Усіяна свічками рідна Україна…
Могилами поораная знов земля….
Війна, бої, аеропорт, руїна,
Бетон не витримав – іде пальба…

Я – Волноваха, Маріуполь,
Одеса, Харків, Ілловайск!
Літак у небі я підбитий,
І Кіборг змучений теж я!

Полон, ганьба, і крики в спину,
Продажні ЗМІ російські тут як тут…
Донецьк, Луганськ - це ж Україна!
А ДНР і ЛНР? Лиш зібрання приблуд!

Балакають високі і провладні,
Та «Ох!» і «Ах!» лиш видають вони…
Безперебійно ж вороги стріляють,
Немає «миру» - в наступ вже пішли…

Душа не хоче і не може зрозуміти,
Цього хаосу зранених світлин…
Цей тиждень так нам випало прожити
- А завтра ж що? Все так же?
- На війні - як на війні…

25.01.15
Світлана Пазиченко ©

http://i.piccy.info/i9/8f1ec1ad1ea99...6/m7286599.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-01-11-10...50x350-r/i.gif

<>Хотіли випростати спину.

<>А в нас украли Україну,

<>Поклали на рахунки в банки,

<>Розвішали нові фіранки –

<>Жовто-блакитні прапори,

<>Червоні в скрині, до пори.

<>Хоча кому яка різниця,

<>Що там на щоглі майориться?

<>Новий костюм – старий вертеп.

<>І був совдеп, і є совдеп.

<>Хоч прапори здіймай до хмари,

<>Під саму шию шаровари,

<>На лобі тризуб намалюй –

<>І був холуй і є холуй.

<>Чи двохголового орла

<>У центрі кожного села

<>Постав на радість «господіну»,

<>І доклюєте Україну.

<>А ми ж так вірили наївні,

<>Що заспівали треті півні,

<>Що зникла давня чортівня,

<>Діждали пресвятого дня,

<>Відродження і різні штучки,

<>Стояли, взявшися за ручки:

<>Це ж від Луганська і до Львова

<>Держава! Воля! Слава! Мова!

<>Хотіли вилізти з ярма.

<>А де ж та правда? А нема.

<>Бо ті, що розпинали Стуса,

<>Козацькі запустили вуса,

<>Навчились українських слів

<>І записались до хохлів.

<>А ті, що проклинали Бога,

<>Сьогодні підпилявши роги,

<>Ідуть, ховаючи хвости,

<>До церкви слинити хрести.

<>Народу злидні та дірки,

<>А їм фортуни та зірки,

<>Із награбованих грошей

<>Дають на храм і на музей…

<>Як і тоді, щодня, щодня –

<>Брехня, брехня, брехня, брехня…

<>Хотіли вилізти з ярма.

<>А де ж та правда? А нема.

<>Хотіли випростати спину,

<>А в нас украли Україну.

Онуфрій Нікодимів

Росія перекидає до кордону з Україною дві мотострілкові й танкову бригади - Турчинов


Секретар РНБО Олександр Турчинов наголошує, що Росія не відступається від своїх агресивних намірів щодо України і не сприяє деескалації конфлікту на Донбасі.

Відповідний коментар поширює у середу прес-служба РНБО.

Турчинов нагадав про заяву міністра оборони Російської Федерації Сергій Шойгу щодо намірів посилити військову присутність Росії на західному напрямку. "Ці погрози вже почали реалізовуватись, і не деінде, як вздовж українського кордону!", - підкреслив секретар РНБО.

Як приклад він навів розширення 262-ї військової бази Російської Федерації в районі населеного пункту Богучар Воронезької області, в межах якої будуються нові військові об'єкти, куди вже почали передислоковувати підрозділи 9-ї окремої мотострілкової бригади з Нижегородської області та де планується додатково розташувати окрему танкову бригаду.

"У районі населеного пункту Валуйки Бєлгородської області (25 км від державного кордону України), розпочато будівництво військового об'єкту з метою розгортання багаточисельних бронетанкових підрозділів російських збройних сил", - зазначив Турчинов.

За його словами, у районі полігону "Кадамовський" (Ростовська область) споруджується військове містечко для розташування 33-ї окремої мотострілкової бригади, що передислоковується до українського кордону з міста Майкоп (Республіка Адигея).

"Крім того, для координації військових підрозділів, розташованих на кордоні з Україною, до міста Вороніж передислоковано штаб 20-ї армії Західного військового округу, який до цього розташовувався у місті Муліно Московської області", - також зазначає Турчинов.

За словами секретаря РНБО, також збільшується російський військовий потенціал в окупованому Криму.

"На авіабазу в Бобруйську (Республіка Білорусь), яка також розташована неподалік українського кордону, перекинуті російські військово-транспортні літаки, винищувачі СУ-27 та бойові вертольоти", - додав Турчинов.

"Все це абсолютно дезавуює заяви російського керівництва щодо деескалації військового протистояння та мирного розв'язання створених ними військових конфліктів", - підсумував секретар РНБО.

Джерело:

Звільнити героїв: У СБУ анонсували обмін полоненими

Радник голови Служби безпеки України сподівається, що додому зможуть повернутися не менше 20 українських військових.

http://i.piccy.info/i9/0d31d5ab9bb8b..._large_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-01-14-09...00x315-r/i.gif

Юрій Тандит.

У Службі безпеки України сподіваються, що Росія почне виконувати мінські домовленості і зробить все, щоб до 20 січня з полону були звільнені усі в'язні-українці. Про це заявив радник голови СБУ Юрій Тандит, передають Патріоти України з посиланням на українські ЗМІ.

"Ми готові віддати за списком, який передавався торік з боку самопроголошених так званих "Донецької і Луганської народних республік", 35 людей і ми думаємо, що нам віддадуть не менше 20 людей наших хлопців", - сказав він. Раніше учасники зустрічі в рамках Тристоронньої контактної групи домовилися про обмін на Донбасі понад 50 полоненими.

Джерело:

О 13:30 почнеться онлайн-трансляція презентації розслідування "Нерухомість Сергія Льовочкіна та Дмитра Фірташа на Лазуровому узбережжі Франції. Дорога, що веде до тіньових власників РосУкрЕнерго та шахрайської приватизації Укртелекому. Використання європейських юрисдикцій для приховування майна українських чиновників". Початок о 13-30 в Українському кризовому медіа-центрі.

Президент запропонував формат переговорів про повернення Криму

http://i.piccy.info/i9/54e3181b74d59...nyy_krym_9.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-01-14-14...20x123-r/i.gif

Глава держави озвучив пріоритети своєї діяльності у поточному році. Про це він заявив на прес-конференції.

"Насамперед це забезпечення миру і наголошу: повернення України в Донбас. У 2016 році має бути відновлено український суверенітет на окупованих територіях.

Боротьба за повернення Криму теж залишається головним пріоритетом і ми запропонуємо створити міжнародний механізм з деокупації півострова.

На моє переконання, найкращим форматом є "Женева+" за участю наших партнерів з ЄС, США і можливо країн-підписантів Будапештського меморандуму", - сказав Президент.

Порошенко заявив, що буде вирішувати ці питання насамперед дипломатичним шляхом.

Джерело:

Стало відомо, про що йдеться у знайденому архіві підпілля ОУН

http://i.piccy.info/i9/f8121c9d50a1d.../arhiv_upa.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-01-14-15...20x147-r/i.gif

Звіти підпілля ОУН про репресії радянської влади щодо місцевого населення Львівщини та Івано-Франківщини та ще сотні унікальних документів відкопали серед лісу та передали в Архів Центру досліджень визвольного руху.

Бідон з документами знайшли місцеві мешканці 31 грудня 2015 року у лісі в Долинському районі на Івано-Франківщині. Це архів Калуського окружного проводу Організації українських націоналістів 1948-1949 років, територіально охоплює Калущину, Войнилівщину, Жидачівщину, Долинщину, Рожнятівщину, Болехівщину та Вигодщину.

«Повстанські архівісти дбайливо обгорнули згортки документів у радянські газети та заховали їх у молочному бідоні, де вони пролежали майже 70 років. Цікаво, що радянська влада знала, що повстанці таким чином архівують свої документи, тому по селах вівся жорсткий облік усіх молочних бідонів», — розповідає директор Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий.

Крім того, ОУНівці зробили повний внутрішній опис опис архіву, де детально перерахували документи, що до нього мають входити. Наскільки він точний вдасться встановити, коли історики ЦДВР завершать реставрацію і опрацювання.

Основна складова архіву — детальні звіти підпілля ОУН про події, що відбувалися в Калуській окрузі, інформація про репресії радянської влади щодо місцевих жителів. Також виявлені списки відзначених за хорошу службу повстанців та підпільників, списки полеглих, протоколи загибелі провідників ОУН, фінансові звіти та звіти, які розповідають про своєрідну "підпільну економіку", а також інформаційні матеріали для поширення серед людей. Деякі часописи, листівки та бофони (повстанські гроші) досі не траплялись дослідникам.

«Поки ще навіть не всі згортки документів вдалось розкрити і переглянути, деякі з них будуть частково втрачені через пошкодження вологою, а деякі навіть пропалені — ймовірно, коли самі підпільники намагались їх просушити. Тому вони потребують тривалої і прискіпливої реставрації», — розповів керівник Архіву ЦДВР Андрій Усач.

Після реставрації усі документи відсканують, опишуть та викладуть у вільному доступі на Е-архів визвольного руху avr.org.ua.
Нагадаємо, у жовтні 2015 року на Е-архіві визвольного руху опублікували документи з архіву ОУН, знайдено в лісі на Хмельниччині влітку 2014 року.

Джерело:

Продовжуємо збір!

