Форум - Супутникового телебачення SAT-PROF - Чарівний світ живої природи...

- Ваші захоплення (http://sat-prof.com.ua/forumdisplay.php?f=90)

- - Чарівний світ живої природи... (http://sat-prof.com.ua/showthread.php?t=1665)

"Скільки ж потрібно мудрості, щоб ніколи не втрачати доброти!"М. Ебнер-Ешенбах

http://i.piccy.info/i8/1e66de3f25e1a..._jpg_1_240.jpg http://i.piccy.info/a3/2013-10-02-12...40x160-r/i.gif

Ягуар перемагає крокодила...

http://www.youtube.com/watch?v=DBNYw...ature=youtu.be

Людина і собака...

http://i.piccy.info/i8/c01995256c4ff..._b_300x224.jpg http://i.piccy.info/a3/2013-10-04-18...00x224-r/i.gif

Ця розповідь про те як давним-давно, у величезному світі зустрілися дві самотні душі – Людина і Собака. Собака брів по темному лісі. Раптово в очі йому вдарило світло. Підійшовши ближче і обережно визирнувши із-за дерева, побачив багаття. Біля вогню стояла якась істота. То була Людина. Все навколо здавалося ворожим. Тоді ще світ був занурений у вічну темряву. Лише на запаморочливій висоті велично мовчали зірки, обпалюючи все навколо себе своїм крижаним мерехтінням. Собаці було холодно, йому дуже хотілося підійти до теплого полум’я, щоб зігрітися, але він не наважувалася. Тим часом Людині дуже хотілося їсти, треба було йти в ліс на полювання. Та було вже зовсім темно і вона не наважувалася, а продовжувала стояти біля полум’я. Через деякий час з кущів на узліссі вийшов Собака, тримаючи в зубах дичину. Собака повільно підійшов і поклав здобич до ніг Людини. У подяку Людина покликала Собаку ближче до багаття. Потім вони розділили пізню вечерю та довго сиділи біля вогню, спостерігаючи за мерехтінням зірок на нічному небі. Людині нестерпно захотілося простягнути руку і зануритися пальцями в густу собачу шерсть, а Собака, в цей момент, мріяв відчути дотик людської руки … Цієї ночі вперше відступили страх і холод суворого стародавнього світу. А вранці Собака зрозумів, що вже не хоче покидати людину, а Людина – що не хоче його відпускати. Тоді Собака сказав: «На знак вічної відданості я дарую тобі єдине, що у мене є, – моє життя. Тепер воно належить тобі». І Людина відповіла: «На знак вічної вдячності я обіцяю зберігати твій Дар в самому надійному місці – у своєму серці». Людина простягнула руку і Собака вклав в неї свою лапу. В цю мить порожнеча у їх душах зникла… З тих пір пройшло багато часу, але в очах кожного собаки і нині живе світло того стародавнього вогнища.

До Мінтрансу прийшов лелека. Скарг не мав, вимог не висував. А його - в зоопарк.

http://i.piccy.info/i8/4092755edc21c...264/leleka.jpg http://i.piccy.info/a3/2013-10-07-21...20x161-r/i.gif

На проспекті Перемоги в Києві сьогодні тротуаром прогулювався лелека.

На проспекті Перемоги в Києві сьогодні помітили лелеку. За словами очевидців, птах вільно розгулював тротуаром біля будівлі Мінтрансу.

Лелеку помітили перехожі близько 12 години дня 7 жовтня, пише Обозреватель.

"Лелека був спокійним, не лякався перехожих, і дозволяв себе фотографувати", - повідомили очевидці.

Були припущення, що птах втік з зоопарку, який знаходиться неподалік. Однак воно виявилося хибним.

Згодом цього ж таки лелеку помітили на території заводу, і звідти птаха вже доправили в зоопарк. Імовірно, що чорногуз відбився від зграї. Тож зимувати йому доведеться у столичному зоопарку.

http://youtu.be/Hv77_NQPX8A

Хто розумніший , коти чи собаки?

Вже давно люди намагаються визначити , хто більш розумний серед таких домашніх улюбленців як собаки і кішки. Любителі кішок заявляють , що собаки набагато дурніші , зокрема тому , що в корі їх головного мозку приблизно в 2 рази менше нейронів , ніж у кішок.

http://i.piccy.info/i8/2d23e79911965...aD_Lw0_500.jpg http://i.piccy.info/a3/2013-10-15-18...00x331-r/i.gif

На відміну від собак , кішки не настільки віддані людям і більше самодостатні. Але в рамках спеціальних досліджень вченим вдалося виявити у собак ознака так званої « прихованої геніальності ». Справа в тому , що собаки вміють вчитися на прикладах і навіть робити власні висновки з тієї чи іншої пережитої ситуації , як це роблять діти.

Існує думка , що кращою пам'яттю володіють кішки , адже вони здатні демонструвати своє невдоволення , тримати образу на своїх господарів або інших людей , якщо їм хоча б один раз щось не сподобалося. Але результати одного дослідження говорять про інше. Кілька років тому група дослідників Монктонського університету провела експеримент , в рамках якого в одній з чотирьох коробок ховали частування , і все відбувалося на очах у собак і кішок. З'ясувалося , що буквально відразу кішки забули , де вони бачили їжу , а в пам'яті собак ця інформація була доступна ще протягом чотирьох хвилин .

Також собаки мають унікальну властивість - здатні зчитувати жести людини як ніхто інший серед тварин. Навіть шимпанзе не можуть так розуміти і вловлювати людські рухи і жести .

Науковці навчились вирощувати томати та картоплю на одному кущі.

http://infonova.org.ua/images/storie...omtato_big.jpg

Як дельфін попросив допомоги у людини...

Ми знаємо безліч історій, про те, як людина рятує життя тварині, але щоб дика тварина саме звернулося за порятунком до людей – таке трапляється не щодня.

http://i.piccy.info/i8/77ba773085fba...7264/11111.jpg http://i.piccy.info/a3/2013-10-18-03...50x260-r/i.gif

Одного разу два дайвера вирішили здійснити нічне занурення у Гавайських островів. Опинившись під водою, вони помітили дельфіна, який став плавати навколо них взад і вперед, явно намагаючись привернути до себе увагу. Придивившись уважніше, один з дайверів виявив причину такої дивної поведінки – тіло дельфіна було обплутано рибальської волосінню, яка впивалася в плоть і заважала плавати.

Дайвери обрізали волосінь, звільнили дельфіна, і щаслива тварина попливло по своїх справах.

Той факт, що дельфін може звернутися до людей за допомогою, зайвий раз свідчить про високий інтелект цих тварин. Більшість поранених звірів ніколи не наблизилися б до людей в подібній ситуації. Швидше, вони вели б себе агресивно, намагаючись оборонятися.

На щастя, у дайверів була з собою камера для підводної зйомки, так що у нас є можливість побачити своїми очима, як це було:

http://youtu.be/2gvgkHSyKFE

Біля Австралії знайдено новий вид дельфінів...

http://i.piccy.info/i8/7e0ca6650a754...lfin_souza.jpg http://i.piccy.info/a3/2013-10-30-17...220x86-r/i.gif

Біля берегів Австралії американські вчені виявили новий вид дельфінів.

До такого висновку вони дійшли, провівши аналіз ДНК 235 дельфінів по всьому світу.

Вченим, як інформує УНН, вдалося встановити, що до роду Соуза входять не три, як вважалося раніше, а чотири види.

Таким чином, дельфіни, котрі живуть біля берегів Австралії є окремим видом.

Незвичайні дивовижні фрукти...

http://i.piccy.info/i8/2e0c90dd062ba...kti_15_500.jpg http://i.piccy.info/a3/2013-11-02-21...98x335-r/i.gif

Саподіла (Чику, Ахра). Стиглі плоди саподіли їстівні у свіжому вигляді. Їх смажать з лаймовим соком і імбиром, кладуть у пироги, зброджують на вино. Саподілове дерево вирощується також для отримання молочного соку – латексу. З нього отримують так званий чикл – основу для жувальної гумки. Недостиглі плоди багаті таніном і використовуються як засіб для зупинки діареї.

Батьківщина саподіли – південна Мексика. В даний час культивується повсюдно в Центральній Америці, Індії, Індонезії, Малайзії, на Шрі-Ланці, Філіппінах.

І завели собі дід з бабою косулю: поїсть бубликів та й спати до ліжка...

http://i.piccy.info/i8/6386c1c50c19a...zula_0_500.jpg http://i.piccy.info/a3/2013-11-03-18...71x354-r/i.gif

Тварина спить з хазяями в одному ліжку.

Пенсіонери з Черкащини завели у хаті... дику косулю. Їхні дорослі діти роз'їхалися, тож грайлива кізка для подружжя стала справжньою розрадою, йдеться у сюжеті ТСН.

Спить тваринка разом з господинею в одному ліжку, на вулицю виходить рідко. А надто відтоді, як одного разу втекла у ліс, потрапила у капкан і поранила ногу.

Бабуся знайшла косулю, коли гнала корів на пасовище через ліс. Тварина була ледь живою від виснаження. Господарі припускають: матір косулі убили мисливці, а дитинча повільно вмирало від голоду.

Знайду довго відпоювали молоком із пляшечки. А вже незабаром вона почала пити з котячої миски. На вулицю косуля, яку господарі назвали Квітка, виходить лише розім'яти м'язи та скуштувати свинячого варива. Але від господарів далеко не відходить.

У харчах косуля неперебірлива. Понад усе любить бублики - господарі купують їх кілограмами. І віджартовуються від сусідів, які раз по раз пропонують нарешті зготувати шашлик або віддати звірятко у зоопарк. Але господарі кажуть, що свою Квітку не віддадуть нікому, ні за які гроші. Хіба що як виросте, то сама втече до лісу.

http://www.youtube.com/watch?v=XMhMDgaoxW4

Риба, яка виглядає, як хижак...

http://i.piccy.info/i9/dd0d5b3956d8d...8b6eb7_500.jpg http://i.piccy.info/a3/2013-11-04-21...91x339-r/i.gif

Ця рибка може похвалитися величезним зубастим ротом, яким, безсумнівно, може володіти тільки хижак. Рибина виду Neoclinus blanchardi або, як її ще називають, щуча морська собачка, виглядає досить страхітливо. До того, як цей морський мешканець відкриває рот, його зовнішність не особливо відрізняється від зовнішності звичайних риб, хоча у нього є дивні зморшкуваті щоки, як у старого.

Варто цій «собачці» відкрити пащу, як вона перетворюється в страхітливого монстра, який готовий вас проковтнути цілком.

Щуча морська собачка неймовірно територіальна істота. Риби використовують свої гігантські роти при зіткненні один з одним, хоча їх бійки чимось нагадують зіткнення двох парашутів.

Зла забава,* думки про полювання ...

Цитата:

Злая забава,
мысли об охоте...

http://i.piccy.info/i9/384a633a3a835...5E_Q50_240.jpg http://i.piccy.info/a3/2013-11-07-16...40x161-r/i.gif

Предисловие.

Несколько лет тому назад мне довелось слышать следующий разговор между молодыми, начинающими охотниками и бывшими охотниками, оставившими охоту, вследствие сознания безнравственности этой забавы:

Молодой охотник (с уверенностью): Да что же дурного в охоте?

Бывший охотник : Дурно, без нужды, для забавы убивать животных.

Ни возражать против этого, ни соглашаться с этим невозможно. Так это просто ясно и несомненно. Но, несмотря на это, молодой охотник не бросил тогда же охоты, а охотится и до сих пор. Но уверенность в безобидности занятия охотой нарушена; совесть пробуждена по отношению к делу, считавшемуся досель, несомненно, правым.

И долго молодой человек уже не проохотится. Вот это-то действие несомненно произведет эта прекрасная статья на всех тех, которые прочтут ее. Дай Бог, что бы их было как можно больше, особенно из молодежи.

Лев Толстой.
15 октября 1890
------------------------------------------------------------------------

Говорят иногда, что легче купить зайца,
чем проводить время в погоне за ним.
И, действительно, купить зайца легче;
но покупка зайца не заменит для человека охоты,
потому что купленный заяц не отвлечет человека
от мысли о самом себе, о смерти, о несчастьях;
а охота, игра, волнения, пьянство,
пустые заботы и развлечения именно и делают это.
Паскаль.
Постоянно напоминай мне, совесть моя,
что я никому не могу приносить вред безнаказанно,
— что, нанося рану живому существу,
я этим делаю ущерб и своей душе.
Мерсье.
--------------------------------------------------------------------------

Спросите любого охотника: в чем главная прелесть охоты, – редкий скажет, что ему доставляет наслаждение преследовать и убивать животных. Большинство охотников скажет, что прелесть охоты не в убийстве, а в том, что связанно с ней.

Напрасно думают, скажет охотник, что сам акт убиения дичи или зверя доставляет главное удовольствие охоты. Если бы так было, то гораздо проще было бы резать телят и кур на скотном дворе. Не в преследовании и убиении животных привлекательность охоты, а во всех тех разнообразных ощущениях и впечатлениях, которые испытывает охотник с выхода из дома и до возвращения. Охота доставляет человеку, постоянно занятому той или другой однообразной деятельностью, возможность вырываться из своей обычной колеи и, забывая всякие условные стеснения, жить урывками с природой. И общение его с природой на охоте не ограничивается пассивным созерцанием ее: на охоте человек, подчиняясь закону, свойственному всему живому – борьбе за существование, сливается с природой и живет заодно с ней.

“Охотник упражняет в себе не только силу и выносливость тела, ловкость и гибкость движений, меткость глаза, твердость руки, но и некоторые душевные качества: энергию, предприимчивость, настойчивость. Таким образом, кроме сближения с природой, охотник развивает в себе еще такие физические и душевные силы, которые, при условиях городской и вообще кабинетной жизни, бездействуют и потому ослабевают. С этой стороны охота имеет воспитательное значение для молодых людей: она приручает их полагаться на свои силы, обходится без посторонней помощи; а это особенно полезно для тех, кто с самого детства привык во всем, что требует приложения физической силы, пользоваться чужим трудом. Кроме того, страсть к охоте бывает часто благодетельна тем, что спасает молодого человека от других увлечений, губительных в нравственном и физическом отношениях, как, например, вино, карты, женщины. Недаром охота считается мужественным и благородным развлечением и пользуется почетом у всех народов с самых древних времен”.

Так говорят охотники, желающие оправдать и осмыслить свою любимую потеху. И с первого взгляда доводы эти кажутся основательными. Но справедливы ли они в действительности?

В продолжение многих лет я был страстным охотником. К занятию этому я относился с величайшей серьезностью, не только охотясь всякими различными способами, но и теоретически изучая охоту по книгам. Ни к чему на свете не относился я с таким увлечением, как к охоте: никакого наслаждения я не знал выше того волнения, которое испытываешь на охоте. И, тем не менее, в душу мою вкралось сомнение в законности этого наслаждения. Не желая бросать охоту, я всячески старался заглушить в себе это сомнение. И сначала мне это удавалось. Но сомнение с годами росло, подтачивая удовольствие охоты. И вот крошечный, едва слышный укор совести постепенно разросся и, наконец, стал не на шутку меня беспокоить. Я волей-неволей был принужден взглянуть правде в глаза, и лишь только я это сделал, то тотчас же, несомненно, всем своим существом понял зло охоты. Теперь я не могу не признавать охоту делом не только нечеловечным, но прямо зверским и потому свойственным разве только дикарям и вообще людям, живущим еще бессознательной жизнью, но никак не соответствующим тому уровню духовного просвещения, на котором мы считаем себя стоящими.

Я перестал охотиться, но еще долгое время, при всяком воспоминании об охоте, мне страстно хотелось возвратиться к ней. Теперь, слава Богу, страсть эта совсем улеглась во мне, и я могу, спокойно оглянувшись назад, подвести итог всему передуманному и перечувствованному по этому поводу.

Говорят, важна не сама охота, а условия, сопутствующие ей.

Но если бы это было так, то одно общение охотника с природой могло бы удовлетворять его. Однако, ведь этого нет. Ни прогулки, ни катанья, ни какие бы то ни было занятия в саду, в поле, среди природы не могут заменить охотнику особенного наслаждения, доступного, как, с сознанием своего превосходства говорят охотники, только тому, в ком есть охотничье чувство.

В чем же состоит это особенное охотничье чувство и вызываемое им наслаждение?

Как не отнекивайся охотник, главное наслаждение его на охоте состоит именно в преследовании и убивании животных. В этом самом, и только в этом, весь смысл охоты и наслаждение ею, и хваленое охотничье чувство. Именно это, а не что иное, придает охоте ее привлекательность.

Говорят еще, что привлекательность охоты происходит оттого, что, предаваясь ей и отдаваясь свойственному всему живому закону борьбы за существование, человек соединяется с природой.

Действительно справедливо, что если человек охотится для поддержания своего существования, что бывает только в редких случаях, то он подчиняется закону борьбы за существование. Но, во-первых, этого никогда не бывает не только для богатых, но и безбедных охотников; а во-вторых, борьба за существование для человека имеет особенный смысл, едва ли могущий выразится в форме охоты.

