Форум - Супутникового телебачення SAT-PROF - Чарівний світ живої природи...

- Ваші захоплення (http://sat-prof.com.ua/forumdisplay.php?f=90)

- - Чарівний світ живої природи... (http://sat-prof.com.ua/showthread.php?t=1665)

Біла лілія

Цитата:

Применение лилии в народной медицине

http://i.piccy.info/i9/288e051d50606...um_ab1_500.jpg http://i.piccy.info/a3/2014-12-21-18...22x500-r/i.gif

Настойка белой лилии..

Настойка, приготовленная из лепестков белой лилии, поможет сохранить мужскую силу и укрепить нервную систему.

Для приготовления настойки лепестки от двух цветков растения измельчаются и заливаются 200 мл водки. Средство настаивается в темном месте две недели, после чего процеживается посредством марли и отжимается.

Принимается такое успокоительное средство по 20 капель утром. Прием такой настойки показан в течение месяца, после чего делается месячный перерыв, и при необходимости курс возобновляется.

Найменший сухопутний ссавець – етруська землерийка. Її довжина від голови до хвоста становить 6-8 см, довжина хвоста – близько 2,5 см, важить землерийка 1,5- 2,5 грамів.

http://i.piccy.info/i9/3872896b22fa2...478/16_500.jpg http://i.piccy.info/a3/2014-12-26-05...66x358-r/i.gif

Найменший літаючий ссавець – таїландський кажан-джміль, що має розмах крил 160 мм; довжина його тулуба становить 29-33 мм, а вага – всього 2 грами.

http://i.piccy.info/i9/8673fe4b8fc86...78/123_500.jpg http://i.piccy.info/a3/2014-12-26-05...00x315-r/i.gif

Популярний напій знищує ракові клітини і не шкодить здоровим

http://i.piccy.info/i9/b77bb6c5847f4...lenyy_chay.jpg http://i.piccy.info/a3/2015-02-16-06...20x176-r/i.gif

Вчені з'ясували, що в зеленому чаї міститься компонент, який допомагає знищувати усні ракові клітини в ротовій порожнині, не торкаючись при цьому здорових клітин.

За словами Джошуа Ламберта, доцента в Університеті штату Пенсільванія, більш ранні дослідження показали, що з'єднання галлат епігаллокатехіну, що міститься в зеленому чаї, вбиває ракові клітини в порожнині рота, не завдаючи шкоди нормальним клітинам. Однак дослідники не знали, чому так відбувається. У ході нового дослідження їм вдалося з'ясувати, що галлат епігаллокатехін викликає в мітохондріях процес, який призводить до загибелі ракових клітин.

Дослідники вивчили нормальні людські клітини ротової порожнини і ракові клітини, щоб зрозуміти, чому галлат епігаллокатехіну впливає на ракові клітини інакше.

Нормальні і ракові клітини вчені виростили в лабораторних умовах і час від часу піддавали впливу галлата епігаллокатехіну. Потім, в різний час, вони збирали клітини для перевірки окисного стресу і ознак антиоксидантної відповіді

Фахівці відзначили, що вирішальне значення в процесі відіграє білок сиртуїн 3 (SIRT3), а галлат епігаллокатехіну може вибірково впливати на його активність, вимикаючи його в ракових клітинах. На думку Джошуа Ламберта, це знання може бути застосовне для боротьби з багатьма видами раку.

Дослідники сподіваються створити ефективне антиракове лікування без шкідливих побічних ефектів і наступним кроком учених буде вивчення механізму у тварин, а потім випробування пройдуть і на людях, передає ПІНУ.

Джерело:

Чому не можна випалювати суху траву
і до чого це призводить

Навесні, коли сходить сніг і оголюється грунт, а також пізньої осені, деякі з нас влаштовують пожежі, спалюючи померлу траву. Люди, котрі заявляють, що випалювання торішньої трави потрібне, помиляються самі і вводять в оману інших. Кожен акт підпалу – це є злочин проти тендітного світу природи. Головна небезпека полягає в провокації лісових пожеж та руйнуванні біоценозу екосистеми.

Біоценоз (від греч.Bios – життя, Koinos – загальний) – взаємозв’язана сукупність мікроорганізмів, рослин, грибів і тварин, що населяють більш менш однорідну ділянку суші або водойми. Що примушує людей випалювати траву? Зрозуміло, що для дітей молодших трава, котра горить – це забава, розвага. Але про те, чим ця забава може закінчитися, вони не думають. Ті ж, хто старший, часто підпалюють траву з хуліганських мотивів. Якщо говорити про дорослих, то багато хто робить це свідомо, думаючи, що спалювання трави корисне. Вважають за краще випалювати траву й ті, хто лінується прибирати сміття і сухостій вручну. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: вприроді усе влаштовано розумно і раціонально. Весняні підпали шкодять траві, кущам, плазунам, комахам… усьому живому мікросвіту!

Скрізь, де пройшов вогонь, не буде колишнього різнотрав’я. Територію, що звільнилася, захоплять бур’яни, просто кажучи – бур’ян. При випалюванні трави гине уся корисна мікрофлора грунту, що призводить до зниження її родючості; знищуються багато комах, їх личинки, лялечки; горять кладки і місця гніздових птахів. Крім того, їдкий дим від спалювання трави шкідливий для людей. Особливо чутливі до нього алергіки та астматики. До тогож в сухій траві часто таїться сміття, небезпечне для спалювання, – пластикові пляшки, пакети. Відбувається забруднення повітря важкими металами. Масштабність горіння сухої трави відбувається внаслідок того, що восени трава з полів, опашка лісів, що знаходяться поблизу населених пунктів не робляться ні лісовими господарствами, ні сільськими поселеннями, ні сільськогосподарськими кооперативами.

http://radikall.com/images/2015/05/15/c2vkH.jpg

http://radikall.com/images/2015/05/15/6Bsd7.jpg

Поширені причини і помилки спалювання трави:

1. Звичка. Не знаю чому, але усі так роблять.
2. Задоволення. Красиво, подобається грати з вогнем, нагадує дитинство, романтично, пов’язано з весною.
3. Хуліганство і в окремих випадках піроманія – патологічна, хвороблива, імпульсивна пристрасть до підпалів. Психологи вважають, що піроманія – це хвороба, психічний розлад.
4. Прийом агротехніки – спрощення праці, добриво грунту, стимулювання росту нової рослинності. Для того, щоб спалити сухостій – стару траву і гілки, не потрібно прибирати сміття і суху траву граблями вручну.
5. Навіщо полоти ділянку від бур’янів і порості смітних дерев, якщо можна підпалити?
6. Агрономи випалюють, щоб орати простіше було – їм зараз потрібно на паливі заощадити, а на потім – їм байдуже.Недбалі скотарі стимулюють ранню появу трави на пасовищах і очищають сінокоси. Вважається, що це спосіб «прогріти» грунт, внести в грунт добрива у вигляді золи, внаслідок чого на випалених ділянках трава нібито з’являється швидше і буде рости краще.
7. Контроль за пожежами. Все одно підпалять – краще я перший це зроблю, я простежу. А після мене палити буде вже нічого. І дітям не дам палити – усе сам.Випалюють траву поряд з селом, щоб потім пожежа не прийшла, внаслідок чого часто так підпалюють самі себе.
8. Захист від кліщів. Багато хто думає, що за допомогою підпалу трави позбавляться від лісових кліщів і енцефаліту.
9. У сільській місцевості випалюють траву заради отримання страховки. Після низової пожежі в лісі призначають санітарну рубку – так вирубують ліс там, де згідно із законом не можна.
10. Пияцтво і безладність. П’яні люди випалюють траву, самі не знаючи навіщо. А деякі, і тверезі, кидають недопалки в суху траву – випадково або навмисно.Ще палять стару траву і листя восени – для прибирання, і тополиний пух влітку – щоб не заважав.

http://igormelika.com.ua/wp-content/...xu-travu-8.jpg

http://igormelika.com.ua/wp-content/...xu-travu-4.jpg

Чому не можна випалювати траву навесні і до чого це призводить. Лісові та торф’яні пожежі

Особливо страшні пожежі – може горіти усе літо і навіть взимку під снігом. Можуть згоріти будинки та цілі дачні селища, вибухнути газопроводи, машини, ушкодитися лінії електропередач. Вітер і природні умови в 80% випадків можуть зло пожартувати над любителями випалювань і перекинути вогонь далеко і надовго. Лісова пожежа – це страшне лихо для будь-якого району країни. Окрім втрат вартості самої деревини, витрат на гасіння пожеж, сюди можна віднести втрати від зниження кількості кисню, фітонцидів, що виділяються лісом, погіршення якості, стану лісів, непридатність для використання їх в рекреаційних цілях та ін. Лісові пожежі знищують звірів, що живуть в лісах, і птахів, знижують приріст деревостоїв, збільшують вітровальність і послабляють лісові масиви, а потім усихаючі деревостої стають осередком шкідників і хвороб лісу.Лісові пожежі несуть величезні економічні і екологічні втрати.

Руйнування екосистеми

1) В дикій природі усе передбачено так, щоб трава, кущі росли після зими самі, без пожеж. У нашому кліматі трава перегниває за зиму і не є перешкодою для молодої порості, а з часом перегнивають і гілки. Окрім цього, гілки в траві – прекрасне місце для гніздових птахів.

2) Ефект швидшого росту трави в результаті випалювання є ілюзоричним. Суха трава просто приховує спочатку молоді зелені пагони, і невипалені ділянки здаються сірими. Тоді як на почорнілих випалених ділянках зелена трава добре помітна.

