Всеукраїнське віче. Євромайдан

[sat-prof]

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Всеукраїнське віче. Євромайдан. ОНЛАЙН
Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[D-Misha]

Американське ЗМІ зібрало фото і 90 Гб відео із вбивцями Небесної сотні, яких другий місяць шукає ГПУ.....

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Американське видання The Daily Beast опублікувало фото силовиків, які на подвір'ї СБУ в Києві готувалися до протистояння з учасниками протестних акцій в центрі столиці.

"Фотографії і 90 гігабайт відеоматеріалів надали переконливі докази, що бійня на Майдані була справді здійснена на замовленням проросійського режиму Януковича ... Але це не завадило Кремлю організувати свою власну розповідь про події", - зазначає видання.

Вранці 20 лютого на подвір"ї СБУ були помічені десятки людей, багато з яких представляли елітний підрозділ "Альфа", екіпіровані бронежилетами, шоломами, боєприпасами і снайперськими гвинтівками, а також модифікованими АК . У деяких з них - осколкові гранати. Усе це не призначено для боротьби з безладами, підкреслюють експерти.

Також судячи з фотографій , багато з членів Альфа мали жовті або білі нарукавні пов'язки, і перед тим, як покинути територію СБУ, надягають балаклави .

Як відомо, підрозділ Альфа налічує близько 200 членів , однак незважаючи на це учасники подій з боку силовиків на Майдані 18-20 лютого досі не встановлені.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[D-Misha]

Нацбанк випустив медаль, присвячену Небесній сотні...

Національний банк підтримав ініціативу громадськості та випустив пам’ятну медаль "Небесна сотня на варті".

Пам’ятну медаль "Небесна сотня на варті" виготовлено з нейзильберу, якість карбування – "спеціальний анциркулейтед", маса – 16,54 г, діаметр – 35,0 мм, тираж – до 100 000 штук, йдеться на сайті організації.

Коштуватиме пам’ятна медаль 20 гривень (у сувенірній упаковці – 30 гривень).

На аверсі медалі зображено архангела Михаїла в оточенні українського орнаменту; під ним написи: "Мамочко, вибач за чорну хустину, за те, що віднині будеш сама. Тебе я любив і любив Україну, вона, як і ти, була в мене одна." та "Героям слава!".

На реверсі – герої подій українського Майдану на барикаді, один із яких тримає синьо-жовтий Державний Прапор України (використано тамподрук); угорі напис "Небесна сотня на варті"; унизу рік карбування – 2014.

Вірш-реквієм "Мамо, не плач. Я повернусь весною…", рядки якого розміщено на аверсі медалі, неодноразово звучав зі сцени Майдану. Автор твору – поетеса Оксана Максимишин-Корабель.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[D-Misha]

Героїня Майдана....

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Как я рад, что удалось ее найти! Потрясающее фото знаменитого французского фотографа Эрика Буве стало одним из самых ярких впечатлений трагического и героического дня 20 февраля. Снайперы начали расстрел безоружных людей на Институтской. Майдановцы не бросали своих - старались вытащить каждого, но убийцы били по тем, кто пытался вытащить раненых. И когда погибли мужчины, на помощь раненым пришла эта женщина - без каски, щита и бронежилета, с распущенными волосами. Ее не защищало ничего. Ничего, кроме беззаветного мужества, любви к людям, чувства долга, и Божьего провидения.

Но у нее не было имени. 11 марта я написал обращение с просьбой помочь найти эту безвестную героиню.

И вот спустя месяц и более 4000 репостов Фейсбук сотворил настоящее чудо: добрые люди помогли мне с ней связаться. Знакомьтесь: Мария Матвиив, медицинская сестра "скорой помощи" коммунального учреждения "Львовский областной центр медицинской помощи и медицины катастроф", из города Буськ Львовской области. Мария ничего не знает об ажиотаже вокруг ее подвига в интернете и мировой известности ее фотографии на Институтской. У нее нет аккаунта в социальных сетях, нет адреса своей почты, и нет времени серфить новости - у нее есть 12-летний сын Дмитрик, муж Петро, мама Мирослава, и обычная такая тяжелая работа - спасать жизни. Я записал ее рассказ, очень простой и напрочь лишенный живописности и самолюбования:

"На Майдан за время революции я приезжала 5 раз. Мы выезжали с моей сестрой, мужем, каждый раз, когда на Майдане становилось опасно. Мы всегда были на передовой. Я понимала, что Майдан - это наш шанс изменить свою жизнь к лучшему, и у меня не было вопросов, надо это делать или нет. Какой смысл жить, если бояться? Жили всегда в палатке нашей Буськой сотни. 18 февраля мы были дома в Буське, когда увидели ужасные кадры событий в Киеве, десятки убитых и раненых людей, мы были потрясены. Но вечером вместе с мужем собрались и пошли на площадь, где выезжал автобус на Киев. Здесь я впервые увидела, как многие мужчины испугались - добровольцев было не так много. Нас выехало 30 человек, я была единственной женщиной.

Мы приехали на Майдан в 3.30 19-го февраля. Я вышла из автобуса, и мне стало так радостно - я увидела много людей, я увидела, что Майдан не сдается, несмотря ни на что, и Майдан дал мне силы. Потом муж сказал, что у него от увиденного были совершенно противоположные впечатления - он увидел то, на что я не обратила внимание - последняя линия обороны проходила под самой сценой, не хватало горючих материалов, было мало бутылок с горючей смесью. Мы сразу начали разливать "коктейли Молотова" и передавать их на передовую. Отработали весь день и всю следующую ночь. Я уже начала помогать раненым, готовить еду. Утром 20-го мы узнали о перемирии, и как только милиция ушла с Майдана, решили немного поспать. Но только я задремала, как в палатку забежал наш парень из Буська - он сказал, что по нашим стреляют у Октябрьского дворца, и срочно нужны медики.

Я побежала к Октябрьскому дворцу - у меня не было каски, бронежилета. Я не стала одевать накидку Красного креста. Снайперская винтовка легко прошивает эту защиту. Еще со времен боев на Грушевского я видела, что медики в яркой форме могут стать мишенями, поэтому не хотела привлекать к себе внимание. Сверху я увидела, как начали расстреливать людей на Институтской. Огонь был очень плотный, грохот выстрелов не прекращался. Вначале я оказала помощь одному парню - он был легко ранен. Затем я подползла к бойцу, получившему ранение в ногу. Но крики о помощи были на самом верху у баррикады. Я поползла наверх. Здесь снайперы не давали подойти к раненым. На минуту я остановилась. Вспомнила своего Дмитрика, свою жизнь, своих близких, всех, кого люблю. Но крики о помощи были громче выстрелов. И я поползла к ним. Парень на фотографии получил ранение, когда я была уже совсем близко. Когда приблизилась, увидела - тяжелое ранение в голову. Входное отверстие пули было около двух сантиметров в диаметре, и из него хлестала кровь упругой струей, как из водопроводного крана. Все, что я могла сделать немедленно - остановить кровотечение. Как только я наложила повязку, подбежали ребята-санитары, и вынесли его. Затем у дерева другой мужчина получил ранение в живот - очень тяжелое. Пуля буквально распорола его, и кровь тоже хлестнула фонтаном. Молодой санитар не смог сделать укол - вокруг падают люди, пули свистят, крики, кровь. Но у меня же опыт - рука не дрогнула. Другие люди уже сделали перевязку и унесли раненого. Время как будто перестало существовать, и я все делала на автомате, и ничего не видела кроме раненых и убитых. Мужчина из Коломыи прикрывал меня щитом - я вспомнила его только на следующий день, когда он напомнил мне о вчерашнем. Я осмотрелась - другим уже нельзя было помочь, и ребята вытягивали тела.

Всего в то утро я приняла участие в спасении 4 человек. Двое из них, несомненно, остались живы. Раненого пулей в голову бойца я увидела потом - увы, уже бездыханным среди тел, лежавших у гостиницы "Козацька". Судя по характеру ранения, у бойца, получившего пулю в живот, было, увы, немного шансов на спасение... Я приезжала в Киев помянуть их на 9 дней. Когда буду в Киеве в следующий раз? Не знаю. Вроде бы в мае собираются люди, а может и через год… А ну вот мама меня поправляет, что если война, то надо снова ехать. Ну конечно, мама, конечно, поеду, Раз сумели освободить свою землю, сумеем и защитить".

Я сказал Марии, что ей гордятся и восхищаются тысячи людей. Что готов пригласить ее с семьей в Киев, что полностью оплатим ей проезд, проживание, что говорить с ней - большая честь. Но... я не услышал у нее ни капли жеманства или рисовки - она отказалась, потому что "очень много работы". Все у нее, конечно, есть.

Как наградить человека, подвиг которого не измеряется в медальках? Надеюсь, Фейсбук и Интернет и в этом подскажет. Я сказал так: "Мария, Вы думали, что спасли 4 жизни, а на самом деле Вы спасли тысячи душ, которые стали свободными, для которых Ваши поступки стали примером любви к ближнему, любви к Родине". Спасибо, Мария Матвиив. Слава Украине!

Мария Матвиив, медсестра Львовского областного центра медицины катастроф, из города Буськ. Участник Евромайдана с первых дней. 20 февраля была единственной женщиной-медиком среди добровольцев-санитаров на улице Институтской, лично участвовала в спасении 4 раненых под огнем снайперов.

[D-Misha]

Схема розстрілу активістів Майдану. Хто віддавав накази ...

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

У масових розстрілах українців на майдані винна тодішня влада - президент Віктор Янукович, Голова СБУ Олександр Якименко, який розпочав антитерористичну операцію, і екс-міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко, котрий дав наказ правоохоронцям застосовувати зброю проти мітингувальників.

Такі перші висновки спільного розслідування Генпрокуратури, СБУ та МВС причин кривавої бійні 18-20 лютого цього року – повідомив Валентин Наливайченко.

Також він розповів, що 108 озброєних бійців спецпідрозділу «Альфа» 18 лютого планували штурмувати Будинок профспілок. Вони були озброєні автоматами Калашникова та снайперськими гвинтівками німецького виробництва, але їх зупинила пожежа.

За словами Наливайченка, наступного дня у будівлях навколо Майдану працювали снайпери — 7 офіцерів «Альфи». Вони продовжували діяти і 20 лютого додатково виставивши снайперські пости навіть у будинку Адміністрації президента.

Очільник СБУ також повідомив, що всю спецоперацію із масового вбивства майданівців контролювали 26 працівників ФСБ Росії. Загальну кількість снайперів силовики ще не оприлюднюють, але точно встановлено, що мітингувальників вбивав спецпідрозділ «Беркуту» із жовтими пов‘язками на рукавах під керівництвом майора Дмитра Садовникова.

У бійні біля Жовтневого палацу тоді полягло 17 активістів. Багато з них намагались витягти з-під куль поранених побратимів. Нині триває балістична експертиза, паралельно правоохоронці вивчають відео та численні фотографії. «Встановлюється, хто і яку зброю видав цим беркутівцям. Із одного з автоматів, за висновками експертів, було вбито 8 осіб. Співробітники цього підрозділу зробили все, щоб завадити слідству, навіть спалювали одяг. Є безліч фото цих людей на позиціях, які наразі вивчаються, та аналізуються фізіологічні особливості осіб на світлинах», - каже міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Окрема моторошна історія і з тітушками, які теж безжально вбивали людей. На одному з відео видно, як правоохоронці несуть з Маріїнського парку обезголовлене тіло. Про такі звірячі знущання розповідали і самі майданівці. Координатором банди тітушок, які 18 лютого допомагали беркутівцям добивати мітингувальників, назвали директора медіахолдінгу «Контакт» Віктора Зубрицького - близького друга тодішнього головного міліціонера Захарченка. Саме він, стверджує Аваков, координував групи, видавав гроші та визначав, хто з активістів заслуговує на репресії. Також одним із ключових підозрюваних є бізнесмен Олексій Чеботарьов. Саме його група викрадала активістів, зокрема Ігоря Луценка та Юрія Вербицького, якого знайшли закатованим. Ці ж люди були причетними до вбивства журналіста «Вестей» В‘ячеслава Веремія, і міліція про це знала. До вбивств активістів Майдану 18 лютого причетний і депутат від Партії Регіонів Юрій Іванющенко, відомий під псевдонімом Юра Єнакієвський. Всю гучну справу розділили на чотири частини. Окремо вивчають вбивства снайперами, окремо – правоохоронцями, окремо – тітушками, і є ще одна справа щодо вбитих міліціонерів. Силовики визнають – провадження - вкрай складне, тому багато деталей ще не оприлюднюють спеціально. А багато чого ще треба дослідити. Тим часом представники самооборони, які прийшли під стіни клубу Кабміну, де звітували високопосадовці, нагадали - майдан пильно стежить за ходом розслідування і не допустить будь-яких викривлень чи фальсифікації. //ICTV

Автор: Олена Астахова

[D-Misha]

Хлопець, який виліз на 5 поверх палаючого Будинку профспілок і врятував людину....