Правда, что в природе все постоянно борется за существование. Но и у животных борьба за существование не ограничивается пожиранием слабого сильным, не меньшие усилия и искусства многие животные прилагают к борьбе с природными стихиями, устраивая себе жилища, защищающие их от непогоды, и тому подобными заботами. Для человека же главная форма борьбы за существование состоит в устройстве жилищ, изготовление одежды, и, главное, в добывании себе пропитания, – в обработке питательных растений. По мере все большего и большего удаления от первоначального дикого состояния, формы борьбы за существование постепенно видоизменяются. Самая первобытная форма этой борьбы – звероловство – действительно совпадает с приемами борьбы у животных; но по мере совершенствования условий жизни, это грубая борьба с животными делается излишней, и в настоящее время человечеству уже становится вовсе не нужным убиение животных даже для своего пропитания, как то подтверждается всеми людьми, количество которых постоянно увеличивается, сознательно питающимися одной растительной и молочной пищей.

И потому охота теперь не есть естественная форма борьбы за существование, а добровольное возвращение к первобытному звероподобному состоянию, с той только разницей, что для первобытного человека охота служила естественным делом, соответствующим и всему остальному его образу жизни. Для современного же культурного человека такое занятие поощряет, упражняет и развивает в нем такие животные инстинкты, которые давно уже переросло человеческое сознание.

Стоит только живо вспомнить или представить себе поведение всякого охотника во время охоты для того, чтобы убедиться в том, что он, давая полную волю худшим свойствам своей природы, прибегает к таким поступкам, о которых при всяких других обстоятельствах ему было бы совестно даже и подумать.

Существует разряд поступков, некоторые приемы действия, вполне основательно признаваемые недостойными порядочного человека. Обман, коварство, подделка под чужую личность, засада, выжидание своей жертвы из-за угла, нападение на нее сзади, преследование одного многими, слабейшего сильным, добивание лежачего, эксплуатация в свою пользу безвыходного положения живого существа, его голода, влюбленности, родительской любви, насильственное отнятие детей у родителей и родителей у детей, приманка своей жертвы к верной гибели под видом благодеяния – все это поступки мерзкие и подлые сами по себе, независимо от того, по отношению к кому они совершаются. А между тем, по какой-то поразительной несостоятельности, все эти отвратительные и преступные деяния и еще многие другие, по достоинству подобны им, беззастенчиво на виду у всех совершаются на охоте с безответными тварями теми самыми людьми, которые не подали бы руки своему знакомому, если бы знали, что он сделал что-либо подобное с человеком. Как будто людям так невыносимо тягостно вести себя среди себе подобных, что они отправляются в леса и поля, разыскивая таких животных, над которыми они могли бы беспрепятственно выместить свое стеснение и отдать полную волю самым низким и зверским своим наклонностям.

Распороть кинжалом брюхо, раздробить об пень мозг, рвать на части и т. п., все это – самые обыкновенные и даже нужные поступки на охоте. Но ведь всякому человеку естественно жалеть животных и больно видеть их страдания. Почему же тем же самым людям, как скоро они на охоте, не только не жалко, но и не совестно обманывать, преследовать, гнать, травить и всячески мучить и истязать животных? Всякий человек совершает на охоте такие поступки, за которые избранил или избил бы уличного мальчишку, если бы застал его на совершении их над животными, не признаваемыми дичью.

Пусть всякий охотник вдумается в свое поведение по отношению тех существ, по которым он охотится; пусть он на минуту перенесется в их положение, и он принужден будет признать, что это так.

Удивительное дело, мы гордимся прогрессом цивилизации, самодовольно обозреваем, то, что считаем ее успехами во всех возможных отраслях жизни, и вместе с тем, не замечаем того, что наша жизнь часто основана на самых диких, несправедливых и жестоких началах, о которых грядущее человечество будет в свое время вспоминать с таким же отвращением, с каким мы теперь оглядываемся назад, например, на рабство и пытки.

Охота по своему значению, конечно, не самое важное и вопиющее из всех сохранившихся безобразий прошлого; но беззастенчивое и беспрепятственное ее процветание в наше время любопытно и поучительно. Поучительно то, что истинный смысл охоты нельзя затуманить и прикрасить фальшивою личиной служения какому либо великому принципу, необходимому, будто бы, для блага людей, как затуманивается и прикрывается истинный смысл большинства проявлений сохранившихся до сих пор остатков варварства.

Но человеческий ум услужлив и всегда готов найти благородное оправдание всякому скверному поступку. Так было и со мной, когда я усомнился в законности охоты, но не хотел еще отказаться от нее. Мне теперь и совестно, и смешно вспоминать о том, сколько хитросплетенных оправданий я в то время выдумывал для того только, чтобы как-нибудь удержать за собой нравственное право продолжать любимую потеху.

Помню, что одним из моих оправданий было соображение о том, что всякое животное, как хищное, так и не хищное, уничтожает других живых существ. Не только волк поедает овец и зайцев, но и заяц непременно проглатывает вместе со своим кормом большое количество насекомых, случайно туда попадающих и которым столько же хочется жить, как и всяким другим животным. А потому, убивая на охоте одно живое существо, я этим самым спасаю жизнь всех тех существ, которых оно уничтожило бы, если бы продолжало жить. Утешаясь этой отговоркой, казавшейся мне достаточным доводом, я продолжал охотиться.

Но вот однажды, стоя на опушке леса во время облавы, я выстрелом свалил водка и подбежал к нему, чтобы добить его толстой палкой, припасенной для этой цели. Я бил по переносице, самой нежной части волчьего тела, а волк с диким исступлением смотрел мне прямо в глаза и при каждом ударе испускал глухой вздох. Вскоре лапы его судорожно задергались, вытянулись, по ним пробежала легкая дрожь, и они закоченели. Я побежал на свой номер и, весь запыхавшись от волнения, притаился за своим дерёвом в ожидании новой жертвы. Вечером, в постели, я вспоминал впечатления дня, и воображение мое все возвращалось к той минуте, когда в кустах, недалеко от меня, послышался шорох, показался на опушке волк и стал озираться по сторонам. Я вспоминал, как волк, не заметив меня и слыша за собой крики загонщиков, пустился было прочь от леса в степь, как в эту минуту я повалил его выстрелом и как стал добивать его.

Я вспоминал все это с замиранием сердца и с наслаждением переживал вновь свое волнение. Вспоминая это, я заметил, что я с каким-то настоящим сладострастием упиваюсь страданиями издыхающего животного. Мне стало совестно за себя. И тут я сразу, не умом, а сердцем почувствовал, что это убийство волка было само по себе делом дурным, что хуже еще самого дела было мое наслаждение им, и что хуже всего была та недобросовестность, с которой я оправдывал все это.

Тогда только рассудок указал мне и логическую несостоятельность моего прежнего рассуждения в пользу охоты. Я понял, что если я, убивая волка, утешаю себя тем, что спасаю его жертвы от смерти, то, став в положение самого волка, я мог бы точно так же сказать, что, оставаясь в живых и поедая, например, зайца, я спасаю тех насекомых, которых вместе со своим кормом проглотил бы заяц, если бы он остался жив, и т. д. без конца.

1 октября 1890

Зла забава,* думки про полювання ...(продовження)

Цитата:

Не стоило бы, пожалуй, упоминать о таких жалких софизмах. Но при разборе их невольно напрашивается аналогия с теми громкими фразами и глубокомысленными рассуждениями, которыми мы привыкли оправдывать более крупные безобразия современной жизни, узаконенные общественным мнением.

Я помню еще, что одно время опасность, которой подвергается охотник при некоторых видах охоты, служила в моих глазах обстоятельством, придающим охоте какое-то особое достоинство. Я не замечал тогда того, что охотник всегда устраивается так, что для него несравненно меньше опасности, чем для зверя; а главное то, что, рискуя для забавы своей жизнью, данной ему для служения людям, охотник не только не уменьшает, но и увеличивает свою вину. Существует столько способов служения ближнему с опасностью жизни, что грех подвергать себя ей для своей похоти.

Но если охотники и гордятся опасностью, которой они иногда подвергают себя, зато они вовсе не замечают другой, безо всякого сравнения более существенной опасности, которой они постоянно подвергаются при всех, решительно всех видах охоты.

Сострадание предоставляет одно из самых драгоценных свойств человеческой души. Жалея страдающее существо, человек забывает себя и переносится в его положение. Этим он освобождается от ограниченности своей отдельной личности и получает возможность чувствовать единство своей жизни с жизнью других существ, представляющейся ему без страдания непонятной и чуждой, совершенно отдельной, не имеющей с его жизнью ничего общего. Упражняя и развивая эту способность, человек приближается к слиянию с той вне-личной жизнью, которая поднимает на высшую ступень его сознание и дает ему наибольшее доступное ему благо. Таким образом, сострадание, содействуя для других существ облегчению их страданий, вместе с тем приносит еще больше пользы тому, в ком оно зарождается.

