"Війна не триватиме вічно", - Олена Білозерська про людяність і милосердя на війні

На війні милосердя - по контрасту з неминучою жорстокістю - більше помітне, а те, що помітне, - запам'ятовується.

http://picua.org/img/2018-02/11/fp9g...lu3jpkrxgp.jpg

Про це у своєму блозі пише боєць Української добровольчої армії Олена Білозерська.

"Про людяність на війні - чи потрібна вона взагалі і яке посідає місце - було сказано і написано дуже багато. Ризикнувши посперечатись з деякими видатними мислителями, одразу скажу, що людяність на війні необхідна - просто тому, що війна не триватиме вічно, усім нам вертатись додому і жити серед людей.

Воєнний гуманізм - явище специфічне. Те, що прийнято називати людяністю, у воєнних умовах можна розділити на дві пов'язані між собою складові: етику й милосердя, причому без першої другої не буває. Естетика (війнИ) народила етику, етика - шляхетність і милосердя. Етика в чистому вигляді - це коли я не стріляю в бойовиків, що виносять пораненого. Без милосердя вона можлива, навпаки - ні.

Людяність - це мій побратим «Морпіх» (Володя Байдюк), загиблий восени 2014 року під Донецьким аеропортом, сільський хлопець з Франківщини, із садном на руці і опущеним поглядом. Зранку у нього загинув друг, а ввечері вони взяли полонених, і він не стримався й ударив одного, і шкодував про це довго і тяжко, як про смертний непрощенний гріх.

Людяність - це той недосвідчений мінометник у Пісках, який переплутав малі поділки з великими, і міна замість найближчих ворожих позицій полетіла невідомо куди, і командир, щоб його провчити, вигадав, що нібито був перехват: міна влучила в пологовий будинок, загинули породіллі з немовлятами. Хлопчина побіг вішатись - врятували в останній момент.

Це все чотирнадцятий рік, потім, звичайно, на такі речі стали дивитися простіше. Волонтер Д.Ж., друг автора цих рядків, дуже вдало зафіксував зміни у свідомості українських воїнів, записавши розповіді трьох із них, які мали місце у 2014, 2015 і 2016 роках:

2014 рік. «Зайняли позиції, окопалися, виставили сигналки (сигнальні міни на розтяжках - О.Б.). Приходить сєпарський дід і на очах у всіх вудкою одну за одною зриває наші розтяжки. Ми кричимо, лаємось, дали чергу в повітря - а йому пофіг - чи то глухий, чи то «дедушка cтарый, ему все равно». Ну, що? Не стріляти ж у діда. Почекали, поки пішов, і поставили нові сигналки».

2015 рік. «Полізла до нас вночі їхня ДРГ і підірвалася на наших мінах. Кинули свого пораненого і втекли. Він кричав цілу ніч, благав, щоб його врятували. Ми подумали - і не пішли. Бо ніч, міни, самим підірватися можна, і ще неясно, що в того сєпара в голові - ти його рятувати полізеш, а він у тебе чергу. За своїм полізли б, а за цим - не стали. Під ранок він помер».

2016 рік. «Глянь, що там вони у посадці. Окопуються? А чого це вони? ВОГОНЬ!!!»

Війна швидко вчить буденному ставленню до смерті - своєї й чужої. А милосердя – десь, мабуть, у паралельній площині, бо - як возили, так і возять харчі й медикаменти місцевим пенсіонерам, про деяких знаючи напевне, що їхні близькі воюють на тому боці, вислуховуючи від деяких, як добре було за Союзу. «А нащо їй щось казати? Стара вже, не перевчиться. Треба буде «госпіків» (медслужба «Госпітальєри» - О.Б.) до неї завезти, бо щось на серце скаржиться».

Рятують не тільки людей. Людяність - це незнайомий мені воїн, який під сильним артобстрілом вибіг з бліндажа, щоб урятувати цуцика, і загинув... І безліч інших собак і котів, врятованих не настільки дорогою ціною. У перший рік війни домашні тварини голодували, покинуті господарями напризволяще, і майже всі знаходили собі нову фронтову сім'ю, а потім, після дембеля, бійці забирали їх додому. Авторка цих рядків, наприклад, підібрала в «зоні» двох цуценят і кошеня. Милосердя, до речі – це мої побратими, які везли вночі мою поранену собаку Ефку в лікарню, машиною, як людину, як пораненого бійця...

Один з антиподів милосердя - агресія. Деякі стверджують, що війна робить людей агресивними і після повернення з фронту вони стають небезпечними для суспільства. Це не є правдою. Згадайте натовп футбольних вболівальників після програного матчу або напівкримінальну гопоту «на районі» - і ви зрозумієте, що таке агресія. Агресивна, асоціальна людина, передусім, дуже низько цінує гідність, життя і здоров'я оточуючих. Особливість же психіки фронтовика в тому, що він привчений менше цінувати ВЛАСНЕ життя і здоров'я. За мірками мирного життя, якщо ти не спортсмен і не гопник і тобі зламали ніс або вибили зуба - це серйозна неприємність. За мірками війни, куля чи уламок у м'яких тканинах означає бути легким «трьохсотим», і цьому страшенно радіють, особливо, якщо побратимам пощастило менше. І потім, удома, під час зустрічі з гопниками «мирний» переходить на іншу сторону вулиці, щоб не побили, а для фронтовика, на підсвідомому рівні, легкі тілесні ушкодження взагалі не проблема, а почуття справедливості зазвичай загострене. І виникає конфлікт, який за несприятливих обставин може закінчитись загибеллю чи тюрмою.

Парадокс, але більше, ніж агресії й ненависті, війна навчає милосердю й любові. Тому що на війні милосердя - по контрасту з неминучою жорстокістю - більше помітне, а те, що помітне - запам'ятовується. Тому, що на війні за нього платиться вища ціна, а те, що дорожче - цінується. Тому, що на війні частіше рятують людей, в тому числі незнайомих. Тому, що на війні ти вразливий, і гостріше відчуваєш вразливість інших. Тому що зроблене іншим добро - психологічна компенсація за пережите зло. Тому що всім нам вертатись додому..."

"Його обличчя - це обличчя України": У мережі пригадали прощання з бійцем "Азова", якого ховали у відкритій труні

Кадирівські найманці поглумилися над трупом, відрізали вуха.

У мережі пригадали відео 2015 року, у якому відбувалося прощання з загиблими на Донбасі українськими бійцями. "Щоб пам’ятали! Ніколи не пробачу………!!!!!! На прохання матері, бійця “Азову” ховали у відкритій труні". Про це пише у своєму блозі Богдан Осінський, продовжуючи:

"Вибачаюсь за те, що пощу такі фотки…. Це боєць "Азову" Олександр Кутузакій (“Кутуз”) сьогодні одесити його, та його бойового товариша Миколу Троїцького (“Акелу”) проводили в останню путь. Бійці загинули при виконанні бойового завдання в АТО", – написав Богдан.

http://picua.org/img/2018-02/12/qm2z...ror0385hqa.jpg

"На прохання матері Кутуза його ховали не в закритій труні… Всі мають бачити, що відбувається на сході. Кадирівці глумилися над трупом, відрізали вуха. Його обличчя – це обличчя України. Сьогодні таке обличчя – в усіх нас", – зазначив автор посту.

Ще не вмерла України ні краса, ні воля: Молодший сержант Березницька з Маріуполя могла виступати на подіумах, але вибрала служіння Вітчизні та захищає рідну землю

http://picua.org/img/2018-02/13/85po...pwgjv96laq.jpg

Українські Берегині продовжують підкорювати світ своєю красою і мужністю.

Помер священик, який організував в Донецьку молитовний Майдан

http://picua.org/img/2018-02/14/0pm8...qvw0kpxo7u.png

У середу, 14 лютого, помер священик Олександр Хомченко, який організував в нині окупованому бойовиками незаконних збройних формувань Донецьку молитовний Майдан.

Про це на своїй сторінці в Facebook повідомив священик Сергій Косяк.

