Винайшли і забули: топ-6 блискучих інженерних розробок давнини
У давніх легендах, оповіданнях та рукописах є відомості про унікальні технічні досягнення давніх держав. Чимало таких винаходів дійшло до наших днів і є прикладами блискучих інженерних розробок давнини. Інші ж були втрачені, так що навіть згадки про них спричиняють дискусії про те, чи існували вони насправді, передає Велика епоха.
Добірка із 6 цікавих згаданих у давніх письмових джерелах технічних розробок, які пізніше були втрачені.
Грецький вогонь: хімічна зброя
Використання грецького вогню римлянами проти кораблів Фоми Слов’янина
Речовину, відому під назвою «грецький вогонь», широко застосовували візантійці з 7 до 12 століття під час морських битв. Цією рідиною вистрілювали із мідних труб — сифонів, вона горіла на воді, і, за переказами, загасити її можна було тільки оцтом, піском або сечею.
Рецепт виготовлення грецького вогню візантійці суворо тримали у таємниці, і зрештою він був втрачений. Відомо, що аналоги грецького вогню в ті часи використовували також англи, русичі та китайці.
Гнучке скло
До нинішніх днів дійшли лише три згадки у давніх джерелах про речовину, яку називали гнучким склом або vitrum flexile, і науковці мають сумніви щодо того, чи існував такий матеріал насправді.
Вперше історію його створення описав Гай Петроній Арбітр, що жив у 27—66 роках до нової ери. За його переказом, матеріал із дивовижними властивостями представив один зі склодувів імператору Тиберію (правив у 14—37 роках). Майстер взяв скляний сосуд і кинув на підлогу. Від цього той не розбився, а тільки пом’явся, і склодув легко повернув «скляній» ємності втрачену форму.
Нібито побоюючись того, що цінні метали знеціняться, Тиберій наказав відрубати голову майстру, щоб секрет виготовлення гнучкого скла помер разом із ним.
Пліній Старший (23—79 роки нової ери) також згадував цю історію. За його твердженнями, незважаючи на те, що про цей випадок говорять усі, це може бути вигадкою.
Кілька століть після того Діон Кассій, переповідаючи таку історію, писав про склодува як про якогось мага. За його версією, скляна ємність розбилася, і майстер голими руками відновив її цілісність.
В наші дні гнучке скло було винайдене у 2012 році компанією Corning, і воно може використовуватись при будівництві сонячних панелей. Якщо за часів римської імперії і існувало гнучке скло, то воно випередило час на кілька тисяч років.
Протиотрута до всіх отрут
Так звана «універсальна протиотрута», що діяла проти всіх отрут, була, за переказом, розроблена царем Мітрідатом VI Евпатором, а удосконалив її особистий лікар імператора Нерона. Рецепт її пізніше був втрачений. Сучасна дослідниця Адріанна Мейор (Adrienne Mayor), фольклорист і історик зі Стенфордського університету, стверджує, що серед інгредієнтів універсальної протиотрути був опій, нарізані гадюки у поєднанні із невеликими дозами отрут та їхніх антиотрут.
Дивовижна протиотрута була відома під назвою мітрідатіум. Пізніше сучасну версію такої речовини намагався створити радянський хімік Сергій Попов.
Зброя із сонячних променів
Гравюра, що зображує, як за допомогою параболічних дзеркал за розробкою Архімеда були підпалені римські кораблі біля Сіракуз.
Давньогрецький математик Архімед (287—212 роки до нової ери) розробив зброю, яка складалася із полірованих бронзових щитів, щоб відбити та направити у певну точку сонячні промені.
У 2004 році таку зброю намагалися зібрати в рамках програми «Руйнівники міфів», однак їм це не вдалося, і вони зробили висновок, що вона була вигаданою. Пізніше, у 2005 році, побудувати таку зброю спробували студенти Массачусетського технологічного інституту, і їм це вдалось: за допомогою системи відбивачів вони спалили човен у гавані Сан-Франциско.
Римський бетон
Споруда, зведена із використанням бетону 2 тисячі років тому, Рим, Італія.
Бетон, що використовували у будівництві давні римляни, значно перевищує за міцністю та довговічністю сучасний: у той час як споруди, побудовані за Римської імперії, збереглися протягом тисячоліть, сучасні проявляють ознаки старіння вже через 50 років експлуатації.
В останні роки дослідники доклали немало зусиль, щоб з’ясувати, який секретний інгредієнт входив до складу римського бетону. Ним виявився вулканічний попіл.
Дамаська сталь
Меч, викуваний із дамаської сталі.
У Середні віки клинки із дамаської сталі виготовляли на Близькому Сході. Литий булат, який називали дамаською сталлю, славився своєю міцністю. Існує твердження про те, що до початку промислової революції це був найміцніший відомий людям метал, однак нині його існування часто піддають сумніву.
Альтернативна дослідниця Кріс Херст стверджує, що для виготовлення таких клинків використовувались свого роду нанотехнології — в тому сенсі, що матеріали в процесі виробництва сталі реагували на квантовому рівні. В матеріалі нібито формувалась структура із нанотрубок, що приводило до його надзвичайної міцності.
Так це було насправді чи ні — сказати важко, але очевидно, що історія надійно зберігає багато цікавих загадок!