Перевіряти всіх, особливо прибулих з РФ: Порошенко ввів у дію важливе рішення РНБО

http://picua.org/img/2018-03/22/lo9v...s7z8zqdot5.jpg

Президент України Петро Порошенко ввів в дію рішення Ради національної безпеки і оборони «Про невідкладні заходи щодо нейтралізації загроз національній безпеці у сфері міграційної політики». Про це повідомляє прес-служба глави держави.

У зв'язку з цим Кабінету міністрів України доручено забезпечити в місячний термін розробку і внесення на розгляд Парламенту ряд проектів законів України. Зокрема, Уряду доручено підготувати зміни до Законів України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та «Про прикордонний контроль» про введення відносно іноземців, перш за все громадян Російської Федерації, і осіб без громадянства, вихідців з держав міграційного ризику, механізму попередньої перевірки підстав для в'їзду в Україну з використанням електронного повідомлення про намір відвідати Україну, а також визначення повноважень державних органів щодо здійснення такої перевірки.

"Кабміну доручено підготувати зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за порушення порядку працевлаштування, прийняття на навчання, надання житла, реєстрації іноземців та осіб без громадянства та оформлення для них документів, сприяння в наданні інших послуг, а також за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні", - сказано в повідомленні.

Крім того, уряд має забезпечити поліпшення механізму координації реалізації державної політики в сфері інтегрованого управління кордонами, передбачивши, зокрема заходи щодо забезпечення належного функціонування чотирирівневої системи контролю за в'їздом та перебуванням в Україні іноземців та осіб без громадянства, дозволу відповідних процедур і механізму взаємного доступу до інформаційних систем уповноважених державних органів.

Згідно з рішенням РНБО, яке ввів у дію Порошенко, повинен бути підготовлений і затверджений у двомісячний термін порядок реєстрації іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон України, а також внесення відомостей про іноземців або осіб без громадянства, їх паспортних даних до відповідного реєстру; порядок інформаційної взаємодії суб'єктів національної системи біометричної верифікації та ідентифікації громадян України, іноземців та осіб без громадянства, в тому числі щодо здійснення верифікації та ідентифікації особистості; порядок заповнення та використання імміграційної картки, зокрема при перевірці підстав для в'їзду в Україну, продовження терміну перебування іноземців та осіб без громадянства на її території.

Указ набирає чинності з дня його опублікування.

"Рівняйсь! Струнко!": Стало відомо, скількох юнаків чекає весняний призов на строкову службу

Юнаки, призвані в армію в 2018 році, не будуть допускатися на лінію фронту в зоні АТО. Цей момент прямо прописаний у військовій доктрині України.

http://picua.org/img/2018-03/22/q7dg...zaqg80xmui.jpg

Кабінет міністрів затвердив чисельність громадян України, які підлягають призову на строкову військову службу в квітні-травні 2018 року. На строкову службу підуть 15 190 осіб. Про це повідомляє Інтерфакс.

8 990 осіб будуть служити в Збройних сили України, 4 тис. - в Національній гвардії, 1,2 тис. - в Державній прикордонній службі та ще 1 тис. - у Державній спеціальній службі транспорту.

На проведення весняного призову Кабмін виділив 54,9 млн грн. З яких 32,5 млн - на проведення призову в ЗСУ, 14,4 млн - у Національну гвардію, 4,3 млн - до Держприкордонслужби та 3,6 млн- до Держспецтрансслужби.

На одного призовника будуть витрачати 3617 грн. З них 3,5 тис. грн - для виплати грошової допомоги громадянам України, які призиваються на строкову військову службу; 93,13 грн - для підготовки та проведення призову на строкову військову службу.

Термін служби в армії становить 18 місяців. Для призовників з вищою освітою - 12 місяців.

У Франківську 23 та 24 березня оголосили днями жалоби

За рішенням виконкому «Про перепоховання жертв комуністичного терору НКВС у Меморіальному комплексі Дем’янів Лаз» і 23 та 24 березня 2018 року у Франківську оголошено днями жалоби.

http://picua.org/img/2018-03/22/gtg2...zmsuo4kfvl.jpg

У зв’язку з цим, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звертається до підприємств, установ і організацій, що діють на території міста, а також об’єднань громадян з проханням приспустити Державний Прапор України на будівлях та спорудах, обмежити проведення 23 та 24 березня 2018 року розважально-концертних заходів, спортивних змагань, внести відповідні зміни до програм місцевих телебачення та радіо – пише сайт виконкому.

Ніж у спину: Суд Амстердама прийняв довгоочікуване рішення щодо "скіфського золота" з окупованого Криму

Колекція згідно з рішенням суду повинна повернутися в Україну, а не на окупований півострів.

http://picua.org/img/2018-03/23/ujnj...53l7bk9kys.jpg

Окружний суд Амстердама ухвалив рішення у справі про колекцію “скіфського золота” кримських музеїв. Так, суд постановив, що колекцію, яка виставлялася в музеї Алларда Пірсона, повинні повернути не на територію окупованого Криму, а в Україну.

Таке рішення суд виніс, керуючись тим, що кримські артефакти є частиною культурної спадщини держави Україна. Поки що колекція буде перебувати в Нідерландах адже сторони можуть оскаржити це рішення.

Суд також постановив, що Україна також повинна заплатити музею Алларда Пірсона за зберігання артефактів 111 тис. євро. Одночасно з цим музеї Криму повинні заплатити Україні та музею Алларда Пірсона 2 800 євро відшкодування витрат.

Як відомо, предметом спору є колекція з 565 музейних предметів, наданих Центральним музеєм Тавриди, Керченським історико-культурним заповідником, Національним заповідником “Херсонес Таврійський” та Бахчисарайським історико-культурним заповідником для експонування в Музеї Алларда Пірсона.

"Індекс потужності - 0,5664": Українську армію включили до рейтингу найпотужніших в світі

Збройні сили України потрапили до рейтингу журналу News Week як одні з найкращих в світі.

http://picua.org/img/2018-03/24/rqaf...xqo0ua4g0a.jpg

Про це повідомив президент України Петро Порошенко на брифінгу в Луцьку.

"Сьогодні оприлюднено, мені щойно повідомили, умовний рейтинг журналу News Week, де українські ЗС зараховані до кращих збройних сил світу. Підкреслюю, коли я був обраний президентом, у нас армії не було взагалі", - сказав він.

Україна посіла 30-е місце в рейтингу "50 найбільш могутніх збройних сил світу". Експерти оцінили оборонний бюджет України в 4,88 млрд доларів. Загальна чисельність військових - 1 182 млн осіб, літаків - 238, танків - 2 449, броньованих бойових машин - 8 217, морських суден - 25. При цьому авіаносців і підводних човнів немає. Індекс потужності - 0,5664.

"Золота людина": Кернес знов очолив рейтинг міських голів України за рівнем довіри

Очільник Харкова Геннадій Кернес посів перше місце серед мерів українських міст за рівнем задоволеності населення роботою міських голів.

Про це свідчать результати четвертого муніципального опитування, проведеного соціологічною групою Рейтинг від імені Міжнародного республіканського інституту в 2018 році. Це дослідження фіксує ставлення громадян до місцевого самоврядування і муніципальних послуг.

http://picua.org/img/2018-03/24/qulj...w26dn93p14.jpg

Цьогоріч, згідно з результатами опитування, 75% харків’ян підтримують дії Геннадія Кернеса. Порівняно з минулорічним опитуванням, рівень підтримки мера Харкова зріс ще на 3%. На другому і третьому місцях за цим показником – Івано-Франківськ та Маріуполь, з результатами довіри до міських голів 73% та 71% відповідно.

Також Харків увійшов до трійки лідерів за схваленням роботи міськради – 63% опитаних харків’ян задоволені діяльністю місцевої виконавчої влади. Трійку найкращих рад в Україні за рівнем довіри громадян цього року очолив Маріуполь із результатом у 65%, друге місце посіла Харківська міська рада із 63% підтримки, а орган місцевого самоврядування Івано-Франківська замикає трійку лідерів із рівнем підтримки у 62%.

Четверте муніципальне опитування соціологічної групи Рейтинг проводилось у 22 обласних центрах України, а також у містах Маріуполь та Сєвєродонецьк. Дослідження базується на вибірці з понад 19 тисяч респондентів.

В Івано-Франківську перепоховали останки 134 жертв комуністичного терору

http://picua.org/img/2018-03/25/e6p6...6ha30bfbc1.jpg

В Івано-Франківську перепоховали останки 134 жертв комуністичного терору, повідомляє місцеве видання West News.

Згідно з повідомленням, церемонія відбулася в історико-меморіальному комплексі Дем'янів Лаз.

Зокрема, були перепоховані останки 70 осіб, яких ідентифікують як осіб чоловічої статі, кістки 53 людей, яких відносять до осіб жіночої статі, два скелета, що мають ознаки дитячих, і ще дев'ять, які до сих пір не ідентифіковані через пошкодження кісток черепів .

Як зазначається, експертизою було встановлено, що смерть людей настала від вогнепальних поранень голови з пошкодженням головного мозку і масивних ушкоджень голови, основи черепа і травматичного пошкодження головного мозку.

"Це почерк НКВС, численні вогнепальні отвори. На скелетних залишках знайдено безліч свідчень, що жертв катували ще за життя. На стегнових кістках, ребрах, черепах є сліди тортур. Серед жертв двоє дітей. Сьогодні можемо говорити, що Дем'янів Лаз вдруге заговорив . Тут в 1989 році вперше відбулося перепоховання жертв тоталітарного комуністичного режиму. Ми говоримо про жертви 1939-1941 років ", - зазначив керівник КП" Меморіал "в Івано-Франківській області Василь Тимків.

Примітно, що працівниками КП "Пам'ять" в місті Івано-Франківськ на вулиці Ленкавського (на території старого єврейського кладовища) виявлено масове поховання 134 жертв комуністичного терору НКВД у 1939-1941 рр. влітку минулого року. Тіла були скинуті в три неглибоких траншеї довжиною близько 10 метрів і лежали поперек траншей в два або навіть три слоя.....

Вибрав смерть, а не зраду: Як проста киянка відшукала могилу легендарного генерала УНР, розстріляного російськими більшовиками

Місія, яку взяла на себе ця мужня жінка, допомогла їй перемогти важкий недуг.

http://picua.org/img/2018-03/25/3nga...fpq2ysjd2u.jpg

Антоніна Арсентіївна - проста пенсіонерка. Таких, як вона, одиноких хворих людей похилого віку в Києві - тисячі. Після такої травми в похилому віці багато до кінця життя залишаються прикутими до ліжка. А тут ситуація ускладнилася ще й тим, що в молодості Антоніна Арсентіївна, потрапивши в автокатастрофу, отримала важку черепно-мозкову травму, і частково втратила пам'ять. Лікарі не ризикнули робити операцію. Її чекала незавидна доля. Але несподівано в її житті все круто змінилося. А точніше, сама жінка круто змінила своє життя. Про її розповідь пишуть Факти.

Лист з Америки

- Зі мною в палаті лежали жінки похилого віку з таким же діагнозом, - розповідає Антоніна Арсентіївна. - Справи їх були зовсім погані, ось і я налаштовувалася на думку, що на додачу до всіх моїх прикрощів я ще й буду прикута до ліжка. Справа в тому, що після аварії я кілька десятиліть була абсолютно безпорадною. І хотіла щось робити, але не могла змусити себе. Так я змирилася з тим, що придатна лише в'язати авоськи. І ось зовсім несподівані обставини змінили моє життя: коли я лежала з переломом, мені в лікарню і принесли лист з Америки.

За кілька днів до отримання травми Антоніна Арсентіївна відправила знайомого священика отця Григорія в Каліфорнії листівку з привітанням з нагоди тисячоліття хрещення Русі. Відповідь написали парафіяни церкви - сім'я Гандзюк. Як виявилося, батько Григорій помер від інфаркту, і вони вирішили відповісти на її лист. Зав'язалося листування. Гандзюк звернулися до Антоніні Арсентіївна з проханням дізнатися, як можна відновити могилу їхнього родича - генерала Якова Гандзюка.