"Олександр Хомченко сьогодні, 14.02.2018, помер, точніше пішов додому до Бога. Просто немає слів, тільки біль і сльози", - написав він.

Нагадаємо, що в 2014 році священик Олександр Хомченко організував в центрі Донецька молитовний Майдан і молився за єдність країни навіть під час окупації, за що і був узятий в полон, жорстоко побитий і тричі виведений на розстріл.

Після звільнення він переїхав до Миколаєва і незабаром повернувся до служіння в храмі, який знаходиться в Мар'їнці практично на лінії вогню.

Ядерний статус України: Чи можливо повернути втрачений потенціал

Сьогодні, коли Росія продовжує підтримку сил, що прагнуть дестабілізувати Україну, а також чинить тривожні дії в Прибалтиці і на Балканах, ядерна зброя може стати вагомим стримувальним фактором проти країни-агресора.

http://picua.org/img/2018-02/18/2geu...zmp7kgbjyg.jpg

Ведення серйозного діалогу про відновлення Україною ядерного статусу є цілком слушним кроком і сприятиме ревізії нечинних гарантій безпеки. Про це повідомляють Патріоти України з посиланням на "Інформатор".
Якби Україна мала ядерну зброю, то нинішньої агресії Росії не було б. Але Україна відмовилася від третього найбільшого арсеналу ядерної зброї у 1994 році в обмін на гарантії (за Будапештським меморандумом) США, Великобританії і Росії про збереження суверенітету і територіальної цілісності України з боку цих держав.

http://picua.org/img/2018-02/18/ftm8...lqy7i0dxsf.jpg

Коли Росія почала втручатися в наші суто внутрішні справи, виявилося, що цим гарантіям гріш ціна. У цілому, дії Росії і бездіяльність Заходу стали величезним ударом по авторитету міжнародних договорів і військових союзів, бо обіцянки від будь-якого “гаранта” виглядають тепер в кращому випадку сумнівними.

Отже, якщо велика ядерна держава може порушувати суверенітет і територіальну цілісність менших країн у той час, як інші держави не в змозі захистити ці країни, попри гарантії безпеки, які кроки можуть зробити менші країни, аби компенсувати чисельну перевагу великих країн?

Один з варіантів – відновити виробництво ядерної зброї. У такому випадку кількісна перевага в звичайному озброєнні великих країн не має значення. Для України повернення статусу ядерної держави не є чимось таким, що виходить за межі можливого, якщо врахувати що ми постійно знаходимось у буферній зоні.

Україні вистачає технічних можливостей для створення ядерної зброї і засобів її доставки. Дивно, якщо країнам ядерного клубу вистачить морального авторитету відмовляти Україну від виробництва ядерної зброї.

Які основні позитивні сторони повернення ядерного статусу України?

Захист

Ядерна зброя не придатна ні для яких цілей, крім захисту території ядерної держави або великого угруповання його військово-морських або військово-повітряних сил, що знаходяться в міжнародному морському або повітряному просторі, від прямого повномасштабного нападу.

Ця мета дуже важлива і повністю виправдовує існування ядерної зброї у сучасному світі. Разом з тим, масова агресія ядерних держав нині вкрай малоймовірна з огляду на наявність у них (і в міжнародній системі в цілому) потужних “доядерних” коштів (включаючи, наприклад, багатосторонню дипломатію), що роблять подібну пряму агресію надзвичайно витратною.

Ядерна зброя – це не постійна загроза

Загроза нанесення ядерного удару для “прикриття” наступальних операцій (що проводяться за межами національної території і спрямованих на зміну, а не збереження статус-кво) не є переконливою ні для ядерних, ні для без’ядерних держав.

Щоб змусити міжнародне товариство повірити в готовність застосовувати ядерну зброю у наступальних операціях, потрібні будуть заходи (як мінімум, заяви на вищому рівні), які з великим ступенем ймовірності підірвуть міжнародну безпеку в цілому. Подібні заходи і навіть просто заяви спочатку призведуть до ізоляції держави, яка їх робить, а потім породять потужну глобальну хвилю ядерного поширення.

Низькі ризики

Ризики застосування ядерної зброї помилково або її потрапляння до рук недержавних суб’єктів – мінімальний. Проте, ці ризики не можна не включати в оцінку доцільності знищення надлишкових арсеналів ядерної зброї.

Проти Росії

Сьогодні, коли Росія продовжує підтримку сил, що прагнуть дестабілізувати Україну, а також чинить тривожні дії в Прибалтиці і на Балканах, ядерна зброя може стати вагомим стримуючим фактор про країни-агресора.

Ядерна зброя в Україні: міф чи реальність

Сьогодні навіть дуже побіжний аналіз ситуації говорить про те, що економічний і науково-технічний потенціал України достатній для повторного створення ядерної зброї.

За наявності теперішньої технологічної бази, відтворення ядерного потенціалу і виробництво ядерних боєзапасів можливе за кілька років. На території України є два підприємства із видобутку і переробки урану. Завод із виробництва важкої води, технологія розробки електронних компонентів і навіть спеціальна техніка, яка вимірює ізотопний склад ядерних матеріалів. Вітчизняні фахівці запевняють, що Україна у дуже короткі строки може реалізувати такі відсутні ядерні технології, як отримання тритію, реактор-виробник збройного плутонію, радіохімічний завод зі збагачення плутонію і металургійний завод із виробництва збройного плутонію. Також можна окремо підкреслити, що Україна є одним із найбагатших регіонів, де є уран.

Великим плюсом є і те, що із 20 ракетних комплексів, які були на озброєнні колишнього СРСР — 13 були розроблені у дніпропетровських КБ “Південне” та ВО “Південмаш”.

Політичний експерт Леонід Кулєш вважає, що Україні може вийти боком відмова від ядерного арсеналу.

“В ідеалі верховним міжнародно-правовим органом є Рада Безпеки ООН. Нею знехтували, коли НАТО у 1999 році силою домоглася відділення Косово, – нагадує автор. – Те ж саме відбулося, коли коаліція доброї волі повалила іракського диктатора Саддама Хусейна. Проти обох воєн різко заперечувала Росія. Потім Москва сама затіяла війну – і теж без мандата Ради Безпеки. Спочатку у 2008 році на Кавказі. А тепер Володимир Путін недвозначно залишає за собою право на військове вторгнення в Україну. Атомна зброя захищає. Приклад Ізраїлю та Індії вчить нас, що, маючи її, країна отримує імунітет від будь-яких вторгнень. Відмова від атомної зброї не проходить дарма, гарантії безпеки залишаються на папері, а міжнародне право стає непридатним”, – розповів він.

Експерт припускає, що Муаммар Каддафі, можливо, пошкодував, що в обмін на зняття санкцій здав зброю масового знищення.

“Так і Україні може тепер відгукнутися відмова від ядерного арсеналу”, – додав він.

Лідер “Радикальної партії” Олег Ляшко заявив, що Україна має всі законні підстави для відновлення статусу ядерної держави, бо, на його думку, Будапештський меморандум не виконується країнами, які його підписали.

Про відсутність допомоги з боку європейських партнерів Києва в “війні з Росією” говорять і інші члени партії.

Народний депутат від “Радикальної партії” Ігор Мосійчук розповів, що Європа або Захід не дуже поспішає допомагати нам у боротьбі з агресором.

“Перш за все, потрібно спиратися на власні сили. У зв’язку з порушенням Женевської конвенції, щодо гарантій, які нам були надані, Україна має повне право почати відновлення тактичного озброєння, ядерної зброї, як стримувального фактора від агресії, від захоплення наших територій. Європа це повинна усвідомити, побачити і, можливо, переоцінити ставлення”, – заявив депутат.

Офіційний ядерний клуб сьогодні складається з таких держав: США, Росія, Британія, Китай, Франція. Коло неофіційних власників значно ширше. Зараз 30-40 країн світу мають можливість створити ядерну зброю. Від звичайних озброєнь, які треба раз у раз демонструвати, у ядерної зброї є важлива і унікальна риса: воно виконує стримувальну функцію не тільки своїми військово-технічними характеристиками, а вже фактом своєї наявності у цієї країни. Ядерна зброя є фактором “непрямої дії, політичної зброї”. Офіційні власники ядерної зброї це декларують у своїх доктринах із урахуванням власних політичних інтересів. Наприклад, Франція вже дала основні положення своєї доктрини. Французькі ракети будуть націлені не тільки на ті держави, які мають ядерну зброю, а й на ті, які можуть використовувати проти Франції свої хімічні та біологічні арсенали. Наявність таких цілей – одна із форм ядерного стримування. За висловами екс-прем’єра Маргарет Тетчер саме наявність ядерної зброї, як фактору стримування зіграло вирішальну роль у протистоянні у “холодній війні” між заходом і СРСР.

Ведення серйозного діалогу про відновлення Україною ядерного статусу є цілком слушним кроком і сприятиме ревізії нечинних гарантій безпеки. Окрім того, Україна може впритул наблизитися до створення ядерної зброї, використавши цей крок, як останню можливість, необхідну для збереження державності. Така програма може бути реалізована у рамках розвитку атомної енергетики із урахуванням розширення її компонентів, які потенційно можна бути використати у військовій справі.

Подальші події у відносинах із Росією показали наскільки непродуманим і злочинним стосовно своєї країни виявився подібний крок. Постійні торгівельні війни, військовий конфлікт на Сході України і окупація Криму показали, що Росія не збирається виконувати свої зобов’язання згідно з умовами договору як гарант нашої територіальної недоторканності.

Автор: Анна Колянчук для ІНФОРМАТОРа

Сьогодні в Україні-День Героїв Небесної Сотні

http://picua.org/img/2018-02/20/klpb...hgjfqajrbe.jpg

День відзначається щорічно 20 лютого згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні».

Саме в ці дні, чотири роки тому, під час Революції Гідності, протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого піку. 20 лютого 2014 загинуло найбільше активістів Майдану. Наступного дня, 21 лютого 2014 року, офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього ж дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких в жалобних промовах назвали «Небесною сотнею», а під час прощання з загиблими лунала жалобна пісня «Плине кача...», яка стала українським народним реквіємом.

Сумний список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур активіста Юрія Вербицького. До 18 лютого 2014 року вже налічувалось 9 загиблих. З 18 по 20 лютого на Майдані загинуло найбільше людей – 78 осіб, після 20 лютого – ще 20. Окрім українців, жертвами режиму Януковича стали білоруси, вірмени та грузини. Усі вони увійшли до меморіалу борців за українську Незалежність – до Небесної Сотні.

104 Героям Небесної Сотні Президент України Петро Порошенко посмертно присвоїв звання Героїв України, а троє іноземців - громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція і Давид Кіпіані, посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні. Україна заплатила надто високу ціну за звільнення від диктатури і свій цивілізаційний вибір – бути частиною Європи.

Вона рятувала поранених на полі бою: На Донбасі терористи цинічно вбили українську медсестру-військового

http://picua.org/img/2018-02/21/q4r8...brhl53ftwt.jpg

У результаті обстрілу з боку бойовиків у зоні АТО 21 лютого загинула сестра-медик.

Про це повідомляє у Facebook 10-та окрема гірсько-штурмова бригада.

"Сьогодні під час надання цивільному населенню медичної допомоги були обстріляні наші медики. Загинула наша сестра-медик, військовослужбовець і людина з великим серцем – Сабіна", - розповідають військові.

За їхніми словами, під час обстрілу було поранено ще одного військовослужбовця. "Вбивати жінок та мирних мешканців – це все, на що здатні кляті російські окупанти".

Біблія із зони АТО, яка врятувала нашого захисника ...
З нам Бог, за нами Україна!

http://picua.org/img/2018-02/22/03wt...pobtzb7g5y.jpg

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

Ми молимось за нашу Україну,
За мир і спокій у містах та селах,
За нашу мову - щиру солов' їну,
За тишу й затишок в людських оселях.
Ми молимось за кожного солдата,
Ми молимось за мир в усьому світі.
Сьогодні - ще одна страждає мати,
Сьогодні - ще одні нещасні діти.
Ми молимось, щоб дім наш був квітучим.
За те, щоб врожаї були багаті,
Щоб край наш був веселим і співучим,
А люди - не були рабами знаті.
Ми молимось за єдність України,
Щоб знали вороги - нас не здолати!
Не витіснити із сердець свободи,
І волі нашої нікому не зламати!

http://picua.org/img/2018-02/22/a6rl...u692wug1ek.jpg
------------

За справу беруться військові: Муженко повідомив про завершення Антитерористичної операції на Донбасі

Начальник Генерального штабу Збройних сил України Віктор Муженко повідомив, що триває зміна формату антитерористичної операції (АТО) на операцію Об’єднаних сил, яку очолить військове керівництво.

http://picua.org/img/2018-02/23/ejhb...ft5bqj1tms.jpg

«Закон, який 20 лютого був підписаний президентом України, систематизує задіяння ЗСУ для виконання завдань тих, які вони виконували в АТО, і зміну формату основної операції. Буде завершена АТО, і ми перейдемо до операції Об’єднаних сил. Це передбачає чітку структуру системи управління, підпорядкованість визначених сил і засобів військовому керівництву, створення об’єднаного оперативного штабу як основного органу управління цією операцією на території Донецької і Луганської областей», – зазначив в ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода Віктор Муженко...

За його словами, це дозволить систематизувати задіяння підрозділів ЗСУ і підрозділів та сил інших складових сектору безпеки, «більш ефективно і в рамках правового поля застосовувати ЗСУ».

Відповідаючи на запитання кореспондента про те, хто очолить штаб Об’єднаних сил, начальник Генерального штабу ЗСУ повідомив, що це буде «людина з бойовим досвідом». «У нас є відповідні кандидатури. Вони потребують певної процедури узгодження. І після цього в найкоротші терміни вони будуть надані президенту України для затвердження такої кандидатури. Це буде людина, яка має бойовий досвід і достатньо навичок, знань і практичного досвіду для того, щоб виконувати такі завдання», – сказав Муженко.

Втратила ногу на Донбасі, але не здалася: Мережу вразила історія української військової

Втративши ногу в АТО, солдат Ольга Бенда служить в ЗСУ і готується до «Ігор нескорених».

http://picua.org/img/2018-02/23/et2z...968irhzfdh.png

У травні минулого року Ольга Бенда отримала важке поранення під час ворожого обстрілу в районі Авдіївки. Осколком снаряда їй фактично розтрощило ногу. Кінцівка довелося ампутувати ... У ситуації, коли інші склали б руки, Ольга Бенда не втрачає оптимізму. Вона і далі служить в армії і готується до участі в «Іграх нескорених», - йдеться в матеріалі "Народної армії".

"Ранок. Швидко і впевнено Ольга спускається по досить крутими сходами під'їзду столичної багатоповерхівки. Поруч стрибає трирічний син. Разом вони, обганяючи перехожих, поспішають в садок. Потім жінка біжить на маршрутку. Там ніхто не поспішає поступатися їй місце. У життєрадісною, усміхненою дівчині важко дізнатися ветерана АТО з протезом замість ноги. Далі - біганина і метушня на службі, в місцевому військкоматі.

«Ваші документи зареєстровані», - таке повідомлення надійшло від організаторів Invictus Games, і обличчя жінки освітила усмішка. «І як ти тільки все встигаєш? І служба, і фотосесії, і спорт ... », - вкотре дивуються колеги. Старший солдат Ольга Бенда тільки плечима знизує. Коли після служби всі втомлено поспішають до домашніх диванів і телевізорів, вона добирається до водійських курсів. Попереду - три години інтенсивних занять. А потім ще в магазин забігти ... Так що додому вона повертається вже близько десятої вечора.

Вечір. На кухні заварюється чай. Оля читає казку синочку. Завтра знову метушня, біганина, садок, робота ... У ситуації, коли інші склали б руки, Ольга не втрачає життєлюбства і прагне бути максимально корисною для суспільства. «Ніколи не здавайся», - витатуйоване у неї на руці. Але очевидно, що ніякі нагадування їй не потрібні.

