Моножилка, плетений шнур чи флюорокарбон: помітність і колір
Моножилка. Спочатку про коефіцієнт заломлення. Чим ближче цей параметр у матеріалу, зануреного у воду, до коефіцієнта заломлення світла у воді, тим краще. У моножилки він коливається від 1,55 до 1,65. А це означає, що вона у воді помітна. Навіть так звана безбарвна.
Найбільш поширена і затребувана монофільна жилка - звичайна прозора, яка не має ніякого відтінку. Вона малопомітна у воді, але також не видна і рибалці. Потім можна виділити жилки коричнюватих, зеленуватих і блакитних відтінків. У теорії, перші корисні при ловлі на темному дні, другі - у прибережній зоні, багатій водною рослинністю.
У житті все трохи інакше. І якщо поплавочникам дана особливість жилки (прозорість або нейтральні відтінки) тільки на руку, то нам, спінінгістам, далеко не завжди. Особливо коли ми намагаємося контролювати точку знаходження приманки в зоні ловлі. Жилки, використовувані в ультралайті, дуже тонкі, а тому розрізнити їх на тлі води або чагарника практично нереально, не кажучи вже про те, коли на поверхні легкий бриз. Тут більш доречна яскрава, флуоресцентна жилка, що дозволяє без зусиль контролювати весь процес - від закидання до виважування. Інше питання, як на такий колір жилки реагуватиме риба? Думки спінінгістів розділилися приблизно порівну. Одні кажуть, що лякає, інші, що ні. Мають рацію і ті й інші. Все залежить від умов ловлі і настрою риби. І зокрема, мені згадується кілька моментів з практики, коли зміна яскравої жилки на незабарвлену приносила позитивний результат.
Плетений шнур. У воді помітний на 100 %. Через це ніхто і не намагається його сильно маскувати, хоча непомітні кольори - зелений, хакі, сірий - часом краще «кричущих» забарвлень, з якими, щоправда, зручніше контролювати місцезнаходження приманки під час проводки, а іноді й візуально відслідковувати клювання, особливо при джиговій ловлі.
Не так давно з'явилися нові шнури, так званий Cristal, що позиціонувалися мало не рівними за прозорістю моножилці, що насправді виявилося звичайним рекламним трюком. Шнур хоч і має деяку ступінь прозорості, але порівнювати її з прозорістю «монофіла» навряд чи доречно.
Нині в магазинах часто зустрінеш «плетінки», пофарбовані в різні кольори. Японські виробники люблять «відтіняти» 5 - , 10 - і 25 -метрові ділянки шнурів. Це зручно тим, що вдається розрахувати приблизну дальність закидання. А ще й тому, що ми можемо контролювати залишок жилки на шпулі котушки і вчасно зрозуміти, що настав час замінити шнур.
Флюорокарбон. Коефіцієнт заломлення у нього ( приблизно 1,42 ) - найближчий до показників води (1,33 ). Тому властивість невидимості флюорокарбона дуже для нас цінна. Буває, що тільки перехід на флюорокарбон, а частіше навіть просто прив'язка повідця з нього, приводить до дуже контрастних результататів «до» і «після». Але не варто покладати великі надії на невидимість флюорокарбона. Тільки ця його властивість не здатна завжди давати вражаючі результати. Слід звертати більше уваги на інші чинники, в першу чергу - на вміння апетитно подати і провести приманку.
Колір жилки. Я намагаюся застосовувати нейтральний, безбарвний. Вважаю, що будь-яке фарбування додає помітності флюорокарбоновим жилкам. Зауважу: виробники намагаються все ж підбирати непомітні кольори, щоб корисна властивість не втрачалася на загальному тлі.