Ювілейний вірш. Друзям рідного Сайту…
Линуть мої ро́ки в синій висоті.
Їх несуть на крилах білі журавлі.
Іноді купаються в сонячній красі.
Часто поливають грозові дощі.
Доля дарувала світлі ясні дні,
Та туманом вкутані сірі та сумні.
Отак разом з ними йду усе життя:
То щаслива, радісна, а то геть сумна.
На життєвій ниві так, як на стерні:
Не вколовши ноги, не проходять дні.
Але поруч друзі в радості, біді.
Часом перевірені в вірності вони.
Я зазнала ласки, теплих ніжних слів.
Промінець Любові в серці моїм цвів.
Дарувала щастя. Можу і прощать.
Знала душа зраду...Мріяла літать.
Думала злетіти я в небесну вись,
Але страшно стало - подивилась вниз.
Та про це писала я не раз в віршах:
Крила були зламані, а на серці страх.
Лише Ви підтримували, друзі дорогі!
Рада, що зустріла Вас у своїм житті!.
Дякую Вам щиро за любов, підтримку,
Що мій рідний Сайт запалив іскринку!!!