Очима військових: солдати й добровольці підгодовують покинутих тварин
У наших публікаціях ми часто розповідаємо історії з зони АТО. Це історії очима переселенців, волонтерів, які вже поїхали, і тих, хто залишається там. Цього разу пропонуємо до уваги історії від українських військових, які проходять службу в зоні АТО.
Війна породжує агресію й горе, проте навіть тут, серед небезпеки та страху є місце для добра. Українські військові, що перебувають у зоні АТО, підгодовують та вивозять покинутих чотирилапих.
Борис Гуменюк, письменник і доброволець батальйону ОУН, розповідає, як військові підгодовують покинутих тварин у Пісках. З цього населеного пункту, який обстрілюють вже протягом кількох місяців, виїхали практично всі мешканці. Тварини подекуди залишились. От ними й опікуються добровольці. «Щоб не говорили, що усього цього не було», – пише він під світлинами.
Він також розповідає, що у батальйоні є чотирилапі добровольці – самі прибились до військових. «Втікаючи від війни, місцеві мешканці покинули своїх чотириногих, от вони й прибилися до нас. Бійці їх годують, навіть, можна сказати, взяли на повне забезпечення, по-людськи розділивши з собаками свій нехитрий солдатський пайок. Ті відповідають бійцям просто таки нелюдською вірністю», – розповів боєць батальйону Борис Гуменюк.
Є й волонтери, які вивозять покинутих котів і собак, повертаючись зі своїх гуманітарних місій на передову. Дніпропетровські волонтери Олена Тимошенко з чоловіком із зони АТО вивезли майже три десятки полишених господарями котів та собак і навіть одну черепаху, яку український боєць знайшов у кинутому будинку. Розбирають тварин по домівках зазвичай такі самі небайдужі люди, які допомагають армії.
«Діти й тварини – це ті, хто страждають в першу чергу. Вони не розуміють, чому їхній світ змінився, чому їх кинули. Ми відвозимо допомогу, а на зворотному шляху я стараюсь забрати тварин. Зараз це все складніше робити, ситуація в зоні АТО погіршилась…Чому не вивезли домашніх тварин, я не знаю. Я не засуджую тих людей, які кинули цих тварин, я їх просто не розумію. Ну вийми ти ковдру, вийми мішок картоплі, каструлю, візьми собаку. Це ж друг. Але я не засуджую цих людей, я не знаю, як склалась їхня доля», – цитує Олену Тимошенко «Радіо Свобода».
А це вже кошеня Бублик, яке підтримує українського солдата після того, як той отримав поранення в обличчя снайпером. Тому невідомо – хто ще кому більше допомагає!
Ці історії вчать нас головному – людяності. У час, коли в країні йде війна та у суспільстві нагнітається ворожнеча, найважливіше – не піддатися цьому, не озлобитися геть на все. Саме тому ці історії є індикатором того, що ми досі залишаємося у площині побутової людяності та не втратили можливість творити добро.
Джерело: