У цьому виді спорту українці -- непереможні
На чемпіонаті Європи наша збірна здобула аж 24 медалі, інформує газета "Експрес".
"Звісно, це найкрутіші змагання в році. Ми щасливі, що вони закінчилися тріумфом нашої дружини", -- радісно каже Уляна Міщенко,
новоспечена чемпіонка Європи.
Загалом на турнірі в Москві брали участь 700 спортсменів із 28 країн. Доробок нашої команди -- 14 золотих, 6 срібних та 4 бронзові
медалі. "Ми дуже довго йшли до цієї вершини, -- запевняє інший тріумфатор європейської першості. -- Тренувалися по п'ять разів на тиждень. У залі проводили від двох до трьох годин щодня".
Українці тріумфували як у контактній, так і в безконтактній дисциплінах. "Глядачам більше подобаються змагання з контактного розділу, -- каже один з учасників Євро-2016. -- І ми також любимо ушу як єдиноборство. Наші бої максимально наближені до реальних сутичок. Ушу -- одне з найкрасивіших серед бойових мистецтв. Нашу дисципліну китайці заснували ще кілька тисячоліть тому. І донині ушу не втратило видовищності. Ще б пак, нам дозволено битися руками і ногами. Удари дуже ефектні. Найбільше мені імпонують "постріли" з розвороту".
Бої в ушу відбуваються не на рингу, а на помості. Нерідко учасники здобувають перемоги завдяки тому, що виштовхують суперника за його межі. Якщо спортсмен двічі опиняється за дозволеними межами, йому присуджують поразку в раунді.
"Ушу -- дуже динамічний вид спорту, -- переконує Володимир Марченко, тренер трьох тріумфаторів чемпіонату Європи. -- Переможцем поєдинку стає той спортсмен, який виграв два раунди. За рахунку 1:1 судді призначають третій період. Один раунд триває дві хвилини. Часу
обмаль, тому ніхто не дозволяє собі вивчати суперника, уникати бою. Відпочиваємо лише хвилину в перервах між раундами. Під час поєдинку спортсмени б'ються, можна сказати, безперестанку. Це вам не ММА, де можна хвилинами лежати на рингу й боротися. Якщо в ушу спортсмен торкається рукою помосту, то програє епізод. Іншими словами, до поразки призводить дотик до помосту третьою точкою опори. Тому важливо бездоганно виконати кожен удар, щоб, бува, не втратити рівноваги. Іноді двоє спортсменів падають, а програє той, хто першим доторкнувся до підлоги".
Питаю тренера про ризики в ушу. "Зрозуміло, що ризик є, -- каже він. -- Усе-таки це реальні бої, в яких є нокдауни й нокаути. Тому важливо вміти добре оборонятися. Ось з чемпіонату Європи усі українці повернулися неушкодженими. Наші бійці безстрашні. Вони просто жити не можуть без свого виду спорту. Повірте, на ньому не забагатієш. Але на хліб заробити можна. Зрештою, якщо людина не хоче битися, то може зайнятися безконтактною дисципліною ушу".
Ця програма трохи схожа на виступи в художній гімнастиці. Учасники демонструють вміння володіти багатьма видами зброї: палицею, списом, мечом, шаблею. "Не кожен спортсмен відважується на бій, -- каже Володимир Марченко, -- Але якщо людина хоче володіти зброєю, то ми відчиняємо перед нею двері у великий світ ушу. У цей світ приймають навіть тих, хто не має бійцівського духу".
Джерело: