"Знать гризла сморчки, щоб стати невразливою"

http://i.piccy.info/i5/82/87/1618782/Morchel_Spitz.jpg


Зморшки - перші весняні гриби. Колись селяни називали їх "підсніжниками " за те, що вони росли там, де починав сходити сніг. Німці та французи в XIX столітті навчилися вирощувати ці гриби в яблуневих садах і на грядках. Споконвіку сморчки використовували в медицині для поліпшення зору і апетиту. Незважаючи на те що в них міститься гельвелловая кислота, вони виводять токсини і вважаються як харчовий продукт. Для кулінарів - це справжній діамант, який підтверджує одвічне правило, що страва має тішити не тільки очі, але й ніс. Недарма сморчок після трюфеля - найдорожчий гриб.

http://i.piccy.info/i5/84/87/1618784/Morchel.jpg

http://www.commersant.ua/application...&issueid=47098

Гриби лисички
http://g.io.ua/img_aa/large/0499/90/04999014.jpg
P.S кращі за мясо))))

Білий гриб (боровик)- краще аніж той шашлик.

http://ukrfoto.net/photos/Arnoldoshv/1141938645.jpg

Справжні гриби в наших лісах........

http://i.piccy.info/i5/78/97/1619778/bel1_240.jpg

Білий гриб - один з найбільш цінних грибів. Росте в хвойних, листяних і змішаних лісах, звичайно на прогалинах і лісових узліссях, у рідкому молодому ялиннику, на вологому ґрунті з червня по жовтень. Забарвлення шляпки в дубових лісах темно-бура, у листяних - світло-бура, у соснових - темно-бура з фіолетовим відтінком, у ялинових - червонясто-бура. Нижня сторона капелюшка в молодих білих грибів біла, з віком жовтіє і нарешті стає жовтувато-зеленою.
Ніжка білого гриба товста, біля основи розширюється, жовтуватого кольору з малюнком з білих прожилок. Білі гриби часто ростуть групами по декілька штук. Діаметр капелюшка білого гриба досягає 30 сантиметрів, діаметр ніжки в основі - 10 сантиметрів. Більше всього білих грибів буває як правило в другій половині серпня. Основний спосіб заготівлі білих грибів - сушіння. У сушеному виді білі гриби на відміну від інших грибів не темніють. Саме тому вони звуться "Білий гриб". Суп із сушених білих грибів дуже ароматний, поживний і корисний. Молоді білі гриби дуже смачні в маринованому виді. Свіжі білі гриби використовуються в смаженому виді і для готування супу. Основний спосіб заготівлі білих грибів - сушіння. У сушеному виді білі гриби на відміну від інших грибів не темніють. Саме тому вони звуться "Білий гриб". Суп із сушених білих грибів дуже ароматний, поживний і корисний. Молоді білі гриби дуже смачні в маринованому виді. Свіжі білі гриби використовуються в смаженому виді і для готування супу.

http://www.franko.lviv.ua/faculty/ge...ests/mushr.htm

Книга "велика книга грибника"( ілюстрована з розясненням усіх грибів).

книгу можна скачати тут: http://depositfiles.com/files/nuj8iarq1

Незвичайні гриби......

Кордіцепс - лихий наїзник .....

http://i.piccy.info/i5/24/06/1640624...0cordiceps.jpg

Кордицепс (Cordiceps chinensis (Berk.) Sacc.) - Це сумчастий гриб, аскоміцети, який відноситься до сімейства Hypercreaceae і володіє унікальним циклом розвитку. Він паразитує на гусеницях певного виду метеликів Hepialide (метелик «летюча миша». В плодовому тілі гриба дозрівають спори. Вони розносяться і вражають гусениць. Заражена гусениця спокійно доживає до зими, не відчуваючи жодних ознак зараження. Взимку ж, коли гусениця заривається у землю і починає готуватися до весни стати лялечкою, міцелій починає діяти. Він починає проростати в гусеницю і висмоктує з неї поживні речовини, в результаті грибниця заповнює тіло гусениці практично цілком і воно природно гине. Влітку з дихальних отворів на голові гусениці виростає одиночне плодове тіло кордицепса. Основа тіла цього гриба пов'язане під землею з головою гусениці.

Звідси і походить назва кордицепса «дун чун ся цао», що означає «взимку - гусениця, влітку - трава».

Як сировина для виготовлення ліків в китайській медицині використовують висушене разом з гусеницею плодове тіло гриба. Цей гриб дуже цікавий на вигляд - помітні дві складові його: світло-коричневого тіло гусениці з її характерним будовою і гладке темно-коричневе тіло грибка.

