[Ltnar]

Життя прожити-не поле перейти

День зимовий,сніг іде.
Тихо падають сніжинки
І в моїм саду зникають
мною пройдені стежинки.
Їх неначе й не було,
Лише в пам'яті лишились.
Сторінки мого життя
Мені начебто наснились.

А я у спогадах живу...
Цвіт яблуневий у моїм саду.
Гул бджіл і спів пташини...
Літа пройшли немов хвилини.
А я у спогадах живу...
Сюди я вже ніколи не прийду
Літа як птахи промайнули
мене покинули,мене забули.

На долоні тане сніг.
Тихо капають краплинки.
Як годинник цокотять.
Так летять життя хвилинки.
Все що минуло не вернути.
Над часом не маємо ми влади.
Живи,люби,життя цінуй...
Не проживеш життя без втрати.

А я у спогадах живу...
Цвіт яблуневий у моїм саду.
Гул бджіл і спів пташини...
Літа пройшли немов хвилини.
А я у спогадах живу...
Сюди я вже ніколи не прийду.
Літа як птахи промайнули
мене покинули,мене забули.

Сніжинки різні й різні люди.
Одну підхопить вітер й понесе...
А друга на долоні згинуть муси.
Це вже кому як в долі повезе.
Усі ми різні і різні в нас шляхи.
ДО Бога дорога у кожного єдина.
Бо весь трагізм життя у тім що
Народившись-померти змушена людина!
----------------

P.S.Дякую, Петрович!