Будда Саккиа-Муни, учитель сострадания, запрещал своим ученикам убиение какой бы то ни было живой твари. Сохранилось трогательное сказание о том, как один из его странствующих последователей набрел на собаку, страдающую от язвы, наполненной червяками. Странник, как говорит предание, присел на землю, своими руками вытащил червей, сгреб их в кучу на дороге и пошел дальше. Но вдруг он вспомнил о том, что отнял пищу у червей, и что они умрут без нее. И ему их стало жалко. Он вернулся назад и, вырезав кусок мяса из своей голени, положил его в кучу червей, чтобы им было чем питаться. И тогда только он со спокойной душой пошел своей дорогой.

Сказание это поучительно не в том, конечно, смысле, что и нам всем следует отдавать себя живьем на съедение червям, а в том, что нет пределов увеличения чувства жалости, и что она никогда не должна быть заглушаема, а, напротив, всегда поощряема.

Жалость – одно и то же чувство, будь оно вызвано страданиями человека или мухи. Как в том, так и в другом случае человек, отдаваясь жалости, выступает из своей личности и увеличивает объем и содержание своей жизни. И поэтому человек должен особенно дорожить всяким проявлением в себе жалости, к какому бы существу она ни была вызвана, при первом малейшем проблеске жалости, хотя бы вызванном самым, по-видимому, ничтожным поводом, следует дать ход этому чувству, не заглушая его. Человек, понимающий значение жалости, не станет опасаться того, что проявление ее могут показаться людям смешными. Что ему за дело до того, что, вынесши на двор и выпустив из мышеловки пойманную мышь, вместо того, чтобы ее убить, он вызвал насмешки или неодобрение окружающих его людей, когда он знает, что этим он не только спас от смерти существо, не менее его дорожащее жизнью, но, дав свободный ход чувству сострадания, приблизился на шаг к той высшей жизни всеобъемлющей любви, которая не вмещаясь ни в каких условных границах, освобождает его от смерти и сливается с источником жизни.

Всякий охотник поступает как раз наоборот: он не раз и не два, а постоянно заглушает в себе это драгоценное чувство жалости в самом его зародыше. Едва ли найдется между охотниками такой, который ни разу не испытал бы хотя бы намека на чувство жалости к какой-либо из своих жертв. Но всякий охотник всегда спешит заглушить это чувство, считая его стыдным. И вот, топчется первый, едва еще успевший пробиться росток сострадания, жалости, из которого вырастает высшее и радостнейшее чувство любви. В этом-то постепенном, душевном самоубийстве и заключается главный вред охоты.

Да, с какой стороны ни смотреть на нее, охота – дело бессмысленное, жестокое и губительное для нравственного чувства человека. А потому и неудивительно, что, помимо злых отношений к самим животным, охотники еще и в общении между собой большей частью проявляют самые непривлекательные стороны своего характера. Самодовольство, самолюбие, тщеславие, ухарство, хвастовство, вранье, зависть, злорадство – все эти и подобные качества постоянно проявляются у охотников, смотря по их воспитанию, в более и менее грубой и откровенной форме. С этим, я уверен, согласится всякий охотник, сколько-нибудь беспристрастно приглядевшийся и к своему собственному настроению на охоте, и к отношениям его товарищей между собой.

Известная картина Перова “Охотники” прекрасно изображает одну сторону этих отношений. Во время завтрака в поле, человек почтенных лет, очевидно рассказывая какое-нибудь свое охотничье похождение, заврался. Молодой его товарищ, по-видимому, так еще наивен, что не решается усомниться в правдивости почтенного рассказчика. Зато третий слушатель чешет себе затылок с таким явным выражением недоверия, которое исключает возможность малейшего уважения к седому вруну.

Все это так постоянно и бывает.

Вспоминаю другую небольшую картину. Затравили лисицу у самой норы, до которой несчастной оставалось только два скачка. Остервенелые собаки, ухватившись одна за ее горло, другая за зад, рвут ее в разные стороны. Она, разинувши пасть, задыхается от страдания и ужаса. Подскакавшие охотники зверски наслаждаются. Один уже соскочил с лошади и подбегает к лисице, крепко сжимая арапник, которым будет ее добивать. Другой, старик, на всем скаку осаживая лошадь, с животной кровожадной радостью впился глазами в страдающее животное. С разных сторон, к этому же месту мчатся другие охотники.

Автор картины без всякой, по-видимому, задней мысли, просто изобразил один из самых обыкновенных эпизодов охоты в наездку. Но зрителю, не охотнику, глядя на эту омерзительную сцену, решительно невольно представляется вопрос: кто из действующих лиц наиболее скотоподобен, раззадоренные ли и освирепевшие псы, или озверевшие их хозяева.

Есть еще одна картина английского художника, поразительная в этом отношении — «Тихая осенняя ночь». На скалистом берегу живописного, освещенного луной озера громадный олень, раненый, но не выслеженный охотниками, в изнеможении опустился на землю и испускает последний вздох. Над ним, вытянувши кверху шею, стоит лань и, плача слезами, отчаянно ревет с выражением такого безнадежного горя и страдания, что нельзя без возмущения подумать о тех извергах, которые, совершивши свое кровавое и праздное злодеяние, в эту самую минуту, куря и распивая вино или пиво, валяются в креслах около пылающего камина и обсуждают свои геройские охотничьи подвиги.

Если б возможно было изобразить на картине все то страдание и горе, которые в течение своей жизни один только охотник внес в среду преследуемых, истязаемых и убиваемых им животных, то я полагаю, что, как бы черств и бессердечен он ни был, он все-таки призадумался и устыдился бы.

Нет надобности, я думаю, доказывать скверное воспитательное значение охоты и вредное влияние, которое производит та благовидная обстановка, тот ложный ореол благородства и даже геройства, в который в наше время облечены самые бесчеловечные роды деятельности и в том числе охота. Когда ребенок или юноша видит, какое серьезное значение взрослые придают такой пустой потехе, как охота, видит, с каким вниманием и торжественностью обставляются все мелочи, относящиеся до этой забавы, и, главное, видит, с каким нескрываемым наслаждением уважаемые им люди занимаются причинением страданий беззащитным существам, то трудно ожидать, чтобы у такого ребенка или юноши правильно складывались понятия о добре и зле, о том, что важно, что ничтожно, что действительно достойно уважения и подражания, и что, наоборот, заслуживает осуждения и презрения. Поистине жутко становится за подрастающее поколение, когда подумаешь о той атмосфере узаконенного зла и одобряемых пороков, которой ему приходится дышать в то самое время, когда для его правильного душевного роста нужнее всего чистый воздух добра и правды.

Говорят в пользу охоты то, что молодым людям, принужденным вести однообразную, не симпатичную жизнь, одна охота доставляете возможность физического упражнения на открытом воздухе в непосредственном общении с природой. Но и этот довод несправедлив.

Для этого само собою напрашивается самое полезное, достойное и мирное из всех человеческих занятий — земледельческое, в различных отраслях которого можно найти бесконечно разнообразное применение тем самым способностям души и тела, упражнение которых ставится в заслугу охоте. Посев, пахота, косьба, уборка хлеба и сена, молотьба, рубка леса, различные плотничьи работы, койка земли, огородничество, садоводство, уход за животными и вывод их, — не перечислишь всех различных занятий, находящихся в связи с земледельческим делом и требующих не меньше упражнения физических сил, искусства и сноровки, нежели стрельба или езда верхом. При всех этих занятиях общение с природой бывает постоянное и близкое, а также и с животными, которых в этом случае человек приучает помогать ему в разумном и нужном деле, в противоположность приучения их служить праздной потехе охотников.

Высказавши, как я умел, то, что было у меня в душе по поводу охоты, признаюсь откровенно, что от большинства охотников я ожидаю в ответ лишь насмешки и глумление. Не к людям с устоявшимися взглядами, вполне их удовлетворяющими, обращаюсь я в настоящем случае, а к тому сравнительному меньшинству преимущественно молодых людей, в которых сознание еще не закоснело, а сохранило свою пытливость и способность развиваться дальше, и которые достаточно смелы, чтобы критически относиться к своим взглядам и в случае нужды изменить их, хотя бы это и повлекло за собой отказ от какой-нибудь любимой потехи.

Жизнь не шутка, и нет дела жизни, к которому можно было бы относиться шутя или легкомысленно.