Починаються морози, дуже необхідні ліки
ДАВАЙТЕ ДОПОМОЖЕМО ХЛОПЦЯМ

Україно! Українці! На дворі зима, хлопцям з 72 бригади, артилерії, Карпатської Січі та медикам Азову потрібні медикаменти

Фінансова допомога:
Картки ПБ - 5168755609340928 - Римик Орест Олегович

Матеріальна допомога: ( медикаменти)
1. Знеболюючі
2. Засоби медицинської гігієни ( вата, бинт)
3. Противірусні, антигрипозні
4. Від мокрого та сухого кашлю
5. Заспокійливі
6. Жаропонижаючі
7. Проти спазмів
8. Зеленка, перекісь водню, йод
9. Вугілля активоване, но-шпа

Для детальної інформації Орест Львівський
Контактний номер: 0734938303 Орест

http://i.piccy.info/i9/a971585f6a2df...6/m7256956.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-01-14-16...50x242-r/i.gif

Скоро чорні дні січня ... з 15-го по 21.01. Дні кінця аеропорту.

http://i.piccy.info/i9/914b8e969d6da...6/m7088544.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-01-15-06...50x350-r/i.gif

Україна запустила потяг в Китай в обхід Росії, час у дорозі – 11-12 днів
http://nbnews.com.ua/img/photo/de/a3...8682515856.jpg
У п'ятницю, 15 січня, Україна запустила тестовий контейнерний поїзд в Китай по новому маршруту Великого Шовкового шляху в обхід Росії. Про це повідомив віце-прем'єр-міністр – міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадій Зубко під час урочистого запуску потягу в Іллічівську (Одеська область).
«Запуск цього поїзда – це результат багаторічної роботи. Нам вдалося побудувати нормальні партнерські двосторонні відносини з країнами, через які проходить цей маршрут. Сподіваємося, що і Туркменістан також приєднається до цього проекту», – сказав пан Зубко
http://nbnews.com.ua/ua/img/text/26/...8682153245.jpg
Експериментальний рейс вирушив з Іллічівського порту за маршрутом Україна – Грузія – Азербайджан – Казахстан – Китай через Каспійське і Чорне моря. Він включає поромні переправи Чорного моря (Іллічівськ – Батумі) і Каспійського моря (Алят – Актау-Порт).
http://nbnews.com.ua/ua/img/text/f8/...2868206241.jpg
Контейнерний поїзд складається з 20 вагонів і дозволить доставити вантаж з Іллічівська в Достік (Китай) за 11-12 днів.
http://nbnews.com.ua/ua/img/text/7d/...8681989152.jpg
«Цей маршрут є альтернативою, яка дозволить перенаправити вантажопотоки в східному напрямку в обхід території Росії. Адже Росія повністю зупинила транзит будь-яких товарів походженням з України через свою територію, незалежно від країни кінцевого призначення. Завдяки новому маршруту Україна більше не залежить від рішень російської сторони і зможе значно збільшити обсяги експортних перевезень в країни Азії», – зазначив віце-прем'єр.
http://nbnews.com.ua/ua/img/text/6b/...8681616958.jpg
Нагадаємо, 14 січня Азербайджан, Казахстан, Грузія і Україна підписали протокол про встановлення конкурентоспроможних пільгових тарифів на вантажоперевезення Транскаспійським міжнародним транспортним маршрутом. Документ передбачає проведення комплексних заходів щодо спрощення руху потягів за маршрутом і збільшення вантажообігу.

"Ни подкуп, ни шантаж не пройдут": Як Саакашвілі руйнує корупційні схеми на Одещині

Його особа особливо дратує корупціонерів, які звикли до старих схем наживи, які він намагається, до речі досить успішно, ламати. Революціонер та реформатор за натурою отримує все більше підтримки народу.

http://i.piccy.info/i9/fd6416133860e..._large_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-01-18-14...00x315-r/i.gif

Міхеїл Саакашвілі.

Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк назвав одеського губернатора Міхеїла Саакашвілі "гастролером", глава МВС Арсен Аваков - "артистом". Що насправді вдалося зробити грузинському реформатору в Україні? Блогер Сергій Галицький зібрав невеликий перелік досягнень грузинського реформатора. Про це пише Диалог, інформують Патріоти України

Так, Саакашвілі зруйнував систему монополій МАУ Коломойського. Тепер квиток на літак коштує в три рази дешевше. Провів за чесним конкурсом призначення голів районів Одеської області. Привів нову команду, яка відловлює на великих хабарах "великих" людей.

"Тут ми наведемо порядок всіма силами. Якщо потрібно всіма суворими заходами. Ні підкуп, ні шантаж ... зі мною не проходять", - говорить Саакашвілі.

Він будує дорогу в Бухарест. У планах - контейнерний термінал в Ілічівську. Товари з Китаю тепер йтимуть, минаючи Росію, всього за 9 днів замість місяця.

Звільнено всіх, хто агресивно протидіяв політиці Саакашвілі.

Зараз ліквідуються зв'язки міліції та митників, закриваються корупційні позови по іноземних інвесторах в Одесі.

Співробітникам ДПА заборонили "ловити" на радар, розпочато реформу та оновлення поліції.

Збиток за рік роботи Кабміну держпідприємствам країни він оцінює в 100 млрд гривень. Він запевняє, що держпідприємства приносять дохід, але він йде в кишеню олігархів. І звичайні громадяни повинні судбсидувати їх зі своїх кишень.

Джерело:

У День Соборності українці об'єднаються у "живий ланцюг"

http://i.piccy.info/i9/5b7982e0b28d4...66/lancyug.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-01-20-05...20x147-r/i.gif

У Києві на мосту Патона в День Соборності України, 22 січня, відбудеться акція "Живий ланцюг соборності". Про це повідомляють організатори - Братство козацького бойового звичаю "Спас", передає 112 Україна.

"Акція покликана не тільки нагадати історію України, а й вшанувати пам'ять усіх відомих і безіменних героїв - борців визвольної боротьби 20-х і 40-х років ХХ століття, перших убитих на Майдані - Сергія Нігояна і Михайла Жизневського, воїнів АТО на сході", - йдеться в анонсі.

"Живий ланцюг Соборності" відбудеться у Києві, багатьох містах України, а також за кордоном: у Польщі, Північній Європі, Великій Британії та інших країнах. Родзинкою акції стане 30-метровий державний прапор, який утворюють учасники події безпосередньо на мосту Патона.

Акція відбувається вже дев'ятий рік поспіль. Початок о 08:00.

Захисники Донецького аеропорту завоювали для всіх нас майбутнє - Портніков

Без захисників країни, без тих, хто віддав за нас життя під руїнами Донецького аеропорту, у нас не було б шансу вирватися з-під імперської орди і побудувати нормальну європейську країну.

http://i.piccy.info/i9/c580d9d0a423a...93529__500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-01-20-18...00x304-r/i.gif

Джерело:

"Найтяжче було очікувати наступ"

http://i.piccy.info/i9/184362813d402...6/m7410438.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-01-21-05...50x350-r/i.gif

Алчевськ гримить: терористи наставили артилерію і танки

В окуповане місто вже четверту ніч йдуть колони з Росії.

http://i.piccy.info/i9/954ced2162a51..._large_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-01-21-17...00x285-r/i.gif

У районі Алчевська терористи проводять навчання з артилерією і танками.
У районі окупованого Алчевська Луганської області терористи проводять навчання із застосуванням артилерії і танків. Як повідомив у своєму Fаcebook журналіст Роман Бочкала, в Алчевськ уже четверту ніч йдуть колони з Росії, передають Патріоти України.

На території від Алчевська до Кіровська-Первомайська зосереджено 2,5-3 тисячі бойовиків, запевняє Бочкала. "Ніякого нагнітання. Просто факти. Окупований Алчевськ на зв'язку. Інформація з перших вуст: у нас вже 4-ту ніч ідуть колони з Росії. Перебуває жива сила.

Від Алчевська до Кіровська-Первомайська зібралося 2500-3000 бойовиків. Для них там проводять навчання з застосуванням артилерії і танків. Гримотить так, як і тиждень тому, ці маневри відобразив у своєму звіті навіть ОБСЄ", - написав журналіст.

Джерело:

День єднання святкує Україна

http://i.piccy.info/i9/4128bb391522f...6/unr_zunr.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-01-22-08...20x165-r/i.gif

Україна сьогодні, 22 січня, святкує День соборності. У 2016 році держава цього дня відзначає 97-ю річницю проголошення Акту злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки.

З нагоди свята в Києві об 11:00 прем'єр-міністр Арсеній Яценюк та члени Кабінету Міністрів візьмуть участь у церемонії покладання квітів до пам'ятників видатним українцям -- поетові Тарасові Шевченку та історику й політику Михайлові Грушевському.

Президента Порошенка в Україні сьогодні нема -- він перебуває у Швейцарії, де бере участь у Всесвітньому економічному форумі в Давосі, тому привітає українців у зверненні.

У Києві ж на мосту Патона в День Соборності відбудеться акція "Живий ланцюг соборності"..

"Акція покликана не тільки нагадати історію України, але й вшанувати пам'ять усіх відомих і безіменних героїв - борців визвольної боротьби 20-х і 40-х років ХХ століття, перших убитих на Майдані - Сергія Нигояна і Михайла Жизневского, воїнів АТО на сході", - йдеться в анонсі.

"Живий ланцюг Соборності" відбудеться у Києві, багатьох містах України, а також за кордоном: у Польщі, країнах Північної Європи, Великобританії та інших країнах. Родзинкою акції стане 30-метровий державний прапор, який утворюють учасники події безпосередньо на мосту Патона.

Акція відбувається вже дев'ятий рік поспіль. Початок о 08:00.

Офіційний державний статус "День соборності України" отримав указом президента Леоніда Кучми від 21 січня 1999 року, враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави.

У грудні 2011 року президент Віктор Янукович скасував День свободи 22 листопада і День соборності 22 січня і заснував День соборності і свободи 22 січня.

У листопаді 2014 року президент Порошенко заснував День гідності і свободи 21 листопада, повернувши 22 січня святкування Дня соборності.

Нагадаємо, День соборності пов'язаний з проголошенням об'єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки 22 січня 1919 р. на Софійській площі в Києві. Об'єднання двох держав, що виникли після розпаду Російської та Австро-Угорської імперії, втілив мрію українського народу про єдність України. Однак існувала нова держава трохи більше року через суперечності керівництва та окупацію Польщею Західної України.

Українські інженери розробили сучасний бронеавтомобіль

http://i.piccy.info/i9/c1fbd5e2bae4a...in_563x323.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-01-23-06...20x126-r/i.gif

Українські інженери розробили черговий сучасний броньовик.

Повідомляється, що при розробці цього концепту враховували досвід роботи над бронеавтомобілем "Дозор-Б”, на який "Хорт” зовні схожий.

У порівнянні з "Дозором”? концепт має більшу колісну базу – до 3400 мм, яка дає кращу курсову стійкість і динаміку.

Основною перевагою "Хорта” перед "Дозором” є несучий корпус.

Зазначимо, що "Хорт” розроблявся в першу чергу для потенційних іноземних замовників і тому повинен відповідати світовим нормам.

Донбас повернеться вже цього року - президент України

Порошенко запевнив, що не дозволить заморозити конфлікт на сході країни.

http://i.piccy.info/i9/8fb81ae8be3c6..._large_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-01-23-16...00x330-r/i.gif

Порошенко пообіцяв зробити все, щоб не допустити заморожування конфлікту на Донбасі.

Відновлення суверенітету України на підконтрольних сепаратистам територіях Донецької та Луганської областей відбудеться в 2016 році. Про це Петро Порошенко сказав на загальних зборах Асоціації міст України в суботу в Києві, повідомляють Патріоти України з посиланням на Корреспондент.

"Моє завдання - і я твердо в це вірю - повернення українського суверенітету на Донбас уже в 2016 році. І вчора в Давосі виступаючі також підтвердили цю позицію - в 2016 році Росія повинна виконати всі пункти Мінських угод", - сказав Порошенко.

Президент також заявив, що зробить все, щоб не допустити заморожування конфлікту на сході України.

"Як президент і головнокомандувач буду битися за кожен шматочок української землі, і робити все, щоб повернути територіальну цілісність, суверенітет України - спочатку на Донбас, потім у Крим. І заморозити цей конфлікт не дам. Тому що успішних прикладів повернення заморожених територій до складу країни немає", - розповів Порошенко.

Раніше Порошенко в Давосі заявив, що просування в реалізації мінських домовленостей по Донбасу немає і ситуація не дозволяє перейти до політичного етапу врегулювання.

Джерело:

Пане президенте, де ж зміни в країні? Люди не вірять владі - Вакарчук під час вручення ордена Свободи

Відомий музикант і громадський діяч подякував за честь та принагідно звернувся до голови держави з питаннями та закликами, що найбільше турбують суспільство.

http://i.piccy.info/i9/158d3a0c3c2b7...toslav_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-01-24-07...65x359-r/i.gif

Святослав Вакарчук

Патріоти України пропонують ознайомитися з заявою, котру Святослав Вакарчук зачитав на церемонії нагородження в Адміністрації президента.

Сьогодні я був нагороджений орденом Свободи. Орден вручав президент України Петро Порошенко. Користуючись нагодою, я звернувся до нього з такими словами

Шановний пане Президенте!

Дякую за цю нагороду. Для мене честь отримати орден від Держави, яку я завжди вважав, вважаю і буду вважати найріднішою у світі. Так, нагороди – це добре. Але, на жаль, одними нагородами не вирішити завдань, які стоять перед нами. 28 січня ми відзначатимемо річницю бою під Крутами. Що спільного між цими українськими захисинками і тими, хто захищає нашу країну, зі зброєю в руках, на Сході сьогодні? І ті, і інші – Герої. Герої вони тому, що свідомо жертвували найголовнішим, що в них було – своїм життям. Чому агресія ворога захлинулася? Тому, що ці молоді хлопці та й старші чоловіки, готові були вмирати за свою країну. Вони прекрасно розуміли, який вибір роблять. Ніхто з них не аналізував, не прораховував – вони просто жертвували. Тому, вони - Герої.

Ворог, який роз’їдає Україну зсередини – корупція, тотальна несправедливість, невігластво, низький рівень так званої еліти – значно підступніший і небезпечніший, ніж будь-який зовнішній ворог. Щоб перемогти його, теж потрібні герої - герої в українській політиці і владі. На жаль, на сьогоднішній день таких героїв ми не бачимо. Ми бачимо логічні вчинки. Ми бачимо бажання всидіти на двох чи трьох стільцях. Ми бачимо страх: страх втратити посаду, страх втратити добробут, політичний вплив, поставити під удар себе чи свою сім’ю. Ми бачимо часом розумних, але швидше хитрих та цинічних людей, які завжди находять логічне пояснення, чому в Україні все не так – винна війна, ціни на нафту, політичні опоненти, минула влада. Ми чуємо і бачимо це кожен день. Але ми не бачимо подвигів. Не бачимо справжніх жертв. Нам не потрібні політики – звичайні люди. Пам’ятаєте захисників Донецького аеропорту – кіборгів? Нам потрібні кіборги в політиці! Сьогодні країну врятують тільки ті, кому будуть ставити пам’ятники після смерті, а не ті, хто будує собі золоті пам’ятники при житті. Чому наші політичні очільники обирають особисте перед державним, спокій і страх за власне майбутнє міняють на політичні компроміси? Де посаджені злочинці? Де реальна зміна правил гри? Взагалі – де зміни в країні?

Я дуже хотів би завершити словами, що країна чекає змін, але правда в тому, що країна від влади вже нічого не чекає. Люди не вірять владі. Не тому, що влада погана. Тому, що влада така як всі. А сьогодні нам потрібні люди, здатні на подвиги, надлюди. Я розумію, що сьогодні зіпсував комусь настрій на цьому нагородженні. Але я говорю ці слова не з бажання облити когось брудом чи отримати політичні дивіденди. Ні влада, ні політична боротьба мене не цікавлять. Я кажу Вам це тому, що мені не байдуже! Не байдужа Ваша репутація, не байдужа репутація країни та її майбутнє. Це моя країна і мені тут жити. Сприйміть, пане Президенте, ці слова серйозно - вони не направлені персонально проти Вас, в них немає спроби заплямувати Вашу особистість. Ці слова спрямовані до всієї української влади. І це не просто мій приватний голос – це, в прямому сенсі, голос народу України. І сприйміть їх сьогодні, бо завтра вже може бути пізно.

Цей орден буде мені нагадувати, що кожного дня, потрібно робити більше для того, щоб твоя країна була вільною. І нагадуватиме, що я сам ще зробив недостатньо для того, щоб наша країна нарешті стала кращою.

Джерело:

Міністр оборони пояснив, чи поїде ЛитПолУкрбриг на Донбас

http://i.piccy.info/i9/bf887a56e1b25...polukrbryg.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-01-25-14...20x165-r/i.gif

У Любліні на півдні Польщі відбулася офіційна церемонія відкриття штабу спільної литовсько-польсько-української бригади (ЛитПолУкрбриг).

Участь в церемонії взяли міністри оборони України, Польщі та Литви -- Степан Полторак, Антоній Мацеревич та Юозас Олекас, передає власний кореспондент Укрінформу в РП.

"До штабу бригади увійшли представники Литви, Польщі та Україні в однаковій кількості. Це офіцери, які організовували діяльність бригади, а також бойові підрозділи, які співпрацюватимуть між собою. На сьогодні бригадою керує офіцер з Польщі, його заступником є представник України, а начальником штабу буде представник Литви", - повідомив Полторак, додавши, що на цих посадах відбуватиметься ротація.

За його словами, "ЛитПолУкрбриг" набуде повну бойову спроможність у 2017 році. Водночас, її участь у майбутньому у миротворчій місії на Донбасі не розглядається.

За його словами, користь для української армії від участі у міжнародній бригаді є величезною: "Ми вважаємо, що бригада є локомотивом, яка тягнутиме вперед нашу армію. Ми матимемо згоду перевіряти досягнення української армії в рамках успіху у бригаді".

Полторак подякував Польщі за підтримку України. "Україні зараз дуже складно, оскільки ворог переважає нас в силі. Однак це не означає, що ми віддамо клаптик нашої землі. Сьогодні в Україні проводиться дуже серйозна робота на чолі з Президентом для зміцнення армії, від чого залежить, наскільки Україна буде захищеною", - підкреслив міністр оборони.

Джерело:

Не забути героїв: Нацгвардія оприлюднила втрати батальйону "Донбас" під Іловайськом та сумарно за час АТО

За мужність і героїзм, проявлені при захисті України від збройної агресії державними нагородами України нагороджено 245 бійців батальйону, 66 із них посмертно.

http://i.piccy.info/i9/4d70f07c55622...336_ak_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-01-26-10...00x333-r/i.gif

Батальйон "Донбас".

За час проведення антитерористичної операції батальйон "Донбас" втратив 67 бійців. Про це йдеться у повідомленні Національної гвардії, передають Патріоти України.

"Загалом під час проведення антитерористичної операції батальйон "Донбас" втратив 67 побратимів, отримали поранення 173 чоловіки", - сказано у ньому. Перебували у заручниках незаконних збройних формувань 132 чоловіки, одного до цього часу не звільнено. При цьому вважалися зниклими безвісти 78 чоловік, досі залишаються не розшуканими 20.

