Чарівний світ живої природи...
 

Жива природа...
http://s42.radikal.ru/i098/1010/10/175537cb8a5c.jpg
Маленькі та великі, пухнасті і не дуже, в пір'ях та в шерсті – друзі наші менші завжди дарують нам багато приємних і та радісних хвилин. ...в поєднанні з прекрасною природою нашого світу...Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів - усе це дорога серцю, ні з чим незрівнянна краса рідної землі.

Золоті слова...
Жаль що люди не цінують природу ,вона не вічна .

http://s003.radikal.ru/i203/1010/64/63d394d6d9e9.jpg Це, мій маленький і самий вірний друг.Якість не дуже, на скайпі.

А це я з своїм другом на форумі!!:D

http://radikal.ua/data/upload/4fa6c/...f766f77b45.jpg

Відданість...http://www.youtube.com/watch?v=oPaCF...layer_embeddedЛюбити так віддано, і все терпіти, можуть тільки собаки!!!

http://s015.radikal.ru/i333/1010/93/220039458959.jpg Вірність

Баррі (1800-1814) - найвідоміша собака породи сенбернар.
Жила в монастирі ім. Святого Бернара (Saint Bernard), на італійсько-швейцарському кордоні, працювала з альпійськими рятувальниками, за 10 років врятувала 40 чоловік.
В Альпах є Сенбернарскій перевал. Колись тут проходила дорога, що зв'язує Італію з країнами Центральної Європи. Дорога ця була важкою й тому, що пролягла на висоті двох з половиною кілометрів, і з-за погодних умов тих місць: несподівано починався буран і захоплені в дорозі мандрівники часто втрачали напрямок і гинули. Ченці давали притулок у своїй монастирському готелі подорожнім, що проходили по перевалу, допомагали хто потрапив у біду.
Баррі врятував взимку в горах сорок чоловік і був помилково убитий останнім з тих, кого рятував [джерело не вказано 269 днів]. (Насправді це всього лише зворушлива легенда [джерело не вказано 269 днів]). Легенда свідчить, що одного разу розігрався особливо сильний буран, і навіть навчені ченцями собаки не в силах були з ним впоратися і поверталися до монастиря, знесилені. І тільки Баррі не залишав пошуки, і врешті-решт виявив засипаного снігом людини. Пес став розкопувати його, але коли чоловік побачив перед собою собачу морду, він вирішив, що перед ним вовк, і вбив свого рятівника. Це був сорок перший чоловік, врятований Баррі.
За іншою версією сорок першим була дитина. Баррі виявив його в горах, і вигрівав його своїм теплом, поки хлопчик не прийшов до тями і не зумів обхопити собаку за шию. Тоді Баррі почав обережно тягти дитини, через деякий час той зміг піднятися на спину і Баррі доставив врятованого дитини в найближчий населений пункт. Там він прослужив ще близько двадцяти років і помер своєю смертю.
Мумія Баррі виставлена в Музеї природної історії в Берні, Швейцарії. Крім того, його статуя знаходиться біля входу на Кладовище собак у Парижі. Напис на постаменті говорить: «Баррі, що врятував сорок чоловік і вбитому сорок першим».

http://s001.radikal.ru/i193/1011/b8/21ffcfba2422.jpgЛюдина знає багато порід собак різних будови тіла й забарвлення, довгошерстих і короткошерстих, великих і зовсім маленьких. Значна більшість їх не приносить ніякої користі, крім дружби й відданості, але і це дуже дорого.

Пудель — один із найрозумніших і найслухняніших собак стародавнього походження. Собаки цієї породи з давніх-давен виступали із мандрівними акторами, циркачами. Можливо, що їх виводили для полювання й предками пуделя були кудлатий пастуший собака і “водяний” (використовували для подачі дичини з води).

