Чарівний жовтень та букові гриби..

http://i.piccy.info/i8/202abc6115489...29_150x150.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-10-21-05...50x150-r/i.gif

Коли барви осені просочуються у міську метушню вони заповнюють собою усе довкола і сірі стіни висотних будівель уже навіть не помітні. Листя жовкне, опадає та неймовірно приємно пахне, у повітрі літає павутина, урожаї горіхів, яблук та винограду заповнюють комори — все це чарівний жовтень. Коли довкола така атмосфера, всидіти вдома просто неможливо. Кращого часу аби піти до лісу придумати важко. А до Карпатського листяного лісу по букові гриби та яскраві враження, так точно.

Букові гриби на Сколівщині мали свій осінній апогей у середині вересня, про що ми розповідали у минулих темах. Тому великих сподівань на урожай білих грибів я не покладав. Основною ціллю були не букові гриби, а сам ліс. Довго не думаючи і знайшовши вільний день, я вирішив присвятити його саме поїздці у ближні Карпати за жовтневими емоціями.

Прибувши на місце першою маршруткою Львів-Стрий-Сколе, мене окрім ранкової прохолоди застала ще й абсолютна темрява. День уже змістився, і тому у 6.30, на небі ще світять зорі і місяць, і це єдине, що освітлювало мені дорогу до лісу. Піднявшись на полонину я озернувся довкола і мені відкрився чарівний нічний краєвид Карпатських гір.

Дещо помилувавшись цим краєвидом та дочекавшись перших сонячних променів я рушив до лісу по букові гриби.

Перші грибниці були абсолютно порожніми. Лише вийшовши на дальні схили, я почав зустрічати перші білі букові гриби. Вигляд у них звичайно був не зовсім товарний і спочатку я навіть не прийняв їх за білих. Шапочки у них були дуже порепані, немов їх розірвало. Це признаки великого перепаду температури. Добряче нагулявшись осіннім лісом набравши пакет маслюків, молоденьких підпеньок (котрих було дуже багато), та зо два десятки білих я вирушив додому. Букові гриби та неймовірно-чарівний ліс сповнили мене фантастичними емоціями.

За білими грибами їхати мабуть не вартує, однак підпеньок, моховиків та польських набрати можна вдосталь.
Нехай щастить!

Гриби Карпат — були є і будуть !
http://i.piccy.info/i8/1dea5038399ef...84_235x152.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-10-21-22...35x152-r/i.gif

Гриби Карпат навіть і не думають збавляти оберти. Листяні і хвойні ліси заповнені осінніми боровиками, котрі відрізняються від літніх насамперед своїми бочковидними формами. Також осінні гриби Карпат абсолютно чисті, навіть старі екземпляри в 90% чисті від хробаків.

Дехто прогнозував, що гриби от-от закінчаться ще на цих вихідних, однак у природи зовсім інші плани. Які саме — ми точно не знаємо, однак в ці плани точно входить невпинно заповнювати ліси все свіжими і свіжими боровичками. Якщо рівнинні ліси уже помаленьку віддають свою територію під заселення опеньками, польськими, моховиками та маслятами, то гриби Карпат — це насамперед білі.

Осінню потрібно насолоджуватись саме у листяному лісі. У такому лісі, в осінінй період, досить важко помітити молоді білі гриби, через опавше листя, котре практично зливається в єдине полотно. Часто грибники, не помічаючи у себе під ногами ті самі скарби, наступають на них і всією своєю масою розплющують їх у «грибні диски». Такі гриби і справді радже ширші, ніж довші. Однак саме у листяному лісі, можна сповна відчути і насолодитися тією самою завітною порою, про яку цілий рік марять усі грибники. А знайшовши поміж опалого листя бочечки-боровики, радість буде подвійною. Саме такі гриби Карпат можна вважати по-справжньому осінніми.

Наповнившись осіннім настроєм, котрий у мене зовсім не асоціюється із депресією, сонливістю, холодом та вологою, а скоріше з початком чогось, на що чекав давно, з теплими дитячими спогадами та зарядом неймовірного позитиву, я направився у гори по гриби Карпат сезону 2013. Минулі мої поїздки були напрочуд вдалими, тому і цей раз я сподівався на результат. По приїзді на місце я праактично одразу набрів на сімейку із чотирьох білих грибів, котрі були середньго та трішки більшого розмірів. Їх, мабуть, пропустили грибники, котрі штурмували ліс на вихідних, за що їм низький уклін. Гриби були просто неймовірні. Чистенькі та із білими низами під шапочками.

А далі пройшовшись по своїх місцях, я з кожним кроком відчував як важчає мій рюкзак. Його наповнювали боровики ррозміром дещо більші та меньші ніж 10 см. Ці гриби виросли буквально за два дні, бо на вихідних ці місця прочесали чи мала кількість людей. Багато грибів було надто малими, щоб брати їх, я залишив підростати. Осінній листяний ліс настільки заворожує, що декілька разів, я навіть забував, що я тут збираю гриби, а не просто роззявивши рота милуюсь його красою. Боровики дуже вдало маскуються під листяний покрив використовуючи осінню пору, тому пройшовши по одній і тій самій ділянці декілька разів, я постійно знаходив там все нові і нові гриби. Або вони так швидко виростали, або ж екзамен на маскування вони пройшли на відмінно. Подумати тільки, скільки я пропустив прийнявши за листочок. В мосі шукати було значно простіше. Білі дуже добре контрастують із зеленим мохом і майже відразу кидаються в очі.

Мій результат склав близько 9 кг відмінних осінніх боровиків (130+ шт.), сімейка маслят, котра зайняла цілий пакет із супер-маркету, та 1,5 кг підосиновиків.

Гриби Карпат ще не втратили свого ходу, тому не втратьте і ви свого осіннього шансу.
Нехай щастить !

Карпати ховаються під грибами...

http://i.piccy.info/i8/3e1aa9ce1ec78...15_235x152.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-10-22-23...35x152-r/i.gif

Карпати ховаються під грибами вже вкотре за цей грибний сезон 2013 ! На цей раз Українські Карпати наскрізь вкрилися осінніми боровичками практично по всій площі. Починаючи від Закарпаття, де гриби вже навіть помалу проходять до Львівської області, де вони лише активно розпочались приблизно тиждень назад.

Місцеві жителі гірських регіонів, де осінній грибний сезон 2013 набрав свою справжню міць, вже встигли добряче підзаробити на білих грибах, ціна на котрі коливається від 20 до 35 грн (залежно від регіону). Носячи у руках по схилах величезні сумки, котрі наповняють осінні гриби сезону 2013, молоді парубки встигли набрати форми справжніх атлетів, а старші грибники дещо відновити свою молодість. Завдяки цьому, Карпати перетворились на фітнес-центр з безкоштовним абонементом, ба більше, винагородою за старанність буде не лише здорова фізична форма, а й повні кошики, котрі наповнють осінні гриби.

Якщо когось цікавить питання: » Чи варто їхати зараз у Карпати по гриби?», то відповім вам: » ВАРТО». І чим швидше! Гриби в горах є, але зважаючи на дуже мінливу погоду, вони можуть швидко закінчитись. Тому радимо вам відкласти усі справи, котрі можуть почекати і навіть ті, котрі чекати не можуть і мерщій вирушати у Карпати по гриби. Це можливо останній шанс назбирати осінні гриби сезону 2013, котрі зараз усі абсолютно чисті від хробаків.

У тому що Карпати ховаються під грибами, я мав нагоду переконатися цього вівторка -та четверга. Маючи нагоду я вирішив перевірити ближні Карпати на наявніть осінніх боровичків. Вже по приході на львівський вокзал, я одразу помітив декілька старших грибників, котрі чекали на першу маршрутку Львів-Стрий-Сколе. Досвід таких грибників помітно одразу — чи то по старій армійській одежині, чи то по рисах обличчя, чи може просто як то кажуть «Рибак — рибака бачить здалеку», от і грибар грибаря так само. Вони вели невпинні розмови про масову появу осінніх грибів і про таку ж масову появу грибників на минулих вихідних. Часто кажуть: » Грибників було більше ніж грибів», то в цей раз, все було навпаки. Грибників на вихідних було багато, а грибів на які вони поїхали у Карпати було ще більше ! Це не могло мене не тішити. В Стрию до маршрутки підсіли стрийські грибники, котрі мали із собою різноманітну тару: починаючи від клітчатих сумок, закінчуючи величезними відрами з-під фарби. Було очевидно, що осінні гриби сезону 2013 заполонили Карпати.

Зайшовши до букового лісу, я одразу помітив, що він наповнився барвами та запахом осені. Разом з цим приємним відчуттям мене настигли і перші осінні білі гриби. За годину часу, я уже відчував відчутну важкість у своєму рюкзаку. За дві години я заповнив його повінстю і довелось витягувати з кишені великий кульок з супер-маркету. Ще за півтори години і він був уже до половини заповнений. Усі білі гриби були виключно малого, або ж меньше серднього розміру (від 5 до 15 см заввишки), абсолютно чисті та сто відстково осінні, про що свідчила їхня форма бочечки (в ширину практично такі ж як і у висоту). Росли вони великими сім’ями по декілька штук. Іноді навіть вдавалось знайти сімейку з 10-15 штук. Будучи повністю поглиненим улюбленою справою, я не помічав втоми, однак вона все ж настигла мене на черговому нагинанні за сімейкою, котру утворювали осінні білі гриби. Сказати що мені було важко — нічого не сказати. Я глянув на годинник. Був час виходити з лісу і прямувати на поїзд. Так я і зробив.

Сідаючи до поїзда я останній раз кинув оком на ті схили які утворювали «грибні Карпати сезону 2013″. Мій улов заважив на 15 кг. Можливо це здастся не дуже великим досягненням, однак хочу зауважити, що всі гриби були розміром з палець, дещо більші та меньші. Кількість білих грибів була більша ніж 200 штук.

У четвер урожай був трохи менший. Дався в знаки дощ, котрий лив цілий день. Урожай склав приблизно 100-120 штук.

На останок хочеться сказати, що на гриби в Карпати їхати варто і бажано як умога швидше. Нехай вам щастить !

Польські гриби в українських лісах...

http://i.piccy.info/i8/4d2ee3477602b...yb_235x152.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-10-25-01...35x152-r/i.gif

Польські гриби у нас в Україні вважаться одними з найсмачніших грибів. Одразу після білих і рижиків, в кулінарній таблиці за смаковими якостями йдуть польські гриби. Вони належать до роду моховиків, але смакують як першосортні. Перші польські гриби сезону 2013 були зібрані ще на початку липня. Однак потім вони пройшли і їх не було видно аж до цих днів.

Зараз польські гриби є майже по всіх лісах. Переважно вони ростуть по мохах, на добре зволожених ділянках лісу, або там де волога затримується краще всього — на схилах ярів та у ямах. Також вони люблдять проростах на старих гнилих пеньках, іноді на корінні дерев.

Вийшовши сьогодні до листяного лісу (бук, граб, береза) в околицях Львова, я одразу ж пройшовся по своїх грибних місцях, де я точно знав мають рости польські гриби. І результат не заставив себе чекати — за 1 годину мій кошик майже до верху вкривали молоденькі красені. На базарах також багато людей продають польські гриби великими обсягами.

Також були помічені маленькі опеньки, котрі вже починають проростати досить великими сім’ями. Через тиждень — два можна буде навідуватись і за ними.

Нехай вам щастить знайти свої польські гриби у наших Українських лісах !

Осінні гриби.
Львівщина та передгір’я у грибах...

http://i.piccy.info/i8/e643fbb7abb0d..._1_235x152.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-10-27-15...35x152-r/i.gif

Львівщина та передгір’я у грибах, це може прозвучати дещо перебільшено, однак це факт. Прийшла осінь,а з нею перше опавше листя, легка ранішня прохолода, котра змінюється ще не зовсім відступившим сонячним теплом та часті осінні дощі. Саме так можна описати період, котрий виникає в думках при асоціації зі словосполученням » осінні гриби «. Львівщина, Івано-Францівщина та передгір’я Карпат наповнились осінніми боровичками, маслятами, подекуди, вкривають ліс наче килимом.

