Ловись рибко, мала і велика!!!(все, що стосується риболовлі.)

[D-Misha]

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Усе, що стосується риболовлі. Розповіді, поради, відео, фото і т.д. Як зловити рибу своєї мрії (короп, сом, щука, синій кит тощо), розповідаємо, коментуємо, ділимось враженнями.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[D-Misha]

У Білоруській річці виловили ... РИБУ-Алігатор!

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Північноамериканську панцирну щуку, або рибу-алігатора виявили вчені в річці Березина в Білорусі.

"В одній з приток річки Березини поблизу центральної садиби Березинського заповідника зоологи виявили північноамериканську панцирну щуку.

Щонайменше, дві особини цієї щуки мешкають в даний час в притоці Березини ", - повідомив науковий співробітник Державної природоохоронної установи Березинського біосферного заповідника. Ігор Медведєв. Він також розповів, що" одну з щук зоологи заспиртували ".

"Швидше за все, цих риб, які для білоруської іхтіофауни є інвазивним видом, в річку випустили з акваріума, коли вони досягли великих розмірів", - припускає учений.

За його інформацією, "у себе на батьківщині - в Північній Америці панцирна щука може досягати 2 - 3 метрів в довжину". "Панцирна щука являє серйозну небезпеку для місцевих мешканців водоймищ: її нутрощі й ікра є отруйними, і у місцевих видів риб немає захисних механізмів від її отрути", - зазначив учений.

[2vanya2]

Дроп-шот - метод ловлі при якому приманка якнайдовше знаходиться в придонному шарі

Напевно, кожен з вас звертав увагу на те, що при ловлі спінінгом більша частина клювань відбувається в придонному шарі води, точніше сантиметрах за десять від дна. Очевидно, що змусивши приманку якнайдовше знаходись в придонному шарі ми отримаєм більшу кількість клювань. Познайомимось з оснасткою яка дозволяє приманці знаходитися в цьому шарі найбільшу кількість часу.

Поговоримо про так званий дроп-шот (drop shot). Цей метод риболовлі має першорядне значення при ловлі судака і окуня, але і щуку ловить відмінно. Перш за все, дроп-шот призначений для ловлі хижої риби у водоймах з великим рибальським пресингом, де риба знайома з численними варіантами приманок і їх проводок.

Я познайомився з цим методом ловлячи на старому-руслі однієї річки, де на дні було надзвичайно багато різноманітного листя, віток та іншого сміття і класичний джиг, дуже успішно все це збирав на себе, тобто був безсилим і неефективним, а от дроп-шот проявив себе чудово.

Класична версія дроп-шопу, являє собою наступне. На монофільній жилці, на відстані від 20 до 60 см від її кінця, жорстко зафіксований одинарний гачок, а на самому кінці - грузило. Гачок - не аби який, а спеціальний - з помітно відігнутим в напрямку від жала кілечком. Прив'язується він таким чином, щоб жало дивилося чітко вгору. Грузило ж, кріпиться на самому кінці жилки - це або закріплена на жилці дробинка, або спеціальне - частіше конічної форми з дротовим зажимом. На гачок як правило насаджується силіконова приманка.

Класичний дроп-шот швидше за все був видуманий американцями і призначений насамперед для ловлі басса, здебільшого з човна і з коротким закидом. У нашій країні і набір хижаків інший, і умови ловлі часто сильно відрізняються. Головна проблема полягає в тому, що в наших водоймах практично повсюдно водиться зубаста щука, проти якої класичний дроп-шот абсолютно беззахисний.

Тому, в більшості випадків нам доводиться включати в оснастку повідець. Виняток становлять ті випадки, коли ми ловимо окуня або судака в акваторії, де щуки з тих чи інших причин практично немає.В наших реаліях класичний дроп-шот модифікувався і часто приймав наступний вигляд: спереду (чи то зверху) - сталевий повідець довжиною сантиметрів п'ятнадцять, на його нижньому кінці змонтована приманка, далі, від нього відходить інший сталевий повідець, який коротший - 8-10 см, а потім йде повідець з жилки - приблизно довжиною від 15 до 40 см, а вже на його кінці - грузило, краще конічної форми. Доцільність заднього (нижнього) короткого сталевого повідця може викликати сумніви, але при його відсутності щука здатна легко відкусити частину оснащення, що слідує за приманкою. Відстань між грузилом і приманкою найчастіше 25-30 см, рідше - 50-60 см. Грузило обирають вагою - 10-15 г. але в умовах ловлі на великій річці, на знесення, можливе застосування грузил 25-30 г і навіть більших.

Останнім часом, з появою флюрокарбонових жилок, які абсолютно не видні у воді, досвідчені рибалки спінінгісти намагаються робити оснастку дроп-шот саме з цього матеріалу. Справа в тому, що крім своєї невидимості, флюрокарбонова жилка має також підвищену стійкість до щучих зубів, і якщо робити оснатку з неї, але використати достатньо грубий діаметр (0,3-0,4), то процент зрізів щукою практично нульовий. Правда, щокілька виловлених екземплярів цієї хижачки і оснастку потрібно міняти, але і кількість клювань значно зростає.

Як вже говорилося класичний дроп-шот підходить далеко для всіх умов ловлі, але рибалки - народ кмітливий і вигадливий, тому дроп-шот еволюціонував і на даний момент є кілька варіантів мотажу, кожен з яких відповідає певним умовам ловлі, поговоримо про них в наступних публікаціях.

[D-Misha]

Бички-галюциногени....

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Різновид бичка, при поїданні якого можуть виникати галюцинації, виявлена ​​біля берегів Британії в протоці Ла-Манш. Рибу можна розпізнати за характерними золотистими смугами, що прикрашають її тіло.

Раніше подібні види вважалися характерними для Тенеріфе, Мальти і Кіпру, однак, через глобальне потепління вони з'являються зараз у більш холодних районах.

Енді Гайлес, рибалка, в сіті якого попалася незвичайна риба, кілька днів провів за комп'ютером, намагаючись з'ясувати в інтернеті, що ж він піймав. Тепер він говорить: "Якби я тільки знав заздалегідь про її чудесні властивості, я продав би рибу на ринку клабберам і рейверам".

Поїдання галюциногенного бичка може викликати галюцинації, що тривають 2 дні і більше. Останній подібний випадок стався в південній Франції, де 90-річного дідуся, який покуштував цю рибу, довелося госпіталізувати.

