориться що ловля щуки тільки для терпеливих...

Фарширована щука

Складники: щука вагою біля 2-х кілограм, одна цибулина, 100 грамів сметани, два яйця, білий хліб, сіль і перець за смаком, лавровий лист.

Приготування:

Найважче в приготуванні фаршированої щуки це правильно відділити шкіру від тушки і потім власне нафарширувати. Спробую описати як мене навчили це робити в Єкатеренбурзі, коли був там на роботі.

До речі зараз є багато вакансій і знайти роботу доволі просто на сайті работа в Екатеринбурге, це колись потрібно було мати знайомих які б там працювали, зараз же, як завжди на допомогу приходить інтернет.

Отже щоб приготувати фаршировану щуку, надрізуємо шкіру біля голови рибини таким чином, щоб потім шкіру можна було відокремити разом з головою.


Повільно знімаємо шкіру від голови до хвоста.

Хребет біля хвоста надрізаємо так, щоб вийняти тушку, а хвіст залишити зі шкірою і головою.

Патраємо тушку.

М'ясо відокремлюємо від кісток, і двічі пропускаємо його через м'ясорубку разом із змоченим білим хлібом і цибулиною.

В отриману масу додаємо густу сметану, яйця, сіль, перець та ретельно перемішуємо.

Отриманою консистенцією начиняємо шкіру щуки. Зверніть увагу, що занадто сильно начиняти не можна, тому що під час варіння маса набухає і шкіра може тріснути.

Загортаємо рибину в марлю, залишивши з обох кінців запас тканини, щоб було зручно опускати рибину в каструлю з окропом, а потім виймати.

Варимо рибину у бульйоні зі спеціями, на слабкому вогні біля 30 хвилин.

Виймаємо, розгортаємо, викладаємо на блюдо, прикрашаємо петрушкою, кружальцями лимона чи моркви (можна і іншими овочами).

Подаємо до столу разом з картопляним пюре та соусом.

Перекручена жилка - крадій рибальського задоволення

Перекручена жилка завдає чимало клопоту рибалкам ї здатна неабияк попити в них крові, причому це в однаковій мірі стосується і спінігістів, і любителів донної ловлі і поплавочників. Адже основна причина появи перекрутів - безінерційна котушка, її конструкція і спосіб намотування жилки та приманки. Розглянемо як уникнути перекрутів жилки, та якщо все таки вони сталися то як їх позбутися.

При виборі безінерційної котушки для спінінга перевагу потрібно віддавати моделям з широкою і неглибокою шпулею - в них жилка буде крутитися менше. Те ж саме стосується і жилковкладального ролика: кращим буде великий і неглибокий.

Часто жилка в силу своєї жорсткості посилює перекрути. При намотуванні вона стає своєрідним важелем, що передає зусилля на всю довжину. Таким чином, м'яка тонка жилка у виграші перед жорсткою, особливо якщо ви багато ловите на обертальні блешні.

Обертальні блешні - це гроза всіх жилок. Без одного-двох додаткових вретлюжков за день ловлі можна вбити всю розмотку якісної жилки. Не варто економити на вертлюжках, адже якісний вертлюжок крутиться в десятки разів легше і довше звичайного. Краще один раз розщедритися на професійні вертлюжки, ніж міняти жилку кілька разів за сезон.

Гіршим за оберталку, в плані перекручування жилки є тільки девон. При ловлю на цю приманку використання вертлюжків не втрачає своєї актуальності, але є ще одна хитрість. При покупці вибирають два однакових девони, що відрізняються напрямком обертання. А на рибалці потрібно буде їх міняти через кожні 20-30 хв ловлі.

Не варто обертати котушку коли стався зачеп за перешкоду. Фрикціон буде здавати шнур, а ротор сильно закрутить вільну частину жилки.

Перекручена жилка вкорочує дальність польоту приманки і часто захльостується за тюльпан, що може привести до поломки. Тому, якщо ви помітили таке то потрібно їх позбутися. Навіть при шаленому клюванні краще витратити пару хвилин на реанімацію шнура, ніж втратити рибу або зламати вудилище.

Відкрийте дугу котушки і розмотайте жилку уздовж урізу водойми або на мокрому полі. Відійдіть на 50-60 м і, злегка стиснувши вологою ганчіркою жилку біля нижнього кільця, почніть повільно підмотувати. Жилка повинна бути без приманки.

Таку процедуру можна проводити і з човна на річці. Для цього жилку (без приманки) стравлюють у вільне плавання за течією, а потім, злегка притримуючи, намотують назад. На все йде 5-6 хвилин.

Запам'ятайте ці нескладні моменти і Ви будете більше і довше насолоджуватись процесом риболовлі а не розв'язанням проблем які можуть виникнути при перекручуванні жилки.

Ловити окуня потрібно на червоне

Окунь риба досить смачна, і зовсім даремно рибалки навішують на нього ярлик побічного улову. У ловлі цього безцеремонного розбійника, по заслугам на все життя вбраного в смугастий арештантський одяг, є чимало цікавого. Товсті весняні окуні для мене завжди означали певний виклик, і потрібно було багато часу і старанності, щоб розкрити всі таємниці ловлі великих риб.

Під час всіх своїх експериментів на різних водоймах я постійно стикався з одним феноменом - любов'ю окунів до червоного кольору. Може ви теж вже помітили, що окуні "дуріють" від усього червоного? Тому не дивно, що пофарбована в червоний колір приманка набагато швидше виявляється в пащі хижака, ніж будь-яка інша. Я часто задавав собі питання: чому саме цей колір? Думаю, це пов'язано з тим, що окуні відносяться до червонуватої приманки як до відомої їм їжі.

У житті окуня саме червоний колір грає домінуючу роль. Наприклад, у перші роки його існування трубочник і мотиль є головними об'єктами його харчування. Черв'яки - представляють собою ласощі і для старших риб. До того ж і самі окунці зі своїми червоними променями плавців часто стають метою атаки своїх великих побратимів, схильних до канібалізму.

На перший погляд, все це абсолютно різні ланки харчового ланцюжка, проте всіх їх об'єднує одне: червоний колір!

Більшість великих окунів ловиться навесні, a саме з початку березня до середини травня. Це пов'язано з тим, що рибалкам, простіше їх в цей час знайти.

Великі одинаки виходять зі своїх глибоко розташованих зимових укриттів, щоб на мілководді, вздовж кромки берега, поніжитися в теплих променях сонця і набити шлунок. У безхмарні дні можна спостерігати, як вони, майже без руху стоять на відкритій воді вздовж очерету або під деревами або чагарниками і приймають сонячні ванни.

Ловити в цей час окунів треба з розумом, настрій у них явно меланхолічний. Тому потрібно зрозуміти, коли, як і що їм слід запропонувати, щоб вони не встояли і накинулися на вашу приманку. Найпростіше полювати на окуня в ранкові години, перед сходом сонця, адже те ж саме роблять і окуні на поверхні води (і часто досить шумно).

Як правило, часу на ранкову риболовлю буває занадто мало. Поки легкий ранковий туман приховує підводне життя, ловля ще можлива. Як тільки з'явиться сонце, клювання припиняється. Моя тактика полягає в наступному: підкрадаюся, наскільки це можливо, до укриттях поблизу берега, де за день до цього я застав хижаків за прийомом сонячних ванн. Краще за все це робити з боку води, але можна і з берега, якщо грунт під ногами твердий, а гілки дерев та кущі не заважають орудувати вудкою. Мета всього цього - подати приманку як можна ближче до того місця, де зустрічається природний корм і окуні хапають його без великого побоювання.

Якщо з човна, то в 2-3 метрах від укриття я кидаю приманку в бік берега так, щоб вона впала мало не на сушу, а потім повільно, маленькими ривками підтягую її до себе. Тут треба бути гранично уважним - може трапитися всяке, навіть біля самого човна.Часто буває що приманка вже майже вийшла з води, але в останній момент підходить зграя і один з окунів хапає її. Риба в ранні години дуже активна і реагує блискавично (часто на відміну від мене), і нерідко трапляється, що я ледь не спізнююся з підсічкою.

З берега теж можна ловити досить успішно, закидаючи приманку на глибину і проводячи її мимо укриття на мілководді. Тут теж атака окуня може статися мало не в останню секунду,. тому поки приманка у воді, потрібно бути готовим до всього.

Оскільки ранній "полосатик" добре йде на хробака, я намагаюся прийти на побачення з окунем рано і принести окуневі цю насадку. Звичайно, не природну, а штучну-червоного кольору, довжиною близько 5 см, правильно змонтовану на свинцевій джиг-голівці, вага якої повинна бути, в залежності від глибини водойми, від 3 до 8 г, а колір - переважно червоний.

Такий штучний черв'як ледь помітно виляє хвостом, тому ті рибалки, які звикли до віброхвостів, повинні врахувати це і дещо перебудувати свою методику ловлі.

Чому така приманка приваблива для окуня? Це залежить, мабуть, більшою мірою від розміру і кольору, меншою - від її гри. По-перше, вона маленька і відповідає розміру рота, по-друге, вона червона! Окунь нітрохи не сумнівається в їстівності запропонованої мною приманки - майже весь природний корм в цей час року виглядає так само, як і те, що прив'язане на кінці жилки.

Риба, запечена у сметані

Отже для приготування знадобиться: 500 грамів рибного філе, 800 грамів картоплі, склянка сметани, 200 грамів білих грибів, 25 грамів сиру, дві столові ложки борошна, олія, масло, яйця.

Спосіб приготування:

Шматки риби посоліть, поперчіть, обваляйте у борошні й обсмажте на сковороді на олії.

Обсмажте також очищені, промиті й нарізані свіжі білі гриби та нарізану кружечками товщиною близько півсантиметра картоплю.

Рибу покладіть на пательню, на кожний шматок покладіть кружечок звареного накруто яйця й гриби. Потім обкладгть рибу кружечками смаженої картоплі й полийте процідженим соусом зі сметани.

Для приготування соусу нагрійте сметану і, коли вона закипить, додайте чайну ложку борошна, перемішаного з такою ж кількістю олії. Усе розмішайте, кип’ятіть 1 -2 хвилини й посоліть.

Рибу, политу соусом, згори притрусіть тертим сиром, полийте розтопленим маслом і поставте у духовку на 5-6 хвилин, щоб вона підрум’янилася.

При подачі на стіл страву посипте дрібно нарізаною зеленню петрушки.

Основи ловлі форелі нахлистом
http://gonefishing.org.ua/sites/defa..._na_mushku.jpg
Легке і витончене одноручне нахлистове вудилище зі спеціальним конусним, не намокаючим шнуром і вдало підібраною невеликою "мушкою" в руках досвідченого рибалки є самим досконалим і найбільш здобутливим знаряддям ловлі форелі. Нахлистом можна успішно ловити форель у всіх водоймах, де вона водиться: і в струмках, і в потужних гірських потоках, і навіть в стоячих гірських озерах. У прозорій воді зі спокійною гладкою поверхнею кращі результати дає ловля на "сухі", тобто плаваючі на поверхні води пухнасті, змочені рідким вазеліном "мушки".

Погода значною мірою впливає на клювання форелі, в принципі, так як і на клювання інших видів риб. Але звичайно тут є свої закономірності. Після дощу і у вітряну погоду форель можна ловити на "мокрі" мушки, тобто такі які занурюються і йдуть недалеко від поверхні води. При підйомі води в гірських річках форель стає менш обережною, виходить з ям на більш дрібні плеса і азартно починає полювати за пропливаючою здобиччю. Навпаки, при падінні рівня води форель кидається на ями і там якийсь час абсолютно перестає брати на приманки. Таким чином, при ловлі форелі треба передусім звернути увагу на стан води.

Щоб успішно ловити форель, рибалка повинен добре маскуватися і дуже обережно підходити до місця ловлі. Форель надзвичайно обережна риба. Якщо вона побачить рибака на березі, то негайно кидається на глибину під струмінь падаючої води або під камінь, де її не можна побачити. Тому, особливо при ловлі на "мокру мушку", закидування потрібно робити здалеку і не підходити до самого берега.

При ловлі на "сухі мушки" найкраще просуватися по гірській річці знизу вгору. Дуже важливо правильно вибрати "мушку" за забарвленням. З весни форель найкраще ловиться на дрібні коричневі "мушки" які схожі на вечірніх метеликів, та зазвичай з'являються в цей час року біля води. Влітку, а також в середині дня, форель охочіше бере яскраві і строкаті за забарвленням невеликі "мушки": золотисті, жовті, червоні і яркосині. Восени кращі результати виходять при ловлі на сірі та чорні "мушки". Але в теплі сонячні дні все-таки краще ловити на "мушки" більш яскраві і строкаті за забарвленням.

У стоячих водоймах з прозорою водою, на гірських озерах і на плесах гірських річок з повільним, ледве помітним плином, форель найкраще ловиться не на штучні "мушки", а на коників, невеликих метеликів, водяних комах і личинок.

Все це відноситься, до денної ловлі форелі в певних умовах. Зрозуміло, рибалка повинен проявляти свою спостережливість і всякий раз підбирати таку "мушку", яка буде служити найкращою приманкою для риби. При виборі "мушки" треба враховувати ту обставину, що кращими годинами для ловлі форелі вважаються денні - з дев'ятої ранку до третьої години дня.

Влітку, успішно ловити форель можна і в ранкові години, і на добре освітлених ділянках ріки-при заході сонця. У цих випадках треба застосовувати вже не ті "мушки", на які форель ловилася вдень, а інші, що більше наближаються за забарвленням і за розмірами до комах, що літають над водою ввечері або вранці. Зазвичай це не яскраві і не строкаті "мушки", а темні і сірі.

Так як при ловлі одноручним "нахлистом" доводиться робити закидування на значні відстані (до 20 метрів і більше), а за цих умов підсікання риби іноді буває затруднено, рекомендується після закидання вершинку вудилища опускати вниз, не послаблюючи шнура. При дотриманні цього правила підсікання риби робиться плавним і затяжним помахом вудилища на себе. При цьому риба засікається дуже міцно і рідко сходить з гачка.

Велику рибу треба виважувати за допомогою котушки і не поспішаючи.

Рибалка, який керується цими порадами, завжди винагороджується хорошим уловом і отримує велике задоволення ...

В Англії рибалка зловив золоту рибку
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...lota_rybka.jpg
53-річний англічанин Марк Сойєр, є досвідченим рибалкою і нещодавно виловив в озері Magpie Lake, що в Кембриджі, незвичайну рибу. Вона ніби складена з трьох різних риб. Хвіст і тіло як від золотої рибки, голова від плотви, а нижній плавник, немов узятий від ляща.

Що ж за рибу зловив рибалка, розбираються фахівці. Поки що розглядають дві версії: це генетичний мутант, або наслідок штучного виведення породи шляхом схрещування.

Що класики говорять про риболовлю?

Рибалкою обожнюють займатися мільйони людей в світі. Не дивно, що серед звичайних рибалок трапляються і великі люди та класики, відомі своїми творами та діяннями на весь світ. Представляємо Вам підбірку фраз та цитат де Джером К. Джером, Лао-Цзи, Лев Толстой, Антон Чехов, Сергій Довлатов і інші говорять про ловлю риби.

Багато хто вважає, що від хорошого рибалки потрібно тільки вміння легко, не червоніючи, брехати. Але це глибока помилка. Голої брехні мало - на це здатен будь-який новачок. Грунтовні подробиці, витончені правдоподібні штрихи, загальне враження делікатної, майже педантичної правдивості - ось що характерно для досвідченого рибалки.

- Джером К. Джером

Дай людині рибу, і вона один раз наїсться. Навчи її ловити рибу - і вона все життя буде ситою.

- Лао-Цзи

Після від'їзду доктора Сергій Іванович побажав їхати з вудкою на річку. Він любив ловити рибу і начебто пишався тим, що може любити таке дурне заняття.

- Лев Толстой

Риболовля - це вид спорту, придуманий комарами. Приманка у ньому - ви.

- Патрік Джейк О'Рурк

Чи не дивно, знаменитий письменник, улюбленець публіки, про нього пишуть у всіх газетах, портрети його продаються, його переводять на іноземні мови, а він цілий день ловить рибу і радіє, що спіймав двох головнів.

- Антон Чехов

Немає сумніву, тріска - відмінний плавець. І в цій якості вона викликає захоплення - але не як блюдо за обідом.

- Оскар Уайльд

«Ось я до Петрового дня відмінні гачки в місті йому купив - справжні англійські: дорогі гачки! щоб рибу ловити. У нас в ставку карасі водяться. Сидів би та рибалив! Годинку, другу посидів - ось юшечка і готова. Якраз для старичків статечне заняття! »

- Іван Тургенєв

Хемінгуей відразу ж перейшов на кохану, як видно, тему: «Коли будете здійснювати свою автомобільну подорож, обов'язково заїжджайте до мене, в Кі-Вест, будемо ловити рибу».

- Ілля Ільф, Євген Петров

Одне з дивацтв полковника Блаунта полягає в тому, що він стріляє особливо влучно під звуки скрипки та віолончелі. (Подібним дивацтвом відомий містер Рижик Літлджон - той може ловити рибу тільки під звуки флажолета ...)

- Івлін Во

Полювання, рибальство - пошуки удачі в паралельних світах.

- Фазіль Іскандер

Риболовля - це палиця з жилкою, де на одному кінці черв'як, на іншому - дурень.

- Семюель Джонсон

Жінка, яка ніколи не бачила свого чоловіка за ловлею риби, не має поняття, за яку терплячу людину вона вийшла заміж.

- Едгар Хау

Для розумового відпочинку він іноді ловив рибу вудкою, а іноді грав в кості, камінчики і горіхи з хлопчиками-рабами.

- Светоній

Найбільшими завжди бувають ті риби, що зірвалися з гачка.

- Юджин Філд

Бездіяльність - єдиний моральний стан ... В ідеалі я хотів би стати рибалкою. Просидіти все життя на березі річки, і бажано без всяких трофеїв ...

- Сергій Довлатов "Заповідник"

Барвисті роздуми, або колір має значення! А також про феномен "несхожості" та фарбування приманок
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...nnya%20(5).JPG
Кольори в природі відіграють дуже важливу функцію. Там де не можливо порузумітися з допомогою слів, природа створила інші системи інформації. Тут, кольори, запахи, звуки та рухи, для тварин є тим самим, чим для нас є мова. З риболовної точки зору нас цікавить стимулювання інстинкту агресії у хижих риб, і таким чином можливість спокусити їх на атаку. Осмислено керуючи чотирьма факторами, а саме, кольором, запахом, звуком та рухом, ми можемо значно впливати на уловистість нашої приманки. А відповідно поєднуючи ці фактори ми можемо створити приманку, яка здатна задовільнити наші мрії.

Що стосується кольору, як на мене, є принаймні два найбільш важливі їх рівні, які періодично, в залежності від реальних умов - можуть стимулювати агресію і помірно викликати інстинкт годування. Від знань рибалки залежить який він обере колір приманки, щоб через цей вибір вплинути на ступінь уловистості приманки. Це має великий вплив на кількість клювань, тому що іноді буває так, що під час ловлі менш важливими є анімація, запах, звук, тип, розмір і т.д.. а найважливіше значення має відповідно підібраний колір приманки, тобто, перебуваючи в реальних умовах, образно кажучи, приманка має бути адекватно і зі смаком одягнена в відповідності до ситуації.

Кожен з видів риб по-різному обирає колір. Мені здається, що про це написано цілі томи ... Я завжди був скептиком і не довіряв нікому, поки не перевірив самостійно на власному досвіді. Таким чином я дійшов до, можливо оригінального, але «свого» переконання. Ніхто ніколи не переконає мене, що так звана, шкала видимості кольору у воді, така сама і для людини і для риби. Це просто нісенітниця вперто повторювана лінивими, авторами риболовних публікацій. Висновки, які виникають при зимовій ловлі з льоду спростовують цей міф. Крім того, міфом є те, що, найдосконаліша імітація риб'ячого корму творить чудеса. Ніколи людина маючи навіть найдосконалішу техніку не створить нічого подібного, що створила природа. Інакше людина мала б бути Богом. Будь-які зусилля в цьому напрямку ведуть в глухий кут і залишають художників розчарованими, в конфронтації з сумною реальністю ... Коли на творіння їх естетичних пізнань нічого не бере, а на шматок іржавої бляхи клює форель за фореллю. Потрібно просто знати межі, що лежать на кордоні між людськими і тваринними відчуттями і вміло керуватися пріоритетами. Вміти обрати і поєднати залежності ...
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...nnya%20(7).jpg
Для фарбування приманки «на місці» найкращими є водовідпірні маркери і лаки для нігтів. Першими ми можемо додати точки, смуги, плями, а другими, можемо змінити загальний фон приманки. Ці барвники легко змиваються за допомогою тканини чи гігієнічної хустинки просоченої рідиною для зняття лаку для нігтів. Особливо добре використовувати, лаки з блиском, оскільки кожній жорсткій приманці, можна дуже швидко змінити загальний тон. Для м'яких приманок краще підходять водонепроникні маркери, щоправда їх дуже важко видалити, але за ціною гумових приманок це не є серйозною проблемою.
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...nnya%20(3).jpg
На ринку існує мільйони найрізноманітніших приманок окрашених в мільйони самих різних кольорів, з мільйонами різних розмірів, форм. Давайте уявимо, трохи смішну і гіпотетичну ситуацію, що всі ці приманки лежать біля ніг недосвідченого рибалки який не має навиків спінінгової ловлі, який одного разу захотів зловити окуня на певній водоймі в південній частині нашої країни. Він один, але дізнався, що напередодні в затоці, де він перебуває в даний час, місцеві рибалки ловили рибу за рибою. На жаль, він не знає, які приманки вони використовували... Ну от, саме це і є тією страшною проблемою. Яку приманку вибрати? Він чув щось про колір машинного масла. Докопується до тих кольорів, але знаходить безліч відтінків, розмірів та форм ... Кидає, кидає, кидає ... Зпершу гуму ... Краєм ока він бачить серед купи медові воблери і цикади ... Трохи далі валяються коричневі рачки, жаби та інші дивні істоти ... Далі оберталки і мідні коливалки ... Він тягнеться до коливалки, до якої чіпляється ще з десяток інших приманок... До рукава причепився "коричневий півень"... Кидає, кидає, кидає ... Кажуть, що від надлишку голова не болить. Залежить коли ... Минуло кілька годин, прийшов час міняти приманки, колір, місце...
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...nnya%20(1).jpg
У таких ситуаціях часто бувають наші молоді колеги. Більшість з них поняття не мають про основні принципи вибору приманки. Їх вигляд, форма, розмір, колір і дія. Це величезний діапазон можливостей для різного роду шахраїв, які використовують незнання «молоді» і отримують від цього не маленькі матеріальні вигоди. Тут, та поговірка, що від надлишку голова не болить має раціональне використання - якщо, звичайно, йдеться про кишеню...
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...nnya%20(4).jpg
А життя в затоці, описаній вище, це звичайне життя тварин. Боротьба за виживання. Це маленькі джунглі. Повні кольору, найрізноманітніших звуків і запахів. Там продовжується життя, перші сліди якого з'явилися в прадавній час. Тут циклічно з години на годину, з хвилини на хвилину щось відбувається ... В ритмі сонця і зірок, в ритмі фізико-хімічних і біологічних циклів пульсує життя окуня. Він разом зі своїми братами, як зграя какаду відвідує знайомі їм, повні гілки плодів, аби наситившись вдосталь, заховатись в їх тіні і безпечно відпочити серед їх листя ... Він знає, де і коли самиці раків залишать своїх дітей, і також знає, коли якийсь вид хрустиків захоче погрітись в променях сонця... Невідомо, чи він доживе до віку свого самотнього батька. На даний момент в зграї він відчуває себе в безпеці. Але ще багато всього його чекає попереду, багато гірких уроків. Багато зустрічей з дуже небезпечними і дивними (але іноді збуджуючими) істотами. Нещадно колючими, які тянуть його до гори, і не даються виплюнути ... Він повинен навчитися розпізнавати та уникати їх ... Він повинен, якщо він хоче, замінити свого батька на троні. А перебувати на престолі лона природи найбільша честь серед тварин, що не має рівних в жодній людській "концепції понять». Це більше, ніж щастя. Це сума всіх подій що накладаються на окремі, і можливо вроджений спосіб їх запам'ятовування і уникання повторення в майбутньому...


http://gonefishing.org.ua/sites/defa...nnya%20(6).jpg
http://gonefishing.org.ua/sites/defa...nnya%20(2).JPG
Я не фарбую своїх приманок, так як "всі" це роблять ... Не надаю їм таких форм, як "всі" надають... Врешті не пробую надавати їм гри такої яку мають "всі решта"... Я вірю в інтригуючу для тварин, "несхожість", що подібно інтригує і людей які проживаючи в закритій, малій громаді побачили несхожу на них особу. Тварини трохи по-іншому розуміють феномен "несхожості" під більш раціональним економічним поглядом. Для них "несхожість" може бути білою плямою з минулого, але також і ознакою потенційної слабкості здобичі. Риби орієнтуються в виборі в силу природних причин. Без розрахунків і консультацій. Всім керують інстинкти, які доповнюють один одного, і лише у виняткові періоди змінюють чергу важливості. Завжди, однак, займає почесне місце на троні з найважливіших інстинктів - інстинкт до збереження виду. Це дуже старий окунь, останній з стада, хто вижив... Як павіан, сидячи на троні з найвищої гілки і гордими очима налитими кров'ю він дивиться вниз ... Ти бачиш в них відбиток образів з минулого: леопардів, яких він перехитрив ... і гієн, яких він відігнав від здобичі.

Ловля щуки весною на малих річках

Після зими малі річки звільняються від льоду в найпершу чергу. У них дуже швидкоплинно протікає снігове водопілля і швидше за все просвітлюється вода. У той же час малі річки дуже критичні до опадів. Навіть після нетривалих дощів вода в них сильно мутніє і помітно підвищується її рівень. Це все потрібно враховувати, і їхати на риболовлю рекомендується після стійкої сухої погоди, інакше дуже великий шанс отримати в результаті ОП.

Невеликі річки можна умовно розділити на два типи: ті, які впадають у більші ріки чи озера, або ті, які закінчуються невеликими ставками, або зливаються з трохи більшими «малими» ріками. Для ловлі спінінгом набагато цікавіші річки першого типу, оскільки в них навесні спрямовується безліч щуки з великої води. Високо за течією вона не піднімається, концентруючись зазвичай на ділянці 3-5 км від місця зтику з великою водою.

Стоянки риба обирає найбанальніші, дотримуючись руслової глибини. Звали, поперечні бровки, коси і локальні ямки - всі ці аномалії дна у квітні просто забиті мігруючою щукою. Саме цю рибу ловити найпростіше. За своєю кількістю у весняний період вона сильно перевершує місцеву, та й активність її буде вищою.

Ловити таку хижачку потрібно на джиг. У верхні шари води вона все одно не піднімається, до берегів близько не підходить, тому донна ловля передньоогруженими приманками стане оптимальною. Надважких джиг-голівок не потрібно - на малих річках, в цей час, навіть справжні «крокодили» трапляються на досить легкі приманки - до 10 гр. З приманок підійде все, починаючи з поролону, і закінчуючи їстівною гумою - не принципово. А ось розмірам варто приділити увагу. Занадто дрібна гума залишиться непоміченою рибою, а для великого силікону (який зазвичай використовують при ловлі щуки в осінньо-літній період) у неї не вистачить активності, а то й взагалі можна розполохати. Найбільш відповідною величиною для приманки буде 6-8 сантиметрів.

Колір, візьміть пояскавіший - жовтий, яскраво-салатовий, можна червоний. Навесні в таких місцях головне знайти стоянку риби, а зловити її стане вже справою техніки. Ну, можливо, доведеться дочекатися «виходу», тобто короткочасного сплеску активності, який відбувається зазвичай у другій половині дня, коли температура води досягає свого самого максимального добового значення.

Якщо річка не має виходу до великої води, то з ловлею щуки можуть виникнути проблеми. По-перше, їх буде відносно мало, по-друге, активність їх досить мала в порівнянні з мігруючими, енергетичні витрати яких значно більші, а отже і потреби в їжі відповідні.

У річках, що проходять в дрімучих заростях, щуки навесні тримаються глибоких ділянок. Часто стоять під нависаючими над протилежним берегом гілками. В приманках особливого вибору не має. Обертальні блешні в цей час працюють погано, воблерам ніде заглибитися на робочу глибину через коротку дистанцію закидання, а класичний джиг також не зовсім підходить, хороша альтернатива - легкі коливальні блешні. Якщо річка зовсім вузька (а такі водойми звичайно відносно глибокі), проводку можна взагалі не виконувати. Досить кинути приманку і дати їй вільно падати до дна, але при цьому не втрачати контроль над приманкою (тримати її на натягнутій жилці). Відповідно блешні потрібно підбирати з гарною власною грою на падінні. Обов'язково варто спробувати на таких водоймах силіконові приманки на офсетному гачку без додаткового підвантаження. Крім всього сказаного, потрібно розуміти, що весняна ловля щуки на малих річках спінінгом передбачає часту зміну місць і далекі переходи вздовж річки.