Зі своєю новою ногою - сучасним протезом, Ольга живе зовсім недовго. Однак, дивлячись на її впевнену ходу, цього не скажеш. Жінка відразу ж після поранення зрозуміла: життя не закінчується, тому потрібно діяти. Вирішила почати з самого важливого: швидше знову встати на ноги.

- Ви навіть не уявляєте, скільки сліз було пролито, - каже жінка. - Дуже важко прокинутися і усвідомити, що частини твого тіла немає, і що потрібно навчитися жити спочатку. Якось інакше. Однак я зрозуміла, що зволікати не можна. Хотіла почати знову ходити, поки не забула, як це роблять. Уже через місяць після поранення я вперше встала на протез. Звичайно, не все виходило. Я падала, нервувала і знову піднімалася. Однак через кілька тижнів вдалося навчитися ходити на залізної нозі. Велику роль зіграло те, що я раніше серйозно займалася легкою атлетикою. Коли було боляче і важко, думала про сина, батьків та улюбленому. А також про те, що хочу знову бути самостійною і нікого собою не обтяжувати. Тепер, коли веду активний спосіб життя, беру участь в різних проектах, це дуже заспокоює моїх близьких. Це одна з головних причин, чому я взагалі працюю над собою. Для того щоб доводити собі, людям і батькам, що проблем немає. Навпаки, є нові можливості для розвитку!

На вулиці особливість Ольги часто помічають. Деякі просто розглядають залізну ногу, хтось починає її жаліти. Цього вона не переносить.

- Спочатку соромилася, коли виходила на прогулянку. Могла почути за спиною: «Дивись, дівчина без ноги». А тепер свою особливість я зовсім не соромлюся. Обрізала штани до коліна, тому що так зручніше. Шкода, що бігати поки не можу. Чекаю не дочекаюся, коли отримаю спортивний протез, щоб займатися пробіжками. Мій протез звичайний. Він прекрасно підходить для повсякденного життя, але не для бігу та стрибків. І все одно намагаюся займатися спортом, щоб тримати себе в формі. Тепер мій тренер - синок. Він ніколи не сидить на місці, так що і мені доводиться бігати. Прибігає і каже: «Мама, одягай вже свою ніжку, і пішли».

Два місяці тому Ольга перевелася на службу до столичного військкомату. Після поранення вона категорично не хотіла йти з армії.

- Коли я лежала в госпіталях, стала замислюватися про подальшу службі. Розуміла, що через ампутації мене можуть звільнити. Тому в кінці літа я написала рапорт на ім'я Міністра оборони про те, що хочу і далі бути на військовій службі. Безмежно вдячна, що мене залишили в армії, хоч тепер і служу в тилу, у військкоматі. Пам'ятаю, як мені в листопаді подзвонили і запитали, чи згодна я на переклад. Я кричала в трубку: «Так, так! Коли можна почати? »З радістю кожен день поспішаю на службу.

Весь час жінку підтримував її улюблений Олексій, військовослужбовець 72-ї бригади. Вони почали зустрічатися до поранення, і сьогодні закохані разом. А трохи більше місяця тому, щасливі, вони узаконили стосунки.

- Я перенесла п'ять складних операцій, і Олексій завжди був поруч. Він мене причісував, годував, витирав сльози. Я питала: «Льоша, ти ж розумієш, що у мене немає ноги, як ми тепер будемо?» А він: «Нічого, трохи повільніше будемо прогулюватися». Якось раз мама вмовила коханого поїхати додому і відпочити, він уже ледь на ногах тримався через недосипання. Він поїхав, але вже через дві години примчав назад. Каже: «Не можу вдома, краще тут побуду». Наші відносини після мого поранення стали ще міцнішими. Тепер я в глибині душі знаю, що ця людина мене напевно не покине, що б не трапилося. Мене часто запитують, як він мені зробив пропозицію. Одного разу пішли в ювелірний магазин за сережками. Олексій каже: «О, дивись, які гарні обручки. Купуємо? »Купили. І відразу ж пішли в ЗАГС подавати заяву. Через місяць нас розписали. Вдома нас зустріли батьки Олексія з короваєм ...

Ольга розповідає, що медового місяця у них з коханим хоч і не було, але після Нового року чоловікові запропонували путівку в Тисовець. Молодята з радістю погодилися. Жінка залишилася задоволена активним відпочинком на гірськолижному курорті. Навіть гору заввишки в 1078 метрів самостійно подолала на протезі, та ще й без милиць.

- Гора, слизько, а я піднімаюся, як якийсь альпініст. Правда, назад уже на санках з'їжджала, сил уже не було. Вірю, що на «Іграх нескорених» зможу себе гідно показати. Просто не маю звички здаватися або зупинятися на півдорозі. Недарма ж я собі тату зробила «Ніколи не здавайся!». Прикладом для мене є Вадим Свириденко, уповноважений Президента з питань реабілітації учасників антитерористичної операції. Він втратив і руки, і ноги, а живе активніше більшості здорових українців. Ми постійно спілкуємося. Він мене підштовхує до участі в різних проектах: «Ти там зареєструвалася? А це зробила? .. »Як з такою підтримкою складеш руки? Намагаюся сама підштовхувати до активного життя поранених бійців, іноді ходжу в госпіталь.

Ольга зізнається, що у неї ніколи не було стільки бажань і планів, як зараз.

- Звичайно, я і раніше повільно не ходила. І протез теж не зменшив швидкості. Щодня купа справ, і я отримую від такого ритму життя просто шалене задоволення. У найближчих планах - сісти за кермо, працювати, вирішити квартирне питання, адже поки ми проживаємо з мамою чоловіка. А там вже можна і про сестричку для Діми думати."

"Присвятив себе людям та Україні": Військовий із Тернопільщини пройшов АТО, а помер на мирній землі

Олександр Пилип'юк був щиро впевнений у перемозі над російськими окупантами, але дожити до світлого дня йому не судилося.
На Шумщині поховали ветерана АТО.

43-річний ветеран АТО із Шумщини Олександр Пилип'юк помер на Закарпатті під час несення варти. Про те, яким був атовець, розповіла його родина

http://picua.org/img/2018-02/23/qw7n...5d9ghmgsbw.jpg

http://picua.org/img/2018-02/23/lubv...xa84qt4u4p.jpg

http://picua.org/img/2018-02/23/s9jx...pr43br6hfu.jpg

http://picua.org/img/2018-02/23/kn7p...k0fqsh70bz.jpg

Майбутнє України: Подивіться на цю пару - вони захищають нас з вами

http://picua.org/img/2018-02/25/3ztv...01by9ca1sq.jpg

На фронті воюють майже діти...

Такі молоді, такі красиві.. Чому саме вони? Чому взагалі ще продовжується АТО ????

http://picua.org/img/2018-02/25/n5zl...mxrwizn48q.jpg

"От яка страшна пропаганда! так, так... йдiть нашi дiти украiнцi 18 рокiв.... йдiть у "котли"! Та не звертайте увагу на нас,тих, хто проголосив це АТО! Так ми багатiємо, наши дiти рахують грошики... а ви, одурманенi, йдiть у могили!
Що це за страхiття!? Прокиньтеся люди! Чи це АТО, чи це вiйна, чи це... брехня, намальована тими, хто наживаеться на цiй брехнi!?
Якщо це АТО, то не дiти 18 рокiв повиннi йти на боротьбу з ними, а спецпiдроздiли, вiйськовi, якi пройшли спец. пiдготовку, з повним снарядженням та належною, вiйськовою освiтою!", - коментує Тетяна Волкова.

Сьогодні день народження Лесі Українки

http://picua.org/img/2018-02/25/y25k...hs2yrm5ogl.jpg

25 лютого 2017 року виповнюється 147 років з дня народження видатної української письменниці Лесі Українки. Образ якої був спрощений радянською владою і в подальшому промосковською владою в незалежній Україні до поетеси з тяжкою хворобою і долею, авторки «Лісової пісні». І тільки зараз приходить розуміння, словами письменниці Оксани Забужко, що видатнішої жінки, аніж Леся Українка, в європейській жіночій літературі ХХ століття не було.