Генерал-майор Яків Гандзюк - двічі Георгіївський кавалер, учасник російсько-японської та першої світової воєн. У 1917 році він командував Першим Українським корпусом, бився з більшовиками і захищав Київ, де в той час працювала Центральна Рада. А в 1918 році він був узятий в полон більшовицьким командиром Муравйовим і розстріляний після відмови перейти на бік ворога. Незабаром до Києва повернувся гетьман. Тіло генерала Гандзюка знайшли в братській могилі на Солом'янській площі і з почестями перепоховали на Видубицькому кладовищі. Вдова Гандзюка з сином емігрували. Згодом знайомі написали їм, що могила генерала стерта з лиця землі.

- Мене осяяла думка, що знайти могилу повинна саме я! З'явився стимул до життя: я щодня молила Бога дати мені сили встати на ноги і виконати прохання, - каже 77-річна жінка.

Доленосна зустріч

Жінка перебирала в пам'яті події свого життя. Дитиною її з мамою вивезли до Німеччини, де вони ходили в православну церкву - Собор Воскресіння Христового і подружилися з сім'єю священика Григорія - теж українцями. Але, повернувшись на батьківщину, втратила з ними зв'язок - в той час мати друзів за кордоном було небезпечно.

Одного разу Антоніна Арсентіївна поїхала в Почаївську лавру. Волею випадку в цей же час приїхала сестра батька Григорія. Зовсім випадково жінки з'ясували, що у них є спільні знайомі.

- Як виявилося потім, це була доленосна зустріч. Сестра розповіла, що батько Григорій з дружиною зараз живуть в Каліфорнії. там він побудував свою церкву, і дала мені його адресу. Але я двадцять років не вирішувалася йому написати. А коли написала, він уже помер. Але видно, так треба було. Інакше я б не познайомилася з Гандзюк, а вони в моїй долі зіграли, можна сказати, вирішальну роль.

Прийнявши рішення розшукати і відновити могилу генерала Гандзюка, Антоніна Арсентіївна відразу ж і почала діяти. У лікарні написала лист до Головного архітектурно-планувальне управління і отримала відповідь, що з цього питання треба звернутися в Управління культури.

- Я була готова до того, що доведеться зіткнутися з бюрократичною тяганиною. Але навіть маленький крок до мети додавав мені сили. Коли я отримала відповідь з Управління культури, мені якраз зробили рентген і виявилося, що кістка початку зростатися. Тепер я сідала, розробляла ногу, щоб вставати і вчитися ходити на милицях. Адже однією листуванням така справа не вирішиш. Треба було поїхати на цвинтар, щоб знайти місце поховання. І я була так сповнена рішучості, що вже через кілька місяців здолала сходи. (Для людини, який переніс травму головного мозку і отримав важкий перелом така активність і цілеспрямованість, напевно, були схожі на хіба що пробудженню від сну. - І. Р.)

А влітку у Антоніни Арсентіївна був перший вихід у світ ... Видубицький монастир. З листа сина генерала Антоніна Арсентіївна знала, що на могилі повинен бути дубовий хрест з написом «Генерал-майор Яків Гандзюк. 1874--1918. По-звірячому вбито більшовиками ». Але, видно, дійсно могила була стерта з лиця землі. Зрозуміло, хрест з таким написом не міг вціліти при радянській владі. Отже, перша спроба виявилася марною, і Антоніна Арсентіївна повернулася додому ні з чим.

Єдина людина, яка зрозуміла благородні наміри жінки, - історик київського некрополя

- Так почалися мої пошуки, які тривали два роки. Нічого не знайшовши на кладовищі, я вирушила до Головного управління культури, де мене посилали з одного кабінету в інший. Для людини, який ледве тримається на ногах, це коштувало зусиль, але я не здавалася, так як вважала: рано чи пізно я свого доб'юся.

І ось в одному з кабінетів мені порадили звернутися до історика-краєзнавця Людмилі Проценко, яка займається історією київського некрополя. Це виявилася найдобріша жінка. Вона єдина зрозуміла мене. Людмила Андріївна поїхала зі мною на Видубицьке кладовищі і за описом, яке вислав мені син генерала, вона сама відміряла відстань кроками (тоді я ще пересувалася на милицях) і рулеткою від чавунної плити з південного боку біля Михайлівського собору і знайшла місце могили. Тепер треба було оформляти документи, щоб поставити на цьому місці пам'ятник і огорожу.

В Управлінні культури Антоніні Арсентіївна відповіли, що дозволять відновити могилку лише після того, як в архівах знайдуть дані про поховання генерала.

- Але в архівах були тільки уривчасті відомості про Якова Гандзюк, - розповідає Людмила Проценко. - Його родичі всі документи зберігали у себе і раніше не хотіли передавати їх на батьківщину. Однак Антоніні Арсентіївна вони їх переслали, і тоді ми змогли довести, що така людина була і саме на території Видубицького кладовища знаходиться його поховання. Завдяки ентузіазму Антоніни Арсентіївна історична особистість Якова Гандзюка не залишиться невідомою нащадкам.

- Я постійно повідомляла Гандзюк про свої успіхи, і коли все було готово, вони вислали гроші, щоб я замовила пам'ятник із зображенням схрещених шабель і написом: «Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за своїх друзів». У день відкриття пам'ятника Людмила Андріївна запросила телебачення, і я покладала букет квітів на могилу. Відеозапис я передала родині Гандзюк. Це був найприємніший момент - адже на плівці на власні очі був результат моєї нелегкої роботи. І не тільки тому, що я витримала всі випробування, але і тому, що змогла зважитися на це і довести розпочате до кінця.

Ситуація критична: Відомий дипломат про те, чому українці масово втікають з країни

Дипломат, колишній представник України в політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи в Мінську Роман Безсмертний вважає причиною еміграції з країни половинчастість реформ.

http://picua.org/img/2018-03/26/9vc8...7g8yjgwlxg.jpg

"Ситуація дійсно критична. Тому що у нас в основному панує імітація вирішення проблем, а не їх рішення. Я вважаю це однією з найбільших поточних проблем. Для мене найнебезпечнішим є половинчастість реформ. Ми проголосили, але не зробили. Ось справжня причина, чому багато українців говорять своїй Батьківщині "до побачення", - сказав він в інтерв'ю "РБК-Україна"...

Дипломат зазначив, що це показник віри українців у завтрашній день. "Сьогодні вона на нулі. В першу чергу завдяки "зусиллям" держави. Тому, коли в останні дні заговорили про дострокові вибори - насправді, якщо думати про Україну стратегічно, і тактично, то президент і парламент зобов'язані піти на вибори негайно. І президентські, і парламентські", - резюмував Безсмертний.

Бойовий досвід українців не має аналогів у світі – майор НАТО

http://picua.org/img/2018-03/26/h1gh...9n1a30iwau.jpg

Українці володіють унікальним бойовим досвідом, аналогів якому зараз немає у світі, вважає командир польського військового контингенту НАТО майор Радослав Кравець.

Як повідомляє інформагентство ZIK, таку думку майор висловив після спостереження за батальйонними тактичними навчаннями однієї з бригад ОК «Захід» за програмою «Багатонаціональної тренувальної місії – Україна» (JMTG-U) за участі іноземних інструкторів країн – членів НАТО. Навчання проходили на базі Міжнародного центру миротворчості та безпеки Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

«Українці володіють унікальним бойовим досвідом, аналогів якому зараз немає у світі, – зазначив майор Радослав Кравець. – Під час проведення цих навчань ми виступали спостерігачами. До нашого обов’язку входило дивитись за тим, наскільки грамотно і коректно українські військові організовують свої навчальні місця, чесно і відповідно до поставлених завдань проводять навчання, наскільки уважно ставляться до питань безпеки. Підбивши підсумок, я ставлю українцям високу оцінку».

"Там дуже багато патріотів. Нова хвиля патріотизму підніметься саме з Донбасу": Відома українська письменниця зробила гучну заяву

В кінці минулого року уродженка Донецька, разом з чоловіком в складі волонтерського потяга об'їздила близько 15 прифронтових міст Донбасу разом з українськими активістами і дітьми.

http://picua.org/img/2018-03/26/irfv...0g479zlmfx.png

Нова хвиля патріотизму в Україні підніметься саме з Донбасу. Таку заяву зробила відома письменниця Ірен Роздобудько в ефірі телеканалу Zik.

За її словами, саме в зоні бойових дій і в прифронтових населених пунктах на Донбасі життя, емоції і справжній патріотизм відчуваються особливо гостро. Відзначимо, що в кінці минулого року Ірен, яка сама народилася в Донецьку, разом з чоловіком в складі волонтерського потяга об'їздила близько 15 прифронтових міст Донбасу разом з українськими активістами і дітьми.

"Я боялася щось побачити те, що думають в Києві ті, хто туди не їздив. Я повернулася звідти з божевільно оптимістичним настроєм. Я побачила там величезну хвилю патріотизму", - підкреслила Роздобудько. Письменниця вважає, що в Києві багато хто не розуміє настрої населення Донбасу.

"Як в Сватовому вигнали банду Мозгового - про це треба говорити. Вони зібралися, хлопці, чоловіки, понабирали на учебці автомати, які давно вже не робочі. Вийшли близько 50 осіб, і, коли банда Мозгового зайшла в місто, сказали: "Ви нам не потрібні". Вони їх не пустили. Це боєць "Айдара" нам розповідав.

Це випадок Сватового, а таких випадків дуже багато в локальних маленьких містечках, які просто не пустили і не здалися. У тій поїздці я зрозуміла: гопота пустила на Донбас цей "русскій мір", іншого слова я не маю ... Там дуже багато я побачила патріотів, дуже хороших людей. Я раптово відчула, що нова хвиля патріотизму підніметься саме з Донбасу. Я цим пишалася в цій поїздці, хоча не все так райдужно, але цю хвилю патріотизму я відчула власною шкірою", - зазначила письменниця.

За словами Роздобудько, коли вона знову повернулася до Києва, переповнений політичними чварами і корупцією, вона ще гостріше відчула, що справжнє життя зараз йде на Донбасі, який звільнюється і відроджується.

"Справжнє життя в тому, що люди там бачать справжню смерть, справжню дружбу, справжню любов. І я розумію тих хлопців, які повертаються туди. Вони не можуть тут - тут все сіре, а там є сенс. Я страшенно переживаю за загиблих хлопців, але я написала одній жінці, у якої загинув там племінник, що, можливо, він прожив кращий рік свого життя, справжнісінький. І віддав своє життя за те, за що варто віддати", - підсумувала Ірен.

Дипломати РФ, яких видворять з України, працювали на російські спецслужби, - МЗС

Українське зовнішньополітичне відомство вручить відповідні ноти тимчасовому повіреному РФ в Україні і оголосить російських дипломатів персонами нон ґрата.

http://picua.org/img/2018-03/26/vx2v...bdty3ehg36.jpg

13 російських дипломатів, яких видворяють з України, є представниками спецслужб РФ. Про це в ефірі телеканалу 112 Україна повідомила речниця Міністерства закордонних справ Мар'яна Беца.

"Ми ухвалили сьогодні разом з компетентними органами рішення про видворення з української території 13 російських дипломатів з тих небагатьох, хто залишився... Ми отримали докази - усі 13 є представниками російських спецслужб. Найближчим часом відбудеться їхнє видворення з території України", - розповіла вона.

За словами Беци, в понеділок МЗС вручить відповідні ноти тимчасовому повіреному РФ в Україні і оголосить дипломатів персонами нон ґрата.

Як повідомлялося раніше, Україна вирішила видворити 13 російських дипломатів у відповідь на отруєння екс-співробітника ГРУ Сергія Скрипаля у Великій Британії.

"Лекції студентам читав, стоячи на стільчику": На Черкащині розповіли про 13-річного вундеркінда з енциклопедичною пам'яттю

Чотири роки тому юний геній прочитав дві лекції з історії для третьокурсників Черкаського університету ім. Богдана Хмельницького. За це він отримав у Ватикані престижну міжнародну премію ім. Джузеппе Шіакка.