3) Під час випалювань вже починає рости трава, квіти. Кущі починають свій активний вегетативний період – тобто ростуть, хоча неозброєним оком цього і не видно. Таким чином, весняні випалювання шкодять траві й кущам. Після випалювань виживає і першою пускається в ріст, заглушаючи ослаблену і майже занапащену іншу флору, найгрубіша, невибагливіша трава і бур’ян.

4) Гинуть насіння рослин і самої трави над поверхнею землі, на землі і насіння під землею. Насіння кожного виду рослин повинне проходити певний температурний режим для того, щоб зійти. Навіть незначне відхилення від норми може відбитися на їх висхожості. Під час випалювання вони просто гинуть. Виживають лише кореневища рослин, що глибоко знаходяться в грунті. Але не усі рослини багаторічні. Багато з них – однорічні і розмножуються насінням.

5) В результаті випалювання сухої трави обідняється видовий склад лугової рослинності і тваринного світу. Скрізь, де пройшов вогонь, не буде вже колишнього різнотрав’я, бур’яни захоплять територію, що звільнилася.

http://radikall.com/images/2015/05/15/GXsdm.jpg

http://igormelika.com.ua/wp-content/...xu-travu-7.jpg

6) Гинуть багато комах, їх личинки, лялечки. У вогні горять усі живі істоти – сонечка, жужелиці, дощові черв’яки й інші, що винищують різних шкідників саду і городу, й ті, що беруть участь в процесі утворення почви. Для дощових черв’яків зайвої сухої трави не буває. Вони дружно і швидко її переробляють, перетворюючи на цінне добриво, вносячи його в глибину грунту до коренів рослин, і одночасно роблять грунт рихлим, живим.Суха торішня трава – не сміття, а безцінне живлення, житловий будинок, притулок, умови для життя, створені самою природою. У містах, в кам’яних джунглях, земля позбавлена рослинності, вона гола і витоптана. Природа так вижити не може – у неї свої закони, які варто поважати.

7) Випалювання сухого травостою викликає загибель кладок і місць гніздових птахів таких як кряква, чирок-тріскунок, чайка, кропив’янка, бекас, очеретяна і звичайна вівсянки, польовий, лісовий і чубатий жайворонки, луговий коник. Гніздовий період цих птахів починається на початку квітня. З випалених місць птахи йдуть, а значить йдуть і від нас. Тварини і птахи дуже бояться вогню.

8) При підпалі трави гине уся корисна мікрофлора грунту, у тому числі й та, яка допомагає рослинам протистояти хворобам. На відновлення потрібен час, якраз найцінніший весняний час, коли рослини набирають силу.

9) Трав’яні пожежі призводять до помітного зниження родючості грунту. Трав’яна пожежа не збільшує кількість мінеральних поживних речовин в грунті – вона лише вивільняє їх з сухої трави, робить доступними для живлення рослин. При цьому втрачаються азотні сполуки (основна частина запасеного в рослинності пов’язаного азоту вивільняється в атмосферу, стаючи для переважної більшості рослин недоступною), як втрачається і мертва органічна речовина грунту (що утворюється з відмираючих частин рослин, у тому числі власне сухої трави). Скорочення кількості мертвої органічної речовини в грунті – головний чинник зниження грунтової родючості. Органічна речовина – гумус – забезпечує пористість і рихлість грунту, її вологоємкість, здатність утримувати елементи мінерального живлення рослин в тих формах, з яких вони можуть швидко вивільнятися в грунтовий розчин (що особливо важливе в період активного росту трави).

Крім того, органічна речовина багато в чому визначає здатність грунту протистояти водній і вітровій ерозії – скріплені мертвою органікою частки піску і глини важче змиваються водою або здуваються вітром, тобто родючий шар грунту краще зберігається з часом.Нарешті, мертва органічна речовина вивільняє наявні в нім елементи мінерального живлення поступово, у міру розкладання – тоді як при згоранні цієї речовини мінеральні елементи переходять в розчинну форму (у золу) швидко і надалі легко вимиваються першим же сильним дощем.Багато родючих грунтів, наприклад, чорноземи, в умовах постійного випалювання сухої трави просто не змогли б утворитися – оскільки не було б необхідного для їх формування постійного поповнення грунту мертвою органічною речовиною.

http://radikall.com/images/2015/05/15/vDFO9.jpg

http://radikall.com/images/2015/05/15/iTslw.jpg

10) У вогні можуть загинути і постраждати тварини, що плазують, земноводні; особливо новонароджені зайчата, їжаки й їжачата, жаби. При сильній трав’яній пожежі гинуть практично усі тварини, що живуть в сухій траві та на поверхні грунту. Хтось згорає, хтось задихається в диму. На пожарищах дуже часто знаходяться згорілі пташині гнізда із слідами яєць, обгорілі равлики, гризуни, дрібні ссавці.

11) Коли гинуть одне або багато ланок з усього біоценозу місця, екологічна ситуація може безповоротно змінитися в гіршу сторону. Кожне звірятко, кожен жучок, метелик, жабка, кожна травичка і кожна квіточка – складають єдине ціле в природі, у біологічному ланцюзі. Надлишок або недолік особин в такій ланці іноді можна побачити на власні очі. У заповідниках через штучні умови і обмеження, часто не лише розводять тварин, але й відстрілюють, або відвозять поголів’я в інші заповідники. Так, наприклад, буває з вовками. Занадто велика кількість вовків – і їм не вистачить їжі, похитнеться вся екосистема, прийде лихо. А занадто маленька кількість вовків теж приведе до лиха. Так само важлива і кожна травичка. За оцінками учених, в 10 см шарі верхнього шару грунту міститься або з ним пов’язано близько 90% флористичної і фауністичної різноманітності лугових екосистем. Найчастіше невидимої різноманітності, але дуже важливої ланки екосистеми.

12) При весняному випалюванні можуть ушкодитися дерева, особливо їх коренева шийка – дуже вразливе місце прямо над землею. Не говорячи про те, що дерева можуть просто згоріти, обгоріти від сильної температури бруньки, що набрякають весною, а це дуже шкодить дереву, навіть якщо воно виживе. Страждають молоді дерева (особливо такі чутливі породи як дуб, клен, липа). Трав’яні пожежі завдають істотного збитку узліссям, підліскам лісу, знищують молоду деревну порість, служать одним з головних джерел пожеж в лісах і на торфовищах. Навіть слабка і невелика трав’яна пожежа здатна призвести до загибелі молодих лісових посадок, що створюються для захисту полів від висушення, берегів від ерозії, доріг від снігових і запорошених заметів і так далі. Молода деревна порість, що з’являється на негодящих сільськогосподарських землях природним чином, теж гине найчастіше саме через підпали сухої трави.

13) Дим від спалювання трави їдкий, темний, густий – він дуже неприємний людям, їсть очі, неприємно пахне. Алергіки його не переносять. А спалюючи траву в місті, ви спалюєте й ті солі важких металів, що осіли на листі, траві і викачані рослинами з грунту – такий дим просто отруйний. До того ж в покладах сухої трави і вітролому часто таїться сміття, утому числі й не придатне, небезпечне для спалювання – пластикові пляшки і тому подібне.На забруднених радіонуклідами територіях в повітря з вогнем і димом потрапляють радіоактивні речовини, які вітром переносяться на значні відстані. У сільській місцевості у вогні згорають залишки добрив і отрутохімікатів, утворюючи леткі токсичні органічні і неорганічні сполуки. При випалюванні трави уздовж автодоріг відбувається забруднення повітря важкими металами.

Ґрунт упродовж тисячоліть продовжує накопичувати цю органічну речовину, виключаючи її з атмосферного кругообігу (рідкісні трав’яні пожежі, що трапляються в природі і без втручання людини, докорінно цей процес не порушують). Якщо ж пожежі стаються надто часто, то в атмосферу виділяється вуглекислий газ – не лише за рахунок згорання свіжої сухої трави, але й за рахунок часткового вигорання історично накопиченої в грунті мертвої органічної речовини. А значить – посилюється так званий “парниковий ефект”, що призводить до несприятливих змін і більш різких коливань клімату нашої планети.

14) Щоб позбутися тополиного пуху варто обрізати тополі (крони), що «порошать», і так само замінювати ці дерева на інші породи. Випалювання трави влітку для того, щоб позбутися пуху, так само небезпечне, як і весняне випалюваня. Траву не варто випалювати як навесні, так і пізньою осінню. З тих же причин не варто палити й опале листя.

ПАМЯТАЙТЕ, на місці підпалу нормальне життя рослин і комах відновлюється лише через 5-6 років, а часто не відновлюється НІКОЛИ.

Друзі на полонині...

http://radikall.com/images/2015/05/16/ARTUJ.jpg

НЕЙМОВІРНЕ ПЕРЕВТІЛЕННЯ:
ПОВІЛЬНА СМЕРТЬ ЧИ ШАНС НА ЖИТТЯ?

http://igormelika.com.ua/wp-content/...brasil-301.jpg

Людина робить справжнє “диво”, щоб врятувати життя пораненій до смерті собаці. Вчинок, гідний поваги та наслідування!

Відомий захисник тварин з Ріо-де-Жанейро Wilson Martins Coutinho врятував собаку породи пітбуль, який був серйозно поранений і довгий час знаходився без допомоги. Чоловік знайшов тварину на вулиці міста Нова–Ігуасу, Бразилія (Nova Iguacu). Пес був у занедбаному стані, з важкою раною в задній частині тіла. Без сторонньої допомоги це неминуче викликало б у тварини повільну та болісну смерть. Але Вілсон взяв активну участь у долі собаки. Він назвав його Даві (Davi) і терміново відвіз у клініку для тварин.

