Україно, повстань!
«Україно, повстань!» – на вустах у народу,
Що віками страждав, стоячи на колінах.
Він неначе й отримав жадану свободу,
Та тягар непосильний ще й досі на спинах.
“Україно, повстань!” – кожне серце волає,
Що втомилось терпіти тиранів облуду.
В кому дух український – той зміни бажає
І без страху промовить: “Так жити не буду!”.
Україно, повстань! Скільки можна терпіти
Над собою наругу своїх і чужинців?
Досить нам вже у злиднях без просвітку скніти,
Прагнем кращої долі, бо ж ми – українці!
Україно, повстань! Душу час воскрешати –
Волелюбну й незламну вкраїнського роду.
Нам свавіллю тиранів пора відсіч дати,
Щоб нарешті вдихнути жадану свободу.
Бо як ні – будем вічно держава-руїна,
Що загрузла у розбраті, злиднях й омані.
Повставай вже нарешті, моя Україно!
Позбувайся своїх ненависних тиранів