Особливості ловлі плотви на річці перед нерестом

Насамперед для успішної ловлі плотви перед нерестом потрібно правильно вибрати водойму. Дуже допомагає в цьому інформація, що йде від знайомих рибалок, оскільки, на відміну від ловлі плотви ранньою весною, коли клювання триває всього два-три дні, зараз головне, щоб плотва почала клювати більш-менш активно. В цей час добрим є те, що клювання може бути нестійким або переривчастим в залежності від погоди, але воно обов'язково буде протягом дня.

Іноді плотва починає ловитися зі сходом сонця, якщо ніч була теплою, іноді ближче до обіду, коли остивша вода прогріється, а іноді тільки ближче до вечора. Клювання плотви круглий рік прив'язано за часом не тільки до температури повітря та атмосферного тиску, а й до напрямку і силу вітру. Важливим є напрямок вітру по відношенню до місця ловлі.
Вибір місця для ловлі плотви навесні перед нерестом

Коли вітер дме в спину або на всій водоймі стоїть штиль, то краще ловлею плотви на махову поплавцеву вудку не займатися, оскільки клювання буде дуже обережним. Але як тільки вітер подує з будь-якого боку, а ще краще в обличчя, тоді і плотва, і окунь, і підлящик, і навіть лящ починають ловитися буквально біля самого берега. Подібне явище я неодноразово спостерігав під час рибалок практично на всіх ставках, озерах і водосховищах. На річках у цьому відношенні дещо інакше, тут риба ловиться і в місцях без хвилювання води, але коли стоїть штиль, вона більш обережна. Характерним є те, що риба не залишає таке тихе '"штильове" місце, а просто перестає клювати. З першими поривами вітру клювання поновлюється, тому залишати вибране і підгодоване місце не слід, якщо є ознаки скорої зміни погоди. Має сенс з настанням штилю на воді змінити оснастку на максимально тонку і легку, щоб було видно найобережніші дотики риби.

Вибравши водойму, потрібно правильно визначитися як з часом, так і з місцем ловлі. Крім самого вітру і можливої ​​зміни його сили та напрямку, потрібно враховувати й інші фактори. Найважливішим з них потрібно визначити глибину ловлі. Якщо обране місце глибоке, зі слабкою течією і перемішуванням шарів води, то шукати плотву потрібно на виході з ями, тобто в місцях з більш теплою водою. Від температури води безпосередньо залежить активність риби.

Найкращі глибини для ловлі плотви весною знаходяться в діапазоні до півтора метрів, тобто там, де практично закінчується прибережна підводна рослинність. В цей час плотва в однаковій мірі відвідує гущавину підводних заростей, так і вибирає більш-менш відкриті місця, але в безпосередній близькості від рослинності. Найбільш часто її можна зустріти нижче верхньої берегової брівки, але до першого глибинного звалу. Дуже добре, якщо грунт в таких місцях дещо твердий. Наприклад, добре, якщо дно кам'янисте, піщане або глинисте. Помічено, що плотва вельми охоче займає закоряжені місця, знаходячи на корчах черв'яків і ручейников. Виявити велику і середню плотву досить імовірно на підводних підвищеннях, які облюбувала для свого існування дрейссена.
Підгодівля для весняної ловлі плотви

Вибране місце майже в обов'язковому порядку потрібно підгодувати. Спочатку кілька слів про кількість прикормки. Поки вода ще недостатньо тепла, плотва порівняно повільно реагує на будь-яку прикормку. Нерідко час між підгодовуванням і початком клювання може досягати двох і навіть п'яти годин. Характерно і те, що догодовування в процесі ловлі може призвести до повного припинення клювання. Тому великої кількості прикормки зараз не знадобиться, краще, якщо буде кілограм прикормки, але високої якості.

Найкращим і найбільш простим варіантом я бачу використання однієї упаковки прикормки для холодної води, розведеної суглинком приблизно в п'ять разів, з додаванням великої жмені дрібного або великого мотиля. Перед ловлею я відразу ж посилаю в воду п'ять-шість куль прикормки такої щільності, щоб грудка в цілому вигляді досягала дна. При такому підгодовуванні частково вирішується можлива проблема з верхівкою, яка може швидко підійти на прикормку. Якщо верхівка не дуже настирлива через зміну погоди або її просто мало у водоймі, то клювання плотви легко активізувати підкиданням малих порцій опаришів з глиною. Опариша в цю пору року плотва любить найбільше.