Саме Оксана Забужко є автором фундаментального дослідження ролі і місця Лариси Петрівни Косач (Лесі Українки) в історії не просто літератури, мистецтва, а в цілому в історії незалежної України 650—сторінкової «Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій».

Наведемо декілька уривків з одного інтерв’ю письменниці, присвячених її прочитанню «коду» Лесі Українки, відображеного в цій праці.

«Перше і найголовніше, що варто знати: Леся Українка, Лариса Петрівна Косач — аристократка, дочка дійсного статського радника, нащадок старовинного шляхетського роду і козацької гетьманської старшини. Її предок по батьківській лінії ще в XIV ст. одержав герцогський титул від імператора Фрідріха. Предки по материній лінії, Косачі, були правителями Герцеговини. Її предок із роду Драгоманових був перекладачем при уряді Хмельницького. Леся Українка — остання представниця кількох століть української європейської лицарської культури, яка, підкреслюю, усією своєю творчістю — і драмами, і поезією, і всім своїм світоглядом дає абсолютно завершений пам’ятник цієї культури».

«...В Лесі Українці було те, що Україна радянська і пострадянська не тільки не потребувала, а й агресивно від себе відторгала. Щоправда, «Лісову пісню» легше було ввести в програму як таку собі квазіфольклорну штучку, ніж зовсім викреслити і забути».

«Свій псевдонім вона «успадкувала» від рідного дядька, Михайла Драгоманова — одного з найцікавіших і наймасштабніших українських мислителів, тих, які вміли на сотні років уперед бачити «український національний проект». До речі, Драгоманова було вислано на еміграцію до Женеви указом Олександра Другого як «положительно опасного агитатора» — за «малоросійський сепаратизм» і надто широкі впливи на російський демократичний рух (Драгоманов, до речі, — батько російських кадетів і батько російської конституційної демократії; у впливі на інтелектуальну Росію мислителів такого класу, як Драгоманов, тоді у самій Росії не було). Саме там, в еміграції, він і почав підписуватися «Українець»».

Слід зазначити, що за часів незалежності України академічне повне зібрання творів видатної українки наразі не видане.

Водночас, що в 2016-2017 рр. побачило світ поки що двотомне видання (третій том ще не видано) листів Лесі Українки у видавництві «Комора».

"Вона хотіла бути завжди там, де всі. Навіть якщо це небезпечно": У зоні АТО загинула Сабіна Галицька

Від вибуху ворожої ПТУР проломився борт машини і величезний шматок обшивки, розлетівшись, пішов всередину. Туди, де сиділа 23-річна військова лікарка Сабіна Галицька .

http://picua.org/img/2018-02/26/r0ka...ti9z5z0anh.png

-------------
"Станем сміло до бою за землю свою!": Мережу підірвав хіт Мірко Саблича, присвячений загиблій Сабіні

Загиблій в зоні АТО 23-річній Сабіні Галицькій присвятили пісню.

http://picua.org/img/2018-02/26/s7l2...1fcueap2lb.jpg

Таким чином пам'ять загиблої дівчини-медика вшанували учасники музичної групи "Мірко Саблич". "Ця 23-річна дівчина, український військовий медик з Окремої гірничо-штурмової бригади загинула у Донецькій області, надаючи медичну допомогу мирним жителям... Світла пам'ять... Героям слава!"

http://picua.org/img/2018-02/26/npa0...y2w6wx2ujz.png

https://youtu.be/3riDbfSF4MM

"Путін підготував сценарій нового вторгнення в Україну" - експерт розповів, коли це може статися

Росіяни будуть провокувати якусь ситуацію, пов'язану з масовим знищенням "київською хунтою" так званого "народу Донбасу" і спостерігачів ОБСЄ. Потім Росія заявить, що їй нічого іншого не залишилося, як ввести свій контингент на окуповану територію.

Після проведення чемпіонату світу з футболу в 2018 році Росія піде на провокацію на Донбасі з інцидентом з масовою загибеллю цивільного населення з метою відкрито ввести війська під вивіскою миротворчої місії. Про це заявив президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар.

"Думаю, що в найближчі місяці, швидше за все, вже після переобрання Путіна і проведення чемпіонату світу з футболу, буде зберігатися загроза розвитку негативного сценарію, серйозний ризик того, що Росія спробує створити новий привід для вторгнення в Україну. Це не означає, що вони намагатимуться знову збити якийсь пасажирський літак. Ні, це вже не пройде. Однак якийсь варіант вони знайдуть для свого сценарію - мовляв, Росії нічого іншого не залишалося, як ввести своїх "миротворців", - пояснив він.

Експерт нагадує те, що російська пропаганда вже неодноразово стверджувала, що "народу Донбасу" загрожує "геноцид" в разі, якщо "київська хунта" відновить свою владу на всій окупованій території або ж якщо в регіон будуть введені миротворці за сценарієм України і США.

"Думаю, росіяни будуть провокувати якийсь сценарій, пов'язаний з масовим знищенням "київською хунтою" так званого "народу Донбасу" і спостерігачів ОБСЄ. Потім, беручи до уваги неповороткість ООН, зайнятість американців, Європі не до цього - Росія заявить, що їй нічого іншого не залишилося, як ввести свій контингент для запобігання різних негативних сценаріїв. І росіяни будуть вже на Донбасі нібито "миротворці", - говорить Гончар.

Вихід Росії зі Спільного центру з контролю і координації (СЦКК), вважає він, також свідчить на користь обрання Росією саме такої ідеї.

У доктрині начальника генштабу ЗС РФ Валерія Герасимова описана технологія і етапність ведення війни гібридного типу, яка закінчується саме миротворчою операцією, розповів Гончар.

"Але миротворчою операцією не в ООНівському розумінні, а в російському - під виглядом миротворчих сил вводяться російські контингенти", - додав аналітик.

З'явилося фото випробувань нової небезпечної зброї України

http://picua.org/img/2018-02/28/ytik...8ks6dvgsnc.jpg

Українські військові дали черговий привід для хвилювання російським чиновникам та їх поплічникам на Донбасі. На сторінці КБ "Луч" в Facebook були розміщені фотографії з місця випробувань протитанкових ракетних комплексів "Стугна-П" і "Корсар".

В повідомлені підтверджені раніше заявлені характеристики зброї. "Корсар" дозволяє вести вогонь на дистанції 2,5 км (аналогічна дальність у американського FGM-148 Javelin), а наведення ракети здійснюється за допомогою лазерного променя.

Однією з переваг "Корсара" є його мобільність і легкість, яка дозволить переносити його без додаткових пристроїв.

Начальник Генерального штабу Збройних сил України В.Муженко раніше заявляв, про те що протитанкові ракетні комплекси "Стугна-П" і "Корсар", а також танки "Оплот" будуть взяті на озброєння української армії в поточному році.

Опублікував: Інна Мартинчук

"Вас злять мої дописи? Вмотивуйте мене, щоб я вас не злила. Хоч би як ви не волали, Україна буде соборна і українська" - Лариса Ніцой

http://picua.org/img/2018-03/01/2uox...vuamqmljvf.jpg

Письменниця наголосила, що належить до українського народу і має право на свій шмат саме українського простору.

"Про мотивацію і час." - пише у своєму Facebook українська письменниця Лариса Ніцой і продовжує:

– Ви далжни нас матівіравать, чтоби ми палюбілі ваш ураїнскій ізик і захатєлі на ньом разгаварівать.

Я українка на українській землі. Я розмовляю українською мовою, поважаю українську історію, українські традиції, захоплююся історичними українськими особистостями та славним минулим свого народу.

Я – українка, яка плаче над долями убієнних українців у Соловках, Биківнях, Бабиних ярах, Корюківках.., тужить над мільйонами українських загублених доль.

Я – українка, яка боїться до кінця уявити, що відчуває мама, в якої на очах вмирає дитинка і просить їсточки, а в мами немає що дати, бо все забрали.

