Ловись рибко, мала і велика!!!(все, що стосується риболовлі.)

[2vanya2]

Вплив кольору приманки на клювання риби

На сьогоднішній день на прилавках рибальських магазинів розташовано безліч приманок самих різних забарвлень, і навіть у рибалок з досвідом часто, якщо не завжди, виникає питання: яку ж з них вибрати? Звичайно, однозначно відповісти на це питання неможливо, але спробуємо хоч трохи розібратися у всьому цьому різноманітті, цим сами хоч трохи полегшити муки вибору та ниблизитись до розгадки.

Зауважимо відразу, що все залежить від виду риби, водойми, пори року, умов ловлі і навіть часу доби. Розглянемо особливості зору деяких видів риб і їх ставлення до всякого роду приманок.

Різні види риб бачать по-різному. Хоча нюанси кольорового зору риб досі до кінця не з'ясовані. За типом зору риб можна розділити на три групи: з денним зором (окунь, плітка, щука, краснопірка), сутінковим (судак, йорж) і нічним (сом, минь, вугор).

Деякі риби володіють хорошим зором відразу двох типів, наприклад денним і сутінковим (лящ, густера) або денним і нічним (короп, карась).

Риби з денним зором добре розрізняють кольори. Яскраві неприродні кольори їх лякають, а кольори їх природної їжі приваблюють. Риби з сутінковим зором добре розрізняють контрастні і яскраві кольори, неяскраві ж предмети вони сприймають як чорні. Їх приваблюють яскраві забарвлення, добре помітні з великої відстані, які контрастують з навколишнім середовищем. Риби з нічним зором кольору практично не розрізняють. Як правило, зір у них близький до чорно-білого.

Особливості сприйняття кольору різними видами риб

Поряд з необхідністю зняння впливу природних обставин ( час дня, прозорість води, глибина, погода і інш), правильний вибір кольору приманки залежить від особливостей сприйняття кольорів і відтінків різними видами риб, тому не можна ловити всі види риб на одні і тіж кольори. Розглянемо як сприймають колір популярні види риб.

Лящ. Володіючи двома типами зору, лящ відмінно розрізняє кольори навіть на великій глибині. Як показала практика, лящ здатний легко відрізнити жовту блешню від білої навіть на глибині 10-12 м. При пошуку їжі лящ користується всіма видами почуттів і зір грає не останню роль. Перш за все, він реагує на контрасти. Його приваблює світле на темному тлі, або темне на світлому. При цьому дуже яскраві предмети, і такі що різко виділяються, лякають ляща. Тому дуже часто жовті блешні, що застосовуються для ловлі ляща на темному дні, набагато вловистіші, ніж більш помітні білі та сріблясті. Бувалі рибалки відзначають, що при яскравому сонячному світлі, при ловлі на блешні з темними гачками завжди більше клювань, чим на блешні з білими, сріблястими гачками. Взагалі, найбільш універсальні для ловлі ляща блешні жовтого і бронзового кольорів, хоча при слабкому освітленні добре працюють і білі. Мормишки ж чорного кольору підходять лише для місць з піщаним дном.

Щука. Зір у щуки досить хороший. При полюванні вона орієнтується в основному на два органи почуттів - зір і бічну лінію. При хорошому освітленні щука здатна розгледіти здобич здалеку і вирішити, чи гідна вона її уваги. При слабкому освітленні вона більше орієнтується на бокову лінію, і характер руху приманки має набагато більш значущу роль, ніж колір і зовнішній вигляд. З цього, колір приманки обираємо наступним чином: чим прозоріша вода і більш сонячний день, тим більше приманка повинна бути схожа на природну здобич. У каламутній воді яскраве забарвлення приманки може привабити щуку з більшої відстані і збільшити вірогідність клювання.

Судак. Ця риба, напевно, має самий гострий зір серед риб. Однак при цьому її сутінковий тип накладає свій відбиток. Судак розрізняє здобич на дуже великій відстані по контрасту і руху, і на нерухому здобич, як правило, не реагує взагалі. Наприклад, лежачого на дні малька судак не візьме, а відрізаний шматочок м'яса, що бовтається на течії, може схопити. Тому практично всі методи ловлі судака грунтуються на чергуванні різних типів руху приманки з різкими зупинками. Колір же приманки не дуже важливий. Набагато важливіше, щоб він був контрастним. Наприклад, в бурій річковій воді краще працюють приманки яскравих кислотних кольорів, або двоколірні (наприклад, білий з червоним).

В озерах ефективним може бути використання сріблястих блешень, що контрастують із дном і які видно здалеку навіть у каламутній воді. Крім цього, сріблястий колір нагадує верхівку, мабуть, саму улюблену здобич судака. Слід мати на увазі, що гострий зір дозволяє судаку розгледіти навіть у каламутній воді товсту жилку, не кажучи вже про металеві повідки. Звичайно, при швидкому русі приманки, наприклад блешні, це не має великого значення, але при ловлі на живця часто служить причиною невдачі.

Короп. Ця риба прекрасно бачить і розрізняє кольори на великій відстані. Щодо забарвлень явних переваг відзначено не було, але, будучи дуже обережною рибою, короп уникає всього незвичного, тому приманку незвичного для нього забарвлення він, швидше за все, обійде стороною. При ловлі коропа краще всього використовувати приманки, помітні на дні, але в той же час природних кольорів - темно-червоного, коричневого і жовтого.

Карась. Особливістю зору карася є короткозорість. Він дуже добре бачить на невеликій відстані навіть дуже маленькі предмети (наприклад, рачків-циклопів), розрізняючи їх колір, але вже на відстані одного-двох метрів може розгледіти лише великі рухомі предмети. Карась досить цікавий і його може приманити приманка незвичайного кольору або форми. Тому при ловлі карася спеціальних правил немає. Потрібно мати з собою якомога більше різноманітних приманок всіх мислимих кольорів і експериментувати з ними.