Гриб одиночний, темно-коричневого або сіро-коричневого кольору зовні і білого на зламі. Піднімається, утворюючи вигин, від переднього кінця личинки-хазяїна. Довжина його в середньому коливається від 4 до 8 см, іноді до 11 см, товщина біля основи 3-4 мм. Плодове тіло грубувате у підстави, тонке в середній частині і має булавоподібні потовщення на кінці. Володіє приємним ароматом і солодкуватим смаком.

Сама гусениця довжиною 3-5 см, діаметром 5 мм, має 20-30 члеників. Її поверхня груба, золотисто-жовтого або жовто-коричневого кольору, на спинці є численні поперечні смуги, всередині вона біла або блідо жовта. У комахи на черевці є 8 пар ніг, з яких 4-я пара знаходиться посередині тулуба - найдовша.

Кращим за якістю є Кордицепс з довгим і цілим плодовим тілом на товстій гусениці. Кордіцепс росте в дуже суворих умовах Цинхай-Тибетського нагір'я при низькій температурі і недоліку кисню на висоті від 2000 до 4000 метрів над рівнем моря на безліса сонячних сторонах гірських схилів, віддає перевагу пухкі, посушливі багаті перегноєм грунту. Зустрічається Кордицепс китайський в провінціях Цинхай, на Тибеті, Ганьсу, Сичуань, Юньнань. У Китаї в провінції Цзілінь зростає так званий «північний Кордицепс». Це інший вид Кордицепс, який згідно латинської наукової класифікації називається Cordiceps militaris (L.) link. Кордіцепс - дуже дорогий гриб, а в останні кілька років його ціна зросла в кілька разів.

Свинина з лисичками.......


Якщо серед вас є такі любителі свинини та грибів, як я-обов'язково побалуйте себе цією стравою! Ну, дуже-дуже смачно!

http://i.piccy.info/i5/97/09/1640997/s640x480_240.jpg

Я використовувала шматок шинки, але підійде і шийна частина, і не дуже жирна грудинка.
Цілісний шматок свинини (600г) розрізати уздовж від краю до краю, але не прорізати до кінця, повинна вийти свого роду кишеня.Добре промаринувати (соєвий соус, лимонний сік, паприка, суміш перців, сушений базилік) кілька годин.Помістити в вогнетривку форму (мені ідеально підійшла силіконова форма-цеглинка), нафарширувати грибною начинкою, накрити фольгою і відправити в духовку при 185 град. на 2 години.Після запікання свинину залишити "відпочивати" на 10 хвилин., тільки після цього нарізати.

Грибна начинка....
Лисички (200г) дрібно порізати, протушкувати з цибулею до м'якості, випарувати зайву вологу, додати вершки (2 ст.ложки) і тертий твердий сир (50г), сіль, чорний перець.
Смачного!

http://lubany-b.livejournal.com/1297...thread=2567893
__________________

Сироїжки.
http://t2.gstatic.com/images?q=tbn:A...BWiS0-mUJoh1iQ
http://t2.gstatic.com/images?q=tbn:A...w2GefYvw1eJ2nA
http://t2.gstatic.com/images?q=tbn:A...P6-ETlVKxtVJTw
(Синявки). Гриби їстівні, III категорії.Близько 60 видів сироїжок виростає в лісах нашої країни. Більшість грибів їстівне. Деякі сироїжки мають гіркий смак, який після вимочування або відварювання пропадає . Є окремі неїстівні види, наприклад, сироїжка пекуча, блювотна. Зростають сироїжки практично по всій лісовій зоні поодиноко і великими групами. Це найпоширеніші гриби. Вони з'являються на початку літа і ростуть до заморозків. Забарвлення капелюшків найрізноманітніша. М'якоть у сироїжок тендітна, до -цього перед солінням їх потрібно обов'язково бланширувати. З допущених до промислової заготівлі видів сироїжок найбільш
часто зустрічаються: харчова, болотна, буріючі, жовта,зелена, сіріюча та ін.
Сироїжки ХАРЧОВА - один з найбільш поширених видів сироїжок. Її капелюшок діаметром до 10 см, плоско -опукла, часто з піднятим гладким або слабосіченим
краєм, з несдірающейся чи погано здирається шкірочкою, яка часто не доходить до краю капелюшки на 1 - 3 мм, суха, рожева, біло-рожева або бордово-червона, у більшості грибів з великими і білими і плямами. Пластинки часті, у районі ніжки багато розгалужені, спочатку білі або жовтуваті,пізніше з червонуватими або бурими плямами. Ніжка рівна, циліндрична, спочатку біла, потім жовтувата і, на кінець, сірувата. М'якоть спочатку досить міцна, потім пухка і ламка, біла, на зламі стає сіруватого, а потім ще більше темніє. Вживається в їжу у вареному і жареному вигляді, придатна для засолу. У солоному вигляді буріє, мякоть, ламка.