У місті Звенигородка Черкаської області живе Віталій Нечаєв, який вважається наймолодшим в світі лектором університету. 13-річний школяр має енциклопедичну пам'ять. У 2011 році він отримав премію "Гордість країни" в номінації "Рідкісний талант". Про це пише Gazeta.ua.

"Віталік не говорив до трьох років, годинами дивився серіали і рекламу. А потім як прорвало - розговорився. Я написала йому на аркуші алфавіт. Вивчив сам за три дні. Попросив купити цифри на магнітах. Сам навчився рахувати.

У чотири роки захопився біографіями видатних людей. Знав напам'ять дати з життя вчених, письменників і українських гетьманів. Здібності сина розвивалися дуже швидко. він все вбирав, як губка. Це був для нас справжній шок.

Мої батьки купили йому дитячі енциклопедії. Думала, він їх просто переглядає. А насправді він їх так швидко перечитував", - розповіла в інтерв'ю мама Віталія Ольга.

http://picua.org/img/2018-03/27/koqr...c4ibtx0dbh.gif

Чотири роки тому юний геній прочитав дві лекції з історії для третьокурсників Черкаського університету ім. Богдана Хмельницького. За це Віталій отримав у Ватикані престижну міжнародну премію ім. Джузеппе Шіакка.

"Лекції студентам син читав стоячи на стільчику. Сюжет про це показували на якомусь каналі, який транслюється по всьому світу. Його побачили і в Ватикані. Нагороду Віталію призначили як наймолодшому в світі лектору вузу", - розповіла мама Віталія.

"В минулому році влітку Віталік три місяці вчився на курсах програмування. Намагається застосовувати на практиці. Але для створення програм або ігор треба сучасний комп'ютер. А ноутбук у нього вже старий. Новий плануємо придбати в наступному році", - розповіла Ольга. У Віталія є 5-річна сестра Анна. Мама виховує дітей сама.

"З батьком дочки ми не спілкуємося. У батька Віталіка теж своє життя. Однак допомагає синові, чим може. Коли я завагітніла, думала не народжувати. Але приснився сон, дитячий голос благав:" Мама, мама". А потім ще сестрі ворожка сказала , що моя дитина стане відомою людиною", - резюмувала Ольга Нечаєва.

Останній з "могікан": 45 років тому не стало одного з вождів визвольних змагань 1917-20 років, "апостола української ідеї", "батька українського націоналізму"

Викривав прокомуністичні рухи, попереджав "рожевих" лідерів УНР про те ,куди заведуть Україну їхні загравання з Москвою та лівацькі і пацифістські ідеї.

http://picua.org/img/2018-03/31/g2xl...451qpzmto9.jpg

Цього дня, 30 березня, 1973 року – у США помер Дмитро Донцов, український філософ, літературний критик, публіцист, політичний діяч, засновник теорії інтегрального націоналізму.

Будучи визнаним “живим класиком” українського радикального націоналізму, Дмитро Донцов мав мішане українсько-російське походження – він народився поблизу Мелітополя, а його рід походив з Воронежчини. Цю проблему Донцов вирішив для себе досить рано. В листі до Євгена Маланюка від 1931 року він відверто написав: “Українця з мене зробили: Гоголь, Шевченко, Куліш і Стороженко, яких я знаю з того часу, як навчився читати, цебто від 6 років життя”. Саме в їхніх творах він відчув те, що було суголосне його укранській душі, тому і зробив свій вибір на користь української нації, на користь свого українського, а не російського коріння.

Донцова не можна звинуватити у “вузьколобості”, яку часто приписують націоналістам їхні опоненти. Вже в 14 років Донцов був знайомий з творами Гюго, Дікенса, Гете, Сервантеса, Шіллера та інших світових класиків. Взагалі, нестримний потяг Донцова до самоосвіти захистив його від російских впливів під час навчання у реальному училищі в Мелітополі, а пізніше – і у Петербурзькому університеті, де він здобув фах юриста. Як видно, Донцову “пощастило” зіштовхнутися з русифікаторством царського уряду особисто, але завдяки своїй українській самосвідомості він не поповнив ряди тих, про кого Шевченко писав “раби, підножки, грязь Москви”. В студентські роки Донцов певний час був прихильником соціалістичних ідей. Будучи членом Української соціал-демократичної робітничої партії, він активно займався політикою, за що його було двічі заарештовано. Після другого арешту він виїхав до Галичини, а потім поступив до Віденського університету. У 1917 році Дмитро Донцов отримав ступінь доктора юридичних наук.

Приблизно в цей період він пориває з соціалістичними і ліберальними ідеями, зрозумівши, що за ними криється що завгодно, але не український патріотизм. Не знайшовши на політичній арені жодної ідеології, яка б послідовно обстоювала інтереси України і українців, Донцов розпочав створення власної духовно-політичної концепції – інтегрального націоналізму. Щоби викласти навіть в загальних рисах основні ідеї інтегрального націоналізму, не вистачить і цілої газети. Тож зупинимося на тих ідеях Донцова, які сьогодні є найбільш актуальними.

.

Карпатський ворожбит сказав, коли в Україні буде порядок.

Василь Ілюк мешкає в селі Ільці Верховинського району над самим Черемошем. Про себе каже, що ґазда, будівельник і трохи ворожбит.

http://picua.org/img/2018-04/04/genz...1f73mz4ej9.jpg

Василь Іванович Ілюк наголошує, що він не мольфар. Ворожбит – тому що бачить, що буде. А ще – зрідка дає поради добрим людям, якщо вони справді потребують.

Василь Ілюк знає, коли в країні буде лад і процвітання. Для цього треба, щоб Україною керувала жінка. Не конче Юлія Тимошенко, бо "вона преться", а будь-яка. Тоді Україна воскресне. Чоловіки не зможуть навести порядок в країні, тому що злодії, каже дідусь.
А ще він вважає Карпати краєм понад усі місця світу. Як будівельник він немало поїздив колишнім СРСР, тож може порівнювати. І за міжнародними новинами стежить. "Глянь, хіба в нас є урагани, цунамі, чи десь за горбами вулкан димить? Нема! Тут благодать і спокій", – каже Василь Ілюк.

"Війна закінчиться нашою перемогою. Господь Бог з нами. Українці зруйнували всі сценарії Путіна" - Порошенко

Глава держави підкреслив, що немає ніяких сумнівів, що незабаром в Україні запанує мир.

Президент Петро Порошенко переконаний, що війна на Донбасі за участю Росії обов'язково закінчиться перемогою України.

Глава держави підкреслив, що немає ніяких сумнівів, що незабаром в Україні запанує мир.

"Війна закінчиться нашою перемогою. Не тільки тому, що ми маємо кращі збройні сили, не тільки тому, що ми захищаємо рідну землю, не тільки тому, що українці на сьогоднішній день зруйнували всі сценарії Путіна про "Новоросію", "Малоросію", розкол держави і таке інше.

А, в тому числі тому, що з нами правда. І в Страсний тиждень можу сказати, що Господь Бог з нами, і ми точно переможемо", - сказав Президент.

Вперше за 27 років: Киріопасха - що відомо про найрідкісніше свято

В цьому році вперше з 1991 року передвеликодня Велика субота збігається з іншим православним святом – Благовіщенням.

https://image.ibb.co/fS1sWc/07183628_38_large.jpg

Звернемо увагу, що Благовіщення Пресвятої Богородиці християни відзначають щороку 7 квітня, а Велика субота – є плаваючою датою. Збіг цих двох релігійних свят є надзвичайною рідкістю, яка повториться лише через кілька десятиліть. Вона називається Киріопасха, .
Підкреслимо, що найближче таке свято буде лише раз в XXI столітті – в 2086. Після цього Киріопасха настане аж в 2159 році.

Уточнимо, що в цей день православні чекають подій всесвітньо-історичного масштабу. В останній раз такий збіг відбувався в 1991 році, коли влітку, тобто незабаром після Киріопасхи стався розпад Радянського Союзу.

А передостанній раз був в 1912 році. У той рік не відбулося ніяких історичних подій. Проте, через два роки почалася Перша світова війна.

Під Харковом школярка врятувала життя чоловікові

Дівчинка поверталася додому

У селищі Безруки Харківської області 15-річна школярка врятувала від смерті чоловіка. Про це повідомила прес-служба поліції. Інцидент стався 1 квітня.

Правоохоронці отримали повідомлення про те, що на Безруківська ставку серед талого льоду лежить чоловік без свідомості. На місце події виїхали поліцейські, медики і рятувальники.

'Як з'ясувалося, того дня потерпілий рибалив на ставку. Несподівано йому стало погано, і він втратив свідомість. Неподалік від місця події проходила школярка, яка побачила чоловіка на крижині. Дівчинка швидко побігла додому і попросила дорослих зателефонувати в поліцію і медиків. Завдяки своєчасному повідомленню неповнолітньої чоловіка вдалося врятувати від переохолодження і, можливо, загибелі ', - розповіли в поліції.

Напередодні Великодня школярку поліцейські нагородили грамотою і букетом квітів.

https://image.ibb.co/bWbVMc/m7065795.jpg

Туреччина підтримала введення миротворців #ООН на Донбас

Влада Туреччини підтримує ініціативу введення миротворців ООН на Донбас.

«Туреччина підтримала розгортання миротворчої місії ООН на окупованій частині Донбасу і заявила про готовність взяти у ній участь», — йдеться у повідомленні.

9 квітня президент України Петро Порошенко прибув до Стамбулу, де зустрівся з Президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом та Міністром закордонних справ Туреччини Мевлютом Чавушоглу.

Сторони обговорили стан підготовки до Сьомого засідання Стратегічної ради високого рівня між Україною і Турецькою Республікою.

Окремо були обговорені ключові напрями поглиблення двостороннього співробітництва в торговельно-економічній та інвестиційній сферах, а також можливості реалізації спільних проектів в енергетичній сфері.

Серед іншого, йшлося про тристороннє співробітництво між Україною, Туреччиною та Катаром.

Сторони також засудили використання хімічної зброї на території Сирії.

Раніше Порошенко заявив, що Україна готова до переговорів про впровадження миротворчої місії ООН на Донбасі. Втім, для цього, за його словами, треба лише «дотиснути Росію».

У звіті експерта ООН йшлося, що організація має розглянути залучення 20 тисяч миротворців з країн, які не є членами НАТО та ще 4 тисячі поліцейських, які б допомогли врегулювати конфлікт на Донбасі.

Зброя перемоги: Подарунок США снайперам ЗСУ

В умовах, що склалися наразі на Донбасі, саме снайперські і антиснайперські знаряддя відіграють провідну роль в успішності протистояння з "гібридами" Путіна.

https://image.ibb.co/gDiL97/12002502_ak_large.jpg

Гвинтівка виробництва компанії Barrett Firearms Manufacturing.

Мінські домовленості, періодичні локальні перемир’я хоча й не виконуються повністю противником, але все ж суттєво зменшили застосування важких озброєнь проти українських захисників на Донбасі. Втім, російсько-окупаційні сили активно застосовують снайперську компоненту: більшість наших втрат сьогодні – саме від ворожого снайперського вогню. Про це, а також про снайперську зброю для українських військових, пише Василь Короткий у своїй статті для "Укрінформ", із якою Патріоти України пропонують вам ознайомитися.

ОБІЦЯНКА ПОРТМАНА

Очевидно, що цю проблему і гостру необхідність її вирішення добре розуміє не лише військово-політичне керівництво України, а й наші іноземні союзники. Нещодавно на Донбасі побував американський сенатор Роберт Портман – відомий друг України, лобіст надання Києву оборонної зброї та співавтор антиросійських санкцій. Наголошуючи саме на проблемі ворожого снайперського вогню, конгресмен пообіцяв “снайперський пакет” для української армії – як зброю оборони від снайперів російсько-окупаційних військ.

Портман не деталізував свої висловлювання про снайперські комплекси. Але, вочевидь, мова йде про рішення грудня 2017 року: як повідомляло тоді видання The Washington Post, адміністрація президента США затвердила комерційну ліцензію на експорт до України снайперських комплексів Barrett M107A1, боєприпасів і супутнього майна на загальну суму 41,5 млн доларів.

