Українське цифрове ефірне телебачення (DVB-T2)

[funt3]

Цифрове мовлення: що чекає жителів Україну з введенням нової технології?


На екранах телевізорів з'явилася реклама цифрового телебачення нового покоління. Провідні передач національних каналів в один голос запевняють про переваги даної технології і безоплатність її для споживачів. Думаю, що навряд чи хтось відмовиться від можливості дивитися три десятки каналів зі значно кращою якістю зображення, але все буде так красиво, як нас запевняють з «блакитних екранів»?

Повний перехід на ефірну цифрову «картинку» заплановано в 2015 році, але відключати аналогове мовлення по регіонах обіцяють вже з наступного року.

Першою несподіванкою для багатьох стала зміна формату мовлення ефірного цифрового телебачення з DVB-T на DVB-T2. Адже за останні кілька років українці купили кілька мільйонів телевізорів з вбудованим цифровим тюнером попереднього покоління. Використовувати його, як виявилося, не вийде. Тому, для того щоб переглядати ефірні телепередачі, необхідно буде міняти телевізор на більш сучасний або додатково купувати приставку-ресивер до нього. Втім, за початковим заявами одного з топ-менеджерів «Зеонбуду», вартість додаткового устаткування складе порядку 200-300 грн. На їхню думку, порівняно невелика ціна за можливість збільшити пропускну здатність передавального обладнання в півтора рази.

*
Таким чином, щоб мати можливість перегляду ефірного цифрового телебачення, необхідно буде придбати «правильний» ресивер, тобто сертифікований провайдером послуги. До кінця березня в Україну прийде перша партія телевізійних приставок. З урахуванням нововведень вартість тюнера в роздрібному продажі очікується в межах 500-600 грн. Погодьтеся, якщо додати сюди ще гарну антену (близько 200 грн.), Організація «безкоштовного» ефірного телебачення стає схоже на установці супутникового. Відмінність лише в тому, що в ефірному всього 32 каналу, а в супутниковому їх кілька сотень.

Ще неприємний момент полягає в тому, що ресивер знадобиться на кожен телевізор у будинку. Крім того, втрачається мобільність, наприклад, просто привезти хворого в палату невеликий телевізор або взяти його з собою на дачу не вийде, бо треба буде брати з собою додаткове обладнання та антену.

При середній пенсії в країні на рівні 1 тис. грн. подібне «безкоштовне» телебачення переходить в розряд розкоші. Щоб не втратити глядача, чиновники виділили 350 млн. грн. на забезпечення телевізійними приставками соціально незахищених верств населення. Для цього місцева влада повинна підготувати відповідні списки потребують до літа поточного року. Потраплять в них в першу чергу ті, хто користувався субсидією на комунальні послуги протягом опалювального сезону 2011-2012 рр.. Крім того, обіцяють безкоштовну видачу пристроїв інвалідам, малозабезпеченим сім'ям та громадянам, у яких під опікою перебувають діти-інваліди. Втім, за наявні в бюджеті кошти забезпечать близько 700 тис. сімей при потребі 1,2 млн. Решті долучитися до цифрового телебачення вдасться лише при зміні бюджету або виділення коштів в наступному році.

Трансляція ефірного цифрового телебачення - процедура не з дешевих. Навіть з урахуванням знижок на початковому етапі кожен національний канал повинен платити близько 1 млн. грн. в місяць, при цьому телевізійники ще продовжують оплачувати послуги аналогового і супутникового ефіру. Таким чином, десятки мільйонів гривень йдуть лише на підігрів повітря сучасними передавачами. Крім того, зона покриття цифровим ефіром виявилася менше обіцяного, та й потужність сигналу, особливо в районах багатоповерхової забудови, залишає бажати кращого. Аналоговий і цифровий ефір зараз, як два ведмеді в барлозі - складно їм ужитися. За словами фахівців, через мовлення на одних частотних діапазонах в деяких регіонах вони створюють перешкоди один одному. Одна з великих медіа-груп не тільки висловлює своє невдоволення стосовно ситуації, що склалася, але й пішла на конкретні кроки - відмовилася оплачувати послуги цифрового мовлення.

За оцінкою фахівців, на даний момент цифровим ефіром охоплено лише 55-60% території, на якій проживають близько 70% населення. Для порівняння: аналогова мережа покриває 99% території країни. У разі її відключення деякі телевізійники побоюються, що їх «цифрова» аудиторія залишиться на рівні родин, які отримали ресивери безкоштовно. Висловлюють побоювання і конкуренти нової мережі, адже не виключено, що власників «тарілок» будуть насильно заганяти в цифровий ефір. Тим більше що в цілому по країні відомі спроби організації, на рівні місцевої влади, масового демонтажу супутникових антен.

На жаль, українського «цифрового чуда», на мій погляд, не сталося. Втім, можливо, потрібно лише ще трохи почекати, і ринок самостійно відрегулює всі виниклі шорсткості у вигляді недостатнього покриття, завищеної вартості устаткування, наявності кодування на безкоштовних каналах і т.п.