Азіров-вірш
Я пріїхал до ЛЬвіва, тут мене ні любілі
Тут міне трохі білі, тут міне шпілі вілі
Бо нізнаю я мові, но язык я их знаю
І ліжу десь у ріві, весь я крів'ю стікаю
І ніхто ні паможе, хоч крічу я спасітє
Іль не вишел на роже, я пожалуюсь Вітє
Як я хочу до діму, як до Кієва вже
Але дівлюсь рібьонок біля мене іде
По прівичці на русском, я на помощ зову
А дітіна злікалась я знов сам ліжу
Та за паро мінут, він із батькам прішол
Я крічу "Наконец то", але в батька був ствол
І малій йому каже, вот скотина ота
Забивай його батьку, забивай москаля!
Я почів вже молітись, я піпісявся з страху
Колі батько тім стволом мене вдарів з розмаху
Ну а потім проснувся, я на ліжку свіїм
Я біл в КІєві дома, там біл спав я адін
То біл сон, "хууууу", як дібре, більше я нікогда
Ні поїду до ЛЬвіва і у сні тіж туда
То тіпер мій ужастік, самий гірший тіпер
Кріще я бі не спав тоді, кріще бі вмер
__________________
Кожен помирає . Але не кожен насправді живе.
|