Раки і ловля раків...
Рачача ЧУМА..... Збудник рачої чуми - грибок Aphanomyces astaci. Вперше він був виявлений на півночі Італії в 1860 р., потім з'явився в інших країнах Європи, а в 1893 р. - у Фінляндії, куди потрапив, по всій вірогідності, з Росії. З Фінляндії в 1907 р. Рачача чума поширилася на території Швеції і далі - Норвегії.
Про збудника рачої чуми стало відомо лише після 1930 р. До того часу вважалося, що хвороба викликається бактеріями. Грибок рачої чуми розвивається в основному в панцирі хворого рака. Рак навіть у холодну пору року гине через кілька тижнів після зараження. Від грибкової павутини, яка проростає у панцирі вмираючого рака, відокремлюються зооспори які пересуваються за допомогою двох вусиків. Зооспори прикріплюються до панцира здорового рака, і зростаюча з них грибкова павутина впроваджується в його тіло.
Хворий рак млявий, ходить хитаючись, на випрямлених, ніби дерев'яних, ногах, хвіст часто підібганий під черево. Рак виповзає з нори і рухається навіть удень. У нього зникає рефлекс захисту. На панцирі, особливо під хвостом, під впливом грибкової інфекції іноді з'являються жовтуваті плями. Але вони не можуть служити вірними симптомами захворювання, і для його точного визначення потрібний лабораторний аналіз.
До цих пір не вдалося придумати ефективних заходів запобігання рачої чуми. В основному хвороба поширюється через заражені засоби лову і при пересадці хворих раків з водоймища у водоймище. Тому головний метод запобігання хвороби - ізоляція водойми, де з'явилася Рачача чума, а також заборона лову, продажу та пересадки раків. Важливий запобіжний захід - дезінфекція засобів лову при перекидання їх з одного водоймища в інший, навіть якщо не помічена Рачача чума.