З огляду на чутливість питання – вперше воюючій з Росією Україні надається летальна зброя, до того ж не зовсім оборонного характеру – високопосадовці адміністрації США вирішили тоді цю тему офіційно не коментувати. Таким чином, наразі достеменно не відомо скільки комплексів Barrett M107A1 буде поставлено в Збройні Сили, як і коли.

Відомо, що ці снайперські гвинтівки в руках українських воїнів уже є. Так, у вересні 2015 року глава МВС Арсен Аваков повідомляв, що в бойові підрозділи Нацгвардії, які протидіють ворожим групам прориву оборонних рубежів і ДРГ, надійшли крупнокаліберні снайперські гвинтівки Barrett М107А1. Міністр не повідомляв про кількість гвинтівок, вказавши лише, що вони йшли в комплекті з прицілом Leupold MR4 4-5-14.

Волонтери спільноти InformNapalm зазначають, що дана гвинтівка виробництва компанії Barrett Firearms Manufacturing перебуває на озброєнні армії США і відноситься до класу “антиматеріальна”. Вона успішно застосовується проти піхоти і як ефективна антиснайперська зброя.

Калібр – 12,7х99 мм, патрон – 50 BMG, бронебійні модифікації патронів можуть пробити 30-мм бронелист. Довжина гвинтівки – 1450 мм, ствола – 737 мм. Прицільна дальність – 1800 метрів, максимальна – 2000 метрів. Маса без патронів – 14 кг. Ємність магазина – 10 патронів.

НЕ “БАРРЕТТОМ” ЄДИНИМ

Слід зазначити, що на момент початку війни на Донбасі в Україні вже була сформована власна школа розробників та налагоджене серійне виробництво снайперських гвинтівок для цивільних і військових споживачів.

Макет своєї “антиматеріальної” гвинтівки презентувала на виставці “Зброя та безпека 2017” у Києві харківська компанія XADO Chemical group. Гвинтівка SNIPEX 14,5 під патрон 14,5х114 мм є напівавтоматичною зброєю великого калібру, головне призначення якої – цільовий вогонь на дальні дистанції.

Конструкція розроблена з розрахунком максимальної простоти експлуатації та доступної системи техобслуговування, скомпонована за схемою “булл-пап” (затворна група розміщується позаду спускового гачка).

Загальна довжина – 1870 мм, довжина ствола – 1320 мм. Розрахункова ефективна дальність – до 5000 м, дальність стрільби – до 7000 м. Початкова швидкість кулі – 1000 м/с. Загальна маса становить близько 30 кг.

Раніше у 2017 році компанія XADO запустила виробництво гвинтівки калібру 50 BMG під брендом “SNIPEX”. Гвинтівка SNIPEX 50 BMG Rhino Hunter є напівавтоматичною зброєю великого калібру, головне призначення якої – цільовий вогонь на дальні дистанції. Зброя має cтвол довжиною 750 мм при загальній довжині 1200 мм, вага – 16 кг. Розрахункова ефективна дальність – до 2500 м, дальність стрільби – до 3300 м.

Ще один продукт харківської компанії – 12,7-мм напівавтоматична гвинтівка SNIPEX М75 – призначена для цільового вогню на дальні дистанції (до 2500 метрів). Використовуються патрони 12,7х108 мм. Загальна довжина – 1220 мм, довжина ствола – 750 мм, початкова швидкість кулі – 800 м/c, розрахункова ефективна дальність – 2200 м, дальність стрільби – до 3000 м, вага – 16 кг.

Потужним виробником на українському ринку зброї виступає казенне науково-виробниче об’єднання “ФОРТ” МВС України. Один із продуктів компанії – снайперська гвинтівка “Форт-301” калібру 7,62х51мм, яка є ліцензійною версією ізраїльської cнайперської гвинтівки Galil sniper (Galatz). Напівавтоматична зброя, призначена для ведення прицільного вогню на великих відстанях, характеризується простотою та надійністю конструкції, практичністю в експлуатації. Штатно укомплектована складним на сторону прикладом, 6-кратним оптичним прицілом та складними сошками.

Загальна довжина – 1115 мм, довжина ствола – 584 мм, вага з порожнім магазином – 6,9 кг, місткість магазина – 25 патронів, початкова швидкість польоту кулі – 800±20 м/с, прицільна дальність – 1000м.

Українські військові також активно опановують снайперські гвинтівки виробництва приватної компанії “Зброяр”, за основу яких взята гвинтівка Z-008 зброяра Костянтина Конєва. Із цією зброєю українські спортсмени завойовували медалі на стрілецьких чемпіонатах Європи, що стало найкращою рекламою нового українського виробника.

Зокрема, на базі Z-008 заводом “Маяк” (входить до складу ДК “Укроборонпром”) виготовлені снайперські гвинтівки VPR-308 та VPR-338. У 2017 році обидві надійшли на озброєння Збройних Сил України.

Конструктивні особливості гвинтівки дають змогу розбирати її на дві складові частини, що забезпечує необхідну компактність при транспортуванні. Калібр – 7,62х51 мм (NATO), патрон 308 Winchester, прицільна дальність ураження – від 400 до 800 м, максимальна – до 2000 м, маса без патронів – від 4,4 до 5,5 кг. Ємність магазина – 10 патронів.

Власне, раніше Z-10 була в центрі уваги, коли у серпні 2017 року стало відомо, що Президент Порошенко закупив за власні кошти та передав спецпризначенцям 100 снайперських комплексів. Серед них були і 82 снайперські гвинтівки Z-10.

Нещодавно випробовував гвинтівки Z-10 та Z-008 і особисто начальник Генерального штабу – Головнокомандувач ЗС України Віктор Муженко. “Під час проведення конференції зі снайпінгу ознайомився і особисто переконався в точності сучасної снайперської системи вітчизняного виробника. Фахівці впізнають її. Завдяки сприянню іншої відомої української компанії ці снайперські комплекси вже перебувають на озброєнні в Збройних Силах України”, – написав Муженко на своїй сторінці у Facebook, опублікувавши відповідне відео зі стрільбою.

* * *
Таким чином, Україна, як за допомоги партнерів, так і самотужки надолужує втрачене у галузі снайперського озброєння – такого необхідного для ефективної протидії окупаційним силам на Сході країни. Виробництво власних снайперських комплексів (та вчасне оснащення ними бойових підрозділів) поруч із закупівлею потужних зразків у країн-партнерів може змінити тактику та структуру ведення бойових дій на Донбасі, примусивши росіян платити більшу ціну за агресію. Водночас, Україні потрібно ще терміново вирішувати важливе супутнє питання в цій галузі – розвиток власної патронної галузі, в тому числі таких необхідних і дорогих патронів для снайперських комплексів.

Ніхто не зрозуміє, що таке війна, доки поруч не впаде міна, – 18-річний доброволець

https://image.ibb.co/mXz8e7/951227_2170000_111.jpg

Юний доброволець "Кенні" півроку воює на Донбасі

Нічого зайвого, тільки найважливіше у щоденній розсилці. Що це таке?

Доброволець ДУК "Правий сектор" на псевдо "Кенні" у другій частині інтерв'ю сайту "24" розказав, чому не хоче вступати до лав Збройних сил України, хто такі діти у його розумінні та чому не шкодує, що молодість пройшла на війні.

Українці цінують своїх Героїв тільки посмертно, – 18-річний доброволець

Чи є координація між Збройними силами України і "Правим сектором" на позиціях?

Бажання вести активні дії що в ЗСУшників, що в "правосеків" ну просто величезне! Коли оголошують перемир’я, вони гатять… Ти хочеш дати "отвєтку", а не можеш… Це вбиває.

А координація є. Ти ж не будеш сам атакувати Донецьк. Без підтримки ЗСУ багато не зробиш. Ну захопиш одне селище – і все… А от щодо порозуміння – з цим бувають проблеми. ЗСУшники часто кажуть вчорашнім школярам від'їжджати, коли гаряче… А хтось взагалі називає довбонутими фанатиками й нищебродами.

У тебе були думки лишити добровольчий батальйон і підписати контракт із ЗСУ?

Такого бажання не маю. У 2016-му підписали удвічі більше контрактів, ніж у 2017-му. А от у 2018-му в чотири менше. Звільняється багато людей. Коли підняли зарплати в рази, то в лави ЗСУ сунувся значний відсоток заробітчан. Як кажуть: почни займатися пропагандою афер – до тебе прийдуть аферисти, почни піднімати святі ідеї – до тебе підуть ідейні. Не сприймай буквально. Але дещиця правди в цьому є.

Коли тебе називають дитиною і говорять, мовляв, не варто пускати таких на війну, як реагуєш?

Такі слова мені до одного місця. Тільки думки близьких за духом багато важать. Розумієш, я себе відчуваю старшим за однолітків. Бо батьки розлучились, і я рано став самостійним. З 14-ти років навчався у коледжі, далі забезпечував себе матеріально сам. Підпрацьовував: тягав мішки з піском на сьомий поверх.

Воювати – мій вибір свідомий. От тільки не всі це розуміють. Не шкодую, що частина молодості пройшла за вишколами і за війною.

Хто у твоєму розумінні – дитина?

Дитина – малий, який нічого в житті не розуміє. Також діти сидять по "кабаках", бо для них життя – "лафа".

Дитина стає дорослою не тоді, коли досягає повноліття, а коли несе відповідальність за свої вчинки. І усвідомлює, як чинити, аби життя не було "відбувайлом". Маєш розуміти, що ти не просто сюди прийшов. Варто діяти і лишити пам’ять по собі. Твоє життя не марне, коли є, за що боротись.

Чому зараз у багатьох негативне ставлення до добровольців?

Не тільки до добровольців. З часів Данила Галицького, коли сильна держава була, однак розпалася, народ потрапляв у ярма: польське, литовське, австрійське, татарське, російське... Розумієш, українці звикли до сопливих пісень, шмарклів і сліз. "Перетерпимо" – як девіз. У нашій літературі немає уславлення героїв. Тільки "Ой, який бідний козаченко пішов та й поліг" співають. У сильних народів такого немає. У них охвалення Воїнів у піснях. Їх показують сильними, а не ниють, що ті загинули. Прийти на землю і піти з неї – діло нехитре.

Зробити дещо за життя, аби тебе могли восхваляти в піснях – це вартісно. І найменше хочеш, щоби тебе оплакували.

На мою думку, наш народ з сильного перетворився у пристосуванців. Тому й родилася фраза: "Нам нєчєго дєліть". Нам є що ділити! У нас своя суверенна країна. Своя земля. Свої традиції. Своя мова. Свої ідеологічні вподобання.

А зараз дрібка людей вирішує долю країни. Нас намагаються розбити на дрібні групи, поставити з різних боків політичних барикад. Це робиться, щоб відбити віру народу в те, що боротьба можлива. Створюють ті Майдани, щоб люди дух випустили, покричали… А далі розпускають по домівках. Звідтам і народжуються добровольці. Бачиш, Майдан показав, що таким чином нічого не змінити.

Як ми докотились до того, що майданівців судять після Революції Гідності

Наприклад, коли механізм дає збій, і в ньому заміняють кілька шестерень, то далі і шестерні дають збій, бо механізм наскрізь прогнив. Так само склалося і в системі влади: скільки б людей не приходило, вони ставатимуть такими ж, як і попередні. Бо система побудована так, щоб людей розчинити. На кожного є метод впливу: для когось діти, для когось гроші, для когось загроза життю... І люди просто розчиняються. Всі шукають особистої вигоди, а не прагнуть зробити так, щоб всім жилося краще.

Але ж на своїй особистій коняці далеко не заїдеш. Бо вона захекається і здохне. Тому треба думати не лише про себе. Доки не зміниться докорінно система влади, то ніяких змін не варто очікувати ні у війні, ні в цивільному житті, ні загалом у країні.

Чого найбільше хочеш зараз: перемоги, миру чи помсти?

Миру перемогою з великою помстою. Але найбільше хочу, щоб наш народ усвідомив цінність людського життя.

