Новини ефірного та кабельного телебачення

[funt3]

Цифрове телемовлення DVB-T2 в Росії: уже сьогодні



Перенесення впровадження стандарту DVB-T2 c 2015 на 2012 рік виявився неприємним сюрпризом як для споживачів, так і для виробників телепріемной техніки.

Історія ефірного цифрового телебачення в Росії почалася в 2007 році, коли відповідно до Програми соціально-економічного розвитку країни розпорядженням Уряду за номером 1700-р було затверджено Концепцію розвитку телерадіомовлення в РФ на 2008-2015 роки. Постановою Уряду номер 985 від 3 грудня 2009 року була затверджена федеральна цільова програма (ФЦП) "Розвиток телерадіомовлення в РФ на 2009-2015 роки".

Мова в ФЦП йде про фінансується державою ефірному цифровому телемовленні, яке з часом має повністю замінити трансляції в аналоговому форматі. Нагадаємо, що вже на момент прийняття програми в Росії успішно працювали комерційні кабельні та супутникові цифрові телевізійні мережі, для прийому сигналу яких необхідне додаткове устаткування і регулярне внесення абонентської плати.

Спочатку була зроблена ставка на формат DVB-T: саме в ньому було розгорнуто тестове мовлення в цілому ряді регіонів країни, причому десь трансляції тривають донині, десь експеримент був припинений, а десь змонтоване обладнання так і не було запущено в експлуатацію. Почалися масові продажі телевізорів з вбудованими приймачами DVB-T, які рекламувалися як відмінне вкладення в майбутнє.

До складу першого мультиплексу (тобто комплекту телерадіоканалів, що транслюються по одному радіочастотного каналу) увійшли вісім загальноросійських телеканалів ("Перший", Росія 1, Росія 2, Росія К, Росія 24, НТВ, "П'ятий канал", "Карусель") і три радіоканалу ("Маяк", "Радіо Росії" і "Вести ФМ"). Тестова трансляція мультиплексу в форматі DVB-T почалася лише в 2010 році, причому зони охоплення були невеликі, обмежуючись Москвою, Санкт-Петербургом і Волгоградом з областями, Краснодаром, Калінінградом з областю і Хабаровським краєм.

Цікаво, що мовлення в DVB-T в Росії з самого початку велося з використанням більш прогресивного стандарту стиснення відео MPEG-4-AVC/H.264, а не передбаченого в первісному варіанті MPEG-2. Через це практично всі перші "привізні" телевізори з вбудованими декодерами DVB-T не могли декодувати картинку, а приймали тільки звуковий супровід телепрограм. Для вирішення проблеми намагалися використовувати CAM-модулі, "на льоту" перекодовують сигнал з MPEG-4 в MPEG-2, однак при цьому мало кому вдавалося добитися нормальної картинки. У більш пізніх моделях телевізорів і телеприставок з'явилася штатна підтримка MPEG-4.

21 січня 2011 вийшло розпорядження Уряду № 57-р, в якому говорилося про прийдешнє перекладі цифрового ефірного мовлення на більш сучасний стандарт DVB-T2 з розширеною приблизно на третину ємністю цифрового потоку при використанні того ж частотного ресурсу, що і DVB-T. У вересні 2011 року Урядова комісія з телерадіомовлення схвалила впровадження DVB-T2 в якості єдиного стандарту ефірного цифрового телемовлення на території Росії, а 30 грудня 2011 року Міністерство зв'язку і масових комунікацій РФ затвердив технічні вимоги до телевізорів і приставок для прийому сигналу нового стандарту. Мовлення у форматі DVB-T2 планувалося почати в 2015 році, тоді ж перелік безкоштовних загальнодоступних телеканалів повинен був бути розширений як мінімум до двадцяти.

Тим часом 3 березня 2012 виходить Постанова Уряду № 287-р, в якому введення телемовлення в стандарті DVB-T2 переноситься з 2015 на 2012 рік. Вже 19 березня трансляція першого мультиплексу на 30 каналі дециметрового діапазону в Москві і 35 каналі в Санкт-Петербурзі була переведена зі стандарту DVB-T на DVB-T2. Втім, через кілька днів, 24 березня в Москві було відновлено мовлення першого мультиплексу в DVB-T, але вже на 34 каналі.

Настільки раптовий і кардинальний перенесення термінів переходу на DVB-T2 буквально шокував як споживачів, так і виробників телеприймачів. Справа в тому, що стандарт DVB-T2 повністю несумісний з DVB-T: в ньому використовуються принципово інші алгоритми канального завадостійкого кодування FEC (замість згортальної коди та коду Ріда-Соломона - LCPC і BCH), збільшена кількість несучих, доданий новий режим модуляції несучих 256QAM, застосовується більш економічна передача службових сигналів (замість 8 відсотків від загального числа несучих до 1, 2, 4 або 8 відсотків).

Іншими словами, телевізори і приставки з приймачами DVB-T, зовсім недавно рекламовані як відмінне вкладення в майбутнє, просто нездатні приймати сигнал DVB-T2. Проте до цих пір переважна більшість телевізорів на прилавках магазинів оснащені вже практично марними вбудованими ресиверами DVB-T: через різке скорочення термінів виробники просто не встигли
*сертифікувати апарати з приймачами нового стандарту. До серпня 2012 року таких телевізорів у продажу стало більше, але серед них практично немає доступних моделей для масового споживача. І навіть при виборі досить дорогого апарату доводиться спеціально звертати увагу на підтримку DVB-T2.