Захисник тварин Wilson Martins Coutinho вже не вперше рятує тварин, які знаходилися на межі життя і смерті. І випадок з собакою Даві тому підтвердження. Разом зі своїми товаришами Katia Coutinho і Lucilia Martins, він самовіддано доглядав за собакою, яка перенесла кілька непростих операцій, безліч переливань крові та постійні ін’єкції ліків і вітамінів. Але дива трапляються і пес Даві повністю видужав. Реабілітаційний період собаки був дуже повільним, але все ж, аналізи, зроблені в “Centro de Exames Laboratoriais Veterinário” підтвердили його повне одужання!

Яке ж це щастя, що на світі існують такі люди, як Вілсон і його товариші. А ще в цій зворушливій історії вражає те, що не дивлячись на всі пригоди, собака повністю довіряла людям, не виявляла агресії або будь-яку іншу захисну реакцію. Ну і безперечно – це професійність ветлікарів. Цей випадок викликає безмовне захоплення людиною, яка продемонструвала свою людяність та співчуття до абсолютно чужої тварини. Знімаю капелюха висловлюючи глибоку повагу подібним людям, які безкорисливо дарують шанс на життя!

http://igormelika.com.ua/wp-content/...o-brasil-1.jpg

http://igormelika.com.ua/wp-content/...o-brasil-3.jpg

http://igormelika.com.ua/wp-content/...-brasil-5A.jpg

http://igormelika.com.ua/wp-content/...-brasil-6A.jpg

http://igormelika.com.ua/wp-content/...o-brasil-8.jpg

http://igormelika.com.ua/wp-content/...-brasil-7A.jpg

http://igormelika.com.ua/wp-content/...-brasil-10.jpg

http://igormelika.com.ua/wp-content/...-brasil-16.jpg

http://igormelika.com.ua/wp-content/...-brasil-15.jpg

http://igormelika.com.ua/wp-content/...-brasil-13.jpg

http://igormelika.com.ua/wp-content/...brasil-14B.jpg

http://igormelika.com.ua/wp-content/...-brasil-17.jpg

http://igormelika.com.ua/wp-content/...-brasil-18.jpg

http://igormelika.com.ua/wp-content/...brasil-191.jpg

http://igormelika.com.ua/wp-content/...-brasil-23.jpg

http://igormelika.com.ua/wp-content/...-brasil-31.jpg

http://igormelika.com.ua/wp-content/...brasil-26A.jpg

http://igormelika.com.ua/wp-content/...-brasil-25.jpg

http://igormelika.com.ua/wp-content/...brasil-28A.jpg

P.S. Як не згадати слова підпису патріарха форуму D-Misha...

Доброта-вище всіх якостей.

ЇСТІВНІ ПЛОДИ І ЯГОДИ
УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

http://radikall.com/images/2015/05/22/KOwm.jpg

http://radikall.com/images/2015/05/22/drcWi.jpg

http://radikall.com/images/2015/05/22/VjJ2M.jpg

Брусниця звичайна (Rhodococcum vitis-idaea L.). Народна назва – брусниця, ґоґоци, кам’янка, борівка, бруслина. Харчова, вітамінозна, медоносна та лікарська рослина. Невисокий кущик родини брусничних (10-28 см заввишки) з повзучим довгим кореневищем. Цвіте у травні – червні, ягоди достигають у серпні – жовтні. Часом утворює суцільні зарості на площі у кілька гектарів. Ягоди вживають свіжими і переробленими. З них готують варення, компоти, джем, начинку для цукерок, пастилу, сік, маринади, екстракти, напої. Квашена брусниця має приємний смак і може довго зберігатись.

Брусницю застосовують як гарнір до м’ясних і рибних страв, добавляють у салати. Високі харчові й смакові властивості брусниці зумовлені наявністю у них цукрів, органічних кислот: лимонної, яблучної, молочної, янтарної, бензойної, саліцилової. Кущ брусниці вічнозелений і живе до 300 років. Ягоди брусниці не псуються при зберіганні завдяки бензойній кислоті, яка надійно консервує плід. Цілющими властивостями володіють не тільки ягоди, але і листя брусниці. Відвар з листя брусниці володіє антисептичними властивостями. Рекомендують вживати при захворюваннях печінки, артриті і остеохондрозі.

Завдяки наявності бензойної кислоти ягоди брусниці тривалий час зберігаються у свіжому вигляді. Крім того, ягоди містять пектинові й дубильні речовини, глікозиди арбутин і вакцинін, провітамін А, вітамін С. Ягоди збирають з середини серпня до перших заморозків. Збирають брусницю вручну, за допомогою гребінців або комбінованим способом. Ягоди брусниці транспортабельні, добре зберігаються. Ягоди брусниці багаті на цукор і органічні кислоти і застосовуються при гіпертонічних захворюваннях і гастритах. А настій з брусничних ягід радять приймати при високих температурах і лихоманці. Брусничний сік не тільки добре вгамовує спрагу, але й знижує артеріальний тиск, а також надає заспокійливу дію на організм.

http://radikall.com/images/2015/05/22/ACfyD.jpg

Буяхи (Vaccinium uliginosum L.). Місцеві назви – лохина, п’яниця, голубиця, голубика. Якщо в горах зустрінете кущі з ягодами, подібними до чорниці, з блакитно-восковим покриттям на листках – це буяхи (лохина). Ягоди лохини крупніші, ніж у чорниці, м’якоть зелена, а сік світлий. Ця рослина має природну перевагу, яка гарантує їй велике майбутнє у культурному вирощуванні. Лохина невибаглива, росте на бідних ґрунтах, торф’яних болотах, у сирих лісах.

Велике значення має той факт, що вона стійка до різних бактеріальних захворювань і шкідників. Лохина не потребує захисту хімічними засобами. Лохина представляє собою чагарник родини брусничних дуже розгалужений, з буруватою або темно-сірою корою, молоді гілочки зелені. Плід – ягода, грушоподібна або овальна (9-12 мм завдовжки) синя з сизим нальотом, всередині із зеленуватим м’якушем. Насіння численне, ясно-коричневе, загострене, у формі півмісяця, з сітчастою шкіркою. Цвіте у травні, плоди достигають у липні-серпні. Буяхи, як і інші ягідники, дуже чутливі до пізніх весняних приморозків, кількості опадів. Велику роль у зав’язуванні плодів відіграють бджоли-запилювачі. Харчова, вітамінозна, лікарська, медоносна, танідоносна, декоративна рослина. Ягоди буяхів споживають свіжими і переробленими. Їх сушать, використовують для виготовлення соків, компотів, варення, вин, джемів, желе, мусів.

В ягодах містяться вуглеводи, лимонна, яблучна, щавлева кислота, пектини, дубильні й фарбувальні речовини і залізо. Пектинові речовини, які містять плоди, зв’язують токсини, радіоактивні і важкі елементи (кобальт, стронцій, олово) і виводять їх з організму. Солей і заліза в лохини вдвічі більше, ніж у яблуках та грушах. У насінні буяхів міститься 28-32% олії. Ягоди мають досить високий вміст вітаміну С (до 28 мг %), який зберігається при переробці, каротин, вітамін РР. За біохімічними показниками не поступаються чорниці.

http://radikall.com/images/2015/05/22/5YqxW.jpg

Водянка чорна (Empetrum nigrum L.) – багнянка, батівка, воронячка чорна, глода багняна, глуханя, голубель. Вічнозелений низькорослий чагарник родини вересових з листками, схожими на хвою. Цвітуте у травні – червні. Плід – чорна ягодоподібна кістянка діаметром до 5 мм. Найчастіше водянка росте в сухому мохово-лишайниковому і кам’янистому грунті, а також на піщаних схилах. В Карпатах зустрічається на субальпійських і альпійських луках, торфових болотах.

Усі частини рослини містять багатий набір біологічно активних сполук: дубильні речовини, флавоноїди, органічні кислоти і вітаміни, зокрема рутин (вітамін РР), каротин (вітамін А), аскорбінову кислоту. Плоди рослини виявляють сечогінну і протицинготну дію. Здавна в народній медицині відвари і настої водянки застосовують при стомлюванні, головних болях, як засіб, що заспокійливо діє на центральну нервову систему. Ягоди водянки кислуваті на смак й водянисті. Вони добре тамують спрагу – про це потрібно знати мандрівникам. Плоди їдять свіжими, заморожують про запас, використовують для приготування соків і варення. Крім того, з них роблять водянкову настойку на горілці. З ягід рослини отримують барвник для фарбування вовни і шкіри у вишнево-червоний колір. Використовують плоди водянки і для підфарбовування кондитерських виробів та напоїв. У хімічний склад водяники входять полісахариди, пектини, ефірна олія, смоли, цукор.

У плодах міститься глюкоза, сахароза, фруктоза, жирна олія і віск. Плоди і надземну частину рослини використовують у лікувальних цілях. Настій з трави допомагає від діареї та інших проблем шлунково-кишкового тракту. Відвар з кореня водянки ефективний при захворюваннях очей. Спиртовою настоянкою зі стебел і листя водяники лікують епілепсію і параліч, цей засіб також призначають при порушенні обміну речовин. Відвар з листя застосовують для зміцнення коренів волосся. Чай з трави рекомендують при хворобах нирок, він має тонізуючий ефект. Гілочки водяники використовують як ранозагоювальний засіб.

http://radikall.com/images/2015/05/22/ZTegs.jpg

Глід колючий (Crataegus oxyacantha) – кущ або невелике дерево родини розових. Рослина глід в перекладі з грецького означає «сильний» (cratanos) від чого і пішла назва роду глодів – Crataegus. Це не дивно, оскільки ця рослина має тверду міцну деревину, стійко переносить несприятливі умови довкілля і живе декілька сотен років. Глід з давніх часів відомий, як незамінний сердечний помічник. Глід – кущ, або невелике дерево заввишки 5-6 м. Це широковідома в народі рослина, що росте в лісах і перелісках, на кручах, пагорбах, високих берегах річок, над урвищами. Гілки рослини мають гострі і міцні (розміром 2 см і більше) колючки. Плоди світло- або криваво-червоні. Цвіте глід в кінці травня, плоди достигають на початку вересня.