Окунь. Ця риба добре розрізняє кольори, але, будучи цікавою і сміливою, не боїться незвичних забарвлень, часто підпливаючи до них, щоб розглянути і помацати. З цієї причини, навіть при відсутності апетиту, окунь часто звертає увагу на яскраві приманки незвичного для нього кольору, підпливаючи і «стукаючи» по них, але рідко заковтує і засікається. Часто приносить успіх поперемінне поєднання яскравих приманок, які збирають рибу на потрібному місці, і приманок зі звичними для риби кольорами, які вона починає жадібно хапати. Найпривабливішим для окуня є червоний, сріблястий і чорний колір, оскільки більша частина його здобичі повністю, або частково пофарбована в ці кольори.

Плотва. Добре розрізняє кольори і предмети як рухомі, так і нерухомі. Як і багатьох інших риб, її приваблює контраст - темне на світлому, або світле на темному, однак вона побоюється великих незнайомих предметів, обходячи їх стороною. Правильно обраними кольорами приманки для ловлі плотви будуть ті, в які забарвлена ​​її природна їжа, - червоний, брудно-білий, чорний, зелений.

[2vanya2]

Багатократно зросли штрафи за ловлю риби що знаходиться в Червоній книзі України

До Червоної книги потрапляють види, які потребують особливої охорони, оскільки є загроза їхньому зникненню. Тому забороняється вилучати їх з природного середовища будь-яким способом, а за порушення правил природоохоронного законодавства посилюється відповідальність.
Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[2vanya2]

Оптимальний набір вудочок для зимової рибалки

Ну нарешті зима! Вперше за останні кілька років початок календарної зими співпав з таким важливим для любителів зимової рибалки похолоданням та снігопадом. Будемо надіятись, що так буде продовжуватись, і вже через кілька днів можна буде вийти на лід. А щоб бути готовим до цього, пригадаємо нескладні правила поведінки на льоді, перевіримо спорядження та підготуємо наші зимові снасті до рибалки. Почнемо з зимових вудочок.

Перш ніж оснащувати ту чи іншу вудку, важливо визначитися, яку рибу, в яких умовах і на які приманки ви збираєтеся ловити.

Вудки для зимової ловлі риби призначені для зберігання запасу жилки, для регулювання робочої довжини жилки, для гри приманкою і для того, щоб допомогти рибалці підсікти рибу. Оскільки риба може бути великою або дрібною, а приманки важкими чи легкими, то і вудочок знадобиться кілька. Більш того, для різних тактик ловлі потрібні вудки різних конструкцій.

Вудка може містити котушку, або бути без неї. Традиційні конструкції зимових вудок не передбачали котушок для зберігання жилки. Жилку намотували або на ручку вудочки, або на хлистик чи удильник. Для цього в рукоятці з дерева, пробки чи пінопласту робили бічні прорізи, в які й укладали жилку. Або кріпили до хлистика вудки мотовило з дроту. Недоліків у такої конструкції багато, але є і переваги. До недоліків слід віднести те, що жилка поступово травмує і викривляє рукоятку чи хлистик. Регулювати точно до сантиметра спуск жилки не представляється можливим. Жилка легко обмерзає після потрапляння вудочки на сніг, або у воду, як наслідок її нелегко змотати під час зміни глибини ловлі.

До достоїнств такої конструкції слід віднести простоту виготовлення. Вудка виходить досить зручною в руці, легкою і дешевою. В даний час такою конструкцією користуються «професійні» рибалки під час ловлі з великих глибин.

Основу класичного варіанту вудочки для зимової рибалки (мається на увазі вудочки призначені для блешніння) становить довгий (до метра) жорсткий удильник з дерева або склопластику. В комльовій його частині розташовується рукоятка. Я, наприклад, ловлю на вудочку, в якій рукоятка з пробки взята від спінінга. В неї вставлений і приклеєний «намертво» хлист з вуглецевого композиту. Вище рукоятки до хлистика примотане і приклеєне мотовило, яке зроблено з двох загнутих гаків з нержавіючого дроту діаметром три міліметри. Відстань між вушками мотовила дорівнює рівно 50 см. Скидаючи жилку з мотовила, я точно знаю, скільки метрів пішло під лід. Такі вудки дуже зручні під час зимової ловлі судака і окуня з великих глибин, особливо на течії.

Моделі зимових вудок з котушками поділяються на вудки з рукояткою і на ті, в яких роль рукоятки виконує корпус котушки. Котушка може бути в корпусі і без нього. Так само як і в попередньому випадку і ті, й інші мають свої переваги і недоліки. Якщо передбачається застосування тонкої жилки, як правило, під час ловлі окуня на дрібні приманки, то перевагу слід віддати вудкам з котушками в корпусі, який захищає тонку жилку від обмерзання. Кращим буде корпус з твердого пінопласту, або з пробки.

Якщо жилка товста, то використовуються вудочки з відкритою котушкою. Це пов'язано не тільки з тим, що жилці діаметром 0,16-0,20 мм обмерзання не страшне, але і з тим, що застосовуються котушки відносно великого діаметру. На практиці виходить так, що для зимової ловлі на вертикальну блешню, або балансир з глибини до десяти метрів оптимальним стає барабан котушки діаметром близько 70 мм. При такому діаметрі блешня повинна сама розкручувати котушку під час її падіння під лід. Укладати в корпус барабан такого діаметру - це значить, істотно збільшити вагу вудки. Та й тримати такий виріб не дуже зручно.

Підбирати вудочку для зимової ловлі риби слід виходячи з того, наскільки зручно вона лежить в руці, наскільки акуратно і надійно вона зібрана, а також виходячи з того, скільки жилки і якого діаметру вона повинна вміщати.

Крім того що на вудці розміщується запас жилки, вона допомагає грати блешнею і робити вчасно підсічку риби, а також бере участь у боротьбі з рибою після вдалої підсічки. Для цього в конструкції будь-якої зимової вудки є удильник, або, як його частіше називають, хлистик.

Якість хлистика, його довжина і жорсткість мають вкрай важливе значення.

Хлисти, якими комплектуються промислові вироби, рідко задовільняють досвідченого рибалку. Дешеві вудки комплектуються хлистиками з поліпропілену, капрону або навіть полістиролу. Поліпропіленові та капронові хлисти мають дуже велику залишкову деформацію і недостатню жорсткість, а полістиролові зазвичай ламаються на першій же рибалці. Рідко, але промислові вудки комплектуються хлистиками з полікарбонату, але для ловлі риби з льолду на великі приманки вони короткуваті.

Найкращими з того, що можна знайти в продажі, слід визнати хлистики зі склопластику. Тонкий склопластиковий хлистик відмінно підходить для ловлі на дрібні блешні і балансири, коли використовується жилка діаметром до 0,14 мм. Якщо використовується більш товста, то зазвичай вибирають жорсткі хлистики, або з товстого склопластику або з гібридного скловуглекомпозиту. Вуглепластикові хлисти також можна використовувати, але вже під час ловлі, наприклад, судака або берша з глибини більше 8-10 метрів. Тобто тоді, коли потрібна жорстка підсічка. Придбати або виготовити самостійно такі хлисти складно, тому пристосовують уламки спінінгових вудилищ.

Деякі рибалки, які технічну можливість, роблять хлистик з легких титанових сплавів. Такі хлистики непогано себе зарекомендували, особливо в тих випадках, коли використовується «плетінка» і дуже важка приманка під час ловлі з великої глибини і на сильній течії. Досить просто виготовити хороший хлистик власноруч з жорсткого вініпласту.

Крім правильного вибору матеріалу, не менш важливе значення має підбір жорсткості хлиста. Додання необхідної жорсткості досягається зміною довжини хлистика і товщини матеріалу.

Особисто я підбираю жорсткість наступним чином. До кінчика хлистика монтую жилку, якою збираюсь оснастити вудку, і тягну жилку вниз. Якщо хлистик згинається приблизно на тридцять градусів до обриву жилки, то добре. Але якщо хлистик згинається до сорока п'яти градусів, то, я вважаю, що це вже занадто. Хоча багато хто вважає інакше, тому кожен підбирає жорсткість виходячи з власного досвіду.

В залежності від характеру гри блешні, її потрібно підсмикувати з певною амплітудою, для чого підбирається хлистик певної довжини. Це не говорить про те, що до кожній блешні слід підбирати свою довжину. Достатньо мати в своєму арсеналі кілька хлистів з довжиною близько двадцяти-тридцяти сантиметрів, але різної жорсткості. Тільки при використанні блешень довжиною більше 10 см довжину хлистика збільшують аж до 70-80 см. Акцентую увагу на тому, що дані рекомендації засновані лише на власному досвіді.

В залежності від жорсткості хлистика, ваги блешні, глибини, течії і активності риби, вудка оснащується або не оснащується кивком. Так, наприклад, під час ловлі дрібного окуня на найдрібніші приманки серед зими кивок абсолютно необхідний. Однак, якщо зробити тонкий хлистик з «чутливого» вуглепластика, то кивок буде не потрібен. Кивок стає зайвим елементом під час ловлі судака на річці з глибини 8-10 м на важкі блешні, балансири і джиг-головки. А ось при блешнінні на водоймі без течії кивок потрібен. Природно, кивок підбирається під вагу приманки так само.

Що стосується кількості зимових вудок, то, як правило, двох вудок достатньо для ловлі в якихось конкретних умовах. Особисто у мене: дві вудки з жилкою 0,22 і 0,28 мм для ловлі щуки; одна вудка з мотовилом на півметра, з жилкою 0,20 мм для блешніння судака; дві вудочки для блешніння судака на водосховищі та дві вудки з жилкою 0,10 і 0,12 мм для ловлі окуня.

Я багато разів помічав, що у рибалок в ящику присутній запас із десятка зимових вудочок, як кажуть, на всі випадки життя, а ловлять постійно однією. У такому підході є свій сенс, оскільки трапляється так, що щука або судак починають брати не зовсім звичні (для рибалки) приманки, і доводиться конструювати снасть на водоймі.

[2vanya2]

Зимова поплавкова вудка: переваги, недоліки і особливості

Серед любителів зимової рибалки більшість надає перевагу активній ловлі, а тих хто полюбляє ловити на зимову поплавкову вудку не так вже і багато. Причин тому, декілька. Основна це те, що на поплавкову вудочку ловиться, переважно, мирна риба, яка взимку далеко не завжди активна. Взимку, мирна риба на деяких водоймах взагалі може не ловитися, особливо в період глухої зими, і лише грою самих дрібних мормишок з дрібним мотилем її інколи вдається спокусити. А на нерухомі наживки, характерні для поплавкової вудочки, риба в цей час може навіть "не подивитися". Ловлять з поплавцем і хижу рибу, але потрапляє вона на нерухомі насадки набагато рідше. І вже взагалі можна назвати "екзотикою" використання живця взимку. Тепер є штучні приманки, що майже досконало імітують риб'ячу дрібноту і, тому зовсім мало тих, хто займається ловлею на зимову поплавочну снасть з живцями.

Іншою причиною, є те що ловля на поплавкову вудочку вимагає великої посидючості. А ця риса властива далеко не кожному рибалці. Власне тому, такі рибалки надають перевагу більш активним видам риболовлі - ловлі на мормишку, балансир, блешню. Вони не можуть в очікуванні клювання проводити години, а то і дні. З однієї сторони це і зрозуміло, адже спробуйте посидіти біля лунки з нерухомим поплавком, якщо десь неподалік сусіди - раз по раз витягають таку бажану рибку. Безсумнівно, зимова поплавочна вудочка - це снасть для людей з міцними нервами, та стійкою психікою, для рибалок, що основним рахують сам процес, впевнених в своїх знаннях та уміннях, для справжніх фанатів, які будь-що добиваються своєї мети.

Слід зауважити, що активні види зимової рибалки стали популярнішими завдяки широкій рекламі, і маркетенговим ходам товаровиробників. Поплавочна ж вудка проста, вона значно дешевше,і легко може бути виготовлена ​​самостійно. Що тут складного, в найпростішому варіанті це палиця, на яку намотана жилка, поплавок, грузило і ніяких дорогих приманок - простий гачок. Тому і на більшу віддачу від реклами таких товарів розраховувати ні виробникам, ні продавцям не доводиться. Інша справа - приміром, балансири. Тут і снасть потрібна спеціальна - вудка з котушкою, та й самі пріманки зовсім не дешеві. Є сенс і в рекламу вкладатися. З блешнями теж саме.

Читайте також: Мормишка чи поплавок?

Тим не менш, любителі зимового поплавка є, і вони знаходять низку переваг цього виду ловлі, і з ними важко не погодитися. Перерахуємо і їх основні аргументи. З якою зимовою снастю ще можна так добре і спокійно посидіти на льоді, відключитись від усіх турбот і клопотів? З блешнями, балансирами, мормишками зазвичай потрібно бігати по водоймі, бурити нові і нові лунки, "махати і махати" вудкою, граючи приманками. А з поплавковою вудкою - пробурив лунки, підгодував, поставив палаточку і сиди собі, насолоджуйся тишею і спокоєм, думай про щось своє, та поглядай на поплавки, час від часу лише очищаючи лунку від льоду ... Ворухнувся поплавок - підсічка, і риба на льоді. Краса!...

При ловлі на поплавкову вудочку немає необхідності постійно тримати її в руці. Начепив на гачок насадку, опустив приманку у воду і поставив вудку біля лунки. Тому, можна поставити відразу декілька вудочок, розташувавши лунки неподалік, щоб в разі клювання можна було легко дотягнутися до будь-якої з них. - Це плюс? - Звичайно! Адже на одному невеличкому п'ятачку, який попередньо підгодований, у воді відразу кілька ваших гачків з різними насадками чи наживками. А значить і шанси на улов збільшуються!

Наступна перевага випливає з попереднього пункту: раз вудку немає необхідності тримати в руці і постійно трясти нею, то можна під час ловлі сидіти в рукавицях. Тепло і сухо! Особливо, якщо сидиш в наметі. А чому б і не поставити спеціальни намет для зимової рибалки, якщо сидіти на одному місці?

При ловлі на поплавкову вудку прикормлюється те місце, де передбачається рибалити довгий час. Риба на прикормку в будь-якому випадку, рано чи пізно, підійде. При ловлі на мормишечну снасть теж застосовується прикормка. Але ж там зазвичай як: висипав пару годівниць мотиля, попрацював мормишкою - немає клювань, перебіг на інше місце. Знову прикормлюванняив, потряс якщо немає клювання - повернувся на першу лунку. Тобто вткористовується багато прикормки, а толку може і не бути. При лові на поплавкову вудочку ми просто терпляче чекаємо клювання там, де підгодували більш грунтовно. Звичайно, тут теж всяке буває. Може і на рясну підгодівлю риба зовсім не підійде, але це все-таки менш імовірно. Терпіння, витримка, як уже вказувалося вище - одні з необхідних якостей риболова, що займається ловлею на зимову поплавкову вудочку.

Завдяки своїй тонкій конструкції, і можливості точної настройки снасті зимова поплавочна вудка дає можливість помітити найменший дотик риби до насадки. Якщо навіть риба просто поруч з насадкою пройде, і хвостиком при цьому вильне, змістивши її в бік, то чуйний поплавок на це зреагує - трохи ворухнеться. Тому на поплавкову вудку можна з успіхом ловити саму обережну рибу. Потрібна вам дрібна плотва для жерлиць - найкраще її ловити саме на поплавкову вудочку з дрібним гачком, на який насаджений півкільцями один єдиний мотиль.

Поплавочна вудочка може застосовуватися в самих різних умовах - на будь-якій глибині, з дна і в товщі води, в тихій водоймі і на течії, зокрема і на дуже сильній, коли будь-яку блешню відносить дуже далеко. Правильно налаштувавши огрузку поплавка ви завжди будете отримувати сигнал про клювання риби.

Читайте також: Складові успіху зимової ловлі на поплавкову вудку.

Поплавочна вудка може відмінно доповнювати інші зимові снасті. При ловлі на мормишку чи на балансир у ряді випадків не зашкодить пробурити поруч другу лунку, в яку опустити поплавкову вудочку. Вона буде служити і для приманення риби до місця ловлі і для утримання її там, поки ви міняєте насадку на основній снасті. А поплавок - відмінний сигналізатор клювання, який ви будете бачити краєм ока, коли зосередите свою увагу на кивку.

Зимова поплавочна вудка - відмінна снасть для рибалок початківців, для дітей і людей з обмеженими можливостями. Звичайно, тут теж є свої "хитрості й тонкості", але виключений один важливий елемент, який присутній в інших видах зимової риболовлі - "гра" приманкою. Уміння правильно грати блешнею, балансиром чи блешнею, тим більше безнасадочною, приходить лише з досвідом і на перших порах риболова може чекати розчарування. А при ловлі на поплавкову вудку стає в нагоді початковий досвід, який більшість починаючих рибалок отримують ще під час літнього риболовного сезону, при ловлі на найдемократичнішу снасть для ловлі риби - літню поплавкову вудку.

[2vanya2]

Ловля великої плотви взимку

За першого льоду зазвичай добре ловиться окунь, підлящик, густера, щука. Але одним з найбажаніших трофеїв є велика плотва. ЇЇ зимова ловля пов'язана з пошуком точок виходу риби, правильним підбором приманки і вмінням володіти снастю.

Найскорше лід утворюється на неглибоких затоках водосховищ. В цей час зграї плотви активно переміщаються. При цьому простежується закономірність: чим більша плотва, тим зграї її більш розрізнені. Іноді велика плотва, вибравши місце, тримується його якийсь час. Вона може облюбувати неглибокі ямки на дні, коряжник та інші особливі місця.

Вибір місця ловлі

У міру наростання льоду плотву можна ловити на виходах із заток і на інших більш відкритих місцях. На водосховищах крупну плотву слід шукати на закрутах затоплених річок і струмків - тут вона довго залишається на ділянках з уповільненою течією, особливо якщо на дні є нерівності або кам'янисті гряди, на яких збирається корм. Хороші місця часто зустрічаються там, де до основного підводному русла примикає канава припливу. Оптимальні для ловлі плотви глибини на прируслових поливах від 3,5 до 5 м. Іноді плотву різного розміру можна знайти біля острівців водоростей, якщо вони знаходяться поблизу зони проточності, де вода добре насичується киснем.

Щоб виявити зграю плотви особливо крупної, потрібно копітко і методично її шукати. Якщо ви потрапили на незнайомий водойму, то починати ловлю слід на ділянках, де проходить межа між помірною та великою глибиною. Іноді дослідження випадково виловленого донного сміття може дати наводку на місце проживання плотви. Наприклад виловлена почорніла гілочка обліплена дрейссеною може говорити про те, що алотва неподалік, і приділивши більше уваги даній дільниці можна дуже швидко стати володарем багатого улову.

Коряжник привабливий тим, що на ньому риба завжди може знайти якусь живність. До того ж, на старому коряжнику, який на великих водосховищах місцями займає великі простори, часто поселяються колонії дрейссени. Зустрічаються затоки, де коряжник підходить до глибинних брівок. Таким місцям при пошуку плотви потрібно приділяти особливу увагу. Часто плотва ловиться попутно з підлящиком уздовж звалів русла на виході із затоки.

Плотва на початку і наприкінці льодоставу часто годується поблизу обривистих берегів з піщано-мулистим або суглинним дном, іноді злегка мулкуватим. В середині зими вона тяжіє до чистих ділянок з дрібними корягами ближче до русла. Відповідні місця для пошуку плотви в грудні-січні - вигини основного русла.

З ростом товщини льоду зграї плотви, як правило, відходять на великі глибини заток.

Виявивши місце концентрації плотви, слід позначити його, наприклад, маленькими гілочками, встановити глибину і, якщо потрібно, підгодувати.

Снасть для зимової ловлі плотви

Для ловлі плотви по першому льоді оптимально підходить зимова вудка з блешнею. Завжди потрібно мати не одну, а кілька таких вудок, налаштованих на різні умови ловлі і різні за формою, вагою та кольором блешні. Рибалкам, практикуючим зимову ловлю, відомо, що одна і та ж приманка в одних умовах працює, а в інших ні. Наприклад, свинцева блешня діаметром 3-3,5 мм підійде для ловлі на глибині до 2,5 м, діаметром 4,5 мм - до 4 м і т.д. Природно, що для різної ваги приманок і діаметр жилки повинен бути відповідний. Гра буде поганою, якщо саму крихітну мормишку оснастити жилкою, діаметр якої перевищує 0,08-0,1 мм. Але якщо під велику блешню взяти надмірно тонку жилку, то постраждає міцність снасті.

Що стосується кивка, то можна сказати наступне. Для стабільної ловлі плотви коливання його повинні бути плавними, розміреними. Деякі рибалки користуються укороченими вузькими кивками. Деякі використовують досить довгі кивки зі спеціальною полімерної пластини, яка відмінно тримає форму при всіх виникаючих навантаженнях. Звичайно, при вітрі легше працювати укороченими, жорсткими кивками, але тоді важко задати м'яку гру.

Тактика ловлі

Плотва - дуже обережна риба. Якщо при ловлі на мілководді збирається багато рибалок, то плотва з такого місця йде. Обловлюючи ділянку, лунки потрібно свердлити заздалегідь у напрямку передбачуваного маршруту пересування. Тоді зграя буде вести себе більш спокійно. Підгодовувати лунку невеликими дозами кормового мотиля або сумішшю з мотиля та сухим кормом потрібно тільки після вилову декількох рибин з лунки. При тонкому сніговому покриві для свердління лунок слід вибирати більш затінені ділянки, оскільки велика риба боїться яскравого освітлення. Лунку потрібно завжди засипати снігом, а для опускання блешні робити отвір паличкою або ручкою черпака. У сонячну погоду зграя плотви може стояти під крутою бровкою, в тіні обривистого берега, під опалим у воду деревом.

У ті періоди, коли плотва поводиться досить активно, для її ловлі більше підходять контрастні мормишки: світлі, комбіновані, з нанесенням на тіло приманки плямочок, смуг і т.п. Але якщо плотва годується погано, вибірково, то блешні повинні бути малопомітні: однотонного сірого, сіро-коричневого, сіро-зеленого кольорів. При ловлі в коряжнику, у вузьких затоках з навислими над водою деревами і в інших затишних куточках водойми зазвичай для ловлі використовують плоскі і плоско-овальні блешні, на тіло яких нанесені чорні смужки, точки або якісь інші контрастні плями. Іноді по свинцевому тілу достатньо нанести надфілем пропили, і це так змінює приманку, що плотва відразу починає на неї реагувати.

Найбільш часто для ловлі плотви зимою застосовують «крапельку», «уралки», «дробинку», «дрейссену», «німфу» і деякі інші.

Тандем мормишок, наживлений личинкою мотиля або личинкою реп'яхової молі (по одній-дві на гачку, в залежності від активності риби), добре застосовувати при активній ловлі, коли використовуються всі способи гри. Гра тандему мормишок повинна бути дуже делікатною, плавною і з невисокою по частоті амплітудою рухів. Також тандем застосовується і при ловлі без гри з розташуванням нижньої приманки біля дна.

Якщо, незважаюяи на всі хитрощі і премудрості, плотва ловиться погано, то слід спробувати оснастку з коротким повідком вище блешні. Гачок для повідця береться мінімального розміру, з довгою цівкою. При цьому можна ловити як з періодичною грою біля самого дна і залишенням оснастки в спокої, так і з більш високими її переміщеннями по вертикалі. Коли мотиль або інша насадка насаджені на маленький гачок з тонкого дроту, вона при проводці переміщається більш природно. В даному випадку плотва часто реагує на вільно падаючу насадку. Для цього потрібно підняти оснастку на висоту в 1,5 м і почати плавно її опускати із зупинками на різних рівнях. Нерідко плотва спокушається такою грою.

При ловлі на нерухому блешню потрібно дуже чітко розташовувати її над грунтом так, щоб вона ледь торкалася дна. При цьому вудочку потрібно встановлювати на спеціальні ніжки і час від часу обережно підводити кивок пальцем. Таке коротке коливання мормишки часто звертає на себе увагу плотви і вона підходить до приманки.

Іноді результат дає безнасадочна ловля. В даному випадку амплітуда і частота рухів мормишки помітно відрізняються від ловлі з насадкою. Без насадки частота коливань приманки повинна становити приблизно 250-300 в хвилину. У цьому випадку покльовка визначається по ледь помітному збою в рухах кивка.

Мотиль - найбільш часто застосовувана взимку насадка. Так як на водоймах з великим рибальським пресингом обережна риба погано на нього реагує, то кращий результат дає застосування бутерброда з мотиля і личинки реп'яхової молі. Можна для ловлі плотви застосовувати личинку реп'яхової молі в «чистому» вигляді.

Зазвичай при зимовій лові плотви спрацьовує правило: чим гірше клювання, тим менша повинна бути насадка, і чим менше розмір насадки на гачку, тим слід активніше грати блешнею. Навіть при ловлі плотви на личинку реп'яхової молі або на дрібного опариша необхідно зменшити амплітуду руху блешні і збільшити частоту гри, в той час як при ловлі на мотиля, навпаки, бажано зменшити частоту гри і збільшити амплітуду руху блешні.

Помічено, що плотва любить похмуру, безвітряну погоду або бажано, щоб дув слабкий західний або південно-західний вітер. Іноді клювання плотви пожвавлюється при монотонно падаючому мокрому снігу. Гарне клювання може бути і в дощову відлигу. Однак у сильні морози і при різких скачках атмосферного тиску плотва стає малорухомою, у неї пропадає апетит. У такий час змусити її клюнути не так-то просто, і швидше її спокусиш нерухомою приманкою, ніж активною грою.

Головне на зимовій риболовлі - БЕЗПЕКА!

І на закінчення хотілося б ще раз нагадати про безпеку. Лід буває підступний на ділянках, де б'ють підводні ключі, біля очерету і коряжника що стирчить з-під льоду, біля ополонок в місцях впадіння приток і там, де починаються різкі перепади на глибину.

Страхувальна мотузка, спеціальні спасалкі, спершись на які ви можете вибратися на лід, пешня - все це необхідно мати на зимовій рибалці при собі.

При попаданні в лунку незамінним може виявитися ящик з пінопласту, одягнений в брезентовий чохол. Якщо чохол застібнутий на блискавку, вода в нього не потрапить і ящик буде залишатися на плаву. Використовуючи такий ящик, як рятівний круг, можна довго залишатися на плаву, поки не настигне допомога.

[VADYA777]

[2vanya2]

Лосось смажений на грилі з помідорами чері

Це просте, але при цьому вишукане і оригінальне блюдо, яке може приготувати кожен. Страву можна приготувати і на садовому грилі, і на звичайній сковороді-гриль.

Складники на 4 порції:

- 1 апельсин (а вірніше сік одного середнього апельсину і його цедра);
- філе лосося зі шкірою, вагою близько 600 - 800 г;
- 1,5 чайної ложки червоного меленого перцю
- 2 столові ложки оливкової олії;
- 2 чайні ложки цукру;
- 400 г грецького йогурту;
- 400 г помідорів чері;
- 4 чайні ложки цукру;
- морська сіль і мелений чорний перець;
- 1 столова ложка оливкової олії;
- 4 чайні ложки сушеного орегано;

Приготування:

Натерти цедру від апельсина на дрібній тертці, відкласти в сторону. Апельсин розрізати навпіл і вичавити сік з кожної половини прямо в миску. Промити і висушити лосося, покласти в миску з апельсиновим соком шкіркою вгору, делікатно дотиснути пальцями і відставити на 2 години.

Поки лосось маринується в апельсиновому соці готуємо помідори. Розріжте помідори навпіл і покладіть на решітку розрізом вгору, приправте сіллю, перцем, цукром, сушеним орегано. Полийте оливковою олією, відкладіть в сторону.

По закінченні зазначеного часу. Вийміть лосося з маринаду і висушіть паперовим рушником. Приправте сіллю і перцем (з внутрішньої сторони), помастіть відкладеню апельсиновою цедрою, посипте червоною паприкою, цукром і полийте оливковою олією. Покладіть на розігрітий гриль шкіркою вниз, і готуйте, поки скоринка не буде хрусткою, а м'ясо, просмажене приблизно до 1/3 висоти філе.

Переверніть філе на іншу сторону і смажте ще, приблизно 2-3 хвилини, або до моменту поки м'ясо вже не буде сирим (краще зняти раніше з гриля, щоб не перепекти філе лосося). Зняти з гриля і відкласти на дошку, порізати на порції.

Помідори (якщо є місце на грилі краще смажити одночасно з лососем) покласти на гриль і готувати приблизно протягом 10 хвилин, без перекидувань.

Лосося подавати з помідорами і грецьким йогуртом. Оригінальне поєднання червоного перцю, помідорів і грецького йогурту надзвичайно вдало збагачують смак цієї риби.

[2vanya2]

Короп тушкований в білому вині

Складники: 1 короп вагою близько 1,5 кг; 1 л сухого білого вина (не солодкого); 200 г цибулі (2 шт.); 100 г селери (два поздовжніх шматка); 10 г петрушки (невеликий пучок); 80 г борошна; 3 лаврові листки; 4 столові ложки оливкової олії; сіль і перець.

Приготування:

Коропа зловити )))... почистити і порізати на товсті шматки (якщо рибина близько 1,5 кг то порызати на 7 шматкыв). Покласти в скляний посуд, і залити 0,75 л вина. Накрити кришкою і поставити в холодильник на 6 годин.

Очистити цибулю і нарізати кубиками. Промити й нарізати петрушку. Стебла селери прошкрябати, промити й нарізати товстими скибочками.

Коропа витерти від маринаду, осушити і обкатати в муці.

Нагріти олію в каструлі і обсмажити цибулю. Додати нарізану петрушку і селеру, готувати протягом 2 хвилин. Потім покласти коропа і лавровий лист.

Смажити, поки риба не підрум'яниться. Посипати сіллю і перцем, залити вином. Тушкувати, накривши кришкою, на дуже слабкому вогні протягом приблизно 30 хвилин. Якщо соус занадто рідкий, потрібно зняти кришку, збільшити вогонь і частину рідини випарити.

Викласти коропа на блюдо і відразу подавати.

Рекомендації:
Не перевищуйте час маринування, коропа у вині, тому що він буде дуже насиченим ароматом вина.
Пересмажений короп не смачний, блюдо намокає, соус густіє. Так що потрібно стежити за часом під час приготування риби.

[2vanya2]

Риба смажена з лимоном та бульбою по італійськи

Простий рецепт який прийшов до нас з італійської кухні. Однак в результаті цього простого рецепту отримаємо ніжну і соковити рибу, з картоплею, розмарином, лимоном і оливковою олією. Це чудове блюде для всієї родини.

Складники (з розрахунку на 2 порції):

- 2 свіжих випотрошених та очищених від луски рибини вагою близько 350 г кожна (підійте окунь, тріска, форель, судак) ;

- половинка лимона;

- 2 великі картоплини;

- 1,5 гілочки свіжого розмарину;

- 60 мл білого вина;

- 1 зубчик часнику;

- морська сіль і мелений чорний перець;

- оливкова олія;

Приготування:

Бульбу очистити і нарізати кубиками, промити і варити в підсоленій воді протягом 7 - 10 хвилин до напівготовності (вона ще буде дожарюватись в духовці). Лимон нарізати на скибочки і кожну скибочку розділити ще на 4 частини.

Розігріти духовку до 250 градусів. Підготувати форму для запікання, в яку зможе поміститися риба разом з бульбою. Рибу зполоснути і висушити паперовим рушником. Посипати сіллю і перцем, змастити 2 ложками оливкової олії.В середину риби покласти гілочку розмарину та 3 шматочки лимона. Покласти в жаростійкий посуд.

Процідити напівготову картоплю, змішати її з іншою частиною лимона і подрібненим листям розмарину (близько 2 чайних ложок). Влити 2 столові ложки оливкової олії, приправити морською сіллю і свіжомеленим чорним перцем. Додати зубчик часнику, розділений на 3 частини і перемішати все разом. Обкласти рибу картоплею і вставити в нагріту духовку.

Запікати протягом 15 хвилин. Через 7-8 хвилин після початку запікання, влити біле вино.

[2vanya2]

Прикормка, привада, та ароматичні добавки на зимовій рибалці

В залежності від умов ловлі різноманітні прикормки, привади та ароматичні добавки здатні істотно покращити результати рибалки. Але, це справедливо лише коли використовувати їх зі знанням справи. Якщо неправильно застосувати ті чи інші компоненти, можна рибу не приманити, а навпаки - відлякати. Розглянемо деякі нюанси використання прикормки, привади та ароматичних добавок на зимовій рибалці.

Зазвичай при ловлі риби взимку добре приважується до певних ділянок ловлі лящ, плотва, густера, верхівка, йорж, окунь. Як приваду використовують кормовий мотиль (як в чистому вигляді так і змішаний з грунтом) викладаючи його на дно за допомогою конусної годівниці. Принаджують коропових також різними рослинними сумішами, які зазвичай є у будь-якому риболовному магазині і мають позначку, що це прикормка зимова.

Зимову приваду викладають у трьох-п'яти місцях щодня, вранці і ввечері. Для цього достатньо в кожну лунку висипати по одній-дві середній годівниці мотиля, або сухої суміші.

На річках, щоб не змивало приваду, потрібно підшуковувати ділянки, де сила течії мінімальна. Також можна використовувати ямки і різні нерівності дна, в яких привада може утримуватися і на невеликій течії.

На водоймах, які не відчувають сильного риболовного пресингу, деякі рибалки в якості привади використовують розпарене пшоно взагалі без всяких добавок. На таку приваду можуть збиратися зграї ляща і плотви. (див. також "Особливості ловлі плотви та підлящика на озерах")

Для приважування до місця ловлі окуня і деяких інших риб можна змішати частинки привади і просіяну суху глину і, розвівши в воді, виготовляти з неї прикормочні кулі - їх кидають на дно з урахуванням течії.

Приважуючи лунки, необхідно заздалегідь переконатися, що під ними відсутні корчі та інші предмети, що можуть створювати зачепи.

У сухі рослинні суміші, призначені для привад, можна додавати перепущені через м'ясорубку підсмажене насіння і макуху.

Потрібно пам'ятати, що занадто рясна привада, яке не з'їдається рибою, через деякий час закисає на дні і вже не приманює а відлякує рибу.

Якщо є можливість, до складу привади можна додати личинок опариша, а на рибалці ловити саме на них. На деяких водоймах, в зимовий період, в якості добавок використовують м'ясо молюсків і раків, які перед застосуванням сильно подрібнюють і викладають в суміші з рослинним підгодовуванням.

