Створив сам Бог троянду жінці.
Свою любов у неї вклав.
Сам чоловік впізнав у квітці
Красуню і щасливим став.
Тремтить троянда від зізнання,
Джерельну струшує росу —
Дарунок жінці — знак кохання,
Ще й випромінює красу.
Душа у квіточки вразлива,
А шкіра — пуп'янки в шовках.
В стеблі прихована вся сила,
Фігура гнеться у танках.
Жадані огортають муки,
Вирують пахощі земні.
Листочки, як ласкаві руки,
А колючки ще й захисні.
Яка б в житті не була злива —
Даремно серденька не край.
Красива ти і особлива —
Поглянь на квітку, пам’ятай!
автор: Lana P.
