З'ясовано, що змушує папуг відтворювати людську мову
Вчені знайшли в мозку папуг структури, відповідальні за унікальні здібності цих птахів імітувати звуки, в тому числі людську мову.
Відкриття дозволило зрозуміти, коли і навіщо в ході еволюції папуги навчились наслідувати чужі звуки. Дослідження на цю тему представлено в журналі PLoS One, передає Lenta.ru.
Співочі птахи, папуги і колібрі – всі пернаті, здатні до звуконаслідування і навчання новим трелям – володіють спеціальним "пісенним центром" головного мозку: групою взаємопов'язаних нейронів, що синхронізують спів і навчання. Нейрофізіолог Еріх Джервіс, працюючи з активацією гена PVALB в мозку папуг, звернув увагу на дивний факт: цей ген включався в двох різних ділянках пісенного центру.
Більш уважно розглянувши структуру, Еріх Джервіс побачив, що це не єдина відмінність між ядром і оболонкою центру. Внутрішня частина майже не відрізнялася від пісенних центрів інших птахів, тоді як "глазур" містила інший набір клітин і з'єднувалася з іншими ділянками мозку.
Еріх Джервіс і його колеги потім порівняли "оболонку" в мозку дев'яти видів папуг. Чим краще у птаха розвинені здібності до звуконаслідування, тим більшою виявилася ця структура. Крім того, тонку оболонку знайшли навіть у мозку новозеландських кеа (Nestor notabilis), що найвіддаленіші від основної групи папугових. Таким чином, ділянка мозку, пов'язана зі звуконаслідуванням, виникла у цих птахів як мінімум 29 млн років тому.
Вміння наслідувати чужі звуки потрібне не тільки для розваги людей – воно полегшує комунікацію: птахи дають сигнали протилежній статі, попереджають про небезпеку, захищають свою територію і пізнають один одного.
На думку Еріха Джервіс, оболонка виникла, коли в мозку з'явився другий пісенний центр, і згодом стала виконувати нові функції. Якщо ця гіпотеза підтвердиться, вчені краще зрозуміють дублювання ділянок мозку – саме цей процес може бути рушійною силою еволюції складно організованих зон головного мозку у людей та інших ссавців.