Анатолій Гриценко..
Український політик, міністр оборони (2005—2007), голова Комітету ВР України з питань нацбезпеки і оборони (2007-2012), голова Підкомітету з протидії відмиванню брудних коштів (з 2012), лідер партії "Громадянська позиція". Полковник запасу.
Президент і Уряд мають прийняти рішення щодо оборони України!
01 березня 2014
Уже всім ясно, що відбувається в Криму, з дальшим поширенням на Південь і Схід країни. Це акт агресії Кремля проти України.
Зрозуміла на першому етапі позиція керівництва держави і силових структур – стояти спокійно, холоднокровно, не давати втягнути себе в провокації та зіткнення із озброєними росіянами, з розрахунком на дипломатичні зусилля зарубіжних партнерів і міжнародних організацій – себе вже вичерпала.
Кремль не зупиняється, навпаки масштаби конфлікту розширюються географічно. Росія не визнає і не збирається визнавати чинне керівництво нашої держави, на дзвінки українських міністрів у Москві не відповідають...
Українських солдат і офіцерів, насамперед Збройних Сил і Прикордонних військ, принижують – блокуванням військових частин, аеродромів, морських баз, вимогами складати зброю, здаватися, переходити на сторону російської армії...
Мій телефон уже добу обривається від дзвінків офіцерів: що нам робити? крім "стояти і уникати провокацій", іншого наказу не буде? росіяни поводяться як агресори й нахабні хазяїни на нашій землі, це ж деморалізує людей у погонах, таке відчуття, що нас кинули і у Києві ніяких рішень приймати не збираються? де межа терпіння чи компромісу керівництва держави з такою політикою Росії – Крим, Миколаїв, Херсон, Донецьк, Харків? Так само тривожні дзвінки з Миколаєва, Маріуполя, Херсону, Донецька, Луганська, Харкова...
Військові-прикордонники, які сидять добу заблокованими і яким погрожують штурмом, якщо вони не складуть зброю росіянам, питають: здаватися, чи захищатися? чому вище командування не віддає нам чіткого і зрозумілого наказу?
Дальше відтягування часу із сподіваннями на поміркованість Кремля у такій ситуації загрожує повною деморалізацією нашої армії й усіх силових структур держави, причому не лише в неспокійних регіонах – по всій країні. А ще – загрожує відчайдушними й непідготовленими актами протидії агресії з боку патріотів країни, проти озброєних до зубів диверсантів, із прогнозованими наслідками...
Варіантів дій лише два – здаватися або захищатися. Третього не існує.
Вимагаю від Президента і Уряду негайно визначитися і прийняти рішення – щодо захисту України від зовнішньої агресії!
Оборона країни не означає, що будуть задіяні виключно військові (силові) засоби. Навпаки – дипломатичні важелі мають бути задіяні ще більш активно. Але я переконаний: зарубіжні партнери та міжнародні організації почнуть діяти ефективно лише тоді, коли вони побачать, що Україна сама готова себе захищати і справді захищає, у цих вкрай складних і нерівних умовах.
Президент і Уряд мають прийняти це рішення невідкладно!
__________________
Доброта-вище всіх якостей.
|