Я – українка, яка боїться відчути, що відчували ті тисячі і тисячі українських поетів, музикантів, акторів, учених, які з вибитими щелепами, переламаними кістками і розбитими головами, заюшені кров’ю, чекали в казематах того ж Жовтневого палацу розстрільної ночі, а це ж були чиїсь синочки і доні, сестри і брати, мами і тати, і я боюся собі уявити, що відчували їхні рідні.

Я боюся уявити, як стояла Марія Крушельницька під тим палацом, а в цей час розстрілювали її двох синочків-соколиків, двох юнаків, поета і художника.

Материне серце не витримало – уже з неба дивитиметься, як убиватимуть ще трьох її дітей і чоловіка, високоосвічених, високоінтеліґентних українців, які мріяли і мали всі шанси прославити Україну.

Я боюся уявити, скільки ще було таких Марій.

Я – українка, яка й досі боїться намалювати собі в уяві, що відчували ті, кого витягали з теплих домівок у чому були і вантажили в вагони, а в їхні теплі хати, збудовані власними ручечками, в їхні родинні гніздечка на все готове заселяли чужих, які потім скажуть, що "здєсь всєгда так било, а ви нікто".…

Я – українка, багато що боюся собі уявити з того, що пережив мій народ. Якщо скласти той весь український біль докупи і придумати прилад, який би той біль виміряв, то я боюся уявити, якої потужності чи сили буде та величина.

Я – українка. Я належу до свого українського народу, який розправляє плечі. Я мрію про відродження його могутності і слави. Я мрію про наше процвітання.

Як ми можемо процвітати, якщо ви нам дихати не даєте?! Ми маємо право на свій шмат простору. Свого, українського. У вас є все. Ваше середовище всюди.

У нас немає нічого. Куди не піди – все ваше: музика, телебачення, газети, радіо… Немає такого сантиметру в цій країні, куди б від вас можна було сховатися. Ви – скрізь. Ви що-небуть чули про особистий простір? Ви свій особистий простір поширили на нас. У нас, українців, свого простору немає.

Ви. Відібрали. У нас. Усе. Що вам ще від нас треба? Щоб ми вас "матівіровалі"?

Я. Вас. Мотивувала. 30 років. Ви – злодюги. Ви вкрали в мене мої безцінні 30 років життя, а віз і нині там. Ви крадете в українців найдорожче – час.

А ми живемо сьогодні і тут. І дихати хочемо сьогодні і зараз, а не тоді, коли ви вмотивуєтеся.

З сьогоднішнього дня ви будете мотивувати мене. Ви – мене. Щоб я вас любила. Вам не потрібна моя любов? А хто вам сказав, що мені треба ваша любов до моєї мови? Ви повітря, яким дихаєте, любите? А воду, яку п’єте, любите? Отак і мова. Вона просто буде. Всюди. Як повітря.

ЇЇ є кому любити…

Вас злять мої дописи? Вмотивуйте мене, щоб я вас не злила. Приходжу в Лавину, а там усе українською – я вмотивована і допис не пишу. Вмикаю телевізор – а там усе українською. Знову вмотивована, нікого не чіпаю.

Хоч би як ви не волали, Україна буде соборна і українська. Хочете жити в ній комфортно? Вмотивуйте нас.

Говорить англійською, вчить китайську і японську: Мережу вразив юний вундеркінд з України

Восьмирічний Левко Бондаренко вже в четвертий раз став рекордсменом України. Тепер він "наймолодший знавець термінів з квантової фізики і астрофізики".

http://picua.org/img/2018-03/02/m1ul...qfz3hchr0r.jpg

У 5-річному віці Левко побив рекорд по знанню наукових назв живих істот і рекорд з читання, а також назвав столиці всіх держав земної кулі, оскільки у хлопчика феноменальна пам'ять, передають Патріоти України з посиланням на газету "Експрес".

Мати вундеркінда Ольга Звянцева каже, що син навчився читати в 2,5 роки, і до сих пір це його улюблене заняття. Дитина не може прожити і дня, щоб не дізнатися нову інформацію. Крім того, хлопчик дуже товариський і любить ділитися знаннями. "Лев навіть читав лекцію з фізики старшокласникам місцевої гімназії. Пояснював, що таке квантова піна і яка шкала масштабів Всесвіту. Син вміє зацікавити і вразити слухача фактами. Старшокласники були в захваті від його лекції", - розповіла мама хлопчика.

Левко екстерном закінчив два класи, зараз вчиться в приватній школі за індивідуальним графіком. Прекрасно володіє англійською, читає на ньому статті. Крім того, вивчає ще 4 мови: китайську, японську, німецьку і іспанську. Лев Бондаренко планує встановити ще один рекорд - напам'ять перерахувати кілька сотень персонажів улюблених аніме.

-----------------
"Хорватський сценарій" дозріває? Порошенко натякнув, що Україна не чекатиме безкінечно на мирну деокупацію своїх територій

Петро Олексійович тішиться у світі репутацією досвідченого дипломата. Не дозволяв собі заяв, відірваних від контексту зовнішнього курсу держави. Отже, щось міняється. Вірогідно це продуманий крок, що відкриває нову сторінку в міжнародній політиці України.

http://picua.org/img/2018-03/04/w89x...2x0tc3v7al.jpg

Петро Порошенко розмістив світлину з написом про те, що ЗСУ мають бути готові звільнити окуповані території. Відповідний запис з’явився на сторінці Президента України у неділю, 4 березня.
"ЗСУ слід укріпити настільки, щоби вони були не лише обороноздатними, але й спроможними звільнити окуповані території", – йдеться в повідомленні.

http://picua.org/img/2018-03/04/mrcw...qzb5zati16.png

Варто нагадати, що напередодні Президент своїм указом затвердив таємне "Положення про Сили спеціальних операцій Збройних Сил України".

----------------------
Пішов П'ЯТИЙ рік війни....

http://picua.org/img/2018-03/05/s693...ovnaf4jbl1.jpg

"Мама не плакала, не пыталась удержать нас возле себя": Українська мінометниця з позивним "Біла відьма" розповіла, як пішла в АТО і нині наводить жах на терористів

Мітла - яскравий розпізнавальний знак старого, забризканого брудом позашляховика «Хюндай», на якому літає по фронтових дорогах «Біла Відьма», - цього разу залишилася на передовій.

http://picua.org/img/2018-03/05/qz06...jrzurnrgnz.jpg

Мітлі належить заміна живця - замість рівного господиня хоче замовити собі закручений, щоб був, як в казці про Бабу Ягу. Хоча приналежність бойового автомобіля, розфарбованого в колір хакі, видають дві яскраві наклейки на капоті і на дверцятах багажника з написом «Відьма». Спокійно проїхатися в ньому по мирному Харкову не можна: водії сигналять, перехожі посміхаються і махають руками, вітаючи блондинку за кермом. А дорожні патрульні зупиняють не для того, щоб перевірити документи, а щоб зробити селфі.

Волонтер з Харкова Олена Любинецкая з позивним «Біла Відьма» розповіла «ФАКТАМ», чому підписала контракт, ставши старшиною мінометної батареї. Далі - мовою оригіналу:

Закон про приватизацію почне діяти вже завтра

http://picua.org/img/2018-03/07/2raj...kvxbt23zkh.jpg

Закон України «Про приватизацію державного та комунального майна» набуває чинності 7 березня. Про це повідомляє «Інтерфакс-Україна». У вівторок його офіційно опубліковано в парламентській газеті «Голос України», закон набуває чинності наступного дня після опублікування.

Цей закон замінює сім чинних законів у сфері приватизації та забороняє державі-агресору брати участь у приватизації в Україні.

Згідно інформації Міністерства економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ), закон сприятиме розширенню кола потенційних інвесторів, оскільки суттєво посилює захист їхніх прав.

«Для цього він передбачає можливість використання найкращих міжнародних практик вирішення спорів і застосування міжнародного права в договорах купівлі-продажу до 2021 року. Якщо, наприклад, покупець захоче, щоб договір купівлі-продажу регулювався правом Англії та Уельсу, орган приватизації буде зобов’язаний задовольнити цю умову», — зазначили у Міністерстві.