Кажуть, щоб сон був міцним необхідно порахувати собак в розумі.
А щоб ще й кольорові та цікаві сновидіння були, треба рахувати цуценят!
Напишіть сьогодні, які яскраві сновидіння були у Вас=)

http://i.piccy.info/i9/2bf2dd968e10a...o_THGI_500.jpg http://i.piccy.info/a3/2013-11-09-03...00x334-r/i.gif

Ніжність левиці до людини..

http://i.piccy.info/i9/e295911239668...de291_w960.jpg http://i.piccy.info/a3/2013-11-11-04...50x180-r/i.gif

Навряд чи ви колись могли собі уявити, що дика левиця може проявляти таку ніжність до людини ..
Унікальне і дуже позитивне відео з дикою левицею, яка поводиться з людиною, як ласкавий грайливий песик, здивувало і розчулило багатьох користувачів інтернета, які подивилися цей забавний ролик. Левиця проявляє приголомшливеу дружелюбність і ласку до двох людей, які є її рятівниками. Во час своєї наукової місії до Ботсвани два еколога врятували молоду самку на ім’я Сірга. Левиця дуже оцінила те, що для неї зробили два вчених, які приїхали до Південної Африки з місією з охорони львів, яких тут вбивають під час розваги на сафарі.

Відтепер Сірга не втомлюється проявляти велику ніжність і ласку до свої рятівникам. Ходить слід за ними по п’ятах і стрибає на екологів, щоб їх обійняти. Для вчених це справжній нонсенс. Вони й подумати не могли, що дика і люта хижа тварина може вести себе настільки ласкаво. Хоча з таким другом треба тримати вухо гостро – улюбленець може не розрахувати свої сили.

Так несподівано для себе данські екологи Міккель Легарт (Mikkel Legarth) і німець Валентин Грейнер (Valentin Gruener) знайшли для себе нового друга, практично милого песика великих розмірів.

Коали можуть вимерти через потепління...

http://i.piccy.info/i9/cfc20e2c75391...264/koala2.jpg http://i.piccy.info/a3/2013-11-18-00...00x250-r/i.gif

Коали можуть повністю зникнути в результаті підвищення температури, якщо не буде вжито термінових заходів. Про це повідомили вчені університету Сіднея. Щоб тварини вижили, необхідно висаджувати евкаліптові і інші ліси, в яких вони могли б мешкати і харчуватися.

У ході дослідження протягом трьох років стежили за життям 40 коал в Новому Південному Уельсі. Це дослідження було першим, мета якого полягала в тому, щоб дізнатися, де сумчасті проводять день, і де проводять ніч. З’ясувалося, що великі старі дерева з густим листям мають першорядне значення для виживання коал, особливо під час лісових пожеж і піщаних бур.

За словами Метью Кроуса, дослідження показало, що вдень коали, в основному, знаходяться не на евкаліптових деревах, на які вони перебираються вночі в пошуках їжі. Чим вдень жаркіше, тим частіше коали шукають дерева з більш густим, ніж у евкаліптів, листям. При цьому в пошуках укриття тварини такі перебірливі, як при пошуку їжі (коали їдять лише листя певних видів евкаліптів).

За даними австралійської організації «Кліматична рада», цей вересень був найспекотнішим в історії, коли середня температура на континенті була на 2,75 градуса вище норми. У цілому ж 2013 рік може стати найспекотнішим в історії спостережень в Австралії.

Чверть групи, за якою велося спостереження, загинула в 2009 році під час періоду сильної спеки.

Жертви покращення: у зоопарку хижакам згодовують кіз та качок. На черзі - зубр та верблюди...

http://i.piccy.info/i9/d6554a9be0246...627264/zoo.jpg http://i.piccy.info/a3/2013-11-18-12...20x124-r/i.gif

Жахіття у Менському зоопарку: звірям згодовують... одне одного, бо більше годувати нічим.
Держава півроку не фінансує звіринець. Увесь цей час працівники годували тварин за власні кошти, розповідають Вікна-Новини.
А днями почали згодовувати хижакам... камерунських кіз та мускусних качок. Наступним може стати зубр.
Робочий день обслуга звіринцю починає у колишніх колгоспних садах. Збирають яблука тваринам на годівлю. Працівники кажуть, хай би їм самим хто допоміг - зарплати мізерні, працюють на ентузіазмі, бо тварин шкода.
У клітках ж чекають голодні звірі. Клишоногий Барні впадати у сплячку й не думає. Ведмідь не нагуляв задосить жиру, аби залягти до весни.
Нині раціон тваринам зменшили наполовину. Доглядальниця мавпочок підгодовує їх плодами з власного городу.
«Платіжні доручення, які йшли з травня місяця, там м'ясо, сіно, яке необхідно було закупити в травні-червні місяці, ми його не змогли закупити», - сказала директорка Менського зоопарку Зінаїда Максименко.
Найгірше у звіринці - хижакам. Давати м'ясо на борг постачальники припинили. От і доводиться тепер кимось жертвувати...
У зоопарку кажуть, кіз та качок стане ненадовго. Якщо грошей не дадуть, наступними жертвами стануть зубри чи верблюд.

http://www.youtube.com/watch?v=86psD37qJSw

Вчені вбили найстарішу тварину на планеті ...

Цитата:

Ученые убили старейшее животное на планете...

http://i.piccy.info/i9/b19d0965bed2e...27264/full.jpg http://i.piccy.info/a3/2013-11-17-11...70x278-r/i.gif

Двустворчатый моллюск Мин может по праву считаться самым долгоживущим животным планеты. Согласно изначальным оценкам возраст беспозвоночного, пойманного в 2006 году у побережья Исландии, составлял четыре сотни лет

Возраст моллюска-долгожителя оказался на 100 лет больше.

Двустворчатый моллюск Мин может по праву считаться самым долгоживущим животным планеты. Согласно изначальным оценкам возраст беспозвоночного, пойманного в 2006 году у побережья Исландии, составлял четыре сотни лет, однако новый анализ показал, что исследователи заблуждались: Мин оказалась старше на целый век.

Удивительный моллюск был обнаружен биологами Бангорского университета (Bangor University) в рамках программы исследования климатических изменений планеты. Всего учёные поймали несколько сотен особей вида Arctica islandica, один из которых неожиданно оказался долгожителем-рекордсменом.

Возраст животного был установлен при помощи радиоуглеродного анализа на основе скорости распада изотопа углерода-14, а также при помощи склерохронологии. Последнее исследование представляет собой особый метод определения возраста моллюсков, основывающийся на подсчёте годичных слоёв раковины.

В своей статье в научном издании Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology исследователи пишут, что раковина моллюска прирастает новым слоем ежегодно в летний сезон, когда вокруг тепло и много пищи. Уточнённый возраст Мин составляет 507 лет, при возможных погрешностях в один-два года.

Учёные нарекли ракушку Мин по названию династии Мин, правившей в Китае до первой половины XVII века. Фактически это имя было дано по ошибке, так как изначально исследователи оценивали возраст беспозвоночного в 400 лет, и тогда получалось, что моллюск родился во время падения великой китайской династии в 1644 году.

Однако реальный возраст Мин говорит о том, что моллюск появился на свет в те времена, когда разрушалась Золотая Орда, Иван III завершал объединение русских земель, в Европе зарождалась реформация, а Христофор Колумб только-только достиг Америки.

Ежегодно в мире вылавливаются тысячи моллюсков, и не исключено, что среди них могут оказаться особи и старше Мина (фото本人/Wikimedia Commns).
Ежегодно в мире вылавливаются тысячи моллюсков, и не исключено, что среди них могут оказаться особи и старше Мина (фото本人/Wikimedia Commns).

Открытие уникального моллюска вдохновило многих учёных на поиск секрета бессмертия. Так, Дорис Абель (Doris Abele), возглавляющая научную группу по исследованию физиологии стресса и старения в морских эктотермных (холоднокровных) животных в Институте полярных и морских исследований им. Альфреда Вегенера, считает, что на продолжительность жизни А. islandica влияет низкое потребление кислорода и медленный обмен веществ.

“Когда животное имеет такой медленный метаболизм, это также может означать, что оно медленнее стареет, — поясняет доктор Абель. — Тем не менее, я считаю, что одним из главных источников долголетия являются гены”.

Вполне вероятно, что животное смогло бы прожить и больше лет, но оно погибло от рук самих учёных. Дело в том, что изначально исследователи и не подозревали, что перед ними моллюск-долгожитель, ведь открытие произошло случайно. По словам авторов исследования, не исключено, что таких ракушек-старцев гибнет намного больше. Ежегодно в коммерческих целях вылавливаются тысячи особей этих животных, и мало кто задаётся вопросом их возраста.

http://vlasti.net/news/179259

Кішка заколисала немовля!

На відео, яке пару місяців тому завантажив в інтернет 35-річний Аарон Грант з Канади, показано як плаче дитина, його маленький син Коннар, якого намагається втішити чорний кіт Стьюї.

Кіт тримає лапу на голові дитини, не випускаючи кігті і немов ніжно погладжуючи Коннара. Спочатку малюк вередує, але вже зовсім скоро заспокоюється і засинає.

http://www.youtube.com/watch?v=PWXigjFm4TM

Тибетський мастиф – собака Будди...