Скільки втратив побратимів за час війни? Рахунок на десятки?

Ні. Одиниці. "Гюрза" став першим "двохсотим" на цій ротації. Потім кількох на Мар’янці "задвохсотило". Ще 19-річний "Шльоцик" загинув. А тепер ось "Діллі"…

Знаєш, на спостережному пункті ми можемо обговорювати все: від комунізму до націонал-соціалізму. Деякі молоді фанатики серед наших можуть "угорати" по націонал-соціалістичній ідеї Гітлера. Але в окопах я не спостерігав комуністів. До "правосеків" дивне ставлення: часто фашистами звуть. Після смерті "Діллі" почали лити бруд у коментарях і скидати мені фото Андрія з залізним хрестом із свастикою. Ми – галімі нацики для них. Їм ліпше поважати тих, хто п'є по закутках. Аніж тих, хто їх захищає, але має відмінну від їхньої думку. Є різниця між тими, хто щось робить, і тими, хто тільки проповідує.

https://image.ibb.co/eWd6XS/951227_2170001_222.jpg

Чи має мирне населення уявлення, що таке війна?

Ніхто не зрозуміє, що таке війна насправді, доки біля хати не ляже міна. Або доки не побачить, як це, коли когось розриває на шматки. Зрозуміє ще той, хто мав військового, який загинув.

Я не бажаю війни на наших мирних територіях, але інколи здається, що по одній міні біля населеного пункту краще б покласти для пристойності. Аби зрозуміли, що таке страх. І що війна близько. Але наше завдання – все робити для того, щоб цього не було.

Чим ти займався до війни і в чому себе бачиш після неї?

До війни професійно займався футболом. Після війни – не знаю. Не можу будувати планів, бо можливо, їм не збутися ніколи. Хочу вернутися на півроку додому. Відпочити морально. Працювати на дядька не буду. Згодом, можливо, відкрию свою кав'ярню, щоб мати особистий заробіток і працевлаштувати побратимів.

Дівчина чекає?

Так, на диво. Вісім місяців зустрічаємось, з них шість – від ротації до ротації.

Поважає твій вибір?

Так. Як будь-яка інша жінка, вона нервується. Хоче, щоб я приїжджав частіше. Був довше. Її тато воював в Авдіївській промзоні. Вона розуміє, що таке війна.

Як важко, зайду в бліндаж – прокричусь. Або в голос продекламую щось із "Кобзаря". Полупашу ту стіну руками – і стає легше. Аніж розказувати їй деталі військового побуту.

Як реагує твій батько?

З 2015-го року батька немає. Його смерть – початок сюрреалізму для мене. Далі через рік помер дід. Потім – бабка. Я просто навчився жити без них. Але не можу усвідомити безповоротність. Це схоже на сон. Спиш – і тобі сняться кошмари. Але маєш надію, що прокинешся в якійсь іншій реальності.

Ти чекаєш, коли прокинешся?

Просинаючись у бліндажі, який вже два тижні тече, у якому тиждень немає світла, кожного разу надіюся, що реальність зміниться. Можливо, було б краще, якби ми ніколи б не знайомились з "Діллі". Ішли б по вулиці в мирному житті, наші погляди перетиналися б… І на цьому все. Так було б набагато краще, ніж те, яким боком вилізла ця війна для нього.

Але. Кожного разу я прокидаюся від дзвону будильника у цій темряві під дзюркіт води у відро і розумію, що мій "день сурка" продовжується. Займаюсь одними й тими ж справами, однак це вже добре.

https://image.ibb.co/huBeK7/951227_2170005_333.jpg

Яке основне завдання ставиш перед собою?

Не втратити країну. Підготувати своїх побратимів до боротьби. Щоб вони стали пліч-о-пліч з тобою, а не ховалися по кутках, як щури. Яким би я міг підставити своє плече, які могли б надати плече допомоги. Моє основне завдання – не підставити побратимів, щоб хтось не дай боже загинув через мене. В артилерійській справі важливо не схибити в розрахунках – "не задвохсотити" своїх. Не так страшно померти самому, як пережити смерть когось через тебе. Цього боюсь найбільше.

250-річчя великої "братньої" зради: Як Росія підступно покарала українських гайдамаків

Українці до останнього вірили словам російських офіцерів, що цариця підтримає повстанців. А після бенкету полковник Катерини Другої підступно пов'язав ватажків Гайдамаччини - товаришів по чарці

https://image.ibb.co/mFsc97/14115234_gonta1_large.jpg

14 квітня 1768 року козаки отамана Залізняка освятили ножі в Мотриному монастирі в Холодному Яру. Так почалось Коліївщина: повстання проти поляків на Правобережній Україні. Воно супроводжувались масовою різаниною польських панів, католиків, уніатів, євреїв, у відповідь на репресії проти православних українців.
У 1768 році польський король Станіслав Понятовський видав указ про зрівняння у правах католиків і православних. Польські шляхтичі на спротив утворили Барську конфедерацію. Конфедерати розпочали грабувати і катувати українців, нищити православні монастирі. Боротися з ними прибули війська з Російської імперії.

Запорізький козак Максим Залізняк в урочищі Холодний Яр біля Чигирина зібрав загін повстанців і вирушив у похід. Народним месникам швидко вдавалося здобути міста та сіла і нарощувати власні сили. Біля міста-фортеці Умані до них приєднався загін сотника Івана Гонти, який спочатку тримав сторону невдячних панів, котрі намагались скарати його на горло, за те, що православний та українець. Так гайдамаки отримали другого визначного полководця. Неприступна, як вважалось, Умань була взята. У липні гайдамаки налічували вже 30 загонів.

За деякими даними, москалі спочатку навіть заохочували українців виступити проти польських карателів-конфедератів. Російські офіцери, що боролися з польською фрондою з захватом відгукалися на перші перемоги Залізняка. Відомо про грамоту з Запорізької Січі (чи то справжню, чи то підроблену), де кошовий писав про підтримку Петербургу виступу правобережних українців. Однак масштаб Гайдамаччини налякав не лише Варшаву, але і кріпацьку Росію.

Повстання загрожувало перекинутися на польські землі Речі Посполитої, Лівобережну Україну і на підзвітне російській імперії Запорожжя. До того ж, спільними зусиллями Барську Конфедерацію вже вдалося замирити. Російський і польський уряди уклали угоду спільними зусиллями придушити Коліївщину. У другій половині червня 1768 року російські війська разом з загонами Речі Посполитої розпочали каральні акції проти гайдамаків.

26 червня 1768 року російські частини оточили повстанський табір і по-зрадницькому схопили керівників повстанців Залізняка і Гонту, а їхні загони роззброїли. Каральні війська Речі Посполитої жорстоко розправлялися з підданих короні польській українцями. Гайдамаків тисячами вішали, відтинали голови, садили на палі, рубали руки та ноги. Із 336 справ трибуналів, реєстр яких збергся, відомо, що 151 гайдамакам відрубано голови, 57 повішено, 9 четвертовано, одного — українського шляхтича Чоповського — посаджено на палю. Після страшних тортур "шляхетного панства" Іван Гонта був страчений у селі Сербах. Залізняка та інших учасників повстання з підданих російського царату судила Київська губернаторська канцелярія. Зраджені Петербургом вояки були засуджені до тілесного покарання. Били нагаєм, виривали ніздрі, випалювали тавра на чолі й щоках. Після цього заслали на досмертну каторгу до Сибіру.

1 листопада 1768 року дорогою до Білгороду Залізняк з півсотнею скалічених побратимів роззброїли конвой і втекли, однак невдовзі виснажених героїв спіймали та відправили на каторгу, де, і знайшов свій кінць останній ватажок Гайдамаччини...

Якби не розбрат більшовики залишились прозябати у Московії: Україна відзначає 100-ліття заснування останнього Гетьманату

За держави Скоропадського Україна мала найширші кордони у незалежній історії, квітучу економіку і чудові перспективи. Одначе помилки останнього гетьмана призвели до реваншу лівих популістів УНР, котрі не змогли дати раду російсько-більшовицьким зайдам

https://image.ibb.co/fLyXmx/29121335...r0_s_large.jpg

29 квітня 1918 року у Києві стався державний переворот, внаслідок якого було повалено уряд Центральної Ради, до влади прийшов гетьман Павло Скоропадський. Нащадок старовинного казацького роду, представник еліти Російської імперії, блискучий генерал побудував зовсім іншу модель правління.
Історики досі не зійшлися в одностайній думці стосовно оцінки діяльності останнього гетьмана України. Одначе більшість вважає, що саме за Української Держави Павла Скоропадського країна мала найбільший шанс встояти перед московсько-більшовицькою навалою, відбутися як могутня, економічно процвітаюча, культурна і правова держава. Одначе аристократ Скоропадський не зміг порозумітися з найбільшою на той час спільнотою нашого народу – селянством, а спроби порозумітись з «білим рухом» відвернули від гетьмана чимало націонал-патріотів. Все це призвело до низки повстань і реставрації УНР, де заправляли ліві популісти, котрі незважаючи на уроки 1917-18 років (більшовицькі заколоти, звірства армії Муравйова) не бачили загрози у «братній» більшовицькій Росії і злочинно ігнорували питання оборони, з сумом зазначають Патріоти України.
Про тогочасні події Радіо Свобода поспілкувалося з істориками Павлом Гай-Нижником та Артемом Папакіним.

– Хто, крім Павла Скоропадського, був претендентом на владу і які вимоги до них поставило німецьке командування в Києві?
Павло Гай-Нижник: Претендентів було декілька. Коли німці планували змінити владу, то спочатку їм потрібен був торговельний договір з Україною. Вони його уклали 24 квітня, і в ніч на 25-е відбулася нарада окупаційних військ, на якій вирішили змінити владу.

Спершу розглядалося питання встановлення генерал-губернаторства, але розрахунки показали, що встановити пряме правління буде невигідно, бо потрібно близько 200 тисяч адміністративних службовців, які Німеччина та Австро-Угорщина просто фізично не могли сюди відправити.

Спочатку був тиск на Центральну Раду з метою змусити її змінити свою політику. Але домовитися не вдалося. Після цього розглядалося питання про претендентів. Серед них були: Іван Полтавець-Остряниця з Вільного козацтва, відомий меценат Євген Чикаленко, лідер самостійників Микола Міхновський, розглядався Іван Луценко – військовий лікар з Одеси, який був прихильником гетьманства, але романтичної течії, і генерал Павло Скоропадський.

Артем Папакін: У спогадах генерала Зелінського, командира першої дивізії Синьожупанників, яку сформували в Німеччині з військовополонених і перевели до Києва навесні 1918 року, згадується про натяки німецького командування, що пора взяти в владу в свої руки…

– Отже, німці влаштували такий собі кастинг серед претендентів, говорячи сучасною мовою. Чому саме Скоропадський став переможцем?

Павло Гай-Нижник: По тих звітах, які вони давали до Берліна і до Відня, висновки були такі: Міхновський не підходить, тому що він малопередбачуваний, Луценко був не схильний до компромісів, Полтавець-Остряниця надто авантюристичний, як вони казали. Чикаленко відмовився, схиляючись на свій вік.

Скоропадський задовольняв їх з кількох позицій. Він був військовик, а тоді тривала Перша Світова війна…

– Даруйте, але він був військовим ворожої російської армії, перед цим понад три роки воював з німцями й австрійцями...

Павло Гай-Нижник: Так, але він був ад’ютантом царя, що задовольняло кайзера Вільгельма. Також він був землевласник, що мало заспокоїти, на їхню думку, великих землевласників. Але у той же час він був почесним отаманом Вільного козацтва – тієї стихії, яка розвинулася в Україні. Він мав задовольнити українських діячів, тому що першим українізував 34-й армійський корпус, був командувачем військ Центральної Ради на Правобережжі. Він був нащадком гетьманського роду. Тож, ці кластери мали скласти картину, яка би більш-менш задовольнила всіх.