[2vanya2]

Особливості ловлі вугра

Міцний, сильний і гнучкий, готовий здивувати всіх хитрістю і завзятістю. Стійкий до втоми і може добре попсувати нерви недосвідченим рибалкам, а його наполегливість у спробах звільнитися просто неймовірна.

У той же час велика споживча цінність цієї риби, ринкова ціна якої досягає зеніту, а ловля стала символом добробуту, вишуканого смаку і майстерності рибалки. Цінують вугрів за їх мужність, стійкіть і красиві фінти які вони виконують під час виважування. Додатковим позитивним моментом є те, що під час ловлі вугрів частенько трапляються такі хижаки як судак, окунь, сом і щука.

На успіх риболовлі впливає, як завжди, багато таких чинників, як місце розташування, погода, тиск і фаза місяця. На щастя в риболовлі, ви ніколи не знаєте все до кінця, не можливо все врахувати і передбачити, і тому це велике хобі, і воно варте того щоб трати на нього час, гроші, часом нерви та нашу наполегливість. Тим не менш, ми можемо впливати на наше рибальське щастя, відповідно обираючи місце, час і спосіб ловлі риби.

Коли мова йде про снасті для ловолі вугра, то це, безумовно, повинен бути міцний комплект. Але, міцний не означає, важкий і грубий. Є мало рибалок, які купують окреме спорядження, спеціально для ловлі вугрів. Тут у нас є певний простір для маневру. Звичайно, хороша якісна палиця дасть нам краще відчування риби, і, отже, задоволення від виважування, але, вважаю, що не варто перебільшувати. На мій погляд, тут ідеально підходять вудилища для ловлі коропа, з кастінгом 40-60 г і довжиною не менше 3,30 м.

Вугря ловлять на дощових хробаків, живця, рачків, печінку, або п'явок. В якості живця можна використовувати будь-яку рибку, бажано до 15 см. Головне, вибрати відповідний до наживки гачок, ну, і замислитись про те, як її найкраще подати. Інколи найкрищим вибором буде поплавчанка, іноді донка, це залежить від умов які виникають над водоймою, і від індивідуальних уподобань рибалки.

Я коли знайомлюся з водоймою, ловлю різними методами і по результатах роблю остаточний вибір. Для початку можна ловити двома способами, наприклад: поплавчанкою і донкою, але це вимагає набагато більше пильності й турботи над вудилищами.

Як основну жилку можна використати монофіл або плетений шнур з розривним навантаженням близько 8 кг. Це дасть нам впевненість при зустрічі з "крутеликом", і дозволить активніше виважувати. А вугра потрібно виважувати впевнено і безкомпромісно, адже під час цього він може обкрутитись навколо будь-чого, що зустріне на свому шляху - будь то мостик, підводні завади, чи рослинність. А закрученого за такі перешкоди вугра здобути вже практично не реально.

Обтяження для нашого комплекту обираємо в залежності від глибини і відстані, на якій збираємось ловити. Іноді вистарчить тільки 20 г, а в інших випадках ідеальним грузилом буде 60 г. Важливо, щоб тягарець не блокувався, і не запутувався, тому завжди вибирайте моделі з вертлюжком. Відзначимо також, що, при ловлі на мулистому дні потрібно обирати плоскі моделі тягарців, що знижує ймовірність наживки бути втягнутою в мул чи рослиність.

Повідець, в моєму комплекті виготовляю самостійно з вольфраму, який доступний в деяких магазинах. Тут, хочу звернути Вашу увагу на те, що варто прив'язувати гачок до такого повідця, самим звичайним і відомим нам способом, так званим поворотним вузлом, дякуючи чому отримаємо набагато кращу міцність монтажу. Після затягування вузла, кусачками відкушуємо хвостик і отримуємо досконалий повідець, для ловлі будь-якого хижака, стійкий і до різких зубів щуки, і одночасно такий, що відповідає вимогам при ловлі судака. Звичайно для ловлі вугра ми можемо використати і звичайну жилку чи шнур, однак мені більше подобається дещо жорсткіший і безпечніший варіант (не варто забувати, що практично всюди є щука).

Обов'язковим елементом оснастки є наявність вертлюжка, який унеможливить закручування монтажу, та запутування жилки.

Найважливішим елементом оснащення є гачок. Не варто перебільшувати з розміром, адже рот в вугра невеликий, і завжди краще обрати менший ніж більший. Гачок мусить бути, гострий, міцний і обов'язково з кілечком (лопатка перерізає жилку). Якщо наживка живець, чіпляємо його на гачок за хребет під плавником, або в середину рота за один з носових отворів. В такому випадку забезпечуємо йому більшу свободу, і тим самим привабливість. Звичайно, при ловлі на великих відстанях, є ризик зірвання живця з гачка хижаком, на першому етапі клювання, і тому в таких випадках я завжди намагаюся ловити на печінку, чи мертву рибу пронизану гачком кілька раз.

Клювання вугра дуже агресивне, тому про успіх вирішують секунди. Не забувайте, що при ловлі на живця, або мертву рибку, ми повинні дати рибі кілька метрів свободи, щоб вона добре проковтнула приманку. З цієї причини, ловимо при відкритій скобі котушки, або максимально ослаблюєм стрикціон. Під час клювання, найкраще з вудкою в руках контролювати вільний спуск жилки з котушки, так щоб риба не відчула опору. Зазвичай я чекаю близько 20-30 секунд, в залежності від розміру приманки, потім витягую метр жилки і опускаю скобу. Тримаючи вудилище під кутом близько 60 градусів, чекаю поки риба натягне жилку, і впевнено підсікаю. Іноді варто по кількох секундах, чи метрах виважування ще раз підсікти, щоб переконатися що одинарний гачок надійно засік рибу. Не забувайте, що стрикціон має бути добре налаштованим у відповідності до міцності Вашого комплекту - це підстава вдалого і безпечного виважування. Підбирати вугра завжди потрібно зі сторони хвоста. Якщо риба проковтнула гачок дуже глибоко, потрібно перерізати жилку і зав'язати нову оснастку.

В кінці підказую, ловити вугра можна не тільки вночі, як вважає більшість. В літню спеку найкраще клювання мав в самий жаркий період дня, коли на водоймі вже нікого не було ...

[2vanya2]

Варіанти практичного оснащення донки для більш зручної ловлі риби


Для того щоб на рибалці донка була зручною, її потрібно зробити якомога більш практичною. Як правило, донка складається з жилки, тягарця і повідків з гачками. Повідці зазвичай прив'язуються до основної жилки вузлом.

При закиданні такої донки повідці часто закручуються за основну жилку - в такому випадку відсоток успішної риболовлі зводиться до нуля. Буває, гачок ламається або обривається. Тоді новий повідець незручно прив'язувати, іноді доводиться перев'язувати всю снасть заново.

Варіант оснащення донки № 1

Головна проблема в такій снасті для ловлі риби як донка - з'єднання повідків з основною жилкою. Для того щоб повідець можна було надійно і швидко поміняти, я пропоную взяти дротяні петельки для білизни.

Кілечка петельок потрібно зрушити так, щоб вони поєдналися між собою, а сама петелька придбала форму вісімки. Ця петелька-вісімка гратиме в донці основну роль. Якщо в кілечках виявляться зазори, їх слід прибрати піджиманням. У ці здвоєні кілечка протягується основна жилка. Кількість петельок на основній жилці відповідає кількості повідків.

Щоб зафіксувати петельки і, відповідно, повідці в потрібному місті на основній жилці, на ній робляться вузлики з боків від петельки. А щоб вузлик не проскочив крізь кілечко петельки, між ними на жилку в якості обмежувачів поміщають намистинки бісеру.

Донка збирається так. Спочатку на основну жилку надівається відрізок кембрика 100-120 мм, за діаметром - трохи більше жилки. Потім на жилку нанизується необхідна кількість петельок, з двома бісеринками з боків від кожної, і на кінці прив'язується петля для грузила. Наступний етап - петельки розподіляються по жилці з таким розрахунком, щоб відстань між ними не дозволяла повідкам діставати один до одного. У цих місцях петельки з двох сторін фіксуються вузликами.



Один вузол кожної петельки, нижній (він розташований ближче до вантажу), несе основне навантаження: опір риби, зацепи за грунт і водорості і т.п. Щоб зробити такий вузол, потрібно скласти жилку петлею, взяти її в тому місці, де жилка виявилася здвоєною, великим і вказівним пальцями і зробити скручуючий рух. Необхідно, щоб на жилці утворилася скрутка в шість обертів. Потім в середині цієї скрутки між витками робиться щілина, і в неї пропускається верхня частина петлі. Коли кінчик петлі вийде з іншого боку скрутки, в нього потрібно вкласти шило або цвяшок і потягнути за кінці жилки, затягуючи вузол. Коли той дійде до шила впритул, його прибирають, а вузол затягують до кінця. Такий вузол виходить дуже міцним, компактним, і його можна зробити в будь-якому місці снасті, навіть не знімаючи повідків.



Другий вузол, що з іншого боку петельки (верхній), не несе великого навантаження, і його можна зробити, зав'язавши в потрібному місці капронову нитку і проклеївши клеєм типу "Момент". Відмірявши на жилці від вантажу зручну для закидання відстань, надітий на неї кембрик пов'язують в петлю.

Завдяки цій петлі, пальці не поріжуться об жилку при закиданні.

Залишилося поставити повідці способом «петля в петлю», і донка готова. У такій конструкції повідці вільно обертаються на основній жилці і не закручуються за неї, а рибалка не перетворюється на кошмар а приносить лише задоволення.

Варіант оснащення донки № 2

Класична донка для ловлі риби складається з жилки, грузила і повідків з гачками.

Проблеми починаються, коли починаєш прив'язувати повідці до основної жилки.

Найпростіше зв'язати їх між собою яким-небудь нековзаючим вузлом. Але при закиданні такої донки повідці часто закручуються за основну жилку, що різко знижує вловістість снасті.

Така ж проблема буває і у донки з гумовим амортизатором. До того ж, коли обривається гачок, новий повідець прив'язати на те ж місце непросто, часом доводиться перев'язувати всю снасть. Удосконалюючи донку, деякі рибалки роблять на основній жилці петлі. Прив'язувати повідці до таких петельок зручніше, але проблема закручування залишається. Відома конструкція, в якій замість петель для швидкої зміни повідців використовуються карабінчики-застібки. Але й це удосконалення не вирішує проблему закручування.

Щоб повідець не перекручувався у воді навколо основної жилки, потрібно, щоб він міг вільно обертатися навколо неї на якомусь підшипнику, наприклад, втулці. Такі втулки не повинні істотно впливати на вагу снасті, тобто - бути легкими, і повинні бути стійкими до корозії. Найкраще їх робити пластмасовими.

Найпростіше з листа пластмаси вирізати заготовки у формі маленьких вісімок, отвори просвердлити або пропалити гарячим цвяшком. Через один отвір протягнути основну жилку, інший використовувати для прив'язування повідків.

Така пластмасова втулка з прив'язаним до неї повідцем може вільно обертатися навколо основної жилки, не закручуючись навколо неї. Щоб втулка не з'їжджала по жилці, на ній робляться фіксуючі вузлики. Але ця конструкція має серйозний недолік. При великому навантаженні, наприклад, при виважуванні крупної риби, ділянка пластмасової втулки в місці прив'язування повідця може просто прорізатися, а риба - піти разом з цим повідцем.

Оптимальною, на мій погляд, є конструкція пластмасової втулки циліндричної форми з жолобком по периметру кола. Такі втулки легко можна нарізати з поліетиленової ізоляції радіочастотного кабелю для телевізійних антен. Тільки потрібно, щоб ізоляція була з щільного поліетилену.

З відрізка кабелю зі знятим зовнішнім провідником виймають центральну жилу і через невеликі відстані ножем або надфілем роблять жолобки. Потім ізоляцію нарізають на циліндрики потрібної товщини так, щоб жолобок в кожному з них виявився посередині.



Основну жилку протягують крізь центральний отвір, розташовують втулку на снасті в необхідному місці і з двох сторін фіксують вузлами. Як правило, центральні отвори виходять такого маленького діаметру, що навіть самого простого вузла достатньо, щоб він не пройшов в отвір, і втулка не з'їхала по жилці в сторону. Повідець прив'язують в жолобки самозатягуючим вузлом.

У такій конструкції, навіть якщо від великого навантаження втулка деформується або проріжеться, повідець все одно залишиться на жилці.

Втулки, якщо вони мають занадто яскравий колір, для маскування можна потримати в міцно завареному чаї.

