Зручна зимова жерлиця своїми руками
.jpg)
З року в рік я пробую все нові і нові жерлиці. Є кілька підлідних жерлиць, є так звані «прапорці на тарілочках», саморобні жерлиці, є навіть одна американська tip up. На всі ці жерлиці я намагаюся ловити, але всякий раз такі спроби носять випадковий характер. Довгий час я не міг для себе вирішити головне питання - який тип і яка конструкція жерлиці особисто для мене є найприйнятнішою і найзручнішою. У цьому сезоні я все-таки зробив свій вибір.
Я давно вже для себе вирішив, що мені більше до душі такі жерлиці, на яких видно клювання. Це надає набагато більшу динаміку і азарт, ніж систематична перевірка підлідних жерлиць. Але от конструкція «прапорців на тарілочках» мене явно не влаштовувала. При пострілі жерлиці «тарілка» норовила підстрибнути і перевернутися. Притискати тарілку снігом не завжди виходить через банальну відсутність снігу. Додатково до всього цього простенька котушка при ривку щуки швидко скидала петлі, і жилка частенько заплутувалася.
Потрібно було щось з цим робити: або допрацьовувати наявні жерлиці, або обзаводитися новими. З розуму не виходила стаття Олексія Баринова «Зимова жерлиця: просто, надійно, ефективно» . Ми з Олексієм добре знайомі, і у мене немає підстав не довіряти його багатій рибальській практиці ловлі на жерлиці, тому я прагнув обзавестися ще й такою конструкцією жерлиці, як у нього. Якщо в двох словах, то його жерлиця являє собою звичайне древко завдовжки 30-40 см. На одному кінці кріпиться звичайна проводочна котушка і прапор на часовій пружині. Одним кінцем жерлиця встромлюється в сніг, або в крижану шугу, одержувану після буріння лунки, а інший кінець з котушкою та прапором стирчить досить високо над лункою. Я вирішив просто поповнити свою колекцію жерлиць, але вийшло все інакше. Олексій цієї зими приїжджав до мене в гості, і ми цілий тиждень рибалили разом. На одній з рибалок Олексій наочно продемонстрував мені специфіку ловлі на жерлиці. Нечасто, знаєте, бачиш, як рибалки бігають від однієї «палаючої» жерлиці до іншої: коли ніколи живця ловити, коли щука рве живця з рук під час опускання його в лунку. Скільки було пострілів - і не злічити. Олексій ловив на свої саморобні жерлиці, а його компаньйон на магазинні «тарілочки». Цікаво, що рахунок спійманих «хвостів» у них був 8:3 на користь Баринова.
Я після тієї риболовлі метнувся в найближчий магазин, купив дев'ять проводочних котушок і дев'ять прапорців, в коморі «відрив» парочку підходящих деревинок і до дванадцятої ночі встиг зробити п'ять жерлиць на стійці. Стійки я зробив довжиною 40 см. На котушках трохи відігнув лапку кріплення, за допомогою дриля просвердлив отвори і на шурупах - саморізах «посадив» котушки на дерев'яні стійки. Єдине, що я привніс від себе, - це поставив котушки навпаки. Іншими словами, в робочому положенні котушка замикає гальма не намертво, а з тріскачкою. Практика показала, що це дуже зручно. Навіть коли забуваєш знімати котушку з гальма, тріскачка не дозволить щуці обірвати оснастку. Я встиг зробити п'ять таких жерлиць. Забігаючи вперед, скажу, що після риболовлі я ще допрацював котушки. Справа в тому, що котушки з магазину мають на шпулі задирки від лиття. Ці задирки так і норовлять захопити жилку всередину і намотати на вісь. Я розібрав всі котушки і усунув ці задирки. Також більш ретельно затягнув гайку кріплення, яка на морозі легко відкручувалась і падала в сніг. Прапорці я притиснув до дерев'янної стійки звичайними гумками для грошей, які продаються в канцелярських відділах. Мабуть, через рік їх доведеться замінити на нові. Самі прапорці до пружин довелося заново приклеювати, а то на риболовлі бувало так: ловлю живця і раптом помічаю, як вітер жене повз мене червоний прапорець... Значить, якась жерлиця вистрілила!