Проголошений гетьманом генерал Павло Скоропадський (в центрі у чорній черкесці) серед своїх прихильників на урочистому молебні на Софійській площі. 29 квітня 1918 року
Проголошений гетьманом генерал Павло Скоропадський (в центрі у чорній черкесці) серед своїх прихильників на урочистому молебні на Софійській площі. 29 квітня 1918 року
– Отже, у нього було найбільш відповідне резюме. До речі, пане Папакін, ви згадали дивізію Синьожупанників, яку очолював генерал Зелінський. Напередодні перевороту стається незрозуміла подія. Німці сформували цю дивізію, вона урочисто зайшла до Києва, а невдовзі німці ж її роззброюють. Якось нелогічно...

Артем Папакін: Тоді було вже дві дивізії Синьожупанників. Вони мали стати інструментом в проведенні німецької політики. Оскільки німці вже тоді були незадоволені політикою Центральної Ради, вони намагалися використати дивізію Синьожупанників.

Але, по-перше, був епізод, коли полк Синьожупанників відмовився їхати на Катеринославщину воювати з більшовиками, коли там йшли бої за визволення території України. По-друге, ці дивізії підпорядкувалися українському командуванню і коли до України прийшла друга дивізія Синьожупанників, то міністр оборони Жуковський вирішив її перевести до Одеси. Для німців це була несподіванка, тому що Одеса була в зоні австро-угорської окупації, а вони не могли вийти за сферу німецької. Такі плани перекреслювали участь Синьожупанників у здійсненні німецької політики в Україні, зокрема, в Києві.

Генерал Зелінський, який підпорядковувався українському міністру оборони Жуковському, нічого не хотів із цим робити. Він не хотів бути інструментом в руках німців. Це спричинило те, що дивізію Синьожупанників німці роззброїли напередодні гетьманського перевороту.

Павло Гай-Нижник: Синьожупанники викликали підозру і в Центральної Ради. Жуковський сам підписав розпорядження про їхнє роззброєння і дав на це згоду німцям. І потім був великий скандал у Центральній Раді, бо німці апелювали якраз до того, що український військовий міністр сам захотів цього роззброєння.

– Пане Папакін, от Ви кажете «окупаційні зони», «окупаційні війська». Якось дивно: німецькі та австро-угорські війська прийшли як союзники. Коли ж вони встигли так швидко стати «окупантами»?

Артем Папакін: Суто формально окупацією присутність німецьких та австро-угорських військ на території України не була. Україна була поділена на сфери впливу: німецьку та австро-угорську. Такий поділ був потрібен спочатку для ведення військових операцій зі звільнення території України від більшовицьких військ, але він залишився і надалі. Потім відбулося підпорядкування німцям залізниць, запровадження військово-польових судів також розцінюється в якості органів окупаційної адміністрації. Хоча, на мою думку, присутність цих військ не можна назвати окупацією в буквальному смислі. Бо окупація – це коли ведеться війна між двома державами, і одна держава під час бойових дій захоплює територію іншої.

– З одного боку, не можна вважати окупацією, а з іншого – кажете про окупаційні зони…

Павло Гай-Нижник: Тут є два нюанси. По-перше, поділ сфер впливу – не тільки німецька традиція. Тоді це було в порядку речей. Антанта зі свого боку також поділила Російську імперію на сферу впливу, й Україна входила у сферу впливу Франції. Так само було зроблено Австро-Угорщиною і Німеччиною.

Друге питання: чи були вони союзниками? Де-юре, вони були союзниками, в угоді написано, що на першу вимогу, як тільки встановиться спокій, виведуть війська. Але, повертаючись до теми перевороту, де-факто, вони змушені були самою Центральною Радою починати виконувати окупаційні функції. Найперше завдання німців: довести продукти, бо в Берліні й Відні продукти вже за картками отримували.

У зв’язку з тим, що залізничники чотири місяці не отримували зарплатню, вони не виконували роботу. Німці кілька разів зверталися до Центральної Ради, просили навести лад і поставити охорону на залізницях, пропонували дати гроші. Центральна Рада від них відмовилась, тому що німці вимагали звітності, куди витрачаються гроші. Центральна Рада не спромоглася забезпечити охорону залізниць – німці почали самі її забезпечувати.

– Є таке прислів’я: «Хіба хочеш – мусиш!»

Павло Гай-Нижник: Так, мусиш. На території України було безліч зброї, бо тривала Перша світова війна. Тисячі українців демобілізовувались і верталися додому зі зброєю. Усі вони були розагітовані більшовиками та есерами. І це величезна територія кипіла…

– Авжеж, бо тоді якраз ще й землю ділили… Один з журналістів, який тоді працював у Києві, у спогадах написав, що підготовка до перевороту йшла настільки відкрито, що «про це цвірінькали навіть горобці на київських дахах». Дивно, що чинна українська влада не реагувала на ці чутки. Чому так?

Павло Гай-Нижник: Тоді у Військовому міністерстві, Міністерстві внутрішніх справ знали квартиру, де всі збиралися…

– Заколотники?

Павло Гай-Нижник: Так. Заколотники удавали, що вони маскуються, але про це всі знали. Тож, писали доповідні записки, що один «нальот» на цю квартиру – і переворот було б зупинено в зародку.

– Чому голова уряду Всеволод Голубович, голова Центральної Ради Михайло Грушевський не реагували?

Павло Гай-Нижник: Вони були настільки дезорієнтовані та приголомшені ситуацією, коли в них земля вислизала з-під ніг. Вони втрачали контроль над свою територією. Плюс, вони зробили авантюрний крок по викраденню банкіра Доброго.

– Здається, Грушевський не був причетний до цієї акції?

Павло Гай-Нижник: Так, але про це знав прем’єр-міністр Голубович. Викрали цього Доброго, він був членом урядової комісії з торгівлі. Він допомагав німцям закупляти продукцію, тому що Центральна Рада не могла це зробити державним способом. Його викрали, бо вважали шпигуном. Але зробили це настільки незграбно, на офіційному автомобілі Міністерства внутрішніх справ з урядовими номерами, потім вивезли його у Харків. Там він підкупив охорону і німці його виручили. Тож, у цей час українські керманичі були налякані, паралізовані страхом.

З іншого боку, Грушевський пішов до німецького штабу і каже: щось там баламутиться, ви обіцяєте, що все буде добре? Німці сказали, що так. Але коли посланник Німеччини захотів зустрітися з українським керівництвом, то вони почали тягнути час. Таким чином, ця дезорганізація, розгубленість і відсутність вертикалі влади спричинили переворот. Хоча Центральна Рада могла все придушити в зародку.

У той же час, уряд Центральної Ради очолювали українські есери – найбільш ліворадикальна у своїй програмі партія, яка, кажучи сучасною мовою, робила соціальні експерименти. Це не дало можливості стабілізувати ситуацію, був хаос і вони частково його підтримували, щоб послабити позицію німецьких і австрійських військ. Вже тоді в самій Центральній Раді соціал-демократи та соціалісти-федералісти збиралися робити внутрішній парламентський переворот.

– Ох, як все було закручено!..

Павло Гай-Нижник: Це перший осередок нестабільності, який мав зробити парламентський переворот і усунути від влади есерів. З іншого боку, вже накопичувалося незадоволення різних верств населення.

– Основним заходом, який оформив зміну влади – був З’їзд хліборобів. Він відбувся 29 квітня 1918 року. На цьому з’їзді та проголосили Павла Скоропадського гетьманом. Як був організований цей захід? Часто глузують, що його провели в цирку. А чому саме в цирку? Не було іншої споруди?

Павло Гай-Нижник: У Києві на той момент більшого приміщення не було. На з’їзді було біля шести тисяч делегатів.

Артем Папакін: Наскільки я знаю, цирк вміщував не більше двох тисяч. Чи дійсно їх було шість тисяч – це теж питання.

– На цьому З’їзді хліборобів гетьмана не обирали голосуванням. Таке враження, що гетьмана не обрали, а вигукнули. Як усе це процедурно відбувалося?

Павло Гай-Нижник: Операція була проведена швидко, оперативно і дуже гарно, з використанням ефекту юрби. Серед делегатів були спеціально вкраплені люди. Ця юрба була наелектризована і всі почали говорити, що досить хаосу Центральної Ради, потрібна нормальна влада. Почали підтримувати, пішов протестний ефект.

Люди Шемета, Липинського і графа Гейдена – це близькі спільники Скоропадського – почали кричати: «У нас же є гетьман Скоропадський, гетьманського роду!» Вони запустили цей крик, шапки пішли вгору та ефект юрби підхопив: «Так, гетьмана!» Скоропадському швидко зателефонували, щоб він приїхав.

– Він був далеко від цього цирку?

Павло Гай-Нижник: Він сидів на штаб-квартирі. Переворот мав бути на другий день, але тоді виникла сприятлива ситуація, тому вирішили почати раніше.

Скоропадський забіг у бічну ложу, йому дали слово. На цьому екстазі, коли всі люди кричать, він сказав: «Ви дали мені владу і я вам буду служити». І тут був присутній людський елемент, кожен почав думати «я дав йому владу, я – рушій історії». Скоропадський дуже добре це підкреслював, вся юрба усвідомила себе творцями історії, а він буде залежний від них, обмежений їхнім впливом диктатор.

До речі, на цьому з’їзді було лише двадцять озброєних бойовиків. У них були на одній руці біла пов’язка, на другій – червона. Тому що форма у всіх майже однакова, то зробили такі позначки, щоб не перестріляти одне одного.

Потім були урочистості – молебень біля Софійського собору. У цей час прийшов загін Січових стрільців з кулеметами. Вистачило би однієї черги – і перевороту би не стало. Але тоді вони не могли знайти ні військового міністра, ні його заступника, відповідного наказу ніхто не віддав. У підсумку, загинуло три офіцери, тому що вони влаштували перестрілку, от і весь переворот.

– З організаційного боку карта Скоропадського лягла дуже вдало. Йому дуже поталанило, бо голосування, як такої процедури з кількома претендентами, не було. Але чи всі залучені були задоволені?

Павло Гай-Нижник: Там був ще Іван Луценко, прибічники якого спробували зорганізувати голосування. Якби воно відбулося, то ще невідомо, як би лягла карта. Тому прибічники Скоропадського зробили ефект юрби, щоби до цього не дійшло. Бо підрахували, що Луценко міг набрати більше голосів. Тож, вони в зародку придушили цю ініціативу.

У цей же вечір бойовики Скоропадського почали захоплювати адміністративні та військові споруди. От для чого потрібен був З’їзд хліборобів – цей переворот мав бути легітимізований.

– А як інші верстви населення зустріли інформацію про зміни влади?

Павло Гай-Нижник: Тоді не було телебачення та інтернету, звістка про сам переворот з Києва прийшла трохи пізніше, хоча чутки ширилися.

Коли військовий міністр Жуковський сидів у в’язниці то записав у щоденнику, що влада знала про підготовку збройного виступу загонів Скоропадського, але що він міг зробити? Він сам підраховував сили: військова юнацька школа, юнкери, були нейтральні, тому що самі відчували незадоволення владою.

Центральна Рада не переймалася розбудовою держави – населення нейтрально поставилося до її падіння. Зрештою, настрої здебільшого були такі, що «нам потрібна сильна влада». Неважливо, яка вона буде. Всі чекали стабільності, тому що війна, революція, внутрішні заколоти всіх втомили. Тому всі сподівалися на покращення, сподівалися, що це зміцнить владу всередині України. І оскільки німці поставилися до цього перевороту лояльно, то вони ніби будуть менше ставити палиць у колеса, і держава почне рухатися вперед.

Цікава дискусія....

Українські заробітчани - сором нації.

Ні. Ніхто не каже, що люди, які їдуть шукати кращої долі і заробітку в інші країни, зокрема до Польщі, винні в цьому.