[2vanya2]

Про рибалку в Фінляндії


Сукупна довжина морської берегової лінії Фінляндії становить приблизно 1100 кілометрів. Крім того, на південному заході країни лежить найбільший в світі за кількістю островів Аландський архіпелаг.

Основна частина Фінляндії зайнята горбисто-мореними рівнинами з розгалуженою озерно-річковою сіткою. Всього в цій країні налічується 187,888 природніх внутрішніх водойм, які чудово вписуються в монотонні пейзажі цього північного краю.

Озер тут так багато, що місцеві жителі стверджують, що якщо знати дорогу, то можна, не вилазячи з човна, дістатися аж до Санкт-Петербурга.

Чи варто дивуватися, що саме риболовля залишається одним з улюблених занять як фінів, так і численних гостей країни.

Рибним промислом в Суомі - саме так називають свою батьківщину місцеві жителі - займаються практично всі, від малого до великого. І хоча представники сильної статі вважають рибалку чоловічим заняттям, багато жінок захоплені нею не в меншій мірі.

Ловити рибу безкоштовно можна у Фінляндії тільки на просту вудочку, хоча використання блешні в цьому випадку не заборонено. Це право, яке називається Jokamiehenoikeus, навіть закріплено конституцією, і поширюється воно в тому числі і на іноземців.

Крім того, можна обійтися без всякого внеску, якщо господар приватної водойми сам дозволив порибалити в його володіннях. Не обкладаються митом на відновлення рибних ресурсів і люди молодше 18 і старше 65 років. В інших випадках фінське законодавство передбачає стягнення певної суми з рибалок.

Втім, плата ця зовсім не катастрофічна, вона становить 7 євро на тиждень або 22 євро за весь рік. До того ж гроші йдуть на дуже добру справу - відновлення рибних ресурсів країни. Ліцензію слід купувати з зазначенням того місця, де передбачається риболовля. Ліцензія є персональним документом, тому її не можна передавати іншій особі. Перевірка цієї квитанції найчастіше здійснюється інспекторами безпосередньо на водоймі.

Право ловлі на приманку, яке передбачає використання одного вудилища з котушкою на території однієї конкретної губернії, оплачується окремим порядком. Відразу обмовимося, що на Аландських островах, які входять до складу Фінляндії на правах автономії, діють свої квоти і правила рибної ловлі.

Навіть дотримуючись вищевказаних пунктів закону про рибну ловлю, варто триматися подалі від гідроспоруд, помічених мереж та житлових будинків, а також табличок «Kalastus kieletty!» («Рибалка заборонена!").

У водоймах країни постійно зустрічаються 67 видів риби, але якщо взяти до уваги випадкові або рідкісні види мешканців морів, річок та озер, то це число може вирости до 100. Хоча й ця цифра не остаточна!

З усього цього різноманіття особливою популярністю у рибалок користуються приблизно 12 видів. Серед них: окунь, який зустрічається практично по всій країні; харіус, що живе як у морі, так і в озерах; щука, яку виловлюють як у внутрішніх водоймах, так і в прибережних морських водах; лосось - риба, що віддає перевагу чистій і холодній воді. Сюди ж можна віднести судака, сига, форель або кумжу, гольця, миня і деяких інших.

Видобувають рибу у Фінляндії як традиційними способами - за допомогою вудочок, сіток, спінінгів, острог і пасток, так і екзотичними. Один з них полягає в тому, щоб бити по воді батогом, а потім підхопити рибу, що вискакує при цьому.

Крім ліцензійних пристрастей, у Фінляндії існують і деякі обмеження в риболовлі. Так, спіймана риба не повинна бути меншою 40-50 сантиметрів у разі кумжі або лосося і 30-40 сантиметрів для харіуса, гольця і ​​судака. Місцеві рибалки свято шанують ці правила і дрібноту обов'язково відпускають на свободу.

Ще в країні існують деякі тимчасові обмеження на вилов риби. Наприклад, кумжу та сьомгу заборонено добувати під час нересту, який припадає на період з 11 вересня по 15 листопада, а лосося та харіуса - з 16 листопада по 30 квітня (хоча і не скрізь).

Незважаючи на те що фіни залишаються фанатами рибалки і навіть влаштовують цілі чемпіонати по цьому виду спорту, вони дуже трепетно ​​ставляться до власної природи і ні за що не стануть видобувати більше риби, ніж їм необхідно.

Ось такі особливості риболовлі в Фінляндії, як бачите справжній рай для рибалок. Так, що довго не вагайтесь, відвідайте свої банки, знімайте гроші та й мерщій у Фінляндію на риболовлю. Щодо банків, то можете звичайно не брати всі гроші одразу, адже в Фінляндії, як і в будь-якій європейскій країні, банкова система дуже розвинена і у Вас не виникне з цим проблем !

[2vanya2]

Дев'ятилітній хлопчина спіймав гігантську щуку розміром як його зріст


Рибалки останнім часом все частіше скаржаться: перевелася риба в річках. Цей стогін спростував третьокласник Ілля Савін з Афанасієвського району Кіровської області, що в Росії. Він зловив величезну щуку, яка розміром майже як ріст хлопчика. Довжина щуки - 125 сантиметрів.

Спіймати - спіймав. А ось витягувати довелося батькові. Та й не дивно. Вага вже випатраної риби 12 кілограмів!

- Цілих 20 хвилин Ілля, вчепившись в рукоятку спінінга обома руками і вперши його комель в живіт, боровся з рибиною, намагаючись підвести її до човна! - Повідомляє місцевий сайт «Планета Афанасьєва». - Побачивши невдалі спроби синочка це зробити, за справу взявся Микола Михайлович, якому, врешті-решт, вдалося взяти трофейну щуку-гіганта в величезний підсак. Зубаста мала довжину 125 см (загальна), її вага в випатраному вигляді дорівнює 12 кг.

З голови щуки вирішили зробити трофей на стіну в нагадування про цю знатну риболовлю, а м'ясо пішло на котлети - щуче м'ясо риб таких розмірів по-іншому не приготувати через його жорсткість.

[2vanya2]

Основні види проводок при ловлі хижої риби на дроп-шот

В минулих публікаціях ми познайомилися з дроп-шотом та його перевагами, а також розглянули основні варіанти монтажів, характерних для цього виду спінінгової ловлі, та сферу їх застосування. Але кожен спінінгіст з досвідом розуміє, що для успішної ловлі риби ефективного монтажу і приманки замало, адже все залежить від подання приманки, від того, наскільки привабливо вона поводить себе в воді. Так, як і в інших видах спінігової ловлі, для дроп-шоту головним моментом є проводка, іншими словами анімація приманки. Звичайно тут є свої особливості і типи подання.