Подарунок для президента Ейзенхауера і улюбленці Алена Делона. Собака, який дивиться на світ чотирма очима і не був помічений в «пустогавканні».

http://i.piccy.info/i9/9dfb5f75c1bc9...52_300x201.jpg http://i.piccy.info/a3/2013-11-29-00...00x201-r/i.gif

Читати тут:

Тепер він знав, що у нього є будинок.

Цитата:

Он подошел к ней на вокзале, намеренно. Он долго ждал, выбирал, разглядывая пассажиров. Ему приснился сегодня сон – он в каком-то облаке забвения, где тепло, уютно и пахнет домом...
У него был дом, но потом не стало. Всё хорошее куда-то пропало, потом была соседка, которая подкармливала его иногда... Но он ушел от неё. Ушел в никуда, но только, чтобы больше не питаться подачками. Он – гордый, он – смелый и сильный. Когда-то он был именно таким, в душе таким же и остался. Только обстоятельства жизни немного изменились, так изменились, что на время он потерял себя. Так потерял себя, что нашел только сейчас на вокзале.
Тепло привокзальной батареи заменило тепло дома, привокзальные серые мыши заменили домашнюю еду. Но, оставалась мечта, что у него будет дом, и с этой мыслью он засыпал каждый раз, надеясь и веря.
Вот и сегодня, проведя неизвестно какую по счету ночь на вокзале, он открыл глаза, потянулся, и спрыгнул с батареи. Вышел на середину холла, безразличным взглядом посмотрел на всех присутствующих и... его взгляд остановился на ней. Она что-то доставала из сумки, кажется, телефон. Ну да – набирает номер, и что-то говорит.
Кот отвернул голову.
Голос... Её голос... Кот медленно развернулся в её сторону, и смотрел... Смотрел и слушал. Слушал и думал. Думал и уже был уверен.
Он подошел к ней, она посмотрела на него и улыбнулась. Он знал, что выглядит худым и болезненным, но он каждый день намывал свою белую манишку на груди, чтобы все видели, что он беспомощен, но он жив.
Она смотрела на него. Присела, протянула руку. Он головой уперся в теплую ладонь, потерся и замурлыкал.
Теперь он знал, что у него есть дом.

Kaja Shibalova.

http://i.piccy.info/i9/4df335c3ab4ae...in25uA_500.jpg http://i.piccy.info/a3/2013-12-19-22...00x281-r/i.gif

Їздові собаки, золотошукачі та відважний Балто....

http://i.piccy.info/i9/a9c9f2564a588...ll_300x223.jpg http://i.piccy.info/a3/2013-12-26-09...00x223-r/i.gif

Чемпіони перегонів на собачих упряжках. Зелене світло для хаскі. Джек Лондон про їздових собаках. На допомогу золотошукачам. Відважний Балто.

Виявляється, їздові собаки чукчів вплинули на популяризацію хаскі. Почалося все з того, що в 1867 році Аляска відійшла до США. З 1880 -х років на Аляску попрямували золотошукачі. Серед них був і Джек Лондон. До речі, пам’ятаєте його повість про Біле Ікло? У ній йдеться про їздових собаках, схожих на вовків. Та й сам легендарний Біле Ікло був більше вовком, ніж собакою. Саме такі потужні, сильні, відважні чотирилапі і цінувалися серед місцевого населення, а з часом – і серед прибульців-золотошукачів.

Гонки на собачих упряжках та «король арктичного льоду»

Тільки за один день, 1 серпня 1900 року, на захід Аляски прийшло 180 000 золотошукачів. А до копалень із золотом можна було дістатися тільки на собачих упряжках. Зазвичай впрягали маламутів. Також часто в упряжках можна було зустріти і собак, що приїхали сюди разом з людьми. Але більшість з них значно поступалася місцевим чотирилапим.

З часом приїжджі почали організовувати гонки на собачих упряжках. Перші з них пройшли в 1908 році в якості розваги. Їх організатором став Скотті Аллан – людина, яку називали «королем арктичного льоду». Гонки організовувалися на дистанцію 656 км. Це був успіх. На наступний рік брали участь у змаганнях невеликі швидкі й витривалі собаки. Після гонок якийсь шотландець закупив 70 їздових хаскі. А в 1910 році упряжка з цими собаками прийшла першою на перегонах. З тих пір хаскі стали дуже популярні в США і Канаді.

Але їздові собаки – це не просто засіб пересування. В першу чергу, вони стали незамінними помічниками. На нашому блозі ми вже згадували про мужній вчинок сибірського хаскі (інші дані говорять, що це аляскинський маламут) за кличкою Балто, який під час епідемії на Алясці в лютому 1925 року, знайшов ліки від дифтерії. Коли чоловік, що керував упряжкою, знесилив, пес (який збив лапи в кров через довгий шлях), врятував свого господаря від смерті, а дітей – від страшної хвороби.

Відважний Балто..

Спочатку Балто вважався дуже повільним собакою. Кілька років він був просто одним з тих, хто допомагав доставляти їжу населенню. Але, як виявилося, в екстремальній ситуації пес показав сміливість та спритність. Він не збився зі стежки, все зрозумів і прекрасно зорієнтувався в ситуації.

Знесилений і напівзамерзлий Балто, а також інші собаки, які йшли з ним в упряжці, були визнані героями США. А в грудні цього ж 1925 року, в центральному парку Нью-Йорку, встановили статую відважному Балто. Вона стала символом гордості американського народу. А в школах Аляски донині діти вивчають історію про сміливого Балто, який став зразком доблесті та шляхетності.

Ось такі вони наші чотирилапі помічники. І не настільки важливо, який у вас собака: їздовий, службовий чи невеликий кімнатний барбос. Будь-хто з них здатний на великі подвиги. Адже кожен з них чемпіон!

Ми, собаки планети Земля, так собі думаємо, що наше дзвінке «Гав-гав», ви, люди, добре розумієте.
Проте, про всяк випадок, звертаємоя до вас також і людською мовою.
Шановні, брати наші старші, хороші наші господарі, добрі наші друзі.
Ми, чотирилапа братія, вітаємо вас з Новим Роком та Різдвом.
Нехай у ваших домівках завжди буде м’ясо. Бо як же без м’яса можна жити?
Хай у вас виросте трохи більше шерсті. Тоді взимку вам буде тепліше. А то ви вічно мерзнете і мусите носити
зимовий одяг.
Також бажаємо вам мати більше часу на прогулянки. І нехай в кожної людини буде свій улюблений м’ячик для гри.
Ну, і смачно вам та раціонально попоїсти.
Тримайте хвіст пістолетом.
Щиро, ваші віддані друзі, собаки!

http://i.piccy.info/i9/2ba5aacb918b3...qhBXCU_500.jpg http://i.piccy.info/a3/2013-12-26-17...64x359-r/i.gif

Історія порятунку братів наших менших йде корінням в сімейну історію.

Цитата:

История спасения братьев наших меньших уходит корнями в семейную историю.

http://i.piccy.info/i9/8a553f4c7f991...jxdsmR07ME.jpg http://i.piccy.info/a3/2013-12-29-08...20x296-r/i.gif

Детство мое прошло под рассказы матери о диковинной ее собаке по имени Ральф. Мать с такой яркостью живописала манеры, привязанности и проделки ее любимой собаки охотничьей собаки, что у меня создалось полное впечатление, что эта собака жила у нас в доме. А в нашем доме жили собаки и кошки, которые сами приходили в дом. Вот почему-то приходили, и оставались.

Я в раннем детстве мечтала, что когда вырасту, то всех-всех бездомных животных заберу к себе в дом, даже представляла, как этот дом будет выглядеть. Но мои мечты не сбылись…

Зато их начали осуществлять мои дети.

Сначала в доме появился хомяк по имени Машка. Хомяка принес мальчик, живший в нашей парадной, на первом этаже. Этот мальчик ходил в детский садик, в который ходила моя дочь. Откуда у мальчика появился хомяк, неведомо, но хомяк был с больной задней лапкой, которая беспомощно висела. Мальчик принес хомяка домой, но его родители потребовали, чтобы он незамедлительно его унес, или вообще выбросил. Выбросить хомяка для мальчика было совершенно невозможно, его нужно было попытаться куда-то пристроить. Поэтому мальчик, с хомяком, которого он поместил в трехлитровую банку, уселся на лестничной площадке в ожидании Ани. Дождался.

Анна, выслушав его историю, взяла банку с хомяком и притащила ее домой. Естественно, никакого хомяка мы не собирались заводить, но аргументация дочери была железной: «Мама, ты же – приличный человек, ты не дашь погибнуть этому несчастному изувеченному хомячку!»

