Рiка мого дитинства....
Коли зустрiчаюсь з рибалками, розмовляю, помiж iншим всiм задаю одне й те ж запитання: чи пам’ятають вони свою першу рибу. “Першу рибу? — перепитували вони, i вiдразу на обличчях з’являвся мрiйний, романтичний вираз. — Звичайно, пам’ятаю...!” Таке не забувається. З глибин пам’ятi виринає мальовнича рiчечка поблизу залитого сонцем пасовиська, вудлища з лiщини, нехитра снасть i карасi “на долоню”, спокушенi запахом та смаком домашнього хлiба на гачку.
Менi, можна сказати, пощастило, бо народився i вирiс я в мiстечку, яке лежить в обiймах двох свiтлих напiвгiрських рiк Бистриць. І хоч рiки цi неглибокi i надто швидкi, в них завжди було вдосталь риби, причому водилися й досить рiдкiснi види. Тут мешкали уклiйка (на мiсцевiй говiрцi швайка), головень (клин), бичок (бабка), форель (пструг), харiус, жерех (хват), марена, рибець, пiдуста, миньок, в заплавах та старих рiчищах траплялася щука, окунь, карась, короп. Щоправда, риба до рекордних розмiрiв тут не доростала, бо й рiчки невеликi.
Премудростi рибальської справи довелося опановувати самотужки. Вiд читання лiтератури щось в головi нiби й залишалося, проте з практикою було гiрше. Придбавши на зiбранi за довгий час грошi “телескоп”, жилку 0,5 мм (на повiдок 0,3), котушку “Невську”, пластмасовий поплавець, начепивши на гачок хробака я попрямував за трофеями...
http://rubalka-mr.at.ua/publ/8-1-0-71