Ухвалений документ встановлює єдиний алгоритм продажу великих державних об’єктів і єдину процедуру для малих, зазначає МЕРТ. А також визначає два способи продажу державних і комунальних підприємств: відкритий інтернет-аукціон у «ProZorro. Продажі» для малої приватизації з можливістю застосувати класичний і голландський аукціони, а також аукціон із застосуванням інвестиційного радника з числа найбільших інвестиційних банків для приватизації великих об’єктів.

«Новий закон встановлює 12 місяців для об’єктів великої приватизації та п’ять місяців — для малої. Якщо підприємство за останній рік перейшло вартість активів у 250 млн грн — це об’єкт великої приватизації, яка відбуватиметься виключно на електронних платформах», — зазначав раніше виконуючий обов’язки голови Фонду держмайна Віталій Трубаров.

Згідно депутатських поправок, закон також обмежує участь компаній країни-агресора у приватизації. Зокрема, покупцями об’єктів державної власності не зможуть бути юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником або власником 10% і більше яких є резиденти країни, визнаної державою-агресором.

«Стартовою ціною для об’єктів малої приватизації буде їх балансова вартість, якщо вона не дорівнює нулю. Якщо її визначити неможливо, стартова ціна встановлюватиметься за допомогою оцінки», — пояснює МЕРТ.

Новий закон про приватизацію, який полегшує продаж неліквідних об’єктів, є однією з умов продовження співпраці з Міжнародним валютним фондом.

ЩОБ ПОТРАПИТИ В АТО – ПЕРЕВЕЛАСЬ В ПІХОТУ

Крим 2014-го. Російський блок-пост. Окупанти принизливо перевіряють кишені українських військових, вивертають сумки, гидотно порпаються в особистих речах жінок. Дійшла черга і до Оксани Козиренко.

Жодних електронних носіїв, які передусім шукали зелені чоловічки, вона не мала. Переживала через міцно примотану до живота особову справу військовослужбовця ВМС – «квиток» на службу в Україну…

Такою запам’ятала весну 2014-го Оксана Козиренко. Найдорожче в житті – власну доньку, відправила на велику Україну ще з початком окупації Кримського півострова. Якесь майно встигла продати за копійки, решту – залишила в найманій квартирі.

Найбільше запам’ятала зраду. Зраду Військовій присязі, яку порушила більшість військових моряків частини. Російські куратори сказали, що силоміць нікого не тримають:

«Хто хоче в Україну – вийти зі строю!» – прозвучала команда від офіцера-зрадника. Оксана не роздумуючи пішла вперед, озирнулась і оторопіла. Знала, що є проросійськи налаштовані колеги, але ж не стільки!

– Мені прямим текстом пропонували утричі більшу зарплату, протягом місяця квартиру в Криму, – розповідає лейтенант Козиренко. – Таку роботу проводили з кожним, і вибір у кожного свій. Не хочу судити нікого, з цими людьми я багато пережила і мені важко навіть думати про це.

У Миколаєві на перший час із житлом допомогли волонтери, потім довелось винаймати, купувати речі, домашню техніку. Доньку відправила вчитись у Київ, а сама – подала клопотання про відрядження в АТО. Чекати довелось довго.

– Гендерна рівність на флоті закінчується на тому етапі, де вирішить старший начальник, – жартує Оксана, додаючи, що на жодному українському кораблі ніколи не служили жінки.

Тож аби потрапити в АТО, Оксані довелось чекати більше трьох років і прийняти вольове рішення – повернутись в піхоту. Так, саме у Десні, в танковому полку починала свою службу Оксана Козиренко. Була кухарем, начальником їдальні і навіть помічником начальника інформаційно-аналітичної групи. В «сухопутці» попросила місце ближче до моря, там пішли назустріч і тепер Оксана – одеситка.

От уже півроку вірно служить Україні на Донбасі. Вона – офіцер з координації протимінної діяльності групи цивільно-військового співробітництва. Коли в районі Антитерористичної операції проводяться заходи з розмінування та інші профілактичні дії – це її робота зокрема.

Найбільше Оксана любить працювати у школах. Жінка переконана, що у нашпигованому мінами регіоні вкрай важливо проводити роз’яснювальну роботу із всюдисущими дітлахами.

Позивний – «Ксена» Оксані одразу присвоїли бойові побратими, кажуть, що рішуча та войовнича!

Юрій Ігнат

http://picua.org/img/2018-03/09/jzlq...jq56kh0o1z.jpg

Порошенко звернувся до українців з нагоди річниці з дня народження Тараса Шевченка

http://picua.org/img/2018-03/09/3fhz...gol7129at0.jpg

Президент України Петро Порошенко звернувся до співвітчизників з нагоди 204-ї річниці від дня народження відомого українського письменника Тараса Шевченка.

«Він, дивним чином, завжди сучасний і завжди до речі. Його заповіт стало нашим дороговказом під час Революції Переваги. Його образ з'явився на прапорах і щитах української молоді. Його слово і зараз продовжує бути опорою і натхненням в нашій боротьбі: «Борітеся - поборете! Вам Бог помагає ... »

9 березня відзначається день народження українського письменника і художника Тараса Шевченка, відомого також як Кобзар. Він народився в 1814 році. Його талант проявився у написанні поезій та прози українською та російською мовами, художній та графічній творчості, громадській діяльності та таке інше. Постать Шевченка є одним з елементів самосвідомості українців як нації.

"Десятиліття української мови в Україні": Порошенко анонсував новий указ

Президент переконаний, що “року занадто мало, щоб надолужити все те, що внаслідок колоніальної політики втратила українська мова”.

http://picua.org/img/2018-03/09/jivo...l2soys5fvy.jpg

Президент України Петро Порошенко має намір підписати указ про десятирічну програму зміцнення державного статусу української мови. Про це президент заявив на церемонії вручення Національної премії ім. Т. Шевченка в Києві

– Найближчим часом я підпишу указ про розроблення, можливо, десятирічної програми вкорінення та зміцнення державного статусу рідної української мови… Попереду – десятиліття української мови в Україні, протягом якого позитивні, незворотні зміни мають відбутися. Наголошую: незворотні, – сказав Порошенко.

Він також додав, що останнім часом отримав чимало звернень від громадян про оголошення 2018 Роком української мови. Проте президент переконаний, що “року занадто мало, щоб надолужити все те, що внаслідок колоніальної політики втратила українська мова”.

День річниці проголошення Карпатської України буде вихідним на Закарпатті, - Москаль

Четвер, 15 березня, коли відзначатимуть річницю створення Карпатської України, на Закарпатті буде вихідним днем.

http://picua.org/img/2018-03/12/6kxz...eqdm5oa41u.jpg

Відповідне розпорядження підписав голова Закарпатської обласної державної адміністрації.

"15 березня 1939 року Сейм Карпатської України проголосив державну незалежність і прийняв конституцію, в якій визначив державною мовою українську, державним прапором - синьо-жовтий стяг, гербом - зображення ведмедя з синьо-жовтими смугами та тризубом, а гімном - "Ще не вмерла Україна", - зазначає Москаль. - 15 березень 1939 року - одна з найважливіших дат в історії Закарпаття, тому в наш час цей день заслуговує на те, щоб бути вихідним".

Повернутися до коренів: В Україні пропонують позбутися від "радянської" області

Вже придумана історична назва області.

http://picua.org/img/2018-03/12/upsr...5dtqr4h2ck.jpg

Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович виступив за перейменування Дніпропетровській області на Сичеславську. Суспільна підтримка Сичеславська ТАК. "Сичеславська область - це єднання сучасної України з козацькою Україною", - зазначив історик.

Історії війни: АТОвець відшукав дівчинку, лист якої врятував йому життя

http://picua.org/img/2018-03/14/nzf2...w231e1okqw.jpg

Лист від 10-річної Вероніки боєць отримав за часів служби в зоні АТО в 2014 році.