"За мужність і героїзм, проявлені при захисті України від збройної агресії державними нагородами України нагороджено 245 бійців батальйону, 66 із них посмертно, відзнаками Міністерства внутрішніх справ України нагороджено 11 осіб, із них 3 іменною вогнепальною зброєю, 120 отримали відзнаки Національної гвардії України", - йдеться у повідомленні.

До складу НГУ батальон "Донбас" увійшов на початку червня 2014 року. Протягом липня 2014 року батальйон воював під Горлівкою та Попасною, де загинуло 3 добровольці. 22 липня 2014 року під час другого штурму Попасну було звільнено від терористів.

Також підрозділ брав участь у визволенні Лисичанська та подальшій "зачистці" міста, у "зачистці" Золотого та боях за Первомайськ. 10 серпня 2014 року разом з підрозділами Збройних сил та іншими військовими формуваннями було розпочато операцію по звільненню від терористів Іловайська Донецької області, в якій "Донбас" відігравав ключову роль.

"Але за відсутності відповідного потужного озброєння, броньованої техніки та через введення на плацдарм бойових дій регулярних військ Російської Федерації батальйон вимушений був відступити та поніс значні втрати: загинуло 22, отримали травми та поранення 39, було захоплено у заручники 111 та зникли безвісти 20 бійців Донбасу", - заявляють у Нацгвардії.

У період січня-лютого 2015 року батальйон "Донбас" брав участь у бойових діях у районі населених пунктів Вуглегірськ, Нікішине, Чорнухине, Новогригорівка, Дебальцеве та Логвинове, де загинуло 8, отримали поранення 8, було захоплено у заручники 1 та зникли безвісти 2 військовослужбовці.

Джерело:

Безвізовий режим відкладається? Нардепи провалили голосування за скандальну поправку
вівторок,

26 січень 2016, 16:18

http://i.piccy.info/i9/3b605b38cb87e.../26161702_.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-01-26-14...00x200-r/i.gif

В Україні вшанували пам'ять Михайла Жизневського і відзняли фільм про героя

Представники руху солідарності "Разам" в Україні (Білорусь) та українські активісти пройшли по тому ж маршруту, як і 2 роки тому, коли Михайла Жизневського проводжали в останню путь.

http://i.piccy.info/i9/7cefba53de813...544_ak_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-01-27-04...00x333-r/i.gif

У Києві вшанували пам'ять загиблого героя. Фото: Лівий берег.
У Києві 26 січня, в день народження Героя України та Білорусі Михайла Жизневського, який загинув під час кривавих подій на вул. Грушевського 22 січня 2014 року, відбулася хода пам'яті героя. Про це інформує кореспондент LB.ua, передають Патріоти України.

Представники руху солідарності "Разам" в Україні (Білорусь) та українські активісти пройшли по тому ж маршруту, як і 2 роки тому, коли Михайла Жизневського проводжали в останню путь. Учасники ходи зібралися на Михайлівській площі біля пам'ятника княгині Ользі, де відбулося невелике віче, після чого нечисельна колона пройшла до пам'ятника Жизневського на вул. Грушевського біля стадіону "Динамо". Відбулося покладання квітів та запалення свічок. Герой України, учасник Євромайдану Михайло Жизневський - один з трьох перших убитих в Києві в січні 2014 року.

Також у мережі з'явився фільм, присвячений Жизневському. "Фильм создан благодаря его друзьям. В фильме можно найти много нового. Для меня было важно развенчать как мифы, которые возникли в различных СМИ после убийства Михаила, так и поверхностные суждения, основанные на незнании всех обстоятельств, которые были в его жизни. Очень многое осталось за кадром. Я был ограничен временем и пытался показать наиболее важные вехи в жизни героя. Я хотел создать фильм для обычного зрителя и вызвать чувство сопереживания за простого парня из Беларуси", — розповів режисер Михайло Аршинський.

https://youtu.be/qjezNSasbCA

Він вижив: Айдарівець з відрубаною сепаратистами рукою виступив у ПАРЄ

Вороги та окупанти, які прийшли на нашу землю, ненавидять все українське, про що хлопець розповів перед присутніми у Стразбурзі європейцями.

http://i.piccy.info/i9/37ed9cc47d07c..._large_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-01-28-07...84x434-r/i.gif

Василь Пелиш залишився без руки, бо на ній було татуювання з тризубом, що не сподобалося терористам.

Реалії нашого сьогодення

http://i.piccy.info/i9/5543df7cffad9...jmIELU_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-01-29-04...41x489-r/i.gif

"Ріки крові, вбивства за українську мову, тотальне мародерство": Турчинов розказав, як росіяни нищили українців

Трагічні уроки 1918 року, коли відважна студентська молодь під Крутами вступила в нерівний бій з російським агресором, нас вчать, що для збереження та захисту держави надзвичайно важливі витримка та єдність.

http://i.piccy.info/i9/7b5d9bedcc385..._large_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-01-29-08...00x315-r/i.gif

Олександр Турчинов.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов, розповідаючи про річницю боїв під Крутами, згадав, як у ті роки росіяни вбивали українців через українську мову. Про це повідомляють Патріоти України з посиланням на прес-службу РНБО.

"Сьогодні ми відзначаємо День пам'яті Героїв Крут. У 1918 році чотириста відважних юнаків - студентів і козаків "Вільного козацтва", - вступивши в нерівний бій, зупинили в десять разів більшу російсько-більшовицьку армію Михайла Муравйова, що йшла на Київ під гаслами "Смерть буржуям и украинцам".

Під час відступу українських сил чота студентів у сутінках вийшла на більшовиків, які тоді вже зайняли Крути. Розлючені значними втратами, червоногвардійці стратили їх всіх до одного...", - наводить слова Турчинова прес-служба РНБО.

"Тоді вдалося на чотири дні зупинити напад ворога, але незважаючи на всі зусилля Київ було захоплено. Ріки крові, вбивства за українську мову, тотальне мародерство, - ось що отримала столиця від російського агресора", - продовжив Турчинов.

За його словами, тоді одним з місць розстрілів став Маріїнський парк.

"Тоді одним з місць розстрілів став Маріїнський парк. Трохи менше століття в тому ж самому Маріїнському парку знову зіткнулися два світи: озброєний криміналітет і патріотична молодь, яка розуміла, що немає кому окрім них боронити Україну. Тоді ми перемогли, але боротьбу ще не завершено...

Знову, як і тоді, ворог прагне позбавити нас свободи і Незалежності. Ворог знову мріє вдертися до Києва і знищити всіх, хто не стане на коліна. Але, на відміну від 1918 року, ми змогли зупинити агресора та зберегти країну. Україна заплатила за це страшну ціну, віддавши життя своїх кращих синів. Вічна пам‘ять героям, які загинули за рідну землю, зупинивши варварську навалу на Захід.", - підкреслив Турчинов.

Трагічні уроки 1918 року нас вчать, що для збереження та захисту держави надзвичайно важливі витримка та єдність. Впевнений, що незламність наших воїнів та єднання всіх громадян не залишать агресору жодного шансу, і наша боротьба за свободу й Україну завершиться перемогою!" - підсумував секретар РНБО.

"Вільха" та "Нептун": Українська армія отримає надпотужні ракети для захисту від Кремля

Новітня українська зброя може виявитися більш досконалою, ніж "Іскандери", якими люблять хизуватися росіяни.

Україна отримає власну зброю стандартів XXI століття, яка здатна повністю захистити країну від будь-яких посягань з боку Росії. Президент Петро Порошенко заявив, що країна отримає ракетне озброєння в рамках проекту "Вільха" і комплекси крилатих ракет на основі технічних рішень проекту "Нептун". Обозреватель розібрався, які розробки можуть ховатися за цими проектами. А також чому тепер відстань від центру села Люте у Сумській області до центру Москви, може стати дуже важливою для Путіна. Новину передають Патріоти України.

"Я був такий щасливий нарешті, що можу спокійно дивитись на небо, я про це так мріяв там, у ДАПі", - "кіборг" Андреєв

http://i.piccy.info/i9/15591f2cfa8ab..._large_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-01-31-08...72x354-r/i.gif

У критичні моменти боєць згадує мандраж. Не страх, а саме мандраж. Тоненька грань, ціною в життя та подвиг, що відокремлює героя від боягуза. Життя бойових побратимів та України, а подвиг свій вистражданий, знов таки заради друзів, сім’ю та Батьківщину

Патріоти України пропонують історію героя, котра опублікована у ФБ на сторінці "Майдан 18-20 февраля. Как всё было."

"Чи було мені страшно?.. Ні, не було, були моменти мандражу, коли від напруження і виснаження тряслися руки-ноги, але я Мамці обіцяв повернутися, тому навіть не думав зле, просто весь час бачив, ніби те, що зараз має статися, готовий був до усього... Напряг, звичайно, нереальний, але зате який адреналін! Мені його бракує тепер..."

"Пройшли сутки, як повернувся з Донецького аеропорту, тримали оборону нового терміналу, разом з бійцями 93 і 74 бригади... хочеться розказати всім про те, що пережили...
Заїзд був 30.12.2014 через сепарский пост з автоматом і одним магазином. Більшого позору не відчував ніколи, не розумів, як десантура може так ганьбитись, але нам не залишили вибору, потрібно було міняти хлопців, адже пробути там 2-3 тижні досить тяжко, як фізично так і психологічно. Спочатку обстрілювали нас з стрілецької зброї, мух, РПГ і АГСів ми давали нормальну відповідь і сепари не лізли, а коли наш президент заявив, що в аеропорт завезли 2 камази боєприпасів і продовольства і аеропорт може витримати любий штурм, пішло по повній.

Насправді прорвалась до нас 1 МТЛБшка за пораненими (7чол) і привезла 7 ящиків патронів, ящик гранат і 100л води, яка замерзла, а дрова закінчились давно, пішов обстріл з танків, мінометів, СПГ, гаубіц, інколи градів, поперли чечени. Стіни в терміналі почали падати одна за одною, з кожної дірки було чути: "алах-акбар, хахол вихаді ми тебя резать будем". Пішов замєс, останні 3,5 останні дні не знаю як пережив, від вибухів, пострілів, завалів, крові, холоду, недосипання почало "зривати кришу".

Мені повезло, я своє відбув і пішов на ротацію, а інших потрібно виводити там вже нема, що обороняти, лишились одні руїни. Туди б закинути нашого президента, міністрів і генералів, хоча б на сутки..."

Автор цих слів, написаних за три дні до першого вибуху в терміналі - майданівець, один з легендарних кіборгів, захисників ДАПу 31-річний Андрій Андреєв з Волині. Воював у складі 81-ї бригади, старший навідник АГС, згодом командир відділення. Позивний Фестиваль.

Йому пощастило повернутися звідти живим. І я досі майже дослівно пам'ятаю цей його пост на ФБ, датований 16 січня 2015 року, після кількох тижнів тривожного мовчання у мережі…

20 лютого. Найдальша барикада на Інститутській. Андрій присів за щитом
Андрій був у всі найгарячіші та найнебезпечніші дні на Майдані, потім - рік на війні, майже постійно на передовій у секторі "Д": Костянтинівка, Авдіївка, Піски. 16 днів у січні 2015 провів у новому терміналі донецького аеропорту.
Ми багато говорили з Андрієм про війну і про ДАП. Але спершу про його бойовий шлях на Майдані.

" - Я вперше приїхав на Майдан після розгону студентів 30 листопада. Не за політику, а воювати з ментами. Я просто не міг сидіти на місці і спокійно дивитись на те, що твориться. Була одна думка: просто так бити людей ніхто не має права, жодного! Терпіти не можу ментів. Один знайомий так званий правоохоронець в Луцьку, коли я приїхав додому з Майдану в час відносного затишшя спитав у мене при зустрічі на вулиці: скільки мені платять за те, що стою на Майдані? Я тоді ледве в морду йому не дав, досі не розмовляю. Коли на Майдані було найгарячіше, або коли йшло до того, а я це відчував якось підсвідомо просто, то кидав усе, кидав роботу, іноді позичав гроші і їхав до Києва. А тут якийсь мудак у формі мені розказує, що на Майдані платили…

В той день, коли почались бої на Груші, ми з хлопцями планували йти на Дніпро скупатись в ополонці. Це ж було Водохреща. Але ще не дійшовши до місця почули вибухи і зрозуміли, що на Грушевського щось почалося. Прибігли, коли вже були сутички, горіли автобуси. Приходили Кличко з Яценюком, обзивали людей провокаторами, їх дружно слали подалі. Я був на Груші увесь час, поки йшли активні бої. Перший раз, як беркути пробували нас розігнати, то навіть забрав у ввшника щит, прийшов з ним у Жовтневий палац, який тоді займали свободівці і тоді їхня охорона на вході не хотіла мене пускати. Свободівці кричали, що я провокатор і що усі ми, хто рубався тоді на Груші звичайні провокатори. А сам Тягнибок на Майдані постійно ходив у супроводі купи охоронців. Я ні в кого більше стільки охорони не бачив, навіть у Кличка )))

Аэропорт андреев киборг дап

Востаннє приїхав на Майдан десь 15 лютого. Я не входив до жодної сотні, тож просто пішов у профспілки до Правого Сектора і попросився до них, бо вони виглядали на Майдані найдвіжовішими. Ходив пару раз на тренування.

18 лютого зранку, коли почався так званий мирний наступ, Правому Сектору був даний наказ займати позиції на Грушевського і рухатися до ВР. Ми вийшли за барикаду на Груші, зупинилися і побачили з боку Маріїнського парку просто море беркуту. Вони повільно сунули в наш бік і ми почали готуватися до штурму. Стоячи там, ми відтягували дуже великі сили противника. Потім, обдумуючи, що сталося далі і співставляючи події, дійшов певних висновків. Загони Самооборони та майданівці вже дісталися урядового кварталу, почалися сутички, тоді наші оточили частину беркутів і тітушок в парку і добряче їх тиснули. Саме в цей момент вилазить Парубій і оголошує якесь незрозуміле перемир'я на 40 хв. А нам в цей самий час дають наказ відійти за барикаду на Грушевського. Як тільки ми зайшли за барикаду, Беркут розвернувся і побіг в сторону Маріїнського парку. Про криваве побоїще, яке вони тоді там влаштували, знають усі. Саме тому, бойові майданівці так не люблять Парубія…

Штурм пагорба біля Жовтневого 20 лютого.

Далі вони пішли на штурм… Коли вночі з Інститутської на нас попер водомет, стало реально дуже страшно. В ніч штурму майдану мене ледве не взяли в полон беркути. Я вибіг до стели, вони хотіли оточити і схопити, зайшли з боку. Ледве вдалось втекти тоді. Поступила інформація, що біля Михайлівського озброєні банди тітушок, ми з хлопцями побігли туди. Бачили їх з молотками в руках, зі стволами, потім хтось з того боку надійшов і сказав, що їх дуже багато і порадив відступити на майдан. Ми повернулись. В профспілках згоріли усі мої речі, добре, що я здогадався раніше паспорт покласти у внутрішню кишеню.
Правий Сектор 18 ввечері організовано з Майдану пішов, їх не було у ніч штурму, не було 20 лютого як організованої сили. Були окремі люди, які вважали себе правосєками, але відмовились тоді виконати наказ і залишити майдан. Крім мене тоді лишилось лише кілька пацанів, з яким я жив у профспілках. Ті, що йшли, ще хотіли забрати у мене бронік, але я такий, що попробуй забери. А від того, що вони, будучи такими мегарадикалами пішли тієї ночі мені досі гидко.

І Ярошу я не вірю...

Ми трималися на першій лінії до самого ранку, просто падаючи з ніг від утоми. Біля мене розірвалась граната, було два осколки в нозі, але я навіть до лікарні не звертався, там на місці їх і витягли. А над ранок нарешті приїхали хлопці з Львівської сотні. Вони нас врятували…

Після того як згоріли профспілки, я не мав де ночувати, тож вмостився просто на лавці. Звідти мене забрала якась жінка і відвела до їхньої бердичівської палатки за сценою. З тими чудовими людьми я прожив наступні кілька днів.

Зранку 20 лютого хтось забіг у намет і почав кричати, що беркут відступає. Ми кинулись надвір. Я іноді думаю, що це був їхній план: відступити трохи і заманити нас у пастку, бо ті з автоматами вже чекали.

Я добіг до моста і разом з іншими кинувся лізти по схилу до Жовтневого. Ми бачили як відступає, стріляючи з калашів, чорна рота беркута. Далі ми з хлопцями через бокові двері ввірвалися всередину в Жовтневий палац і почали його обшукувати. Хтось побіг до підвалу, хтось на дах. Коли я через якийсь час вибіг на вулицю, то там був суцільний жах - постійно несли поранених і вбитих. Ми кинулися вперед повз Жовтневий, добігли до найпершої барикади нагорі Інститутської. І вже там за кілька секунд двох хлопців, які бігли разом зі мною просто скосила куля.

Я бачив, як беркути попереду стріляли в нас, як вони клали свої калаші на барикаду і валили просто в наш бік. Він побаченого там мені стало дуже погано можливо я навіть втратив свідомість, бо просто не пам'ятаю, що було далі. Отямився від того, що який старший чоловік, здається афганець з чорним від диму лицем, таким що лише одні очі світилися, почав мене штурхати, говорив щось про те, що це війна і революція, що революцій без крові не буває. Я дуже вдячний йому за те, що він мене тоді привів до тями.

Пам'ятаю, як відкрив очі і перше, що бачу та усвідомлюю це те, що я у яскраво червоному светрі. Який же я дурень, думаю! Оце вирядився, просто ходяча мішень. Там на першій барикаді головним завданням було запалити вогонь і димом сховати майданівців від снайперів. Ми закидали шини, підсовуючи їх палками, щоб не виставляти голову вище барикади, далі закидали туди коктейль і підпалювали. Потім я помагав виносити хлопця, який загинув недалеко. Ми занесли його на Майдан. Десь через місяць я дізнався, що це був мій земляк Едуард Гриневич. Через ФБ мене знайшла його мама, ми з нею зустрілися, досі спілкуємось. Вона дуже переживала, коли я був на війні. Потім, розглядаючи фото, я згадав, що їхав з Едіком в одній маршрутці додому з Києва. Ми так і не познайомились з ним за життя…

На майдані я кричав, що треба нести шини туди наперед, люди стали в ряд і почали передавати шини. Цілу ніч після розстрілу майдану ми з хлопцями сиділи біля бочки, розповідаючи один одному, хто що бачив. Наступного дня на майдані вже була тьма людей, ми трошки походили, сфотографувались на пам'ять і 22 лютого я поїхав додому."

А далі почалась війна... З початком активних бойових дій Андрій не міг сидіти вдома, він хотів на передову, але його готові були взяти лише в резерв. Потім зламав ногу і поки сидів з гіпсом влітку 2014-го, на фронті стало дуже гаряче.