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

У ніч з 18 на 19 лютого, коли палав Будинок профспілок, 23-річний студент Андрій Гуцов без жодної страховки виліз на 5 поверх будівлі. Таким чином хлопець врятував чоловіка, який залишився у вогняній пастці на 5 поверсі будівлі.

Андрій сам здивувався, що потрапив у ролик, хоча запевняє, на його місці так вчинив би кожен. За те, як хлопець швидко і зграбно видерся на 5 поверх палаючого будинку, у соцмережах його вже встигли охрестити майданівським Спайдерменом.

Андрій – не спортсмен і не радикал. Він майбутній режисер з надзвичайно добрими очима і приємним голосом. Говорить російською, живе у Києві, навчається в університеті імені І. К. Карпенка-Карого, пише видання "Новий Погляд", яке розшукало хлопця.

Того вечора Андрій приїхав з друзями на Майдан. Вони знали, що відбулося напередодні вдень, знали про сутички на Інститутській, але змогли приїхати на підмогу вже під вечір.

"На Майдан приходив постійно, за можливістю, коли потрібна була допомога. Приходив із дівчиною, з друзями, з подругами. А в ті дні більше нікуди було йти – тільки на Майдан", – розповів хлопець.

18 лютого прийшли на Майдан ввечері, коли Будинок профспілок вже палав. Полум’я охопило будівлю і в приміщення зайти вже було неможливо.

"Ми допомагали спочатку виводити людей, а потім вже туди було зайти неможливо. Дуже сильно горів другий поверх. Насправді, дуже пізно приїхали рятувальники ДСНС, і тих людей, які заснули на верхніх поверхах, не вдалося врятувати. Ніби й існує порядок на Майдані, я щиро захоплююсь тим, як все працює, але коли наступає екстремальна ситуація, це все чомусь розсипається, люди не знають, що робити", – зазначив Андрій.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

А потім натовп знизу побачив чоловіка, який опинився заблокованим на 5 поверсі будівлі, котра повністю горіла. Чоловік скидав одяг на металеві риштування, розташовані на рівні 2 поверху.

"Коли побачив того чоловіка на 5 поверсі, зрозумів, що він не зможе злізти сам. Раніше жодним альпінізмом не займався, але маю досвід ходіння по канату. Коли все побачив, не сумнівався, що зможу це зробити", – розповів хлопець.

Андрій безстрашно поліз по екрану на рівень 5 поверху, тим часом Будинок профспілок палав, сипалися іскри та летіли частини конструкцій.

"Найважче було на верху, коли розумієш, що ти або злізеш разом із цим чоловіком вниз, або залишишся разом із ним там. Дуже важко було його переконати лізти по екрану вниз. Він був у такій паніці, що навіть не подумав про те, що можна вибратися з будинку таким чином. Він міг стрибнути, але тоді б переламав собі ноги", – згадує хлопець.

Подвиг Андрія, про який Babylon13 зробила відеоролик, не надто вражає самого героя. Каже, що відео дивився раз – показала дівчина. Однак не відчуває, що зробив щось особливе. Наразі відео переглянуло більше 80 тис користувачів.

"Це міг би зробити кожен, нічого в цьому героїчного не бачу. Нам зараз усім важко, але буде ще важче, адже потрібно навчитися говорити один із одним. Побачивши кров, яка була на Майдані, нам треба зробити все, аби не допустити цієї крові знову. Тим більше, коли цим починають спекулювати політики", – наголосив Андрій.

Він прикурює цигарку і каже, що новій владі не потрібно починати все із заборон і руйнувань, так свого часу діяла нацистська Німеччина. Україні потрібен діалог, ми ж усі разом живемо в одній країні.

"Я був у Львові, і в Донецьку був. Це надзвичайно різні міста, різні культури, але хороші люди є всюди. Так сталося, що для мене російська культура є також рідною. Коли я кажу, що люблю Пушкіна, це ж не означає, що я автоматично люблю Путіна. В Росії також є багато хороших і достойних людей, не варто всіх клеймити тавром ворога", – каже хлопець.

