Форум - Супутникового телебачення SAT-PROF

- Ваші захоплення (http://sat-prof.com.ua/forumdisplay.php?f=90)

- - Ваші захоплення(хоббі) (http://sat-prof.com.ua/showthread.php?t=4870)

Ваші захоплення(хоббі)

У мене рибалка та механіка (старі раритети)!
Може і з темою повторяюсь та щось ніхто не хоче рибалку обговорювати!

Zinge, Мені особисто, поки вистачає, як хобі САТ ТВ... Також інколи люблю посидіти з вірними друзями за кухлем пива, але на то завжди не вистачає часу...

Крім сат-тв люблю грати на музичних інструментах, інколи на нервах :) . В свій час цікавився радіоаматорством, про яке нагадують VEF-206 та саморобний ламповий AM передавач на 1,8-3 MHz. Взагалі намагаюся пізнавати світ...

Цитата:

Допис від Sat-eXplorer (Допис 81898)

А я маю UW3DI -2 +PA(ч. ящик).Раніше давав "свистопляски" в духовому оркестрі.

Рибалка,гриби,футбол,волейбол,настільний теніс,шахи.

Телефони, комп'ютери, рибалка, гра на фортепіано...

Гітара, гриби, рибалка, спорт

Тролити на Спорт юа і Меіл ру.... А якщо серьйозно ,фут статистика,музика,ставки,Карти(1000ка-Марьяж) на гроші!!!

Рибалка і футбол!!!

Займаюся бджільництвом, утримую на даний час 20 сімей.

бджільництво, полювання, рибалка.

Щось мало рибалок на форумі,не цікаво.

...бджільництво, рибалка(іноді по можливості),музика,фото...

Цитата:

Допис від hacjka (Допис 93963)

рибалка

hacjka і всі інші, всі ваші захоплення мають бути з наглядними доказами, а то вам ніхто тут не вірить:)

Захоплююсь радіацією дозиметрами ну і сат тв тоже можна сказати хобі

Цитата:

Допис від svidrak (Допис 93972)

Захоплююсь радіацією

І скільки вже спіймав? :o

Як провести вихідні в Будапешті потративши всього 46 грн.?

Вирішив відволіктись трохи і на цих вихідних я поїхав автостопом зі Львова в Будапешт і назад, за всю поїздку я потратив всього 46 грн і то на території України:
поїзд Львів-Чоп 25 грн.
поїзд Ужгород-Львів 21 грн.

Їхали на фурах, йшли пішком, вписувались в автобуси без квитків, чуть не проспали свою зупинку і ше багато чого:))

Добре, шо я вивчив кілька фраз по-угорськи, бо там ніхто англійську абсолютно не знає... зупиняється жінка по-англійськи ЖОДНОГО слова не розуміє, НІЧОГО!!!
Я кажу "Do you go to Budapest?" Вона почула Будапешт, думає, шо нам прямо в Будапешт і вже заводить мотор їхати, я кричу "One moment, please!!!" дістав телефон читаю, яка тут фраза підходить, шось кажу "Везетш Будапешт фелі?" Вона така зразу "Фелі, фелі!!!!" показує сідайте... ну я радий, хоча я хз шо я п*зданув:)))

Я навіть не міняв в Будапешті євро на їхні гроші? Нашо мені гроші?:)) Хоч нічого і не тратив, але харчувався нормально, ночував в шикарній квартирі угорця якого знайшов в Couchsurfing-у, відвідував всякі церкви, ратуші без квитків.
Подорожувати легко і для цього не потрібно багато грошей, повірте ��

Умілі руки

Користувач нашого форуму, у вільний від роботи час, vasjabr(Василь) -самотужки зробив оригінальний криничний вершок

http://i.piccy.info/i9/6b597bc20797e...9e22f8_500.jpg http://i.piccy.info/a3/2016-12-01-18...72x354-r/i.gif http://i.piccy.info/i9/4cacc9f700378...80f02a_500.jpg http://i.piccy.info/a3/2016-12-01-18...72x354-r/i.gif

https://www.youtube.com/watch?featur...&v=RGYF9zds6dc

Люблю свою роботу по сат тв! І посидіти в неті на форумі викласти щось цікавого різного!:)

Цитата:

Допис від D-Misha (Допис 117760)

Користувач нашого форуму, у вільний від роботи час, vasjabr(Василь) -самотужки зробив оригінальний криничний вершок

Незакінчений варіант- зима перервала... To be continued.