Дать хомячку погибнуть мы, конечно, не могли. И на следующий день мои дети потащили его в ветеринарную клинику с надеждой, что ножку все же можно ему как-то подлечить. Детям сказали, что лапки хомячкам в клинике не лечат, но для меня это был роковой поход детей в ветеринарную клинику…

Сначала позвонил из клиники сын и сказал, что в клинику принесли усыплять четырех морских свинок. Очень красивых свинок, таких милых, жизнерадостных. Аргументация у сына была та же: «Не позволишь же ты умереть этим свинкам, ты же – приличный человек!» Свинки в квартире, да еще вместе с хомячком, мне были, конечно же, решительно не нужны! Но дать свинкам умереть… Я соглашаюсь на свинок… Тогда я еще не знала, какие испытания ждали нашу семью. После свинок появилась черепаха, которую тоже кто-то хотел усыпить, и мы спасали черепаху. Черепаха была тоже милая и очень симпатичная, но по ночам она любила совершать прогулки по комнате, немилосердно стуча лапами по паркету. Спать по ночам становилось затруднительно.

Потом дом стал наполняться хомячками, самыми разными. Дети мне объясняли, что раз я согласилась на одного хомячка, то какая разница – сколько у нас будет в доме хомячков, ибо они такие маленькие и безобидные! И такие приятные… Стали появляться хомячки пушистенькие, с длинной шерстью. Действительно, очаровательные существа, наблюдать за которыми было – одно удовольствие! У нас уже стояла не трехлитровая банка с одиноким изувеченным хомячком, а ангар для хомяков, который занимал полкомнаты.

Потом дети решили, что хомякам нужно предоставить свободу, и держать их в этом ангаре – просто неприлично! Мы же – приличные люди, говорили дети, и не можем мучить животных. Поэтому хомячки перешли в свободный режим, бегая по квартире, забираясь в шкафы и ящики. Теперь по квартире мы ходили, как по минному полю, внимательно изучая, куда бы поставить ноги, чтобы, не дай Бог, не наступить на хомячков.

Черепаха продолжала цокать по паркету, морские свинки жизнерадостно визжали, хомячки забрались в шкаф, и, в пылу хомячковых заготовок, съели новое пальто бабушки и пару ее шерстяных платьев. Не совсем, конечно, съели, просто проели объемные добротные дырки, в связи с чем вещи превратились во что-то ажурное. Бабушка взбунтовалась, и хомячки как-то рассосались…

Но началась новая напасть: дети стали приносить домой бездомных кошек и собак. Кого-то из них нам удалось пристраивать, кого-то мы оставляли себе. Самой запоминающейся была история с кошкой, которая прожила у нас 17 лет.

Читайте далі:

Найбільший символ 2014 року живе у Донецьку...

http://i.piccy.info/i9/f751995ef3b11...avstraliya.jpg http://i.piccy.info/a3/2014-01-03-11...20x155-r/i.gif

Найбільший кінь України мешкає в Донецьку. Йому лише два з половиною роки – а на зріст він уже майже метр дев’яносто.

Це унікальна голландська порода шайр – так звані «каретні коні». Їхній зріст може перевищувати і двометрову позначку. Вони є втіленням символу року.

Високий гість з'явився у конюшні нещодавно – прибув із Німеччини. Таурус – або, як його тут лагідно називають, Туся – завоював загальні симпатії своєю вдачею.

Розпорядок дня у велетня Тусі розписаний по годинам. Спочатку до нього приходить ветеринар, який перевіряє його стан і годує вітамінами – яблуками та морквою. Після цього жеребця розчісують.

Олена Черних, ветеринар: «Чистка лошади происходит каждый день. Это улучшает циркуляцию крови. Из-за этого шерсть становится более шелковистой и блестящей. Это дополнительное питание, плюс массаж еще».

Висота Тауруса в холці – один метр і майже 90 сантиметрів, що на двадцять більше, ніж у звичайного дорослого коня. Олена Черних, ветеринар: «Некоторые лошадки обращают на него внимание. Смотрят на него, почему он такой большой».

Журналіст: «А вот оседлать?». Олена Черних, ветеринар: «Седлать – в принципе, у нас есть такие небольшие подставочки, на которые можно стать и оседлать его. Выход можно найти».

Більше за все Туся полюбляє час обіду. Рівно о 13-й годині – вже б'є копитом, показує, що зголоднів.

Незважаючи на свої великі розміри, в день Туся з’їдає 12 кілограмів сіна та 4 кілограми вівса. Улюблені солодощі – цукор. Але його, як зауважує 5 канал, велетню можна всього кілька шматочків.

Знімальна група почастувала коня солодощами, а той у відповідь привітав усіх глядачів зі святами – на свій лад. У клубі кажуть: коли Туся підросте ще більше, на ньому будуть учити кататися верхи як дітей, так і дорослих.

Вона пішла, і більше її немає ..

Цитата:

Ее я называла просто - «Брошка»…
Она всегда мурлыкала в ответ…
Она была бродячей, доброй кошкой…
Мы были с ней знакомы много лет…

http://i.piccy.info/i9/a2b3bb873b57d...9mc4Gg_500.jpg http://i.piccy.info/a3/2014-01-05-00...72x354-r/i.gif

Німецький дог по кличці "Джордж", який помер минулого року, вважався найбільшою собакою в світі. Ріст тварини в становив 110 сантиметрів, при цьому він важив 111 кілограмів. Якби Джордж став на задні лапи, його зріст складав би 7 футів і три дюйми - приблизно 2,21 метра.

http://i.piccy.info/i9/79911310c1658...Ja91Nt8dvs.jpg http://i.piccy.info/a3/2014-01-13-13...00x250-r/i.gif

Лисиця - це яскравий жіночий образ у тваринному світі ..

http://i.piccy.info/i9/62888b5e21dea...6ydoZI_500.jpg http://i.piccy.info/a3/2014-01-10-16...88x429-r/i.gif

Як потоваришувати собаці та дитині?

http://i.piccy.info/i9/ac3a6e149a810...48_300x199.jpg http://i.piccy.info/a3/2014-01-18-18...00x199-r/i.gif

Частина І: «врятувати» дитину від собаки
Як собаки ставляться до маленьких дітей?

Одні у весь голос заявляють про те, що чотирилапі – найкращі друзі дітей, вірні та дбайливі няньки. Інші остерігаються собак, згадуючи про жахливі випадки нападів на дітей (найчастіше з представникам бійцівських порід). Так ким же насправді є собака для дитини: небезпечним звіром чи кращим другом?

Статистика: 18 % господарів визнають , що їх чотирилапі вихованці гарчать, а іноді й кусають підростаючих членів сім’ї. Чому? Собака може реагувати на дитину як на потенційну “здобич ” чи як на «суперника» . Але є й інші причини такого ставлення.

Чому собака кусає дитину?

А чому б не кусати? Адже це роблять усі члени родини. Ну, так це сприймає вихованець. Пам’ятайте, собака – стайна тварина, і ваша сім’я для нього теж зграя, в якій існує певна структура. А дитина нижча в ієрархії. Мама, тато, бабуся, дідусь… На кого вони найчастіше підвищують голос? На дитину.

З точки зору собаки, вони на нього гавкають, гарчать, кусають (лупцюють). Вихованець все бачить. Значить, це «хороша» сімейна традиція. А якщо дозволено всім, то і вашому улюбленцю, який стоїть у структурі на ранг вище, ніж дитина, теж можна. Висновки робіть самі.

Буває й таке: Пригадується одна реальна історія, яка суперечить будь-якій теорії ієрархії. В одній родині був собака – бульдог. Одного разу батько став кричати на молодшого сина -підлітка. Треба сказати , що тато рідко лаяв дітей, завжди справедливо і ніколи не займався “рукоприкладством” . Так от: батько кричав на хлопчика, а бульдог, захищаючи свого юного господаря, кинувся на батька і вкусив його. Після чого собаку довелося продати. Це трапилося наприкінці 70 -х років минулого століття. За бульдога дали 200 рублів.
Далі буде....

На Поліссі розмножилися небезпечні хижаки....

http://i.piccy.info/i9/05f7bd1c57970.../627264/10.jpg http://i.piccy.info/a3/2014-02-04-11...20x147-r/i.gif

На Рівненщині популяція рисей збільшилась та розширила ареали свого перебування.

Про це повідомив член президії обласної організації Українського товариства охорони природи, дослідник фауни Петро Велесик, пише Укрінформ.

"Хижаки оселилися на територіях Карпиліського, Залузького, Малуського, Кузьмівського та Кричильського лісництв у Сарненському районі. Загалом у лісових угіддях Рівненського Полісся налічується 50 особин рисі, раніше стільки цього звіра тут не зустрічали", - розповів Велесик.

За його словами, збільшення поголів'я хижака викликане ростом кількості дичини, що є "кормовою" базою для нього. Якщо, наприклад, у 2002 році у лісах Рівненщини було 5997 козуль, 1369 диких кабанів та 226 благородних оленів, то нині їх відповідно - 11772, 5385, 534 тварини.

Розкрити таємницю чупакабри допомогли... браконьєрські тенета...