Попри свій подвиг, Андрій не вважає себе героєм. Здається, він вже забув про ту страшну ніч з 18 на 19 лютого. Хлопця більше турбує те, що буде далі, що буде з українцями, з державою. А ще більше його хвилює, щоб не було нових смертей. Жодна політика не вартує людського життя.

[D-Misha]

Революція гідності: ми маємо пам'ятати....

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Минуло 40 днів із того моменту, як загинули вони – герої, яких народила революція Майдану. Чим була революція для кожного з нас? Для когось прогулянкою, для когось війною. Але в першу чергу Майдан став випробуванням на цінність особистості людини, виміром людськості та гідності.

"Це революція гідності", якось сказав зі сцени Майдану Олег Тягнибок.

Гідність за визначенням, що подається у Вікіпедії, – це поняття моральної свідомості, яка виражає уявлення про цінність усякої людини, як моральної особистості, а також категорія етики, яка означає особливе моральне ставлення людини до самої себе, і ставлення до неї з боку суспільства, у якому визнається цінність особистості.

Поняття гідності вживається в законодавствах численних країн та в міжнародному праві, зокрема, у Цивільному кодексі: гідність визнано особистим немайновим благом, 201-ша стаття; задекларовано право на повагу і недоторканність "гідності та честі" фізичних осіб, пункти 1,2 297-ї статті; зафіксовано право фізичних осіб звернутися до суду з позовом про захист їх гідності та честі, третій пункт 297-ї статті; приниження "честі та гідності фізичної особи" визнано моральною шкодою, яка підлягає відшкодуванню, 23-тя стаття.

Це все дуже красиві слова. Але, як часто буває в нашій країні, тільки словами, фарбою на папері та пікселями на екрані монітору – вони довго й залишались. Будь-який нардеп міг зі сцени крикнути: "То бомжі й нероби зібрались на Майдані", – і йому за цю брехню нічого не було.

Я жодного разу не чув, щоб хтось із простих громадян зміг захистити свою гідність у суді.

Російська агітмашина називає тих, хто був на Майдані – усіх без виключення – нацистами.

В який суд мені подати позов на Доренко, Кісельова, Жиріновського й Путіна, щоб захистити мою честь? Який суд матиме гідність і принциповість, щоб винести чесний вирок їхнім діям? Скільки часу й коштів забере в мене цей суд?

Я не нацист, але я не можу цього довести, я не можу захистити свою гідність. Але, якщо я не можу захистити свою гідність, хіба це означає, що я її не маю? Невже сьогодні ми ставимо запитання саме таким чином?

Я знаю, що таке гідність. Я бачив її.

Революція 2013-2014 років, на моє переконання, це не протистояння Заходу й Сходу, не протистояння України й РФ – це протистояння між тими, хто має гідність, і тими, хто не тільки не має її, а й взагалі не розуміє, що це означає.

Тільки той, хто має гідність, може знайти в собі сили робити те, що вважає за потрібне, незважаючи на страх. Страх померти.

Я бачив гідність в очах жінок, що відправляли своїх чоловіків у ніч на Майдан і плакали, бо відпускати страшно, а не відпустити ще страшніше. Бо як потім поважати чоловіка, котрий спить удома тоді, коли інші боронять свободу?

Але я не бачив гідності в тих, хто, сидячи вдома, казав: "А, нічого не зміниться, все куплено, все прораховано, все вирішено за нас, навіщо витрачати сили?" і "сталася велика трагедія – Новорічної Йолкі на Майдані не буде. Як далі жити?"

Я бачив гідність у волонтерах-медиках, що виносили поранених під кулями.

Але я не бачив гідності в тих представниках "правоохоронних" органів, котрі прицільно стріляли в Червоний Хрест.

Я бачив гідність в очах хлопців, що без бронежилетів, у пластикових касках, прикриті самими тільки дерев'яними щитами, захищали барикади на Інститутській, Європейській, Прорізній. Хто, ризикуючи, лягав на залізничну колію, щоб не пустити війська в Київ.

І я не бачив гідності в тих, хто маючи на руці годинник за 600.000 доларів США, платив по 200 гривень тітушкам, що пробивали голови молотками захисникам демократії в Україні.

