Українські анекдоти(без обговорень)

[vasjabr]

Тримаючись за бік, по вулиці, накульгуючи, іде мужик. Під оком фінгал, ніс розбитий. При цьому весь час повторює одне і теж: «Ідіот, ну навіщо я їх покликав, навіщо я їх покликав, ну навіщо я їх покликав...?». Здивований зустрічний знайомий запитує, мовляв, що трапилося? Мужик відповідає: «Розумієш, сиджу я на лавці. Весна, пташки співають, сонечко світить, а на душі так добре. Тут підходять двоє і просять закурити. Я відповів, що нехай йдуть працювати, раз на свої не вистачає. Один образився і вліпив у вухо так, що я скотився під лавку. Піднімаюся і бачу, що вони йдуть. Тут помічаю біля лавки валяється лом... Ну я і крикнув: – гей, козли, ану йдіть сюди. Вони повернулися. Я схопився за лом, а він примерз до землі... Ну от навіщо я їх покликав?».