Григо́рій Шашке́вич (* 1809 — † 18 серпня 1888) — галицький громадсько-політичний і церковний діяч, греко-католицький священик.
Вивчав теологію у Львівському університеті, закінчив греко-католицьку духовну семінарію.
До 1848 року був священиком у селі Угринів неподалік від Станіслава (нині Івано-Франківськ).
1848 року став співзасновником і заступником голови Станіславської окружної руської ради — філії Головної Руської Ради у Львові, послом до австрійського парламенту (райхстагу).
У 1845—1865 роках був радником міністерства освіти у Відні, керував департаментом галицького шкільництва, був цензором шкільних підручників.
Від 1852 року — канонік, згодом архієпресвітер капітули в Перемишлі. Від 1858 року — ректор греко-католицької духовної семінарії у Відні.
По поверненні до Галичини став послом до Галицького сейму (1867 рік).
ригорій Шашкевич відомий як активний поборник національної незалежності українців, поділу Галичини на дві адміністративні провінції (українську і польську) за етнічною ознакою, пристрасний оборонець народної мови та противник москвофільської тенденції в письменстві, автор меморандуму, спрямованого проти проекту латинізації української писемності (1859).
Зібрав цінні документи до історії «Азбучної війни» в Галичині, які опублікував Іван Франко («Українсько-руський архів», том 8, 1912).
Був автором однієї з перших граматик української мови для народних шкіл (1862) і «Німецько-руської правничої термінології» (1851), виданої у Відні у співавторстві з Яковом Головацьким і Юрієм Вислобоцьким.