Львівський десантник Володимир Бруньковський розшукав дівчинку, лист від якої служив йому оберегом під час служби на Донбасі

"Так воно рятувало, так витягало. Я його всю війну проніс із собою", - розповідає військовий. Через чотири роки десантник вирішив за допомогою журналістів відшукати і подякувати авторові листа. Дівчинка знайшлася у містечку Надвірна Івано-Франківської області і була приємно здивована, що її розшукали. За її словами, вона відправила бійцям на фронт багато листів, але вони часто не доходили до адресатів.

У телефонній розмові Володимир пообіцяв Вероніці, що через деякий час обов'язково приїде до неї, щоб подякувати особисто.

У компанію до Онищенка?ЗМі дізналися, куди втекла Савченко із України

За словами прес-секретаря нардепа, Савченко вилетіла в ПАРЄ, а запити не отримувала. Тим часом, журналісти розповіли, що Савченко в ПАРЄ не було.

http://picua.org/img/2018-03/15/jnr8...jl9vi4p3pj.jpg

Позафракційний нардеп Надія Савченко зараз вже знаходиться у Барселоні, де часто буває і депутат-утікач Олександр Онищенко. Про це пише Insider із посиланням на декількох високопоставлених співрозмовників.

Також джерела не виключили, що вже в четвер, 15 березня, у Раді з'явиться подання на позбавлення Савченко недоторканності і дозвіл на арешт, а їй самій будуть пред'явлені звинувачення у підготовці терористичного акту та замаху на вищих посадових осіб держави, враховуючи президента Петра Порошенка.

http://picua.org/img/2018-03/15/j7il...ipwqlr1pvs.jpg

В Україні 14 березня відзначається День українського добровольця.

Його встановлено рішенням Верховної Ради від 17 січня 2017 року з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості.

Ця дата вибрана не випадково: саме 14 березня 2014 року прямо з Майдану перші добровольці вирушили на тренувальну базу у Нових Петрівцях, що під Києвом. Внесок першої хвилі добровольців важко переоцінити - саме добровольчі батальйони дали змогу провести мобілізацію і підготувати їм професійну заміну.

Одним із перших прикладів добровольства можна вважати Запорозьку Січ – воєнізовану структуру з добровольчих батальйонів, які століттями боронили Україну.

Інший яскравий приклад – легіон Українських Січових Стрільців, що теж формувався виключно на добровольчих засадах. Події Першої світової війни, протистояння Австро-Угорщини Росії українці вирішили використати задля втілення заповітної мрії про незалежність України. До лав УСС записалося майже 20 тисяч добровольців, але згодом австрійська влада дозволила лише 2500 воякам прийняти присягу й утворити легіон УСС. Тоді, в 1914 році, так само як і в 2014, українські добровольці нічого не мали: вони були найгірше озброєні, взуті й одягнені. Але, попри це, зажили слави як найвідважніші вояки. «З нами йшли в наступ українські добровольці. Це, мабуть, найкращий відділ із усієї Австро-Угорської армії», - йшлося в німецькому повідомленні з фронту до командування Південної Армії. Півтора року знадобилося стрільцям та австрійському командуванню, щоб офіційно оформити українських добровольців як окрему бойову одиницю – полк УСС.

Саме тоді на західноукраїнських землях розпочався і потужний волонтерський рух – по суті, місцеве населення одягало й годувало українських добровольців, надсилало на фронт так звані «любистки» – спеціальні посилки-пакунки.* Під час Другої світової війни добровольці знову першими стали на захист Вітчизни.

Та найновіший приклад – це Революція гідності та початок воєнних дій на сході України. В ті дні тисячі звичайних українських громадян, кинувши власні справи – навчання, роботу, бізнес, родини - початку пішли на майдани, висловлюючи протест проти антидержавної політики тодішнього вищого керівництва країни, а потім зі зброєю в руках першими протистояли озброєній російській армії.

Навесні 2014 року була зафіксована рекордна явка у військкомати країни. Люди приходили самі, не чекаючи повістки. Інші – чоловіки й жінки, самоорганізувалися в батальйони й вирушили на Схід. Саме завдяки добровольцям – їхній мужності, відданості національним інтересам і щирому патріотизму вдалося зупинити російського агресора, дати змогу мобілізувати сили в тилу й озброїти армію. Загалом у конфлікті на сході України брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Переважна більшість із них згодом перетворилася на військові частини силових структур.

Порошенко призначив командувача Об'єднаних сил на Донбасі

За словами глави держави тепер "уже і юридично АТО завершується".

http://picua.org/img/2018-03/16/g0bo...fq834n6id3.jpg

ЗМІ Президент України Петро Порошенко призначив генерал-лейтенанта Сергія Наєва командувачем об'єднаних сил. Про це він сказав, перебуваючи з візитом в зоні АТО в п'ятницю.

"За моєю ініціативою Верховна Рада прийняла закон про реінтеграцію Донбасу. Цим документом створена нова правова основа для відсічі ворожій агресії на Донбасі, а в перспективі - і для відновлення територіальної цілісності України", - нагадав він.

"Формат антитерористичної операції буде змінений на операцію Об'єднаних сил. Керівництво силами і засобами ЗСУ та інших військових формувань та правоохоронних органів покладатися на командувача об'єднаних сил. На цю посаду я вирішив призначити генерал-лейтенанта Сергія Наєва", - заявив президент.

Формат антитерористичної операції буде змінено на операцію Об’єднаних сил.Керівництво силами і засобами Збройних Сил України та інших військових формувань і правоохоронних органів, залучених до виконання цих завдань, покладатиметься на Командувача об’єднаних сил.

Наєв 7 березня 2018 року був призначений заступником начальника Генштабу Збройних сил України. До цього проходив службу на посаді начальника штабу - першого заступника командувача Сухопутних військ ЗСУ. У 2016 році був командувачем військами оперативного командування "Схід".

Легендарний вітчизняний академік заявив про відсутність української нації

Науковець розповів, чим нація відрізняється від населення та чому треба приділити увагу в Україні.

http://picua.org/img/2018-03/19/f5ch...hqap7hyd7x.jpg

Колишній керівник Інституту національної пам’яті та екс-нардеп, академік НАН України Ігор Юхновський заявив, що в Україні немає української нації.

Таку заяву академік зробив у інтерв'ю виданню, зазначивши, що саме цей факт є найбільшою трагедією України, якій слід зайнятися "вихованням" населення. "Нація відрізняється від населення тим, що має певний обсяг обов'язків щодо держави" - зазначив академік.

"Тобто, демократія нації і демократія населення - це різні речі. І ось повинен вам сказати, що такої нації у нас немає", - заявив Юхновський. "В Україні є дуже багато людей, які "займаються тільки плітками, розмовами, власними судженнями". "Найчастіше вони вживають слово "треба": треба так, щоб було, треба так, щоб було... Але треба також, щоб ці люди сказали, що вони самі роблять для того, щоб було добре. Втім, немає національної самосвідомості на нижніх рівнях суспільства", - сказав науковець.

"Виховання цих нижніх рівнів населення є одним із найважливіших завдань України", - наголосив Юхновський. "Це стосується не тільки глави держави, це стосується всіх ланок управління державою. Це стосується і Церкви, між іншим. Бо Церква робить істотний вплив на населення. І ось всі ці інститути разом, скоординовано, повинні виховувати державницьке мислення у людей. Але тієї взаємної координації між ними немає", - додав він.

Краще пізно, ніж ніколи: Україна розірвала програму економічного співробітництва з Росією

Таке рішення було прийнято на засіданні уряду 21 березня.
.
http://picua.org/img/2018-03/21/qule...qxwihyaof7.jpg

В середу, 21 березня, Кабінет міністрів України розірвав програму економічного співробітництва з Росією на 2011-2020 роки. Про це заявив прем'єр-міністр Володимир Гройсман під час засідання уряду.

Зокрема, Кабмін зупинив дію цього документа, а також доручив Міністерству закордонних справ у встановленому порядку поінформувати уряд Росії. 7 червня 2011 року на той час прем'єр-міністри Росії Володимир Путін і України Микола Азаров підписали програму економічного співробітництва двох країн на 2011-2020 роки.