Ще більш безглузда ситуація склалася з телеприставки-ресиверами. На сайті ФГУП "Російська телевізійна і радіомовна мережа", яке відповідає за перехід на цифрове мовлення, розміщена інформація про єдиний (!) Приймачі стандарту DVB-T2, що відповідає вимогам російської мережі, - це GeneralSatellite TE-8714. Технічні характеристики цього виробу просто вражають: максимальний дозвіл картинки - 720х576 точок з чергуванням рядків, а підключати телевізор доведеться через аналоговий композитний відеовхід - ніяких HDMI тут немає і в помині. Нарешті, варто це чудо конструкторської думки цілих 4000 рублів! Тобто дорожче масових кабельних і супутникових ресіверів Full HD, мультимедійних програвачів Full HD і плеєрів Blu-Ray! Цікаве рішення проблеми "цифрової нерівності", з якою декларативно бореться РТРС: для прийому 20 загальнодоступних "соціальних" некодованих каналів держпідприємство намагається нав'язати безнадійно застарілу апаратуру за абсолютно дику ціну. Причому нав'язати саме незаможного населення - все мають більш-менш пристойний дохід і цікавляться телебаченням давно користуються платними кабельними або супутниковими мережами.



Зрозуміло, у продажу є і ресивери інших виробників, які підтримують DVB-T2, де є і 1080p, і HDMI, і осудна ціна порядку 2000-2500 рублів - наприклад, китайський Kaskad VA2102HD або різні моделі гонконзького виробництва під брендом фірми Elect з Хабаровська. Але вони, по-перше, випускаються "недружніми" РТРС компаніями - на відміну від пітерської "Дженерал Сателайт", яка офіційно вважається "технологічним партнером". А по-друге, такі ресивери приймають тільки відкритий незашифрований ефірний сигнал і не підтримують роботу з картками систем "адресного управління".



Посилено просувається ФГУП "РТРМ" система "умовного доступу" (СУД) чи "адресного управління" (САУ) - це окрема історія. В число технічних вимог до устаткування для прийому DVB-T2 в Росії Мінкомзв'язку включило підтримку систему умовного доступу "Роскріпт-про" і "Роскріпт-М 2.0". Мова йде про систему шифрування контенту, звичайною для платного мовлення та регулюючої доступ до оплаченим каналах і послуг.

Не дуже зрозуміло, як це поєднується з декларованим РТРС курсом на "20 загальнодоступних каналів для кожного", зате цілком очевидна орієнтація на можливу комерційну експлуатацію бюджетного ресурсу. Особливо безглузді байки про те, що САУ необхідна для реалізації проектів "електронного уряду" або адресного оповіщення про надзвичайні ситуації. Для "електронного уряду" або інших інтерактивних послуг буде потрібно додатковий зворотний канал, та й взагалі набагато зручніше користуватися ними через інтернет, навіть через низькошвидкісний "телефонний". Необхідність шифрування сигналу для сповіщення про НП взагалі звучить як знущання: за діючими правилами будь загальнодоступний телеканал і так повинен надавати органам влади всі можливості оповіщення населення про надзвичайні ситуації - було б бажання влади.

З іншого боку, заступник міністра Мінкомзв'язку Олексій Малінін вважає, що сьогодні вже пізно вводити якісь специфічні варіанти САУ в стандарт національного цифрового мовлення. Втім, він мотивує свою позицію тим, що в країну вже ввезена маса устаткування, в якому відсутня підтримка таких систем, і побоюється ситуації, схожій з раптовим переходом на DVB-T2, коли всі апарати для DVB-T виявилися марні. А в цілому ж Малінін вважає САУ цілком корисною системою для цифрового ефірного ТБ.

Що стосується самого факту впровадження DVB-T2 в якості стандарту цифрового ефірного мовлення, то його можна тільки вітати. Перш за все, завдяки розширенню потоку з 22 до 33 Мбіт / с на одному радіочастотний каналі можна транслювати більше число теле-і радіоканалів і надавати додаткові послуги. Зокрема, при наявності CАУ і зворотного каналу, можливі: широкосмуговий доступ в інтернет, у тому числі до ресурсів системи "електронного уряду"; інтерактивне телебачення з голосуванням в реальному часі і програмами на замовлення. У перспективі DVB-T2 дозволяє перейти на такі формати, як DVB 3D-TV з тривимірним зображенням або UHDTV (H.265) з картинкою надвисокої роздільної здатності 4К (3840х2160 пікселів) або 8К (7680х4320 пікселів).

Тих же, хто поки не планує переходити на цифрове телебачення, дивиться тільки новини по старому "Рубіну" або взагалі не вважає за потрібне витрачати життя на пасивне споглядання, можемо заспокоїти: поки що в Уряду Росії немає планів відключати аналоговий сигнал ні сьогодні, ні в 2015 році - до тих пір, поки цифрові телеприймачі не з'являться в 95-98 відсотках домогосподарств. Втім, не варто забувати про те, що у нашого уряду є властивість різко міняти свої плани .. А по-друге, такі ресивери приймають тільки відкритий незашифрований ефірний сигнал і не підтримують роботу з картками систем