Сироїжки болотяні - зустрічається в північній половині лісової зони в сируватих соснових і сосново-березових лісах,на околицях сфагнових боліт у липні-жовтні.Капелюшок до 15 см в діаметрі, опукла, пізніше втиснута,гладка, гола, клейка, з гладким або злегка рубчатий краєм,зі здирається (крім середини капелюшки) шкіркою, криваво -червона, в середині бура, іноді зі світлими буруватимиплямами. Пластинки спочатку білі, пізніше блідо-жовті.
Ніжка довжиною до 10 см і товщиною до 3 см, циліндрична,біла, спочатку злегка їдка, з віком їдкість пропадає.Гриб можна варити, смажити і солити. Перед солінням гриби необхідно обшпарити окропом. У солоному вигляді гриб буроватий.

Сироїжки зеленувата - росте в листяних лісах,частіше в березових і дубових, переважно в південній лісовій зоні, з липня до осінніх заморозків. Капелюшок
діаметром до 15 см, напівкуляста, потім опукла, іноді з вдавленості посередині, хвилясто-вигнута, часто шорстковато-бородавчаста, розтріскується, з не відокремлюваних шкіркою, тупим нерубчатим краєм, сіро-зеленувата або блакитно -
вато-зеленувата, до краю світліша, до білуватого кольору. Ніжка довжиною до 10 см і товщиною до 3 см, біла, суцільна, рівна,іноді роздута. М'якоть біла, міцна, сухувата, неедкая. Пластинки нечасті, білі. Вживається в їжу у свіжому
вигляді (варять і смажать), а молоді гриби з слаборознорнувшимися капелюшками і - солять і маринують. У солоному вигляді капелюхи сіруваті або жовтуваті, ламкі.

Сироїжки ЖОВТА - зустрічається переважно в південній частини лісової зони, в сируваті соснових, сосново-березових лісах, на околицях сфагнових боліт, у липні - жовтні. Капелюшок діаметром до 10 см, напівкуляста, потім плоска до ямковидної, яскраво-жовта, гладка, суха, з гладким краєм, зі задертою по краю шкіркою. Пластинки спочатку біловаті, пізніше блідо-жовті. Ніжка рівна, циліндрична, сну-
чала біла, потім жовтувата і, нарешті, сірувата. М'якоть
спочатку досить міцна, потім пухка і ламка, біла, на
зламі стає сіруватого, а потім темною. У солоно-відварному
вигляді сіро-чорна, капелюшок ламка. Способи переробки загальні
для всіх сироїжок.
Сироїжки СІРА - найбільш ранній гриб. Вже в кінці травня
її можна знайти в світлих соснових лісах, особливо на сухих піщаних пагорбах. Капелюшок до 12 см в діаметрі, м'ясиста, сіра,зеленувато-сіра, частіше блідо-сіра до білуватої, в середині зазвичай кілька темніє, зрідка з червонуватим відтінком, з
гладким або кілька рубчатий краєм і кілька клейкою шкіркою. Пластинки білі, пізніше жовтуваті, біля основи нерідко розгалужені. Ніжка біла. М'якоть біла, на смак
неедкая або слабоедкая. Гриб можна солити і смажити. У соле -
ном вигляді слабо-бурий, м'якоть ламка.
Сироїжки СИНЬО-ЖОВТА - зустрічається в сосново-береза-
вих лісах у серпні. Капелюшок діаметром до 10 см, частіше по краю
синювата, лілувата, в середині зеленувата або навіть буро -
Ватая, нерідко тонкоморщіністая, з тонким краєм, зі здирають -
щейся по краю шкіркою. Ніжка злегка зморшкувата, біла.
Платівки часті, багато розгалужені. М'якоть біла, порівняно міцна. Гриб варять, смажать і солять. У солоному вигляді буріє,
капелюшок стає ламкою. Сироїжки цільні - любить широколистяні ліси. Виростає в липні - серпні. Подібна з сироїжки болотної, тільки трохи дрібніша. Ніжка завжди біла, а колір капелюшка по краю рожево-червоний, в середині буро-жовтий. Гриб можна солити, смажити і варити. У солоному вигляді буріє. Капелюшок легко
ламається.