Звичайно, є в цьому неабияка провина керівництва нашої держави. Але ж. Я теж приїхав декілька років тому до Польщі. І хочу

поділитися з читачами своєю думкою.
Середньостатистичних українців можна виділити з натовпу міського за лічені секунди. Ходять по двоє і більше. Одягнуті чорт зна

по-якому. Але в дорогих навушниках і сонячних окулярах. З добрими смартфонами і недбалими зачісками. І переважно з вимореними

пропитими обличчями.
Українець. Нащадок славних козацьких часів. Нескорений більшовиками і путінцями. Й@б тв@ю м@ть, українець-заробітчанин. Ти

приїхав на територію високої культури, якою завжди була бабуся-Європа. На більшу зарплатню, в декілька раз ніж на батьківщині. В

тебе є всі шанси ввібрати в себе все, чого так завжди прагнула наша нація, знаходячись за залізним занавісом. Культура, здоровий

спосіб життя, ковток свіжого повітря, пахнучого свободою. Скинути зі свого менталітету рабські кайдани.
Замість цього ти приїжджаєш до Європи і відчуваєш свободу. Але не ту. Ти відчуваєш свободу від сім'ї. Свободу від того що

хтось буде заглядати тобі в кишеню. І починаєш замість того щоб відкладати гроші для світлого майбутнього твого і твоєї родини,

витрачати на те, чого не вистачало раніше в твоєму житті. Твоєму. Це перша сходинка по якій піднімаються. Ні. Скоріше опускаються

заробітчани. Егоїзм. Далі. Від самотності ти шукаєш собі друзів серед таких же заробітчан. Як правило все зводиться до п'яних

посиденьок по вихідним. А як же. Маєш право. Ти ж в домі хазяїн і приносиш гроші. Це друга сходинка. П'янство. Після того як ти

опустився на ці дві сходинки, ти, замість того, щоб купити собі якісний одяг і взуття, на яке ти насправді тепер маєш право,

купуєш дешеві підробки. А як же, ви ж з хлопцями кожної п'ятниці скидаєтесь на общак і йдете відпочивати. Відпочивати. Що це нах@р

за відпочинок такий, після якого на ранок відчуваєш себе так, якби тебе переїхав вантажний автомобіль?? Кого ти обманюєш?? Себе??

Це п'янство. Не відпочинок. Не розслабитися. А п'янство і тільки. Общак. Що це за жаргон?? Блатний?? Запам'ятай. Блатні не

працюють фізично. По поняттях. І скільки б ти не слухав тюремних блатних пісень, за помилкою названих шансоном. Скільки б ти не

вживав блатних слів типу общак, братва, фраєр, фуфло і подібних, тобі до блатних далі ніж до президента. Поки ти себе так поводиш

ти не що інше як алкобидло. Бидло на польському це скот. Робочий скот. А як ще можна сказати про тебе, якщо ти приїхав на

зарплату, в декілька разів більшу, ніж в твоїй країні. Приїхав з таким трудом і замість того щоб відкладати, пускаєшся "во все

тяжкие", щоб якось компенсувати свої витрати х@яриш по 12годин. Це третя сходинка. Рабство. І коли закінчується віза ти приїжджаєш

до родини без нічого і починаєш вигадувати казки що немає роботи, місцеві погано до нас відносяться і дають роботу тільки своїм. А

собі подумки, коли до тебе доходить який ти дебіл, і що замість того щоб дати шанс на краще життя собі і своїй родині, ти витрачав

гроші на все, тільки не на це, то ти собі пояснюєш це фразою. Зате, буде що згадати. Ні. Відповідь проста. Ти бидло. Ти сором

нації. І поки такі пахарі-раби будуть приїжджати на заробітки, то буде підніматись господарство будь-якої країни. Але не нашої.

Можливо колись до наших людей дійде, що гідність, честь, воля це головніше від того що про тебе подумають друзі чи хтось інший.

Тоді можливо щось зміниться. А поки. Ходять по два і більше. Змарнилі обличчя прикриті сонячними окулярами. Непрасований дешевий

одяг і зачіска з 90-х. Навушники на вухах і блатний говір підслуханий з фільмів. Пельмені з пачки і віскі "джек деніелс" на давно

непротертому столі. А що. Мають право. Український заробітчанин - сором нації. Ця стаття адресована не всім заробітчанам. А тільки

тим, хто себе впізнає в цьому образі. Якщо ти себе впізнав. Обернись. Ти опустився на три сходинки. Піднімись по ним. І може не

все ще втрачено для тебе, твоєї родини, і майбутнього твоєї країни. І тоді нас будуть раді бачити в будь-якій країні як рівних, а

не як робоче бидло.



А чо ви говорите " Ти бидло. Ти сором нації. Ти... Ти..."
Ви ж теж приїхали декілька років тому до Польщі. То й кажіть "Ми бидло. Ми сором нації. Ми... Ми..." :)
Чи ви тримаєте себе вище за інших заробітчан?



Відповідь така на ваше питання. Як я написав " Ця стаття адресована не всім заробітчанам. А тільки тим, хто себе впізнає в

цьому образі." Тому і звертаюсь так. Звичайно ставлю себе вище від таких людей. Не вище від заробітчан. А вище від людей, які

топчуть в собі честь, гідність, і поводять себе так що за них соромно. Не в тому що вони заробітчани справа. А в тому що деякі з

них поводять себе якби вони з лісу вискочили. І сумно і соромно.



А от збоку виглядає, що ви разом з тотим бидлом стоїте в одній ямі з лайном, тільки ви поставили себе на сходинку вище. І

якщо їм лайно доходить до ніздрів, то вам тільки до підборіддя ;)



Якщо з вашої точки зору дивитися то всі хто живуть в одній країні стоять в одній бочці. Ні. Навіть якщо люди знаходяться в

подібних умовах, то це не значить що це на них одинаково впливає. Ось наприклад будь-яка країна. Наприклад наша. Умови одні. Але є

бідні і олігархи. Алкоголіки і спортсмени. Злочинці і законослухняні. Сенс посту був показати що якщо людина яка почала втрачати

гідність в нашій країні, ще десь може виправдовуватись тим, що немає роботи, немає грошей, безвихідь. То в Європі цього питання

немає. Вистачає і при мінімалці на їжу, на одежу, на те щоб привести себе в порядок. І часу досить щоб вилізти з тієї бочки що ви

говорите. Не розумію чого їм не вистачає?? Треба перевертати свій менталітет. Бо ті самі поляки теж до нас колись їздили в не

найкращі для них часи. І це одна з найбідніших націй в Європі. Тому і дивуєшся як в них все швидко стало до ладу. Так чого ж не

брати з них приклад?? Я наприклад беру. І ще до того як сюди приїхав. Бо завжди вважав що є тільки два шляхи. Прогрес і

деградація. Не можна трошки прогресувати і трошки деградувати. Це топтання на місці. Треба взяти себе в руки і постійно над собою

працювати. Немає мінімально безпечної дози алкоголю чи тютюну. Це маркетинг. Не можна так сказати що ось я сьогодні ще з друзями

посиджу а завтра приведу себе до ладу. Взагалі багато чого можна описувати. Багато сторін і ситуацій. Але сенс такий. Сьогдні.

Встати. Подивитись на себе в зеркало. І сказати. Що я можу поміняти в собі і своєму житті щоб бути гідним представником своєї

нації. І щоб дивлячись на мене люди ставили мене в приклад іншим. Мені близько сорока років. І коли я виходжу ввечері після роботи

на спортивний майданчик діти починають лізти на тренажери разом зі мною. Подавати приклад це так приємно. І я не вважаю що стою в

бочці з гімном ні по шию ні по підборіддя. Бо можна жити в одній країні але в різних світах. І багато моїх знайомих які тут

працюють теж так вважають. Треба в першу чергу себе поважати. Я дивуюсь як деякі працівники на роботі вживають такі вирази по

відношенню до себе "треба робити бо майстер ви*бе", чи подібне. Якщо позиціонувати себе так то вижити буде складно і в тюрмі і в

армії і будь-де. Так що трохи поваги до себе. Навіть не так. Повага до себе повинна бути максимальною. І пріоритетною. А потім все

інше. І тоді наших людей будуть поважати всюди. Поляки навіть не сумніваються в собі. Вони прямо кажуть, якщо б росія ввела

війська до польщі то ми б їх вибили одразу. І олігархів вони також викидають швидко. Взяти того ж Новака котрого вигнали з сейму

за годинник ціною в 5000€. А в нас взяли його на роботу. А ми все дивимось і думаємо хто краще надя чи юля. Але думаю що колись

таки ми скинемо ці окови і будемо жити так яки того заслуговуємо. А поки ми живемо так як того заслуговуємо))



Бла-бла-бла...
Все одно ви нічим не відрізняєтеся від того бидла, про яке ви тут так розпиналися ;)



Якщо б не відрізнявся то цього б не писав. А ви??))



То у вас комплекси. Хочете показати себе кращим і вищим від інших заробітчан. А насправді такий самий, як і вони ;)

"Підготовка до подальшої окупації України йде повним ходом", - Гай

Противник не тільки веде нас до соціально-політичної дестабілізації, але й через своїх афілійованих чиновників і політиків, намагається зруйнувати наші оборонні можливості і знизити можливості мобілізації.

Про це у своєму блозі пише волонтер і журналіст Мирослав Гай, передають Патріоти України. Далі - мовою оригіналу:

https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net...4a&oe=5B93CFFA
Національний історико-меморіальний заповідник "Поле Берестецької битви"
ПЛАН
заходів для відзначення 367-річчя Берестецької битви
8-10 червня 2018 р.:

8 червня (п’ятниця):
– Богослужіння та панахида в Георгіївській церкві (9.00 -12.30 год.).

9 червня (субота):
- Панахида на козацькому цвинтарі в урочищі Монастирщина в с.Острів. (12.00 – 12.30).

10 червня (неділя):
– Патріарше богослужіння та Вселенська панахида за спокій душ загиблих українських козаків і новітніх українських героїв, які полягли за незалежність України, в Георгіївській церкві, очолювана Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом. (9.00 – 12.30).
– Після божественної літургії відбудеться урочиста хода і покладання квітів до пам’ятника Героям Берестецької битви. (12.30 – 13.00).
– мітинг, сцена заповідника (13.10 – 14.10);
– заходи організовані козацькими громадськими організаціями Волині та Рівненщини на території заповідника, в імпровізованому козацькому таборі:
– Волинською обласною організацією "Козацьке стрілецьке братство".
"Українське вільне козацтво ім. С. Наливайка", та ін.(15.00 ).
Можливі зміни.
джерело-https://www.facebook.com/zapovidnyk.berestechko/

"Дограємося як в Криму... ​В Азовському морі - початок російського вторгнення", - дипломат

Є ознаки того, що Росія почала анексію Азову, котрий за двосторонньою угодою з Україною був вилучений зі складу міжнародних вод, як спільна водойма обох держав, з їх виключними економічними інтересами.



Патріоти України пропонують ознайомитись з публікацією голови Наглядової ради фонду «Майдан закордонних справ» Андрія Клименко, щодо останніх подій в акваторії Азовського моря.

"В Азовському морі - початок російського вторгнення. Потрібні не вичікування, а державницька позиція, адекватна відповідь та кризове реагування... А то дограємося як в Криму...

1. Припис про заборону входу до району Азовського моря поблизу Бердянська у зв'язку із стрільбами ЧФ РФ з'явився ввечері 18.05.18 приблизно о 21:16 за київським часом. Затримання суден, що прямували до/з Бердянску та Маріуполю почались 19.05 та продовжуються досі. Ніякої публічної реакції ні головнокомандувача, ні прикордонників, ні дипломатичного відомства, ні МОУ - досі немає.
2. Військові кораблі та катери РФ, використовуючи угоду від 2003 пройдуть куди хочуть, формально використовуючи право мирного проходу. Якщо з нашого боку не буде посиленого патрулювання, демонстрації намірів витіснення російських катерів (благо досвід часів СРСР є), різкого звернення до РФ та світового співтовариства - це може бути початком анексії Приазов'я. Тим часом на протилежному березі, в Єйську, розпочалися навчання.
3. Поки діє Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки - немає ніякої 12-мильної зони та державного кордону.
4. Треба негайно денонсувати договір 2003 та ганебні угоди 1993 по рибальству - за ними росіяне можуть вести "дослідження рибних запасів" у 100 м. від берегу Геніческа та Бердянську).
Треба негайно оголошувати в Азові територіальне море, внутрішні води та виключну морську економічну зону.
5. Але головне - це нарощування сил ВМС, ЗСУ, ДПСУ й готовність цих сил до протистояння з силами РФ. Потрібно негайно створювати кризовий штаб.
6. Не можна виключати, що ця демонстрація ворога в Азовському морі - це відволікання уваги від інших напрямків... Тобто не можна залишати поза увагою будь-яку ділянку узбережжя - від Вілкова починаючи".