Як показали випробування, у пуделя збереглася природна здатність вівчарки і в той же час він дуже любить воду й охоче подає речі, кинуті в неї. За величиною цих собак поділяють на великих (від 45 до 55 см у холці), середніх (від 35 до 45) і карликових (до 35 см), за типом шерсті — на кучерявих та шнурових. Довжина шерсті у шнурових повинна бути не коротшою 20 см, і чим довша, тим краще. Колір шерсті чорний без плям, білий, коричневий і сріблясто-сірий. Пуделів стрижуть чи “під лева”, чи новою стрижкою “модерн”.http://s004.radikal.ru/i207/1011/2e/60003d3c8d51.gif

http://i.piccy.info/i5/43/46/674643/98.gifНа прийомі до ветеринара пудель, шнауцер та дог.
- А ти тут чому? - запитує Пудель Шнауцера.
- Та от, зовсім старий став, не чую, не бачу, в туалет ходжу під себе... господарі втомилися і привели мене усипити... А ти?
- А у мене щось із нервами... укусив хазяїна, порвав хазяйку, гавкаю увесь весь час, завиваю, коли не гавкаю... вони мене до тренера - і його також порвав... привели усипити - нема ц них, бачите мені, іншого виходу...
- А ти тут чому? - запитують вони у дога...
- А... літо... спека... моя хязйка, манекенниця, живе одна и ходить по дому в ціх трусиках, які, яких не видно... Ну, і не утримався й трахнув її...
- Ааа, тебе також усипити?
- Ні, кігти підстригти.

http://s003.radikal.ru/i204/1011/07/b1b2ff886b67.jpghttp://s014.radikal.ru/i328/1011/c7/d80ddb1abb03.jpg Німецька вівчарка...
http://www.vet.in.ua/menu/reference.php?id_article=35

http://i.piccy.info/i5/50/46/674650/98.gifСобака нового українця вкусила на вулиці інтелигента.
ІНТ: Це неподобство, я вимагаю компенсації!
НвУ: Нема проблем, я тримаю, ти кусай....

Вірність.http://s005.radikal.ru/i210/1011/d6/5da6b4f4f4ab.jpg1. Це сталося в 70-х роках. Киянка Віра Арсеніївна Котляревська, активістка Київського товариства захисту тварин, викладач біології Київського педінституту, приїхала до Москви у службових справах. В аеропорту Внуково, серед льотної суєти її увагу привернула вівчарка, яка лежала в позі очікування. Як з'ясувалося, собака вже 2 роки чекала свого господаря, який залишив її в аеропорту. Весь цей час вівчаркою опікувалися працівники аеропорту, але нікого з людей вона і близько не допускала. Коли прибував літак, вівчарка ставала вкрай збуджена, кожна клітина її тіла наповнювалася нетерплячим очікуванням. Господар не повертався. Він зрадив собаку. За неї переживали, про неї писали в пресі, але допомогти собачому горю ніхто не міг. З боку місцевої влади було прийнято рішення пристрелити її. Віра Арсеніївна прибула на місце дії в потрібний час, вона відразу зрозуміла, що зможе вплинути на хід подій. Минув тиждень, перш ніж собака (надалі на прізвисько Пальма) повірила жінці та дозволила надіти на себе нашийник. Далі був політ до Києва, де собаку Пальму чекав гостинний дім Віри Арсеніївна.

Вірність...
http://s014.radikal.ru/i329/1011/d5/bbb0f0830da1.jpg Італійський робочий Карло Сіріане підібрав як-то маленького цуценя чорно-білої масті. Підрослий пес став улюбленцем всієї родини, а господаря щоденно супроводжував вранці і ввечері зустрічав на автобусній зупинці. Так і прозвали його - Фідо, що означає «правильний». Але одного разу після бомбардування (30 грудня 1943 року) знайомого автобуса довго не було. Потім прийшов інший незнайомий. І не всі мешканці селища повернулися з ним. 14 років щовечора приходив Фідо до зупинки і чекав. Про вірності й відданості Фідо дізналася вся Італія. Про нього писали не тільки італійські газети, але й газети багатьох інших країн. У зборі коштів взяли участь жителі самих різних місць Італії. Пам'ятник відкрили у грудні 1957 року в місті Борго-Сан-Лоренцо. На це торжество вдова Карло Соріане привезла вірного пса, якого нагородили вибитою на його честь золотою медаллю. Через два роки собаки не стало. Але залишився пам'ятник з коротким написом на постаменті: «Фідо. Зразок відданості ».

http://i.piccy.info/i5/67/75/677567/98.gif - Алло, це спілка захисту тварин?
- Так, у вас проблеми?
- Hа дереві в моему саду сидить поштальйон і ображає мого собаку останніми словами...