Маслюк
http://t1.gstatic.com/images?q=tbn:A...bV9XF5xkIzy4dQ
Маслюк справжній із липня й до пізньої осені зустрічається в соснових лісах, рідше - в ялинових, а також на пожарищах, у тугаях. Капелюшок маслянка напівкуляста, опукла в центрі, жовто-коричнева. У суху погоду вона буває блискучою, а в сиру - слизової, немов змазана маслом.
У молодого маслянка капелюшок завжди сполучена з ніжкою білою плівкою, яка з ростом рветься, а на ніжці залишається кільце. Діаметр капелюшка рідко буває більше 8 сантиметрів. Нижня частина капелюшки мелкотрубчатая, або губчаста, блідо-жовтого кольору. Ніжка коротка, циліндрична, жовта у молодих грибів та бурувата у старих. Маслюк подліственнічний відрізняється від справжнього тим, що капелюшок у нього золотисто-жовтого забарвлення і росте він головним чином в листяних лісах, зустрічається в кедрових. На смак цей маслюк солодкуватий, у той час як маслюк справжній - гіркуватий. Інші різновиди маслюків мають капелюшки жовто-оранжеві, шоколадно-коричневі, бувають і інших кольорів

Підберезник

Тип: Їстівний Долучення 5661
Родина:Болетових


З родини болетових , Шапка (3)5-12(15-20) см у діаметрі, напівсферичний, шапка опукло-розпростерта, з тупим краєм, сірувато коричнювата, іноді темно-коричнева(колір шапки дуже мінливий, різних відтінків). Пори білуваті, згодом сіруваті, дрібні, округлі. Спори (8) 11-21 Х 4-7 (8) мкм. Ніжка 4-15 (20) Х 0,5 - 3 см, щільна білувата, темно волокнисто - луската. М'якуш білий, при розрізуванні на повітрі колір не змінюється або трохи рожевіє, з приємним запахом і смаком. Росте переважно у березових і мішаних (з березою) лісах; у травні - жовтні Поширені на Поліссі, у Лісостепу. Заготовляють на Поліссі. Використовують вареними, смаженими, сушеними, маринованими, засоленими.

Деякі з їстівних грибів

Білий гриб - один з найбільш цінних грибів. Росте в хвойних, листяних і змішаних лісах, звичайно на прогалинах і лісових узліссях, у рідкому молодому ялиннику, на вологому ґрунті з червня по жовтень. Забарвлення шляпки в дубових лісах темно-бура, у листяних - світло-бура, у соснових - темно-бура з фіолетовим відтінком, у ялинових - червонясто-бура. Нижня сторона капелюшка в молодих білих грибів біла, з віком жовтіє і нарешті стає жовтувато-зеленою.
Ніжка білого гриба товста, біля основи розширюється, жовтуватого кольору з малюнком з білих прожилок. Білі гриби часто ростуть групами по декілька штук. Діаметр капелюшка білого гриба досягає 30 сантиметрів, діаметр ніжки в основі - 10 сантиметрів. Більше всього білих грибів буває як правило в другій половині серпня. Основний спосіб заготівлі білих грибів - сушіння. У сушеному виді білі гриби на відміну від інших грибів не темніють. Саме тому вони звуться "Білий гриб". Суп із сушених білих грибів дуже ароматний, поживний і корисний. Молоді білі гриби дуже смачні в маринованому виді. Свіжі білі гриби використовуються в смаженому виді і для готування супу. Основний спосіб заготівлі білих грибів - сушіння. У сушеному виді білі гриби на відміну від інших грибів не темніють. Саме тому вони звуться "Білий гриб". Суп із сушених білих грибів дуже ароматний, поживний і корисний. Молоді білі гриби дуже смачні в маринованому виді. Свіжі білі гриби використовуються в смаженому виді і для готування супу.

Підосичники (червоноголовці) ростуть у листяних, найчастіше в осикових лісах, у березових перелісках іноді біля сосен з липня по жовтень. Капелюшок у молодих грибів напівкулястий, краями щільно прилягає до ніжки, з віком стає плоско-опуклим. Верхня сторона капелюшка пофарбована в оранжево-червоний чи в буровато-жовтий колір. Нижня сторона капелюшка біла, з віком сіріє. Ніжка потовщена донизу, міцна, біла з темними лусочками. М'якоть біла, на зламі синіє, потім стає темно-сірою чи чорною.
Червоноголовці вживають для жарення, засолювання і сушіння (гриби при цьому сутеніють). Молоді красноголовці добре маринувати. З червоноголовців можна зварити смачний суп.

Опеньки ростуть великими родинами на пеньках, на коренях, іноді уздовж тріщин хвойних і листяних дерев з кінця серпня до заморозків. Іноді можна знайти пеньок, цілком покритий опеньками як шапкою. Опеньки часто можна знайти в зарослях лісової кропиви. Капелюшок в опеньків зверху сірувато-жовтий, чи буруватий з лусочками, знизу пластинчастий, білий. Ніжка тонка з кільцем (залишок плівки, що у молодих грибів закриває нижню частину капелюшка. М'якоть біла з приємним запахом.

Опеньки можна жарити, сушити, солити. З опеньків виходить дуже смачний суп. Дрібні опеньки найкраще маринувати.

