Службові собаки у роки Великої Вітчизняної війни...
Безпритульна собака Ріп, що врятував понад сотню людей під час бомбардувань Лондона.
В роки Другої світової війни службові собаки витягали з поля бою поранених, перевозили вантажі, доставляли повідомлення та документи, розміновували міста, села, знешкоджували міни.
У період Великої Вітчизняної війни службові собаки (всього їх налічувалося біля 60 000) брали участь і у фронтових діях. Вони виконували важливі бойові накази. Їх вчили кидатися під танки противника: обвішували вибухівкою і відправляли на завдання. Німецькі танкісти при одному вигляді такої собаки відступали. За роки війни за допомогою цих героїв було підірвано більш ніж 1300 німецьких танків. На жаль, багато собак загинуло під час виконання завдань.
Але пізніше військовим кінологам вдавалося навчити собак скидати з себе вибухівку перед технікою противника і відбігати убік. Так, у 1943 р. собака на ім’я Діна підірвала поїзд з німецькою технікою і при цьому залишилася живою.
Для дресирування собак, що брали участь у бойових діях, була розроблена ціла система методів. Робота з цими собаками була направлена на вироблення у них спеціальних навичок: недовіри до сторонніх людей, визначення сліду, пошук за запахом. Як правило, коли собака проходив курс загального дресирування, у нього розпочиналась робота за спеціальним курсом.
Спеціально підготовлені собаки доставляли повідомлення та документі, перевозили боєприпаси та вантажі, тягли телефонні кабелі, витягали з-під обстрілу поранених.
За роки Другої світової війни службові собаки витягли з поля бою понад 535 000 поранених, перевезли більше 5 000 тонн різних вантажів, доставили більше 200 000 тисяч повідомлень та документів. Розмінували 3 000 міст і сіл, знешкодили біля 500 000 мін і фугасів.
Для такої роботи підбирали фізично сильних, витривалих собак. Їх вчили орієнтуватися на місцевості. Якщо у собаки був високий рівень агресії, він так само, як і боягузливий пес, не підходив для такої роботи. Щоб виконувати ці завдання, собаки мали виділятися з-поміж інших сильним відчуттям відданості та прив’язаності до людини.
Ще до початку дресирування за спеціальним курсом було важливо зрозуміти який напрямок роботи буде доцільнішим для конкретної собаки. Отже, при визначенні придатності собаки для дресирування до того чи іншого виду служби потрібно враховувати породу та тип поведінки, його реакцію, рівень збудливості. Якщо у собаки була виражена активно-оборонна реакція, добрий слух, зір (у більшості собак він, як правило, розвинений слабко), то він підходив для розшукової служби, захисно-караульної роботи на кордоні. А от, наприклад, собаки-міношукачі повинні були мати відмінний нюх, слух та низький рівень збудливості.
Серед службових собак за період війни був відомий мінно-розшуковий пес Дік. Він один знешкодив 12 000 мін.
Навіть у роки війни в ряді прикордонних округів продовжувалася підготовка службових собак та їх інструкторів. У деяких школах підготовка проходила прискореними темпами. Протягом 7 (інколи навіть 4) місяців більшість курсантів завершували навчання і відправлялися зі своїми чотирилапими напарниками в прикордонні частини.
На сьогоднішній день збереглося небагато документів, котрі можуть нам надати більш-менш повну інформацію про досягнення чотирилапих героїв у роки Великої Вітчизняної війни. На жаль. А науково-історичні джерела могли б нам відкрити цінну інформацію про досвід застосування службових собак. Робота кінологів, котрі працювали у воєнний період, має не лише пізнавальне, але й практичне значення.
Так, під час службової діяльності прикордонних військ у роки Великої Вітчизняної війни, за допомогою службових собак було затримано 1 114 порушники. Незважаючи на надзвичайно важкі умови воєнних років в прикордонних військах була налагоджена система підготовки службових собак та фахівців-кінологів.