" - Я лежав вдома зі зламаною ногою, коли наших вбивали під Іловайськом, і мене всього трусило від розуміння того, що я не там і не можу нічого зробити, щоб допомогти хлопцям. Прийшов з гіпсом у військомат і сказав, що готовий йти добровольцем, але тільки у 80-тку, бо там були мої друзі. Мене не хотіли брати в десант, казали, що я не витримаю. В результаті десант ледве витримав мене )))

- Ми, десантники, які стояли в секторі "Д" усі хотіли потрапити в аеропорт. На кіборгів дивились, як на богів, кожен хотів також стати кіборгом, ганялися за тими шевронами."

Всупереч тому, що хтось пише, що мовляв, не варто називати оборонців ДАПу кіборгами, Андрій говорить, що хлопці цією назвою гордяться, що не зустрічав жодного, хто був би проти.

- Коли ти, будучи в ДАПі, остаточно зрозумів, що треба виводити наших бійців звідти?

- Десь після 10 січня, коли почав виїжджати сепарський танк і валити прямою наводкою по терміналу і вишці. А ми не могли нічого йому протиставити, викликали нашу арту, але зняти його ніхто чи не міг чи не хотів. В нас в ДАПі були ПТРК (Протитанковий керований ракетний комплекс) і повно ракет до нього, але майже не було людей, які вміли ними користуватись. Один з цих бійців був тяжко поранений, інший може боявся, я не знаю... Я тоді так шкодував, що не навчився стріляти з ПТРК! Навчився вже, коли вийшов звідти. Я йому казав: давай занесемо його на позицію, ти мені будеш розказувати, що і як, а я стрілятиму. Але він не погодився, на жаль. А за пару днів, коли прибула чергова ротація вороги відкрили щільний вогонь, трасуючі кулі влетіли до терміналу і всі ПТУРи (ракети до ПТРК) просто згоріли… Я ходив тоді і прямо говорив, що тримати ці руїни ціною життя хлопців просто немає сенсу. 16 січня виїхав на МТЛБ під час чергової ротації. Їдучи звідти, я сказав пацанам, які там лишалися: "Щасливий той, хто поїде звідси 300-м". Був переконаний, що аеропорту лишилося всього кілька днів. Зрештою, це тоді уже всі розуміли, просто надіялись, що командування таки виведе хлопців звідти. З моєї роти лише семеро бійців вийшли звідти на своїх ногах…

- Чи був ще хтось із майданівців в ДАПі?

- Мабуть, що так, але з тих, що були тоді зі мною, здається, лише Володимир Бузенко (Італьянець), який загинув під час підриву терміналу.

" - Я погано пам'ятаю, як ми виривались звідти і скільки нас втиснулося в ту МТЛБ. Проривались так званою "дорогою життя" з боєм під постійними обстрілами. Коли дісталися до Водяного, я просто випав з машини і мовчки лежав, дивлячись у небо. Я був такий щасливий нарешті, що можу спокійно дивитись на небо, я про це так мріяв там, у ДАПі. І дуже переживав за наших, які там лишилися.

Аеропорт...

В аеропорту мене контузило, постійно страшенно боліла голова, я приходив до нашого медика Ігоря Зінича (Психа) і просив якісь таблетки, він мені постійно щось давав, щоразу інші, на якийсь час відпускало. Ігор взагалі неймовірною людиною був… Після його смерті багато писали про те, що він відмовлявся виходити з аеропорта, навіть після закінчення своєї ротації. Але насправді Псих хотів поїхати звідти, він уже навіть просився в кінці, щоб його поміняли, він хотів жити! Але вони не знайшли медика, щоб прислати його на заміну. Ігор Зінич загинув після другого підриву нового терміналу.

На той час, коли я виходив, сепари вже зайняли підвал, звідти ми постійно чули "Аллах Акбар!" Чули як вони там вовтузяться і час від часу, щоб заспокоїти, кидали їм гранати. Як пізніше стало зрозуміло, вони закладали вибухівку біля несучих колон… На другому поверсі ще були наші, наступного дня сепари витіснили їх і зайняли другий поверх. Так наші хлопці опинилися в повному оточенні…

ДАП

Далі: розповідь Андрія про ДАП, яка була записана для проекту "Аеропорт.Спогади" :

"... Жоден з наших не розумів куди їде, мені здається...
Я ж усвідомлював, що їдемо в м'ясорубку... Їхав туди спокійно, на себе взяв десять магазинів, 4 гранати, а ще 2 блоки цигарок, які сєпари хотіли забрати на їхньому блокпості. Витягли мені з рюкзака, понесли до своїх, але я потім пішов до них і спокійно забрав:
- Це моє...
Здивуванню їхньому не було меж, мабуть, такого там ще не бачили... Вони щось там задьоргались, кричали, але мені було фіолетово...
- Ще й сигара була... Хтось подарував, не пам'ятаю... В мене і пляшка коньяку була в боковій кишені в пляшці з-під пива з собою. Сєпари косилися на неї, але не рипались...
... Мене до Любчика кинули на "Перший"... А там - розвалина і гори сміття. Ми посередині те сміття трохи розчистили, щоб не шурхотіло під ногами. Там пару мішків з піском було, але я віддав їх Ковбою на "Ромео", бо в них там реально ж...па була: гіпсокартон і два броніка, з яких вже по одній пластині було вийнято...
... Перші два дні тиша порівняна була, мені навіть сподобалось: трохи вони по нас, трохи ми по них - нічого особливого... Стало скучно... Але ненадовго...
Сєпари почали конкретно штурмувати, коли Порох по тєліку заявив:
- В аеропорт завезли три КАМАЗи боєприпасів і продовольства; і наші захисники можуть витримати любий штурм!
Я вже тоді на "Ромео" стояв...
От відтоді дуже неспокійно вже було, останні дні моєї ротації взагалі, пам'ятаю, часу, як такого, на відпочинок не було...

... Напевно, я був єдиним, хто весь час сварився з командирами нашими (Любенко, Скиба). Не розумію я досі, от чого було стояти камінцями на отих блокпостах, та ж москалі знали наші позиції до міліметра, от ми там, як барани і стояли під їхнім вогнем. Можна ж було маневрувати, хитрити, постійно міняючи місце дислокації...
На початках наші захисники контролювали повністю весь аеропорт, пересувалися і в підвали, і по шахтах, і розтяжки ставили-знімали, реально там сєпарів кошмарили, а ми вже просто були "фаршем"...
... Коли наша рота заїхала, я неодноразово казав командирам, що "Ромео" знесуть... Після того, як я виїхав, "Ромео" знесли за день-два...

Чи було мені страшно?.. Ні, не було, були моменти мандражу, коли від напруження і виснаження тряслися руки-ноги, але я Мамці обіцяв повернутися, тому навіть не думав зле, просто весь час бачив, ніби те, що зараз має статися, готовий був до усього... Напряг, звичайно, нереальний, але зате який адреналін! Мені його бракує тепер...

... А знаєш, я водомета на Майдані боявся... Такий він мені був моторошний, що страх... Досі здригаюся, як згадую Грушевського і ті дні штурмів... А, і ще по-справжньому страшно було, коли на Інститутській мозги біля мене розліталися, крові я, в принципі, не боюся, а от від кількості мозкової речовини того дня аж затошнило... Дякую тому мужику, що зупинився біля мене на Інститутській... Він просто присів біля мене, коли мене вже зовсім накрило, поговорив так спокійно, тихо... Я ще потім пам'ятаю після цього і поранених виносив, Героя Небесної Сотні Едуарда Гриневича (Едік Грін) так і не спасли... Під кулями ми його тащили, пам'ятаю...
... В ДАПі майданівців ніби й не зустрічав, хіба Італьянєц був ще з наших...

А в ДАПі мені весь час було дуже холодно... На третю добу мені вже в повному розумінні того слова викручувало кості. Таке враження було, ніби хтось їх просто виламує, біль такий був в цілому тілі - нестерпний. Я, взагалі, терплячий, тут же не витримав... Влетів в Штаб:
- Чотири командири! А особовий склад доходить від холоду!
То вони попід стіни повідверталися...

... Стояли ми з Любчиком на "Першому" тої ночі (01-02.01.15), наша зміна якраз була... З їхньої сторони і з будинку з хрестом кулеметники почали обстрілювати... Запрацював АГС...
Я, здається, крикнув:
- Сідай!
А Любчик перед тим попросив мене:
- Андрюха, давай поміняємося, мені справа зручніше стріляти...
Мені, в принципі, справа теж незле, але помінялись...
Тоді ВОГи, здається на ту сторону, де він стояв, залетіли...
Я кричу:
- Любчик! Любчик!
Тихо...
Я присів, кинув автомат, намацав берці, сіпнув... Сподівався, що він живий...
...Він чуть вищий за мене був, але нереально тяжкий... Не міг я його тягти, кажу Тобі, який же тяжкий...
Я нічого не бачив, темрява ж така, що ні зги...
... З вікна світло падало... Там тільки слід кривавий побачив, все зрозумів... Більше не дивився...
Кричав:
- Медика!

Ніхто не біг помагати... По "Ромео" валили так, що дай дорогу...
Дотягнув до нашої барикади. Ледве до Штабу волік, кажу ж, досі, як згадую, - тяжко...
... Зачепився за щось, впав...

Зі Штабу хтось вибіг, двері були відкриті... і я побачив нашого капітана тоді (тепер майора) Скибу, який під дверима лежав пластом, тільки рацію біля вуха тримав...
...Любчик одразу пішов, не мучився...

... І що толку з тих командирів?.. Нами ніхто не керував, самі робили все, що треба...
... Я забагато говорю... А потім треба за свої слова відповідати. Сказав, що в аеропорт їду москалів валити, то що тепер?.. Слово треба тримати, за слова відповідати треба...
... Я би вивів людей... Я би зібрав нормальних пацанів і пішки, групками через мінне поле ми би вийшли всі...