Для медичного використання заготовлюють квітки, листки та плоди глоду колючого. Квітки та листки збирають напочатку цвітіння рослини, плоди в серпні-вересні. В плодах глоду наявні аскорбінова кислота, ретинол, сапоніни, ненасичені жирні кислоти (масляна і лінолева), цукри, дубильні і фітостеринові речовини, білки. Препарати квіток і плодів глоду (настої, спиртові настойки, рідкий екстракт плодів) тонізують серцевий м’яз, знижують збудливість центральної нервової системи, посилюють кровопостачання коронарних судин серця і судинмозку, усувають тахікардію та аритмію, поліпшують сон, самопочуття.

Знижуючи збуджуваність центральної нервової системи, препарати глоду дають значний антиалергічний ефект при захворюваннях, спричинених різними алергенами. Деякі компоненти цієї ягоди рідко зустрічаються в природі і дуже цінні для організму. Наприклад, урсолова кислота, спектр корисної дії її дуже широкий, вона виявляє протизапальну, антимікробну, судинорозширювальну дію. Однак зловживати ягодами глоду не варто. Якщо сильно захопитися поїданням цієї ягоди (більше ніж 150 г ягід в добу) може порушитися сердечний ритм, знизитися кров’яний тиск.

http://radikall.com/images/2015/05/22/OQLtP.jpg

Горобина звичайна (Sorbus aucuparia). Місцеві назва – грабина, горобина. Невисоке листопадне дерево або кущ родини розових до 15 м заввишки з гладенькою сірою корою та густою кроною. Молоді гілочки сірувато-червоні, опушені, з великими пухнастими бруньками. Плід – кулястий, оранжево-червоний. Горобина звичайна росте в підліску або другому ярусі хвойних, мішаних, зрідка листяних лісів, та лісових галявинах і узліссях. Тіньовитривала, морозостійка рослина. Цвіте в травні, плоди достигають у вересні. Харчова, деревинна, медоносна, лікарська, танідоносна, фарбувальна, декоративна рослина.

Плоди горобини використовують головним чином для переробки, у свіжому вигляді вживають у їжу. Вони добра сировина для лікеро-горілчаного, безалкогольного, кондитерського виробництва. При консервуванні з них готують желе, цукерки типу «горобина в цукрі», повидло, мармелад, варення, пастилу. Плоди горобини містять цукри, яблучну, лимонну, винну й янтарну кислоти, дубильні і пектинові речовини, сорбіт і сорбозу, амінокислоти, ефірні олії, солі калію, кальцію, магнію, натрію. Плоди використовують як полівітамінний засіб і каротиновмісну сировину. Наявність вітаміну Р ставить горобину на одне з перших місць серед інших плодових рослин. Препарати з плодів горобини знижують кількість жиру в печінці і холестерину в крові. Свіже листя надають протигрибкову дію. Для цього їх ретельно розтирають, прикладають до уражених ділянок і прибинтовують.

Ягоди горобини застосовують в свіжому чи сушеному вигляді в якості лікувального і профілактичного засобу при станах, що супроводжуються вітамінною недостатністю. Сік з свіжих ягід рекомендують при пониженій кислотності шлункового соку. Сухі і свіжі ягоди горобини застосовують в якості вітамінного засобу. Ще з часів сивої давнини горобина користується любов’ю і повагою. Важко назвати дерево, яке б користувалося такою ж популярністю, як горобина. Люди вірили, що вона приносить щастя, складали про неї пісні, легенди і міфи.

http://radikall.com/images/2015/05/22/I0Rd3.jpg

Журавлина звичайна (Oxycoccus palustris Pers., Vaccinium oxycoccos) – вічнозелена рослина роду Vaccinium родини вересові (Ericaceae). Місцеві назви – журавлина, журавлика, жаровиця, багнєнка. Релікт льодовикового періоду. Назва виникла, мабуть, унаслідок скорочення словосполуки журавлина ягода; ця рослина росте на болотах, де водяться журавлі. Вічнозелений слаборозгалужений сланкий кущик родини брусничних (15- 30 см заввишки). Плід – темно-червона соковита ягода (8-18 мм у діаметрі). Ягоди варіюють за формою від кулястих до грушоподібних, багатонасінні, зимуючі. Насіння (1-2 мм завдовжки) яйцеподібно-видовжене, на верхівці серпоподібне з крупносітчастою шкіркою. Росте журавлина у заболочених соснових і мішаних лісах, на оліготрофних і мезотрофних болотах.

Світлолюбна рослина. Віддає перевагу вологим та холодним місцевостям. Цвіте у травні – червні, плоди достигають у вересні. Харчова, вітамінозна, лікарська рослина. Ягоди вживають у їжу як свіжими, так і переробленими у вигляді соків, сиропів, екстракту, лікерів, наливок, вин, варення, желе, мармеладу, начинок, виробів типу «журавлина в цукрі». Пектинові речовини, що містяться в ягодах, мають прекрасні властивості утворювати желе і надавати кондитерським виробам з неї високої якості. Ягоди вкриті восковим нальотом, який запобігає їхньому загниванню, а завдяки бензойній кислоті вони можуть зберігатися тривалий період (близько 10 місяців) у свіжому вигляді. У народній медицині ягоди журавлини застосовують при гіпертонії та при зниженій кислотності шлункового соку.

Сік і екстракт з ягід п’ють як протигарячковий і вітамінний засіб. Ягоди журавлини мають жарознижуючий ефект, чудово втамовують спрагу, виводять із організму токсини, які накопичуються під час застуди. А журавлинний сік, змішаний з медом, не тільки допомагає відкашлюватися й боротися з ангіною, але й підвищує імунітет. Збирають ягоди з настанням перших приморозків і до утворення снігового покриву, а поновлюють збір після танення снігу. При обох способах ягоди треба збирати обережно, не пошкоджуючи їх, бо деформовані швидко псуються. Корисні властивості журавлини проявляються у будь-якому вигляді споживання продукту – як у свіжому, так і в мороженому і консервованому виді, адже при додаванні консервантів (приміром, протерта журавлина з цукром) вітамінні компоненти журавлини зберігають свою активність набагато довше.

http://radikall.com/images/2015/05/22/RT7Zv.jpg

Калина звичайна (Viburnum opulus); місцеві назви: карина, калена, калинина – високий гіллястий кущ заввишки 2-4 м з сірою корою, родини Адоксових (Adoxaceae). Лікарська, харчова, вітамінозна, медоносна, фарбувальна і декоративна рослина. Плоди – ягодоподібні червоні, овальні кістянки (6,5 мм завдовжки і 4,5-12 мм завширшки), містять забарвлену червоним соком плоску тверду кісточку. Залишаються на гілках дуже довго і прикрашають кущ навіть зимою. Цвіте у травні – червні, плоди достигають у вересні – жовтні.

Плоди калини містять цукор, білки, ізовалеріанову й оцтову кислоти, дубильні і фарбувальні речовини, вітамін С, флавоноїди та інші. Органічні кислоти у стиглих плодах калини звичайної представлені, в основному, яблучною, лимонною, мурашиною, каприловою, валеріаною, ізовалеріановою і хлорогеновою, є також сліди хінної, кофейної і оцтової кислот, що становлять до 3%. Здатність накопичувати аскорбінову кислоту до певного рівня є генетично зумовленою видовою ознакою рослини. Калина є акумулятором таких хімічних елементів, як калій, залізо, алюміній, цинк, марганель, мідь, бром, селен, нікель, стронцій, срібло, йод, бор.

Плоди використовують як вітамінний засіб, при шлункових і простудних хворобах. Калина зміцнює імунітет та очищає кров. Є дані про високу активність плодів проти деяких бактерій і вірусів. У народі з плодів калини готують начинку для пирогів, киселі, пастилу, приправи до м’ясних страв. Роздавлені ягоди з насінням або віджатий сік можна змішувати з цукром у співвідношенні один до одного і зберігати в підвалі або холодильнику. Завдяки високому вмісту пектинів плоди калини використовують для виготовлення мармеладу, їх консервують, готують наливки, лікери, фруктово-ягідні вина, застосовують, як чайно-кавові сурогати.

ЇСТІВНІ ПЛОДИ І ЯГОДИ
УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

Продовження

http://radikall.com/images/2015/05/22/fbJTm.jpg

Каштан європейський (Castanea sativa), який називають їстівним, залишається маловідомим в Україні. Це дуже красиве, швидко ростуче, довговічне дерево, яке досягає тисячорічного віку. В період цвітіння, який триває впродовж місяця, дерево укрите немов білим пухом. Після закінчення цвітіння на місці квітів з’являються маленькі їжаки, які з часом збільшуються в розмірах, а в жовтні-листопаді з цих їжаків висипаються плоди-горіхи. Врожайність 70-80-річних дерев — до 1-3 т плодів з 1 гектара насаджень. Усі частини рослини містять дубильні речовини (від 6 до 14%), їх використовують для дубіння найкращих сортів шкіри.

Рослина вибаглива до тепла і вологості, погано переносить засуху, деколи навіть частково скидає листя. Зростає переважно на родючих та вологих землях. Не переносить вапнякових, сухих та заболочених грунтів. Росте зазвичай з буком, дубом, грабом, вільхою, ясенем і європейською ялицею. Плоди каштану — це горіхи у гостроколючій плісці, кулясті (якщо один) або з плоским боком (якщо два) овально-трикутної форми. У плісці буває по 3—4 плоди і більше. Розмір горіха до 5—6 см, пліска при достиганні і опаданні розкривається на 2—4 стулки. У складі ядра 62 % крохмалю, 16,7 цукру, 6 білка і 2,3 % жиру. У незрілих плодах багато вітаміну С і В, також є яблучна і лимонна кислоти. У ядрі плодів міститься велика кількість мікроелементів K, Na, Ca, Mg та ін., і 14 амінокислот, з яких 8 найважливіші (лізин, гістидин, аргінін та інші). В листках каштану міститься багато вітаміну К (до 800 біологічних одиниць), який володіє кровозупиняючим ефектом.

В Україні каштан їстівний можна зустріти на Прикарпатті та Закарпатті (Пд.-Зх. Карпати). Найбільші ж врожаї збирають закарпатці. Помірковано-континентальний клімат області сприятливий тут для цілого ряду субтропічних рослин, зокрема для каштану їстівного. Щороку з жовтня по листопад прилавки ринків Закарпатського краю переповнені свіжими плодами каштану їстівного. Місцеві жителі збирають плоди каштану в гористих лісах, що на висоті 200-500 метрів над рівнем моря (підгірська смуга та вища смуга лісів). В дикій природі найчастіше каштан зустрічається в лісосмугах Південної та Північної частини Закарпатської області, а саме в районах: Виноградівський, Хустський, Іршавський, Ужгородський, Великоберезнянський, Воловецький.

http://radikall.com/images/2015/05/22/R9Fuk.jpg

Ліщина звичайна (Corylus avellana L.), місцеві назви – горішник, орішина, лісовий горіх) – рослина родини березових у вигляді деревовидного куща 2-4 м заввишки. Після цвітіння починають розпускатися листя на кущах ліщини. З зав’язей запилених квіток утворюються горіхи, а навколишня зав’язь приквітки розростаються в зелену плюску, прикриваючу горіх. Плід – горіх (15-20 мм у діаметрі) у зеленій дзвіноподібній обгортці, вкритій оксамитовим пушком. Ліщина звичайна цвіте у березні – квітні, плоди достигають у серпні. Ліщина звичайна росте в підліску листяних і мішаних лісів.

До складу ядра ліщинних горіхів входять жир (57,4-62,5%), крохмаль і цукри (2,5%), вітамін В1, каротин, мікроелементи, 17% білків. Плоди ліщини у великій кількості поїдаються лісовими птахами і звірами (вивірками, ведмедями, свинями, мишами, норицями), тому ліщина є цінним компонентом кормової бази цих тварин. Горіхи ліщини звичайної збирають у суху, ясну погоду в стадії повної стиглості, струшуючи їх з дерев. Зібрані плоди сушать на відкритому повітрі, на сонці (протягом шести-семи днів) або в плодово-овочевих сушарках за температури не вище 40° протягом кількох годин. Ліщина звичайна – харчова, жироолійна, медоносна, лікарська, фарбувальна, декоративна, рослина. Завдяки високому вмісту жирів і білків плоди ліщини мають високу калорійність і є цінним продуктом харчування.

Ядро горіха використовують для виробництва різноманітних харчових продуктів: борошна, специфічних ласощів, зокрема, уварюючи з медом або виноградом. Ядра йдуть на виготовлення рослинних вершків, молока, цукерок, тортів, варення, макуха переробляється на шоколад, халву. В корі ліщини знаходяться природні барвники, якими можна фарбувати шкіру в жовтий колір. З вугілля ліщини роблять олівці для малювання. Кора використовується для дублення і для виготовлення жовтої фарби.

http://radikall.com/images/2015/05/22/wxvk1.jpg

Малина звичайна (Rubus idaeus) – кущ родини розових (Rosaceae) 1-2 метри заввишки з річними вегетуючими пагонами і здерев’янілими дворічними стеблами, які утворюють квітконосні гони. Плід – збірна, червона або жовта соковита кістянка овальної форми (8-16 мм завдовжки, 7-10 мм завширшки). Росте малина в підліску мішаних і рідколистяних лісів, на галявинах, вирубках, часто утворює суцільні зарості. Тіньовитривала рослина. Цвіте в травні – червні, плоди достигають у липні. Лікарська, харчова, медоносна, декоративна рослина. Ягоди дуже ніжні, нетранспортабельні, легко мнуться, тому збирати їх треба обережно в такій стадії стиглості, яка залежить від використання.

Сушать плоди у вогневих сушарках при температурі 50-60° або в печах. Перед сушінням корисно пров’ялити плоди на сонці, розстеливши їх тонким шаром на тканині. Народна медицина рекомендує використовувати ягоди і гілки при застуді, грипі, знесиленні після тривалої хвороби, як жарознижувальний засіб; листки – від кашлю, хвороб горла, пропасниці. Плоди малини використовують також для збудження апетиту і як антицинготний засіб. Плоди дикорослої малини мають винятково високі харчові, смакові, дієтичні властивості і особливий аромат. У них містяться цукри, яблучна, лимонна, саліцилова кислоти, вітаміни С (9-44%), А і В, ефірні олії. Насіння містить жирну швидковисихаючу олію (21%).

Плоди малини вживають свіжими або використовують для приготування варення, желе, мармеладу, пастили, соків. Малинові вина, настойки, лікери відзначаються високими смаковими властивостями і винятковою ароматичністю. Лісову малину сушать або консервують, подрібнюючи з цукром. З молодих листків, які містять багато вітаміну С, виготовляють замінник чаю. У зв’язку з високим вмістом клітковини малина корисна людям з млявим травленням і запорами. Але при запаленнях кишечника, проносах свіжу і суху ягоду з їжі виключають, використовують тільки сік, желе і сироп з ягід, які містять пектини, які поглинають і виводять з організму через кишечник різні шкідливі речовини: жовчні кислоти при порушеному травленні (при гнильних процесах), потрапляють ззовні солі важких металів, радіоактивні елементи.

http://radikall.com/images/2015/05/22/F73Oi.jpg

Ожина (Eubatus) – харчова, медоносна, лікарська, кормова, фарбувальна, танідоносна, декоративна рослина. Має вигляд чагарників до 3 м заввишки і дає м’які плоди, популярні як десерт та для виготовлення варення і інколи вина. Ожина споріднена з суницею і також відноситься до родини розоцвітих. Ягоди кислуваті, тьмяно-чорні з сизим нальотом сидять по кілька плодиків на одному ложі. Ожина має протизапальні, бактерицидні, заспокійливі, кровоочисні та загальнозміцнювальні властивості. Найчастіше ліки з цієї рослини вживають при порушеннях нервової системи, склерозі, недокрів’ї, застуді, а також для збільшення статевого потягу.

Плоди вживають у їжу свіжими і сушеними. Використовують також для приготування варення, сиропів, вина, безалкогольних напоїв, екстрактів, желе, мармеладів. Вони містять цукри, яблучну, лимонну, винну і саліцилову кислоти, дубильні й азотисті сполуки, мінеральні речовини, вітаміни С, Е і каротин. Насіння містить 9-12% жирної олії. У народній медицині плоди здавна ціняться як кровоочисний, протиглисний засіб та засіб, що поліпшує перистальтику кишок. Ожина – добрий медонос, дає багато нектару і пилку. Мед світлий і прозорий.

Сік з плодів використовують для підфарбування вин, з кислотами він дає червоний колір, а з лугами – синій. Він придатний для фарбування тканин у фіолетовий, ніжно-рожевий, коричнево-фіолетовий кольори. Збирають плоди вручну в маленькі 3-5 кілограмові кошики. Свіжі плоди зберігають протягом трьох-п’яти днів. Сушать їх на сонці або в вогневих сушарках при температурі 55-60°. Висушені плоди тривалий період не втрачають своїх смакових і поживних якостей.

http://radikall.com/images/2015/05/22/T4l3M.jpg

Суниця (Fragária) – рід багаторічних трав’янистих рослин родини розових і плід цих рослин. Існує більш ніж 20 видів суниці та багато гібридів. Суниці лісові (Fragaria vesca) – багаторічна трав’яниста рослина родини розових (Rosaceae). Цвіте у травні – червні. Плід – багатогорішок. Плоди суниці містять цукри, лимонну, яблучну й саліцилові кислоти, дубильні й фарбувальні речовини, пектин. Крім того, вони відзначаються високим вмістом Fe, K, Mn, P, Ca, Co біологічно активних речовин, ефірних олій. Плоди і листки суниці багаті на вітаміни, у плодах містяться вітамін С (до 60 мг%), каротин, вітамін В1, РР.

Плоди суниці збуджують апетит, поліпшують травлення, виявляють потогінну й жовчогінну дію. Мають також бактерицидні та протизапальні властивості. Корисно вживати ягоди суниці, особливо свіжі, при діабеті та захворюваннях щитоподібної залози. Допомагають вони при підвищеному артеріальному тиску, атеросклерозі, гастритах зі зниженою кислотністю. Зовнішньо ягоди використовують у косметології та дерматології. З їхньою допомогою виводять плями і ластовиння. Препарати з листків суниці розширюють судини, знижують артеріальний тиск.