Я бачив гідність у тих, хто лежав засніжений на сходах Генпрокуратури, і я не бачив її в тих, хто запросто, "ідучі на роботу", переступав через цих людей.

Я бачив гідність у людях, котрі, незважаючи на мороз і блоковане метро, несли їжу й медикаменти на Майдан і в шпиталі. Я бачив гідність українського офіцера, котрий беззбройний ішов на озброєних окупантів, я бачив гідність українських ультрас, читай футбольних хуліганів.

Я бачив гідність журналістів і операторів на Майдані, і я не бачив її в працівників Першого Національного й Інтера, котрі не мали волі, щоб просто висвітлювати події чесно.

Я бачив гідність кримських мусульман, котрі запропонували православним українського патріархату правити служби в своїх мечетях, я бачив гідність у священиках, які повернули мені віру в те, що Церква може бути разом з народом.

Тоді, коли президент Янукович не був з народом, тоді, коли прем'єр Азаров не був з народом, тоді, коли велика кількість політиків не була з народом і міліція, що присягала Народові, з ним не була.

Я не бачив гідності в діях організму з погонами капітана міліції, котрий займався мародерством на вулиці Грушевського. Капітан! Представник правоохоронних органів! Як таке могло статися?!..

Відповідь проста. Бо він, як і багато інших навколо нас, не мав гідності.

Це негідно – роздягати людину на морозі. Це негідно – викрадати людей із лікарень, вивозити в ліс і катувати. Це негідно – убивати людей тільки тому, що вони спілкуються державною мовою й носять на собі символіку країни, у якій проживають.

Це негідно, народний депутате Волков, колись легендарний баскетболіст, озираючись, як злодій, займатись рукоблудством у сесійній залі – чи це називається "кнопкодавство"? – аби тільки був прийнятий закон про амністію, такий потрібний не народу, а Януковичу.

Я бачив гідність Кличка, коли він, як чоловік, визнав свою помилку й вибачився зі сцени Майдану – і я не бачив гідності прем'єр-міністра України Тимошенко Юлії Володимирівни в 2010 році.

Ви пам'ятаєте це, Юліє Володимирівно? Пам'ятаєте, як прем'єр РФ Путін, під час прес-конференції , у Вашій присутності, поливав брудом президента України Ющенка, а Ви, прем'єр України, не тільки не заперечували, Ви ще й підігравали йому?

Це негідно, пане Мірошниченко, прикриваючись депутатською недоторканістю, бити людину, навіть якщо вона вчинила злочин. Поки це не визнав суд, ця людина має такі самі права як і Ви, як і я, і будь-хто інший у країні! Ви не маєте права відкидати презумпцію невинності! І навіть коли суд визнає його винним, Ви не маєте права його бити! Чому? Тому що Ви не суддя, і тому що Ви не виконавець вироків, Ви депутат – слуга народу.

Бо чим Ви тоді відрізняєтесь від колишнього ректора Ірпінської податкової академії Петра Мельника, котрий під час виборів так само, як і Ви, "трохи емоційно поводився" – штовхав жінку, голосно волаючи чоловікам, котрі хотіли її він нього захистити, "я народний депутат! Мене торкатись не можна!"

Народним депутатом стають для того, щоб отримати недоторканість? Це формулювання абсурдне само по собі, але так багато прикладів, котрі свідчать саме про це...

Ми є свідками тотальної інфляції так званої "еліти нації".

Для цих людей гідність стала непотрібною. Навіщо мати гідність, якщо для того, щоб бути успішним, треба стати негідником?

Успішний? Хто успішний в Україні? – Той, хто має гроші.

Який шлях до збагачення на Заході, у США, Канаді, Європі? Напиши геніальний сценарій, зніми геніальний фільм, створи найпопулярнішу соцмережу у світі, вигадай вічного двигуна, чорт забирай.

Хто успішний в Україні? – Депутат! Він може робити все, і йому за це нічого не буде! Де в цій формулі успіху гідність?

Хто взагалі зараз, у кулуарах ВРУ, говорить про гідність? Набагато важливіше розділити портфелі! Так звані "еліти нації" займаються розподілом портфелів. Хіба цим має займатись Еліта? Це відколи люди формату Бойко, Чечетова, Колєсніченко, Бондаренко, Лукаш, Пшонки, Януковичів стали називатися елітою?