Однак, як кажуть експерти грибної справи, це ще далеко не пік, а лише початок осінньої хвилі. Ще не всі Карпати прокинулись від засухи, тому найближчим часом очкікуються значне поповнення територій заселених грибами. У Карпатах гриби звісно є, однак лише по грибницях, тому тим хто не знає таких місць, краще обмежитись рівнинними лісами. На Львівщині, дуже гарно рекомендують себе Яворівський та Стрийський райони.

На останній поїздці на Майданські озера, поблизу села Верещиця Яворівського району Львівської області ліс був добряче протоптаний грибниками. Зважаючи на те, що це була неділя, то великих надій на грибний улов я не покладав. Однак, зайшовши до лісу, одразу почали попадатися маслюки, моховики та польські гриби. Пройшовшись по Яворівському Національному Парку дещо в глиб, я потрапив у сосновий ліс. Білих грибів я у сосновому лісі ще не збирав і тому навіть особливо не надіявся на великий врожай. Однак, вийшовши на ділянку лісу, котру вочевидь пропустили сотні, можливо навіть тисячі людей, котрі прочесували ліс на вихідних, я не повірив своїм очам. На ділянці лісу приблизно 20 на 20 м, я знайшов близько 30 білих грибів, при чому усі молоді та трошки більші середнього і абсолютно чисті. Я одразу ж записав цю точку у свій навігатор та пішов далі. А далі траплялися боровички вже невеличкими сім’ями по 3-4. За декілька годин мою корзину до вінця вкривали білі осінні гриби. Зважаючи на те, що це був вихідний день, уловом я був більш ніж задоволений. І по дорозі назад, проїзжаючи повз місцевих, котрі продавали білі гриби у величезних кількостях, у мене навіть не виникло бажання озернутися та затамувавши подих милуватися цими дарами осіннього лісу. Я твердо знав, що вдома мене очікує не менш захоплюючий процес перебирання, чистки та останнього милування красенями боровичками. А коли ти знаєш, що знайшов усе це сам, то процес йде швидко та саме головне не приносить жодного дискомфорту, та відчуття монотонності. Натомість дарує радість та сповнює сердце приємним хвилюванням, і будь-які проблеми втрачають свою силу раз і на завжди !

Бажаю усім вдалої грибалки ! Не прогавте свої перші осінні гриби !

Дощ робить свою справу..

http://i.piccy.info/i8/decc19ebbb1ef...8e_235x152.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-10-29-09...35x152-r/i.gif

Літо вже закінчується і перші осінні дощі зрошують землю. Після засушливого серпня, грунт потребує цієї життєдайної вологи, що вже починає приносити свої результати в грибній справі. Повітря наповнюється ароматом осені і серце із замиранням чекає на перші осінні гриби. У передгір’ї Карпат люди уже виносять з лісу пристойні врожаї білих грибів. Базари у Львові та Івано-Франківську заповнюються молоденькими білими, підосиновиками та подекуди маслюками.

Однак гриби є не по всюди. В основному це місця де рясно пройшов дощ, грунти з моховим покриттям, котрий добре тримає вологу, та місця поблизу потічків. Масова грибна хвиля прогнозується на початок-середину вересня. Грибники із західної України вже добряче зголодніли до грибних звитяг і тому чекають початку осінніх грибів з нетерпінням. А тим кому вже вдалося скористатися місцевим грибним спалахам можемо лише позаздрити і сподіватись, що скоро вони позаздрять нам.

Нова грибна хвиля...

http://i.piccy.info/i8/efc0ec72361ca...do_235x152.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-10-30-01...35x152-r/i.gif

Грибники із західної України, майже не ночують у дома, а помаленьку перебираються до лісу. І це зовсім не дивно, адже нова грибна хвиля захлинає тутешні ліси. Білі, підберезовики, підосиновики, лисички та маслята не соромлячись заселяють собою лісові масиви, на що грибники реагують миттєво. Дехто вже навіть запасся грибами на рік уперед, дехто їх вже навіть не їсть, дехто просто збирає і віддає друзям і родичам, а дехто продає і має на цьому непоганий підробіток. Як би там не було, але факт появи грибів очевидний. Тому, якщо ви найближчим часом збирались на тихе полювання, то правильно робили, а якщо ні, то варто поквапитись, адже так само швидко почавшись нова грибна хвиля може і закінчитись.

Пройшовшись по місцевих продуктових ринках, було помічено велку кількість молоденьких білих грибів, лисичок та трохи червоняків. Зваживши цю інформацію я довго не чекаючи пішов до найближчого лісу і результат не заставив себе чекати. Пройшовшись по своїх облюбованих місцях, в очі почали кидались матові шапочки, освітлені проблискуючим крізь нависаюче листя, сонячним промінням. Як результат 10 підберезовиків і 5 білих грибів розміром з мізинець. Непогвно як для 20-хвилинної прогулянки по ліску серед міста Львова. Нова грибна хвиля розпочата !

Хочеться добавити декілька порад, котрі неодмінно стануть вам у нагоді.
В цьому році, комарі дуже люті і літають цілими роями,таке враження, що ти на пасіці у відомого графа з Ромунії. Тому радимо вам придбати собі спрей від комарів та інших зголоднілих комах. Завдяки спрею, в літню спеку, можна ходити до лісу у футболці і небоятись бути покусаним, а в нашому випадку на декілька розмірів більшим.
Також є багато інформації відносно плазунів, котрі вигріваються на літньому сонечку. Дехто вже навіть був вкушений, дехто просто відбувся легким переляком і тепер бачить в кожній гілці амазонську анаконду, а дехто непереймається і блукає лісами у кедах. Як би там не було, радимо вам вжити певних заходів, а саме : одягти високе взуття і побільше шуміти у лісі, щоб плазуни вас чули, полохались і відповзали подалі, а потім у кожному деревці бачили «Гулівера з кошиком».

Дубовик (синяк)...

http://i.piccy.info/i8/8b41ff2216033..._jpg_2_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-11-01-12...00x187-r/i.gif

Дубовик, або як його ще називають в народі синяк, є умовно їстівним грибом. Для багатьох грибників — це гриб розчарування, тому що при першому погляді на нього, його приймають за білого гриба, однак приглянувшись стає зрозуміло, що не зовсім то він і білий, скоріше синій. А для декого, це залишається чудовою знахідкою, і при правильній обробці та індивідуальним кулінарним вмінням (відварювають 15 хвилин, після чого воду зливають), може послужити дуже смачною грибною стравою.

Головна особливість цього гриба, це те, що при надрізі, надломі чи просто натисканні на будь-яку його частину, вона швидка забарвлюється в темно синій, або чорний колір.

Шапочка дубовика в діаметрі може сягати від 5 до 20 см, має напівсферичну форму, а колір може коливатися від каштаново — коричневого до чорно-бурого, іноді з оливковим або червонястими відтінками.

Ніжка може бути циліндричною, булавовидною або бочковидною. Колір коливається від темно жовтого до темно червоного.

Що робити зимою? — Ну звісно збирати гриби!

Які гриби можна збирати в лісі взимку?

http://i.piccy.info/i8/a0f341718ceaa..._n_235x152.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-11-02-21...35x152-r/i.gif

Як не дивно, зимовий ліс може порадувати грибників смачними грибами. На жаль, таких грибів лише кілька видів, але вони широко поширені, а їх збір не викликає особливих труднощів. Можна поєднати корисне з приємним — прогулянку на лижах по зимовому лісі і пошук лісових делікатесів. Збирати гриби взимку навіть зручніше ніж влітку. У позбавленому листям засніженому лісі їх видно здалеку, тим більше що вони зазвичай ростуть високо на стовбурах, або повалених деревах. Існує кілька видів грибів, які можна збирати протягом всієї зими. Це опеньок зимовий, лжеопеньок сіропластинковий і глива. Крім того, зима найзручніший час для збору березової чаги. Цей неїстівний гриб має прекрасні цілющі властивості, тому його широко застосовують у народній та офіційній медицині. А любителів оригінальних виробів порадують різноманітні гриби трутовики, з яких роблять різні композиції, фігурки, кашпо для квітів і т. п. На початку зими, особливо, якщо морозні дні наступили рано, в лісі можна знайти звичайні осінні гриби — кілька видів рядовок, осінній опеньок, трутовики сірчано-жовтий і лускатий. Але їх можна збирати тільки до перших відлиг, так як після відтавання і наступних заморозок вони починають втрачати свої якості. Зимові гриби навпаки відставань не бояться, а використовують цей час для продовження росту. Найпростіше в зимовому лісі збирати пізні гливи. Вони зовні практично не відрізняються від тих, що вирощуються в теплицях і продаються на ринках або в магазинах. Гливу важко сплутати з іншими грибами, ніжка у неї знаходиться з боку, плавно переходячи в капелюшок, яка іноді сягає 10 сантиметрів. Молоді гриби схожі на мушлі, тому гливу іноді називають черепашковим або молюсковим грибом. Капелюшок гливи звичайно ясно-сірого кольору, але бувають коричнуватих, жовтуватих і голубуватих забарвлень. Гливи завжди селяться групами на сухостійних деревах, або впали в осиках і березах, рідше на інших листяних деревах. Недосвідчені грибники іноді приймають за гливу молоденькі трутовики сірого або білястого кольору, але вони завжди жорсткі і не мають ніжки.Гливи добре підходить для приготування різних страв. Перед приготуванням гриби бажано відварити, а відвар злити. Особисто мені подобаються смажені гливи, вважаю, що за смаком з ними може змагатися тільки гриб парасолька. Для приготування страв використовують капелюшки. Ніжки гливи жорсткі, але можна використовувати і їх, якщо попередньо відварити і перемолоти.Зимові опеньки збирають здавна. Про те що гриб широко розповсюджений, свідчить велика кількість його народних назв: зимушка, зимовий гриб, сніжний гриб, зимова вогнівка. Гриб має яскравий помаранчево-жовтий колір, під капелюшком рідкісні світло жовті пластинки. Ніжка у дорослих грибів довга і жорстка, помітно темніють донизу, покрита пушком. Гриби виглядають блискучими, так як капелюшок покриває захисна слиз.

Зимові опеньки селяться групами на старих або загиблих листяних деревах. Найчастіше їх можна знайти на в’язі, осики, верби, тополі, іноді виростають на старих яблунях і грушах. Гриб смачний і використовується для приготування різних страв. У дорослих грибів у їжу йдуть тільки капелюшки, а молоденькі гриби можна використовувати з ніжками.

Цікаво, що в країнах Далекого Сходу зимові опеньки розводять, причому використовують не тільки в їжу, але й для приготування лікарських препаратів. У літературі зустрічав згадки, що гриб має виражені антивірусні властивості і навіть гальмує зростання ракових клітин.

Значно рідше в лісі можна зустріти лжеопеньок, які вважають за краще селяться на пнях і хвойних деревах. Незважаючи на назву, гриб їстівний і смачний. Від зимового опенька він відрізняється більш бляклим кольором, який може варіювати від жовтувато-сірого до бурого. Пластинки з віком у гриба помітно темніють, переходячи від біло-жовтого кольору до сірувато-блакитного. Якщо шматочок капелюшки розтерти в пальцях, з’являється приємний грибний запах.

Про запах згадую не дарма. Лжеопеньки сіропластинкові трохи схожі на отруйні гриби, які теж можна зустріти в зимовому лісі. Ці лжеопеньки сірчано-жовті. Вони відрізняються гіркою м’якоттю і неприємним запахом.