Якщо ловити на оснастку дроп-шот строго ступінчастою донною проводкою, то результат, безумовно, буде, але навряд чи він буде істотно відрізнятися у кращий бік від ловлі на звичайний джиг. У більшості випадків швидше навпаки: як правило звичайний твістер на джиг-голівці принесе більше риби. І у випадках, коли ступінчастою проводкою ловлять на комбінацію з двох приманок, на нижню, тобто ту, що з головкою, як правило, клювань буває більше. Це в середньому. Але нерідко буває й інакше. Тобто не слід забувати класичну сходинку і у випадку використання дроп-шоту. Але це так, на всякий випадок для експерементів.

Основними ж видами проводки для дроп-шоту є наступні.

Проводка типу "потяжка"

Один з найбільш важливих варіантів застосування дроп-шоту. Після закидання даєте оснащенню досягнути дна, а потім не відриваєте його різко, а плавним рухом вудилища протягуєте по дну. Точніше, безпосередньо по дну йде грузило, а приманка - трохи вище.

Цей метод хороший відразу з кількох причин. Перш за все, він дає можливість використовувати відносно важкі грузила на неглибокому місці, де при ловлі на звичайний джиг доводиться сильно обмежувати масу головки, від чого страждає дальність закидання. Що не менш важливо, протяжка грузила по дну дає максимум інформації про характер цього дна. Рукою і по вершинці вудилища відчуваються найменші нерівності. Так найлегше знайти черепашники, на яких так люблять триматися зграї окунів і інших хижаків. Крім того, "протяжку" можна поєднувати з короткою "сходинкою": невелике (до півметра) плавне прискорення руху вершинки в сторону і вгору, при якому оснастка спочатку йде по дну, потім трохи від нього відривається, зупинка - до торкання дна, продовження руху вудилищем ... Всього дві або три таких стадії, потім - вимотування слабини жилки, повернення вудилища у вихідну позицію і новий цикл. Окунь дуже добре відгукується на таку проводку дроп-шота.

Проводка типу "посмикування"

Цей метод найкраще працює на повільній течії і в стоячій воді. На проводці періодично робляться зупинки, при яких грузило залишається нерухомим або майже нерухомим, а приманці легкими посмикуваннями вудилища надається якась гра.

Тут слід мати на увазі кілька важливих моментів. Перше - відстань між приманкою і грузилом повинна бути порівняно великою, не менше півметра. Друге - бажано, щоб приманка з гачком і повідцем зберігала плавучість. Третє - грузило краще не круглої, а продовгастої форми. Останнє пов'язано з тим, що метод посмикування часто використовується там, де дно вкрите травою, опалим листям або ще якимось сміттям. За обтічне грузило все це менше чіпляється. Ловляться частіше щука і окунь.

Проводка "на знесення"

Закидаємо оснастку поперек течії, даємо їй опуститися до дна, далі, поєднуючи повільну, з зупинками, підмотку і плавні рухи вершинкою вудилища вгору і вниз, даємо приманці можливість зноситися вниз течією. Контакти з нерівним дном добре передаються. Коли жилку виносить вниз за течією, просто вимотуєте її або здійснюєте проводку "сходинкою" або "протяжкою". Основна риба, яка ловиться - судак.

"Поперемінна" проводка

Якщо Ви знайдете скупчення окуня, який стоїть впівводи (наприклад термоклин), дроп-шот буває дуже ефективний. Тут краще поставити легше грузило, і вести оснастку слід так званою "нерегулярною сходинкою", відомою з ловлі "підвішеного" окуня на надлегкий класичний джиг. Це коли безсистемно чергуєш підмотку, зупинки, похитування вершинкою і т. д.

[2vanya2]

Осінній матч

Осінь. Водичка в озерах і водосховищах поступово остигає. Риба відчула наближення холодів і перейшла на посилений режим харчування, щоб нагуляти жирок перед зимівлею. Але, на відміну від весняного жору, зараз вона тримається на відносно більш глибоких місцях і більш розбірлива до корму. Відносно - це тому, що в кожної риби залежно від водойми є свої переваги по глибині. Наприклад, навесні плотва в якомусь озері годувалася на метровій глибині, а тепер на 2-х і більше. А ось ляща тепер навряд чи зустрінеш мілкіше, ніж на 4 м. Напевно, вода на такій глибині ще не зовсім охолола, та й їжі там має бути більше. Короп з карасем теж реагують на зміну сезону. Саме зараз їм потрібно як слід відгодуватися - адже ці риби впадуть в заціпеніння вже через якийсь місяць.

Оскільки я не любитель поплавкової ловлі з човна то часто снастю номер один для мене стає матчева вудка або, як її ще називають, дальньобійка.
Цей спосіб рибної ловлі цікавий для освоєння своєю складністю і витонченістю. Дистанція ловлі може досягати 50 м, що відповідає фідеру середньо-легкого класу. А при тому, що матчеве оснащення чутливіше фідерного, така ловля може принести достатньо солідний улов в умовах обережного кльову.

Спробуємо спочатку розібрати кожен елемент вудки для дальнього закиду, а потім скажемо кілька слів про техніку ловлі. Про все коротенько.

Почнемо з вудочки. Матчовка за визначенням - це вудочка штекерного з'єднання колін, яких всього три. Зрідка трапляються й телескопічні матчеві вудочки, але вони скоріше для туристів, ніж для серйозних рибалок - технічні характеристики таких вудок залишають бажати кращого. Матчовкі зазвичай обладнані великою кількістю пропускних кілець на високій ніжці, що дозволяє жилці не прилипати до бланку під час закидання. Для риболовлі в осінніх умовах це особливо актуально. Довжина матчевої вудочки, як правило - від 3,9 до 4,8 м. Більш коротка палиця (3,9-4,2 м) підійде для ближньої дистанції, а також при використанні ковзаючого поплавця де найчастіше, довжина вудилища великої ролі не грає. Довгі ж матчеві вудочки (4,5-4,8 м) оптимальні для тих ситуацій, коли глибина на межі використання ковзаючого поплавка, тобто від 3,5 до 4,5 м . Справа в тому, що при будь-якій можливості завжди краще використовувати фіксоване (глухе) кріплення поплавка до жилки. Чому так - стане зрозуміло пізніше. За тестом матчовкі наступні: верхня їх межа звичайно не більше 20 г, але краще перевіряти «на потряс», т. к. заявлені цифри можуть не відповідати дійсності. Я довгий час відловив «Дальником» Salmo Elite Match 4,20 м. Його реальний тест оцінюю як 6-16 гр. Ціна нормальної вудки - приблизно від 50 у. о., а дорожчі 100-150 у. о. - це скоріше для любителів естетики, на улов це ніяк не вплине.

Котушка.
Найкраще користуватися спеціальною матчевою. У Salmo, наприклад, це відносно не дорога Diamond Match, у Shimano - Exage, або Stradic для «цінителів прекрасного». Особливість цих котушок - неглибока шпуля досить великого діаметру (3000-4000 по класифікації Shimano), і велике передавальне співвідношення. Це дозволяє працювати з тонкими жилками і швидко вимотувати снасть з води. Зрозуміло, що чим більше діаметр шпулі, тим швидша підмотка. Правда, якщо котушка «з дешевих», то будьте готові до більш тугого ходу при передавальному числі понад 6:1. Теоретично (якщо вам не критична швидкість) можна використовувати і звичайну спінінгову котушку, попередньо підмотавши на шпулю шар більш товстої жилки, або ізострічку.

Крім того котушка повинна мати ідеально налагоджену систему укладання жилки. В іншому випадку вона (жилка) вам довго не прослужить.

Тепер про жилку. Існуючий термін «матчева жилка» не слід розглядати як визначення. Насправді, жилка для «англійського способу ловлі риби» в першу чергу повинна бути м'якою і без залишкової деформації. «Тонучу» її робить сам рибалка, і не потрібно дивитися на напис «sinking». Будь-яка жилка, якщо просто покласти її на поверхню води залишиться там лежати за рахунок поверхневого напруження. Якщо вам здається, що жилка тоне погано - видаліть жирову плівку. Для цього змішуєте засіб для миття посуду, «Fary», наприклад, з водою 1 / 1 і обробляєте жилку на шпулі цим складом. І ще один момент: жилка, яка проходить як «матчева», зазвичай буває темного кольору. Це тому, що європейці вже давно придумали фіксувати дистанцію ловлі за допомогою позначки на жилці спеціальним білим маркером (його випускає фірма Sensas). А видно таку мітку найкраще на тлі темної жилки.

По діаметру жилки - найчастіше це 0,14 мм. Якщо ловимо коропа - ставимо товстішу. З важкими поплавками (більше 14 г) є сенс використовувати шок-лідер - відрізок більш товстої жилки, який пом'якшує удар під час кидка і запобігає відстрілу поплавка.

Поводочна жилка повинна бути дуже м'якою і максимально міцною. Чудес, однак, не буває, і якщо, наприклад, на жилці 0,1 написали 1,5 кг - не вірте цьому. Я віддаю перевагу високоякісним японським жилкам Salmo Elite Mono і Shimano Ultegra. Усі їхні параметри вказані досить коректно. Повідець має довжину в середньому 30-40 см, що необхідно для компенсації зниження чутливості снасті з-за великої ваги поплавка. Чим довший повідець - тим сміливіше клювання. Але і надмірною довжиною захоплюватися не варто. З'єднання з основною жилкою відбувається за допомогою вертлюжка, а потрібний діаметр вибирається, перш за все, в залежності від розміру гачка. На останньому зупинятися не буду, скажу лише, що в основному використовую Kamasan В512 № 18-14.

Матчеві поплавки
- так звані ваглери. Як правило, вони мають одну точку кріплення знизу, об'ємне тіло і довгу антену. Є поплавки з суцільної антени, (стики), але в нас вони потрібні дуже рідко. Головне правило при огрузці поплавків для матчевої ловлі - над водою повинно стирчати не більше 3 см поплавка, а краще - менше. Для «осінньої» риби все це особливо критично.

Не треба боятися важких поплавків - середня вага ваглера, наприклад, для дистанції 25-30 м складає 10-14 г, в залежності від вітру. Тільки так можна досягти необхідного контролю над оснащенням.

Оптимальний набір матчевих поплавків для початківця: 6-10-14 г, потім можна розширювати ці рамки.

Як уже говорилося, найкраще ловити з фіксованим кріпленням поплавка. У цьому випадку основна частина ваги знаходиться в самому поплавці у вигляді знімних шайб, а на жилку кріпиться лише стільки вантажу, скільки потрібно для опускання наживки на дно. Таким чином підвищується загальна чутливість снасті. Та й при закидуванні оснащення веде себе більш стабільно і не плутається - попереду летить поплавок, а за ним огрузка на жилці.

Якщо ж глибина в місці ловлі більша довжини вудилища, то робимо ковзаючу оснастку. Тоді вже на жилку кріпимо не менше 3-4 г, знявши з поплавка кілька шайб.

Ще одна біда ковзаючого оснащення - часті «запути», особливо у новачків. Тут треба собі уявляти, як веде себе оснащення в польоті. По-перше, потрібно його завжди злегка пригальмовувати під час приводнення, щоб жилка від поплавка до грузила витягнулася в пряму лінію. По-друге, з'являється вірогідність того, що грузило розіб'є тіло поплавка під час польоту, і він почне "пити" воду. Щоб цього не відбувалося, поплавок повинен мати протиударне покриття. Інший спосіб «зберегти поплавцю життя» - відокремити його від огрузки ще одним вертлюжком, щоб у польоті вони летіли окремо. Але тоді потрібно уникати вагової рівності поплавка і грузила, тобто вибирати поєднання, скажімо, 4 + 8, або 8 + 4 при загальній вазі 12 г. Інакше ця конструкція буде вести себе в польоті вкрай нестабільно, гарантуючи перехльости.

Певні труднощі для новачка представляє техніка закидання. Скажу більше: десь із сотні рибалок, які використовують матч за призначенням, не більше десяти осіб закидають як слід. Але хай Вас це не лякає. Виконується закид «з води»: тримаємо вудилище перед собою, перевіряємо, щоб жилка вільно ковзала через кільця, потім швидким, але не різким рухом відводимо вудилище назад, і коли відчуємо, що вершинка починає пружинити - робимо рух вперед. Все це займає не більше 3 секунд. Під час закидання важливо не оглядатися назад і забути про те, що у вас на жилці є грузило - уявіть, що кидаєте просто поплавок. Відразу після закидання опустіть вершинку у воду на 20-40 см і зробіть кілька енергійних обертів котушки, потім різко висмикніть вудилище з води на ту ж відстань. Після цього жилка, що знаходиться на поверхні, повинна потонути. Навіщо топити жилку, сподіваюсь зрозуміло - для того, щоб оснащення не зносило вітровою течією.

Як весь час ловити в одній і тій же точці, не маючи в наявності маркера? Промірявши дно і визначившись з рельєфом, перекидаємо цю точку на кілька метрів (пам'ятаєте, нам треба втопити жилку?). Перед тим як закрити дужку, затискаються жилку в кліпсу на шпулі. Робимо потрібне число обертів і рахуємо їх, наприклад, до п'яти. Наступний закид виконуємо по тій же системі ...

Прикормка робиться настільки розсипчастою, щоб її можна було закинути єдиною кулькою, яка б відразу починала розвалюватися. Чим сильніше буде «вибухати» прикормка, тим більше шансів «розворушити» рибу.

Ні в якому разі не додавайте в прикормку каші. Вони можуть перенаситити рибу. Часто обов'язковим компонентом є мотиль, або інша тваринна наживка, якій зараз надає перевагу риба. Слід додати в прикормку деяку кількість грунту, щоб знизити її харчову цінність і пофарбувати в темний колір.

Зволожену суміш пропустіть через сито. Це дозволить уникнути грудок, які знижують ефективність прикормки. Для доставки прикормки на відстань понад 20 м використовуються спеціальні рогатки, які є в асортименті більшості поплавочних фірм (Milo, Trabucco, Sensas, Maver та ін.) Кожна рогатка призначена для своєї дистанції. З тією, у якої гума відносно туга, ніколи не буде точності на ближній дистанції, і навпаки.

Інші ж елементи оснащення ті ж, що і в інших способах ловлі: сидіння (краще - ящик), садок, підсак, ємності для підгодівлі й наживки, екстрактор, рушник.

[2vanya2]

Універсальна блешня "цикада" своїми руками

Ця блешня має багато назв: цикада, сонар, бледбейт, приманка-лезо ... Але суть від цього не змінюється. Блешня цикада - це приманка, яка зовні дуже нагадує комаху, від цього і пішла оригінальна назва. Незважаючи на величезну кількість переваг, приманка, ще не завоювала такої великої кількості шанувальників серед «наших» рибалок, а даремно... У цій статті я розповім як самому «виростити» в своїй домашній майстерні рибака цю справді чудо-приманку.
Цикада має активну і цікаву гру, найменші її варіанти здатні зацікавити і без особливих зусиль схилити до клювання навіть наймиролюбнішу рибку. А більшим її побратимам не потрібно просити двічі дебелих судаків і щук, жерехів і сомів поласувати собою.

Крім чудових вловистих властивостей, цикада володіє відмінними польотними якостями, завдяки своїй аеродинамічності (порівняти можна хіба що з кастмастером і подібними приманками) і надточним закиданням. Гра цикади нагадує гру ратліна. Ловлять нею як кастингом (закидування спінінгом), так і троллінгом; як влітку, так і взимку. Це просто ідеальна і універсальна приманка, яка увібрала в себе все тільки найкраще: високочастотні вібрації і уловисту рівномірну проводку оберталки, низькочастотні вібрації від коливалок (при зміні отвору кріплення блешні з повідцем) і дальній кидок, джигову донну проводку «силіконових» і заданий горизонт ловлі від воблерів. Загалом переваг у цієї приманки предостатньо, хто не пробував, може сам в цьому переконатися. А я детально опишу як можна самостійно зробити цю нехитру приманку. Розмір цикади, яку я пропоную зробити - невеликий, але саме така величина принесла мені найбільшу кількість хвостів і хвостиків.

Крок 1
Для початку нам знадобиться листовий метал і бажано жорсткий. Я використав, як завжди, латунь товщиною 0,8 мм. Більш тонкий лист даного металу буде деформуватися при покльовках великої риби. Оптимальною товщиною вважаю 0,7-0,8 мм. А взагалі жорстка листова сталь (найчастіше вона більш пружна, ніж латунь і допускає використання більш тонкого листа) краща, адже вона ще й важча, і закидується відповідно далі.

Потрібно визначитися з формою цикади. Вона може бути як пелюстка типу «лонг», від «Мепс» і подібні їй (див. фото 1).

До речі, це дуже поширена форма тіла цикади, і вона також, як і в оберталки, має опуклість (див. фото 2 і 3 - фірма «Triton» зверху і «Jaxon» внизу).

Значення цієї нерівності, як мені здається, - додатково привертає хижака грою при вертикальних помахах, коли ловля ведеться в зимовий період в лунці, або по відкритій воді в схил. При різких підйомах і опусканнях, сонар робить цікаві перекиди і трохи йде убік. Ця геометрія приманки допускає також і ловлю в закид. Просто блешня при проводці йде трохи в сторону (в ту, де опуклість). Саме ця форма більше підходить для вертикальної ловлі.

Є й інша модель цикади, що пропонує нам тайванська фірма «Strike Pro» (фото 4). Прекрасні блешні, що нагадують малька, але принцип роботи все той же. Хто захоче почати з промислової приманки такого типу, настійно рекомендую саме цей бренд. Незважаючи на досить убогу рекламу, фірма випускає дуже якісний і реально недорогий «народний продукт»! А велика кількість кольорів і розмірів вас порадує. Ця модель, на відміну від попередньої, має рівне тіло і набагато краще ловить рибу спінінгом.



Існує ще чимала кількість форм, як наприклад, на фото 5 від «Cotton Gorden». Теж дуже гідна цикада. Але моя мета ознайомити вас з найпоширенішими моделями і запропонувати вибрати свою.

Я ж свій вибір зробив - це форма «лонга», тільки трохи вище і без опуклості (для ловлі спінінгом вона явно не потрібна). Після кількох пробних варіантів цикад я прийшов до того, що занадто цікаві та загагулисті геометрії невиправдано не дають такого довгоочікуваного результату, а проста і банальна форма уловистої пелюстки від оберталки виявляється самою ефективною, на ній і зупинились мої експерименти з моделями цих блешень.
ВАЖЛИВО ЗНАТИ
Якщо з'єднати повідець жилки з отвором в спинці цикади, що ближче до голови, то гра блешні буде більш активною по частоті, але малоамплітудною. А кріплення до заднього отвору призведе до низькочастотних вібрацій і більш широкій амплітуді.
На аркуші з латуні я олівцем намалював майбутню форму приманки. Її довжина склала 3,7 см, а висота 1,7 см, що досить небагато, але саме на такий невеликий розмір саморобної цикади, я піймав не тільки найбільше риби, а й найбільше різної риби! У тому числі й «мирної».

Можна також взяти невелику пелюстку від оберталки типу «лонг» (приблизно № 1+ за класифікацією «Мепс») і обвести його по контуру.

За допомогою великих канцелярських ножиць я вирізав заготовку (краще використовувати ножиці по металу).

Напилком обробив краї - зробив їх більш гладкими.

Знаю умільців, які виготовляють тіло сонара з комп'ютерних дисків. В даному випадку пластик не краща альтернатива металу, так як він схильний до деформацій і має невелику вагу.

Крок 2
Робимо отвір для кріплення жилки через застібку і для трійничка. Дірочку пробиваємо невеликим цвяшком або ж міцним шилом. Отвір для кріплення застібки я зробив відступивши від краю приманки 2 мм, "на око" поділивши блешню упоперек на дві рівні частини. Дірочка для завідного кілечка трійника робиться такого розміру, щоб кільце могло легко і вільно бовтатися. Шорсткості сточую напилком, а саму приманку до блиску начищаю спершу наждаковим папером («нульовкою»), а потім пастою Гої. На таку блискучу цикаду риба клює краще.

Більшість промислових цикад мають 2, 3, 4 дірочки для кріплення жилки. Таку кількість зроблено для того, щоб змінюючи черговий отвір, можна було отримати різну за частотою гру блешні. Від високочастотної до низькочастотної.

Для даної саморобної цикади я обійшовся одним отвором, тому що «правильно» розмістив грузило щодо приманки, підібравши тим самим цікаву для риб гру. Хто хоче, може зробити ще 1-2 дірочки.

Крок 3

Огрузка і налаштування. Як грузила я використовую свинець для поплавкової ловлі (див. фото 6). Це можуть бути дробинки з розрізом для кріплення, або береться невеликий «покаток» (бажано з формою ромба), масою 5-7 г і робиться поздовжній розріз ножівкою або гострим ножем. Застосовувати перший варіант набагато зручніше.

Налаштування цикади можна виконувати на найближчому водоймищі, або просто у ванній, підтискаючи свинець з боків на приманки. Грузило розташовується в передній частині цикади, хоча промислові варіанти випускаються і з грузилом у верхній частині блешні (див. фото 5). Вважаю налаштування приманки закінченим, коли при середньому темпі проводки, сонар робить часті і дуже активні коливальні рухи (змінюючи розташування грузила, ви обов'язково помітите різницю в частоті вібрацій приманки).

Вибравши потрібне розташування грузила, обвожу його маркером, щоб можна було легко одягти знову. Знімаю його, змазую водостійким супер-клеєм і швидко монтую на вже зазначене місце, додатково затискаючи дробинки плоскогубцями.

Крок 4
Гачок. Практично всі магазинні цикади мають два двійника і розміщені вони жалами назад. Так приманка практично не чіпляє корчі та інше, а потреба в заводних кільцях зводиться до нуля. Але є і зворотна сторона медалі - задній двійник дуже часто захльостується за жилку і блешню доводиться швидко вимотувати, щоб поправити. Оскільки часто ловлю цикадами біля поверхні (до 0,5 м), то зачепів практично немає. Я просто поставив невеликий, але якісний (дуже гострий) трійник через заводне кільце. Трійник краще зачіпляє рибу, в комбінації з кілечком його не «заклинює», і коли він невеликого розміру, то набагато рідше перехльостується за жилку.
ПОРАДА
Щоб бледбейт (цикада) краще грала, необхідно поєднувати його з повідцем або жилкою через невелику застібку, або кільце!
Приманка готова (див. фото 7). Додатковий трійник для цикади такого розміру не потрібен. Твістер, вабики і всілякі синтетичні нитки підсаджувати до гачка не раджу - приманка перестане грати. А ось поставити невеликий яскравий кембрик рекомендую. Зільшиться кількість клювань окуня і не тільки його!

Захоплюватися великими розмірами трійника теж не варто (погіршиться гра), все має бути в міру. Загальна вага даної рукотворної цикади - 7,5 гр. Горизонт ловлі - 0,2-0,5 м. Вібрація від такої саморобної цикади дуже серйозна, яка відчутна навіть при використанні досить товстої монофільної жилки товщиною 0,3 мм. Чим швидша проводка сонара, тим виходить більш галаслива, високочастотна гра приманки що добре привертає рибу.

Рекомендована мною жилка для використання даної ваги та розміру цикади - 0,11-0,14 мм «плетінка» і 0,18-0,25 мм «монофіл» або «флюрокарбон».

Найефективніша проводка, з мого досвіду - рівномірна. Також знаю чимало спінінгістів, які успішно застосовують ступінчасту проводку, зі збоєм ігри (переривчаста), і змінне збільшення і зниження швидкості обертання котушки. Темп проводки - швидкий (але пробуйте всякий).

Кольори: «срібло», «золото», «кислотникі» і зі світловідбиваючими наклейками.

Риба, яку я ловив на сонар: щука, окунь, жерех, судак, головень, язь, червонопірка, верхівка, плітка! Друзі також ловили сомиків, форель, лящів. Але це далеко ще не весь перелік риб, які клюють на цикаду. Ця приманка чудово ловить будь-яку рибу і в той же час при ловлі окуня і жереха вона показує виняткові результати. Спробуйте!

Ще одна дуже цікава особливість цикади - ви можете самі задавати бажану глибину ловлі. Для цього зробивши кидок, в розумі рахуєте секунди (1 сек. приблизно дорівнює 1 м занурення), і, наприклад, на «три» починаєте проводку. Ваша приманка буде йти на заданій глибині, це дійсно так (можливі невеликі відхилення, але не суттєві). Маючи високу уловистість порівняно з оберталкою, цикада при рівній вазі летить набагато далі і «прицільніше», що також є перевагою.

Кращого результату домагаюся саме з невеликими версіями цикад - до 15 г включно.