... Останні три доби спав, може, по 15 хвилин, інакше не виходило. З чергування прийшов, водички підігрів, навіть не кип'ятив, бо довго, та й не закипало воно там... Щось ковтнув, по ходу 5-7 цигарок викурив, припалюючи наступну від попередньої. Тоді в холодний спальник заліз, поки зігрівався, - час минав... Провалювався в сон, а тут вже час вставати.
Та й поспати не давали... Тільки заснеш, а тебе вже будять:
- Йди постріляй, там пацанам насипають...
- Йди вогонь погаси, там пост горить...

Вважаю, що армія має складатися з добровольців - вмотивованих, сильних духом і, звичайно, добре підготовлених, справжніх професіоналів.
А не так, як зараз. Виловлюють їх, як зайців, а потім відправляють на забій..."
(боєць 80-ки Фестиваль)

Вічна пам'ять загиблим Героям!
Слава і шана живим!
Слава Україні!"

Джерело:

Нація героїв: Про військовий феномен українського народу

Характер українців, як народу-воїна, народу-війська проявлявся протягом століть, коли доводилося протистояти загарбникам та окупантам нашої землі.

http://i.piccy.info/i9/8173f501c1567.../31102831_.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-01-31-13...50x300-r/i.gif

Військо Запорізьке.

Бій під Крутами 29 січня 1918 року був одним з переломних боїв в українській історії минулого століття. Він допоміг постати незалежній Українській державі. Це дата, яку повинні пам'ятати і українські військові і наше суспільство в цілому як приклад беззастережного героїзму, проявленого українцями у боротьбі за незалежну Україну. Про це пише у блогах видання Укрінформ український історик Володимир В'ятрович, передають Патріоти України.

Нині, починаючи з весни 2014 року, коли почалася проти нас російська агресія, відбувається пришвидшений процес становлення нової української армії. На руїнах пострадянської армії, яка дісталася нам у спадщину після розвалу Радянського Союзу, саме в ході цього українсько-російського протистояння створюється справжня українська армія.

Відбувається чимало реформ, пов'язаних з перетворенням цієї армії у надійний щит і ефективний механізм захисту української державності. І в рамках цих реформ, в ході модернізації, яких зазнає українська армія, надзвичайно важливо те, щоб сучасні українські вояки, нинішні військовослужбовці Збройних Сил України розуміли, що вони є спадкоємцями великої і славної військової історії, військової традиції України.

І при цьому дуже важливо, щоб наші вояки знали не тільки історію України як таку, історію держави, яку вони захищають, а й були ознайомлені з історією українського війська і традиціями українського військового мистецтва.

Саме на це і спрямований проект «Воїни. Історія українського війська», який минулого четверга був презентований в Укрінформі. Ми підготували набір плакатів (їх 24), які відображають еволюцію українського війська з часів Київської Русі до війни 2014 - 2015 років.

В основу проекту лягли фотографії Анни Сеник і реконструкції Миколи Балабана. Крім цих плакатів, Інститутом національної пам'яті підготовлено спеціальну брошуру «Воїни, Історія українського війська» (це короткий конспективний виклад цієї історії, починаючи з Х століття).

Чому так важливо сьогодні говорити про історію українського війська? Тому що війна, яка зараз відбувається, визначає, якою далі бути Україні. Чи вона буде якоюсь пострадянською республікою, залежною від Російської Федерації, чи все-таки вона розвиватиметься як національна демократична держава, як гідний член європейської сім'ї народів.

Власне, сьогодні українська історія опинилася в епіцентрі інформаційного протистояння з Росією. З російської пропаганди ми дізнаємося про те, що українці нібито ніколи не мали держави, що українці ніколи не здатні були творити власної армії, що вони не здатні воювати.

В цю пропаганду врешті-решт повірила сама Російська Федерація, вважаючи що вона дуже швидко перемогою завершить свою війну, розпочату нею весною 2014 року.

Але, як виявилося, перемогти українців не так легко, вони здатні чинити спротив і оперативно створювати військові формування. Якраз проявилося те, що десятки, а то й сотні років замовчувалося спочатку російсько-імперською, а згодом радянською пропагандою: характер українців, як народу-воїна, народу-війська, які здатні були створити своє військо навіть у ті часи, коли не мали своєї держави.

Це - особливий феномен українського народу, який особливо проявився в роки козацтва, коли було створене одне з найпотужніших у Європі військових формувань і яке так і називалося - Військо Запорозьке.

Схожа ситуація виникла і при завершенні Першої світової війни, коли, всупереч до певної міри ідеалістичній позиції тодішнього керівництва Української народної республіки, утворилася армія УНР, яка зуміла протистояти переважаючим силам супротивника на багатьох фронтах проти більшовицької і білої Росії.

Така ж ситуація фактично повторилася і в роки Другої світової війни, коли без жодної державної підтримки було створено Українську повстанську армію, яка впродовж десяти років змогла протистояти німецьким і радянським окупаційним силам.

Нам, і особливо нашим військовим, важливо пам'ятати цю історію, щоб розуміти коріння українського війська, зокрема, з точки зору використання набутого досвіду. На жаль, так склалося, що ця історія не викладалася в українських військових навчальних закладах. Ми вважаємо, що зараз надзвичайно важливо надолужити прогаяне і повернути цей предмет у програми підготовки українських вояків.

Думається, першим кроком на цьому шляху якраз і є проект «Воїни. Історія українського війська». Я переконаний, що в тому українсько-російському протистоянні, яке нині триває, перемогти російську армію зможе тільки українська, а не якась пострадянська армія, і власне основою її становлення та зміцнення буде повернення до українських військових традицій, до вивчення звитяжної і славної минувшини українських вояків.

Джерело:

Останній шлях «кіборга»: Надвірна зустрічала на колінах тіло героя АТО, сьогодні похорон

2 лютого, на Прикарпаття привезли тіло 25-річного Анатолія Гаркавенка, що днями загинув на Донбасі.

http://i.piccy.info/i9/5a0e28a8699eb..._large_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-02-03-03...00x284-r/i.gif

Патріоти України вже писали про обставини загибелі Анатолія, та зворушливий допис його нареченої. Боєць служив у підрозділі ОУН 93-ї ОМБ, був уродженцем села Делятин, Надвірнянського району, Івано-Франківської області.

Спочатку загиблого привезли до Івано-Франківська, де відбулося прощання із героєм. Пізніше прах героя відвезли в рідне селище Делятин, де мешканці навколишніх сіл, керівництво району та міста на колінах зустріли кортеж з тілом загиблого воїна в м. Надвірна на майдані Шевченка. Земляки утворили живий ланцюг, передає портал Надвірна. Присутні помолились за упокій душі Анатолія, псевдо «Морячок».

Для гідного вшанування героя люди утворили живий ланцюг по вул. Соборній, щоб провести героя до рідної домівки. На панахиду біля родинного подвір’я загиблого бійця зібралися родина, друзі, сотні односельчан. Похорон відбудеться в середу, 3 лютого, об 11 годині.

Джерело:

Довіра до соціальних інституцій

http://i.piccy.info/i9/f20c7471574d4...S8CDeQ_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-02-03-10...00x282-r/i.gif

Біль..

Біль...Це не коли твій чоловік пішов до іншої, а коли він не повернувся з війни...
Біль...Це не коли болить зламаний ніс після чергової бійки, а коли не болять ноги, ампутовані після запеклого бою...
Біль...Це не коли тобі не вистачило паличок для суші в японському ресторані, а коли не вистачило ковтка води на передовій...
Біль...Це не коли тобі давить в спину старий диван, а коли зводить судомою м'язи в холодному окопі...
Біль...Це не коли тобі не вистачає тисячі на новий парфум, а коли не вистачає двох гривень на старий бронежилет...
Біль...Це не коли твій друг пом'яв ліве крило твого авто, а коли він скривавлений впав тобі до ніг...
Біль...Це не коли твій син не хоче робити уроки, а коли він віддає життя за Україну...

http://i.piccy.info/i9/862097960a5fa...7tkpVs_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-02-03-09...00x292-r/i.gif

Куля в лоб або харакірі: українці висловили ставлення до Яценюка, що вкрав роки у країни, яка воює

Нинішнього главу уряду підтримує всього 5% населення, у той час, коли лідером симпатій українців став голова Одещини Міхеїл Саакашвілі.

Українці більше не хочуть бачити Арсенія Яценюка на посаді прем'єр-міністра.

Громадяни України більше не бажають бачити Арсенія Яценюка на посаді прем'єр-міністра країни. Про це свідчить результати опитування жителів країни, який проводила соціологічна група Рейтинг, передають Патріоти України з посиланням на Пресу України.

Зокрема, нинішнього главу уряду підтримує всього 5% населення. Лідером симпатій українців є Міхеїл Саакашвілі, якого підтримують 11% респондентів.

Друге місце займає лідер фракції "Батьківщина" Юлія Тимошенко, її рейтинг складає 7% голосів. Замикає трійку лідерів глава фракції "Опозиційний блок" Юрій Бойко, його рейтинг становить 6%, що на 1% більше, ніж у теперішнього прем'єра Арсенія Яценюка

http://i.piccy.info/i9/98a7d34362d49...30222__500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-02-04-22...21x500-r/i.gif

По надіям України завдали удару, - The Washington Post

http://i.piccy.info/i9/6bfe5f085414e...gphG3cA_Ig.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-02-05-06...68x340-r/i.gif

Джерело:

Ударний дрон України: тиха смерть з небес для терористів

Україна має всі шанси вже найближчим часом отримати повноцінний ударний безпілотник, використовуючи вже існуючі розробки і співпрацю із західними партнерами.