Квітами багата Україна-мати:
Маки червоніють -
Вогники ясніють.
А волошки в житі -
Синьоокі квіти.
Світять чорнобривці -
Тільки подивіться!
.Степом пахнуть кашки
Й зірочки-ромашки.
Он дзвенять дзвіночки
В літньому садочку.
Мальви біля хати
Будуть вас вітати.
Диво-цвіт - то сонях,
Сонце у долонях.
Бережуть державу
Соняшники й мальви.
Пісня солов'їна
Славить Україну.

https://i.ibb.co/G2h5cc2/6513fd38c873fb28547b.png

Краса неймовірна:

У столичному ботсаду зацвіли катальпи

https://i.ibb.co/hBFSndV/25200200-25-large.jpg

У дерев велике кругле листя, яке нагадує вуха слона та красиві ніжні квіти з чудовим ніжним ароматом.

В Національному ботанічному саду імені М.М. Гришка НАН України в Києві зацвіли катальпи...

Катальпи – це дерева із листям, яке нагадує вуха слона.

Зазначається, що катальпи – це теплолюбні дерева, поширені у теплих та субтропічних регіонах Північної Америки, Карибів, Східної Азії.

Однак ці дерева чудово прижились у Києві.

Вітаємо із Днем Конституції:

Над окупованим Донецьком пролетів прапор України

https://i.ibb.co/4N43hky/28204824-large.jpg

Патріоти запустили прапор з Пісок - він пролетів через північно-західну частину міста.

Над тимчасово непідконтрольним українському уряду Донецькому сьогодні, 28 червня, на честь Дня Конституції України був запущений український прапор. Про це повідомляють донеччани в соціальних мережах, інформують Патріоти України.

Прапор був запущений патріотами України з підконтрольних уряду територій. Прапор підняли на повітряних кульках жовтого і блакитного кольорів

"Бонапарт визвольних змагань", котрого "з'їли" "українські гниди":

У Києві встановлять пам’ятник Петру Болбочану

Російсько-більшовицькі окупанти настільки боялися видатного полководця, що доколи він був живий, не мали впевненості, що ствердяться в Україні. Але допомогли безпорадні лідери Директорії, котрі боялися популярності 35-річного військового генія

https://s8.hostingkartinok.com/uploa...af9dac5a2c.jpg

У Києві на вулиці Січових Стрільців в однойменному сквері встановлять пам’ятник командувачу Запорізького полку армії УНР, визволителю Криму від більшовиків Петру Болбочану. Урочисте відкриття заплановане на 5 жовтня – річницю від дня народження героя визвольних змагань 1917-21 років.

Нагадаємо, початок непересічної слави "українського Бонапарта" поклала блискуча операція по звільненню Крима від переважаючих за чисельністю російсько-більшовицьких військ у квітні 1918 року.

Громадська спілка "Музичний батальйон" домоглася дозволу встановити у Києві у сквері Петра Болбочана (вулиця Січових Стрільців, 86) пам'ятник командувачу Запорізького полку армії УНР, визволителю Криму від більшовиків Петру Болбочану.
Саме погруддя вже відлите у бронзі, районні чиновники обіцяють прийняти пам'ятник на баланс. Ініціатори збирають кошти на сам процес встановлення і різні додаткові заходи.

Реквізити:
Громадська спілка "Творче патріотичне об'єднання "МУЗБАТ",
пот/рах. UA48 320649 00000 2600 5052 754346 в ФIЛIЯ "РОЗРАХ.ЦЕНТР";
АТ КБ "Привабанк" м. Київ, МФО 320649, код за ЄДРПОУ 40326682
Картка "Приватбанку", прив'язана до рахунку: 4246 0010 0064 5816
Прохання зазначати в платежі: "Благодійний внесок на пам'ятник П. Болбочану"
Довідка

З початком Української революції 1917-1921 рр. Петро Болбочан займався організацією українських військових частин.

Солдати Петра Болбочана стали одним з найбільш боєздатних з’єднань Армії УНР: відіграли головну роль у звільненні Києва в лютому 1918-го та під час визволення від більшовиків Лівобережжя та Південно-Східної України, блискуче провели Кримську операцію в квітні 1918-го. Мав незаперечний авторитет серед підлеглих, а більшовики обіцяли за його голову 50 тисяч золотих рублів.

4.9.1938 - створено Українську Національну Оборону («Карпатська Січ»), яку очолив Степан Росоха.

https://s8.hostingkartinok.com/uploa...e0777723ac.jpg

5.9.1870 - народився Володимир Сікевич, генерал-хорунжий
Армії Української Народної Республіки.

https://s8.hostingkartinok.com/uploa...341c31170f.jpg

Бойові друзі

https://s8.hostingkartinok.com/uploa...9e1e50eda2.jpg

Василь Стус помер у таборі СРСР 35 років тому: Чому його "справа" не дає спокою історикам

https://s8.hostingkartinok.com/uploa...df7af37654.jpg

Рівно 35 років тому, в ніч на 4 вересня 1985 року, український поет, дисидент Василь Стус помер у радянському таборі в Пермському краї Росії, передають Патріоти України.

За кілька днів до цього, 28 серпня, українця відправили в карцер за те, що читаючи книгу в камері, він нібито сперся ліктем на нари. На знак протесту Стус оголосив безстрокове сухе голодування. Загинув поет, за офіційною версією, від зупинки серця, за неофіційною, – від переохолодження.

Василь Стус почав писати вірші під час навчання в Донецькому педінституті та служби в армії. Його перша поезія з'явилася 1959 року в "Літературній Україні".

У вересні 1965 року Стус взяв участь в акції протесту біля кінотеатру "Україна" в Києві. Він та Іван Дзюба, В'ячеслав Чорновіл, Юрій Бадзьо закликали суспільство засудити арешти української інтелігенції. За участь у цій акції його відрахували з аспірантури, за ним почало стежити КДБ.

Незважаючи на схвальні рецензії, жодна з двох перших збірок поета ("Круговерть" та "Зимові дерева") не були надруковані.

У січні 1972 року Василь Стус був вперше заарештований. Близько 9 місяців поет перебував у слідчому ізоляторі, потім відбував покарання в таборах Мордовії і Магадана.

Вірші, які Стус писав у таборах, у нього відбирали і знищували, лише деякі з них збереглися в листах до дружини. Повернувшись восени 1979 року до Києва, приєднався до Гельсінської правозахисної спілки.

Здоров'я Стуса було підірвано, але незважаючи на це він працював робітником на фабриках і заводах. У травні 1980 року поет був заарештований вдруге, причому був визнаний особливо небезпечним рецидивістом.

Суд над Василем Стусом проходив за закритими дверима. У порушення процедури його було позбавлено останнього слова і видалено із залу суду; вирок було зачитано в його відсутності: 10 років примусових робіт і 5 років заслання.

У таборі "Перм-36" Стус продовжував писати і перекладати. У 1983 році адміністрація табору заборонила йому надсилати вірші та переклади в листах рідним.

На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв'язнями він кілька разів оголошував голодування. У січні 1983 року був кинутий до камери-одиночки.

28 серпня 1985 року Стуса відправили в карцер за те, що нібито він, читаючи книгу в камері, сперся ліктем на нари (хоча це й не порушення режиму; офіційна причина, за свідченням сусідів за камерою, була наклепом). На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування.

У ніч на 4 вересня 1985 року Василя Стус помер, за офіційною версією, від зупинки серця, за неофіційною, – від переохолодження. Його було поховано на табірному цвинтарі, але 1989 року разом з побратимами – Юрієм Литвином і Олексієм Тихим – було перепоховано на Байковому кладовищі в Києві.

В останні роки справа Василя Стуса ожила знову. Так, частково приводом для цього стала книга Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса. Збірник документів з архіву колишнього КДБ УРСР", що вийшла в 2019 році.

Видання стало резонансним – вперше книга під однією обкладинкою містила таку кількість документів з колишнього архіву КДБ – протоколи судових засідань, обшуків, допитів. Також до неї включено покази свідків, спогади друзів та листи поета з в'язниці.

Як відомо, 1990 року Постановою Пленуму Верховного Суду УРСР і Ухвалою судової колегії у кримінальних справах Верховного Суду УРСР Василь Стус був посмертно реабілітований. 2005 року Стусу було посмертно присвоєно звання Герой України.

https://patrioty.org.ua/society/khit...eo-343261.html

https://s8.hostingkartinok.com/uploa...15158194c4.jpg

Гірким був хліб в чужому краю,
Наїлась я його колись,
Тому не з розповідей знаю,
Як заробітки ті дались.
На чужину, не знавши мови,
Пішла ледь вгамувавши страх,
Тяжкі прийшлось пізнать умови,
Був біль і розпач, просто жах.
Чужа країна, інші люди,
Чужі обличчя навкруги,
А я - ніхто, нас звуть приблуди,
Що загубили береги.
Мов мачуха моя країна,
Дітей розкидала навкруг,
Як непотрібну кураїну,
Що з вітром доганяє плуг.
На цій дорозі знову люди,
Шукають працю за бугром,
Коли вже лад в країні буде?
З достатком, миром та добром..

Л.Пронько ( Ященко) 18.06.20р.

Старе військове кладовище, де поховані вояки УНР та Галицької армії, виявили у Вінниці

https://s8.hostingkartinok.com/uploa...b619a6ceb0.jpg

Старожили згадали, що там може бути поховання, лише нещодавно.

У Вінниці дослідники віднайшли старе військове кладовище. Ймовірно, кажуть, там поховані вояки УНР та Галицької армії, військо яких століття тому скосила епідемія тифу, передають Патріоти України з посиланням на ТСН.

Науковці виявили братську могилу, де були останки семи людей та кілька окремих домовин. Цвинтар знищила радянська влада. На його місці з'явився свинарник.

Десятки років місцина стояла пусткою. Старожили згадали, що там може бути поховання лише тоді, коли поруч почали зводити багатоповерхівку. Історики припускають, що на цій території може бути до двох тисяч могил, але розкопки припинять, допоки не вирішать, що робити з останками.

Нагадаємо, Центральний державний архів вищих органів влади та управління України опублікував раритетні світлини голови Директорії УНР Симона Петлюри.

Українське диво-село:

Тут нема безробітних і будинків на продаж

https://s8.hostingkartinok.com/uploa...f22147906b.jpg

Квітуче село славиться чистотою і страусами.

У Запорізькій області є село, у якому немає жодного безробітного мешканця. Звідси селяни не виїжджають, а село розвивається, розповідається у відеосюжеті, передають Патріоти України 3 вересня 2019 року.

Мова йде про село Роздол. Саме тут майже неможливо знайти будинок, який виставлений на продаж. А якщо і буде такий, то вдвічі дорожчий, ніж у сусідніх селах. Значна частина жителів працюють у сільському господарстві – тут розташовані одні з найбільших яблуневих садів регіону та великі газові холодильники. Як стверджує місцевий фермер Олег Каліман, підприємство працює без кредитування, а лише на холодильники власних коштів було інвестовано на 52 мільйони гривень.

Дитячі садки у селі розраховані на більшу кількість дітей, ніж які вже є у Роздолі – на перспективу. Вулиці тут освічені ліхтарями, а на 900 мешканців села тут три футбольних команди. Детальніше про диво-село у сюжеті:

https://patrioty.org.ua/society/z-ar...eo-344142.html

19.9.1945 - загинув Дмитро Негрич «Мороз», командир
«Березівської» сотні УПА.

https://s8.hostingkartinok.com/uploa...dd2c5204dc.jpg

Як виглядали українці 100 років тому.
Фото поч. ХХ століття

https://s8.hostingkartinok.com/uploa...6afe5962e4.jpg