Цитата:

Beaver Green9 годин тому
Непогана тема — мало хто вже може розказати про село, яким його у дитинстві бачив я.
Мої дідусі та бабусі усі з села. Переїхали до Харкова аби втекти з колгоспу, отримати паспорти та влаштуватися на завод. Тоді це був чи не єдиний «соціальний ліфт».
Їх село було де в чому незвичайне: це було село старовірів. Уклад життя був можна сказати навіть архаїчний.
— Великі родини були нормою: у родинах дідусів та бабусь було 4-6 дітей. Тому у мене було ще й багато двоюрідних бабусь та дідусів у селі — було де проводити канікули.
— У село не ходив автобус. Треба було виходити на трасі і іти пішки до села десь 5 кілометрів. Бо подзвонити у село не було можливості — тільки відправити листа чи телеграму. У самому селі майже у кожного була кобила та віз з дерев’яними колесами які треба було мазати дьогтем бо підшипників не було.
— У селі переважно усі були якимось родичами. Тому усі один-одного знали і я міг зайти майже у будь-яку хату бо вона була мого двоюрідного діда, бабки чи їх родичів. Влітку часто «банда» місцевих дітей взагалі не розходилася по домах: до когось зайшли повечеряли — і полягали спати у когось на сінку.
— У селі ще можна було побачити справжні хати-мазанки. Земляна підлога, стіни обмазані глиною з кизяками, солом’яна стріха, посередині — велика пічка з лежанкою. Але були і нові хати з цегли і під шифером.
— Газа, водопроводу, каналізації не було. Вода — у колодязі, їжу готувати — плита, обігріватися — пічка. Мій дід був зварником на заводі — зробив своїй матусі у хаті перше у селі водяне опалення з батареями. Але котел усе одно грівся дровами.
— Електрика була, але подекуди через грозу чи вітер її могло відрубити на декілька днів. Тому була класична керосинова лампа з «колбою» та абажуром.
— Магазин у селі був тільки один. У ньому продавали усе що привозили: відра, чавунки, лопати, чоботи, калоші, одяг. Іноді (десь раз на тиждень) привозили сірий хліб — його набирали багато буханок відразу. Сходити за хлібом для дитини там був цілий квест. Іноді навіть привозили цукерки — тому ходити у магазин було охоче.
— Майже у кожному дворі була корова. І ще ціле сімейство котів, які переважно жили у сіннику а ввечері приходили пити молоко. Подряпаний кіт-патріарх був суворий і гладити себе не давав. А от кошенята залізали усюди. Прокидаєшся — на тобі кошенята сплять. Корів пасли на лугу біля річки. Пастухом був хтось з підлітків по-черзі. Але як правило з ним ходила дитяча «банда» з хворостинами — аби корови не розбігалися і не лізли у болото. Ввечері корів заганяли у село — а далі вже кожна корова сама йшла до своєї хати.
— У кожному дворі також були гусаки. Діти гусаків боялися — бо гусак — ватажок був доволі великий для дитини і відчайдушно кидався у бій якщо до його зграї підходив чужий. У гусака дзьоб тупий (не як у півня) — але він боляче щипав і неприємно бив дзьобом та крилами. А зграя могла також допомагати — тому від розлючених гусаків діти тікали.
— М’ясо у селі їли рідко. Бо холодильників не було — тому аби поїсти м’яса треба було зарізати курку чи гуску. Проте яєць, молока, сметани, меду (була пасіка) — було досхочу. Я потім ніколи у житті не бачив таку велику яєшню, як готували у селі. Борошно також було (давали у колгоспі за трудодні) — тому їли переважно усякі млинці, оладки, пиріжки, вареники, саморобну локшину — ну і кашу різну.
— Мак та коноплі. Тоді не вважалися чимось забороненим. Мак ріс у кінці городу для краси і дитиною я дуже любив зривати сухі коробочки і витрушувати насіння до рота. А от конопля росла цілими полями — її вирощували у колгоспі аби потім мочити і робити «пеньку» — такі собі волохаті мотузки. Конопляне сім’я можна було назбирати на колгоспному полі — воно доволі смачне смажене. Палити коноплю чомусь ніхто не здогадався — для цього саджали тютюн на городі і крутили «козячі ніжки» з газети.
— Відчуття волі. У місті хтось з дорослих майже постійно мене контролював. Якщо пішов гуляти — то тільки у дворі. Якщо поліз кудись на будівельний майданчик гратися — насварять. У селі діти бігають де завгодно. Навіть піти 5 кілометрів у сусіднє село до інших родичів — не проблема. Небезпечних звірів нема, річка неглибока, плавати дитина вміє, у болото наказали не лізти та і нащо це треба, літом не замерзне, чужих людей у селі нема — гуляй як хочеш.

https://dou.ua/forums/topic/61204/