З ароматизаторів в прикормку навесні можна додати кріп і часник, та й то не завжди, це залежить від реакції риби в конкретній водоймі.
Оснащення для ловлі плотви весною

Слід сказати, що ціленапрямлена весняна ловля плотви з технічної точки зору ненайпростіша. Пов'язано це як з недостатньою активністю самої плотви, так і з активністю її конкурента - верхівки.

З одного боку, щоб приманка в цілості досягла плотви і не була перехоплена верхівкою, потрібно було б використовувати відносно важкі оснастки з концентрацією огрузки в нижній частині, ближче до гачка. Але з іншого боку, важка інерційна оснастка неминуче насторожить плотву і буде малочутлива до легких дотиків риби. А клювання обережної плотви нагадують обережне клювання окуня в «глуху зиму», тобто риба бере приманку за кінчик і тут же відпускає. Доводиться миритися з присутністю і перешкодами з боку верхівки і йти на використання найлегших і чутливих оснащень, і це незважаючи на те, що верхівка іноді буквально не дає ловити. Зауважу ще й те, що майже завжди, коли рибалка ловить дрібну верхівку і радіє їй, він і не підозрює про те, що під верхівкою стоять і плотва, і підлящик.

Вага оснащення вибирається мінімальною, але такою, щоб була можливість управляти нею. Для махової вудки вона зазвичай не важче півтора грамів, а для штекера вага оснастки складає від 0,4 до 0,8 гр. Оскільки плотва в холодній весняній воді не проявляє жодних виняткових бійцівських якостей, жилку краще брати товщиною до 0,1 мм . Звичайно, якщо трапиться велика плотва або часто супутній їй в цю пору року підлящик, то доведеться проявити майстерність, але це виправдано. Зараз, як і взимку і глибокої осені, нерідко зміна жилки діаметром 0,1 мм на жилку 0,08 мм може «викликати» клювання в здавалося б абсолютно безрибному місці.
Поплавки

Оскільки рибловля відбувається з невеликих глибин, то і поплавці краще використовувати каплеподібної форми для відносно великих хвиль, або у формі витягнутої краплі, а ще краще в формі перевернутої довгою краплі. Доцільно використовувати як можна більш дрібні гачки: для мотиля, опариша № 20-24, а для шматочка хробака, ручейника і «перловки» № 16-18.
Наживки

Що стосується наживок для ловлі плотви в цю пору року, то, враховуючи невисоку активність риби, я б радив не сподіватися на якусь конкретну приманку, а брати з собою на ловлю і мотиля, і опариша, і хробака, і тісто, і ручейника . Все залежить від специфіки конкретної річки.

Вважаю за потрібне нагадати і про такі приманки, про які зазвичай рибалки за зиму забувають - це розпарені зерна конопель і особливо «перловки».
Як і восени, зараз діє загальне правило, що при поганому клюванні краще маленька приманка, ніж пук мотиля на гачку, що, втім, не відноситься до ручейників. Їх потрібно обирати якнайбільшими.
Як позбутися настирливої верхівки ?

На закінчення трохи про те, як можна спробувати позбутися настирливої ​​дрібної верхівки. На річках її спеціально ловити має сенс тільки під час ходу в кінці травня-початку червня, коли клює крупна риба.

Один з найбільш ефективних прийомів полягає в тому, що при догодовуванні, перш ніж кидати чергову порцію прикормки для плотви, кинути на два-три метри нижче за течією кілька жмень спеціальної легкої та малокалорійної прикормки. Така суміш, яка готується окремо, відволікає верхівку від точки ловлі, хоча потрібно відзначити, що якщо глибина ловлі невелика і активної верхівки дуже багато, цей прийом може не подіяти. Залишається змінити приманку на більш громіздку і сподіватися на те, що візьме таки плотва.

Що робити спінінгісту коли виходи хижака є, а клювання не має?

Ми вже розповідали про тактику ловлі хижої риби при промахах, але це стосувалося ситуацій коли хижак досить активний. Однак, таке, щиро кажучи буває не завжди, і в більшості випадків ситуація прямо-таки навпаки... Крім описаних в пепередній статті ситуацій, частенько буває так, що хижі риби, що чекають на жертву в засідці, часто залишають своє укриття, слідуючи за приманкою. Хижак може супроводжувати приманку до берега або човна, але так і не наважитися на атаку. Таке трапляється з різних причин. Але, головне для нас, що назад до місця засідки хижак, як правило, повертається тим же шляхом.

Спінінгіст, помітивши холостий вихід щуки або судака за приманкою, повинен без затримки виконати наступний закид - так, щоб приманка рухалася назустріч рибі, у якої в такому випадку не буде часу на «роздуми»: в лічені долі секунди приманка може виявитися ззаду. Тому дуже часто другий закид провокує клювання.

На хижаків-викрадачів (жерех, окунь) це правило другого закиду не поширюється, тому що ці риби після виходу за приманкою пливуть з місця дії в самому непередбачуваному, довільному напрямку, а закидування навмання набагато менш ефективне.