Крім нього з неїстівних грибів в лісі можна зустріти зимовий трутовик. На відміну від більшості трутовиків він має вигляд «нормального» гриба на ніжці з капелюшком темно-сірого або коричневого кольору. Краї капелюшки з невеликою бахромою. Під капелюшком білий або світло-кремовий дуже короткий трубчастий шар (головна відмінність). М’якоть гриба жорстка, але не отруйна.

З неїстівних грибів головну цінність в зимовому лісі являє березова чага. Її важко з чимось переплутати, це чорні великі нарости, які виростають в розривах кори старих беріз. Вони можуть досягати значних розмірів і ваги в кілька кілограмів. Чага має виражені антисептичні та антимікробні властивості, у її складі є речовини, які є природними біогенними стимуляторами. Препарати з чаги зміцнюють імунітет, збільшують захисні властивості організму, стимулюють центральну нервову систему, покращують обмін речовин.

Збираючись в зимовий ліс за грибами, врахуйте, що для їх зрізання звичайним складаним ножичком вам не обійтися. Потрібен великий міцний ніж, а в ряді випадків і невелика сокира. У всякому разі, чагу без сокири «отколупнуть» не вдасться. Так як зимові опеньки можуть вирости на значній висоті, може знадобитися довга палиця із загостреним кінцем. Природно, що й одяг слід вибирати по погоді.

Незважаючи на морози, зимовий ліс готовий порадувати грибників смачними і цілющими знахідками. Якщо ж не пощастить в пошуку зимових грибів, то все одно прогулянка по засніженому лісі залишить приємне враження і допоможе зарядитися бадьорістю.

Матеріал взято з http://arhiv-statey.pp.ua/index.php?newsid=14647

Увага! Трюфелі під ногами. (нагадування)

http://i.piccy.info/i8/067bc8d9a93bb...48_150x150.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-11-03-22...50x150-r/i.gif

В буденному житті саме слово трюфель, асоціюється швидше за все з шоколадними цукерками, а ніж з підземним грибом, вартість якого на світових ринках, є як мінімум, у 20 раз вища в порівнянні з одноіменними солодощами. Та і не тільки його вартість може вас вразити, а звісно ж те, за що його так цінять — неймовірний смак і багатий аромат. Говорячи про трюфелі, варто, мабуть, почати з того, що це гриб котрий росте під землею. Якщо у вас виникали певні проблеми з пошуком, скажімо білих грибів, котрі ростуть на поверхні землі і побачити котрих можна неозброєним оком, то можете собі уявити, що буде коли ви надумаєте пройтися лісом, шукаючи щось під землею. Саме цією особливістю і зубомовленна висока ціна на ці гриби. Розрізняють приблизно 69 видів трюфелів, однак їстівними є меньша частина з них. Найбільш популярними серед гурманів ринку трюфелів вважаються білий (Tuber magnatum — трюфель італійський, Tuber borchii — трюфель білий березневий, Tuber maculatum — білий італійський трюфель) та чорний (Tuber melanosporum — чорний перегірський трюфель, Tuber brumale — зимовий чорний трюфель, Tuber aestivum — літній трюфель, Tuber macrosporum — гладкий чорний трюфель). Ціна на трюфелі може сягати 4000 євро за кілограм.

Смак і запах трюфеля не схожий ні на що. В ньому є все те, що можна очікувати від гриба, і навіть більше, і немає нічого зайвого. Тому, якщо ви попросите описати людину, котра мала нагоду його скуштувати, вона буде дуже довго підбирати потрібні слова, а толком нічого не скаже. Звісно різні види трюфелів дещо між собою різняться за смаковими властивостями, однак деякі речі залишаються незмінними. Наприклад італійський білий трюфель, може нагадувати смак ніжного сиру з ноткою часнику, чорний трюфель може нагадувати смак добре просмаженого насіння соняшника з грецьким горіхом. Свій аромат гриб втрачає при термічній обробці, тому його стараютсья додавати в їжу сирим, або ж запікати у фользі від 3 до 5 хвилин.

Щоб знайти даний вид грибів, потрібно мати неабияку вдачу, або ж мати спеціально навчених для цього діла собак. Нюх у собак в десятки разів кращий ніж людський, тому дресеровані чотирилапі мисливці можуть зробити таку непосяжну роботу для вас. Так, наприклад у Франції роблять усі мисливці за трюфелями. Дехто навіть використовує для цього занняття свиней, але навідмінну від собак, свині можуть поласувати дорогоцінною знахідкою самостійно, навіть не поділившись (От свині!). Однак деякі грибники, знаючи приблизні місця проростання цих підземних діамантів, можуть на око визначити точне місце знаходження. Потрібно уважно придивлятися до грунту, і якщо виявляється маленький горбочок, то це є чудовим приводом, щоб його розкопати — там може знаходитися жаданний трофей. Трюфель має дуже сильний запах, і тому, якщо ви побачите рій мушок котрий літає низько над землею, то це є також хорошим дзвіночком — вартує копнути землі під ними, вам може пощастити.

Дехто наштовхується на такі скарби випадково. Наприклад після сильного дощу, на пологих схилах, землю може трохи розмити, або ж вона може просто сповзти від інших чинників, тим самим знімаючи «маску — невидимку з підземних королів», роблячи приємний подарунок для грибників. Так одного разу, гуляючи заповідником у місті Яремче, що на Івано-Франківщині, мною був знайденний даний екземпляр (на фото). Йшовши звичайними туристичними маршрутами, стежки почали змінюватися обривистими переходами, на одному з яких я й помітив дещо, що вирізнялося кольором від основного грунту. Це виявився гриб. Чесно вам скажу, радості моїй не було меж. Це була мая перша знахідка такого роду. В думках я вже бачив, як по приїзді додому мене зустрічає юрба журналістів викрикуючи різні запитання, оператори з камерами б’ються за місце для вдалого ракурсу зйомки, а призедент Обама особисто зателефонував і на чистій українській мові привітав мене з цією знахідкою. Однак виявилось, що це неїстівний вид трюфеля, під назвою трюфель оленячий. Мої мрії дещо розвіялись, але тішило те, що це всетаки трюфель, хай навіть неїстівний, хай навіть оленячий.

В Украині був найдений гриб безсмертя ...

Мурахи - грибівники..

http://i.piccy.info/i9/71475c10b2e97...68_murawey.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-11-07-19...50x112-r/i.gif

На американському континенті живуть мурашки - грибівники . Так, так - вони серйозно займаються вирощуванням грибів . Причому "виробництво" поставлено на найвищому рівні.
Для розведення грибів під мурашником вириваються порожнини , сполучені між собою ходами. У цих порожнинах і закладаються грибні грядки.
Робочі мурахи тягають в мурашник листя з дерев , де інші мурахи розгризають їх на дрібні шматочки розміром в кілька міліметрів , рясно при цьому змащуючи їх своєю слиною. Потім ця маса складується у порожнині і в неї висівається міцелій гриба. Однак , на цьому турботи мурах не закінчуються. Потрібно постійно стежити , що б субстрат не окуповували інші гриби -конкуренти . Спроби яких тут же пресікаються мурахами . Але і це ще не все. Після того як субстрат " відпрацює " своє , його треба винести на поверхню грунту , а натомість закласти новий .
Целюлоза , яка знаходиться в листках , не перетравлюється мурахами , тому прямо їх використовувати в їжу вони не можуть. А от гриби переробляють її в вуглеводи - поживний корм для мурашок . Використовуються гриби в основному для годування підростаючого покоління.
Найцікавіше те , що в природі поза мурашника ці гриби не зустрічаються. Схоже мурахи їх вивели самі , окультурили якийсь " дикорослий " вид.

Вчені : гриби можуть стати ліками від раку...

http://i.piccy.info/i9/cc9bea2b64fcb...264/images.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-11-07-22...46x204-r/i.gif

Ізраїльські вчені на чолі з авторитетним дослідником Соломоном Вассер з'ясували , що гриби можуть стати ефективним засобом для лікування раку.

Доктор Вассер відзначає , що на відміну від хіміотерапії і променевої терапії , препарати з грибів не отруюють організм людини: вони активують «природних кілерів » - лейкоцити групи лімфоцитів - і стимулюють імунну систему на боротьбу з раком. У боротьбі з раком можуть допомогти окремі види грибів - смугасті келишок . Ізраїльські вчені дійшли висновку , що активні речовини, що містяться в грибах келишок смугасті ( Cyathus striatus ) , можуть бути корисні при боротьбі з одним з найнебезпечніших видів раку - рак підшлункової залози. Гриби , які володіють цією унікальною властивістю , ростуть в Ізраїлі.

Десять років тому доктор Вассер і його колеги виявили в грибі « лін - чжи » елементи , що пригнічують активність білка NF- KappaB , відповідального за запалення , аутоімунні захворювання , а також розвиток деяких видів раку. Вчені запропонували використовувати ці речовини при лікуванні раку грудей і простати.

Одяг та спорядження для походу в ліс по гриби...

http://i.piccy.info/i9/bda0bbf4d497d...121212_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-11-11-04...00x187-r/i.gif

Похід за грибами до рівнинного чи гірського лісу це прекрасне проведення часу, однак це може обернутися для вас суцільною халепою, якщо ви не будете підготовлені як слід. Ми прохали людей назвати нам три невід’ємні речі типового грибника. У дев’яти із десяти випадків нам назвали в першу чергу кошик або відро, потім гумові чоботи та ніж. Основна маса грибників саме так і уявляє свій похід за грибами, і в принципі на цьому можна було б і звершити нашу тему, однак ми хочемо дати вам декілька порад, котрі вам неодмінно стануть в нагоді.

І так, розпочнемо зі взуття. Чому гумові чоботи користуються такою популярністю серед любителів збирати гриби? А все через їхні дві основні переваги: водонепроникність і захист від укусу змії. Власне і все. Якщо ви хоч раз ходили хоча б 2-3 години у гумових чоботах, то ви знаєте як це не зручно. Натерті ноги, неможливість фіксації голіностопа, що призводить до падіння, а подекуди і вивертання стопи на складних ділянках маршруту, переважно завжди слизька підошва, запарені ноги. Воду вони не пропускають, але й повітря теж, тому ноги запріють дуже швидко. По рівнинному лісі в них ходити важко, а в гірських місцевостях просто нестерпно для непідготовленної людини.

Давайте розглянемо переваги та недоліки гумових чобіт. Ризик бути укушеним змією завжди залишається, навіть просто вийшовши на прогулянку в міському парку, чи пораючись на грядках у себе на городі чи дачі. Такі випадки були неоднократно зафіксовані. До того ж нога людини це не делікатес для змії, тому вона запросто може вкусити у будь-яку іншу частину тіла, котра буде до неї в той момент ближчою. Головна причина чому змія кусає є те, що ви її чимось потривожили, або ж ненароком самі спровокували конфлікт наступивши на неї, або що. Змія ніколи не нападає на людину першою. Це потрібно знати і розуміти, тому якщо ви зустріли цього плазуна, то просто не робіть ніяких дій, котрі б могли спровокувати його на агресію (не бийте палкою, не кидайте нічим, не намагайтеся наступити), а просто пошуміть, потупайте ногами по землі, дайте зрозуміти, що ви тут, і скоріш за все змія просто відповзе від вас подалі. Коли ви пересуваєтеся по лісі чи ділянках з високою травою, бажано завжди мати в руці довгу палку, котрою ви будете постукувати попереду себе, роблячи шум, котрий попереджає про вашу присутність, таким чином ви не застанете змію зненацька, і не спровокуєте її на кримінал.

Отже, якщо ви будете дотримуватись цих простих правил, ви значно зменьшите ризик бути укушеним змією. Тому для походів до лісу, чи інших місць, носити саме гумовці не є обов’язково. Можна замінити їх, іншим високим та цупким взуттям.

Щодо водонепроникності то так, вони дійсно водонепроникні , але є й інші альтернативи гумовцям. Зараз на ринку можна зустріти велику кількість взуття з такою характеристикою, питання лише в ціні. Звісно ж постійне перебування у воді, промочить навіть найтехнологічніше взуття, однак для лісових походів, і не потрібна надзвичайна водонепроникність. Давайте будемо відвертими, ми ж не збираємося діставати молюсків з дна ріки, і не виловлюємо раків з підводних нір. Нам не потрібно постійно знаходитися у воді. Ми можемо пройтися по болоті чи траві з росою, вступити в калюжу, потрапити під дощ, однак це ж не є такими чинниками котрі суцільно пропитують взуття вологою. Абсолютно вистачає, хорошого, якісного шкіряного взуття з водовідштовхуючою поверхнею.
Якщо підбити підсумок, то ми отримаємо такі вимоги до взуття: цупке, бажано високе, з хорошою фіксацією ноги та вентиляцією, зручне, по можливості шкіряне або з інших подібних матеріалів з водовідштовхуючими властивостями, з хорошою бажано антишоковою підошвою.
Приблизно такими властивостями обладнані армійські берци, однак купивши їх не потрібно відразу йти в довгі переходи, ми рекомендуємо дещо їх обкатати в буденних умовах. Тому що це взуття дуже специфічне і не звичне для непідготовленої людини, однак звикнувши, воно послужить вам чудовим рішенням даної проблеми.
Також є багато варіантів дорожчого мисливського взуття, якщо ви налаштовані на довгі подорожі та переходи в різних умовах, ми рекомендуємо не економити і придбати собі такі. (на фото ліворуч)
Але саме головне, якщо ви знайте місцевість в котрій плануєте похід за грибами (не зустрічали там змій), і дозволяють погодні умови, то можете обійтися і звичайнісінькими кросівками або кедами. Вони будуть значно легші та зручніші у таких заходах.

Будемо рухатись знизу вверх, і далі після взуття у нашому списку йдуть штани. Ні в якому разі не шорти, не бріджі чи будь-що інше, що не закриває повністю ноги. У лісі дуже багато різних гіляк, кущів малини та ожини, котрі так і хочуть вас «погладити». Також не потрібно забувати про тамтешніх жителів — комарів, кліщів та інших комах, котрі вам точно не дадуть спокійно назбирати гриби. Штани повинні бути з міцної тканини, щоб при зачіплянні за гіляки та колючки вони залишалися неушкодженними.Спортивні штани для цього не підходять через свою синтетичну тканину, котра дуже легко рветься. Звісно ж не потрібно на цьому робити основний акцент, але приємніше ходити у цілісних речах, аніж як після зустрічі з диким тигром. Ще однієї перевагою буде наявність резинки на поясі. Продераючись через хащі, ви часто будете нахилятися, тим самим іноді оголяючи свою спину, і маленькі гілячки, листочки, хвойні колючки, будуть залітати вам за пояс, а резинка вирішить цю проблему.


Наступною на черзі йде верхня частина тіла. Одразу зазначемо, що верх потрібно одягати за погодою, однак це обовязково повинна бути річ з довгими рукавами. Все через ті самі гілячки, колючки та комах. Щоб не носити з собою запасний одяг, краще відразу вдягатися у водонепроникну куртку або плащ, однак якщо на дворі дуже висока температура, то краще просто взяти з собою поліетиленовий плащ. Він недорогий, тому якщо порветься то не шкода викинути.

На голову обо’язково потрібно одягти головний убір. Це може бути кепка, панамка, шапка чи будь-що що захистить вас від кліщів, котрі дуже люблять такі місця. Якщо вам доведеться просуватись через хащі, то ми рекомендуємо одягнути кепку з довгим козирком, щоб захистити очі від гілля. По бажанню на шию можна завязати або бандану, або хустку, щоб захисити її від пошкоджень.

Дехто також збирає гриби у звичайних робочих рукавичках. Так зазвичай збирають маслят, щоб не бруднити руки їхнім слизом, котрий важко відмити.

Коли ми повністю одягнені, можна перейти до самого спорядження. Ми знаємо, що більшість людей збирають гриби з ножем у руці. Однак мало хто задумується, що цей самий ніж, може зіграти для вас зовім неприємну роль. А все тому, що переважна більшість грибників, гриб не зривають, а зрізають. Це зумовленно або тим, що грибник думає, що зрізаючи він не пошкоджує грибницю, або ж просто не хоче брати гриб з землею, і тому ріже його як можна ближче до землі, щоб дістати його чистеньким. Однак, про те, що він в той момент залишає яскраві сліди, котрі неодмінно знайдуть інші грибники, та розкриють його секретну точку, він не думає, або ж присипає місце зрізу землею чи листям. Це все є дуже довго і непотрібно. Насправді просто зірвавши гриб, ви не розрушите його грибницю. Грибниця може розкидатися на десятки метрів, тому щоб її знищити потрібно розкопати те місце в такому радіусі. Зірваний гриб можна почистити вже на виході з лісу, зробивши собі перерву на перепочинок, тим самим не гаючи час на збір грибів у лісі та захищаючи своє секретне місце. Ніж у лісі при зборі грибів вам може навіть не знадобитися, або ж тільки для того, щоб обшкребти ніжку від землі чи піску. Однак його все одно потрібно мати з собою, для непередбачуваних ситуацій. Ми рекомендуємо вам носити із собою пірочинний ніж, котрий складається і його можна покласти до кишені не боячись, що він зробить там дірку чи якось вас поранить.

Далі те, у що ви власне і будете складати ваші знахідки. Це може бути або кошик зробленний з лози чи інших притиків, або ж відро. Не рекомендуємо використовувати поліетиленові пакети, бо в них гриби дуже товчуться, і по приході додому з них може вийти одна суцільна маса. Кошик, або ж відро, постійно носити у руках є дуже не просто, а тому ми рекомендуємо вам придбати рюкзак по розміру підхощий, щоб у нього влізлися відро або кошик. На спині носити таку ношу, значно легше і не ускладнює рух. А, щоб постійно не скидати рюкзак при знахідці гриба, ми рекомендуємо мати ще один кошик, або ж відро меньшого розміру. В крайньому випадку можна і поліетиленовий пакет, за короткий час, він не завдасть шкоди грибам. А потім коли дещо заповните додаткову ношу грибами — перекладіть їх у рюкзак.

Для навігації у лісі використовують компас іноді з картою. Однак зараз на зміну їм прийшли більш сучасні рішення у вигляді GPS навігаторів. Достатньо завантажити потрібну карту у навігатор і ви завжди знатимете ваше точне місце знаходження. Ви навіть зможете відмічати місця на котрих ви знайшли грибні сімї, або ж просто перспективні ділянки, щоб потім повернутися точно на те саме місце. Це насправді чудова річ, котра не дасть вам заблукати навіть у самих непрохідних хащах. Однак це електроніка, котра не є вічною, тому рекомендуємо помимо навігатора з собою мати компас про запас.

Не важливо йдете ви на довго чи на декілька годин, при собі обовязково потрібно мати щось, чим можна розвести вогонь. Непередбачувані ситуації трапляються, тому краще їх передбачити і підготуватися заздалегіть. Ми рекомендуємо помимо коробки сірників, мати при собі кресало з магнієвим стержнем (на фото), котрим можна розвести вогонь навіть коли воно наскрізь промокне. Також носіть із собою свисток котрим можна подати сигнал, коли ви загубитесь.

Отже підведемо підсумки.

Одяг..
Взуття — берци, мисливські чоботи, кеди або кросівки, гумові чоботи.
Штани — по можливості з міцної тканини (не спортивні).
Верх — залежно від погоди, з довгими рукавами.
На голову — кепку з довгим козирком.

Спорядження...
Пірочинний ніж.
Рюкзак з корзиною або відром і додаткова меньша ручна ноша (можна поліетиленовий пакет).
GPS навігатор, компас та по можливості карта місцевості.
Свисток.
Сірники, кресало з магнієвим стержнем.

Ще про сушку грибів...

http://i.piccy.info/i9/f1eaf1189ba42...8x1836_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-11-16-15...72x354-r/i.gif

Сушка грибів є найпростішим способом їхньої обробки для подальшого зберігання. Тільки при сушці збергіється цей неповторний аромат, котрий зводить з розуму гурманів грибної кулінарії. Проте, для сушки годяться не всі гриби. Найкраще підходять трубчасті гриби, бо пластинчасті можуть дещо гірчити, а деякі навіть неприємно пахнути. Рекомендується піддавати сушці білі гриби, підберезовики, підосиновики, польські, моховики, лисички та печериці.

Для того щоб підготувати до сушки гриби, їх потрібно порізати на частини середнього розміру, завбільшки із сірникову коробку. Можна меньші, можна більші, це залежно від ваших вподобань. Великі шматки будуть сохнути довше ніж меньші, або в несприятливу погоду можуть просто зігнити, якщо не встигнуть просохнути. Занадто малі шматки коли висохнуть стануть ще меньшими, але якщо вам так подобається, то немає жодних перепон, чому б так не зробити. При сушці з грибів видаляється близько 76% вологи. Таким чином при сушці 10 кг свіжих грибів, сушених вийде всього 1-1,4 кг.

А от мити гриби перед сушкою не потрібно. Вони втратять свій неповторний аромат і можуть почорніти. Тому перед сушкою, ножем або іншим предметом,їх потрібно почистити від піску, землі, листя та інших «не грибних» домішок. А вже коли вони просохнуть, перед самим вживанням їх можна промити.

Коли гриби готові, можна приступати до сушки. Є декілька видів сушки : сонячна (на відкритому повітрі), сушка в духовці та сушка в спеціальних приладах.

Сонячна сушка є самою класичною. Гриби нанизують на нитку і розвішують на відкритому повітрі. Потім ці «гірлянди» вкривають марлею, щоб мухи не сідали, і через декільки днів залежно від погоди, гриби можна знімати. Такий спосіб найкраще зберігає аромат грибів, проте займає більше часу. Якщо гриби погано нанизуються на нитку, то їх можна розкласти на газеті, коробці чи будь-чому іншому.

В духовці гриби висохнуть значно швидше ніж на відкритому повітрі. Для цього потрібно гриби розкласти на деко, ввімкнути температуру в електропечі не більшу ніж 40-50 градусів, помістити туди деко з грибами. Дверцята потрібно залишити привідкритими. Рекомендується попередньо вкрити деко фольгою, бо гриби коли почнуть сохнути, будуть виділяти сок, який почне пригорати до деко і залишить плями.

В спеціальних сушках сушити дуже просто і легко. Потрібно помістити гриби всередину, закрити кришку, ввімкнути в розетку і виставити потрібну температуру чи режим, якщо такі функії присутні.

Зберігати сушені гриби потрібно в металевих або скляних баночках (при можливості герметично їх запакувати), якщо планується їх швидке використання, то можна зберігати у полотняних або паперових пакетиках або мішочках, проте такий спосіб використувувати потрібно у крайньому випадку. А причиною цьому, усім добре відома, міль. Вона є справжнім гурманом сухого продукту, тому якщо ви не плануєте підгодувати нових «домашніх улюбленців», то краще використати звичайні поліетиленові пакети (без дірок) і щільно їх запломбувати. Приміщення повинне бути з хорошою вентиляцією, бо гриби дуже добре впитують сторонні запахи.

З сухих грибів можна приготувати грибний порошок. Потрібно перемолоти гриби в кавомолці і додати до них трішки солі, щоб краще зберігалися. В такому вигляді гриби краще сприймаються організмом і ліпше відкривають свої аромат та смак.

Заготівля грибів — все від сушки до соління....

Заготівля грибів у сім’ях грибників стоїть на порядок вище, а ніж заготівля дрів, картоплі чи яблук. Якщо у коморі немає місця для баночки маринованих огірків, то для бочки з засоленими грибочками завжди знайдеться. Після вдалого сезону баночки з маринованими, бочечки з соленими чи мішки з сушеними грибами можуть бути по всьому жилому приміщенні.
Такі здобутки приносять не аби-яку радість вже після того як грибний сезон закінчився. Холодними зимовими вечорами, сидячи в родинному колі, під смачну їжу та напої, ласувати власноручно зібраними лісовими дарами і намагатися згадати кожен грибочок — це, хоч і маленьке, але щастя. А як нам усім відомо, щастям потрібно ділитися, що ми охоче і зробимо...

Соління грибів...

http://i.piccy.info/i9/23b2d5fae8137...4/00049074.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-11-21-15...25x295-r/i.gif

Для засолу підійдуть усі гриби, головне щоб не червиві і не старі. Розрізняють три види засолу: сухий — для рижиків, холодний — для груздів, підгруздів і гарячий — для всіх решта.

Перед засолом гриби очищають від усілякого листя, бруду, гілочок та інших домішок і сортують за видами. Різні гриби не можна змішувати. В одній тарі засолюють гриби лише одного й того самого виду.

При засолі холодним способом, гриби ретельно промивають і замочують у підсоленій воді (25г солі на 1л води) на 2-3 доби у високій тарі (бочці, баняку) і зверху кладуть круглий дерев’яний круг, який по формі трішки меньший ніж діаметр тари, а зверху на круг — легкий гніт. Потрібно періодично змінювати воду (2 рази на день), щоб видалився неприємний гіркий смак. Щоб перевірити, чи гриби вже достатньо відмокли, їхні шапочки гнуть в руках. Якщо шапочки гнуться, а не ломаються — то замочування треба закінчувати і переходити до засолу. Далі рівномірними шарами гриби викладають на дно посудини (бочки, банки) шапочками вниз і пересипають шари сіллю (60г на 1 кг) та спеціями. Дехто викладає на дно лавровий лист та чорний перець горошком. Потім зверху кладуть гніт і залишають гриби солитися на декілька днів, коли вони осядуть, то цю тару доповнюють такими самими грибами і знову ставлять під гніт. Після того як тара повністю заповниться її заливають 6% розчином солі (60г солі на 1 л води) і щільно закупорюють.

При засолі гарячим способом, гриби також ретельно очищають, промивають і складають у тару, в яку додають 50 г солі на 1 кг грибів і 100 мл води в якій розведено 1г лимонної кислоти. Потім на дуже слабкому вогні гриби доводять до кипіння у власному соці, котрий почне виділятися внаслідок нагрівання. Так їх варять 30 хвилин, додавши лавровий лист та декілька горошин чорного перцю і видаляючи піну. Після охолодження гриби поміщають у банки, а їх в свою чергу заливають тим відваром в якому вони варилися і закривають.

Рижики солять сухим способом. Для цього їх очищають, промивають і сортують за розміром. Далі рижики викладають у дерев’яний або емальований посуд пересипаючи сіллю (5-6% солі відносно ваги грибів). Потім їх ставлябть під гніт. Декілька днів рижики будуть виділяти сік. Після цього їх перекладають у банки і заливають 3% розчином солі і ложечку оцту в кожну банку. Банку стерелізують.

Виявилось що БІЛІ...

http://i.piccy.info/i9/cf40d1eaac5ca...00836290_0.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-11-24-19...50x166-r/i.gif

Яка радість і щастя, в очах цієї красивої жіночки..

ЯК ВІДМИТИ РУКИ ВІД МАСЛЮКІВ?

http://i.piccy.info/i9/3eddd68447f50..._maslyukiv.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-12-02-11...00x200-r/i.gif

Найважливіше, що необхідно знати про те, як відмити руки від маслюкових соп… ні, будемо делікатно називати це «соком»: відмити руки від соку маслюків можна тільки безпосередньо після роботи з грибами, поки сік свіжий і ще не засох. Ще важливо не користуватися милом. Воно діє за принципом фотопроявки і закріплювача в одному флаконі – відразу утворюється темна плівка, яку більше нічим і ніколи не відмити! Тільки разом з епітелієм.

Ну а далі, притримуйтеся порад знавців з Інтернету: для того щоб відмити руки від маслюків потрібно щойно заляпані руки деякий час потримати в кислому розчині (підійде лимонна кислота або оцет), щоб сік розкис та набряк. А після цього невинну жовтеньку плівочку можна повністю стерти пемзою, жорсткою мочалкою або щіткою. Не забувайте про нігті! Їх теж треба гарненько потерти зі всіх доступних сторін, інакше назавтра будуть виглядати так, ніби звідти ось-ось зійде картопля.

Якщо на ранок після всього цього на руках виявляться якісь плями, значить, ви просто чогось недогледіли. Але це не страшно. Воно змиється само, приблизно через тиждень. А до тих пір робити будь-які спроби прискорити процес – абсолютно даремне заняття. Ні миючі, ні абразивні, ні хімічні засоби вже не допоможуть.

До речі, якщо всього цього не знати або не зробити необхідні дії для того щоб відмити руки від маслюків, то тиждень після чищення можна присвятити освоєнню сліпого методу друку на чорній клавіатурі – серйозно, пальців не видно.

http://allgrib.org.ua/category/porady

ОБРОБКА ГРИБІВ В ДОМАШНІХ УМОВАХ...

http://i.piccy.info/i9/9a65bd45cad78...bka_grybiv.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-12-07-05...00x200-r/i.gif

Свіжі гриби не можна зберігати тривалий час. Вони втрачають свої смакові якості і дуже скоро псуються. Особливо не переносять тривалого зберігання мокрі гриби, зібрані в дощову погоду. Тому їх слід обробити одразу ж у день збору.

Якщо з якоїсь причини не можна переробити гриби відразу в день збору, то їх треба негайно перебрати і посортувати. При цьому гриби, які призначаються для засолювання або маринування, необхідно залити підсоленою водою, а ті, які призначені для сушки – розкласти на чистому аркуші паперу або фанери так, щоб вони не торкалися один до одного, і зберігати в прохолодному, добре провітрюваному приміщенні. У такому вигляді гриби зберігаються близько доби, а деякі види (наприклад, лисички, трутовики строкаті і сірчано-жовті, їжовики коралоподібні, гриб-баран) навіть більше однієї доби.

Перед обробкою гриби очищають від сміття, відрізають ніжки, вирізують місця, пошкоджені хробаками. Під час обрізання краще користуватися ножами з нержавіючої сталі, тому що від звичайних ножів вони чорніють.

Найбільш поширеними способами обробки та зберігання грибів є сушка, засолювання, маринування, виготовлення порошків та екстрактів.

http://allgrib.org.ua/pererobka-hryb...ih-umovah.html

Як правильно збирати гриби?

http://i.piccy.info/i9/7356f86e722b0...raty_gryby.jpghttp://i.piccy.info/a3/2013-12-15-22...00x200-r/i.gif

Необхідні супутники грибного полювання – корзина, краще вербова, і ніж. Добре підходять для грибів плетинки з берести або лику, але ні в якому разі не тара, в якій гриби “задихнуться” або помнуться, – відро, поліетиленовий мішок чи рюкзак.

Ходити в лісі треба повільно, ретельно оглядаючи всі місця, де може зачаїтися гриб. Під час збору грибів дуже важливо не пошкодити грибницю. Їх потрібно обережно підрізати ножем так, щоб нижній кінець ніжки залишився в землі. Потім це місце присипати землею і трохи утрамбувати. Пам’ятайте:

- збирати можна тільки ті гриби, в їстівності яких не має сумнівів, незнайомий гриб краще обійти
- не можна пробувати сирі гриби;
- збирати краще молоді гриби, оскільки в старих (перезрілих) можуть накопичуватися токсичні речовини.

Б. В. Андрест, автор багатьох книг, рекомендує починати збирати гриби рано вранці: “Справжній грибник зустрічає сонце в лісі з трофеями в кошику. Рано вранці, коли немає ще сонячних променів, гриб краще видно. Зручно гриб шукати по росі, вологий капелюшок його блищить і серед листя далеко помітний. Світанок – найкращий час збору, недарма кажуть: “Щоб грибів набрати, треба раніше встати”. І це не єдина причина раннього походу за грибами, оскільки тому, хто запізнився в ліс, можуть залишитися лише обрізані грибні ніжки, а на світанку гриби найдухмяніші і найтвердіші”.

Виявляється, збір грибів має свою технологію і може бути поставлений на наукову основу. І зробив це кандидат економічних наук А. І. Семенов, який до пошуку грибів застосував прийоми пошуку риби в океані. Використовуючи їх, А. І. Семенов, уродженець півдня, який не знав лісу, незабаром обігнав у вмінні збирати гриби корінних жителів півночі. Деякі його рекомендації, як правильно збирати гриби, можуть виявитися корисними будь-якому грибнику.

Пошук грибів, на думку А. І. Семенова, можна розділити на попередній і детальний. Навіть знаючи ліс, треба підготуватися до зустрічі з ним: відвідати до появи грибів, пройти стежками, освіжити в пам’яті основні породи дерев і чагарників, продивитися лісові квадрати, чи є кладка через струмок, канаву, намітити найзручніший маршрут і т. д. Пізніше це дозволить заощадити час.

І ось ви з кошиком в лісі. Звідки почати пошук грибів: з околиці чи відразу заглибитися в ліс? Слідуючи відомому прислів’ю: “Гриби шукають – по лісу нишпорять”, більшість недосвідчених грибників направляється в глиб лісу. Досвідчений же грибник почне з узлісся.

У лісових посадках для пошуку грибів доцільно користуватися методами “гребінка” і “гребінка з уступом”. “Гребінка” – це маршрут, який нагадує гребінець із зубчиками однакової довжини. У “гребінки з уступом” зуби різних розмірів.

На узліссі і вздовж лісової дороги збирати гриби можна методами “хвиля”, “зигзаг” або “розтягнута пружина”.
Зазначені методи бажано спочатку випробувати. Якщо хоча б один дасть позитивний результат, можна приступати до детального пошуку, зробивши “зигзаг”, “хвилю” або “витки пружини” більш стислими, щоб не пропустити гриби. При “розкручування спіралі” треба стати приблизно в центрі галявини і обходити її концентричними колами, які поступово збільшуються. При “скрученій спіралі” маршрут починається з огляду опушки і закінчується в центрі галявини.

Ширина смуги, яка переглядається, під час пошуку грибів весь час змінюється. При загальному огляді місцевості вона досить значна, при детальному – звужується до ширини плечей грибника. Яскраві гриби, гриби на високій ніжці, грибні сімейки відразу кидаються в очі. Але ж багато з них маскуються під колір опалого листя, ховаються в траві, під пеньками, хмизом або лісовою підстилкою.

Грибник, який ходить зі швидкістю 90 кроків за хвилину, переглядає смугу шириною всього в 1-1,5 м. При зменшенні швидкості до 60 кроків площа огляду досягає 3 м. А. І. Семенов стверджує, що за один прохід через невелику галявину можна оглянути тільки 5 відсотків її площі. Дві людини під час збору грибів в одну корзину досягають більшої ефективності. Можна в разі успіху покликати один одного. Збір при цьому зростає не в 2, як здалося б на перший погляд, а в 2,3-2,5 рази. Подальше кооперування позитивного результату не дає. Тому при зборі грибів цілим загоном рекомендується взаємодія збирача тільки зі своїми сусідами, а в сумі якщо кожен йде в дві трійки. Зайвий крик, “ауканньня” без потреби збивають з пантелику, створюють непотрібну метушню і заважають керівнику тримати всіх у полі зору.

Ви знайшли гриб. Він може рости один, особливо на початку сезону. Але потім нитки грибниці починають променеподібно розростатися в сторони і давати нові плодові тіла. Не випадково в народі кажуть: “Гриб любить парочку”. З вдалого місця йти рано. Біля першого гриба ставте “маяк” (палицю, суху гілку) і починайте обстежувати місцевість за методом “розкручування спіралі”.

Зрізаний гриб ретельно звільняють від прилиплого листя, очищають від землі. У корзину гриби укладають шарами, намагаючись їх не пошкодити. Роблять це по-різному, наприклад – капелюшком вниз, на дно – великі, а зверху – найменші. Але в такому випадку гриби, які лежать знизу, будуть більш забрудненими, тому що в їхній спороносний шар (трубочки і пластинки) потраплять пісок та інше сміття з грибів, які лежать зверху. Але говорити про укладання грибів за розмірами в той час, коли за кожним кущиком та деревом тебе чекає нова знахідка, взагалі не доводиться: корзинка ж – одна. Складають в неї гриби в міру їх збирання, але роблять це дбайливо і акуратно. Особливо ламкі – сироїжки, вовнянки, рижики та інші пластинчасті гриби. Легко мнуться і злежуються пересохлі гриби. Молоді, у яких капелюшок опуклий, а краї загнуті до ніжки, – міцніші і щільніші. Обережність у поводженні з грибами потрібна й тому, що у багатьох з них ніжка легко відламуються від капелюшка.

Грибник в лісі повинен бути дбайливим господарем. Зрізав гриб, а він червивий або не той, який ви про нього подумали спочатку, – не кидайте, а настроміть його на гілочку. Гриб висохне – білка, лось, птахи ним поласують. У природі все взаємопов’язане і взаємообумовлене, все має свою причину. Кожен гриб – частинка рослинного співтовариства, знищення його призводить до порушення рівноваги в природі.

http://allgrib.org.ua/yak-pravylno-z...y.html#more-26

Збираємось по гриби))))

Як не дивно, зимовий ліс може порадувати грибників смачними грибами. На жаль, таких грибів лише кілька видів, але вони широко поширені, а їх збір не викликає особливих труднощів. Можна поєднати корисне з приємним - прогулянку на лижах по зимовому лісі і пошук лісових делікатесів.

Збирати гриби взимку навіть зручніше, ніж влітку. У позбавленому листя засніженому лісі їх видно здалеку, тим більше що вони зазвичай ростуть високо на стовбурах або повалених деревах. Існує кілька видів грибів, які можна збирати протягом всієї зими. Це опеньок зимовий, ложноопенок серопластінчатий і глива.

Крім того, зима найзручніший час для збору березового чаги. Цей неїстівний гриб має прекрасні цілющими властивостями, тому його широко застосовують у народній та офіційній медицині. А любителів оригінальних виробів порадують різноманітні гриби трутовики, з яких роблять різні композиції, фігурки, кашпо для квітів і т. п.

На початку зими, особливо, якщо морозні дні наступили рано, в лісі можна знайти звичайні осінні гриби - кілька видів рядовок, осінній опеньок, трутовики сірчано-жовтий і лускатий. Але їх можна збирати тільки до перших відлиг, так як після відтавання і наступних заморозок вони починають втрачати свої якості. Зимові гриби, навпаки, відтавань не бояться, а використовують цей час для продовження росту.

Найпростіше в зимовому лісі збирати пізні гливи. Вони зовні практично не відрізняються від тих, що вирощуються в теплицях і продаються на ринках або в магазинах. Гливу важко сплутати з іншими грибами, ніжка у неї знаходиться з боку, плавно переходячи в капелюшок, яка іноді сягає 10 сантиметрів. Молоді гриби схожі на мушлі, тому гливу іноді називають черепашкові або устричним грибом.

Капелюшок гливи звичайно ясно-сірого кольору, але бувають коричнюватих, жовтуватих і голубуватих забарвлень. Гливи завжди селяться групами на сухостійних або впали осиках і березах, рідше на інших листяних деревах. Недосвідчені грибники іноді приймають за гливу молоденькі трутовики сірого або білястого кольору, але вони завжди жорсткі і не мають ніжки.

Гливи добре підходять для приготування різних страв. Перед приготуванням гриби бажано відварити, а відвар злити. Особисто мені подобаються смажені гливи, вважаю, що за смаком з ними може змагатися тільки гриб парасолька. Для приготування страв використовують капелюшки. Ніжки гливи жорсткі, але можна використовувати і їх, якщо попередньо відварити і перемолоти.

Зимові опеньки збирають здавна. Про те, що гриб широко розповсюджений, свідчить велика кількість його народних назв: зимушка, зимовий гриб, сніжний гриб, зимова вогнівка. Гриб має яскравий помаранчево-жовтий колір, під капелюшком рідкісні світло жовті пластинки. Ніжка у дорослих грибів довга і жорстка, помітно темніють до низу, покрита пушком. Гриби виглядають блискучими, так як капелюшок покриває захисна слиз.

Зимові опеньки селяться групами на старих або загиблих листяних деревах. Найчастіше їх можна знайти на в'язі, осики, верби, тополі, іноді виростають на старих яблунях і грушах. Гриб смачний і використовується для приготування різних страв. У дорослих грибів у їжу йдуть тільки капелюшки, а молоденькі гриби можна використовувати з ніжками.

Цікаво, що в країнах Далекого Сходу зимові опеньки розводять, причому використовують не тільки в їжу, але й для приготування лікарських препаратів. У літературі зустрічав згадки, що гриб має виражені антивірусні властивості і навіть гальмує зростання ракових клітин.

Значно рідше в лісі можна зустріти ложноопенок серопластінчатий, який вважає за краще селитися на пнях і сухість хвойних дерев. Незважаючи на назву, гриб їстівний і смачний. Від зимового опенька він відрізняється більш бляклим кольором, який може варіювати від жовтувато-сірого до бурого. Платівки з віком у гриба помітно темніють, переходячи від біло-жовтого кольору до сірувато-блакитного. Якщо шматочок капелюшки розтерти в пальцях, з'являється приємний грибний запах.

Про запаху згадую не дарма. На ложноопенок серопластінчатий трохи схожий отруйний гриб, який теж можна зустріти в зимовому лісі. Це ложноопенок сірчано-жовтий. Він відрізняється гіркою м'якоттю і неприємним запахом.

Крім нього з неїстівних грибів в лісі можна зустріти зимовий трутовик. На відміну від більшості трутовиків він має вигляд «нормального» гриба на ніжці з капелюшком темно-сірого або коричневого кольору. Краї капелюшки з невеликою бахромою. Під капелюшком білий або світло-кремовий дуже короткий трубчастий шар (головна відмінність). М'якоть гриба жорстка, але не отруйна.

З неїстівних грибів головну цінність в зимовому лісі являєберезова чага. Її важко з чимось переплутати, це чорні великі нарости, які виростають в розривах кори старих беріз. Вони можуть досягати значних розмірів і ваги в кілька кілограмів. Чага має виражені антисептичні та антимікробні властивості, у її складі є речовини, які є природними біогенними стимуляторами. Препарати з чаги зміцнюють імунітет, збільшують захисні властивості організму, стимулюють центральну нервову систему, покращують обмін речовин.

Збираючись в зимовий ліс за грибами, врахуйте, що для їх зрізання звичайним складаним ножичком вам не обійтися. Потрібен великий міцний ніж, а в ряді випадків і невеликий топірець. У всякому разі, чагу без сокири «отколупнуть» не вдасться. Так як зимові опеньки можуть вирости на значній висоті, може знадобитися довга палиця з загостреним кінцем. Природно, що й одяг слід вибирати по погоді.

Незважаючи на морози, зимовий ліс готовий порадувати грибників смачними і цілющими знахідками. Якщо ж не пощастить в пошуку зимових грибів, то все одно прогулянка по засніженому лісі залишить приємне враження і допоможе зарядитися бадьорістю.

НАПІВ БІЛИЙ ГРИБ...

http://i.piccy.info/i9/6e77a89652812...bilyy_gryb.pnghttp://i.piccy.info/a3/2014-02-09-11...00x150-r/i.gif

Росте: в листяних лісах, особливо в дібровах. Зустрічається невеликими групами в серпні – вересні.

Капелюшок: до 20 см в діаметрі, спочатку випуклий, потім напів-розпростертий, світло-сірувато-бурий, жовто-коричневий, волокнистий, іноді розтріскується.

М’якоть: товста, блідо-жовтувата, у старих грибів з більш або менш помітним запахом карболки. Трубчастий шар спочатку яскраво-жовтий, потім зеленувато-жовтий. Оливково-бурий споровий порошок. Спори веретеновидні.

Ніжка: 10 см довжини, до 5 см товщини, клубневидно-роздута, жовта, зверху бурувато-червонувата, волокниста.

Їстівний гриб, другої категорії. Вживається свіжим, маринованим, придатний для сушіння.

Джерело:

Карпати, ліс, походи, гриби....

Войнилів,
16 червень 2014 at 9:00 PM

http://i.piccy.info/i9/c441235f814d5...iginal_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2014-06-17-13...72x354-r/i.gif

Карпати, ліс, походи, гриби..

Грибний сезон у Чернівецькій області розпочався гарним врожаєм....

http://i.piccy.info/i9/2a0a66d975030...8/img_8119.jpghttp://i.piccy.info/a3/2014-06-25-16...90x218-r/i.gif

На стихійному ринку на Глибочку грибів вже дуже багато.

За кілограм боровиків правлять від 50 до 70 гривень, це трохи менше, ніж торік

Тривалі буковинські дощі мало кого тішать, окрім грибників. Адже врожай боровиків вже досить великий.

- У лісах на Сторожинеччині, Глибоччині вже дуже багато грибів – є білі, лисички, сироїжки. А в горах сезон лишень розпочинається, - розповідає грибник Валерій Ломанчак. – Утім, ці гриби ще не такі насичені за смаком, як ті, що ростуть наприкінці літа.

Великий вибір грибів і на чернівецьких та стихійних ринках. У Чернівцях на ринку «Центральний» за кіло боровиків просять 50-70 гривень. Лисички та сироїжки вартують 35 грн./кг.

- Цьогоріч люди неохоче купують гриби, немає грошей на такі делікатеси, через це і ціни трохи нижчі, ніж торік, - каже продавець ринку Лариса Кронова.

Майже такі ж ціни на стихійному ринку біля траси у с. Глибочок. Сироїжки тут можна придбати за ціною 30 гривень за кіло, а боровики – від 50 до 100 гривень, залежно від свіжості та якості грибів.

Ірина БЄЛОВА.

А скільки їх ще по лісах чекає...

http://i.piccy.info/i9/50ed805a3bbb9...00871323_0.jpghttp://i.piccy.info/a3/2014-06-29-09...50x334-r/i.gif

Гриби з магазину...

http://i.piccy.info/i9/55b776cef7ad2...gazynu_240.jpghttp://i.piccy.info/a3/2014-07-10-16...97x240-r/i.gif

Купувати гриби – протиприродно. Теза здається безперечною. Цінність гриба – у тому, щоб його знайти, взяти, принести, обробити, приготувати. А потім, можливо, і з’їсти. Або пригостити хорошу людину. Або пригостити нехорошу людину. Так чи інакше, гриб цінний як процес, а не як результат.

Здавалося б, тему “покупних” грибів на цьому можна закрити. Однак чомусь вона не закривається. Чи то з цікавості, чи то від безнадійності, але ми час від часу купуємо в магазині заготовлені якимись чужими людьми (а то і машинами) гриби, пробуємо, скаржимося, знову купуємо… Іноді, втім, трапляються вдалі заготовки; частіше ж під красивими етикетками ховається щось жалюгідне.

Та ось. Полиці магазинів давно вже ломляться від грибів у всіх видів, порядку тільки немає. Це і буде нашим завданням – навести порядок в комерційно доступних грибах. Раз вже купуємо солоні, мариновані, сушені і ще бозна-які гриби фабричного виробництва – давайте ділитися один з одним досвідом. Народ повинен знати своїх героїв, навіть якщо вони – всього лише красиво упаковані і дуже, до речі, не дешеві баночки з солоними, маринованими і іншими грибами.