Вірність...
http://i.piccy.info/i5/88/75/677588/shep_240.jpg У США на високому березі річки Міссурі (найбільший приплив Міссісіпі) стоїть пам'ятник шотландської вівчарці, велике каміння на пагорбі укладені так, що становлять видну помітну напис «Шеп». Вперше Шеп з'явився тут, коли труну з тілом хазяїна (пастуха, з яким пес пас стадо) перенесли з поїзда на пароплав. Незабаром залізничники звернули увагу, що собака приходила до кожного поїзда. а з відходом його втікала. Всім своїм виглядом собака висловлювала безвихіду тугу ... Звістка про відданого Шепе швидко поширилася, посипалися листи з запитами про його долю. Майже 6 років ніс свою вахту старий Шеп. У січні 1942 року собаки не стало. А навесні на кошти, зібрані залізничниками, був споруджений цей пам'ятник вірності.

http://i.piccy.info/i5/31/52/685231/98.gifЗапуском супутника з собакою було науково доведено, що будь-яку суку
можна підняти на недосяжну висоту.

Вірністьhttp://i.piccy.info/i5/82/52/685282/s66933594_240.jpg Вже кілька років головною визначною пам'яткою Тольятті вважається не тільки гігант "АвтоВАЗ", а й малопримітний пам'ятник собаці на околиці Автозаводського району. Сім років вірний пес чекав своїх загиблих в автокатастрофі господарів на вулиці міста ...
Його вперше помітили на узбіччі дороги в далекому 1995 році. Невелика, щільно складена вівчарка з вереском кидалась під колеса зустрічних автомобілів. Машини виїжджали, а собака залишалася. Вона, віддана і любляча душа, не знала, що ті, кого вона так відчайдушно чекає, не повернуться до неї ніколи.
Влітку 1995 року, незадовго до появи собаки-примари на Південному шосе, на тому ж самому місці сталася автокатастрофа. Автомобіль вишневого кольору, в якому молодята поверталися з весільної подорожі, зіткнулася з зустрічною машиною. З усіх пасажирів неушкодженим залишився тільки пес. Під час удару собаку просто викинуло з автомобіля. Молода дружина померла ще до приїзду лікарів. Через кілька годин у реанімації помер і чоловік. А собака так і залишилася чекати його на тому місці, де востаннє бачила живим.
Пес не кинув господаря. Точніше те місце, де бачив його в останній раз. Він чекав, чекав, що господар прийде. І він би обов'язково прийшов, якби був живий ...

http://i.piccy.info/i5/94/13/701394/98.gif Приходить чоловік до бару і замовляє самий міцний напій. Баpмен йому каже:
- Я бачу, у вас проблеми?
Чоловік відповідає:
- Так. Приходжу я якось раптово з роботи і застаю дружину, яка займається коханням з моїм найкращим другом. Ну, я їй і кажу: іди геть звідси зі своїми речами! Папір про розлучення отримаєш поштою.
Бармен хитає головою:
- Так, неприємна історія. Hy, а що ви зробили зі своїм другом?
- Його я відтаскав за вуха і сказав йому: "Поганий собака"

http://i.piccy.info/i5/32/14/701432/pamiatnyk_240.jpg Вірність....

У Польщі стоїть «Пам'ятник собаці Джок». Це пам'ятник собачої вірності. Пес по кличці Джок цілий рік чекав на Грюнвальдському кільці (rondo Grunwaldskie - транспортна розв'язка в Кракові) свого господаря.
За інформацією Асоціації друзів тварин Кракова, його господар, ймовірно, помер від серцевого нападу в той момент, коли проїжджав на машині по цій площі.
Пес практично жив на площі в очікуванні господаря дев'ять місяців. Він став улюбленцем мешканців навколишніх будинків.
Працівники комунальної служби намагалися було прилаштувати його в притулок для бездомних собак, але Джок не давався їм в руки.
Дорослі та діти приносили йому їжу.
Через рік Джок все ж сам вибрав собі нову господиню - стару вчительку географії Марію Муллер. Коли ж і вона померла, Джока передали в собачий притулок, звідки він утік і кинувся під поїзд.
Пам'ятник-скульптора Броніслава Хромого (Bronislawa Chromego), виконаний з пісковика, являє собою протягнуту лапу собаки в оточенні дбайливих людських рук.

http://s43.radikal.ru/i099/1011/ff/54599b5004c1.gif - Хто розумніший - кішка чи собака?
- Звичайно, кішка! Ти коли-небудь бачив, щоб десять кішок тягнули по тундрі санки з вантажем?http://i.piccy.info/i5/52/21/722152/...0f41f9_240.jpg

http://i.piccy.info/i5/95/96/709695/Ataly_240.jpg Вірність....

Пам'ятник бультер'єр Петсі Енн встановлений у місті Джуно (Юно) на Алясці.
На постаменті напис: «Поздоров її, доторкнися до неї і, залишаючи Юно, візьми з собою в подорож свого життя символ дружби».
Напис присвячена бультерьерше на прізвисько Петсі Енн, глухий з народження.
Кожного разу, коли в порт приходив корабель, вона поспішала туди, завжди в точності вгадуючи потрібний причал.
Коли пасажири сходили на берег, вона підбігала до кожного з них і раділа, як собака може радіти приходу улюбленого господаря.
Петсі Енн не пропускала жодного корабля, ні однієї людини.
Саме любов до людей робила незмінним шлях глухий бультерьерші до причалу багато років.
Вона і сьогодні, після своєї смерті, сидить в порту, чекаючи у вічному терпінні, відкрита в тумані, освітлювана сонцем або покрита снігом.
У 1934 році мер міста оголосив Петсі Енн офіційним привітанням Юно, а жителі назвали її символом відданості і любові до людей всіх собак світу.

http://i.piccy.info/i5/62/33/713362/98.gif - Вчора моя улюблена собака померла...
Інший, задумливо:
- Моя теща також..
- Що, померла???
- Hі, також собака...

http://i.piccy.info/i5/27/79/717927/Laika_240.jpg Пам'ятник Лайко (1954 - 3 листопада 1957) - радянської собаці-космонавтові, першій тварині, виведеним на орбіту Землі. Була запущена в космос 3 листопада 1957 о пів на шосту ранку за московським часом на радянському кораблі «Супутник-2». На той момент Лайко було близько двох років, і вага - близько 6 кілограмів.
Повернення Лайки на Землю не планувалося. Як і багато інших тварин в космосі, собака загинула під час польоту - через 5-7 годин після старту вона померла від стресу і перегріву, хоча передбачалося, що вона проживе близько тижня. Пізніше їй було встановлено пам'ятник у Москві на Петровсько-Разумовській алеї.

http://i.piccy.info/i5/76/79/717976/98.gif Чим відрізняєтьтся збитий собака від збитого ДАІшника?
- Перед збитим собакою видно сліди гальмування.

http://i.piccy.info/i5/70/18/721870/pes_240.jpg Вдданість...

Грейхаунд Гінфорт належав одному лицарю, що жив у замку в околицях Ліона. Одного разу лицар вирушив на полювання, залишивши Гінфорта охороняти свого маленького сина. Коли лицар повернувся з полювання І увійшов в дитячу кімнату, то побачив, що в ній панує повний безлад - колиска була перевернута, дитини ніде не було видно, а Гінфорт шкірився на свого господаря закривавленою пащею. Вирішивши, Що Гінфорт загриз його сина, лицар в люті вбив собаку. І Раптом він відчув дитячий плач. Лицар перевернувши колиску побачив свого сина, що лежав під нею, цілого І неушкодженого, а поряд з ним - мертву гадюку. Виявилося, Що Гінфорт вбивши гадюку, яка заповзла в дитячому кімнату, врятував дитину.
Зрозумівши свою помилку, лицар І вся його рідня з почестями поховали собаку, спорудили на могилі Гінфорта камінь І посадили навколо місця поховання дерева, влаштувавши для Гінфорта склеп. Незабаром місцеві жителі визнали Гінфорта святим, зауваживши, що він захищає немовлят.
Шанування Гінфорта як святого зберігалося протягом декількох століть до 1930 року, Незважаючи на неодноразові заборони з боку Католицької Церкви.

http://i.piccy.info/i5/29/19/721929/98.gif Hа паркані дома висить табличка: http://i.piccy.info/i5/17/19/721917/...che_khuzhe.jpg

http://i.piccy.info/i5/74/40/724074/pes_240.jpg Мужність...

Балто (болти) (англ. Balto) - сибірська лайка, їздова собака з упряжі, що перевозила медикаменти під час епідемії дифтерії в 1925 році в містах штату Аляски, США.
Балто народився в 1919 році в невеликому місті Ном на Алясці. Перші кілька років свого життя Балто провів за перевезенням їжі для міста. Він вважався досить повільним і не придатним для більш важкої роботи.
На початку 1925 дифтерія, страшна хвороба, що вражає дітей, розгорілася в поселенні Ном. Було необхідно ліки - дифтерійна сироватка (антитоксинів), при тому всіма прилеглими лікарням. Зв'язавшись по телеграфу з усіма прилеглими містами, з'ясували, що трохи сироватки залишилося в місті Анкорідж, який лежав за тисячі миль від поселення.
Крижаний шторм і буря не дозволяли злітати літакам. Було вирішено перевезти сироватку поїздом, до міста Ненаю (Nenana), але не далі, за відсутністю залізничних шляхів. Однак Ненаю розташовувалася на відстані, що перевищує тисячі кілометрів крижаній пустелі. Жителі Нома запропонували вихід: спорядити собачу упряжку і покластися на швидкість і силу собачих лап і майстерність провідних упряжку.
Команда була споряджена, і упряжки вирушили назустріч крижаного вітру і снігу. Багато здалися в процесі переходу. Це не дивно, адже було майже неможливо знайти дорогу в сніговому бурані. Першим прибув до Ненану Гуннар Косен (норв. Gunnar Kaasen), чию упряжку лайок вів Балто. Однак на зворотному шляху Гуннар виявився настільки ослаблений обмороження, що не зміг продовжувати керувати командою.
І ось, коли Гуннар Косен втратив всяку надію врятувати дітей Нома, Балто, який пам'ятав дорогу, сам повів команду назад до міста, не зменшуючи швидкість до благополучного прибуття в Ном. Після прибуття собаки були так виснажені, що у них не залишилося сил навіть на гавкіт, але зате ліки було доставлено хворим.
У 1995-му році у світ вийшов повнометражний мультиплікаційний фільм "Balto", знятий на основі реальних подій.

http://i.piccy.info/i5/79/40/724079/98.gif У армянського радіо запитують:
-Що спільного між здоровим собакою та підслібкуватим гінекологом?
-Мокрий HІС.

http://i.piccy.info/i5/63/87/728763/pes_240.jpg Вірність...

Боббі належав Джону Грію, який працював в Единбурзькій міській поліції нічним обхідником. Вони жили нерозлучно протягом приблизно двох років. [1] 15 лютого 1858 Джон Грей помер від туберкульозу. Він був похований в Единбурзі на кладовищі Greyfriars Kirkyard при церкві Greyfriars Kirk в старій частині міста. Боббі, що пережив свого господаря на чотирнадцять років, провів решту років на його могилі, лише іноді відлучаючись в ресторан недалеко від кладовища, де його підгодовував власник, або для того, щоб перечекати морози у найближчих будинках.
У 1867, коли над Боббі, як над собакою без господаря, нависла загроза знищення, Лорд-мер Единбурга, сер Вільям Чемберс (також директор Шотландського Товариства Проти жорстокого поводження з тваринами), заплатив за поновлення ліцензії Боббі і взяв його під відповідальність муніципалітету. Боббі отримав нашийник з гравюрою з товстого латунного листа і написом «Грейфраерс Боббі від Лорд-мера, 1867, дозволено». Цей нашийник в даний час демонструється в музеї Huntly House, розташованому на Королівській Милі в Единбурзі.
Боббі помер в 1872 році і, оскільки не міг бути похований безпосередньо в межах кладовища Greyfriars Kirkyard, він був похований у воротах, недалеко від могили Джона Грея.
Cтатуя Грейфраерс Боббі, виконана у натуральну величину. Червоний гранітний камінь на могилі Боббі був встановлений Товариством Допомоги Собакам Шотландії й урочисто відкрито герцогом Глостерський Річард Віндзор 13 травня 1981. Напис на камені говорить: «Грейфраерс Боббі - помер 14 січня 1872 - вік 16 років - Нехай його вірність і відданість буде уроком нам усім."

http://i.piccy.info/i5/86/87/728786/98.gif Поляpна ніч. Тyндpа. Північне сяяння. Їдуть наpти. В yпpяжці двоє чукчей. Hа наpтах сидять собаки, стpіляють із рушнниць, завивають та гавкають. Один чyкча говоpить іншому:
- Це була твоя ідея собакам горілки дати!

http://i.piccy.info/i5/70/70/737070/pes_240.jpg Вірність... Хатіко (яп. ハチ公?) - Пес породи Акіта-іну, що є символом вірності і відданості в Японії. Хатіко з'явився на світ 10 листопада 1923 року в японській префектурі Акіта. Фермер вирішив подарувати цуценя професору Хідесабуро Уено, який працював в Токійському університеті. Професор дав цуценяті кличку Хатіко (восьмий).
Коли Хатіко підріс, він скрізь неодмінно слідував за своїм господарем. Той щоденно їхав у місто на роботу, тому пес спочатку проводжав його до входу на станцію Сібуя, а потім в 3 години дня знову повертався туди, щоб зустріти його.
21 травня 1925 у професора в університеті трапився інфаркт. Лікарі не змогли врятувати йому життя, і додому він уже не повернувся. Хатіко на той момент було вісімнадцять місяців. Того дня він так і не дочекався господаря, але став приходити на станцію щоденно, терпляче очікуючи його до пізнього вечора. Ночував він на ганку професорського будинку.
Незважаючи на те, що пса намагалися прилаштувати в будинку друзів і родичів професора, він незмінно продовжував повертатися на станцію. Місцеві торговці і залізничники прикормлювали Хатіко, захоплюючись його наполегливістю.
Пес став відомим на всю Японію в 1932 році після публікації в одній з найбільших газет Токіо статті «Відданий старий пес чекає повернення свого господаря, який помер сім років тому». Історія підкорила серця японців, і на станцію Сібуя стали приїжджати цікаві з метою подивитися на пса.
Мертвого Хатіко знайшли на вулиці, неподалік від станції. Після його смерті, через широкого резонансу, в країні був оголошений день жалоби.

http://i.piccy.info/i5/02/71/737102/98.gif Вся сім'я сидить і обідає. Мати говорить сину:
- Сергійку, віддай кістку татові, ти же не собака.