Лисички ростуть великими родинами в хвойних і змішаних лісах з липня по жовтень. Капелюшок у молодих грибів опуклий, у дорослих грибів стає увігнутим з нерівними краями. Забарвлення капелюшка і ніжки яєчно-жовте. М'якоть жовта з приємним запахом. Лисички майже ніколи не уражаються червоточиною. Уживаються для готування других блюд (для жарки) і для засолювання.

Гриб широко розповсюджений у північній помірній зоні, росте винятково на хвойній підстилці під м'якими (хвойними) породами дерев, особливо під ялиною, творить зрослі безформні пучки, іноді "відьмині кільця". Гриб невеликих розмірів, 3-8 см. у висоту і до 4 см. у ширину. У верхній частині плодового тіла густі гілочки спочатку тьмяно-коричневі, потім поступово здобувають зеленуватий відтінок. Серед схожих видів варто відзначити більш великий ramaria apiculata, що зеленіє тільки на верхівках гілочок. Ramaria eumorpha, ramaria flaccida і ramaria myceliosa схожі за формою але без зеленуватого відтінку. У темному сирому ялиннику на опаді з голок іноді важко помітити цю маленьку рамарию, що у міру росту змінює розцвічення і зливається з лісовою підстилкою ще більше. Восени череди цих рогатих грибочков досягають по чисельності значних розмірів, вносячи хоч якісь ознаки життя в осінній ялиновий півморок. Гриб відноситься до сімейства Ramariaceae, у літературі пречисляется до неїстівних грибів, очевидно через тверду м'якоть, посилання на отруйність даного виду відсутні.

Рогатик жовтий









Інші назви: рамарія золотава, корал лимонно-жовтий, корал сірчано-жовтий. Росте на землі в листяних і хвойних лісах у серпні - вересні, групами і поодиноко. Особливо рясний у лісах Карелії. Зустрічається в горах Кавказу, а так само в країнах Центральної Європи. Плодове тіло досягає у висоту 15-20cм., у діаметрі 10-15см. З товстої білої "качана" выростают численні розгалужені густі кустообразные гілки, що мають циліндричну форму. Часто в них по двох тупі верхівки і неправильно усічені кінці. Плодове тіло має усі відтінки жовтого кольору. Під гілками і біля "качана" колір сірчано-жовтий. При натисканні забарвлення міняється на винно-коричнювате. М'якоть волога, брудно-біла, у "качані"-мармурова, колір не змінює. Зовні основа біла, з жовтуватим відтінком і червонуватими плямами різної величини, найбільше зустрічається в плодових тіл, що ростуть під хвойними деревами. Запах приємний, небагато віддає травою, смак слабкий. Верхівки старих грибів гіркуваті. Дуже схожий на золотавий-жовтий корал, розходження помітні тільки під мікроскопом, а так само на ramaria aurea, теж їстівну й з тими ж властивостями. У ранньому віці має подібність по виду і кольору з ramaria obtusissima, ramaria flavobrunnescens-менше по розмірах. Слово flava у назві гриба означає "жовтий". Коралові гриби вважаються базидиомицетами. У своїй більшості коралових гарних, їстівних грибів, але серед них зустрічаються також і отруйні. Ця рамария вважається їстівним грибом, але при вживанні її в їжу необхідно приймати визначені запобіжні заходи. Насамперед, слід збирати тільки мододі екземпляри і мати на увазі, що гілочки гірчать.

Білий Корал


Росте із серпня до жовтня в листяних і хвойних лісах на лісових підстилках, більш охоче розселяється на хвойній підстилці. Вигадливе, білувате плодове тіло із незліченними неправильними розгалуженнями, досягає у висоту 4-10см. Дуже короткий стовбур у діаметрі до 1 см., з нього ростуть більш-менш тонкі гілки, нагорі плоскі і розділені на численні маленькі гілочки з зубовидними чи гребінчатими кінчиками. Ці гілочки білуваті чи білувато-сірі і дуже ламкі. М'якоть білувата, іноді має гіркуватий смак і затхлий запах. Білі корали мають багато різновидів, плодові тіла яких розрізняються по виду; зустрічаються гриби з зубоидними чи щетинистими кінцями, вилочко-разділеними чи усіченими і часто зрощенними. Аналогічно виглядає clavulina cinerea(сірий корал)-він росте так само рунисто, відрізняється сірим забарвленням. Також схожий clavulina rugosa(білуватий корал) - росте рогоподібно розгалужуючись.

отруйні гриби

У В.Синьовидному уже є білі чи немає?

Нічо нема...............

КРИВАВИЙ ЗУБ / HYDNELLUM PECKII............