Джерело:

http://sat-prof.com.ua/attachment.ph...1&d=1406020035
http://sat-prof.com.ua/attachment.ph...1&d=1406020021
http://sat-prof.com.ua/attachment.ph...1&d=1406020012

Які гриби можна збирати в лісі взимку?

http://i.piccy.info/i9/ee58ee241eb19...1302a994c6.jpghttp://i.piccy.info/a3/2014-12-06-18...00x187-r/i.gif

Як не дивно, зимовий ліс може порадувати грибників смачними грибами. На жаль, таких грибів всього кілька видів, але вони широко розповсюджені, а їх збір не викликає особливих труднощів. Можна поєднати корисне з приємним — прогулянку на лижах по зимовому лісі і пошук лісових делікатесів.

Збирати гриби взимку навіть зручніше, ніж влітку. У позбавленому листя засніженому лісі їх видно здалеку, тим більше що вони зазвичай ростуть високо на стовбурах або повалених деревах. Існує кілька видів грибів, які можна збирати протягом всієї зими. Це опеньок зимовий, ложноопенок серопластинчатый і глива.

Крім того, зима найзручніший час для збору березової чаги. Цей неїстівний гриб володіє чудовими цілющими властивостями, тому його широко застосовують у народній та офіційній медицині. А любителів оригінальних поробок порадують різноманітні гриби трутовики, з яких роблять різні композиції, фігурки, кашпо для квітів і т. п.

На початку зими, особливо, якщо морозні дні настали рано, в лісі можна знайти звичайні осінні гриби — кілька видів рядовок, осінній опеньок, трутовики сірчано-жовтий і роговий. Але їх можна збирати тільки до перших відлиг, так як після відтавання і наступних заморозок вони починають втрачати свої якості. Зимові гриби, навпаки, відтавань не бояться, а використовують цей час для продовження росту.

Простіше всього в зимовому лісі збирати пізні гливи. Вони зовні практично не відрізняються від тих, що вирощуються в теплицях і продаються на ринках або в магазинах. Гливу важко сплутати з іншими грибами, ніжка у неї з боку, плавно переходячи в капелюшок, яка іноді сягає 10 сантиметрів. Молоді гриби схожі на мушлі, тому гливу іноді називають ракушечным або устричним грибом.

Капелюшок гливи зазвичай світло-сірого кольору, але бувають коричневих, жовтуватих і голубуватих тонів. Гливи завжди селяться групами на сухостійних або впали пенатах і березах, рідше на інших листяних деревах. Недосвідчені грибники іноді приймають за гливу молоденькі трутовики сірого або білястого кольору, але вони завжди жорсткі і не мають ніжки.

Гливи добре підходять для приготування різних страв. Перед приготуванням гриби бажано відварити, а відвар злити. Особисто мені подобаються смажені гливи, вважаю, що за смаком з ними може змагатися тільки гриб парасолька. Для приготування страв використовують капелюшки. Ніжки гливи жорсткі, але можна використовувати і їх, якщо попередньо відварити і перемолоти.

Зимові опеньки збирають здавна. Про те, що гриб широко поширений, свідчить велика кількість народних назв: зимонька, зимовий гриб, сніговий гриб, зимова вогнівка. Гриб має яскравий оранжево-жовтий колір, під капелюшком рідкісні світло жовті пластинки. Ніжка у дорослих грибів довга і жорстка, помітно темніє до низу, покрита пушком. Гриби виглядають блискучими, так як капелюшок покриває захисна слиз.

Зимові опеньки селяться групами на старих або загиблих листяних деревах. Найчастіше їх можна знайти на вязе, осики, верби, тополі, іноді виростають на старих яблунях і грушах. Гриб смачний і використовується для приготування різних страв. У дорослих грибів у їжу йдуть тільки капелюшки, а молоденькі гриби можна використовувати з ніжками.

Цікаво, що в країнах Далекого Сходу зимові опеньки розводять, причому використовують не тільки в їжу, але і для приготування лікарських препаратів. У літературі зустрічав згадки, що гриб володіє вираженими антивірусними властивостями і навіть гальмує ріст ракових клітин.

Значно рідше в лісі можна зустріти ложноопенок серопластинчатый, який воліє селитися на пнях і сухостої хвойних дерев. Незважаючи на назву, гриб їстівний і смачний. Від зимового опенька він відрізняється більш сірим кольором, який може варіювати від жовтувато-сірого до бурого. Пластинки з віком у гриба помітно темніють, переходячи від білувато-жовтого до сірувато-блакитного. Якщо шматочок капелюшки розтерти в пальцях, з'являється приємний грибний запах.

Про запах згадую не дарма. На ложноопенок серопластинчатый трохи схожий отруйний гриб, який теж можна зустріти в зимовому лісі. Це ложноопенок сірчано-жовтий. Він відрізняється гіркої м'якоттю і неприємним запахом.

Крім нього з неїстівних грибів у лісі можна зустріти зимовий трутовик. На відміну від більшості трутовиків він має вигляд «нормального» гриба на ніжці з капелюшком темно-сірого або коричневого кольору. Краї капелюшки з невеликою бахромою. Під капелюшком білий або світло-кремовий дуже короткий трубчастий шар (головна відмінність). М'якоть гриба жорстка, але не отруйна.

З неїстівних грибів головну цінність в зимовому лісі являє чага березова. Її важко з чимось переплутати, це чорні великі нарости, які виростають у розривах кори старих беріз. Вони можуть досягати значних розмірів і ваги в кілька кілограмів. Чага володіє вираженими антисептичними та антимікробними властивостями, в її складі є речовини, які є природними біогенними стимуляторами. Препарати з чаги зміцнюють імунітет, збільшують захисні властивості організму, стимулюють центральну нервову систему, поліпшують обмін речовин.

Збираючись в зимовий ліс за грибами, врахуйте, що для їх зрізання звичайним складаним ножичком вам не обійтися. Потрібен великий міцний ніж, а в ряді випадків і невеликий топірець. У всякому разі, чагу без сокири «відколупнути» не вдасться. Так як зимові опеньки можуть зрости на значній висоті, може знадобитися довга палиця з загостреним кінцем. Природно, що і одяг слід вибирати по погоді.

Незважаючи на морози, зимовий ліс готовий порадувати грибників смачними і цілющими знахідками. Якщо ж не пощастить у пошуку зимових грибів, то все одно прогулянка по засніженому лісі залишить приємне враження і допоможе зарядитися бадьорістю.

Як заморозити білі гриби?

http://i.piccy.info/i9/877427b6315ed...2827c26e29.jpghttp://i.piccy.info/a3/2014-12-06-18...36x148-r/i.gif

Білі гриби гарні в будь-якому вигляді. Їх сушать і маринують, закочують в банки смаженими і, звичайно ж, заморожують. Заморожені гриби використовують для приготування ароматних супів і жаркого, пирогів і грибної ікри.

Як заморозити білі гриби? Існує кілька способів, кожен з яких по-своєму гарний. Найбільш просто заготовити сирі гриби. Підготовка до закладення в морозильник полягає тільки в тому, щоб їх почистити і нарізати, правда, і тут є одна тонкість: вимиті гриби треба обов'язково просушити на ситі або друшляку, інакше вони злипнуться, вода перетвориться на лід, а самі гриби втратять смак і аромат . Отже, заморожувати слід тільки добре просушені гриби!

Так як розморожені і знову заморожені гриби втрачають смак і запах, розкладати їх треба порційно. У кожен пакетик покладіть стільки грибів, скільки їх буде потрібно на одне приготування. Важливо розкласти їх так, щоб шар не був занадто товстим. Звичайний пакет зручний не тільки тим, що грибам можна надати зручну для зберігання форму і розподілити їх тонким шаром, а й тим, що з нього легко "виганяється" зайве повітря. Якщо ви берете іншу тару, то заповнюйте її повністю, тобто так, щоб повітря залишалося якомога менше. Скибочки грибів не повинні бути занадто тонкими. Найоптимальніша товщина - близько 5-7 міліметрів.

Як заморозити білі гриби відварні? Для цього їх треба, знову-таки, почистити, помити і порізати. Потім гриби злегка відварюють. Опустіть гриби в киплячу воду. Сіль додавати не треба. Через п'ять хвилин злийте воду і відкиньте гриби на сито. Для закладки в морозильник гриби повинні бути повністю остиглими.


До того часу, як гриби охолонуть, з них стече вся зайва рідина. Як і в першому способі, відварні білі гриби розкладають порційно по пакетах і заморожують в морозилці. Бажано відвести для грибів окремий відсік морозильника і не зберігати їх поруч з м'ясом і, тим більше, з рибою.

Свіжі білі гриби взимку - це особливий делікатес. Ви можете заготовити напівфабрикат, завдяки якому завжди зустрінете гостей у всеозброєнні. Заморожені смажені білі гриби - це "паличка-виручалочка" на всі випадки життя.

Як заморозити білі гриби смажені? Загалом-то, так само як і сирі, і варені, тільки перед закладкою в морозильник їх треба посмажити.

Смажать гриби на рослинній олії до повного випаровування рідини і легкого рум'янцю. Солити, перчити, додавати цибулю в цей напівфабрикат не треба. До смаку гриби доводять безпосередньо при приготуванні страви. Готові білі гриби викладають тонким шаром на піднос або деко для повного охолодження. Зайве масло залишається на сковороді. Остигнули гриби розкладають по харчових пакетам або закриваеться невеликим лоточках.

Перед приготуванням заморожені відварні і смажені білі гриби можна злегка розморозити в холодильнику, але краще цього не робити і відразу висипати на сковороду, де протомитися під кришкою до повного розморожування. Сирі білі гриби розморожувати взагалі не рекомендується.

Що можна приготувати з заморожених білих грибів? Все, що ви готуєте зі свіжих, тобто суп, жульєн, начинку для млинців і пирогів, печеня з картоплею, запіканку і безліч інших цікавих страв.

Пізнавальна інформація про гриби

http://i.piccy.info/i9/cdf33ae61ec44...478/39_500.jpghttp://i.piccy.info/a3/2014-12-21-16...72x354-r/i.gif

Якщо вважати гриб живою істотою, а саме так і думають учені, то виходить, що це найбільший організм з тих, які коли-небудь населяли Землю. Більший від слона, динозавра і кита разом узятих! Не поспішайте посміхатися і крутити пальцем біля скроні: те, що ховається від вас під листком, – тільки верхівка айсберга. Ми говоримо про грибниці. У деяких видів грибів – наприклад, у північноамериканських – вона може сягати десятків гектарів і дорівнювати ста тоннам! До речі, грибниця для грибів – не тільки спосіб розмноження, а й спосіб боротьби за виживання. Обплутуючи нею коріння інших рослин, гриби душать своїх «конкурентів».

Один з найдорожчих грибів на планеті – трюфель. Цей незвичайний гриб поселяється в коренях дерев, але не «нахлібником», а чесним мешканцем. Він щедро платить за притулок, допомагаючи дереву добувати вологу і виконуючи при цьому роль санітара. Обід з трюфелів коштує дорого, і не тільки через їхній відмінний смак. Просто ці гриби складно збирати, а ще складніше – зберігати: вже через кілька днів вони втрачають і аромат, і смакові якості.

Дивно, чому ніхто з режисерів фільмів жаху досі не додумався зняти щось на кшталт «Гриби-вбивці». Адже деякі гриби дійсно можуть спіймати, умертвити і з’їсти свою жертву. Наше щастя, що їхні апетити не дістаються далі від дрібних комах …

Гриби – найбільш невивчені істоти планети. І це незважаючи на те, що вчені відкрили вже більше ніж 100 000 їхніх видів.

