Риба-вітрильник
(Istiophorus) – належить до родини вітрильникових, разом зі знаменитими марлінами та списоносами. Власне, вітрильників налічується всього 2 види – це тихоокеансько-індійська риба-вітрильник (Istiophorus platypterus (Shaw, 1792) й атлантична риба-вітрильник (Istiophorus albicans (Latreille, 1804). Ці риби є мешканцями теплих тропічних вод. Характерною особливістю роду є високий довгий перший спинний плавник. Цей плавник починається від голови, йде вздовж всієї спини. Зразу ж за ним знаходиться другий, малий низький, спинний плавник. Спина чорного кольору з легким синюватим відтінком, боки оливково-коричневі, черевна сторона – сріблясто-білого кольору. Молоді риби, віком до 1 року, сягають 1.5-2 метра в довжину, а дорослі особини можуть виростати до 3 метрів. Також характерною особливістю риб-вітрильників є те, що вони можуть розвивати швидкість до 100 км/год., оскільки є активними хижаками. Навіть була зафіксована рекордна швидкість 174 км/год.
Висока швидкість забезпечується унікальною будовою тіла. При швидкому плаванні великий плавник складається у спеціальну виїмку на спині. Так само ховаються анальний та довгі черевні плавники. При різких поворотах на великі й швидкості плавники різко підіймаються. Іноді вітрильники поволі дрейфують з повністю розпрямленим спинним плавником, який підіймається над поверхнею води. На відміну від переважної більшості кісткових риб, вітрильники і споріднені їм види родини Istiophoridae ефективно використовують турбулентність, тобто вода обтіка тіло не пошарово, як при ламінарному русі, а утворюючи швидкі збурення, які допомагають їм знижувати опір води. Загострені вирости верхньої і нижньої щелеп дозволяють добитися ефекту турбулентності на нижчих швидкостях. При цьому хвилеподібні рухи тіла, що є основним рушієм, зосереджені у області хвостового кінця тіла. Амплітуда руху хвоста не дуже висока, але має досить велику частоту. Зразу за рибою, яка швидко пливе, йде потік збурення – турбулентності, ефективність роботи лопаті хвостового плавника у цій області значно знижується, тому він має форму двох вузьких, місяцеподібних виростів, майже перпендикулярних основній осі тіла. Такі особливості будови забезпечують максимально високу швидкість пересування у водному середовищі. Крім того, риби-вітрильники не мають плавального міхура, оскільки при такій швидкості пересування переміщення у вертикальному напрямі системи газообміну не можуть забезпечити підтримку тиску в ньому на оптимальному рівні, таким чином він міг би бути тільки перешкодою. Ці риби володіють негативною плавучістю (тонуть), компенсуючи це за рахунок несиметричної будови тіла у відношенні до горизонтальної площини м’язових зусиль, або за рахунок похилих площин грудних і черевних плавників при повільному русі. Всі ці особливості анатомії і морфології дозволяють рибам-вітрильникам бути найшвидшими водними тваринами.