Забери мене в дитинство, мама!
Не хочу цього життя дорослого.
А вплітай мені ромашки в коси.
На душі залечи мені шрами...
Я втомилася тут, якщо чесно.
Просто так обійми за плечі
до грудей притискай міцніше,
Забери мене, мамо, в дитинство.
В цей двір, де скрипить гойдалка,
Де асфальт розмальований крейдою,
Де дихалося легко й сміливо,
Де завзято носився великий.
Там швидше гоїлися рани,
Адже збивалися часом коліна.
На обід молоко і грінки...
Поклич мене в дитинство, мама!