Свіжі ягоди мають неповторний аромат, прекрасно діють на організм людини, причому у сиропах, повидлах та в інших продуктах переробки суниці зберігаються всі поживні речовини та аромат, властивий свіжим плодам. При порушеннях мінерального, цукрового та ліпідного обмінів суниця – одна з найпопулярніших рослин у багатьох народів Європи у чистому вигляді. Суниця посідає перше місце серед вітчизняних плодів та ягід за вмістом корисних речовин, необхідних організму для побудови скелета і зубів. Особливо славляться суниці вмістом фолієвої кислоти, маючи перевагу над іншими плодами та ягодами за цим показником, а також кількістю вітаміну Е. Суниці вважаються найбагатшими серед інших плодів та ягід за вмістом кальцію. А заліза в них так багато, що вони здійснюють помітну кровотворну та кровоочисну дію.

http://radikall.com/images/2015/05/22/We0Q2.jpg

Терен (Prunus spinosa L.). Місцеві назви – слива колюча, тернина, тернослив. Гіллястий кущ (1-4 м заввишки) або невелике деревце з широкояйцеподібною кроною, темно-сірою корою і численними колючками. Плід – кістянка куляста або округло-конічна, соковита, однонасінна (10-12 мм завдовжки), чорна з восковим нальотом. Морозостійка, світлолюбна рослина. Цвіте у квітні – травні, плоди достигають у вересні – жовтні.

Харчова, медоносна, лікарська, танідоносна, фарбувальна, декоративна, фітомеліоративна рослина. Збирають плоди, квітки, листки і корені. Плоди збирають восени. Перебрані чисті плоди зсипають у дерев’яні діжки, прикривають чистою вологою тканиною і зберігають у погребах або ж відправляють на пункти переробки. Сушать плоди на сонці або під наметами, у печах чи сушарках при температурі 45-50°. Плоди терну вживають у їжу свіжими, особливо після проморожування, а також використовують як цінний продукт для різних способів переробки, для виробництва вин, варення, соків,сиропів, екстракту, лікерів, оцту, мармеладу, пастили, цукатів. Вина, наливки й кондитерські вироби з терну відзначаються високими смаковими і дієтичними властивостями, тонким приємним ароматом.

До складу плодів входять цукри, яблучна кислота, дубильні й ароматичні речовини, вітамін С. Насіння терну містить жирну олію (до 37%), глюкозид амігдалін і може слугувати сировиною для одержання жирної і мигдалевої ефірної олії. З кісточок добувають активоване вугілля. Своїх смакових властивостей терен не втрачає навіть після висушування. Сухі плоди йдуть на приготування компотів, киселів і як замінник чаю. У народній медицині терен здавна використовують як лікувальний засіб при шлунково-кишкових захворюваннях.

http://radikall.com/images/2015/05/22/icVgX.jpg

Чорниця (Vaccinium myrtillus L.) – черниця, борівка, у Карпатах – афина, яфина. Невисокий кущик родини брусничних (15-30 см заввишки) з довгим повзучим кореневищем. Цвіте у травні – червні. Плід – куляста чорна ягода, достигає у червні – липні. М’якоть спілої ягоди – червонувато-фіолетова, кисло-солодка, дещо в’язка на смак та сильно бруднить губи та зуби при її споживанні. Латинська видова назва myrtillus походить від слова myrtus — «мирта», через схожість рослини з маленькою миртою.

Чорницю використовують в харчовій промисловості (для виробництва сиропів, соків, морсів, варення, джемів, наповнювачів, харчових барвників). З ягід чорниці роблять вино, яке має прекрасні смакові якості, високі лікувально-дієтичні властивості та гарний колір. Чорниця відноситься до дуже добрих медоносів, що дає багато нектару. Чорничний мед дуже ароматний, приємного смаку, червонуватого кольору. Плоди чорниці звичайної містять вуглеводи (глюкозу, сахарозу, фруктозу, пектини), органічні кислоти (лимонну, молочну, яблучну, янтарну, щавелеву), вітаміни (А, В, С, РР), флавоноїди (гіперин, кверцетин, астрагалін), антоціани, феноли, мінеральні речовини макро та мікроелементи (залізо, манган, селен, кобальт, мідь, золото, срібло, цинк).

Плоди чорниці містять багато дубильних речовин, рутину. Вживання ягід чорниці покращує кровообіг у сітчатці ока, загострює нічний зір. Сік і ягоди чорниці мають бактерицидні властивості, кислоти ягід поліпшують процеси травлення і запобігають відкладанню в порожнині суглобів солей щавлевої кислоти. Велике значення ягоди чорниці мають в нормалізації процесів обміну речовин, лікуванні подагри і ревматизму запаленні слизових оболонок носоглотки. Плоди застосовують для забарвлення тканин у синій колір. Збирають плоди без плодоніжок вручну або з допомогою спеціальних совків. Зібрані плоди сушать на відкритому повітрі, у сушарках або печах при температурі, не вищій 50-60°, розстилаючи тонким шаром на папері, тканині або решетах. Листки збирають вручну в період цвітіння, сушать у тіні або на горищах.

http://radikall.com/images/2015/05/22/Epx8H.jpg

Шипшина (Rosa) – високий кущ родини розових (1,5-2,5 м заввишки) з дугоподібно звисаючими гілками, вкритими міцними гачкуватими шипиками. Квітки поодинокі, рідше зібрані по три-п’ять у щиткоподібних суцвіттях, оточених приквітками. Плоди ягодоподібні (18-20 мм завдовжки), червоно-оранжеві, різні за формою, з численними волосистими сім’янками. Вітамінозна, лікарська, харчова, медоносна, ефіроолійна, танідоносна, фарбувальна, декоративна рослина. Світлолюбна та морозостійка. Цвіте у травні – червні, плоди достигають у серпні – вересні. Збирають плоди у стадії повної стиглості.

Сушать плоди цілими або подрібненими у печах чи сушарках, при температурі 80-90°, розстилаючи тонким шаром. Плоди шипшини містять аскорбінову кислоту, вітаміни В1, В2, К, Е, пектинові речовини, цукри, кислоти, тритерпени, мікроелементи К, Мп, Fe, P, Co, Mg, Ca. Завдяки багатому вмісту вітамінів і флавоноїдів плоди шипшини мають різнобічну дію. Виявляють діуретичну, кровоспинну і в’язку дію. Плоди шипшини знижують вміст холестерину у крові, уповільнюють відкладання атеросклеротичних бляшок у кровоносних судинах. Шипшина відіграє важливу роль у харчуванні людини як найбагатші і неперевершені джерела життєво необхідних вітамінів. Плоди шипшини використовують свіжими; у вигляді чаю (відвару) з сушених плодів, сиропу, соку.

Плоди шипшини придатні для виробництва цукерок, мармеладу, драже, а концентровані препарати з них добавляють до кондитерських виробів для їх вітамінізації. З них готують наливки,безалкогольні напої, вина, чайно-кавові сурогати, які відзначаються ароматичністю, що зумовлена наявністю ефірних олій. Підсмажені на легкому вогні плоди використовують для приготування “кави”, яка має запах ванілі. Плоди шипшини володіють широкою біологічною активністю. Шипшину можна використати як ефективний лікарський засіб при захворюваннях, що супроводжуються запаленням слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, при порушенні кровотворення та згортання крові та прискорення загоювання ран жовчно-кам’яній хворобі та станах, що супроводжуються затримкою рідини в організмі, піску і каменях в сечових шляхах.

http://radikall.com/images/2015/05/22/DvhO.jpg

Ялівець звичайний (Juniperus communis L.), місцеві назви – ялівець, яловець, ялинець, ялувець, божевельник, боровиця, джарап, можевел. Вічнозелений кущ або невелике деревце (4-6 м заввишки) родини кипарисових (Cupressaceae) з прямим стовбуром і конусоподібною або яйцеподібною кроною. Молоді пагони червонувато-бурі, на них кільчасто розміщені по три колючі кілюваті хвоїнки (8-20 мм завдовжки). Зверху хвоїнки білуваті з восковим нальотом, знизу блискучі, зелені, при основі зчленовані. Зберігаються на гілках протягом чотирьох років. Після запліднення луски жіночої шишечки зростаються і утворюють соковиту зелену шишкоягоду округлої форми (7-9 мм в діаметрі). Це не ягоди, а шишечки з м’ясистими лусочками, які зрослись. Через рік шишкоягоди стають чорними з восковим нальотом або без нього. Насінини довгасті з твердою оболонкою. Шишкоягоди дуже люблять дрозди.

Ялівець звичайний росте в підліску хвойних, рідше мішаних лісів. Тіньовитривала, морозостійка рослина. Запилюється у квітні – травні, шишкоягоди достигають у вересні. Росте в Карпатах (нижній гірський лісовий пояс), на Поліссі, а також в Криму. Запаси сировини значні. Шишки ялівцю мають високу ароматичність, містять різноманітні смакові речовини і широко застосовуються для технічної переробки. Шишечки -„ягоди“ дуже ароматичні, солодкі, але володіють смолистим смаком. Висушені шишкоягоди ялівцю використовують в кулінарії, як пряність, а також для виробництва алкогольних напоїв, вин, кондитерських виробів.

Для отримання сиропу шишечки ялівцю розминають, не дроблячи насіння, що містять гіркоту. Ялівцевий цукор (фруктоза) в півтора рази солодший бурякового. Сироп може йти на виготовлення желе, киселю, пряників, з ним також можна пити чай і каву. З ялівцевими гілками парять бочки, щоб надати їм приємний бальзамічний запах. З кори і шишок ялівцю отримують фарбу, зеленувато-жовту і захисного кольору (хакі). Шишкоягоди заготовляють восени, розстилаючи під кущами брезент і струшуючи їх. Завдяки смолистим і ароматичним сполукам шишкоягоди тривалий час можуть зберігатись у свіжому вигляді при температурі близько 0°. Ялівець звичайний потребує бережливого використання й охорони.

Кролик відчайдушно атакував змію, яка вполювула його дитинча

https://www.youtube.com/watch?v=8MHUlVIJy94

Інтернет підкорює відео, як кролик нападає на змію після того, як та вполювала його дитинча. Відео вже зібрало більше 2 млн переглядів на YouTube. У ролику показано, як змія збирається доїсти впольоване кроленя, але тут з'являється один із його батьків. Кролик б'ється доволі сміливо, атакуючи раз за разом, навіть коли змія намагається втекти.

Парад рододендрону в Карпатах,
або як цвіте Червона рута

Для перегляду фото в початковому розмірі тисне мишкою на фото

http://www.picshare.ru/uploads/15062...fFjJ_thumb.jpg

Слово Rhododendron перекладається з грецької як «дерево—троянда».
Насправді ці рослини поширені майже по всій земній кулі і налічують близько 600 різних видів, пише vsviti.com.ua. Білий, жовтий, рожевий… з дрібними суцвіттями та із квітами більше 20 см у діаметрі. Та в українських Карпатах цвіте особливий вид. Він дуже рідкісний і занесений до Червоної книги. Побачити ці квіти у всій красі щастить далеко не всім. Треба потрапити у той самий момент… Це трапляється після перших літніх ночей, коли чарівний ранковий туман вкриває гори. Зникаючи із світанковими променями молодого сонця, він залишає між трав крихітні ніжно-рожеві зірочки. То починають розпускатись квіти рододендрону. З кожним червневим ранком їх стає все більше. Аж поки найвищі карпатські узгір’я не вкриються дивовижним квітучим килимом. Поки не приберуться у найкрасивіші наряди щорічного свята природи – цвітіння Червоної рути. Рододендрон східнокарпатський, або миртолистий має лікувальні властивості і сильний запаморочливий запах.

Побачити цвітіння можна лише в горах. Природно він не росте на рівнинах. Може й тому цій квітці приписують магічні властивості, називають її чаклунською. Для горян це особлива рослина, яку називають червоною рутою, її люблять і шанують, оспівують у народній творчості. У старій українській легенді розповідається про квітку, яка лише раз на десять років зацвітає червоним кольором. І коли котра дівчина знайде квітку й подарує юнакові, той буде завжди кохати її, ніколи не зрадить. Колись таку легенду почув на Буковині відомий композитор Володимир Івасюк. Вона, до речі і стала основою написаної пізніше легендарної, «вічної» пісні «Червона рута».

«Може, десь у лісах
Ти чар-зілля шукала,
Сонце-руту знайшла
І мене зчарувала?»…

Побачити у Карпатах диво цвітіння рододендрону можна у червні. На гірських схилах масивів Чорногори, Мармарошу і Свидівця він розквітає «у повну силу» найчастіше в середині місяця. Тож піднімаючись на Говерлу саме в цей час, можна заодно потрапити на барвисте квіткове свято. Не лише червона рута, а й ніжно-бузкова сольданела, небесно-сині квіти тирлича поміж зелені альпійського ялівцю цвітуть у цей час.

http://www.picshare.ru/uploads/15062...TY5W_thumb.jpg

http://www.picshare.ru/uploads/15062...7zdK_thumb.jpg

http://www.picshare.ru/uploads/15062...CpN6_thumb.jpg

http://www.picshare.ru/uploads/15062...n16W_thumb.jpg

http://www.picshare.ru/uploads/15062...CgWB_thumb.jpg

http://www.picshare.ru/uploads/15062...y05e_thumb.jpg

http://www.picshare.ru/uploads/15062...cR7K_thumb.jpg

http://www.picshare.ru/uploads/15062...9Pwh_thumb.jpg

http://www.picshare.ru/uploads/15062...HcA4_thumb.jpg

http://www.picshare.ru/uploads/15062...MYpv_thumb.jpg

http://www.picshare.ru/uploads/15062...Mp9J_thumb.jpg

http://www.picshare.ru/uploads/15062...XlA5_thumb.jpg

http://www.picshare.ru/uploads/15062...Ib8F_thumb.jpg

http://www.picshare.ru/uploads/15062...Ma58_thumb.jpg

http://www.picshare.ru/uploads/15062...3ZaS_thumb.jpg

http://www.picshare.ru/uploads/15062...q38J_thumb.jpg

http://www.picshare.ru/uploads/15062...mVT3_thumb.jpg

http://www.picshare.ru/uploads/15062...ttw9_thumb.jpg

http://www.picshare.ru/uploads/15062...1j7H_thumb.jpg

З'ясовано, що змушує папуг відтворювати людську мову

http://i.piccy.info/i9/ba6b098cbb44f...413/papugy.jpg http://i.piccy.info/a3/2015-06-26-08...20x145-r/i.gif

Вчені знайшли в мозку папуг структури, відповідальні за унікальні здібності цих птахів імітувати звуки, в тому числі людську мову.

Відкриття дозволило зрозуміти, коли і навіщо в ході еволюції папуги навчились наслідувати чужі звуки. Дослідження на цю тему представлено в журналі PLoS One, передає Lenta.ru.

Співочі птахи, папуги і колібрі – всі пернаті, здатні до звуконаслідування і навчання новим трелям – володіють спеціальним "пісенним центром" головного мозку: групою взаємопов'язаних нейронів, що синхронізують спів і навчання. Нейрофізіолог Еріх Джервіс, працюючи з активацією гена PVALB в мозку папуг, звернув увагу на дивний факт: цей ген включався в двох різних ділянках пісенного центру.

Більш уважно розглянувши структуру, Еріх Джервіс побачив, що це не єдина відмінність між ядром і оболонкою центру. Внутрішня частина майже не відрізнялася від пісенних центрів інших птахів, тоді як "глазур" містила інший набір клітин і з'єднувалася з іншими ділянками мозку.

Еріх Джервіс і його колеги потім порівняли "оболонку" в мозку дев'яти видів папуг. Чим краще у птаха розвинені здібності до звуконаслідування, тим більшою виявилася ця структура. Крім того, тонку оболонку знайшли навіть у мозку новозеландських кеа (Nestor notabilis), що найвіддаленіші від основної групи папугових. Таким чином, ділянка мозку, пов'язана зі звуконаслідуванням, виникла у цих птахів як мінімум 29 млн років тому.

Вміння наслідувати чужі звуки потрібне не тільки для розваги людей – воно полегшує комунікацію: птахи дають сигнали протилежній статі, попереджають про небезпеку, захищають свою територію і пізнають один одного.

На думку Еріха Джервіс, оболонка виникла, коли в мозку з'явився другий пісенний центр, і згодом стала виконувати нові функції. Якщо ця гіпотеза підтвердиться, вчені краще зрозуміють дублювання ділянок мозку – саме цей процес може бути рушійною силою еволюції складно організованих зон головного мозку у людей та інших ссавців.

Чоловік протягом двох років не підозрював, що виховує ведмежат, а не цуценят

http://i.piccy.info/i9/90320d139fc8a...hennya_6_6.jpg http://i.piccy.info/a3/2015-07-03-15...84x152-r/i.gif

Житель китайської провінції Юньнань Ванг Кайюй протягом двох років не міг зрозуміти, що двоє цуценят, яких він купив, насправді є чорними ведмедями.

Про це повідомляє 5.ua з посиланням на The Daily Mail. Сумніви у чоловіка виникли лише тоді, коли молоді "пси" виросли до нетипових для свого виду розмірів і стали вбивати домашніх птахів. Китаєць був змушений віддати вихованців у місцевий Центр порятунку диких тварин, пише видання.

За словами Ванга, він придбав двох цуценят, коли працював на банановій плантації в 2013 році. Тварини не викликали у сільського жителя ніяких підозр - відрізнялися зразковою поведінкою, хорошим апетитом і нормально ставилися до регулярного розчісування шерсті й купання.

Як зазначає видання, до 2015 року звірі набрали вагу 45 кг кожен і почали нападати на мешканців курника Ванга. Приблизно в цей же час занепокоєний чоловік випадково ознайомився з листівкою, яка закликала до збереження популяції чорних ведмедів, які є вимираючим видом. У зображених на листівці ведмежатах китаєць упізнав родичів своїх "псів".

За допомогою фахівців Центру порятунку диких тварин провінції Юньнань вдалося встановити, що вихованці Ванга є самцем і самкою гімалайського ведмедя. Ветеринари також з'ясували, що звірі здорові.

Материнський інстинкт: Щоб врятувати дитинча, самка пацюка кинулася до пащі змії

Самка припинила боротися тільки після повної перемоги.

http://i.piccy.info/i9/c3f4198c95e0a...onda18_240.jpg http://i.piccy.info/a3/2016-07-04-23...40x240-r/i.gif

В мережу потрапило відео, де свідок відзняла неймовірну боротьбу між змією та щуром за маленьке пацюченя.

Дивовижно, але мати відбила свою дитину зі смертельних обіймів змії. Вона ні на мить не припиняла сутичку і переслідувала плазуна, не даючи йому можливості втекти. Врешті-решт її старання були винагороджено.

В мережі відео набуло просто шаленої популярності. Багато хто з користувачів наголосив на тому, що навіть тварини інколи відчувають більшу любов та відповідальність за своїх дітей, ніж люди.

У лісах Індії росте рослина калир-Канда, зване на місцевому діалекті 'обмани шлунок'. З'ївши 1-2 листочка його, людина відчуває ситість протягом цілого тижня!

http://i.piccy.info/i9/59fe0f793549f...0/m7243846.jpg http://i.piccy.info/a3/2016-07-07-20...50x218-r/i.gif

Неймовірно: На одному чудо-дереві росте 40 видів фруктів

Американський селекціонер провів незвичайний експеримент і тепер на його дереві ростуть абрикос, персик, слива, мигдаль, нектарин, вишня, черешня, яблука і груші різних сортів.

http://i.piccy.info/i9/3b00ee8a933c9..._29182045_.jpg http://i.piccy.info/a3/2016-08-29-16...92x314-r/i.gif

Сем Ван Акен (Sam Van Aken) - викладач нью-йоркського Сиракузського Університету Мистецтв, художник і селекціонер. Одного разу він задумав удосконалити звичайне дерево і ранньою весною прищепив на нього бруньки різних плодів. Перший же експеримент вдався: бруньки прижилися і пішли в ріст. З кожним роком число щеплених гілок збільшувалося, і тепер незвичайне дерево налічує близько сорока видів кісточкових фруктів.

На ньому, зокрема, представлені абрикос, персик, слива, мигдаль, нектарин, вишня, черешня, яблука і груші різних сортів. Період плодоношення у кожного зразка припадає на різний час, і в результаті міні-сад цвіте і дає плоди практично весь рік. У будь-який місяць дерево покрите квітами різних відтінків: від яскраво-білого до темно-рожевого.

Перший експеримент Сем почав в 2008 році. З тих пір він виростив ще 16 гібридних дерев. Побачити їх можна в декількох міських парках Нью-Йорка, музеях і великих торгових центрах по всьому світу.

Холод – це тепло

Дивлячись на цю погоду і на ті не зовсім хороші слова на її адресу від перехожих, та взагалі різних людей, хочеться їм сказати одну річ – холод – то ж класно!

Звичайно, поклавши руку на те місце, де глибше знаходиться серце, мені також хочеться поспекулювати на ту тему, також хочеться подумати про ті сонячні дні і згадати, як виглядає сонце. Але є одне але.

Виявляється, холодна погода – то не зовсім зле. Але відразу застерігаю – холод в значенні не мороз чи морозисько, холод не в поєднанні з двотижневим дощем, а холод як абстракційно напівматеріалізоване явище, яке не можна взяти рукою, зате можна відчути, зокрема, коли зуб на зуб не попадає, і не від того, що їх нема всередині, а від того, що не зовсім відповідна зовнішня температура, яка змушує людину тупцятися на місці, чекаючи маршрутку.

Ми і наш організм зокрема звикли бути в теплі. Це нормально. Але ж звідкись з’явилася на цей світ така відома на весь світ, а тепер і тут буде відома, фраза: тримай ноги в теплі, а голову в холоді. А руки при собі, тобто не розпускати руки, тобто то вже з іншої опери. Але підкреслюю – то не означає, що в 30-ти градусний мороз треба виставляти свою макітру на двір і казати – я вчора прочитав в неті оцю статтю, і там така порада – я знімаю з себе таку відповідальність, то не моя порада – то народна мудрість, тому не скочуйтеся до власної дурості і не ходіть зимою без головного убору, або без того, що таким називається, чи під нього косить – зокрема то дівчат стосується.

cold is warm Холод – це тепло

Я говорю про холод як явище, як антипод тепла, як генератор тепла, як холодовіддача, як протилежне тепловіддачі, як природній чинник, на якому багато людей отримує комерційний зиск, бо тепло продають; як фактор, що змушує усе живе застигнути на якусь мить чи на довший час, чи майже на півроку, чи як вийде, в залежності від різних кліматичних чи акліматичних умов навколишнього середовища, чи, що тепер набирає обертів все більше та більше, – внаслідок антропогенних чинників, людини, хто не знає.

Я говорю про холод, який десь близько, дуже близько нагадує той, що є зараз…

Ми всі, і я зокрема, любимо поніжитися під теплою ковдрою, нап’ялити на себе купу одежі та йти, хто куди. Ми всі любим прийти на кухню і потримати руки над газо чи електроплиткою. Ми усі хочемо, щоб у нас був камін, який сам би запалився, коли ми приходимо до дому і шукаємо тепла. Кожен з нас, хто має, а хто ні – то сам до себе, тулиться до своєї половини, в ліжку, в парку, в обкуреному, і водночас холодному приміщені ще не опалювального кафе, чи на вокзалі, чи навіть гуляючи. Чи де тільки можна. Багато хто любить літо і криє не зовсім хорошими словами зиму. Чомусь більша частина тягнеться літом на море, ніби на відпочинок, хоча потім через кілька днів втомлюються від самого відпочинку, але то вже інша тема. Чомусь пора відпусток визнана в теплу пору року. Чомусь мало хто їде в Карпати, на лижі, чи ще куди, чи просто повтікати від ведмедя. Та то ясно чому – комфортно себе почуваєш лише тоді, коли не дує в ніс. Тому я все розумію, і згоден – тепло – то добре, то класно. Вірю.

Але з іншої сторони, холод – це ж не тільки замерзлі руки чи ноги, обморожений ніс чи ще щось в тому дусі. Холод – то трохи інше. То те, що змушує рухатися, що приводить до тями, що стимулює рух крові у різних напрямках, холод не дає заснути й розслабитися, постійно тримає в напрузі, дає знати, що ти ще живий, він ніби індикатор, й серйозний стимул до життя, він вносить якийсь сенс для життя – людина більше нічого не хоче – тільки зігрітися б, в цьому є сенс.

http://knopa.info/blog/kholod_ce_tep.../2016-12-13-41

Низка надзвичайних фотошедеврів, від яких перехоплює подих

http://patrioty.org.ua/veselkova/khi...kh-189650.html

У світі, здається, зовсім не залишилося місця прекрасному: суцільні фріки, альтернатива і авангард. Але ні!Нове шукає свої шляхи реалізації, однак часом забирається в справжні нетрі неприйняття і нерозуміння, звідки довгий час не може вибратися.

https://img-host.org.ua/images/30083...51c047651c.jpg

Однак не варто відмовлятися і від того природного, що щодня нас оточує; в нескінченних потоках інформації та прагненні бути успішними ми перестаємо відчувати красу цього світу, у нас абсолютно не залишається на це часу. Ці фото перемогли в різних номінаціях на міжнародному конкурсі Siena International Photo Awards 2016.

Вони прекрасні, тому що прекрасний світ, в якому ми живемо! Звичайно, він не завжди складається тільки з білого, є і чорне. Проте якщо ми перестанемо радіти тому, що нас оточує - що ж тоді від нас залишиться?

1. ВИГОТОВЛЕННЯ МЕРЕЖ ДЛЯ ЛОВЛІ РИБИ, В'ЄТНАМ

https://img-host.org.ua/images/30083...5251319221.jpg

2.ПОЛУНИЧНІ ТЕПЛИЦІ

https://img-host.org.ua/images/30083...5251319222.jpg

3. СИЛА ПРИРОДИ

https://img-host.org.ua/images/30083...5251319233.jpg

4.САРДИНИ

https://img-host.org.ua/images/30083...5251319234.jpg

5.МАТИ ТА СИН

https://img-host.org.ua/images/30083...2513192611.jpg

6. ОФЕЛІЯ

https://img-host.org.ua/images/30083...2513192712.jpg

Легкі і трепетні: Мережу вразили ніжні фото квітів з Карпатських гір

"Карпатські квіти" - підбірка світлин таких ніжних і тендітних квітів, які зачаровують... І хочеться вірити, що там де люди - ця краса не зникне.

http://picua.org/img/2018-03/07/2btw...v6c5yvgex0.jpg

Вони легкі і трепетні, витончені та вишукані, ніжні і тендітні.

Вони з’являться первозданною красою, що дана звище, ніжно пестячись у перших променях сонця, трохи зблідлі од холоду, та однаково спраглі до життя. Досконало прекрасні, ніжним розсипом вкривають Карпатські гори з ранньої весни, влітку і аж до глибокої осені.

Не всяк шукач краси знайде це делікатно вишукане різнобарв’я, а тільки той, хто ладен зрівнятися з небом, напитися дощу, насититися повітрям.

Бо вони – нестоптані та живі, шумлять з вітром, ховаються щоночі, зустрічають кожен світанок, і вони – не для людей. Бо там, де люди, ця краса швидко може зникнути.

http://picua.org/img/2018-03/07/wj0n...jm1jhxtuou.jpg

http://picua.org/img/2018-03/07/6bl6...0mbh1z0w64.jpg

http://picua.org/img/2018-03/07/fova...cog74rvpnr.jpg

http://picua.org/img/2018-03/07/6u6t...dayqg15mx5.jpg

http://picua.org/img/2018-03/07/idh1...8oxbrxz84q.jpg

Фото: Olexiy Ponomarenko

Чарівна краса України: Незвіданий куточок козацького краю – Присамар’я

Місце, в якому просто необхідно побувати, щоб відчути присмак козацького життя.

http://picua.org/img/2018-03/12/h4rk...kvhgfzlg3y.jpg

В Україні є велика кількість місць, які варті уваги туриста, але Присамар’я особливе місце.

"Козацький край. Дух свободи, волі і відваги. Тут все нагадує про колишню славу наших предків. Дике поле і незвичайна степова річка Самара.

Єдиний у світі дев’яти купольний храм, який був збудований без єдиного залізного цвяха. І унікальна козацька лікарня. Все це – "Незвідана Україна. Присамар'я".

М'який клімат, унікальна природа, поклади корисних копалин та підземні джерела з мінеральною водою. Все це можна побачити тільки тут. Свій слід у Присамар'ї залишили як природа, так і наші предки. Козацький край на берегах річки Самари буквально зачаровує туристів.

Наше Присамар'я – це територія, яка витягнута вздовж течії річки Самара, витоки якої починаються на Донбасі і закінчується впадіння в Дніпро в районі Ігреньского півострова, басейн річки Самари включає в себе не тільки русло та численні стариці, але й дуже обширі плавні".

https://youtu.be/JhkX7pEDJGw