Хижаків можна привадити до місця ловлі, якщо посадити дрібних рибок в банку зі скла, або прозорого пластика. Наприклад, беруть п'ятилітрову банку з прозорого пластика з ручкою на шийці і садять в нього живця (плотвичок, пічкурів, окунців), огружають її (на дно банки кладуть гальку), прив'язують до ручки мотузку і опускають банку на дно. Плаваючи в банці, мальки будуть приманювати і неабияк дратувати хижака: щуку, судака, окуня.

Прикормка відрізняється від привади тим, що її розкидають у воду безпосередньо перед самою рибалкою, або під час неї. Для зимової прикормки добре підходить свіжий дрібний мотиль. Опущений на дно, він починає активно ворушитися, тим самим приманюючи рибу до місця ловлі. Інша відмінна зимова прикормка - подрібнені пшеничні сухарі. Добре, коли в підгодовуванні присутні сухарі грубого і дрібного помолу. Часто, економлячи мотиля, рибалки змішують його з панірувальними сухарями, або з магазинним сухим підгодовуванням. Також в комбіновану підгодівлю можна додавати опариша.

Якщо ловля риби відбувається на малих глибинах, то підгодовування дрібними порціями підсипають прямо в лунку. На великих глибинах зазвичай підгодовують за допомогою спеціальної конусної годівниці.

Для зимової підгодівлі на течії потрібні спеціальні годівниці. Зазвичай для годівниці просвердлюють лунку на відстані 1-3 м позаду тієї, в якій ви збираєтеся ловити рибу. Годівниця для підгодовування на течії повинна бути об'ємною, добре огруженою і з великими дірочками, через які потік буде вимивати подрібнений корм.

Далі розглянемо особливості зимової прикормки для різних риб.

Взимку густера добре підходить на підгодовування з дрібного мотиля в суміші з сухим підгодовуванням для плотви. На пачці має бути позначка «зимова», щоб не було зайвих ароматизаторів. Густеру прикормлюють на поливах водосховищ з глибиною від 5 до 6 м, іноді на руслових бровках - до 10 м. Годування чистим мотилем часто привертає багато йоржа, який заважає ловлі. Густера також добре підходить на мелені сухарі (іноді їх змішують з меленими насінням).

Верхівку можна концентрувати в місці ловлі, якщо підсипати суху прикормку прямо в лунку. Суха прикормка може мати запах ваніліну - це не відлякує верхівку. Однак велика верхівка краще збирається, якщо в суху прикормку додавати сушених дафній. Цей акваріумний корм цілком доступний рибалкам. Якщо рибальської прикормки не виявилося, буває достатньо мелених панірувальних сухарів.

Плотву взимку прикормлюють в основному сухими сумішами різних виробників. Плотва також добре підходить на суміш пшеничних сухарів великого і дрібного помолу, змішаних з меленим насінням. До складу сухих сумішей можна включати дрібного мотиля, опариша. Зазвичай підгодовування опускають на дно в годівницях. Якщо в лунку висипають дві годівниці, то одну з них відкривають в півводи, щоб прикормка розсипалася більш широко. Тактика прідгодовування полягає в знаходженні місця стоянки плотви шляхом облову декількох лунок, просвердлених на певній ділянці поливу. Потім поблизу лунки, з якої виловлено декілька пліток, свердляться інші лунки і послідовно прикормлюються. Лунки можуть свердлити в лінію, по колу або двома перехресними лініями. При цьому первісна лунка розташовується в центрі. (див. також "Ловля великої плотви взимку")

Інший спосіб підгодівлі - тримати годівницю з кормом опущеною на жилці до дна в закритому вигляді так, щоб частинки вимивало через широкі отвори. Величину отворів годівниці розраховують в залежності від сили течії і величини часток. Також слід враховувати, що живий мотиль може поступово виходити і через маленькі отвори. Зазвичай для таких годівниць підходить корм у вигляді чистого мотиля або сухої суміші або того й іншого у відповідних частинах.

Для зимового підгодовування ляща годяться зимові сухі суміші. Зимова прикормка для ловлі ляща може бути жовтого, білого або коричневого кольору, але без ароматичних добавок. Єдине, що додається для посилення запаху прикормки - це мелене насіння конопель або мелені очищені насіння соняшника. Іноді в магазинну прикормку корисно додати пшеничних сухарів крупного помолу з розрахунку 200-300 г на кілограм прикормки: частинки сухарів розміром 1-4 мм добре привертають великого ляща, який підходить слідом за дрібним підлящиком і густерою, що зазвичай швидко збираються на каламуть, створювану дрібними частками підгодовування, особливо якщо годівниця розкрита на якійсь відстані від дна. (див. також "Підгодівля для зимової ловлі ляща")

Дрібний і середній окунь добре підходить на підгодовування приготоване з суміші панірувальних сухарів і дрібного мотиля. Годівницю з такою сумішшю краще розкрити в півводи, щоб створити поблизу дна обширну каламуть, що добре приваблює дрібноту. Спочатку окунь приманюється дрібною рибкою, яка збирається поживитися меленими частками сухарів, але, виявивши мотиля, починає годуватися ним.

Що стосується ароматизаторів, то влітку вони застосовуються для ловлі риби регулярно, але з похолоданням води потреба в них відпадає, часто риба починає реагувати на них негативно. Пояснюється це тим, що в природі в крижаній воді сильні запахи відсутні. Деякі рибалки, правда, просочують спеціальними ароматизаторами штучні наживки, що імітують хробаків, мотиля, опариша. В даний час деякими фірмами випускаються точні імітації цих наживок, до складу яких вже включені дуже дозовані ароматизатори.

При ловлі форелі з льоду в форелевих господарствах застосовують спеціальне тісто, до складу якого входить комбікорм. У нього ж іноді додають мінімальну кількість ароматизатора, що імітує запах креветочного м'яса, оскільки форель навіть взимку позитивно реагує на нього. Але важливо не перебрати з ароматизатором.