Цей милий грибок схожий на по-жовану гумку, з якої сочилася кров і пахне полуницею. Але не здумайте його з'їсти, бо це буде останніми «ласощами», яке Ви покуштуєте у своєму житті.

http://i.piccy.info/i5/11/54/1735411...0747_1_240.jpg

Грибок відомий людству з 1812 року і вважається неїстівним, тобто колись, в темні-претемні часи жив геній, який пожертвував на славу науки своїм життям, щоб застерегти нащадків від поїдання цього "ласоща". Крім своїх видатних зовнішніх якостей, ця гидота має антибактеріальні властивості і містить хімічні речовини, що розріджують кров. Та що там говорити, незабаром цей гриб може стати заміною пеніциліну (який, до речі, був виведений з гриба виду Penicillium notatum). Якщо Вам не вистачає гострих відчуттів, і Ви маєте намір в щоб те не стало увічнити своє ім'я в анналах історії (премія Дарвіна і звання самого тупого самогубці на планеті Земля у вас вважайте вже в кишені), то просто лизніть це диво природи ...

я сьогодні був у лісі , знайшов 8 білих, 1 маслюка , небагато лисичок , дуже багато сироїжок і опеньок.

Івано-Франківськ гора Говерла Прикарпаття. Там і дитина асфальту знайде!!!!:)

Місцеві назви - красноголовець, краснюк,червонюк. Російські назви - подосиновик, осиновик. З родини болетових -Boletaceae.

Шапка 4-12 (15-20) см у діаметрі, темно-червона, оранжево-червона, при достиганні колір вицвітає (колір шапки дуже мінливий - різних відтінків), гола або тонкоповстиста, суха. Шкірка не знімається. Пори білуваті, з віком сіріють, дрібні, округлі. Спори 11-18 (22) X (4) 4,5-5,5 (6) мкм. Ніжка 8-15 (20) X 1,5-4,5 см, щільна, білувата, темно-волокнисто-луската. М'якуш білий, при розрізуванні на повітрі спочатку трохи рожевіє, згодом ліловіє й чорніє, з приємним запахом і смаком.

Поширений на Поліссі та в Лісостепу. Росте в листяних і мішаних лісах, під осикою та вільхою; у травні - жовтні. Добрий їстівний гриб. Використовують свіжим, про запас су*шать, маринують, засолюють. Заготовляють на Поліссі.
///////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////

800 білих , 34кг

знайшов сьогодні 15 білих , 1 маслюк, 5 підберезників та пів сумки сироїжок

знайшов три баранячі роги

ходив зранку в ліс 20 білих, 6 підберезників

Молочний гриб, тибетський гриб, кефірний гриб......

http://i.piccy.info/i5/65/77/1817765/0000ck7g.jpg

Тибетський молочний гриб прийшов до Європи, і зокрема в Росію, з Тибету: колись один учений, хворий на рак, поїхав до східних мудреців за лікуванням і зміг відновити своє здоров'я саме завдяки грибу, який і привіз з собою в рідні краї. З тих пір молочний гриб стали активно використовувати в рецептах народної медицини. Молочний гриб відомий у нас під багатьма назвами: кефірний гриб, за різними даними - тибетський гриб або японський гриб або кефірний гриб.

На перший погляд молочний гриб виглядає непоказно: це невеликий пухкий білий клубочок, діаметром від 5 до 50 міліметрів. Але його властивості повністю спокутують зовнішню непоказність, адже молочний гриб здатний:

-зміцнити імунітет;
-нормалізувати метаболізм (тому його вкрай корисно вживати тим, хто довгий час захоплювався жорсткими дієтами або голодуванням і "посадив" обмін речовин своїми експериментами з харчуванням);
-благотворно впливати на органи шлунково-кишкового тракту, у тому числі відновлювати їхню природну мікрофлору;
-надавати протиалергічну дію;
-виліковувати запальні процеси;
-покращувати пам'ять, увагу; допомагати організму протистояти стресам;
-підвищувати статеву активність.


Щоб добитися всіх цих результатів, необхідно вживати молоко, сквашене грибком. Для цього через кожні 24 години грибок необхідно ретельно промивати і заливати склянкою трохи теплого молока. Робити це обов'язково щодня, інакше грибок просто-напросто загине (якщо його поверхня пожовкла - слід насторожитися, значить ви щось робите неправильно).

Молоко, в якому грибок перебував 24 години, потрібно вживати за такою схемою: по склянці на порожній шлунок протягом 20 днів, потім - перерва в 1,5 тижні, і знову той же курс. Усього сквашене тибетським грибком молоко необхідно приймати рік.