http://i.piccy.info/i5/53/10/741053/pavlov_240.jpg "Коли я беру участь у дослідах, пов'язаних із загибеллю тварини, то відчуваю величезний жаль, що грубою і неосвідчений рукою ламаю невимовний художній організм, що є катом живої істоти", - писав академік в одному зі своїх праць.
"Іван Петрович Павлов першим в Росії виступив з ідеєю поставити пам'ятник собаці - як вірному соратникові і помічнику вчених, - розповідає директор Будинку-музею Павлова Наталія Загріна. - Російські чиновники сприйняли ідею в багнети. Говорили:" Пам'ятник собаці? Та де це видано! "
Коли Іван Петрович ходив по інстанціях з проханням з приводу пристрою пам'ятника, про це дізналися західні вчені. І сказали, що дадуть грошей для того, щоб поставити такий пам'ятник у Франції або Німеччині. Павлов відмовився. Він вважав, що такий пам'ятник має стояти тільки в Росії і тільки в Петербурзі. Тому що, незважаючи на важкі часи - наслідки голоду, розрухи та червоного терору, саме Петербург вважався в ті роки одним з центрів світової науки.
У підсумку клопоту академіка Павлова Петербург став першим у світі містом, де був встановлений пам'ятник безіменній собаці, яка внесла вклад в розвиток науки про людину. Це було в 1935 році. Пам'ятник з написом "Від вдячного людства" і до цього дня можна побачити на подвір'ї Інституту експериментальної медицини.

http://i.piccy.info/i5/70/10/741070/98.gif Брежнєв, прикривши обличчя панамаю, лежить на чоловічому пляжі
санаторія Політбюро. Підійшов собака і лизнув йому гениталії. Не
змінюючи пози, Брежнєв реагує:
- ну, це вже занадто, товариші!

http://i.piccy.info/i5/90/39/743990/pamiatnyk_240.jpg У Краснодарі - на розі вулиць Червона та Світу - урочисто відкрили пам'ятник закоханим собакам.
Поява такого незвичайного монумента стало можливим завдяки проекту з благоустрою Краснодара, ініціатором якого виступило міське управління архітектури. Новий проект передбачає створення невеликих паркових скульптур, що прикрасять зелені галявини, паркові зони, сквери, бульвари, новобудови крайового центру.
"Нам вдалося втілити в життя веселий, ексцентричний проект. Йшли ми до цього проекту рік», - сказав на відкритті пам'ятника скульптор Валерій Пчелин. За його словами, два закохані собаки - жителі «Собачкин столиці», як у своєму вірші назвав Краснодар Володимир Маяковський .
«Краснодар - місто для людей, а й собаки теж є його повноправними жителями. Ця «Собачкин столиця» - місто в місті ... До його жителям (собакам) можна ставитися як до тварин. Але вони схожі на нас, вони частина нас », - сказав Пчелин.
За його словами, пам'ятник закоханим собакам «зроблено на радість людям», щоб похмурий чоловік, побачивши його, розвеселився.
У свою чергу, головний архітектор Краснодару Олександр Кузнєцов відзначив, що унікальність пам'ятника собакам полягає й у тому, що він єдиний на території міста, який виконує бажання.
«Щоб бажання виповнилося, потрібно потерти собакам лапку», - сказав архітектор

http://i.piccy.info/i5/25/40/744025/98.gif Зустрічаються після 23 лютого два пси, один весь перебинтований.
- Що щ тобою?
- Хазяїн побив.
- За що?!!
- Покусав я його: Уявляєш, нажрався гад і всі мої мадалі начепив.

http://radikal.ua/data/upload/0fccf/...ad5bf7eb6f.jpg
Мій чотитирилапий товариш .

Милі тварини будуть раді бачити вас у темі "Жива природа". Кішки, собаки, жирафи, черепахи, дельфіни, зебри, кенгуру, єноти і багато інших диких і домашніх тварин будуть гріти вас своїми хутряними поглядами - дарувати любов і відкривати добрі почуття.
http://i.piccy.info/i5/85/13/761385/...75_193_240.jpg

http://i.piccy.info/i5/02/17/761702/Mu-_Mu_240.jpg Ця Муму встановлена в 1998 році на березі Ла-Маншу в місті Анфлер російським режисером Юрієм Гримовим.