Стріли амура вражають і собаче серце…
Кохання – почуття, здатне подолати будь-які перешкоди. Ми закохуємось і прагнемо кожну мить перебувати поруч з дорогою нам особою – хай там що! Так і у цій історії. Проте кохання у ній незвичне…
Вранці, поспішаючи на роботу, на переході через вулицю Стрийську біля «хмарочоса» Податкової адміністрації став свідком романтичної сценки. Тільки-но загорівся заборонний сигнал на світлофорі, як поруч зі мною чемно зупинився величезний кудлатий безпритульний пес. «Який розумний, - промайнула думка. - Знає, що не можна переходити дорогу на червоне світло». Та раптом мій чотирилапий сусід помітив на іншому боці свою, таку ж бездоглядну, родичку – і, попискуючи, нетерпляче затупцював на місці. Видно, запала вона у його собачу душу. За якусь мить мій випадковий хвостатий супутник ступив на дорогу, та щільний потік автомобілів не давав йому можливості дістатися протилежного боку вулиці. Тому повернувся на тротуар, знову подався на проїжджу частину – і так декілька разів. Водії автівок, спостерігаючи за такою поведінкою собаки, навмисно скидали швидкість – хотіли допомогти його щастю…
Аж ось на світлофорі загорівся жовтий ліхтар, собака глянув на мене. Ніби запитував: «Ну скільки можна чекати? Чому вони так довго не зупиняються?». Щойно я зробив крок, як закоханий Тузик щодуху побіг через перехід. Зустрівшись, дві собаки завмерли, стали обнюхувати одне одного - ніби обіймалися. Перехожі зупинялися і з усмішками спостерігали за цією німою сценою. Ніхто не кричав на них, не проганяв, не кидав за ними палицею - бо хіба можна заважати високим почуттям? Навіть якщо виявляють їх брати наші менші…