Україна веде розробку безпілотного ударного апарату. Нова українська зброя зможе не тільки вести розвідку і коригувати вогонь, але і самостійно наносити високоточні удари. Про початок робіт над вітчизняним ударним дроном офіційно заявив "Укроборонпром". А Обозреватель з'ясовував, якою буде нова зброя України XXI століття і які труднощі доведеться подолати вітчизняним конструкторам, інформують Патріоти України.

Зброя XXI століття

Україна зустріла анексію Криму і війну на Донбасі без сучасних безпілотників, як класу. Але завдяки зусиллям волонтерів, проблему вдалося вирішити спочатку на мінімально необхідному рівні. А через рік від початку війни українські зброярі змогли розробити вже повністю боєздатні розвідувальні моделі дронів.

"Зараз це сучасні розвідувальні комплекси, які виконують завдання в умовах жорсткої протидії з боку противника і можуть успішно конкурувати з кращими світовими аналогами", - розповів влітку 2015 року директор "Спецтехноекспорт", одного з підприємств "Укроборонпрому" Павло Барбул.

Тепер же Україна офіційно веде роботу над ударними дронами, без яких важко уявити будь-яку сучасну армію. Так, в умовах воєн нового століття провідні армії світу вже давно використовують таку зброю.

В армії США ударні безпілотні апарати виконують функції "мисливців" за терористами, багато годин перебуваючи над районами патрулювання і знищуючи цілі високоточною зброєю. Наприклад, на рахунку ударних американських дронів ліквідація частини "верхівки" "Аль-Каїди", усунення ватажків якої в підсумку і призвело до розпаду колись грізної угруповання.

Як "ліквідаторів" використовує дрони також Ізраїль. При цьому ізраїльтяни роблять все можливе, щоб показати результати своїх ударів. Використовуючи такий аспект психологічної війни, Ізраїль досить ефективно впливає на терористичну загрозу.

Розробки України

При цьому фактично, українські зброярі, заявивши про початок розробки, трохи злукавили. Роботи над подібними апаратами так чи інакше велися вже давно.

Так, генеральний конструктор провідного українського авіапідприємства "Антонов" ще восени 2014 року заявив: "Ми вже напрацьовуємо програму (по створенню безпілотника - ред.), технічні завдання, розробляємо пропозиції". Правда, за станом на весну 2015 року, за словами конструктора, "Антонов" ще офіційно не отримував завдання від Міноборони про початок робіт.

А на торішній виставці "Зброя та безпека", заступник гендиректора з розвитку "Укроборонпрому" Артур Херувімов розповів, що Україна домовилася з західними партнерами по програмі створення ударного дрона.

http://i.piccy.info/i9/94b3ba998bd85...73348__500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-02-05-16...72x354-r/i.gif

Ударный дрон MQ-9 Reaper.

"Було підписано кілька знакових меморандумів, в тому числі між "Антоновим" і WB-electronics з Польщі про створення ударного безпілотника на базі українського літака. Ця машина, з розмахом крил в 14 метрів, вчиненого іншого рівня, здатна самостійно знаходити і знищувати цілі" , - розповів Артур Херувімов.

Завдяки такій співпраці, як підкреслив заступник гендиректора "Укроборонпрому", такий контракт дозволить модернізувати наше виробництво і направити всі зусилля на підвищення боєготовності України.

"Ми не тільки посилимо технологічну і виробничу базу, а й почнемо випуск безпілотника за ціною, яка буде на порядок нижче, ніж у західних аналогів", - заявив Херувімов.

Варто відзначити, що WB-electronics - одне з провідних польських оборонних підприємств, яке спеціалізується на військовій електроніці, засобах спостереження, а також безпілотних літальних апаратах. Але, на даний момент, компанія вела роботи лише над невеликими розвідувальними безпілотними машинами. Зате випускає використовувану польською армією продукцію в сфері засобів зв'язку, навігації та засобів спостереження, найважливіші компоненти для створення дронів.

Проблемні питання

З огляду на досягнуті домовленості з західними партнерами, Україна змогла вирішити одну з найголовніших проблем створення таких машин - проблему електронної начинки. З решти питань - робота над самим дроном, його двигунами і високоточною зброєю.

Над фюзеляжем, судячи із заяви "Укроборонпрому", буде працювати "Антонов", який має величезний досвід у створенні військово-транспортних літаків і вів проектні роботи над безпілотниками за часів СРСР. При цьому мова йде про велику 14-метрову багатотонну машину. Але, як запевняв генеральний конструктор "Антонова": "досвід і знання у нас є".

Важливим аспектом є і вибір двигунів для ударного дрона, які повинні в собі поєднувати економічність і відносно невеликі габарити. В Україні цей напрям повністю закриває запорізький "Мотор Січ". Так, підприємством було продемонстровано двигун МС-400, спеціально створений для безпілотних літальних апаратів.

Питання з високоточною зброєю також знаходиться на стадії "готова до виробництва". Наприклад, київське підприємство КБ "Луч", яке створила протитанковий комплекс "Скіф", уже розробило авіаційну протитанкову високоточну ракету "Альта". У підсумку, Україна має всі шанси вже найближчим часом отримати повноцінний ударний безпілотник, використовуючи вже існуючі розробки і співпрацю із західними партнерами. Терміни повної розробки такого апарату вже озвучені в "Укроборонпромі" - наступний 2017 рік.

Джерело:

Яценюка у відставку: Саакашвілі закликав Порошенко ухвалити доленосне рішення

Президент повинен забути про бізнес чи дружбу та прийняти рішення, виходячи з інтересів країни.

http://i.piccy.info/i9/85d2bc8255085..._large_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-02-06-05...00x281-r/i.gif

Михайло Саакашвілі.

Одеський губернатор Михайло Саакашвілі закликав президента України Петра Порошенка прийняти рішення про повне перезавантаження уряду Арсенія Яценюка і відставку генпрокурора Віктора Шокіна. Про це повідомляють Патріоти України з посиланням на Гордон.

Політичні наслідки відставки міністра економрозвитку Айвараса Абромавічуса вже є, і президенту України Петру Порошенко потрібно приймати рішення для вирішення цієї ситуації. "Незалежно від того, які сентименти він відчуває до прем'єр-міністра, якихось членів парламенту зі своєї партії чи інших соратників, є обов'язки президента України. Я думаю, що він повинен встати над ситуацією і прийняти рішення, виходячи з інтересів країни", - заявив він.

До таких рішень Саакашвілі відніс повне перезавантаження уряду України і заміну генпрокурора Віктора Шокіна. "Заміна генпрокурора, однозначно. Реально є люди, яких треба видалити з політики. Відокремити політику від бізнесу - це однозначно потрібно, щоб Україна розвивалася. Україна зараз на 162 місці зі свободи бізнесу в світі. Грузія при мені була на 22-му, на 140 позицій попереду", - зазначив він.

На думку губернатора, влада заважає людям жити і розвиватися. "Українці на диво підприємливі люди. Треба їм довіритися. Клин не зійшовся на цих людях, які в період війни, в період, коли людям реально нічого їсти, реально займаються не крадіжками, а мародерством", - заявив він і додав, що в іншому випадку через шість-дев'ять місяців країну чекають дострокові вибори і повна реставрація попереднього режиму.

Джерело:

"Мы вчера так ответили, что те перемирие запросили и у них до утра скорые летали", — дзвоник з передової

Українські військовослужбовці на Донбасі гідно відповідають окупантам на їхні провокації.

http://i.piccy.info/i9/9064e7b860b54...15229__500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-02-07-11...00x283-r/i.gif

Про ситуацію на фронті пишуть багато, але особливо приємно чути новини, коли українські солдати нищать ворога. Про один з таких випадків розповів на своїй сторінці у Facebook волонтер Денис П'ятигорець, зазначають Патріоти України.

Звонок с передовой

- ну как вы там?

- ну как, воюем. Причём каждый день. Ты же слышал, что в Марьинке творится, да и вообще в Донецком направлении. Там у них террикон есть - Крокодил называется, так вот они с него каждый день по нам сыпят.

- а вы что? Молчите?

- да с хера молчим? Обратку включаем по полной. Эти дебилы контингент поменяли и водят их на боевое слаживание по нам шмалять. Ну мы им вчера ночью так ответили, что они перемирие запросили и у них до утра скорые летали. Офигенно сложились, ага? Прямо в цинковые ящики. Так что не ссыте, все на своих местах и враг не пройдёт.

Из 14-й бригады с любовью :)

Джерело:

Щоб разом до кінця: тернополянка йде воювати на Донбас услід за своїм чоловіком

Володимир Макара воює на Донбасі з квітня минулого року, і тепер дружина вирішила приєднатися до нього.

Мирослава Макара вирішила воювати на Донбасі поруч зі своїм чоловіком.

Мешканка Тернополя Мирослава Макара вирішила піти воювати на Донбас слідом за чоловіком. Про це пише місцеве видання 20 хвилин, інформують Патріоти України.

Протягом 11 років вона працювала реєстратором реклами в Тернопільській філії Медіа-Корпорації RIA. Тут її всі знають, як відповідальну і сумлінну працівницю, яка завжди доводить розпочаті справи до кінця.

Вона запевнила, що готова підписати контракт і поповнити ряди солдатів. Її чоловік Володимир поїхав воювати на Донбас в квітні 2015 року. Тепер вона зібралася підтримати його.

http://i.piccy.info/i9/a73fab65e203b...2133_2_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2016-02-07-13...77x350-r/i.gif

Мирослава вже віднесла до військової частини всі необхідні документи, пройшла тестування з психології та здала нормативи з фізпідготовки. Начальник штабу 44-ї бригади підписав документи і направив їх до військкомату. Тому зараз жінка чекає рішення комісарів і подальшого плану дій.

http://patrioty.org.ua/society/shcho...to-107895.html