Це цікаво(цікавинки з усього світу...)

[Igor1031]

Українська фалоепопея: коли прутень “доростав” до штанів?
Як не дивно, але про розміри та потужність чоловічого статевого органу українці піклувалися відразу після народження хлопчика.

Як свідчать етнографічні дослідження, в українській традиційній культурі надавалося особливого сексуального значення тілесним обрядам, що здійснювалися в перші хвилини життя дитини. Передусім це стосується дій з пуповиною.

Пуповину обрізували на предметі, що символізує чоловічу (якщо народився хлопчик) або жіночу (якщо дівчинка) сфери діяльності.

Більш того, пуповину відрізали на певній відстані від тіла для того, щоб не було відхилень у сексуальній сфері. На Україні була прийнята відстань “у три пальці”. Мотивувалося це тим, “щоб хлопець не мав занадто малого прутня, а дівчинка, щоб не була занадто пристрастна” (Грушевський М. “Дитина у звичаях і віруваннях українського народу”). А ще, щоб майбутній чоловік мав велику сексуальну силу, хлопчику у колиску під голову клали зуба від борони (Митрополит Іларіон “Дохристиянські вірування українського народу”).

Українська фалоепопея: коли прутень доростав до штанів?Через шість-сім або й десять років пупок з ниткою діставали зі схованки, давали хлопчикові і придивлялися: “якщо зуміє розв’язати, то буде все вміти, буде розумний, як ні – буде мучитися”. Цілком імовірно, що обряд “розв’язування розуму” мав й інший підтекст: “розв’язування” сексуальної енергії.

Визнанням статевої зрілості для хлопців ставало носіння ними справжніх штанів. “Хлопчики до 15 років все літо ходили в одних сорочках без шаровар” , – засвідчують етнографічні записи минулого. Ще у середині XIX століття в Україні носіння штанів вважалося ознакою дорослості: їх одягали парубки після 15 років.

Штани тісно пов’язувалися з уявленням про стать та статеві органи.

У деяких регіонах України клин між штанинами називався матня. У Закарпатті в перший день після весілля молода повинна була пошити молодому нові штани.

Делікатність ситуації, як засвідчують етнографічні записи, полягала в загостреній увазі до викроєного молодою клину, величина якого повинна була відповідати величині статевого органа: “То вона [молода] мала пошити, то шилося вручну, і то треба було поміряти клин. Но, а та не знала за першу ніч, як там, як ся попросити, кілько є там того приданого в штанах, ци стане в тот клин. Такой діло було, не хитроє, но мудроє”.

Українська фалоепопея: коли прутень доростав до штанів?А от крій запорізьких штанів-шароварів мав бути такий, аби вершник у разі небезпеки міг миттєво стрибнути із землі на круп коняці, фактично виконавши “шпагат”.

У XVIII столітті в запорожців побутувала мода на дуже широкі шаровари. Козаки “матню штанів робили таку, що торкалася землі, мовби щось волочиться: як іде козак, то й слід за собою мете” (Яворницький Д. “Історія запорізькіх козаків”).

Вважали, що справжні козацькі шаровари – ті, у які вміщаються два чоловіки. Звичайно, у них і матня відповідна. До речі, жінки носили точно такі ж широкі спідниці, під якими можна було “сховатися” чоловіку.

Іван Котляревський в “Енеїді” колоритно подає епізод, де царівна Дідона, лаючи гульвісу Енея, присоромлює його:

Мав без матні одні холоші,
І тілько слава, що в штанах ;
Та й те порвалось і побилось,
Аж глянуть сором, так світилось.

На певний еротизм цього чоловічого вбрання звертає увагу і Леся Українка, наводячи у своїх записах народну пісню:

Широкії шаровари
Сліди замітають,
Три шеляги у кишені,
Та й ті заважають.
Один шеляг на танець,
Другий на горілку,
А за третій куплю меду,
Почастую дівку.

Наприкінці XVIII – початку XIX ст. традиційні штани подніпровців повернулися (а десь може і залишалися) до помірних розмірів.

Прості селяни нічого не носили під шароварами. Мабуть козаки в XVII ст. також. Є історичні відомості, що коли козак йшов банитися, то не скидав шароварів, бо вважалося “не гоже козакові бути голяком”, тому можна припустити, що під шароварами нічогісінько не було. Можливо тільки заможні верстви вдягали спіднє під шаровари.