Історія одного собаки,
або
повчальна розповідь про важливість соціалізації чотирилапого вихованця....
Пес за кличкою Дунай ріс у звичайній сім’ї зі звичайними господарями. У його власників був приватний будинок у передмісті. Тому вихованець майже весь час проводив на свіжому повітрі: грав, бігав, стрибав і взагалі радів життю. І все б нічого, але процес виховання Дуная був кинутий напризволяще. Собака ріс, як трава в полі. Ні, ви не подумайте, пса любили, вчасно годували, доглядали, все дозволяли.
Цуценя росло, і з часом почало «показувати зуби». А наївні власники й радіють, мовляв: «злий цуцик – хороший сторож». Результат такого «виховання» виявився несподіваним: пес (до речі, породи ротвейлер) узявся нападати на перехожих і кусати навіть своїх господарів. До чого це привело? Собаку віддали в розплідник однієї охоронної компанії. Було дуже шкода. Але господарі вважали це кращим виходом із ситуації. Не присипляти ж?!
Насправді собака, як тварина зграйна, не терпить анархії. Пес повинен знати і розуміти, хто старший у зграї. Тому вихованням треба займатися регулярно і грамотно.
Так, на перший погляд, у порівнянні з іншими собаками, соціалізація яких так само була кинута на самоплив, Дунай виявився не в найгіршій ситуації. Зазвичай, все закінчується тим, що собаку, який став небезпечним, здають в притулок. А буває, що й виганяють на вулицю або вирішують приспати.
Розлуку з улюбленим господарем Дунай переживав довго і болісно, навіть спершу відмовлявся від їжі. Але собаці пощастило. Його взяв до себе директор цієї ж охоронної фірми. Для того щоб навчити і соціалізувати пса, він звернувся за допомогою до професійного інструктора-кінолога. Завдяки фахівцеві новому господареві було простіше привчити тварину до правильної поведінки. Соціалізація Дуная пройшла успішно. Пес звик до свого нового хазяїна, став не тільки слухняним охоронцем його будинку, а й надійним чотирилапим другом.
Соціалізація – один з найважливіших процесів у житті собаки. Вона допомагає стати тварині адекватним, повноцінним членом суспільства. Завдяки їй пес гармонійно вливається в соціальні відносини з оточуючими людьми і такими ж, як він, собаками.
Результат соціалізації собаки залежить і від емоційної атмосфери в сім’ї господаря. Від того, наскільки вдало адаптується пес, залежатиме, чи стане він відчувати себе повноправним членом сім’ї (зграї). Важливо, щоб для собаки було зрозуміло, за якими правилами функціонує нова структура, в якій він опинився, що очікують від вихованця і як взагалі він повинен себе поводити.
При вмілому вихованні собака адекватно сприймає свою соціальну роль: друг, компаньйон, захисник, і починає поводити себе згідно з нею. Тому, друзі, всі, у кого є маленьке цуценя, або хто тільки планує стати господарем домашнього вихованця, майте на увазі: собака – це та ж дитина. І від того, скільки часу ви будете приділяти йому вихованню, навчанню, нарешті, просто спілкуванню з нею, залежить її поведінка і життя в світі людей.
Джерело: