Їде чоловік далекою дорогою. Тільки що стемніло, мрячить, погано видно... Як раптом БАЦ! - Когось переїхав. Вирішив - чорт з ним, краще далі поїду. Але совість - то мучить. Думає мужик: повернуся, подивлюся, що накоїв...
Повернувся. Бачить - жид на асфальті лежить, не рухається. Вирішив мужик тіло з дороги прибрати. Відтягнув, лопату з машини вийняв, яму викопав, і став труп закопувати.
Раптом з ями: Я ж-ж-ж-и-в-и-и-и-й...
Мужик злякався і давай скоріше заривати. Швиденько закопав і далі поїхав. Але совість ще сильніше мучить - "Я ж живу людину зарив...» .
Приїхавши в перше містечко, мужик розшукав міліцію і говорить черговому міліціянту:
- Ось так і так, я переїхав жида...
- Та ви не турбуйтеся - напевно, жид сам вискочив вам під колеса.
- Так, але мене совість мучила, я повернувся і прибрав тіло з дороги...
- Цього жида? Правильно - адже міг би хтось ще на нього наїхати, і могла статися аварія.
- Так, але я вирішив зарити тіло... І почув з ями голос: "Я ж-ж-ж-и-в-и-и-и-й".
- Це був точно жид?
- Так...
- Ну, ви не турбуйтеся - вони ж завжди брешуть...
|