Грибок допомагає і при шкірних захворюваннях: відмінний результат дають компреси з сквашеного молока, що накладаються на місця укусів, ран, расчесов, вугрів або прищів. Якщо молока багато, то можна робити і ванночки для ніг: вони допоможуть зняти втому і набряклість, попередити утворення мозолів і натоптишів.
************************************
У 100 грамах кефіру, отриманого шляхом сквашування звичайного молока тибетським кефірний (молочний) грибом, містяться: Найменування Кількість Добова потреба..........
Вітамін А від 0,04 до 0,12 мг від 1 до 5 мг
Вітамін В1 (тіамін), близько 0,1 мг близько 1,4 мг
Вітамін В2 (рибофлавін) від 0,15 до 0,3 мг близько 1,5 мг
Каротиноїди, що перетворюються в організмі на вітамін А від 0,02 до 0,06 мг; від 1 до 5 мг
Ніацин (РР), близько 1 мг близько 18 мг
Вітамін В6 (піридоксин) до 0,1 мг близько 2 мг
Вітамін В12 (кобаламін), близько 0,5 мг близько 3 мг
Кальцій близько 120 мг близько 800 мг
Залізо близько 0,1-0,2 мг від 0,5 до 2 мг
Йод близько 0,006 мг близько 0,2 мг
Цинк близько 0,4 мг близько 15 мг; крім того, стимулює засвоєння цинку, вже наявного в організмі;
Фолієва кислота на 20% більше ніж у молоці; чим жирніше кефір, тим більше в ньому фолієвої кислоти;
молочні бактерії (лактобактерії) дріжджоподібні мікроорганізми (не плутати з харчовими дріжджами! Сучасними дослідженнями встановлено, що харчові дріжджі, що додаються в хлібобулочні та кондитерські вироби, сприяють розвитку ракових клітин і пригнічують здорові клітини організму);
спирт
А також багато корисних для людського організму ферменти, кислоти (в т. ч. вуглекислота), легко засвоювані білки, полісахариди, а також вітамін D.

Рецепти з тибетським молочним грибом....
Сир c тибетським молочним грибом...
Із звичайного молока шляхом додавання тибетського молочного гриба отримуємо кефір і заливаємо його в каструлю.
Ставимо каструлю на дуже "слабкий" вогонь і доводимо до кипіння і чекаємо приблизно 5 хвилин, протягом 5 хвилин кефір згортається в сир.
Чекаємо, коли вміст каструлі охолоне і проціджуємо отриману масу, в руках залишається сам сир, а зцідити ми сироватку, її можна використовувати, наприклад, для випічки.
Рецепт приготування сиру c застосуванням тибетського молочного гриба
У каструлі нагріваємо один літр молока до бульбашок, але не кип'ятимо
Як тільки з'являться бульбашки додаємо один кілограм сиру, помішуємо і даємо згорнутися.
Проціджуємо отриману масу і видаляємо рідина
Розтоплюємо 100г вершкового масла, додаємо в нього 1 чайну ложку соди, 1 чайну ложку солі і отриману масу без рідини кип'ятимо 10 хвилин
Знімаємо отриману масу з вогню, додаємо одне збите яйце, перемішуємо і кладемо у форму для сиру (це може бути невелика миска)
Кладемо в холодильник і чекаємо, коли сир потвердеет, тепер його можна різати і є.
Догляд за волоссям із застосуванням тибетського молочного гриба....

Після миття голови потрібно вилити на шкіру голови і волосся біля склянки кефіру, потім масажними рухами втирати його приблизно 5-10 хвилин. Після цього ще раз промити волосся нейтральним шампунем. Для більшого ефекту можна залишати кефір на голові на 1-2 години, укривши голову пакетом і рушником.

http://www.jendoctor.ru/demos/mikroo...hniy-grib.html

нн

Гриб Цезаря
http://t0.gstatic.com/images?q=tbn:A...8c8oBm9oGmHzBp
Найкращий гриб у рейтингу грибів їстівних,

Тому і ім’я Цезаря-царя дали йому,

А ще так важко знайти гриб ще більш дивний,

Не дивно, що немало од склали йому.

Хтось гриб цей називає пасхальним яєчком,

А дехто вбачає у ньому красеня в сорочці білій,

Важко знайти нині гриб цей, тому, ось, краєчком

Погляньте на нього, не бійтеся - будьте смілі.

А гриб це пластинчатий, з мухоморів роду,

Але безпечний він абсолютно, певні будьте,

Погляньте тільки на його вишукану вроду,

Знайдете його, в кошик покласти не забудьте.

Ходив у ліс,
Та вийшов з лісу.
А чо ходив?
Якого бісу?

Ходив сьогодні ,разом із THE GAME я-33 білі, а THE GAME-27

Ходив по гриби сьгодні і вчора назбирав за два дні два відра!

sacha, лисичок?*

я сьогодні знайшов 24білі , і 3 підберезники

...так хлопці...слідуючий раз і я з вами...
...хоча чомусь більше подобається збирати червоні...але гарні білі-теж хороша річ!
...ось мої трофеї...http://i038.radikal.ru/1108/23/3cbd4134b10bx.jpghttp://s40.radikal.ru/i089/1108/69/d2f0b000ef4bx.jpghttp://i056.radikal.ru/1108/27/847042e92881x.jpg

Ні лисички ні одної білі та підлісники!Класне почуття гумору!;)

Сьогодні ходив на гриби , знайшов 22 білі , 5 підберезників і 10 голубінок

Дещо про гриби...

http://i.piccy.info/i7/45349e24b90b7...g_0247_240.jpg

Усе те згодиться, що в полі корениться. І не лише в полі. І луки, і плавні, і гаї, і ліса здавна годували людину. "Роди, Боже, хліб, а до хлібу опеньки", - молився гречкосій. Гриби в лісі ростуть, а по селах і містах їх знають і зі смаком з'їдають. "Дід пішов по гриби, баба по опеньки, дід свої посушив, бабині сиренькі", - почувши ці жартівливі слова, малюк відразу ж забув про образи. Заготівлею грибів займалися і діти, і дорослі.

Колись населення у багатьох місцевостях вільно користувалося лісовим багатством - гриби та ягоди вважалися нічиїми і належали всім незалежно від соціального стану. Збір лісових дарів у панському або державному лісі не лише не сприймався як щось незаконне, а, навпаки, - був традиційною (часом дуже істотною) підмогою для селян.

Гриби збирали всі. Але для когось це збиральництво було лише буденним і часом не дуже приємним, клопітким заняттям. А хтось не міг дочекатися грибної пори, щоб відвести душу, підбираючи грибок до грибка. Листя жовтіло - поле смутніло, та раділо серце грибника. Поле для нього було видним та глухим, а ліс темним і сторожким. І ця лісова загадковість, доброта і сприйнятливість його природи відбивалася на характері та звичках грибника. Водночас ліс не кожного приймав, не кожному відкривав свої грибні таємниці. Людині з важким серцем і чорними думками в лісі робити було нічого. "Щасливому - по гриби ходити, а нещасливому - по лісі блукати", - казали в народі.

"Не май поля за бовдура, а ліса за дурня" - стверджують сільсбкі мудраки. Гриб сам не росте ніколи, коло нього і другий показується поволі, - де один грибок, там цілий вінок. Однак сам по собі цей заповітний грибок разом зі своєю грибною родиною до порогу гречкосія-пічкура, який і за косою мерзне, не прийде. Хоч сто разів він повторить: "Грибок, грибок, стрибай у кузовок", до скоромного Спаса кошіль грибами не наповниться. "Гайку, гайку, дай гриба з бабку! Сироїжку з добру діжку, красноголовця з доброго молодця!" - вигукують заготівельники грибів, відправляючись у ліс. Однак і слізні прохання, і святі слова, і шанобливе звертання до володарів лісу не допоможуть, якщо людина не має хисту до пошуку грибів, позбавлена грибного азарту, не відчуває того особливого, що переповнює душу, захоплення, коли помітить у траві грибну шапку. Навіть досвідченим грибникам, які у землю дивляться, а на сім сажнів грибниці бачать, не завжди вдається натрапити на багате грибовисько (на Поліссі його ще називають "черінем") або на "нерух" - грибні та ягідні місця, які ніхто не чіпав. Що вже казати про навачків, які входять у ліс, як у чужий двір, де гостям і у свята не раді. "Де дуби, там і гриби", - підказують їм деякі знавці. Що ж, є чимало грибів, за назвами яких можна визначити їхнє місцезнаходження. Боровики шукають у соснових борах, піддубники - під дубами, підберезники - в березняках, "стернявки" - на стерні після збирання хлібу, опеньки - на пеньках, "ялинники" - під ялинами, "підлипки" - під липами, болотовики - на болотах. Своя свитка не важка для гриба, людині ж за грибною одежиною не завжди вдається розпізнати характер і примхи лісового мешканця. Така вже у грибів вдача: вони не ростуть там, де їх шукають поверхові метушливі грибники-всезнайки. Марними для них будуть пошуки підберезників під березами, а опеньків на пнях.

Поради грибникам....

Для того, щоб гриби, зібрані власноручно в лісах, виявилися згодом гастрономічним делікатесом, а не харчовими "неприємностями" варто слідувати нехитрим порадам.

http://i.piccy.info/i7/1e725c7bc2656...390423_240.jpg

Апетитні гриби, зібрані восени в лісах , містять масу мінеральних речовин і вітамінів. Але, за словами фахівців, під час збирання грибів слід бути дуже уважним, ні в якому разі не брати незнайомі види. Неопрацьовані гриби потрібно зберігати тільки в холодильнику або льосі. Крім того, не варто солити і маринувати гриби в оцинкованому або алюмінієвому посуді.