Працівник Галицького національного природного парку розкрив таємницю чупакабри.

По-науковому чупакабра - це вовкособака, тобто гібрид вовка та здичавілого пса.

Один із працівників Галицького національного природного парку заявив, що він розкрив таємницю чупакабри.

http://www.youtube.com/watch?v=-vnfLJ0Dw7U

Як йдеться в сюжеті ТСН, природознавець запевняє, що міфічною чупакаброю люди помилково називають природний гібрид вовка та здичавілої собаки. Крім того, що природознавець розгадав загадку тварюки, він ще й показав, як насправді виглядає сумнозвісна чупакабра, на рахунку якої десятки вбитих кролів, курей, нутрій і навіть кіз.

Мертву тварину в національний парк привезли мисливці. Звір потрапив у браконьєрські тенета у лісі й загинув. По-науковому це вовкособака - гібрид вовка та здичавілого пса. Але саме це, переконаний природознавець Володимир Бучко, і є чупакабра.

Єдине, що природознавець не може пояснити – акуратність чупакабри. Чому вона складає свої жертви докупи, а не розкидає на подвір'ї, науковець не знає...

Джерело:

Як потоваришувати з собакою своєї дівчини?

Любиш мене – люби й мою собаку»
Е. Сетон- Томпсон

Зустрічаються хлопець з дівчиною. Все у них, нібито, прекрасно. І ось вже відносини доходять до такої межі, коли дівчина запропонувала переїхати до неї. Але все б добре, якби не одне «але». У дівчини вже живе один хлопець – здоровий такий “хлопець-ротвейлер”. І ніби він не дуже агресивний, навіть давав себе погладити пару разів. Але як би це сказати, молодий чоловік відчуває себе незатишно в присутності собаки. І взагалі він більше любить кішок. А ще герой нашої історії десь чув, що собаки відчувають всі емоції. Це ще більше ускладнює спілкування з його обраницею. Що робити? Як знайти спільну мову з собакою своєї дівчини?

«Невідомо, хто відчуває себе важливішим – людина чи собака, адже собака ніколи не подає лапу першим»

Всім молодим людям, котрі хочуть знайти спільну мову з собакою своєї дівчини, присвячується. Ці правила прості, але ефективні. Не вірите, що вони допоможуть ? А ви спробуйте!

Щодня гуляйте з собакою своєї дівчини. Це зблизить вас не тільки з вихованцем, але і з самою дівчиною, особливо якщо ви поки живете порізно. Буде привід для ще однієї зустрічі.
Розширте географію ваших прогулянок з чотирилапим. Гуляйте не тільки в місцях звичних для нього, але й там, де він ще не бував. Звичайно, за умови, що ви самі там добре орієнтуєтеся. Це допомагає встановити і зміцнити контакт з собакою. Справа в тому, якщо собака знаходиться на незнайомій для нього території, то він повністю покладається на вас. Адже ви знаєте, де і що, а значить, ви тут головний.
Ні в якому разі не створюйте таких ситуацій, коли пес може подумати, що ви образили його господиню. Якщо, наприклад, дівчина крикне від переляку, вихованець може кинутися на її захист і вкусити вас.
Так як тварини дуже люблять ласку, то засипайте вихованця словами похвали, супроводжуючими їх ніжними інтонаціями. А тим більше, якщо собака слухається вас і виконує команди. З іншого боку, коли ви займаєтеся дресируванням собаки, то заохочуйте його тільки за виконані команди. Але якщо собака не виконує команд, ніяких халявних ласощів.
Грайте з собакою. Можна використовувати палички, гілочки, або спеціальні знаряддя для тренувань. Грайте на закритих територіях. Це і зручно, і безпечно для оточуючих.
От ви слухняно виконуєте всі рекомендації для того, щоб подружитися з собакою своєї дівчини. А як дізнатися – є результат чи ні? Дуже просто. Ви самі зрозумієте. А якщо ще не зрозуміло, то ми відповімо словами Д. Роуленда:

«На відміну від людей, собаки ніколи не прикидаються: друзів вони люблять, а ворогів кусають»

І якщо новий чотирилапий друг не норовить вас вкусити, це означає, що ви на вірному шляху.

http://i.piccy.info/i9/685992873d77c...NE_300x225.jpg http://i.piccy.info/a3/2014-02-12-21...00x225-r/i.gif

Колись ця жінка врятувала маленьке левеня й доглядала за ним до тих пір, поки він не став надто великим. Як би вона не хотіла його залишити, але їй довелося віддати лева в заповідник ... Це їхня зустріч через рік!

http://i.piccy.info/i9/adce2d6552c11...fZu0fN9H0k.jpg http://i.piccy.info/a3/2014-02-15-08...02x282-r/i.gif

На допомогу прийшли три лева)))

Цитата:

Невероятно: львы спасли юную девушку!

http://i.piccy.info/i9/461f5fbc21728...37499_s360.jpg http://i.piccy.info/a3/2014-03-01-11...60x360-r/i.gif

12-летняя девочка была похищена несколькими мужчинами, которые пытались насильно выдать ее замуж, но ей на помощь пришли три льва, и она сумела сбежать от похитителей.

Девочку похитили 7 человек, и целую неделю полиция не могла их найти. Произошло это в 350 милях к юго-западу от столицы Эфиопии Аддис-Абебы. Когда несчастную нашли, она была избита и находилась в компании трех львов. Они спокойно среагировали на приехавших полицейских.

“Если бы львы не пришли ей на помощь, все могло обернуться хуже – когда девушка не хочет выходить замуж, ее жестоко избивают“, - говорит сотрудник полиции. Такое происшествие можно назвать чудом – ведь африканские львы очень редко выходят из лесов, и только для того, чтобы напасть для людей. Местные эксперты считают, что львы услышали плач девушки, напомнивший им плач их детенышей в поиске матери.

Четверо похитителей уже задержаны. В Эфиопии более 70% браков выполняются после традиционного похищения, часто это заранее согласовано обеими семьями.

Чи можна собаці спати на ліжку господаря?

http://i.piccy.info/i9/21832bfd766ef...11_300x223.jpg http://i.piccy.info/a3/2014-04-13-18...00x223-r/i.gif

Коли подружжя Ірина та Владислав принесли цуценя Боню, одразу ж придбали і цілий собачий будиночок, а разом з ним ще й спеціальне ліжечко. У Боні вийшло вельми комфортабельне місце. Але, не дивлячись на все це, не спалося йому на новому місці, не тішив ані затишний будиночок, ані тепла ковдра. Боня скиглив всю ніч. Власники вже не могли це слухати і забрали цуценя до себе в ліжко. Наступної ніч Боня теж не хотів спати один. Мабуть, між подружжям під ковдрою і головою на подушці, цуценяті було спати зручніше.

«Ймовірно, він вважає себе людиною», – подумала Ірина.

Боня живе в Ірини та Володимира ось вже більше 2,5 року і весь цей час він спить разом з господарями.

Морфей все частіше «знаходить» домашніх вихованців виключно в ліжку їх господарів.

У цьому зізналися 62% власників маленьких собачок. 41% чотирилапих середніх і 32% великих розмірів теж постійно сплять в господарських ліжках . І при цьому УВАГА! тільки 13% батьків проводять ніч поруч зі своїми дітьми.

А чи можна, взагалі, впускати собаку в своє ліжко? Не можна, якщо ви страждаєте на астму або алергію. Також не впускайте собаку в ліжко, якщо хоч раз помітили, що вона схильна проявляти агресію або домінуючу поведінку щодо членів сім’ї.

Буває й так, що собаки (в тому числі і кішки) просто не дають спокійно спати своїм господарям: хроплять або важко дихають, цапають лапою по носі, очам.

Взагалі, якщо ваш собака веде себе нормально, то можете йому дозволити спати з вами в ліжку. У такому сусідстві є й позитивні сторони. Наприклад, якщо у вас виникали проблеми із засипанням, то вихованець, що знаходиться поряд, допоможе заснути. Ви прислухаєтеся до ритмічного дихання собаки і засинаєте швидше. Часто люди, особливо діти, в обіймах з собакою відчувають себе в безпеці.

«Собаки сплять тільки поруч з тими людьми або собаками, яким довіряють» , – говорить відома дресирувальниця Вікторія Стілвелл .

Крім того, як відомо ще з часів Гіппократа, собаки володіють терапевтичними здібностями. Перебування поряд з вихованцем сприяє нормалізації тиску, покращує серцево-судинну діяльність, відновлює душевний комфорт.

Але все ж ми вам не відповімо одностайно: впускати чи ні вихованця в своє ліжко. Це вирішувати вам. І знайте, що ваш чотирилапий друг залишиться відданим і вірним вам, незалежно від вашого рішення.

В пятницю в лісі зробив фото))
https://public.bl3302.livefilestore....209.jpg?psid=1