А ось ще одна ідея для творців трилерів: гриби буквально захопили Землю. Вони здатні літати, вражаючи цвіллю стіни наших осель та продукти харчування. Деякі види грибів дістаються так високо, куди не літає навіть авіація – у верхні шари атмосфери. Ці істоти неймовірно живучі: вони здатні витримати смертельну для всього живого дозу радіоактивного опромінення і тиск в тисячі атмосфер. Та що там тиск – їх не бентежить навіть сусідство з сірчаною кислотою!

Більшість грибів впевнено стоять на своїх ніжках, але ходити не вміють. Однак, в світі таки є єдиний «ходячий» гриб - плазмодій, що росте в Росії. Равлик в порівнянні з ним – справжній спринтер, але все-таки цей гриб може за кілька днів проповзти по дереву або видертися на пеньок. Ніжка у плазмодія взагалі немає, адже він нагадує щось середнє між медузою і шматком холодцю. Рухаючись, гриб не йде, а перекочується.

І, нарешті, втішна новина: без грибів нам буде набагато гірше, ніж з ними. Не будемо говорити про те, скількох смачних і ситних страв позбудуться «грибомани». Якщо гриби зникнуть, постраждає екологія нашої планети. Харчуючись органічними речовинами, вони позбавляють Землю від непотрібного «сміття», та ще й підживлюють її екосистему. Гриби – друзі багатьох рослин: вони постачають їм не тільки воду, але і мінерали.

Джерело:

Ми навіть не підозрювали, що гриби бувають ТАКІ

http://i.piccy.info/i9/ee7afa15d7b22...3/m7467807.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-05-30-16...50x197-r/i.gif

Харчування у майбутньому: гриби їдять пластик, а ви їсте гриби

http://i.piccy.info/i9/20f7a4ef10785...13/plastyk.jpghttp://i.piccy.info/a3/2015-06-04-13...20x142-r/i.gif

Згідно з останніми дослідженнями, в нашому світі існує величезна кількість пластикових відходів. Лише у світовому океані плаває більше 5000000000000 шматків пластику, загальна вага якого вимірюється сотнями тонн. Що ж нам робити з усім цим мотлохом? Австрійський дизайнер знайшла відповідь на це питання, передає портал Цікавості.

Дизайнер Катаріна Унгер з Австрії спільно з Джулією Кайзінгер і дослідниками з нідерландського Університету Утрехта розробила систему, яка культивує їстівні гриби, що харчуються побутовим пластиком. Все правильно, ви не помилилися: гриби їдять пластик, а ви їсте гриби. Маленька, але дуже цікава екосистема.

У 2012 році дослідники з Єльського університету виявили ціле сімейство грибів (Pestalotiopsis Microspora), які здатні розкладати поліуретан. Це спричинило низку досліджень, які ставили своєю метою створення методики екологічно чистої переробки пластику. Матеріали цих досліджень підштовхнули вчених до думки: що, якщо перетворити проблему забруднення навколишнього середовища у вирішення проблеми з нестачею їжі?

Катаріна Унгер вже не вперше пропонує досить незвичайні, якщо не сказати не дуже приємні з естетичної точки зору вирішення проблеми з нестачею продовольства у світі. Гриби, які живляться пластиком, дійсно можуть стати джерелом їжі для людей. Дизайнер навіть розробила концепцію невеликої міні-ферми, яка виглядає як звичайний стіл, всередині якого ростуть гриби двох видів. Щоб перетворити пластик в їстівний продукт, спочатку його поміщають в «камеру активації», де він проходить процес стерилізації за допомогою ультрафіолетового світла і переходить до стадії розкладання.

Після цього пластик поміщають в скляну «півсферу зростання», в якій його розподіляють по невеликих круглих осередках, виготовлених з агару, желатинового матеріалу, що використовується для виготовлення поживних середовищ. У цей матеріал можна додати різні смакові добавки, що неодмінно позначиться на смаку кінцевого продукту. Катаріна навіть розробила декілька незвичайних концептуальних рецептів.

Міцелій гриба додається в кожний круглий осередок, де вже знаходиться пластик. Саме в цей момент починається активний ріст гриба. На даний момент цей процес займає кілька місяців. Але вчені активно працюють над прискоренням процесу, а також над тим, щоб можна було використовувати й інші види пластика.

Це вельми дивний процес, але кінцевий продукт виглядає досить апетитно. Уявіть собі пишний гриб з пористою хлібною текстурою, який на смак нагадує манго, шоколад або навіть моркву. Не так страшно, як поїдати личинок мух, погодьтеся?

Зрозуміло, незважаючи на те, що сама дизайнер вже спробувала вирощені нею гриби, їм ще належить пройти чимало ретельних перевірок, перш ніж вчені зможуть дати зелене світло цьому проекту і допустять ці гриби до вживання в їжу.

Гриб їла уся родина

http://press-centr.com/img2/20151019193218.jpg

Попри те, що на Волині уже були перші заморозки, жителі краю продовжують вихвалятися грибними рекордами.

Днями у селі Хмелів, що на Волині, жінка знайшла п’ятикілограмового дощовика. За словами волинянки її найменша донечка навіть боялася підійти до «грибної кулі»
Не випадково, мабуть, цей гриб називають дощовиком. Бо він з’являється одразу після дощу. Росте, зазвичай, на одному і тому ж місці. А коли постаріє і зробиться порхавкою, то розсівається навкруг спорами. Правда, не всі вони проростають, і не з усіх з’являються гриби. На щастя, величезна більшість з різних причин гине. Так, саме на щастя. Тому що, якби з кожної спори одного тільки дощовика проростали гриби, то зібрати їх можна було б у козуб розміром...з нашу планету.
Гриби-м’ячики не тільки смачні, а й поживні. З них можна готувати дуже багато різноманітних страв. Крім того, дощовики ще й незамінні лісові лікарі. Трапляється, що в дорозі людина поранить ногу або руку. Досить прикласти розламаний м’якуш молоденького гриба, як одразу спиняється кровотеча, стихає біль. Їх використовують пасічники у своєму господарстві. Вони використовують висушені шматочки дощовиків для заспокоювання бджіл під час огляду вуликів, бо горять вони дуже повільно і сильно димлять.
Мало хто збирає в лісі цей незвичайний гриб-дощовик (порхавка), схожого на кульки від пінг-понгу або тенісні м'ячики. цей гриб знають всі, хоча майже ніхто не бере. Дощовиками ці гриби називають тому, що вони часто в достатку з'являються після дощу. У народі круглі грибочки найчастіше іменують порохівницею. Зрілі гриби дощовики застосовують у садівництві при боротьбі з тлею і багатьма шкідниками садових насаджень. Молоді дощовики не тільки їстівні, але і дуже смачні. А от гриби, що почали темніти, в їжу краще не вживати.

Дощовики бувають круглі, грушоподібні, голівчаті, гладкі або з маленькими м'якими шипами на верхівці, білі, кремові, сіруваті, світло-коричневі. Зустрічаються з травня по листопад в лісах, на луках, лісових галявинах, біля пнів і загиблих дерев. Дуже часто ростуть великими групами. Розміри дощовиків можуть бути дуже різними - від пари сантиметрів до «голів» діаметром сантиметрів 40. Причому великі дощовики можуть бути ідеально білими всередині, повністю придатними для їжі.

Деякі грибники знають, що дощовики їстівні, але не беруть їх, бо не знають, як їх готувати. За своїми поживними властивостями дощовик не гірше боровика. Ще в 18 столітті грибний суп з дощовика допомагав хворим на туберкульоз і вважався корисніше курячого бульйону.

Для смаження їх потрібно промити, покришити на сковорідку й обсмажувати як всі їстівні гриби. У дощовика щільна шкірка і перед тим як приготувати, їх можна почистити як картоплю - смак буде набагато краще. Для супу беруть дощовики в суху і не жарку погоду, адже якщо гриб намокне хоча б під дощем, смак у нього буде вже не той. Саме тому гриби для супу не вимивають, а лише протирають вологою ганчірочкою. Дощовики не потрібно попередньо ні відварювати, ні вимочувати, готуйте їх в олії або сметані. Якщо захочете насушити дощовики про запас для їжі і лікування, то їх слід перед цим трохи відварити, а то вони стають крихкими й легко перетворюються у пил. Але іноді для приготування страв краще використовувати саме порошок. При сушінні дощовики не втрачають своїх смакових і лікувальних властивостей.

Порошок з гриба дощовика

Гриби промиємо і висушимо, для одержання порошку перемелемо в блендері. Порошок корисно додавати в їжу. Враховуйте, щоб їжа була не гарячою, її температура має бути не вище 50 градусів.

Дощовик смажений.

З білих грибочків необхідно видалити шкірку, а м'якоть нарізати скибочками, після чого обваляти в борошні, посолити і смажити на олії. Особливо гарні такі грибочки із спеціально приготованим соусом. Для цього потрібно дрібно покришити болгарський перець, зелену цибулю, каперси і солоні огірочки. Перемішавши ці овочі з майонезом їх потрібно посолити і додати трохи соєвого соусу та лимонного соку. Полийте смажені гриби таким соусом і можна подавати страву гостям.

Суп з дощовиком.

Щоб приготувати супчик з дощовиками необхідно взяти гарячий курячий бульйон і додати в нього пасеровану цибулю та моркву. Молоді дощовики при цьому нарізаються скибочками, обсмажуються на сковороді і додаються в бульйон, який вариться ще 10 хвилин. Посоливши супчик за смаком можна додати в нього петрушку, кріп, а також пару ложок консервованого зеленого горошку.

Дощовики володіють і цілющими властивостями.

На Русі молоді красуні, які хотіли блищати білосніжними зубами - вибілювали їх дощовиками! Розламували молодий гриб і активно втирали в емаль зубів. Кажуть, допомагало.

Дощовики виводять з організму всі шлаки та токсини.

Клітини гриба, потрапляючи в стравохід, збирають атоми радіонуклідів, важких металів, сполук хлору і фтору. Тому гриб корисно вживати людям, що мешкають в зонах з підвищеною радіацією та й усім жителям великих міст.

Гриби дощовик - антисептик.Порошком гриба лікують шкіру при опіках, виразках, гнійних ранах. Якщо ненароком поранилися про сучок в лісових нетрях до крові, прикладіть цілющий гриб до ранки. Він біль зніме, кров зупинить.Також рани присипають і порошком старих дощовиків - рани швидше загоюються.

Корисно застосовувати настоянку з гриба при дисбактеріозі, гепатиті, захворюванні нирок, при прищах і фурункулах.

Як приготувати настоянку з гриба дощовика? Збераємо гриби в лісі, промиємо і викладемо в півлітрову банку, щільно притискаючи їх один до одного. Заллємо грибочки горілкою, розвівши її кип'яченою водою в пропорції 1:1. Закриємо баночку і настоюємо 14 -15 днів. Пити настоянку треба по 30 гр обов'язково до прийому їжі за півгодини, запиваючи водою або соком.

Гриб дощовик - відмінний косметолог

У ступці подрібнити свіжі гриби і накласти на обличчя на 15 хвилин- пружність і еластичність гарантовані. Корисний гриб надасть вашій шкірі еластичність, пружність, приємний матовий відтінок.


Рекордсмена України – порхавку вагою 12 кілограмів – знайшов на бригадному дворі колишнього колгоспу «Нива» Любешівського району Волинської області місцевий житель із села Березна Воля Мінчук 16 вересня 2001 року. Цей гриб зустрічається по всій Україні. Дуже добрий їстівний гриб лише молодий, поки всередині білий. Використовують свіжим, заготовляють про запас - сушать, порізаний на тонкі частки, лише в день збору, поки м'якуш чисто-білий. У порхавці гігантській виявлено онкостатичну речовину кальвацин, яку використовують в офіційній медицині (США), у народній медицині використовують як кровоспинний засіб.