Котам в АТО треба поставити пам'ятник
Бійці АТО дуже люблять своїх батальйонних котів, діляться з ними їжею, дають прихист та навіть присвячують їм вірші. "Ополченці" використовували кішок, щоб зняти "розтяжки".
Вони працюють психотерапевтами (або "ходячим щастям", як сказав один комбат), ловлять мишей і щурів, яких у степових укріпленнях повно. Кішки і коти чують вибухи раніше людей. Вони стежать за чужинцями і попереджають про небезпеку.
Також кішки - прекрасні кадровики і показують своєю поведінкою стан військових. Бригадний психолог говорив, що по відношенню котів, він одразу розуміє, в якому стані знаходиться військовий і чи потрібна йому допомога. Коли українське військо займає нову територію, то пошук котів стає одним з перших завдань. Коли йдуть, то проблема, кому віддати котів, стає однією з насущних.
"Віддам кота з блокпоста в хороші руки" - такими оголошеннями повні соціальні мережі та записники волонтерів.
Собак на передовій менше, в основному спеціально навчені, породисті, щоб зайвий раз не гавкнув. Військові кішки за визначенням зайвого шуму не підіймають.
Біля бійців АТО на Донбасі постійно крутиться багато котиків: коти-безхатьки й ті, яких покинули господарі, й ті, що народилися вже за час АТО.
Українські військові до котів ставляться з любов'ю та повагою, бо вони їм і антидепресанти, й друзі, а інколи бувають такі ласкаві, що навіть ловлять мишей. Один з бійців написав есе на тему "За що українські військові поставлять пам'ятник котам".
Цитата:
За пазухою сіре кошеня
Зігріло вкотре серце після бою;
Не маючи ні роду, ні звання
Воно було солдатом і героєм.
За латами дешевої броні,
Опалені розпушувало вуса.
З тривогою дивилось на вогні
Пекельного на Сході землетрусу.
Таке патріотичне і смішне
З душі збивало скрутності оскому,
Здавалося теплішим за шинель,
Коли мурчало пісню колискову.
Торкалося рожевим язиком
До ран, що запалилися від гною,
І пахло дивовижно молоком,
Домівкою, дитинством та війною.
І байдуже, де Захід, чи де Схід;
Воно загралось гільзами з патронів:
Маленьке і беззахисне, як світ,
Дитя війни сучасних батальйонів.
Та мужніми робилися серця,
Бо знали: в найсуворіші години,
За пазухою кожного бійця
Є часточка своєї України!
(Автор Роман Кахович.)
|
http://patrioty.org.ua/blogs/za-shch...yk-147269.html