І якщо це еліта держави, то, що можна сказати про цю державу?

Ті, що вчиняють негідно – негідники. І шкода ту державу, у котрій елітами називають негідників. Негіднику немає місця серед людей, що знають, що таке гідність. Більше того, негідник не має права керувати гідними людьми.

Але яка еліта потрібна нашому суспільству сьогодні? Моральна чи партійна? Що важливо для нас? Правильний партійний квиток кандидата, чи його гідність?

Так, наразі ми не маємо тих лідерів, за якими ми можемо йти. Це погано? – Ні. Це не лідер диктуватиме суспільству, як діяти. Це суспільство вимагатиме від політика гідного виконання функцій, на нього покладеного.

Ми не обираємо лідера, вождя – ми обираємо Менеджера, людину, котра, наприклад, краще ніж я, може домовитись про захист України від російських окупантів. Але це не означає, що ця людина краща від мене, адже я вмію робити те, чого не вміє вона.

І так кожен із нас.

Суспільство, яке знає про гідність набагато більше ніж переважна більшість нардепів, має виховувати свої еліти.

Ми, ті, що стояли морозними ночами на Майдані, даємо вам, народні обранці, наказ: негайно змінити систему влади в нашій країні й вичистити нашу країну від погані, що ще залишилася серед нас.

Україна заплатила надзвичайно високу ціну за те, щоб Гідність була першою із чеснот кандидата на будь-яку посаду в Україні. І сьогодні можна сказати, що певні якісні зміни вже є.

Але політикам варто пам'ятати, що ми не припустимось помилок 2004-го й вимагатимемо від вас Гідності кожного дня.

...І ви знаєте, що якщо хтось захоче позбавити нас нашої гідності – то ми зможемо себе захистити. Як не в суді, то на вулиці, співаючи гімн України з коктейлем Молотова в руках.

Андрій Хохолкін, спеціально для УП.Життя.

[D-Misha]

На Черкащині по-звірячому закатовано євромайданівця....

Громадського активіста Василя Сергієнка із міста Корсунь-Шевченківський Черкаської області, якого вчора викрали невідомі, сьогодні знайшли мертвим у Виграївському лісі, що за 15 кілометрів від міста, пише ГазетаУА."В обід хлопці з місцевої самооборони знайшли місце, що схоже було на свіжовикопану яму. Дочекалися черкаських криміналістів й почали розкопувати місце, прикидане сміттям. Там знайшли тіло чоловіка з повернутим обличчям в землю, на руках – наручники. Хлопці впізнали у ньому зниклого Василя Сергієнка", - розповідає сотник Самооборони Олег Собченко."Після того, як дістали тіло чоловіка, побачили сліди страшних катувань: у Василя повністю розбита голова, перебиті коліна, кілька ножових ран в область нирки, ножове поранення в область серця попереду й кілька ножових в серце зі спини, перерізана шия спереду, перерізана потилиця. У могилі значна кількість крові, тобто добивали його ще там. Яма викопана була наперед, бо свіжа земля перемішана із сухою. На це страшно дивитися, просто місиво якесь, а не тіло людини", - з хвилюванням розповів чоловік.Активісти Самооборони мають тільки одну версію вбивства: політична й громадська діяльність. Нагадаємо, що Василь Сергієнко був заступником голови Народної Ради Корсунщини."Ми втратили одного свого бійця. Можливо, це зроблено для того, аби нас залякати й ми перестали робити те, що робимо – контролювати владу", - сказав Олег. Нагадаємо, вчора ввечері Василя Сергієнка, громадського активіста й журналіста, побила біля власного будинку, а потім викрала група невідомих.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[D-Misha]

Афганці поставили пам’ятник «янголам у білих халатах»

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

У Київській міській клінічній лікарні №17 відбулося урочисте відкриття пам’ятного знаку «Ангелам у білих халатах». Його встановлення ініціювала 8-ма афганська сотня та волонтери Євромайдану.

«Після подій на вулиці Грушевського нас попросили захистити 17-му лікарню від свавілля силовиків, які на той час хотіли повивозити наших поранених і повести їх на допити. Сюди був відправлений третій взвод восьмої Афганської сотні самооборони Майдану й хлопці до цього часу несуть тут своє чергування», – розповідає командир 8-ї афганської сотні Олег Міхнюк.

Головний лікар 17-ї лікарні Микола Дьомін, не приховуючи сліз, подякував усім своїм колегам за роботу: афганцям, волонтерам та небайдужим українцям, що несли ліки, купували обладнання чи теплі речі.

«Настільки було приємно бачити, як кияни хотіли допомогти. Вони несли і несли. Нам обладнання прислали на кілька мільйонів, нам медикаментів надіслали більше, ніж на півмільйона. Неймовірно, як відгукнулася країна на горе наших людей», – висловив подяку він.

Окрім відкриття пам’ятника з написом «Янголам у білих халатах від врятованих наших душ» у київську міську клінічну лікарню №17 передали медикаменти з Майдану.

За період активних бойових дій до 17-ї лікарні потрапили близько півсотні мітингувальників, двісті, з яких були шпиталізовані.

Загалом на лікуванні ще залишаються більше сотні постраждалих.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[D-Misha]

Невідомого Героя Майдану поховали на Аскольдовій могилі......
Богдан Степанюк 05 квітня 2014

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

5 квітня у Києві відбулося поховання активіста Євромайдану, який згорів під час пожежі у Будинку профспілок.

Ховали безіменного активіста здебільшого представники самооборони Майдану, а також священнослужителі. Поховали Героя на Аскольдовій могилі.

Нині відомо, що юнак, який загинув під час пожежі, був членом організації «Білий молот». Йому було 23-25 років, а у реєстраційній книзі був записаний під псевдонімом «Боєць Горана».

Поховали майданівця з військовими почестями: в останню путь він «йшов» з БТРом, який охороняла почесна варта.

«Преса України» раніше повідомляла, що правоохоронці створили ДНК-карту загиблого, проте досі його особу встановити не вдалося. З родичів молодого чоловіка нікого знайти не змогли, однак завдяки аналізам ДНК є сподівання, що у майбутньому, при відповідному запиті, його можна буде ідентифікувати.

[D-Misha]

Фільм "Небесна сотня. Зима, що нас змінила"- гідна відповідь тим, хто намагається виправдати жертви на Майдані
"Україна не буде такою як колись"
.
Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Журналіст та викладач УКУ Отар Довженко переконаний, що система, яка дає моральне право "правоохоронцям" вбивати і калічити людей, повинна бути демонтована повністю.

Фільм "Небесна сотня. Зима, що нас змінила"- це гідна відповідь тим, хто намагається прищепити громадській думці уявлення про вбитих і скалічених владою активістів Майдану як жахливу, але виправдану жертву. "Ціну свободи", яку ми мусили заплатити.

Цинічним підтекстом тут є трактування того, що відбулось, як чесного бою. Мовляв, узяли в руки щити, палиці та коктейлі Молотова, поперли на міліцію – отже, кинули виклик і отримали те, що мали отримати. А що жертв із нашого боку в десять разів більше, ніж із боку захисників Януковича – що ж, нормальне співвідношення у протистоянні посполитих та озброєних ландскнехтів. Останні, зі свого боку, робили свою роботу, виконували накази й хіба що подекуди трошки перегинали палицю (ну, відрізати голову – це занадто, угу).

Але ж ми перемогли! Молодці! Козаки! Соколи! Україна вже не буде такою, як колись!

Насправді Україна не буде такою як колись лише після того, як із лав органів, що формально називаються правоохоронними, буде вичищено ВСІХ, хто вважає за можливе кидати в натовп гранати з цвяхами, прострілювати голови й шиї зі снайперської гвинтівки, добивати знерухомленого пораненого, допомагати найнятим бандитам-убивцям, профілактично розбивати обличчя в’язневі в автозаку, поливати людей із водомета у мінус п’ятнадцять і так далі (повний перелік сподіваюся почути на суді). Незалежно від того, чи це їхня злочинна самодіяльність, чи виконання злочинних наказів.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Система, що вклала в голови "правоохоронців" таку мораль і такі уявлення про "охорону громадського порядку", повинна бути демонтована повністю. А самі мутанти, здатні відрізати людині голову в процесі виконання службових обов’язків, ізольовані від суспільства, для якого вони становлять очевидну небезпеку. Не в одну мить, звичайно, але вони не повинні відмазатись звичайною переатестацією чи "люстрацією" керівництва.

Джерело: facebook.com/otardovzhenko