ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗИМОВОЇ ЖЕРЛИЦІ
У кожного рибалки свої вимоги до снасті. Одні користуються повністю готовою, купленою в магазині; інші роблять все своїми руками. Деякі вносять доповнення і зміни в залежності від естетичних поглядів і практичних потреб. Там, де багато очерету і коряжника, довга жилка - обуза, і її потрібно мінімум, інакше кожне виважування трофея буде пов'язано зі свердлінням додаткових лунок в надії розплутати підводний клубок і дістатися до риби. Якщо дно чисте, то можна намотати і 15, і 20 м: чим далі щука піде, тим глибше заковтне гачок. А хтось відразу після покупки змінює гачки на більш надійні (гостріші, більші чи менші, що краще підходять за розміром до потенційного трофею, одинарні або подвійні, а може, і потрійні).
Одного разу на риболовлі на далекому сході я звернув увагу на те, як мій товариш, отримавши попередні дані про особливості місцевої зимової рибалки, поліпшив снасть. Морози були міцні: температура до -30-40 ° С , але на це ніхто не звертав уваги. Якщо з вечора вирішили їхати на рибалку, значить, так і буде. Лунки тут свердлили тільки мотобуром з діаметром шнека 200-250 мм. Замерзає все швидко, тому маленька лунка затягнеться льодом протягом кількох секунд. Потенційна риба - щука, на гірських річках можуть попастися лєнок і таймень. Про їх агресивну поведінку на гачку мій товариш знав не з чуток. І коли я побачив його жерлиці, вони мені відразу сподобалися. Щоб снасть не провалилася під лід, підстава жерлиці була посилена додатковою пластиною полістиролу більшого діаметру, яка фіксувалася на заклепках.
Щоб котушка не примерзала до шайби, був підкладений шматочок спіненого поліетилену. А найголовніше - на ніжку з котушкою приклеєні дві квадратні пластини. В них зручно фіксувати гачки під час транспортування. Цей квадрат можна опускати вниз, мінімізуючи тертя і даючи повну свободу розмотування котушки, або піднімати вгору, просуваючи під котушку (більше або менше), тим самим регулюючи силу тертя і швидкість розмотування.
Як показує досвід, при слабкому клюванні щука часто кидає живця, ледве відчувши опір руху. Особливо це помітно на водоймах з сильним рибальським пресингом. Але далекосхідна риба, яка живе на течії або поруч з нею, не звертала уваги на силу тертя, лиш більш жадібно заковтувала насадку у вигляді рибного філе на шкірі. Живець навіть не знадобився.